Рішення № 141362775 у справі № 420/20001/26 від 10.11.2026

Справа № 420/20001/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Скупінської О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 02.07.2026 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, в якій позивач просить суд:

1. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо не включення щомісячної додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», до складу суми місячного грошового забезпечення ОСОБА_1 , з якого нараховувалась та виплачувалась компенсація за 63 невикористані дні щорічної основної відпустки за період 2022-2024 років;

2. Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Одеській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату компенсації за невикористані нею 63 дні щорічної основної оплачуваної відпустки з урахуванням щомісячної додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за період 2022-2024 роки, з врахуванням раніше виплачених сум.

В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що вона проходила службу в поліції на посаді дізнавача Відділення поліції 3 ОРУП 1 ГУНП в Одеській області. Згодом ГУНП в Одеській області виплатило грошову компенсацію за невикористані 63 дні щорічної основної відпустки, але неправильно обчислило суму компенсації. На переконання позивача, Відповідачем безпідставно не включені до суми, з якої обрахована компенсація за невикористані мною дні оплачуваних відпусток, суми додаткової винагороди, встановленої постановою № 168. Оскільки додаткова винагорода, запроваджена постановою № 168 є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, що виплачувався мені до дня мого звільнення, то указана винагорода входить до складу грошового забезпечення. Виплата грошової компенсації за невикористану відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до законодавства, на день звільнення зі служби. Тому при обчисленні розміру таких виплат, Відповідач був зобов`язаний урахувати суму додаткової винагороди, яку вона отримувала щомісячно перед звільненням із розрахунку 10 000 грн.

Відповідно до п.п. 3, 5, 6 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Ухвалою судді від 06.07.2026 постановлено позовну заяву залишити без руху, встановивши 10-денний строк для усунення недоліків.

08.07.2026 від позивачки на усунення недоліків надійшла заява (вх. №ЕС/76741/26).

Ухвалою судді від 13.07.2026 постановлено прийняти до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 та відкрити провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи; витребувати від Головного управління Національної поліції в Одеській області, належним чином засвідчені копії доказів/інформації чи була включена щомісячна додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», до складу суми місячного грошового забезпечення, з якого нараховувалась та виплачувалась компенсація за 63 невикористані дні щорічної основної відпустки за період 2022-2024 років.

22.07.2026 від представника відповідача ГУНП в Одеській області надійшло клопотання (вх. №ЕС/82794/26) з проханням залишити без розгляду адміністративну справу №420/20001/26 у зв`язку із пропуском процесуального строку звернення до суду.

В обгрунтування поданого клопотання зазначили, що позивачка проходила службу в поліції на посаді дізнавача відділення поліції № 3 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області. Після звільнення їй було виплачено грошову компенсацію за 63 доби невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки. Позивачка вважає, що під час обчислення зазначеної компенсації відповідач безпідставно не врахував додаткову винагороду, установлену постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану». На її переконання, така винагорода є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, який нараховувався їй до дня звільнення, а тому мав бути включений до складу місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір компенсації за невикористану відпустку.

Наказом ГУНП в Одеській області від 03.05.2024 № 657 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції з 03 травня 2024 року на підставі пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції. Цим самим наказом передбачено виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за: 23 доби невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за 2022 рік; 30 діб невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за 2023 рік; 10 діб невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за період із 01 січня 2024 року до дня звільнення.

Разом із цим, обставини зазначені у позові щодо походження з міста Сєвєродонецька, тимчасова окупація цього міста, відсутність статусу внутрішньо переміщеної особи, складні відносини з родичами та необхідність винаймати житло характеризують її життєву ситуацію, проте не перебувають у безпосередньому причинному зв`язку з пропуском процесуального строку. Позивачкою не доведено, яким саме чином кожна з цих обставин унеможливлювала подання позову особисто, поштовим зв`язком, або через представника. Таким чином, позивачка фактично ототожнює складні матеріальні та життєві обставини з об`єктивною неможливістю звернення до суду. Однак сам по собі незадовільний майновий стан, відсутність роботи, наявність кредитної заборгованості та відсутність власного майна не є безумовними підставами для поновлення строку, особливо за відсутності доказів вчинення особою будь-яких дій для своєчасного захисту своїх прав. До того ж наведені позивачкою обставини чомусь не перешкоджали їй звернутись до Одеського окружного адміністративного суду 13.05.2024 із позовною заявою до ГУНП в Одеській області за результатами якого розглядалось провадження по справі №420/14587/24, яке було пов`язано із зобов`язанням ГУНП виплатити позивачу суму середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітку (заробітної плати) та грошової компенсації за невикористані 63 дні , тому вищевказані доводи позивачки не підтверджують наявності об`єктивних, непереборних та незалежних від її волі перешкод, які унеможливили своєчасне звернення до адміністративного суду, оскільки остання володіла інформацією щодо розрахунків грошової компенсації при звільненні. 21.03.2025 позивачка перебуваючи у слідчому ізоляторі надсилала лист до суду у вказаній справі про видачу виконавчого листа, що в свою чергу ще раз підтверджує можливість реалізації нею своїх процесуальних прав. Отже, сам факт перебування позивачки під вартою не є безумовною та достатньою підставою для висновку про неможливість реалізації нею процесуальних прав. За відсутності доказів конкретних перешкод, вжитих позивачкою заходів для звернення до суду та причинного зв`язку між умовами тримання і пропуском відповідного строку наведені нею обставини мають загальний характер і не підтверджують поважності причин несвоєчасного звернення до суду.

22.07.2026 від позивачки надійшло клопотання (вх. №ЕС/82815/26), в якому просить визнати подання відповідачем клопотання від 21.07.2026 зловживанням правами і накласти штраф у розмірі 3 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

22.07.2026 від представника відповідача ГУНП в Одеській області надійшло клопотання (вх. №ЕС/83167/26) з проханням перейти зі спрощеного позовного провадження в загальне позовне провадження з викликом сторін з метою забезпечення повного та всебічного з`ясування всіх обставин справи.

23.07.2026 від представника відповідача ГУНП в Одеській області надійшли заперечення (вх. №ЕС/83445/26), посилаючись на безпідставність доводів позивачки, оскільки значний досвід відповідача у судових справах ґрунтується виключно на припущеннях, крім того звернення до суду учасника справи зі клопотаннями є реалізацією наданих йому законом процесуальних прав.

27.07.2026 від представника відповідача ГУНП в Одеській області надійшов відзив (вх. №ЕС/84791/26), в якому простить визнати причини пропуску строку звернення до суду поважними; у разі розгляду заяви по суті - у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У вказаному відзиві вказали, що наказом ГУНП в Одеській області від 03.05.2024 №657 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби і поліції з 03 травня 2024 року на підставі пункту 46 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліції», у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції. Цим самим наказом передбачено виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за: 23 доби невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за 2022 рік; 30 діб невикористаною щорічної основної оплачуваної відпустки за 2023 рік; 10 діб невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за період із 01 січня 2024 року до дні звільнення. Вказали, що за своєю природою, щомісячна додаткова винагорода, запроваджена Постановою №16, є додатковим видом грошового забезпечення, яку законодавець відніс до категорії винагород, виплату якої запроваджено під час дії воєнного стану. Як наслідок така додаткова винагорода не можу бути врахована у розмір місячного грошового забезпечення, з якого обчислюється грошова компенсація за невикористані дні щорічної основної і додаткової відпустки поліцейського.

Листом УФЗБО ГУНП в Одеській області № 196265-2026 від 24.07.2026 повідомлено, що оскільки остаточна кількість днів служби, що дають право на винагороду, стає відомою лише після завершення повного календарного місяця, нарахування здійснюється за фактично відпрацьований час минулого періоду. Наказом ГУНП в Одеській області від 07.06.2024 № 836 о/с «Про встановлення додаткової винагороди поліцейським ГУНП» додаткова винагорода за травень 2024 року ОСОБА_1 не встановлювалась та відповідно у червні 2024 року не виплачувалась. Згідно з листа Відділу документального забезпечення ГУНП в Одеській області Nє194317-2026 від 23.07.2026, до якого додано наказ ГУНП Nє836 о/с від 07.06.2026 «Про встановлення додаткової винагороди поліцейським ГУНП в Одеській області» за період з 01.05.2024 по 31.05.2024, у додатку до зазначеного наказу відомості стосовно ОСОБА_1 відсутні. Таким чином, додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168, позивачці не встановлювалася та не нараховувалася, а тому відсутні будь-які правові підстави для її врахування при визначенні розміру грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки відсутні.

03.08.2026 від позивачки надійшли додаткові пояснення у справі (вх. №ЕС/87776/26).

Ухвалою суду від 11.08.2026 постановлено відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача Головного управління Національної поліції в Одеській області (вх. №ЕС/83167/26 від 22.07.2026) про перехід зі спрощеного позовного провадження в загальне позовне провадження з викликом сторін.

Відповідно до ч.13 ст.171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Ухвалою суду від 11.08.2026 постановлено позовну заяву залишити без руху, встановивши 5-денний строк для усунення недоліків, шляхом надання до суду заяви/клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду з заявленими вимогами та доказами, з зазначенням обставин, які перешкоджали своєчасному зверненню до суду; у задоволенні клопотання позивача про визнання подання клопотання відповідачем зловживанням процесуальними правами та накладення штрафу - відмовити.

У вказаній ухвалі суд роз`яснив про розгляд клопотання Головного управління Національної поліції в Одеській області від 21.07.2026 зареєстроване за №ЕС/82794/26 від 22.07.2026 після виконання вимог вказаної ухвали.

17.08.2026 від позивача надійшла заява (вх. №ЕС/93859/26) в якій просить поновити строк звернення до суду зазначивши, що довідка про період перебування в СІЗО з 30 травня 2024 року (помістили в СІЗО в тому ж самому місяці, коли звільнили з поліції) по 19 лютого 2026 року та на інші складні життєві обставини, які виникли після 19 лютого 2026 року.

20.08.2026 від представника відповідача ГУНП в Одеській області надійшли заперечення (вх. №ЕС/95810/26) в яких зазначив, що позивачем на перших сімох сторінках викладені фактично одні й ті самі доводи, які остання вже зазначала в процесуальних документах, а також мотивувальну частину ухвали суду якою позов залишено без руху. Заява позивачки не містить реальних доводів щодо пропуску строку, а лише відображає певні життєві обставини які були зумовлені в тому числі і її особистими діями. До прикладу, абзац 10 сторінки 7 заяви містить цитату: «В мене не було елементарних умов для звернення до суду». В заперечення цьому твердженню слід зазначити, що відповідач вказав суду щодо наявності інших судових проваджень, які перебували на розгляді в Одеському окружному адміністративному суді, і були пов`язанні з грошовим забезпеченням позивачки, до прикладу справа №420/14587/24 від 17.05.2024. У вказаній справі позивачці надавались розрахунки щодо грошового забезпечення від 22.08.2024.

20.08.2026 від позивачки надійшли заперечення (вх. №ЕС/95741/26), з викладом аналогічних обставин.

Ухвалою суду від 26.08.2026 постановлено відмовити у задоволенні клопотання Головного управління Національної поліції в Одеській області (вх. №ЕС/82794/26 від 22.07.2026) про залишення позову без розгляду; заяву позивача ОСОБА_1 (вх. №ЕС/93859/26 від 17.08.2026) про поновлення строку звернення до суду - задовольнити; поновити ОСОБА_1 пропущений строк звернення до суду; продовжити розгляд справи №420/20001/26 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Інших заяв по суті станом на момент розгляду справи до суду не надходило.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

ОСОБА_1 проходила службу в поліції у Головному управлінні Національної поліції в Одеській області, що підтверджується біографічною довідкою.

Наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області №1128 від 02.05.2024 про застосування дисциплінарного стягнення до поліцейського ВнП №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області наказано за вчинення грубого дисциплінарного проступку до рядового поліції ОСОБА_1 дізнавача сектору дізнання відділення поліції 33 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області, застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області №657о/с від 03.05.2024 по особовому складу відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» наказано звільнити зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції) рядового поліції ОСОБА_1 , дізнавача сектору дізнання відділення поліції №3 Одеського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Одеській області, 03 травня 2024 року, установивши щомісячну премію за травень 2024 року у розмірі 0%.

Виплатити грошову компенсацію за: 23 доби невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за 2022 рік; 30 доби невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за 2023 рік; 10 доби невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за період з 01 січня 2024 року до дня звільнення.

Сума відшкодування вартості предметів однострою особистого користування, строк носіння (експлуатації) яких не закінчився, складає 4552 гривні 16 копійок.

Наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області №836о/с від 07.06.2024 про встановлення додаткової винагороди поліцейським ГУНП в Одеській області наказано установити додаткову винагороду поліцейським ГУНП в Одеській області за період служби з 01 травня 2024 року до 31 травня 2024 року у розмірі до 10000 гривень, 50000 гривень, та до 100000 гривень згідно з додатками №1-79.

Згідно витягу з особової картки за період з січня 2022 року по грудень 2022 року додаткова винагорода відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» не виплачувалась.

Водночас з витягу з особової картки за період з січня 2024 року по травень 2024 рік на порядковим №90 нараховувалась та виплачувалась додаткова винагорода відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у січні 1935,48 грн; у лютому 5161,28 грн; у березні 9999,78 грн; у квітні 9032,24 грн; у травні 5333,28 грн.

Компенсація за відпустку становить - 6468,00 грн.

Відповідно до довідки про звільнення серії ОДС №22316, наявної в матеріалах справи, в якій відображена інформація, що вона трималася під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» на підставі вироку Київського районного суду м. Одеси від 20.03.2025, за ст. 436-2 ч. 3 КК України до 5р.п/в. з 30 травня 2024 року по 19 лютого 2026 року, звідки звільнена на підставі ухвали Київського районного суду м. Одеси від 26.12.2025 під заставу в сумі 121 120 гривень.

За інформацією вказаною у листі Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП в Одеській області №189388-2026 від 17.07.2026, повідомлено, що до складу місячного грошового забезпечення при розрахунку компенсації за невикористані відпустки додаткова винагорода, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 не включалась. Повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні ОСОБА_1 не надсилалось.

Позивач, не погоджуючись з такою бездіяльністю відповідача, звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII).

Згідно з п. 4 ч. 10 ст. 62 Закону № 580-VIII поліцейський своєчасно і в повному обсязі отримує грошове забезпечення та інші компенсаційні виплати відповідно до закону та інших нормативно-правових актів України.

Статтею 92 Закону № 580-VІІІ передбачено, що поліцейським надаються щорічні оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

За приписами ч.9 ст.93 Закону № 580-VІІІ поліцейським, які звільняються зі служби в поліції за власним бажанням, за віком, за станом здоров`я (через хворобу) або у зв`язку зі скороченням штатів чи проведенням організаційних заходів, у році звільнення, за їх бажанням, надається щорічна основна відпустка з наступним звільненням, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. Датою звільнення поліцейського в цьому разі є останній день відпустки.

Відповідно до ч.10 ст.93 Закону № 580-VІІІ поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі не використані під час проходження служби дні щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського.

Частинами 1, 2 ст. 94 Закону № 580-VІІІ передбачено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 (далі по тексту Постанова № 988) встановлено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Грошове забезпечення курсантів закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, складається з посадового окладу.

На виконання вимог статті 94 Закону № 580-VII та Постанови № 988 Міністерство внутрішніх справ України 06.04.2016 видало наказ № 260, яким затвердило Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання.

Відповідно до п.1 розділу І Порядку № 260 ці Порядок та умови визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції України, у тому числі здобувачам вищої освіти, яким присвоєно спеціальне звання поліції, закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських.

Згідно з п.3 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до п.8 Порядку № 260 поліцейським, які відповідно до законодавства України мають право на відпустку із збереженням грошового забезпечення, виплата грошового забезпечення здійснюється в розмірі, яке вони отримували на день, що передував цій відпустці, з розрахунку посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії.

Поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі невикористані під час проходження служби дні.

Виплата грошової компенсації за невикористану відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до законодавства, на день звільнення зі служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.

У випадках припинення виплати грошового забезпечення з підстав, зазначених у пункті 8 розділу I цих Порядку та умов, і призупинення виплати грошового забезпечення з підстав, зазначених у пункті 7 цього розділу, виплата компенсації за невикористану відпустку проводиться з розміру грошового забезпечення, яке було встановлено на день припинення (призупинення), крім премії.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, який затверджено Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі по тексту Постанова № 168).

Відповідно до п.1 Постанови № 168 на період дії воєнного стану зокрема, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць.

На виконання Постанови № 168, наказом МВС України від 28.11.2022 № 775 затверджено Порядок та умови виплати поліцейським додаткової винагороди, одноразової винагороди на період воєнного стану та особливості виплати винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) (далі по тексту Порядок № 775).

За приписами п.2 Порядку № 775 на період воєнного стану додаткова винагорода поліцейським виплачується, серед іншого, у розмірі до 10000 гривень - поліцейським, крім тих, що визначені в абзаці першому та підпункті 2 цього пункту, пропорційно в розрахунку на місяць.

Відповідно до п.15 Порядку № 775 додаткова винагорода є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення.

Виходячи із приписів п.3 розділу І Порядку № 260, до складу грошового забезпечення входять щомісячні додаткові види грошового забезпечення, зокрема, винагороди, які мають постійний характер.

Вирішуючи питання, чи є додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, винагородою, яка має постійний характер та підлягає включенню до складу місячного грошового забезпечення для визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції, варто врахувати, що пункт 1 Постанови №168 чітко і однозначно передбачає, що:

- додаткова винагорода за своєю суттю є тимчасовою (непостійною) виплатою поліцейського, оскільки установлюється на період дії воєнного стану та прямо залежить від наявності (дії) в Україні правового режиму воєнного стану;

- розмір додаткової винагороди не є сталим, адже вона виплачується пропорційно в розрахунку на місяць в залежності від виконання завдань та часу приймання поліцейським участі в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів;

- визначається наказами командирів (начальників).

За відсутності принаймні однієї із указаних умов, виплата додаткової винагороди не здійснюється.

Отже, за своєю правовою природою, додаткова винагорода, установлена пунктом 1 Постанови № 168, є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 27.03.2025 у справі № 240/2921/23.

Так, з огляду на зміст пункту 1 Постанови №168, яким регламентовано підстави та порядок виплати додаткової винагороди, така винагорода виплачується лише у період дії воєнного стану, її розмір не є сталим, вона виплачується в залежності від виконання завдань, та визначається наказами командирів (начальників), що сукупно свідчить про тимчасовий характер такої додаткової винагороди, а тому остання не є складовою щомісячного додаткового виду грошового забезпечення.

У спірних правовідносинах додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, у встановленому законом порядку та окремим нормативним актом (Порядком №775) віднесена до одноразового додаткового виду грошового забезпечення.

Як наслідок, така додаткова винагорода не може бути врахована у розмір місячного грошового забезпечення, з якого провадиться обрахунок грошової компенсації за всі невикористані дні відпустки поліцейському.

Крім того, указаний правовий висновок був застосований Верховним Судом у постанові від 12.02.2026 у справі № 420/77/25 при вирішенні питання включення до складу місячного грошового забезпечення позивача як військовослужбовця Держприкордонслужби України додаткової винагороди, встановленої Постановою № 168, для обчислення грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток. За результатами перегляду судових рішень у вказаній справі Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що у спірних правовідносинах додаткова винагорода, передбачена Постановою 168, у встановленому законом порядку та окремим нормативним актом віднесена до одноразового додаткового виду грошового забезпечення. Як наслідок, така додаткова винагорода не може бути врахована у розмір місячного грошового забезпечення, з якого провадиться обрахунок грошової компенсації за всі невикористані дні відпустки військовослужбовцю Державної прикордонної служби України.

У постанові від 31.01.2025 у справі № 460/2645/24 Верховний Суд указав, що за своєю правовою природою додаткова винагорода, запроваджена Постановою № 168, є додатковим видом грошового забезпечення, яку законодавець відніс до категорії винагород, виплату якої запроваджено під час воєнного стану, яка має компенсаційну мету, часткова відплата за особливості несення служби в умовах війни та не має регулярного характеру й виплачується на підставі наказів командирів (начальників), за певних умов.

Відступу від висновку щодо такого застосування указаної норми права Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду, як це передбачено статтями 346, 347 КАС України, не було.

А тому, з огляду на наведене, указані підходи щодо правової природи додаткової винагороди, установленої Постановою № 168, які містяться у зазначених справах, є застосовними до спірних правовідносин.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що до складу грошового забезпечення, з якого нараховується грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток, включаються додаткові види грошового забезпечення, які мають постійний характер, проте додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168, за своєю правовою природою має тимчасовий (непостійний) характер, оскільки установлюється на період дії воєнного стану та прямо залежить від наявності (дії) в Україні правового режиму воєнного стану; розмір додаткової винагороди не є сталим, адже виплачується пропорційно в розрахунку на місяць в залежності від виконання завдань та часу участі військовослужбовцем у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів; визначається наказами командирів (начальників), а тому відсутні підстави для включення до складу грошового забезпечення позивача, з якого повинна бути обрахована грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток, додаткової винагороди, яка нараховувалася та виплачувалася позивачу у спірний період, відповідно до Постанови № 168.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 10.06.2026 по справі № 240/33823/23, який в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України підлягає врахуванню при вирішенні спірних правовідносин.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що Головне управління Національної поліції в Одеській області правомірно не включило додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168 до складу грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті позивачу компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частиною 2 статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до приписів ст.139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 77, 139, 241-246, 250, 255, 263, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач - Головне управління Національної поліції в Одеські області (65080, Одеська область, м. Одеса, вул. Академіка Філатова, буд. 15-А, код ЄДРПОУ 40108740).

Суддя Олена СКУПІНСЬКА

.