Рішення № 141355286 у справі № 160/21229/26 від 10.11.2026

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року Справа № 160/21229/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бондар М.В. розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач), в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яка полягає у нездійсненні з 01.03.2026 належної індексації та перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення фактично застосованого при обчисленні її пенсії показника середньої заробітної плати - доходу в Україні, з урахуванням його попереднього послідовного збільшення на коефіцієнти 1,197 та 1,0796 на виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 27.05.2025 у справі № 160/31311/24 та на коефіцієнт 1,115, установлений пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209, на коефіцієнт індексації 1,121, установлений пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.03.2026 індексацію та перерахунок пенсії ОСОБА_1 шляхом застосування коефіцієнта збільшення 1,121, установленого пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236, до фактично застосованого при обчисленні її пенсії показника середньої заробітної плати - доходу в Україні з урахуванням його попереднього послідовного збільшення на коефіцієнти 1,197 та 1,0796 на виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 27.05.2025 у справі № 160/31311/24 та на коефіцієнт 1,115, установлений пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209, застосувавши до визначеної в такий спосіб заробітної плати належний індивідуальний коефіцієнт заробітної плати та належний коефіцієнт страхового стажу за кожний відповідний період, визначений з урахуванням усіх проведених перерахунків за частиною четвертою статті 42 Закону №1058-IV, зокрема встановлених за результатами розгляду заяви № 4098 від 11.06.2024, а також усі передбачені законодавством надбавки, підвищення, доплати і додаткову пенсію, та виплатити різницю між фактично виплаченими і належними до виплати сумами пенсії починаючи з 01.03.2026;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо віднесення пенсії ОСОБА_1 до пенсій, які не підлягають масовим перерахункам як нібито призначені за рішенням суду в твердому розмірі, та внесення й застосування в електронній пенсійній справі ознаки «Не підлягають МП, признач. за ріш. суду в тверд. розм. - з 25.05.2024 по довічно»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виключити з електронної пенсійної справи ОСОБА_1 ознаку «Не підлягають МП, признач. за ріш. суду в тверд. розм. - з 25.05.2024 по довічно» та провести індексацію і перерахунок пенсії з 01.03.2026 без застосування цієї ознаки;

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №046150010147 від 17.06.2026 в частині застосування під час перерахунку пенсії ОСОБА_1 середньомісячного заробітку 15 211,33 грн та визначення на його основі розміру пенсії з 01.06.2026;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно здійснити з 01.06.2026 перерахунок пенсії ОСОБА_1 із збереженням визначеного відповідачем страхового стажу 40 років 7 місяців 18 днів та коефіцієнта страхового стажу 0,40583, застосувавши зазначений коефіцієнт до заробітної плати для обчислення пенсії, визначеної на основі фактично застосованого показника середньої заробітної плати - доходу в Україні з урахуванням його послідовного збільшення на коефіцієнти 1,197 і 1,0796 на виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 27.05.2025 у справі № 160/31311/24, на коефіцієнт 1,115 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 та на коефіцієнт 1,121 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236, із застосуванням належного індивідуального коефіцієнта заробітної плати, усіх передбачених законодавством надбавок, підвищень, доплат і додаткової пенсії, та виплатити різницю між фактично виплаченими і належними до виплати сумами пенсії починаючи з 01.06.2026.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та з 02.05.2022 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV). Позивач зазначає, що під час первинного призначення пенсії страховий стаж було враховано по 31.03.2022 тривалістю 36 років 5 місяців 18 днів, що відповідає 437 повним місяцям та коефіцієнту страхового стажу 0,36417. Для обчислення пенсії відповідачем застосовано показник середньої заробітної плати в Україні за 2019-2021 роки у розмірі 10 846,37 грн та індивідуальний коефіцієнт заробітної плати 1,08524. Відповідно, середньомісячний заробіток для обчислення пенсії становив 11 770,91 грн, а основний розмір пенсії - 4 286,61 грн. З урахуванням доплати за понаднормовий страховий стаж у розмірі 116,04 грн та додаткової пенсії як особі, віднесеній до категорії 2 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірі 170,82 грн загальний розмір пенсії становив 4 573,47 грн. Позивач зазначає, що питання правомірності проведення індексації її пенсії за 2023 та 2024 роки вже було предметом судового розгляду у справі №160/31311/24. Так, постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 27.05.2025 рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.12.2024 скасовано, позовні вимоги задоволено частково. Зокрема, визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо відмови у проведенні індексації пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати 1,197 та 1,0796, а відповідача зобов`язано провести з 25.05.2024 перерахунок, індексацію та виплату пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV із застосуванням зазначених коефіцієнтів. Позовні вимоги за період з 01.03.2023 по 24.05.2024 залишено без розгляду. На думку позивача, зазначеним судовим рішенням підтверджено необхідність збільшення саме того показника середньої заробітної плати, який був використаний під час первинного обчислення пенсії, шляхом послідовного застосування коефіцієнтів індексації 1,197 та 1,0796. На виконання зазначеної постанови відповідачем прийнято рішення №046150010147 від 11.09.2025, відповідно до якого показник середньої заробітної плати 10 846,37 грн послідовно збільшено на коефіцієнти 1,197 та 1,0796, у результаті чого він становив 14 016,56 грн. Після застосування індивідуального коефіцієнта заробітної плати 1,08524 середньомісячний заробіток для обчислення пенсії визначено в розмірі 15 211,33 грн, а основний розмір пенсії - 5 539,51 грн. З урахуванням відповідних доплат загальний розмір пенсії становив 5 826,37 грн. З огляду на це позивач вважає, що саме показник середньої заробітної плати 14 016,56 грн, сформований унаслідок виконання судового рішення шляхом застосування коефіцієнтів 1,197 та 1,0796, мав використовуватися як вихідна величина під час подальших щорічних індексацій пенсії. При цьому визначений після виконання судового рішення розмір пенсії не є встановленим у твердій сумі, оскільки становить результат застосування передбаченої законом формули обчислення пенсії з урахуванням відповідних показників. Крім того, позивач зазначає, що після призначення пенсії продовжувала працювати та набувати страховий стаж. У зв`язку з цим 11.06.2024 вона звернулася до органу Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок пенсії відповідно до частини четвертої статті 42 Закону №1058-IV. За її твердженням, відомості Реєстру застрахованих осіб підтверджують набуття страхового стажу після 31.03.2022, тобто після дати, станом на яку його було враховано під час первинного призначення пенсії. Водночас, позивач звертає увагу, що в рішеннях відповідача від 11.09.2025 та 17.06.2026 у розділі «Особливості» міститься запис: «Не підлягають МП, признач. за ріш. суду в тверд. розм. - з 25.05.2024 по довічно». На думку позивача, зазначена ознака свідчить про віднесення її пенсії до категорії пенсій, які не підлягають масовим перерахункам у зв`язку з нібито встановленням судом її розміру у твердій сумі. Однак, таке віднесення є безпідставним, оскільки постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 27.05.2025 не встановлювався фіксований розмір пенсії, а відповідача зобов`язано провести її перерахунок відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV із застосуванням визначених коефіцієнтів індексації. Також, позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення індексації пенсії з 01.03.2025 із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,115 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» (далі - Постанова №209), а також з 01.03.2026 із застосуванням коефіцієнта 1,121 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 №236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» (далі - Постанова №236). Крім того, позивач зазначає, що 10.06.2026 повторно звернулася до органу ПФУ із заявою №2663 про перерахунок пенсії як працюючій пенсіонерці відповідно до частини 4 статті 42 Закону №1058-IV. За результатами розгляду цієї заяви відповідач прийняв рішення №046150010147 від 17.06.2026, яким здійснив перерахунок пенсії з 01.06.2026 у зв`язку зі зміною страхового стажу. При цьому відповідач визначив страховий стаж позивача тривалістю 40 років 7 місяців 18 днів, що відповідає 487 повним місяцям та коефіцієнту страхового стажу 0,40583. Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії залишено без змін у розмірі 15 211,33 грн, основний розмір пенсії визначено в сумі 6 173,21 грн, доплату за понаднормовий страховий стаж - 193,40 грн, додаткову пенсію особі, віднесеній до категорії 2 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, - 170,82 грн. Загальний розмір пенсії після перерахунку становив 6 537,43 грн. Позивач не оспорює визначені відповідачем тривалість страхового стажу - 40 років 7 місяців 18 днів та коефіцієнт страхового стажу - 0,40583, оскільки такі показники арифметично узгоджуються між собою. Натомість позивач вважає протиправним застосування під час зазначеного перерахунку середньомісячного заробітку в розмірі 15 211,33 грн, оскільки, на її переконання, відповідач мав урахувати показник середньої заробітної плати з урахуванням подальших індексацій, проведення яких передбачено Постановами №209 та №236. Таким чином, позивач вважає, що рішення відповідача від 17.06.2026 №046150010147 є протиправним у частині визначення середньомісячного заробітку в розмірі 15 211,33 грн та обчислення на його підставі розміру пенсії з 01.06.2026, оскільки під час перерахунку не було враховано належні коефіцієнти індексації за 2025 та 2026 роки. При цьому частина рішення щодо визначення страхового стажу та коефіцієнта страхового стажу не є предметом спору та, на переконання позивача, має бути збережена під час повторного перерахунку пенсії. Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 27.07.2026 прийнято позовну заяву та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України; зобов`язано відповідача надати до суду відповідні копії документів.

Цією ж ухвалою суду встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

На виконання вимог вказаної ухвали, відповідачем надано до суду копії деяких запитуваних документів.

02.09.2026 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких позивач наголошує, що з долучених до матеріалів справи копій документів вбачається, що позовні вимоги є обґрунтованими, тому ОСОБА_1 підтримує заявлені вимоги в повному обсязі.

Відповідач суду відзив на позов не надав, про причини неподання відзиву суд не повідомив.

На підставі частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону №1058-IV.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.12.2024 у справі №160/31311/24 відмовлено у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 27.05.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.12.2024 в адміністративній справі №160/31311/24 скасовано та прийнято нову постанову; адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково:

- визнано протиправними дії Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області щодо відмови у проведенні індексації її пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,197 та у розмірі 1,0796;

- зобов`язано Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області провести перерахунок (індексацію) та виплату пенсії ОСОБА_1 з 25.05.2024 року відповідно до ч.2 ст. 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-ІV з урахуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,197 та 1,0796.

Позовну заяву ОСОБА_1 за період з 01.03.2023 по 24.05.2024 включно залишено без розгляду.

29.04.2026 через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України позивач звернулася до відповідача із заявою № ВЕБ-04001-Ф-С-26-264646 щодо перевірки правильності призначення, індексації та перерахунків пенсії, у якій просила: перевірити правильність первинного призначення пенсії; перевірити проведення індексацій у 2023, 2024, 2025 та 2026 роках; перевірити застосовані показники середньої заробітної плати; зазначити всі коефіцієнти індексації; надати відомості про всі проведені перерахунки; зазначити розмір пенсії до і після кожного перерахунку; надати копії рішень про призначення та перерахунки; надати розрахунки індексації, стажу та заробітної плати.

Листом ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 29.05.2026 №65485-44097/П-01/8-0400/26 ОСОБА_1 повідомлено, що страховий стаж позивача, зарахований по 31.03.2022, складає 36 років 5 місяців 18 днів. Коефіцієнт страхового стажу з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1% становить 0,36417. Пенсію обчислено відповідно до статей 27 і 28 Закону №1058-IV, виходячи із заробітної плати за даними, що містяться в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування з 01.07.2000 по 31.03.2022. Індивідуальний коефіцієнт заробітної плати після оптимізації становить 1,08524. Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески як середній показник за 2019, 2020, 2021 роки складав 11770,91 грн (10846,37 грн. х 1,08524). З урахуванням вищезазначених вимог законодавства загальний розмір пенсійної виплати станом на 01.03.2023 складав 4673,47 грн, у тому числі: 4286,61 грн - розмір пенсії за віком (11770,91 х 0,36417); 116,04 грн - доплата за понаднормовий стаж; 100,00 грн - надбавка 100 грн з 01.03.2023; 170,82 грн - додаткова пенсія особам віднесеним до 2 категорії ЧАЕС (евакуйовані). Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески як середній показник за 2019, 2020, 2021 роки складав 11770,91 грн (10846,37 грн х 1,08524). Загальний розмір пенсії станом на 01.03.2024 складає 4773,47 грн, у тому числі: 4286,61 грн - розмір пенсії за віком (11770,91 х 0,36417); 116,04 грн - доплата за понаднормовий стаж; 100,00 грн - надбавка 100 грн з 01.03.2023; 100,00 грн - надбавка 100 грн з 01.03.2024; 170,82 грн - додаткова пенсія особам віднесеним до 2 категорії ЧАЕС (евакуйовані). На виконання судового рішення у справі №160/31311/24 проведено перерахунок (індексацію) та виплату пенсії з 25.05.2024 відповідно до частини 2 статті 42 Закону №1058-IV з урахуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,197 та 1,0796. Постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 27.05.2025 у справі №160/31311/24 набрала законної сили 27.05.2025. Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2019, 2020, 2021 роки склав 15211,33 грн (14016,56 грн х 1,08524). Загальний розмір пенсійної виплати станом з 25.05.2024 склав 5826,37 грн, з яких: 5539,51 грн - розмір пенсії за віком (15211,33 х 0,36417); 116,04 грн - доплата за понаднормовий стаж; 170,82 грн -додаткова пенсія особам віднесеним до 2 категорії ЧАЕС (евакуйовані).

10.06.2026 позивач звернулася до органу Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок пенсії відповідно до частини четвертої статті 42 Закону №1058-IV.

За результатами розгляду заяви відповідач прийняв рішення № 046150010147 від 17.06.2026 №046150010147 про перерахунок пенсії. У рішенні зазначено: вид пенсії - пенсія за віком відповідно до Закону №1058-IV; ознака роботи - «Працює»; вид перерахунку - «Зміна стажу [СС ? 24 міс.]», абзац перший частини четвертої статті 42 Закону №1058-IV; дата перерахунку - 10 червня 2026 року; дата, з якої встановлено новий розмір, - 01 червня 2026 року; страховий стаж - 40 років 7 місяців 18 днів; кількість повних місяців страхового стажу - 487; коефіцієнт страхового стажу - 0,40583; середньомісячний заробіток - 15 211,33 грн; основний розмір пенсії - 6 173,21 грн; доплата за десять років понаднормового страхового стажу - 193,40 грн; додаткова пенсія особі категорії 2 - 170,82 грн; загальний розмір пенсії - 6 537,43 грн.

Вважаючи протиправними дії та бездіяльність відповідача, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Щодо індексації пенсії у 2025 та 2026 році, суд зазначає таке.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, особливості призначення, перерахунку і виплати пенсій врегульовано Законом №1058-IV.

Відповідно до частини 2 статті 42 Закону № 1058-IV, для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

Відповідно до пункту 4 розділу «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV у разі якщо внаслідок перерахунку пенсії за нормами цього Закону її розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 №1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон №1282-ХІІ).

Згідно із абзацом другим частини першої статті 2 Закону №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії.

Економічною підставою для проведення індексації грошових доходів населення згідно зі статтями 4, 6 Закону №1282-ХІІ є факт, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Також ознаками, що характеризують індексацію доходів громадян, є місце отримання відповідних доходів, а також джерела їх фінансування (частина перша статті 9 Закону № 1282-XII).

Отже, індексація має спеціальний статус виплати з боку держави у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, зокрема, пенсії, яка має систематичний характер, а тому індексація є невід`ємною складовою сум при розрахунку пенсії.

Обов`язковий характер індексації визначається статтею 18 Закону України від 05.10.2000 №2017-ІІІ «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон №2017-ІІІ), у якій визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (частина друга статті 19 Закону №2017-ІІІ).

У свою чергу, у зв`язку із необхідністю вдосконалення пенсійного забезпечення громадян, визначення дати щорічної індексації пенсії та кола осіб, яким пенсії індексуються, 15.02.2022 було прийнято Закон України №2040-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення пенсійного законодавства» (далі - Закон №2040-IX), яким, зокрема, частину п`яту статті 2 Закону №1282-XII було викладено в новій редакції.

Так, частиною п`ятою статті 2 Закону №1282-XII в редакції Закону №2040-IX визначено, що індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців 2 і 3 частини другої статті 42 Закону №1058-IV.

Отже, враховуючи положення частини п`ятої статті 2 Закону №1282-XII та абзацу 4 частини другої статті 42 Закону №1058-IV, суд констатує, що Верховна Рада України уповноважила Кабінет Міністрів України визначати порядок здійснення індексації пенсій та розмір коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, але з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим частини другої статті 42 Закону №1058-IV.

На виконання вимог статті 42 Закону №1058-IV Кабінет Міністрів України 20.02.2019 затвердив Порядок №124, яким визначив механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Відповідно до пункту 4 Порядку №124 коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, визначається за такою формулою:

К= ((ЗСЦ + ЗСЗ) х 50% / 100%) + 1,

де ЗСЦ - показник зростання споживчих цін за попередній рік (у відсотках);

ЗСЗ - показник зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (у відсотках), що визначається за такою формулою:

ЗСЗ = Псзп(1): Псзп(2)х100% - 100%

де Псзп (1) - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення;

Псзп (2) - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарні роки, що передують року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду України для фінансування виплати пенсій у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування коефіцієнт щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, може бути збільшено, але він не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарних роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Розмір коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, визначається щороку Кабінетом Міністрів України у межах бюджету Пенсійного фонду України. При цьому в разі відсутності даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, для визначення розміру коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, враховується наявна заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, з наступним перерахунком зазначеного коефіцієнта для підвищення пенсії відповідно до цього Порядку.

Перерахунок пенсій відповідно до цього Порядку проводиться щороку з 1 березня.

Запровадивши удосконалений механізм щорічної індексації пенсій, зокрема особам, пенсія яким призначена за Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», для сталості пенсійного забезпечення громадян та видатків на його фінансування, держава взяла на себе зобов`язання забезпечити підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін шляхом підвищення пенсій із застосуванням нового уніфікованого механізму через збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, і який враховувався для обчислення пенсії, який не є сталим, та підвищення рівня матеріального забезпечення найбільш вразливих верств населення з числа пенсіонерів.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 «Про індексацію пенсій та заходи підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» з 01.03.2022 було установлено, що перерахунок пенсій згідно з Порядком № 124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,14; у разі, коли розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, зазначеного в абзаці другому цього пункту, не досягає 100 гривень, встановлюється щомісячна доплата до пенсії в сумі, що не вистачає до зазначеного розміру, яка враховується під час подальших перерахунків пенсії.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» установлено, що з 01.03.2023 перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини 2 статті 42 Закону №1058-ІV, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,197.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» установлено, що з 01.03.2024 перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-ІV, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,0796.

Пунктом 1 Постанови №209 установлено, що з 01.03.2025 перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини 2 статті 42 Закону №1058-ІV, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,115.

Пунктом 3 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 2023 рік зупинено дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». У свою чергу пунктом 8 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено, що у 2023 році, зокрема, частина друга статті 42 Закону №1058-ІV застосовуються у порядку, на умовах та у строки, що визначені Кабінетом Міністрів України.

Верховний Суд у постанові від 13.01.2025 у справі № 160/28752/23 дійшов правового висновку, що при проведенні перерахунку пенсій, призначених у 2021-2023 роках згідно з Законом №1058-ІV у зв`язку з щорічною індексацією, збільшенню підлягає показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, як це передбачено частиною другою статті 42 Закону №1058-ІV. Застосуванню також підлягають відповідна Постанови № 209.

Порядок № 124 підлягає застосуванню виключно в частині, яка не суперечить положенням Закону №1058-ІV.

З огляду на визначення загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами застосування при проведенні індексації пенсій, починаючи з 2020 року відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», положення пункту 5 Порядку № 124 є протиправними.

З врахуванням вищевикладеного, абзац 1 в сукупності з абзацом 2 пункту 5 Порядку № 124 повинні застосовуватися лише у відповідності з частиною другою статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», тобто під час проведення індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення вказаної пенсії.

Підпунктом 1 пункту 2 Постанови №236 установлено, що з 1 березня 2026 р. розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 р. № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», підпункту 1 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 р. № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» і підпункту 1 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 р. № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2025 р. включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 3 цієї Постанови.

У підпункті 6 пункту 2 Постанови №236 зазначено, що з метою зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених у різні роки, пенсії, призначені відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон) за зверненнями, що надійшли до 31 грудня 2025 р. включно, які не підвищені згідно з пунктом 1 цієї постанови, перераховуються шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який використовувався для призначення/ перерахунку пенсії, з урахуванням відповідних коефіцієнтів збільшення, передбачених підпунктом 6 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році, на коефіцієнт збільшення:

для пенсій, призначених/перерахованих із застосуванням показників середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та які враховувалися для призначення пенсії у 2021 і 2022 роках, - 1,061;

для пенсій, призначених/перерахованих із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для призначення пенсії у 2023 році, - 1,048;

для пенсій, призначених/перерахованих із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для призначення пенсії у 2024 році, - 1,036;

для пенсій, призначених/перерахованих із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для призначення пенсії у 2025 році, - 1,024;

Разом з тим, виходячи з темпів зростання споживчих цін у 2025 році і зростання середньої заробітної плати за останні три роки (2023-2025 роки) порівняно з попередніми трьома роками (2022-2024 роки) Постановою №236 встановлено для підвищення пенсії коефіцієнт 1,121, що відповідає приписам абзацу другого частини другої статті 42 Закону №1058-IV, при цьому Закон №1058-IV не передбачає випадків зменшення коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, та не уповноважує Кабінет Міністрів України на визначення розміру такого зменшеного коефіцієнта.

Отже, суд доходить висновку, що пенсійний орган, має здійснювати перерахунок пенсії позивачу у 2025 та 2026 роках із застосуванням коефіцієнтів збільшення у розмірах 1,115 та 1,121 відповідно до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески.

Щодо внесення в графу «Особливості» позначку «не підлягають МП, призначення за рішенням суду в твердому розмірі», що має наслідком не включення позивача в коло осіб, стосовно яких проводяться масові перерахунки пенсії, суд зазначає наступне.

Матеріали справи місять копію рішення від 17.06.2026 №046150010147, у якому міститься ознака «не підлягають МП, призначення за рішенням суду в твердому розмірі - з 25.05.2024 по довічно».

Водночас, суд звертає увагу, що встановлення розміру пенсійної виплати на виконання судового рішення саме по собі не свідчить про наявність законодавчих підстав для виключення особи з числа пенсіонерів, пенсії яких підлягають перерахунку у зв`язку зі зміною законодавчо визначених показників.

Зокрема, Закон №1058-IV не містить положень, які б передбачали обмеження права особи на проведення передбачених законодавством перерахунків пенсії виключно з тієї підстави, що її розмір визначено на виконання судового рішення.

Отже, сам факт призначення або визначення розміру пенсії за рішенням суду не може бути самостійною підставою для неврахування змін законодавства, які впливають на розмір пенсійного забезпечення, та автоматичного виключення такої особи з кола осіб, щодо яких здійснюються відповідні перерахунки.

За таких обставин, суд доходить висновку, що встановлення відповідачем у пенсійній справі позивача ознаки «Не підлягають МП, призначення за рішенням суду в твердому розмірі» призвело до необґрунтованого обмеження права позивача на проведення перерахунку пенсії відповідно до вимог чинного законодавства.

Також, суд зазначає, що подані відповідачем копії деяких документів пенсійної справи позивача містять новий розрахунок, сформований 30.07.2026, тобто після подання позову та після постановлення ухвали від 27.07.2026 про відкриття провадження у справі.

У зазначеному розрахунку видом перерахунку визначено «У зв`язку з уточненням даних в ЕПС, 25.05.2024», а підставою зазначено «видалення 317 особливості». У розділі «Особливості» нового розрахунку запис про те, що пенсія не підлягає масовим перерахункам як призначена за рішенням суду у твердому розмірі, вже відсутній.

Порівняння рішення від 17.06.2026 з розрахунком від 30.07.2026 свідчить, що « 317 особливість» стосувалася саме ознаки «Не підлягають МП, признач. за ріш. суду в тверд. розм.». Інші основні параметри пенсії під час цієї операції не були змінені.

Відповідач не надав жодного пояснення причин і правових підстав такої операції, не надав журналу змін електронної пенсійної справи, не повідомив, ким, коли та на підставі якого документа ознаку було первісно внесено, а також не пояснив, чому її було вирішено видалити саме після відкриття провадження.

Незважаючи на видалення 30.07.2026 спірної ознаки, відповідач не здійснив належного перерахунку пенсії та не відновив право позивача на отримання пенсії в належному розмірі.

Так, у розрахунку від 30.07.2026 середньомісячний заробіток залишено в сумі 15 211,33 грн. Основний розмір пенсії за коефіцієнта страхового стажу 0,36417 залишено в сумі 5 539,51 грн. Загальний розмір пенсії залишено в сумі 5 826,37 грн. Відповідач окремо зазначив, що розмір пенсії 5 826,37 грн застосовується за період з 25.05.2024 до 31.12.2024, за весь 2025 рік, за період з 01.01.2026 до 28.02.2026 та з 01.03.2026 довічно. Для всіх зазначених періодів у розрахунку залишено запис «Місяць підвищення розміру пенсії - 01.05.2024».

Це додатково підтверджує, що після травня 2024 року відповідач не відобразив у розрахунку жодного нового підвищення показника середньої заробітної плати.

Отже, операція з видалення ознаки мала лише технічний характер, вона не супроводжувалася застосуванням коефіцієнта 1,115 за 2025 рік, застосуванням коефіцієнта 1,121 за 2026 рік, збільшенням розрахункової бази, визначенням нового розміру пенсії або виплатою недоотриманих сум.

Таким чином, дії відповідача щодо встановлення зазначеної ознаки є протиправними.

Водночас, оскільки станом на час розгляду цієї справи відповідачем виключено спірну ознаку з електронної пенсійної справи позивача, підстав для зобов`язання вчинити певні дії в цій частині позовних вимог немає.

Щодо правомірності застосування відповідачем під час перерахунку пенсії позивача з 01.06.2026 середньомісячного заробітку в розмірі 15 211,33 грн суд зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів справи, після виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 27.05.2025 у справі № 160/31311/24 показник середньої заробітної плати, який застосовувався для обчислення пенсії позивача, становив 14 016,56 грн та був сформований шляхом послідовного застосування коефіцієнтів збільшення 1,197 та 1,0796.

Отже, під час проведення наступної індексації відповідач мав виходити саме з фактично застосованого показника середньої заробітної плати в розмірі 14 016,56 грн, а не з його первинного значення 10 846,37 грн чи іншого показника, який передував виконанню зазначеного судового рішення.

Відповідно до пункту 1 Постанови № 209 показник середньої заробітної плати, який застосовується для обчислення пенсії, підлягав збільшенню з 01.03.2025 із застосуванням коефіцієнта 1,115.

Таким чином, після застосування зазначеного коефіцієнта показник середньої заробітної плати мав становити 15 628,46 грн (14 016,56 грн Ч 1,115), а після застосування індивідуального коефіцієнта заробітної плати 1,08524 середньомісячний заробіток позивача для обчислення пенсії мав становити відповідну збільшену величину.

Водночас, із матеріалів пенсійної справи вбачається, що рішення відповідача від 17.06.2026 не містять результатів застосування коефіцієнта збільшення 1,115.

Натомість, відповідач продовжив використовувати середньомісячний заробіток у розмірі 15 211,33 грн, визначений на підставі показника середньої заробітної плати 14 016,56 грн (14 016,56 Ч 1,08524 = 15 211,33 грн) без урахування його подальшого збільшення на коефіцієнт 1,115.

При цьому неврахування коефіцієнта збільшення 1,115 під час попереднього перерахунку зумовило неправильне визначення вихідного показника середньої заробітної плати для наступної індексації.

Оскільки Постановою № 236 передбачено подальше збільшення показника середньої заробітної плати, який застосовується для обчислення пенсії, із застосуванням коефіцієнта 1,121, таке збільшення мало здійснюватися з урахуванням належного застосування попереднього коефіцієнта індексації 1,115.

Відтак, під час перерахунку пенсії позивача з 01.06.2026 відповідач мав застосувати до показника середньої заробітної плати, сформованого з урахуванням коефіцієнтів 1,197 та 1,0796, послідовно коефіцієнти 1,115 та 1,121, а отриманий результат використати для визначення середньомісячного заробітку позивача з урахуванням його індивідуального коефіцієнта заробітної плати 1,08524.

Натомість, як установлено судом, під час перерахунку пенсії з 01.06.2026 відповідач визначив страховий стаж позивача тривалістю 40 років 7 місяців 18 днів та коефіцієнт страхового стажу 0,40583, однак продовжив застосовувати середньомісячний заробіток у розмірі 15 211,33 грн, не врахувавши послідовного збільшення показника середньої заробітної плати на коефіцієнти 1,115 та 1,121.

За таких обставин суд доходить висновку, що відповідач, здійснюючи перерахунок пенсії позивача з 01.06.2026, протиправно не врахував передбачені законодавством коефіцієнти індексації за 2025 та 2026 роки, що призвело до застосування заниженого середньомісячного заробітку та, відповідно, неправильного визначення основного розміру пенсії позивача.

При цьому визначений відповідачем страховий стаж позивача тривалістю 40 років 7 місяців 18 днів та коефіцієнт страхового стажу 0,40583 не є предметом спору та підлягають збереженню під час повторного перерахунку пенсії.

Отже, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 046150010147 від 17.06.2026 є протиправним у частині визначення основного розміру пенсії позивача з 01.06.2026 без урахування послідовного збільшення показника середньої заробітної плати на коефіцієнти 1,115 та 1,121.

Вимоги позивача в частині зобов`язання відповідача виплатити різницю між фактично отриманими та належними до виплати сумами пенсії суд вважає передчасними, оскільки обов`язок щодо виплати відповідних сум виникає після здійснення відповідачем належного перерахунку пенсії та визначення розміру заборгованості за минулий період.

Тому, вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У відповідності до частини 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України , суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З огляду на те, що позивач звільнена від сплати судового збору на підставі частини 1 статті 5 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір», а у матеріалах справи відсутні докази понесення ним інших судових витрат, розподіл судових витрат не проводиться.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (адреса: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49096; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 21910427) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яка полягає у нездійсненні з 01.03.2026 належної індексації та перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення фактично застосованого при обчисленні її пенсії показника середньої заробітної плати - доходу в Україні, з урахуванням його попереднього послідовного збільшення на коефіцієнти 1,197 та 1,0796 на виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 27.05.2025 у справі № 160/31311/24 та на коефіцієнт 1,115, установлений пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209, на коефіцієнт індексації 1,121, установлений пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.03.2026 індексацію та перерахунок пенсії ОСОБА_1 шляхом застосування коефіцієнта збільшення 1,121, установленого пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236, до фактично застосованого при обчисленні її пенсії показника середньої заробітної плати - доходу в Україні з урахуванням його попереднього послідовного збільшення на коефіцієнти 1,197 та 1,0796 на виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 27.05.2025 у справі № 160/31311/24 та на коефіцієнт 1,115, установлений пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209, застосувавши до визначеної в такий спосіб заробітної плати належний індивідуальний коефіцієнт заробітної плати та належний коефіцієнт страхового стажу за кожний відповідний період, визначений з урахуванням усіх проведених перерахунків за частиною четвертою статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а також усі передбачені законодавством надбавки, підвищення, доплати і додаткову пенсію.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, вчинені до 30.07.2026, щодо віднесення пенсії ОСОБА_1 до пенсій, які не підлягають масовим перерахункам як призначені за рішенням суду в твердому розмірі, та внесення й застосування в електронній пенсійній справі ознаки «Не підлягають МП, признач. за ріш. суду в тверд. розм. - з 25.05.2024 по довічно».

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №046150010147 від 17.06.2026 в частині застосування під час перерахунку пенсії ОСОБА_1 середньомісячного заробітку 15 211,33 грн та визначення на його основі розміру пенсії з 01.06.2026.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно здійснити з 01.06.2026 перерахунок пенсії ОСОБА_1 із збереженням визначеного відповідачем страхового стажу 40 років 7 місяців 18 днів та коефіцієнта страхового стажу 0,40583, застосувавши зазначений коефіцієнт до заробітної плати для обчислення пенсії, визначеної на основі фактично застосованого показника середньої заробітної плати - доходу в Україні з урахуванням його послідовного збільшення на коефіцієнти 1,197 і 1,0796 на виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 27.05.2025 у справі № 160/31311/24, на коефіцієнт 1,115 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 та на коефіцієнт 1,121 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236, із застосуванням належного індивідуального коефіцієнта заробітної плати, усіх передбачених законодавством надбавок, підвищень, доплат і додаткової пенсії.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Бондар