Постанова № 141351972 у справі № 475/929/25 від 09.11.2026

09.11.26

22-ц/812/2320/26

Справа № 475/929/25

Суддя-доповідач апеляційного суду Круглікова А.В.

Головуючий суду першої інстанції Єгорова Н.І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

головуючого Круглікової А.В.

суддів: Коломієць В.В., Серебрякової Т.В.,

при секретарі судового засідання Повертайленко А.Ю.

за участю позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Меліоратор-Агро Юг» (далі - ТОВ «Меліоратор-Агро Юг») на рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 24 серпня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Єгорової Н.І. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Меліоратор-Агро Юг» про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості по орендній платі,

ВСТАНОВИЛА:

15.08.2026 до Доманівського районного суду Миколаївської області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) до ТОВ «Меліоратор-Агро Юг» про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості по орендній платі.

Позов мотивований тим, що 04.04.2005 між ОСОБА_1 та ТОВ «Меліоратор-Агро Юг» укладено договір оренди землі загальною площею 3,44 га та терміном до 6 років. 05.03.2012 та 01.10.2017 між сторонами було укладено додаткові угоди про продовження строку дії договору та визначено порядок сплати орендних платежів. Позивач вказує, що відповідач свої зобов`язання зі сплати орендних платежів в строк, визначений у договорі, належним чином не виконав, внаслідок чого за період з 2022 року по 2024 рік утворилась заборгованість в розмірі 9 300 кг пшениці та 900 кг соняшника. Враховуючи добровільне непогашення відповідачем вказаної вище заборгованості та порушення умов договору, позивач просила суд позов задовольнити, договір оренди від 04.04.2005 розірвати та стягнути з відповідача вказану вище заборгованість з орендної плати.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача проти позову заперечив повністю, зазначив, що місцем виконання зобов`язання зі сплати орендної плати за договором оренди землі є місце зберігання зернових та соняшника в Комплексі зерноток. Однак позивачка протягом спірного періоду не з`являлась за отримання орендної плати в натуральній формі до місця виконання зобов`язання. У зв`язку з чим, відповідач позбавлений був можливості належним чином виконати свої зобов`язання. З огляду на викладене, враховуючи відсутність в діях відповідача вини щодо несплати орендної плати, останній просив суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Рішенням Доманівського районного суду Миколаївської області від 24 серпня 2026 року позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Розірвано договір оренди земельної ділянки, укладений 04.04.2005 між ОСОБА_1 та ТОВ «Меліоратор Агро Юг» на земельну ділянку загальною площею 3,44 га (3,18 га кадастровий номер [номер приховано]:02:000:0563 та 0,2620 га кадастровий номер [номер приховано]:02:000:0854) зареєстрований у Доманівському реєстраційному окрузі центру ДЗК, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 08.12.2006 року № 04[телефон приховано]. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Меліоратор- Агро Юг» на користь ОСОБА_1 заборгованість по орендній платі за 2022 -2024 роки в натуральній формі у виді 9300 кг зернових культур та 900 кг соняшника.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідачем не спростовані вимоги щодо неотримання позивачкою орендної плати за користування земельними ділянками за період з 2022 по 2024 р.р. Суд не погодився з думкою представника відповідача про відсутність вини у останнього в неотриманні позивачкою орендної плати за зазначений період, а тому дійшов висновку, що незалежно від невизначення умовами договору способу оповіщення про отримання, передачі орендної плати, орендар був зобов`язаний до кінця року видати орендну плату орендодавцеві будь-яким зручним для нього способом.

Отже, оскільки доказів щодо здійснення заходів з боку орендаря до вчинення дій з виплати орендної плати орендодавцеві у спірний період представником відповідача не надано, судом вимоги ОСОБА_1 про розірвання договору оренди та стягнення заборгованості з орендної плати задоволено повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції прийнято рішенням із порушенням норм матеріального та процесуального права, за неправильного встановлення обставин справи, а тому воно підлягає скасуванню.

Так, апелянт вказує, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку, що обов`язок із доставки натуральної плати покладено виключно на орендаря, оскільки виконання обов?язку орендаря щодо відвантаження зерна було прямо обумовлене зустрічним обов?язком орендодавця прибути для його приймання та підписання документів. Фізично виконати це зобов?язання в односторонньому порядку, без участі та присутності позивачки, є неможливим. Водночас, тимчасовий виїзд позивачки за кордон та зміна адреси реєстрації без письмового повідомлення орендаря унеможливило виконання зобов?язання у встановлений договором строк. ТОВ «Меліоратор-Агро Юг» щороку вчасно нараховувало плату, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними.

Крім того, як зазначив представник апелянта, суд проігнорував офіційну заяву адвоката Мірошніченка А.О. від 11.12.2025 року, де сторона Позивача сама документально визнала, що не може прибути за місцем виконання договору для отримання натури, що повністю виключає вину Боржника.

На підставі вище викладеного, представник апелянта просив апеляційний суд скасувати рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 24.08.2026 у справі № 475/929/25 повністю та ухвалити нове рішення, який у задоволенні позову відмовити.

Правом на подання відзиву на апеляційну скаргу позивач не скористалась, в судовому засіданні проти апеляційної скарги ТОВ «Меліоратор-Агро Юг» заперечила повністю, просила апеляційний суд залишити її без задоволення, а рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 24 серпня 2026 року у справі № 475/929/25 без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як передбачено частиною першою статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

За змістом статті 792 ЦК України, майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення, майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства - Земельним кодексом України (далі - ЗК України), Законом України «Про оренду землі».

Відповідно до статті 2 Закону України «Про оренду землі» від 06 жовтня 1998 року № 161-ХІV (в редакції, яка була чинною на час укладання спірного договору) відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У статті 15 Закону України «Про оренду землі» визначено умови, які є істотними для договору оренди землі і серед інших це - орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки загальною площею 3, 44 га, яка складається з земельних ділянок площею 3,18 га кадастровий номер [номер приховано]:02:000:0563 та площею 0,2620 га кадастровий номер [номер приховано]:02:000:0854, що підтверджується копією державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 748145, інформаційною довідкою відділу у Доманівському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 28.08.2019 № 328/112-19 про зміну кадастрового номеру, витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку та Відомостями з державного реєстру речових прав.

04.04.2005 року між ОСОБА_1 (Орендодавець) та ТОВ «Меліоратор-Агро Юг» (Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 3,44 га, розташованої в межах території Щасливської (Доманівської ОТГ) сільської ради терміном на 6 років з орендною платою в розмірі 550 грн. на рік, яка виплачується орендодавцеві у натуральній формі оплати у вигляді пшениці - 1200 кг, соняшника - 120 кг, оранка городу, доставка соломи, ритуальні послуги щорічно до 31 грудня.

Вказаний вище договір оренди зареєстрований у Доманівському реєстраційному окрузі центру ДЗК від 08.12.2006 року, про що у Державному реєстрі земель було вчинено запис за № 04[телефон приховано].

05.03.2012 між сторонами було укладено додаткову угоду, якою було продовжено строк дії договору до 31.12.2020 та збільшено розмір орендної плати до 1 900 грн. Також, цією додатковою угодою сторони доповнили п. 1.2. договору оренди земельної ділянки та визначили кадастровий номер земельної ділянки, а саме: [номер приховано]:02:000:0563; [номер приховано]:01:000:0348.

Пунктом 3 додаткової угоди від 05.03.2021 сторони п. 4.1. договору оренди земельної ділянки від 04.04.2005 виклали у наступній редакції: «Орендна плата встановлюється в розмірі не менше 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (паю), визначеної відповідно до законодавства, що на момент укладання Договору становить 1900 грн на рік, і виплачується власнику земельної ділянки щорічно до 31 грудня в грошовій, натуральній або відробітковій формі».

Вбачається, що наведена вище додаткова угода зареєстрована у відділі Держкомзему у Доманівському районі від 29.12.2012 року, про що у Державному реєстрі земель було вчинено запис № 48227[телефон приховано].

Крім того, 01.10.2017 між сторонами було укладено додаткові угоди окремо на кожну земельну ділянку, а саме: на земельну ділянку 3,18 га з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:0563 та на земельну ділянку площею 0,26 га з кадастровим номером [номер приховано]:01:000:0348, якими було продовжено строк дії договору до 31.12.2027 (п. 2 додаткових угод) та зазначено, що орендна плата встановлюється в розмірі не менше 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки виплачується власнику земельної ділянки щорічно до 31 грудня в грошовій, натуральній або відробітковій формі. Якщо орендні платежі, передбачені цим договором у натуральному вигляді, то визначається перелік продукції, її якісні показники, місце, умови, порядок та строки поставки, її вартість (п. 3 додаткових угод).

В той же день, 01.10.2017 сторони визначились з формою орендної плати, виклавши це в додатках до договору оренди земельної ділянки від 04.04.2005, а саме: у натуральному вигляді, що складає:

- за користування земельною ділянкою площею 3,18 га кадастровий номер [номер приховано]:02:000:0563 - пшениця, ячмінь 2800 кг; соняшник 280 кг;

- за користування земельною ділянкою площею 0,26 га кадастровий номер [номер приховано]:01:000:0348 - пшениця, ячмінь 300 кг; соняшник 20 кг.

Згідно з інформаційної довідки Державного кадастрового реєстратора від 28.08.2019, кадастровий номер земельної ділянки площею 0,2620 га, розташованої в межах території Щасливської сільської ради, яка належить ОСОБА_1 було змінено з [номер приховано]:01:000:0348 на [номер приховано]:02:000:0854.

Факт укладення наведеного вище договору оренди земельної ділянки, додаткових угод та додатків не заперечувався сторонами в ході розгляду цієї справи.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 свої зобов`язання з передачі в оренду ТОВ «Меліоратор-Агро Юг» земельної ділянки загальною площею 3,44 га за наведеним вище договором оренди виконала в повному обсязі, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом прийому-передачі земельної ділянки від 04.04.2005.

Частинами першою та другою статті 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Пунктом 4.3. договору оренди земельної ділянки від 04.04.2005, сторони узгодили, що передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними документами (накладними актами).

За змістом п.п. 8.1., 8.4. договору оренди земельної ділянки від 04.04.2005, Орендодавець має право вимагати від Орендаря своєчасного внесення орендної плати, а Орендар зобов`язаний своєчасно сплачувати орендну плату.

Орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку (абзац п`ятий частини першої статті 24 Закону України «Про оренду землі»), в свою чергу орендар земельної ділянки зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку (частина друга статті 25 Закону України «Про оренду землі»).

Однак, як вбачається з матеріалів цієї справи та вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач договірних зобов`язань належним чином не виконав, оплату за орендовану земельну ділянку в строк, визначений у договорі не здійснив, внаслідок чого, за ТОВ «Меліоратор-Агро Юг» обліковується заборгованість за період з 2022 року по 2024 рік з орендної плати в натуральній формі у виді 9 300 кг зернових культур та 900 кг соняшника.

Отже, відповідач порушив умови договору.

Факт наявності заборгованості підтверджується матеріалами цієї справи й не спростований відповідачем в ході її розгляду.

Оскільки ТОВ «Меліоратор-Агро Юг» не надано суду доказів належного виконання зобов`язань за договором оренди земельної ділянки від 04.04.2005, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 заборгованості з орендної плати, яка виникла за період з 2022 року по 2024 рік у натуральній формі у виді 9 300 кг зернових культур та 900 кг соняшника.

При цьому, апеляційний судом відхиляються як необґрунтовані доводи представника апелянта, що позивачка була зобов`язана кожного року до 31 грудня з`являтись для прийняття орендної плати у натуральній формі до Комплексу зернотоку за адресою: с. Щасливка, вул. Східна, 1а, оскільки наведеними вище умовами спірного договору оренди земельної ділянки не передбачено такого обов`язку Орендодавця.

Також, є неспроможними твердження апелянта про неможливість належного виконання зобов`язання зі сплати орендної плати у зв`язку із зміною місця реєстрації проживання відповідачки та виїздом останньої за кордон.

Так, вбачається, що умови спірного договору оренди не містять механізму виплати орендної плати, але обов`язки щодо виплати орендної плати покладено сторонами договору саме на орендаря. Таким чином, незалежно від невизначення умовами договору способу оповіщення про готовність до передачі Орендодавцю орендної плати, Орендар був зобов`язаний до кінця року видати орендну плату орендодавцеві будь-яким зручним для нього способом.

Водночас жодних доказів на підтвердження здійснення будь-яких заходів з боку Орендаря щодо вчинення активних дій з повідомлення позивачки про готовність виплати орендної плати у 2022, 2023, 2024 роках, в тому числі, як стверджує відповідач, необхідність з`явитись до ТОВ «Меліоратор-Агро Юг» для її отримання, матеріали цієї справи не містять.

Суд першої інстанції обґрунтовано виснував, що копії видаткових накладних № РН-0000011 від 16.12.2023р. про нарахування орендної плати за 2023 рік, № РН-0000060 від 15.08.2024 про нарахування орендної плати за 2024 рік та № РН-0000314 від 31.08.2022р. про нарахування орендної плати за 2022 рік не підтверджують факту здійснення орендарем заходів щодо виплати орендної плати позивачці, а лише підтверджують факт їх складання.

Водночас в матеріалах справи також відсутні будь-які докази, що відповідач повідомив позивача про складання наведених вище накладних та готовність на їх підставі виплатити Орендодавцю орендну плату у натуральній формі на виконання умов договору оренди земельної ділянки від 04.04.2005.

Твердження представника апелянта про неврахування судом першої інстанції при ухваленні рішення наявної в матеріалах справи заяви адвоката Мірошніченка А.О. від 11.12.2025, в якій останній повідомляє орендаря про неможливість особистого прибуття для отримання орендної плати та просить відповідача її перерахувати в грошовій формі на картковий рахунок, що вказаний у цій заяві, жодним чином не вплинуло на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, оскільки наявність такої заяви навпаки підтверджує факт вчинення Орендодавцем активних дій щодо отримання орендної плати та намагання врегулювання спору в досудовому порядку.

Водночас, доказів на підтвердження перерахування відповідачем коштів, з урахування викладеної вище заяви ОСОБА_2 від 11.12.2025 або будь-якої іншої взаємодії з Орендодавцем з приводу належного виконання умов договору оренди земельної ділянки від 04.04.2005 матеріали цієї справи не містять.

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Згідно з частинами першою, другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відтак, встановивши викладені обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що факт наявності наведеної вище заборгованості з орендної плати підтверджується матеріалами справи та не спростований відповідачем.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.

У частині першій та другій статті 651 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі», на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

У пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України зазначено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Таким чином, законодавство передбачає як необхідну умову для розірвання договору оренди землі - систематичне невиконання умов договору, в тому числі і несплату орендної плати.

Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але ж повторне порушення вже може свідчити про систематичність.

Отже, за змістом статті 141 ЗК України та статті 32 Закону України «Про оренду землі» підставою розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати, а не разове порушення умов договору у цій частині.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18).

Судова практика у розумінні поняття «систематичність» у подібних правовідносинах є усталеною (постанови Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17, від 01 квітня 2020 року у справі № 277/1186/18-ц, від 29 липня 2020 року у справі № 277/526/18, від 20 серпня 2020 року у справі № 616/292/17, від 24 листопада 2021 року у справі № 922/367/21, від 04 липня 2023 року у справі № 906/649/22, від 20 лютого 2024 року у справі № 917/586/23, від 02 квітня 2024 року у справі № 922/1165/23, від 08 травня 2024 року у справі № 629/2698/23 та інші).

Як свідчать матеріали справи, відповідач протягом трьох років (з 2022 по 2024 р.р.) не здійснював оплату орендної плати за договором оренди земельної ділянки від 04.04.2005.

Таким чином, в даному випадку існує систематичність (більше двох разів) несплати орендної плати, передбаченої договором.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що систематична несплата орендної плати є достатньою підставою для розірвання договору оренди в даному випадку.

З огляду на вище викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з повним з`ясуванням обставин справи, є правильним та обґрунтованим.

За своїм змістом усі доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з наданою судом першої інстанції оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, разом з тим доказів на спростування встановлених судом першої інстанції обставин апелянтом до апеляційної скарги не надано.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2, 3, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судове рішення першої інстанції таким вимогам відповідає в повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, оскільки постановлене у справі судове рішення є законним та обґрунтованим, то колегія суддів вважає, що і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами відсутні.

Щодо судових витрат

Згідно із підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, крім іншого, з нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог частин 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на відповідача у разі задоволення позовних вимог.

Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, понесені відповідачем при поданні апеляційної скарги витрати залишаються за його рахунок.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Меліоратор-Агро Юг» залишити без задоволення.

Рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 24 серпня 2026 року у справі № 475/929/25 залишити без змін.

Повний текст судового рішення складено 10 листопада 2026 року.

Постанова набирає законної сили з дня ухвалення, але за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий А.В. Круглікова

Судді: В.В. Коломієць

Т.В. Серебрякова