Рішення № 141370250 у справі № 580/9140/26 від 10.11.2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року справа № 580/9140/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді: Янківської В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

21 серпня 2026 року ОСОБА_1 подав позов до Військово-лікарської комісії про ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:

1) визнати протиправною та скасувати постанову Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 викладену у формі довідки № 2026-0518- 1928-2485-7 від 18.05.2026 про визначення придатності ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) за станом здоров`я до військової служби;

2) визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 3125 від 19.05.2026 в частині призову ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) до військової служби під час мобілізації в особливий період та направлення для проходження військової служби з 19.05.2026 до Військової частини НОМЕР_1 ;

3) визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_3 № 160 від 19.05.2026 в частині зарахування до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення і призначення на посаду командира 3 відділення зберігання та транспортування взводу зберігання та транспортування 11 реабатр старшого сержанта ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 );

4) зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 виключити старшого сержанта ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) зі списків особового складу та всіх видів забезпечення Військової частини НОМЕР_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що військово-лікарська комісія не взяла до уваги його скарги на стан здоров`я, медичний огляд проведено «формально», без дообстеження його стану здоров`я та винесено Висновок ВЛК - «Придатний до військової служби. Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 3125 від 19.05.2026 позивача направлено для проходження військової служби з 19.05.2026 до Військової частини НОМЕР_1 . Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 № 160 від 19.05.2026 позивача зараховано до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення і призначено на посаду командира 3 відділення зберігання та транспортування взводу зберігання та транспортування 11 реабатр старшим сержантом. Позивач не згоден з рішенням військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 , та подальшою мобілізацією, так як порушено його право на належне проходження військово-лікарської комісії. 17.06.2026 цінним листом № R091070090614 позивач звернувся зі скаргою від 16.06.2026 року до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України на постанову військово-лікарської комісії, викладену у формі довідки № 2026- 0518-1928-2485-7 від 18 травня 2026 року, з вимогами: скасувати постанову військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_4 викладену у формі довідки № 2026-0518-1928-2485-7 від 18.05.2026 року про ступінь придатності ОСОБА_1 до військової служби, як протиправну та незаконну, повторно провести медичний огляд ОСОБА_1 у відповідності до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністра оборони України від 14 Серпня 2008 року №402, для встановлення його дійсної придатності/непридатності до військової служби за станом здоров`я. Станом на момент звернення до суд від Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України на подану скаргу відповіді не отримано. Позивач, вважаючи протиправними дії Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неналежного проведення медичного обстеження під час проходження військово-лікарської комісії та вчинення дій пов`язаних з визнанням придатності позивача, як наслідок призову на військову службу під час мобілізації оформленою відповідними наказами, вчиненою з порушенням процедури, встановленої чинним законодавством України, звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 14.09.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Військова частина НОМЕР_1 надала до суду відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позову відмовити повністю. Зокрема зазначила, що під час дії воєнного стану звільнення військовослужбовця можливе виключно з підстав, прямо передбачених частиною четвертою статті 26 Закону № 2232-XII. Оскільки підстави для звільнення з військової служби, передбачені частиною четвертою статті 26 Закону № 2232-XII, у позивача відсутні, сама по собі протиправність призову не породжує автоматичного обов`язку звільнення особи з військової служби. Таким чином, протиправність дій територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо призову особи, яка мала право на відстрочку, не змінює встановленого законом порядку та підстав звільнення з військової служби після набуття особою статусу військовослужбовця. Наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 160 від 19.05.2026 - це акт індивідуальної дії. Він вичерпав свою дію фактом зарахування ОСОБА_1 до списків. Скасування цього наказу судом не може відновити попередній стан позивача і повернути його статус цивільної особи, оскільки для цього існує спеціальна процедура звільнення.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить позов задовольнити та зазначив, що позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасувати вищезазначені накази № 3125, № 160, є похідними позовної вимоги визнати протиправною та скасувати постанову Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_4 викладену у формі довідки № 2026- 0518-1928-2485-7 від 18.05.2026 року про визначення придатності ОСОБА_1 за станом здоров`я до військової служби.

Військова частина подала до суду заперечення на відповідь на відзив.

ІНФОРМАЦІЯ_5 надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позову відмовити повністю. В обгрунтування своєї позиції зазначив, що згідно з відомостями АІТС «ОБЕРІГ» ОСОБА_1 перебував на обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_6 із 07.05.1998, проходив медичний огляд двічі і був визнаний придатним до військової служби: 25.06.2024 ОСОБА_1 пройшов медичний огляд ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_6 і був визнаний придатним до військової служби графи ІІ, розкладу хвороб, графи ТДВ визнаний придатним до військової (без статей, наказ МОУ №402/2008). Вказаний висновок ОСОБА_1 не оскаржував та 18.05.2026 ОСОБА_1 пройшов медичний огляд ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 та на підставі статей 12в, 42в, графи ІІ, розкладу хвороб, графи ТДВ визнаний придатним до військової служби. 18.05.2026 ОСОБА_1 взятий на облік військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_7 , пройшов медичний огляд ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 та на підставі статей 12в, 42в, гафи ІІ, розкладу хвороб, графи ТДВ визнаний придатним до військової служби (довідка). Оскарження висновку ВЛК від 18.05.2026 (довідка №2026-0518-1928-2485-7) з підстав нібито неврахування доданих до скарги на адресу Центральної ВЛК копій документів видається хибним, оскільки відповідно до картки обстеження та медичного огляду ОСОБА_1 здавав аналізи. Також зазначив, що ОСОБА_1 , враховуючи дійсність висновку ВЛК один рік (п. 3.8, наказу МОУ №402/2008 та п. 69 ПКМУ №560 від 16.05.2024), мав можливість створення «електронного направлення» на медичний огляд для визначення придатності до військової служби, міг за допомогою застосунку «Резерв+» сформувати таке направлення і якщо існували додані до скарги ЦВЛК «результати медичних аналізів, тощо» доєднати їх до медичного огляду, але він цього не зробив.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується копією паспорту серії НОМЕР_4 від 13.12.1996.

Відповідно до Довідки військово-лікарської комісії від 118.05.2026 №2026-0518-1928-2485-7 старшому сержанту ОСОБА_1 встановлено діагноз варикозна хвороба судин нижніх кінцівок. С1 по СЕАР. Хронічна залізодефіцитна анемія легкого ступеню. На підставі статті 42в, 12в графи ІІ Розладу хвороб «Придатний до військової служби».

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 3125 від 19.05.2026 призвано ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) до військової служби під час мобілізації в особливий період та направлено для проходження військової служби з 19.05.2026 до військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до командира військової частини від 19.05.2026 №160 ОСОБА_1 призвано на військову службу під час мобілізації на особливий період, призначено на посаду командира відділення зберігання та транспортування взводу зберігання та транспортування реактивної артилерійської батареї реактивного артилерійського дивізіону за штатом воєнного часу.

Позивач, вважаючи протипраною постанову Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 викладену у формі довідки № 2026-0518- 1928-2485-7 від 18.05.2026 про визначення придатності ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) за станом здоров`я до військової служби та як наслідок наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 3125 від 19.05.2026 в частині призову ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) до військової служби під час мобілізації в особливий період та направлення для проходження військової служби з 19.05.2026 до Військової частини НОМЕР_1 та наказ командира Військової частини НОМЕР_3 № 160 від 19.05.2026 в частині зарахування до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення і призначення на посаду командира 3 відділення зберігання та транспортування взводу зберігання та транспортування 11 реабатр старшого сержанта ОСОБА_1 , звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно з пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

На момент виникнення спірних у цій справі відносин, як станом і на час розгляду судом цієї адміністративної справи, строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

Указом Президента України від 24.02.2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію (далі - Указ №69/2022).

Згідно пункту 4 Указу №69/2022 призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, врегульовано положеннями Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» від 25.03.1992 року №2232-XII (далі - Закон №2232-XII, в редакції станом на час виникнення спірних відносин).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Згідно з частиною другою статті 1 Закону №2232-XII військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Частиною третьою статті 1 Закону №2232-XII передбачено, що військовий обов`язок включає, зокрема, проходження військової служби та дотримання правил військового обліку.

Частиною п`ятою статті 1 Закону №2232-XII встановлено, що від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Відповідно до частини десятої статті 1 Закону №2232-XII громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема, проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії.

Відповідно до абзаців 1-4 частини першої статті 39 Закону №2232-XII призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.

Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації здійснюється для доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань.

Громадяни України, призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які раніше не проходили військову службу в Збройних Силах України, інших військових формуваннях, проходять курс базової загальновійськової підготовки тривалістю не менше ніж один місяць.

Процедура проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями визначена Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністра оборони України №402 від 14 серпня 2008 року, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за №1109/15800 (далі Положення №402 в редакції на час виникнення спірних відносин).

Так, згідно з абзацом 1 пункту 1.2 глави 1 Розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза - це: медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців, які проходять базову військову службу); військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби; визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ; встановлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби (абзаци другий-п`ятий пункту 1.2 глави 1 розділу I Положення №402).

Згідно з абзацами 1, 2, 4, 8, 9 пункту 2.1 глави 2 розділу І Положення №402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання. Документація, яка створюється (заповнюється) в процесі військово-лікарської експертизи, ведеться в паперовій або в електронній формі. Документування в електронній формі проводиться із застосуванням удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, електронної печатки та електронної позначки часу. Члени ВЛК діють на принципах верховенства права, законності, поваги та дотримання прав людини і громадянина, доброчесності, колегіальності, рівноправності членів комісії, вільного обговорення і вирішення питань, об`єктивності, неупередженості та обґрунтованості прийнятих рішень, висновків і пропозицій.

Відповідно до пункту 2.2 глави 2 розділу І Положення №402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону. Штатні ВЛК комплектуються лікарями із клінічною підготовкою за однією з лікарських спеціальностей (терапія, хірургія, неврологія, психіатрія, оториноларингологія, офтальмологія, організація охорони здоров`я тощо), з досвідом роботи у військових частинах та закладах охорони здоров`я (установах).

Залучати особовий склад штатних ВЛК для вирішення питань та завдань, не пов`язаних із військово-лікарською експертизою, забороняється.

Відповідно до підпункту 2.3.1 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення №402 Центральна військово-лікарська комісія (ЦВЛК) є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України.

Згідно з підпунктом 2.3.3 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення №402 на Центральну військово-лікарську комісію покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також: розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи; аналіз та узагальнення результатів і досвіду роботи підпорядкованих ВЛК; прийняття та перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності осіб, звільнених з військової служби, на період їх фактичного звільнення із Збройних Сил України.

Згідно з підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення №402 Центральна військово-лікарська комісія має право, зокрема, перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК з питань військово-лікарської експертизи; розглядати, переглядати, скасовувати, відміняти, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України.

Відповідно до підпункту 2.4.4 пункту 2.4 глави 2 розділу I Положення №402 на ВЛК регіону покладаються, зокрема, обов`язки з організації військово-лікарської експертизи, керівництва підпорядкованими ВЛК, контролю за їхньою роботою та надання їм методичної і практичної допомоги в зоні відповідальності.

Згідно абзацу 5 підпункту 2.4.5 пункту 2.4 глави 2 розділу I Положення №402 ВЛК регіону має право, зокрема, приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати, відміняти або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби осіб, звільнених з військової служби, на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК.

Підпунктом 2.4.10 пункту 2.4 глави 2 розділу I Положення №402 встановлено, що постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку.

Згідно з підпунктом 2.5.11 пункту 2.5 розділу І Положення №402 документи позаштатних ВЛК скріплюються печаткою закладу охорони здоров`я (установи), військової частини, в яких ці комісії утворені.

Відповідно до підпунктів 2.8.1., 2.8.2 пункту 2.8 розділу І Положення №402 ВЛК ТЦК та СП створюється при районному (міському) ТЦК та СП. Для керівництва і контролю за діяльністю цих комісій при ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя створюються відповідно Кримська республіканська, обласні, Київська міська та Севастопольська міська ВЛК. Роз`яснення ВЛК регіону та ЦВЛК з питань військово-лікарської експертизи є обов`язковими для виконання ВЛК ТЦК та СП. ВЛК ТЦК та СП має право приймати постанови відповідно до цього Положення.

Згідно з підпунктами 2.8.3, 2.8.4 пункту 2.8 розділу І Положення №402 ВЛК ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, областей, міста Києва мають право переглядати постанови ВЛК районного (міського) ТЦК та СП, крім постанов, які згідно з цим Положенням підлягають розгляду, контролю та затвердженню ЦВЛК, ВЛК регіону. На ВЛК районного (міського) ТЦК та СП покладається огляд громадян відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу I, пункту 1.4 глави 1 розділу II цього Положення. Рішенням ВЛК регіону на ВЛК ТЦК та СП покладається огляд інших громадян.

Разом з тим, згідно з підпунктами 3.3 та 3.4 глави 3 розділу І Положення №402 скарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних ВЛК подаються до штатних ВЛК згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності, наведеними у додатку 2 до наказу Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року №608 «Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров`я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення». Штатні ВЛК перевіряють відповідність прийнятих позаштатними ВЛК постанов встановленому діагнозу та вимогам цього Положення, на підставі доданих до звернення оригіналів медичних документів або належним чином завірених їх копій.

Скарги на дії (бездіяльність) чи постанови ВЛК районних (міських) ТЦК та СП подаються за підпорядкованістю до ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , обласних ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим. У разі незгоди громадянина з рішенням ВЛК при районному (міському) ТЦК та СП на підставі його заяви громадянин направляється для проходження ВЛК при обласному (Київському та Севастопольському міських) ТЦК та СП.

Дії (бездіяльність), рішення, постанови, прийняті ВЛК обласних (Київського міського, ІНФОРМАЦІЯ_9 , ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, оскаржуються в штатних ВЛК або у судовому порядку.

Дії (бездіяльність), рішення, прийняті за результатами розгляду звернень ВЛК регіону, оскаржуються в ЦВЛК.

У разі визнання штатною ВЛК заяви чи скарги щодо перегляду (відміни, скасування) постанови ВЛК обґрунтованою, ВЛК штатної ВЛК переглядає оскаржувану постанову ВЛК або приймає рішення про направлення на контрольне обстеження та медичний огляд ВЛК.

Таке рішення є обов`язковим до виконання та має бути реалізовано не пізніше ніж в місячний строк з дати прийняття.

У разі визнання штатною ВЛК звернення необґрунтованим, воно повертається заявнику (скаржнику) з відповідними роз`ясненнями, у строк, визначений Законом України «Про звернення громадян».

Отже, для проведення військово-лікарської експертизи створюються штатні та позаштатні військово-лікарські комісії, які проводять медичний огляд осіб, передбачених пунктом 1.1 розділу І Положення №402, зокрема, з метою визначення ступеня придатності до військової служби, за результатами якого приймають постанови, що оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання ВЛК. До штатних ВЛК належать, зокрема, ВЛК регіону, до повноважень яких належить розгляд скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи. ВЛК регіону також мають право оглядати військовослужбовців, скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК та направляти військових на контрольний медичний огляд, а також за їх рішенням може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд. ВЛК регіону мають право приймати постанови згідно з Положенням №402, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати, відміняти або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК та направляти військових на контрольний медичний огляд, а також за їх рішенням може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд.

Разом з цим, як встановлено абзацом 4 пункту 3.13 глави 3 розділу II Положення №402, у спірних та складних випадках право на винесення остаточного рішення залишається за ЦВЛК. Тобто, оскарженню у судовому порядку підлягають тільки постанови ВЛК регіонів та постанови ЦВЛК.

Як вбачається зі змісту доводів позову та встановлених у даній справі обставин, виникнення цього спору, фактично, обумовлене неналежним та протиправним, на думку позивача, проведенням медичного огляду військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_3 , внаслідок якого позивача визнано придатним до військової служби. Результат проведеного огляду оформлено довідкою ВЛК від 18.05.2026 №2026-0518-1928-2485-7.

Однак, зважаючи на положення підпункту 2.8.3 пункту 2.8 розділу І Положення №402, суд зазначає, що право на перегляд постанови ВЛК районного (міського) ТЦК та СП надано ВЛК ТЦК та СП області.

Суд наголошує, що Положення №402 не передбачають права особи, що проходила медичний огляд, оскаржувати постанови ВЛК районного (міського) ТЦК та СП у судовому порядку. У свою чергу, ВЛК регіону мають право скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК та направляти військових на контрольний медичний огляд, а також за їх рішенням може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд.

Як зазначив позивач, 17.06.2026 цінним листом № R091070090614 позивач звернувся зі скаргою від 16.06.2026 року до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України на постанову військово-лікарської комісії, викладену у формі довідки № 2026- 0518-1928-2485-7 від 18 травня 2026 року, з вимогами: скасувати постанову військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_4 викладену у формі довідки № 2026-0518-1928-2485-7 від 18.05.2026 року про ступінь придатності ОСОБА_1 до військової служби, як протиправну та незаконну, повторно провести медичний огляд ОСОБА_1 у відповідності до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністра оборони України від 14 Серпня 2008 року №402, для встановлення його дійсної придатності/непридатності до військової служби за станом здоров`я. Станом на момент звернення до суд від Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України на подану скаргу відповіді не отримано.

В той же час суд не бере такі пояснення до уваги, оскільки дії чи бездіяльність Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України щодо розгляду скарги позивача на постанову військово-лікарської комісії, викладену у формі довідки № 2026- 0518-1928-2485-7 від 18 травня 2026 року не є предсметом розгляду даної справи.

Доводи позивача про те, що медичний огляд був проведений військово-лікарською комісією неналежним чином, що полягало, зокрема, у не проведенні всіх аналізів, не здійсненні всіх обстежень, а також не дослідженням медичних документів, суд оцінює критично, виходячи з такого.

Так, згідно з висновками Верховного Суду у постанові від 13 червня 2018 року у справі №806/526/16 у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі.

Крім цього, в контексті доводів позову в указаній вище частині суд звертає увагу на правовий висновок Верховного Суду, наведений у постанові від 12.06.2020 року у справі №810/5009/18, згідно з яким до повноважень суду не належить надання оцінки діагнозу на предмет того, чи підпадає позивач під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби.

Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак суд не може здійснювати власну оцінку обґрунтованості прийняття певного висновку, оскільки як зазначено вище, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка обґрунтованості висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд в межах розгляду справи не вправі надавати власну оцінку на предмет наявності підстав для визнання позивача таким, що не придатний до військової служби.

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09 грудня 2020 року (справа №814/2722/16), від 12 лютого 2021 року (справа №820/5570/16).

Суд не володіє спеціальними медичним знаннями, необхідними для надання оцінки висновкам ВЛК про стан здоров`я військовозобов`язаного та ступінь придатності його до військової служби, оскільки це є суто питання медичної сфери. Законодавством передбачена можливість оскарження рішення ВЛК до ВЛК вищого рівня або безпосередньо до Центральної ВЛК. Саме ці органи військово-лікарської експертизи наділені повноваженнями переглядати по суті висновки ВЛК нижчого рівня.

Беручи до уваги ті обставини, що перевірка рішень ВЛК районного (міського) ТЦК та СП на предмет того, чи дотримані всі умови та критерії, передбачені Положенням №402 при проведенні медичного огляду військового, належить до функцій ВЛК регіону чи ЦВЛК, а остаточного рішення, яке підлягає судовому оскарженню, з приводу придатності позивача до військової служби ВЛК регіону чи ЦВЛК не приймали (належних доказів відносно цього не надано), суд констатує ненадання позивачем доказів дотримання ним вимог Положення №402 щодо процедури оскарження результатів медичного огляду.

Аналогічної позиції при вирішенні подібних спірних відносин дотримується і Сьомий апеляційний адміністративний суд, зокрема, у справах №560/8619/24 (постанова від 05 лютого 2025 року) та №560/3301/24 (постанова від 04 квітня 2025 року).

Враховуючи наведене, суд відхиляє доводи позивача, якими він обґрунтовує протиправність рішення ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 , оформленого довідкою № 2026- 0518-1928-2485-7 від 18 травня 2026 року. Такі виходять за межі дослідження судом питання про законність дій (рішення) суб`єкта владних повноважень в контексті дотримання останнім норм матеріального права, натомість вимагають вирішенням судом питання про правильність чи неправильність установленого позивачу діагнозу, що належить до компетенції спеціалістів у відповідній медичній сфері.

Доводи позивача про те, що військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_3 не було враховано скарг позивача на стан його здоров`я, суд оцінює критично, адже на підтвердження факту подання відповідних скарг до ВЛК безпосередньо під час проведення медичного огляду позивачем не було надано суду жодних доказів..

Стосовно вимог позову про визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 3125 від 19.05.2026 в частині призову ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) до військової служби під час мобілізації в особливий період та направлення для проходження військової служби з 19.05.2026 до Військової частини НОМЕР_1 , то суд зазначає, що з огляду на встановлення ВЛК придатності позивача до військової служби та відсутність у нього підтвердження наявності права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації згідно статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", правомірно було прийнято оскаржуваний наказ від 19.05.2026.

У контексті наведеного варто наголосити і на тому, що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.

Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 05 лютого 2025 року у справі №160/2592/23.

Враховуючи вище зазначене та з огляду на те, що позовні вимоги про скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_3 № 160 від 19.05.2026 в частині зарахування до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення і призначення на посаду командира 3 відділення зберігання та транспортування взводу зберігання та транспортування 11 реабатр старшого сержанта ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) є похідними від визнання протиправним та скасування наказу соціальної підтримки № 3125 від 19.05.2026 в частині призову ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) до військової служби під час мобілізації в особливий період та направлення для проходження військової служби з 19.05.2026 до Військової частини НОМЕР_1 , який згідно висновку суду прийнято відповідачем правомірно, суд відмовляє в їх задоволенні.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно частин першої-третьої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні, оскільки в позові відмовлено повністю.

Керуючись ст. ст. 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд

вирішив:

Відмовити у задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Валентина ЯНКІВСЬКА