Постанова № 141373293 у справі № 160/11722/22 від 09.11.2026

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

09 листопада 2026 року м. Дніпро справа № 160/11722/22

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: судді-доповідача Кальника В.В.,

суддів: Сафронової С.В., Чепурнова Д.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 липня 2026 року в адміністративній справі №160/11722/22

за позовом ОСОБА_2

до Міністерства фінансів України,Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області, Державної судової адміністрації України, Служби судової охорони (центральний апарат)

про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №160/11722/22 за позовом ОСОБА_2 до Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області, Служби судової охорони (центральний апарат), Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Державна казначейська служба України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.02.2024 у справі №160/11722/22 позов ОСОБА_2 до Територіального управління служби судової охорони у Дніпропетровській області, Служби судової охорони (центральний апарат), Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Державна казначейська служба України задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області щодо невиконання постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в частині не видання наказів командирів (начальників) про виплату додаткової винагороди в період дії воєнного стану з 01.03.2022 по 30.06.2022, ненарахування та невиплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану з 01.03.2022 по 30.06.2022 ОСОБА_2 .

Зобов`язано Територіальне управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області виконати постанову Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»: видати накази командирів (начальників) про виплату додаткової винагороди на період дії воєнного стану з 01.03.2022 по 30.06.2022 року ОСОБА_2 та нарахувати і виплатити додаткову винагороду на період дії воєнного стану з 01.03.2022 по 30.06.2022 року ОСОБА_2 .

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.02.2024 набрало законної сили 12.03.2024.

На виконання зазначеного рішення суду, 15.03.2024 позивачу видано виконавчий лист.

19.03.2024 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №74477783 про зобов`язання Територіальне управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області виконати постанову Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»: видати накази командирів (начальників) про виплату додаткової винагороди на період дії воєнного стану з 01.03.2022 по 30.06.2022 року ОСОБА_2 та нарахувати і виплатити додаткову винагороду на період дії воєнного стану з 01.03.2022 по 30.06.2022 року ОСОБА_2 .

23.10.2024 до суду від Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшла постанова про закінчення виконавчого провадження від 14.10.2024 ВП №74477783 на підставі пункту 3 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку зі смертю позивача.

01.07.2026 представником ОСОБА_1 подано клопотання про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником, в якій заявник просила:

- замінити сторону виконавчого провадження ВП №74477783, відкритого на підставі виконавчого листа № 160/11722/22, виданого 15.03.2024 Дніпропетровським окружним адміністративним судом, а саме: стягувача ОСОБА_2 його правонаступником - ОСОБА_1 ;

- визнати ОСОБА_1 правонаступником стягувача ОСОБА_2 у виконавчому провадженні ВП № 74477783 щодо примусового виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/11722/22.

В обґрунтування клопотання зазначено, що на виконання зазначеного судового рішення у цій справі, Дніпропетровським окружним адміністративним судом 15.03.2024 видано виконавчий лист №160/11722/22. Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень від 19.03.2024 відкрито виконавче провадження ВП №74477783, де стягувачем виступає ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 загинув, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , актовий запис № 113. Після смерті первісного стягувача невиконане майнове право вимоги за судовим рішенням увійшло до складу спадщини, оскільки таке право не є нерозривно пов`язаним з особою спадкодавця та допускає правонаступництво. ОСОБА_1 є дружиною померлого ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 . Отже, заявник належить до спадкоємців першої черги за законом як той із подружжя, який пережив спадкодавця. Після смерті чоловіка відповідно до частини третьої статті 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом установленого строку не заявив про відмову від неї. На час смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі, проживали однією сім`єю та були зареєстровані за однією адресою, у зв`язку з чим заявник є такою, що фактично прийняла спадщину, а відтак набула статусу матеріального правонаступника у праві вимоги, підтвердженому судовим рішенням.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 липня 2026 року в адміністративній справі №160/11722/22 у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження правонаступником у справі №160/11722/22 відмовлено.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити повністю заяву ОСОБА_1 та замінити стягувача ОСОБА_2 у виконавчому листі на його правонаступника - ОСОБА_1 .

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.02.2024 у справі №160/11722/22 задоволено позов ОСОБА_2 щодо нарахування та виплати додаткової винагороди за період з 01.03.2022 по 30.06.2022.

Судове рішення набрало законної сили 12.03.2024, 15.03.2024 видано виконавчі листи, а 19.03.2024 відкрито виконавче провадження ВП №74477783. ІНФОРМАЦІЯ_1 стягувач ОСОБА_2 загинув. Його дружина, ОСОБА_1 , як спадкоємець першої черги за законом, яка постійно проживала разом зі спадкодавцем, звернулася до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником.

Ухвалою суду першої інстанції від 20.07.2026 у задоволенні вказаної заяви відмовлено. Суд необґрунтовано виходив із того, що оскільки рішення суду не містить стягнення конкретної суми, а матеріали справи не містять доказів попереднього нарахування коштів боржником до смерті позивача, то матеріальне правонаступництво відсутнє, а право вимоги не входить до складу спадщини.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Частиною 1 статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Процесуальним правонаступництвом є заміна сторони або третьої особи іншою особою (правонаступником) у зв`язку з вибуттям із процесу суб`єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки правопопередника і він продовжує в судочинстві участь останнього.

Крім того, процесуальне правонаступництво тісно пов`язане з матеріальним правонаступництвом і передбачає перехід суб`єктивного права або обов`язку від однієї особи до іншої в матеріальному праві. Незалежно від підстав матеріального правонаступництва процесуальне правонаступництво допускається лише після заміни сторони в матеріальних правовідносинах.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 14.03.2025 у справі №223/793/17.

Згідно з статтею 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтями 1218, 1219 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема:

1) особисті немайнові права;

2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами;

3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

4) право на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом;

5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Згідно з статтею 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Виходячи з аналізу зазначених правових норм, предметом спадкування можуть бути лише конкретні суми виплат, які належали спадкодавцеві за життя і залишилися недоотриманими у зв`язку з його смертю.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 09.06.2026 у справі №520/32040/25.

Як встановлено судом першої інстанції, предметом спору у цій справі є право позивача на нарахування та виплату додаткової винагороди.

За своєю правовою природою право на нарахування та отримання такої виплати є особистим правом позивача.

Виходячи зі змісту статей 1219, 1227 ЦК України, предметом спадкування можуть бути лише конкретні грошові суми, які належали спадкодавцеві за життя, були йому нараховані, однак не були ним одержані у зв`язку зі смертю.

Таким чином, у порядку спадкування переходить не саме право вимоги щодо здійснення нарахування чи призначення відповідних виплат, а лише право на отримання вже нарахованих, але не виплачених спадкодавцеві грошових сум.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, виконавчий лист у цій справі видано не про стягнення визначеної грошової суми, а про зобов`язання Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області здійснити нарахування та виплату додаткової винагороди.

Матеріали справи містять постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 14.10.2024 у ВП № 74477783 у зв`язку зі смертю позивача.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з тим, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів того, що на виконання судового рішення у справі №160/11722/22 Територіальним управлінням Служби судової охорони у Дніпропетровській області здійснено нарахування додаткової винагороди та визначено конкретний розмір грошових коштів, які належали позивачу до виплати.

За таких обставин, відсутні підстави вважати, що на момент смерті позивачу належали конкретні нараховані, але не отримані ним грошові суми, які відповідно до статті 1227 ЦК України могли бути передані членам сім`ї померлого.

Отже, оскільки предметом виконання судового рішення є обов`язок Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області здійснити нарахування та виплату, а не стягнення визначеної грошової суми, а доказів здійснення такого нарахування матеріали справи не містять, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для процесуального правонаступництва.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 липня 2026 року в адміністративній справі №160/11722/22 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач В.В. Кальник

суддя С.В. Сафронова

суддя Д.В. Чепурнов