Ухвала № 141370145 у справі № 580/10272/26 від 10.11.2026

У Х В А Л А

10 листопада 2026 року Справа № 580/10272/26

м. Черкаси

Суддя Черкаський окружного адміністративного суду Тихонов І.В., розглянувши у письмовому провадженні клопотання Головного управління ДПС у Черкаській області про залишення без розгляду позовної заяви фізичної особи підприємця ОСОБА_1 у справі за його позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

24 вересня 2026 року фізична особа підприємець ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області, у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.03.2025 № 3818/23-00-24-05-01, № 3821/23-00-24-05-01, № 3820/23-00-24-05-01 та № 3822/23-00-24-05-01.

Відповідач звернувся до суду з клопотанням про залишення позовної заяви без розгляду, посилаючись на пропуск позивачем установленого законом строку звернення до суду. На обґрунтування клопотання зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення були направлені позивачу 14.03.2025 рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення за його податковою адресою, однак повернуті поштовим оператором у зв`язку із закінченням строку зберігання. Зазначив, що відповідно до положень статей 42, 58 Податкового кодексу України податкові повідомлення-рішення вважаються врученими позивачу 31.03.2025 дата, зазначена поштовою службою у довідці форми № 20. Відтак, за твердженням відповідача, шестимісячний строк звернення до суду закінчився 30.09.2025.

Позивач проти задоволення клопотання заперечив та зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення у березні 2025 року фактично не отримував, а про їх існування вперше дізнався 17.08.2026 після отримання поштового відправлення № 180[телефон приховано], до якого були долучені матеріали щодо стягнення податкового боргу, у тому числі копії спірних податкових повідомлень-рішень. На підтвердження зазначених обставин позивач надав відомості щодо поштового відправлення, копію конверта, а також документи, отримані разом із відповідною кореспонденцією.

Ухвалою суду від 26.10.2026 з метою повного з`ясування обставин, які мають значення для вирішення питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду, сторонам запропоновано надати додаткові пояснення та докази стосовно направлення, вручення або повернення спірних податкових повідомлень-рішень, а також моменту, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про їх прийняття.

На виконання зазначеної ухвали відповідач подав письмові пояснення від 06.11.2026, до яких долучив копію списку згрупованих поштових відправлень форми № 103 від 14.03.2025, копію конверта з поштовим ідентифікатором № 0601123534445 та довідку форми № 20 про причини повернення поштового відправлення.

Зі змісту наданих документів убачається, що 14.03.2025 відповідач передав поштовому оператору рекомендоване відправлення на ім`я ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . У довідці форми № 20, однак за наданою копією неможливо достовірно встановити, яку саме причину повернення поштового відправлення було відмічено.

Дослідивши матеріали справи, доводи сторін та надані докази, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частиною другою статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Вирішуючи питання про дотримання строку звернення до суду з позовом про оскарження податкових повідомлень-рішень, суд ураховує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.07.2025 у справі № 500/2276/24 звернула увагу на необхідність розмежування строку давності, передбаченого статтею 102 Податкового кодексу України, та процесуального строку звернення до адміністративного суду. Саме по собі положення пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України не встановлює окремого строку звернення до суду з відповідним позовом.

Отже, за відсутності використання позивачем процедури адміністративного оскарження до спірних правовідносин застосовується загальний шестимісячний строк, передбачений частиною другою статті 122 КАС України, перебіг якого пов`язується з моментом, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.

При цьому визначальним для вирішення питання щодо початку перебігу такого строку у цій справі є встановлення моменту, коли позивач фактично дізнався або об`єктивно повинен був дізнатися про прийняття саме тих податкових повідомлень-рішень, які є предметом оскарження.

За приписами пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Відповідно до пункту 42.5 статті 42 Податкового кодексу України у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням, відмову від отримання, незнаходження фактичного місця розташування платника податків або з інших причин, документ вважається врученим у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Пунктом 58.3 статті 58 Податкового кодексу України передбачено, що податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Таким чином, законодавством передбачена можливість вважати податкове повідомлення-рішення врученим і за відсутності його фактичного отримання платником податків. Водночас застосування такої правової фікції передбачає встановлення обставин, з якими закон пов`язує настання відповідного правового наслідку, зокрема належного направлення документа та наявності підтвердженої поштовою службою причини його невручення.

Суд зазначає, що надані відповідачем список згрупованих поштових відправлень форми № 103 та копія конверта з поштовим ідентифікатором № 0601123534445 підтверджують факт передання 14.03.2025 поштовому оператору рекомендованого відправлення, адресованого позивачу за зазначеною відповідачем адресою. Разом із тим сам по собі факт передання поштового відправлення оператору поштового зв`язку не є достатнім для встановлення всіх обставин, необхідних для застосування пункту 42.5 статті 42 Податкового кодексу України та визначення моменту, з якого позивач повинен був дізнатися про прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Зокрема, надана відповідачем копія довідки форми № 20 містить дату 31.03.2025, однак відмітка, яка б дозволяла встановити конкретну причину повернення поштового відправлення, за змістом наданої копії не дає можливості достовірно встановити, що відправлення повернуто саме у зв`язку із закінченням строку зберігання. За таких обставин зазначена дата сама по собі не підтверджує наявності передбаченої пунктом 42.5 статті 42 Податкового кодексу України підстави для висновку про вручення позивачу спірних податкових повідомлень-рішень саме 31.03.2025.

Крім того, суд звертає увагу на необхідність оцінки дотримання поштовим оператором установленого порядку доставки та вручення поштового відправлення, зокрема щодо його надходження до відділення місця призначення, повідомлення адресата про надходження кореспонденції, строку її зберігання та підстав повернення відправнику.

При цьому суд не вважає саму лише відсутність опису вкладення або супровідного листа безумовною підставою для спростування факту направлення податкових повідомлень-рішень, оскільки законодавство не встановлює такої вимоги як обов`язкової умови належного направлення документів. Водночас зміст наданих відповідачем документів має бути оцінений у сукупності з іншими доказами, з урахуванням того, чи дають вони змогу встановити направлення саме тих рішень, які оскаржуються у цій справі.

Суд також бере до уваги, що у наданих відповідачем документах наявна розбіжність щодо поштового індексу: у списку форми № 103 та на конверті зазначено індекс 20251, тоді як у довідці форми № 20 - 20250. Сама по собі така розбіжність не свідчить про направлення кореспонденції за неправильною адресою, однак у сукупності з іншими обставинами не дає підстав залишити поза увагою питання щодо фактичного маршруту та обставин повернення відповідного поштового відправлення.

Суд ураховує, що у постанові від 28.05.2026 у справі № 520/22570/25 Верховний Суд сформулював правовий висновок, відповідно до якого сам по собі факт направлення податкових повідомлень-рішень рекомендованим листом за податковою адресою платника податків та повернення такого відправлення не є достатньою підставою для автоматичного висновку про пропуск строку звернення до суду. Верховний Суд наголосив на необхідності встановлення не лише факту направлення податкових повідомлень-рішень, а й обставин їх належного доставлення, дотримання поштовим оператором порядку повідомлення адресата, зберігання та повернення відправлення, а також моменту, коли платник податків фактично дізнався або об`єктивно повинен був дізнатися про прийняття відповідних рішень.

Зазначена правова позиція має значення для вирішення цього процесуального питання, у цій справі позивач зазначає, що до 17.08.2026 про прийняття спірних податкових повідомлень-рішень не знав, а їх копії отримав разом із матеріалами щодо стягнення податкового боргу у поштовому відправленні № 180[телефон приховано]. На підтвердження зазначених обставин позивач надав документи щодо отримання відповідного поштового відправлення та його вмісту. Відповідач, зі свого боку, не надав належних доказів, які б спростовували зазначені пояснення позивача та підтверджували його фактичну або об`єктивну можливість дізнатися про прийняття саме цих податкових повідомлень-рішень до 17.08.2026.

Саме по собі направлення контролюючим органом поштової кореспонденції у березні 2025 року за податковою адресою позивача, за відсутності належного підтвердження конкретної причини її повернення та обставин повідомлення адресата, не дає достатніх підстав для висновку, що позивач повинен був дізнатися про прийняття оскаржуваних рішень саме 31.03.2025.

Суд також бере до уваги, що позивач звернувся до суду 24.09.2026, тобто через 38 днів після зазначеної ним дати отримання копій податкових повідомлень-рішень - 17.08.2026. Таким чином, звернення до суду відбулося в межах шестимісячного строку, передбаченого частиною другою статті 122 КАС України.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що надані відповідачем докази підтверджують факт направлення поштового відправлення позивачу 14.03.2025, однак не є достатніми для достовірного встановлення обставин, з якими пункт 42.5 статті 42 Податкового кодексу України пов`язує визнання документів врученими 31.03.2025, а також для висновку про те, що позивач фактично дізнався або повинен був дізнатися про прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень раніше 17.08.2026.

За таких обставин суд не встановив факту пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду, а відтак відсутні передбачені частиною третьою статті 123 КАС України підстави для залишення позовної заяви без розгляду.

Отже, клопотання відповідача задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 122, 123, 241, 243, 248, 256 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Черкаській області про залишення без розгляду позовної заяви фізичної особи підприємця ОСОБА_1 у справі за його позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень у справі № 580/10272/26, відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.

Суддя Ілля ТИХОНОВ