Рішення № 141364910 у справі № 688/2823/26 від 10.11.2026

Справа 688/2823/26

№ 2/688/2008/26

Рішення

Іменем України

10 листопада 2026 року м. Шепетівка

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

у складі: головуючого - судді Березюк Н.П.,

за участю: секретаря судового засідання Кулеші Л.М.,

прокурора - Скрипнюк А.В. (в режимі відеоконференції),

позивача ОСОБА_1 та її представника - ОСОБА_2 ,

представника третьої особи- Богуш Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань у м. Шепетівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - орган опіки та піклування виконавчого комітету Шепетівської міської ради про позбавлення батьківських прав,

встановив:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

16.06.2026 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позов мотивований тим, що перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 10.10.2019. Від цього шлюбу з відповідачем мають сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебуває на повному її утриманні. Відповідач з 2019 року самоусунувся від виконання батьківських обов`язків, з дитиною не проживає, не відвідує її, не спілкується, не цікавиться здоров`ям, навчанням, моральним та фізичним розвитком, участі у забезпеченні повсякденних потреб дитини не бере. У 2025 році вона зверталась до суду з позовом про позбавлення відповідача батьківських прав, однак рішенням Шепетівського міськрайонного суду від 21.07.2025 їй відмовлено в задоволенні позову та попереджено відповідача про необхідність зміни ставлення до виховання малолітнього сина, суд також поклав на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Разом з тим, відповідач жодних дій для зміни своєї поведінки не вчинив, ситуація не покращилась, а заборгованість зі сплати аліментів збільшилась. Відповідач не виконує жодного з реальних батьківських обов`язків, не проявляє ініціативи щодо побачень із дитиною, не звертався до неї чи до органу опіки та піклування з питання визначення способу участі у вихованні дитини, не цікавиться шкільним навчанням, не бере участі у медичному супроводі, не забезпечує матеріальні потреби сина належним чином. За наведених обставин, просить позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 у судовому засіданні позов підтримали, підтвердили обставини, викладені в ньому.

Позивач ОСОБА_1 суду пояснила, що з часу розлучення, відповідач не цікавиться дитиною, не приймає участі у його вихованні та навчанні. Жодного разу не зустрічався з сином, не спілкується з ним. Син має власний мобільний телефон, проте відповідач жодного разу йому не телефонував. Нещодавно їй стало відомо, що відповідач призваний на військову службу по мобілізації. Будучи у відпустці, відповідач телефонував їй, проте не цікавився сином, а лише обурювався, що йому в мобільний застосунок «Дія» надходять повідомлення про те, що у провадженні суду є справа про позбавлення батьківських прав. Вона не повідомляла відповідачу номер телефона сина, бо відповідач у неї не запитував. Зазначила, що має намір позбавити відповідача батьківських прав, бо теперішній її чоловік, з яким перебуває у зареєстрованому шлюбі, прагне його усиновити. Вважає, що позбавлення батьківських прав відповідатиме інтересам дитини, оскільки з трирічного віку син вважає батьком вітчима. Внаслідок подальшого усиновлення дитини, у сина буде чітке розуміння сім`ї, адже йому важко зрозуміти, що у нього одне прізвище, а у мами та тата - інше. Її чоловік також проходить військову службу за мобілізацією з березня 2022 року, має дитину від першого шлюбу, після важкого поранення переведений на службу у тилову частину. Вказала, що шлюб з відповідачем не склався через зловживання ним спиртними напоями, що також стало причиною втрати ним роботи. Підставою для позбавлення батьківських прав є те, що відповідач не цікавиться дитиною, не приймає участі у його вихованні, не спілкується з ним, хоча вона не чинить йому жодних перешкод. Ствердила, що відповідач не кривдив сина, не міг вчиняти відносно дитини будь-яких неправомірних дій, оскільки з півторарічного віку ним не цікавиться та жодного разу його не бачив. Підтвердила, що думку сина не заслуховували на засіданні органу опіки та піклування. Вважає, що мала право на повторне звернення із таким позовом до суду в червні 2026 року, оскільки з часу постановлення попереднього рішення, яким відповідач попереджений про необхідність зміни ставлення до виховання дитини та до часу її звернення до органу опіки та піклування пройшло більше шести місяців.

Представник третьої особи Богуш Ю.С. у судовому засіданні позов підтримала та суду пояснила, що позивач звернулась до органу опіки та піклування з заявою про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав щодо сина ОСОБА_4 . Ними здійснено перевірку умов проживання неповнолітньої дитини та встановлено, що, відповідач дійсно ухиляється від виконання батьківських обов`язків. Такого висновку вони дійшли, заслухавши матір дитини, зібравши інформацію з навчального закладу та медичної установи. Ними встановлено, що відповідач не спілкується з сином, не цікавиться його навчанням, не відвідує батьківські збори, не сплачує аліментів на його утримання та має заборгованість. Їй відомо, що питання про позбавлення батьківських прав уже розглядалося судом. Суд відмовив у задоволенні позову та попередив відповідача про необхідність зміни ставлення до виховання дитини. Підтвердила, що орган опіки та піклування Шепетівської міської ради не здійснював контроль за виконанням відповідачем батьківських обов`язків щодо дитини, оскільки відповідач проживає на території Судилківської територіальної громади, тому цим займався орган опіки і піклування за місцем проживання відповідача. Колеги повідомили, що з відповідачем не було проведено жодних заходів через його відсутність за місцем реєстрації місця проживання. Вказала, що відповідач не був присутній на засіданні органу опіки та піклування, бо їм не вдалося його повідомити через колег з органу опіки та піклування за місцем проживання відповідача, які навідались до відповідача, але там перебувала лише його тітка. Вони не спілкувалися з батьками відповідача, не намагалися поспілкуватися з відповідачем по телефону, оскільки не мали відповідної інформації. Вже після засідання органу опіки та піклування до них звернулась матір відповідача, щоб з`ясувати інформацію про прийняте рішення. Також не заслуховували думку малолітньої дитини, оскільки позивачка заперечила проти опитування сина, щоб не завдати йому психологічної травми, враховуючи, що на засідання присутні 8 осіб. Зазначила, що у мотивувальній частині висновку органу опіки та піклування від 21.04.2026 помилково зазначено, що ОСОБА_3 ухиляється від виконання батьківських обов`язків відносно дочки, це є виключно технічною помилкою. Також їй не відомо, чи отримував відповідач копію заочного рішення Шепетівського міськрайонного суду від 21.07.2025, яким його попереджено про необхідність зміни ставлення до виховання дитини, вона цього не з`ясовувала, це не було предметом обговорення на засідання органу опіки та піклування.

Прокурор Скрипнюк А.В. в судовому засіданні заперечила проти задоволення позову. Зазначила, що стаття 164 СК України містить вичерпний перелік підстав для позбавлення батьківських прав. Ухилення від виконання батьківських обов`язків може бути підставою для позбавлення батьківських прав за умови винної поведінки відповідача, свідомого нехтування ним батьківськими обов`язками. Разом з тим, аналіз доказів не містить підтверджень злісного ухилення відповідачем від виконання батьківських обов`язків. Заборгованість зі сплати аліментів, яка після того, як відповідач був призваний на військову службу, значно зменшилася, не може бути підставою для задоволення позову про позбавлення його батьківських прав. Вважає, що висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення ОСОБА_3 батьківських обов`язків є передчасним, складений формально, містить помилки щодо статі дитини, носить лише рекомендаційний характер та не обов`язковий для суду. Вважає, що позбавлення відповідача батьківських прав не має мети забезпечити якнайкращі інтереси дитини, а зверненням до суду з цим позовом матір дитини переслідує власний інтерес.

Позиція відповідача.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку за зареєстрованим місцем проживання та шляхом опублікування оголошення на офіційному веб-сайті «Судова влада», на адресу суду повернуто поштове відправлення з відміткою ВПЗ «адресат відсутній за вказаною адресою». Відповідач вважається повідомленим про дату судового засідання, в судове засідання не з`явився, відзив на позов не подав.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

16.06.2026 ОСОБА_1 звернулась до суду з цим позовом до ОСОБА_3 19.06.2026 суд відкрив провадження у справі та призначив розгляд за правилами загального позовного провадження у підготовче засідання на 20.07.2026.

20.07.2026 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду на 24.09.2026, задовольнив клопотання представника позивача ОСОБА_2 , викликав в судове засідання свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7

24.09.2026 суд залучив до участі у розгляді справи як представника органу, якому за законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб - прокурора Шепетівської окружної прокуратури Хмельницької області, розгляд справи відклав на 19.10.2026.

Розгляд справи відкладався на 03.11.2026 у зв`язку з повітряною тривогою та відсутністю в приміщенні суду електроенергії.

03.11.2026 суд задовольнив клопотання виконуючого обов`язки керівника Хмельницької обласної прокуратури В. Гайворона, залучив до участі у розгляді справи прокурора Хмельницької обласної прокуратури, постановив ухвалу, без оформлення окремого документа, про розгляд справи без участі відповідача, прийняв відмову сторони позивача від допиту свідка ОСОБА_6 , перейшов до стадії ухвалення судового рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Між сторонами виникли правовідносини з приводу реалізації прав та виконання батьківських обов`язків, які регулюються Сімейним кодексом України (СКУ), Конституцією України та Конвенцією ООН про права дитини.

Суд встановив, що з 14.02.2013 позивачка перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 . Шлюб розірвано рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 10.10.2019.

Сторони є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , записані батьками дитини у свідоцтві про його народження серії НОМЕР_1 від 27.01.2017.

28.08.2018 Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області судовим наказом стягнув з відповідача ОСОБА_3 на користь позивачки ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 09.08.2018 і до досягнення дитиною повноліття. 04.09.2018 державний виконавець Шепетівського МРВ ДВС ГТУЮ у Хмельницькій області відкрив виконавче провадження НОМЕР_6 з примусового виконання судового наказу.

25.06.2022 позивачка зареєструвала шлюб з ОСОБА_8 та змінила прізвище з ОСОБА_9 на ОСОБА_10 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 від 25.06.2022.

Згідно витягів з реєстру територіальної громади від 01.08.2022 та 03.04.2023 позивачка ОСОБА_11 та її неповнолітній син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстровані в АДРЕСА_1 , фактично проживають в АДРЕСА_2 .

Батько дитини ОСОБА_3 разом з дитиною не проживає, зареєстрований в АДРЕСА_1 . Згідно інформації, наданої суду прокурором, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 призваний 24.01.2026 ІНФОРМАЦІЯ_3 для проходження військової служби у військову частину.

Відповідно до акту обстеження умов проживання від 09.04.2026, комісія провела обстеження умов проживання дитини у квартирі АДРЕСА_3 . Встановлено, що сім`я у складі ОСОБА_1 , її чоловіка ОСОБА_8 та сина від першого шлюбу ОСОБА_4 проживає в орендованій квартирі, загальною площею 56 кв.м., яка складається з 2 кімнат, коридору, кухні, кімнати гігієни, опалення індивідуальне. Житлово-побутові умови проживання задовільні, кімнати облаштовані необхідними меблями, наявна побутова техніка та предмети домашнього вжитку. Дитина має окреме місце для сну та місце для проведення дозвілля в іншій кімнаті. Є письмовий стіл для виконання домашніх завдань та стілець. Дитина має планшет та телефон, полюбляє займатись складанням конструктора. На момент обстеження дитина перебувала вдома разом з матір`ю, навчальний заклад не відвідував у зв`язку з хворобою. Малолітній забезпечений одягом, взуттям та продуктами харчуванням у повному обсязі. ОСОБА_1 працює продавцем в магазині «Економ клас», а ОСОБА_8 - військовослужбовець.

Відповідно до доповідної записки класного керівника ОСОБА_7 та довідки за вих. №02-09/43, від 24.02.2026, що видана директором начального закладу, малолітній ОСОБА_4 навчається в 4-А класі гімназії №1 Шепетівської міської ради Хмельницької області, за період навчання з 01.09.2023 по 24.02.2026 його батько ОСОБА_3 не звертався до закладу освіти з питань навчання, виховання сина, класні батьківські збори не відвідував, з класним керівником та адміністрацією закладу освіти не контактував. Утриманням, вихованням та забезпеченням навчанням дитини займається вітчим ОСОБА_8 ,

Згідно інформації КП «КНП Шепетівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Шепетівської міської ради за вих. №208/125 від 04.03.2026, малолітній ОСОБА_4 задекларований у сімейного лікаря амбулаторії ЗПСМ №6 ОСОБА_12 . Протягом 2025 року малолітній ОСОБА_4 в супроводі своєї матері ОСОБА_1 неодноразово звертався до лікаря, 04.06.2025, 27.08.2025, 13.10.2025, 15.12.2025 зафіксовані звернення з приводу захворювань та призначене відповідне лікування, 06.06.2025, 22.07.2025 відбувались звернення з приводу проходження профілактичного медичного огляду.

Заочним рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 21.07.2025, яке залишене в силі постановою Хмельницького апеляційного суду від 13.10.2025, відмовлено у задоволені позову ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 . Попереджено останнього про необхідність змінити ставлення до виховання малолітнього сина ОСОБА_4 , покладено на орган опіки та піклування виконавчого комітету Шепетівської міської ради Хмельницької області контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Відповідно до характеристики від 03.03.2026, що видана ФОП ОСОБА_13 , позивачка ОСОБА_1 працює в магазині «Економ клас» з 16.12.2025 на посаді касира торговельного залу. За період роботи ОСОБА_1 зарекомендувала себе як розумний та відповідальний працівник, сумлінно виконує посадові обов`язки та демонструє високий рівень знань у сфері продажів. ОСОБА_14 має гарні комунікативні навички, легко знаходить спільну мову з колегами та клієнтами. Вона вихована, пунктуальна, дисциплінована, не має стягнень, виконує поставлені керівником магазину завдання належним чином. Серед особистих якостей відзначається відповідальність, чесність, організованість, комунікабельність та орієнтація на результат.

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, станом на 31.05.2026 ОСОБА_3 має заборгованість зі сплати аліментів в сумі 71547,77 грн.

Згідно звіту військової частини, у якій проходить військову службу відповідач, про здійснені відрахування та виплати, за період з 01.06.2026 по 30.09.2026 із заробітної плати ОСОБА_3 утримано аліментів на загальну суму 50033,15 грн.

Відповідно до інформації Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області за вих. №201881-2025 від 12.12.2025, позивачка ОСОБА_1 зверталась до Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області за фактом несплати ОСОБА_3 аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , яке зареєстроване в Інформаційно-комунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» Шепетівського РУП від 02.12.2025 за №14735. Під час перевірки встановлено, що в діях ОСОБА_3 не виявлено ознак кримінального правопорушення, встановити його місцезнаходження не представилось можливим.

Орган опіки та піклування виконавчого комітету Шепетівської міської ради дійшов висновку про доцільність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Свідок ОСОБА_7 суду показала, що працює вчителем у гімназії №1 та навчає неповнолітнього ОСОБА_4 вже четвертий рік, тому знає батьків дитини: матір - ОСОБА_15 , батько - ОСОБА_16 , який проходить на батьківські збори, телефонує їй навіть перебуваючи на фронті. Натомість ОСОБА_3 жодного разу у гімназію не приходив, їй не телефонував, дитиною не цікавився.

Норми права, які застосував суд, оцінка та висновки суду.

Відповідно до статті 51 Конституції України, частин другої, третьої статті 5 СК України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Під час регулювання сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів (частини перша та друга статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини)).

У статті 9 Конвенції про права дитини зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до абзацу четвертого частини першої статті 1 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-III "Про охорону дитинства" (далі - Закону України "Про охорону дитинства") забезпечення найкращих інтересів дитини - це дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до частин першої, другої статті 12 Закону України "Про охорону дитинства" виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Згідно з частиною першою статті 14 Закону України "Про охорону дитинства" діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України "Про охорону дитинства").

Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (стаття 141 СК України).

Обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені у статті 150 СК України.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

У частинах першій, другій та четвертій статті 155 СК України передбачено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення зазначеної норми у взаємозв`язку з положеннями статей 150, 155 СК України дає підстави для висновку, що ухилення від виконання батьківських обов`язків як підстава для позбавлення батьківських прав має місце лише за наявності винної поведінки матері чи батька, яка виражається у свідомому та тривалому нехтуванні своїми обов`язками щодо виховання, розвитку та утримання дитини.

Сам факт неналежного виконання батьківських обов`язків, проживання окремо від дитини або відсутності достатньої участі у її вихованні не може бути безумовною підставою для позбавлення батьківських прав. Для застосування такого виняткового заходу суд повинен встановити, що особа свідомо ухиляється від виконання своїх обов`язків щодо дитини, не виявляє належного піклування про її фізичний, духовний та моральний розвиток, не підтримує з нею особистих стосунків і така поведінка є результатом її власного волевиявлення, а не наслідком об`єктивних обставин чи перешкод у спілкуванні з дитиною.

Верховний Суд у постановах від 27 березня 2020 року у справі № 523/16635/17 (провадження № 61-5437св19) та від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17 (провадження № 61-3462св20) зазначив, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини має місце у разі, коли вони не піклуються про її фізичний і духовний розвиток, навчання та підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду та лікування, не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального розвитку та самоусвідомлення, не виявляють інтересу до її внутрішнього світу, не сприяють здобуттю освіти, не забезпечують доступу до культурних і духовних цінностей та не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі. Водночас наведені обставини можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови встановлення винної поведінки матері чи батька, тобто свідомого нехтування ними своїми батьківськими обов`язками.

У статті 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин (постанови Верховного Суду від 12 лютого 2024 року у справі № 202/1931/22 (провадження № 61-14340св23), від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20 (провадження № 61-1544св21), від 18 лютого 2021 року у справі № 645/920/19 (провадження № 61-15290св20) та інші).

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках за доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише за наявності вини у діях батьків.

Аналогічний правовий висновок Верховний Суд виклав у постановах від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), від 23 грудня 2020 року у справі № 522/21914/14 (провадження № 61-8179св19), від 22 листопада 2023 року у справі № 1915/2789/12 (провадження № 61-14726св23), від 07 лютого 2024 року у справі № 455/307/22 (провадження № 61-16965св23).

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді цієї категорії справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

У справі "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року ЄСПЛ наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

У справі "Мамчур проти України" від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. Під час визначення основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це, в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, керуючись об`єктивними обставинами спору, а вже тільки потім права батьків.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що позбавлення батьківських прав є винятковим заходом сімейно-правової відповідальності, який допускається лише за наявності достатніх, належних і переконливих доказів, що змінити поведінку матері чи батька у кращий бік неможливо, а їхня поведінка становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я, психічного чи морального розвитку. Самі собою факти недостатньої участі одного з батьків у вихованні дитини, проживання окремо, неналежного матеріального забезпечення або конфлікту між батьками не є безумовною підставою для позбавлення батьківських прав.

Розірвання сімейних зв`язків шляхом позбавлення батьківських прав є виправданим лише за виняткових обставин, оскільки такий захід фактично позбавляє дитину правового зв`язку з одним із батьків і може мати негативний вплив на її свідомість. Тому під час вирішення спору визначальним є не формальне констатування відсутності достатньої участі матері чи батька у житті дитини, а встановлення їхнього реального ставлення до дитини, бажання спілкуватися з нею, брати участь у її вихованні, а також наявності чи відсутності об`єктивних перешкод для такого спілкування.

Суд також може у виняткових випадках, навіть за наявності певних недоліків у виконанні батьківських обов`язків, відмовити у позбавленні батьківських прав, попередивши відповідну особу про необхідність змінити ставлення до виховання дитини та поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням нею батьківських обов`язків. Застосування такого підходу відповідає принципу пропорційності та необхідності використання менш суворих, гнучких заходів впливу до застосування крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав.

Особисті непорозуміння та конфліктні відносини між батьками не можуть самі собою бути підставою для позбавлення одного з них батьківських прав. У справах, що стосуються дитини, першочергове значення мають її найкращі інтереси, які повинні переважати над інтересами батьків. Водночас найкращі інтереси дитини, як правило, передбачають збереження її сімейних зв`язків, крім випадків, коли сім`я є явно неблагополучною або збереження такого зв`язку суперечить безпеці, здоров`ю чи гармонійному розвитку дитини.

Отже, у спірних правовідносинах, які стосуються вкрай чутливої сфери сімейного життя та долі дитини, питання про позбавлення батьківських прав має вирішуватися без формального чи уніфікованого підходу, з урахуванням конкретних обставин справи, доказів у їх сукупності, особистості батьків, думки дитини, причин невиконання батьківських обов`язків, можливості зміни поведінки матері чи батька та пропорційності втручання у сімейне життя.

Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню й оцінці судом на основі всіх наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв`язку (постанови Верховного Суду від 26 липня 2021 року у справі № 638/15336/18, від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20, від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22, від 15 листопада 2023 року у справі № 932/2483/21, від 23 жовтня 2024 року у справі № 464/2040/23).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною другою статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення його батьківських прав, покладено на позивача (постанова Верховного Суду від 30 листопада 2023 року у справі № 358/689/22 (провадження № 61-13923св23)).

Вислухавши пояснення позивача, її представника, представника третьої особи, допитавши свідка ОСОБА_7 , дослідивши письмові докази та, заслухавши позицію прокурора, суд дійшов висновку про відсутність достатніх безумовних підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, як і гострої соціальної необхідності у цьому.

Суд зауважує, що позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно сина ОСОБА_4 , тобто природніх прав, наданих батькам щодо дітей на їх виховання, захист їх інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено.

Суд встановив, що заочним рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 21.07.2025 відмовлено у задоволені позову ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , попереджено останнього про необхідність змінити ставлення до виховання малолітнього сина ОСОБА_4 , також покладено на орган опіки та піклування виконавчого комітету Шепетівської міської ради Хмельницької області контроль за виконанням відповідачем батьківських обов`язків.

Проте, ні позивачка, ні орган опіки та піклування не довели суду, що відповідач отримав копію заочного рішення суду від 21.07.2025 та, попри попередження суду, у поведінці відповідача як батька щодо сина впродовж розумного строку після ухвалення судового рішення відсутні реальні зміни. Натомість встановлено, що 24.01.2026, тобто через шість місяців після постановлення заочного рішення суду, ОСОБА_3 призваний за мобілізацією на військову службу. Безсумнівно, перебування батька на військовій службі негативно впливає на якість спілкування з дитиною.

Суд зазначає, що Конвенція про права дитини у статті 12 покладає на Держави-учасниці обов`язок забезпечити дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. 3 цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.

Суд зауважує, що сину сторін ІНФОРМАЦІЯ_4 виповнилося 13 років, він здатний сформулювати власні погляди, що підтверджується також показаннями допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_7 , проте позивачка заперечила проти надання дитині можливості бути заслуханим під час засідання органу опіки та піклування та у судовому засіданні при вирішенні питань, які безпосередньо стосуються його інтересів.

Суд зазначає, що Конвенція закріплює право дитини бути поінформованою, отримувати консультації та висловлювати свою думку. Дитина, яка відповідно до внутрішнього законодавства вважається достатньо свідомою, за винятком, коли це явно суперечить її найвищим інтересам, має право: одержувати всю суттєву інформацію, отримувати консультації, висловлювати свою думку.

Отже дитина має право знати, що відбувається навколо неї, які рішення плануються щодо її контактів із батьками, опікунами або родичами, а також які наслідки можуть мати ті чи інші дії.

Проте суд не має достатньої інформації для прийняття рішення в найвищих інтересах дитини та не упевнився в тому, що дитина отримала від матері та органу опіки і піклування всю необхідну інформацію, проконсультована в зрозумілий дитині спосіб, їй надана можливість висловлювати власні думки.

За таких обставин суд не приймає до уваги висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав та відповідність цього інтересам дитини, визнає такий висновок не обґрунтованим, таким що не містить доводів того, що позбавлення батьківських прав відповідача відповідатиме інтересам дитини, і того яким чином внаслідок позбавлення відповідача батьківських прав забезпечуватимуться інтереси дитини.

Суд також не встановив, а позивач не довела обставин, які б свідчили про те, що ОСОБА_3 не бажає спілкуватися з сином та брати участь у його вихованні, остаточно і свідомо самоусунувся від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини, що свідчить про те, що питання щодо належного виховання дитини можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, порівняно із позбавленням батьківських прав, не вдаючись до роз`єднання дитини з батьком.

Суд зауважує, що відповідач не є тією особою, поведінка чи дії якого можуть свідчити про негативний вплив на дитину, а тому розрив із ним сімейних відносин не відповідає інтересам дитини.

При цьому, суд враховує, що позивач не довела, яка реальна мета має бути досягнута шляхом позбавлення відповідача батьківських прав, як це змінить існуючу ситуацію на кращу і сприятиме захисту інтересів дитини, а тому відповідні доводи позивачки суд відхиляє.

Твердження позивачки про те, що у дитини буде чітке розуміння сім`ї, оскільки після позбавлення відповідача батьківських прав її чоловік має намір усиновити дитину, що приведе до зміни прізвища дитини, не може бути підставою для позбавлення біологічного батька дитини батьківських прав.

Так, сім`я складається з близьких людей, пов`язаних спільними обов`язками, взаємодопомогою та емоційною підтримкою.

Відповідно до статті 260 Сімейного кодексу України, вітчим (чоловік матері, який не є рідним батьком дитини) має право брати участь у вихованні малолітніх або неповнолітніх пасинка чи падчерки. Таке право виникає й існує за умови, що вітчим та дитина проживають однією сім`єю. Статус вітчима та відповідні права виникають із моменту реєстрації шлюбу з матір`ю дитини або у зв`язку з фактичними шлюбними відносинами, причому отримання якихось окремих спеціальних документів для цього не вимагається. Також вітчим має право самостійно звертатися за захистом прав та інтересів пасинка чи падчерки до суду або органів опіки та піклування (ст. 262 Сімейного кодексу України).

Отже для чіткого розуміння сином сторін сім`ї не має необхідності позбавляти біологічного батька батьківських прав, а гарне ставлення вітчима до дитини, його участь у вихованні дитини, забезпеченні його інтересів свідчить проте, що дитина проживає у сім`ї, має право на виховання та емоційну підтримку з боку вітчима, а вітчим забезпечує дитині такі виховання та підтримку, що відповідає інтересам дитини.

Суд дійшов висновку, що з часу постановлення заочного рішення суду, яким відповідача попереджено про необхідність змінити ставлення до виховання малолітнього сина ОСОБА_4 , до призову відповідача на військову службу за мобілізацією пройшло не достатньо часу для можливості реальних змін у поведінці відповідача як батька щодо сина та можливості налагодження із ним відповідних відносин. Також суд враховує об`єктивні причини неможливості на теперішній час активної участі відповідача у житті дитини, зокрема, через проходження відповідачем військової служби у складі Збройних Сил України. Також позивачка та орган опіки і піклування не надали суду достатніх доказів, що відповідач втратив інтерес до дитини та не має наміру налагодити з ним відносини, а суд позбавлений можливості з`ясувати позицію відповідача щодо позбавлення його батьківських прав чи наміру підтримувати стосунки з дитиною, оскільки відповідач перебуває на військовій службі за мобілізацією.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків. Це пов`язано з тим, що наслідком позбавлення батьківських прав, як виняткового заходу, є істотні правові наслідки як для батька, так і для дитини відповідно до статті 166 СК України (постанова Верховного Суду від 21 травня 2025 року у справі № 645/1592/24 (провадження № 61-3978св25)).

Суд вважає, що наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності не містять підстав для застосування до відповідача такого крайнього, виключного і надзвичайного заходу впливу, як позбавлення його батьківських прав відносно сина ОСОБА_4 , а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2662,40 грн покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 263-265, 280-284, 289 ЦПК України, ст.ст. 164, 165 СК України, суд,

вирішив:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - орган опіки та піклування виконавчого комітету Шепетівської міської ради про позбавлення батьківських прав.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку учасниками справи до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня вручення рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована в АДРЕСА_1 , проживає в АДРЕСА_2 , паспорт № НОМЕР_3 , виданий 08.07.2022 року орган видачі 6831, РНОКПП НОМЕР_4 ;

відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований в АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_5 , виданий 19.12.2003 року Шепетівським МРВ УМВС України в Хмельницькій області;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - орган опіки та піклування виконавчого комітету Шепетівської міської ради, місцезнаходження: м. Шепетівка, вул. Соборності, буд.4, Хмельницької області.

Повний текст рішення складений 10.11.2026.

Суддя: Неоніла БЕРЕЗЮК