Постанова № 141377941 у справі № 148/1904/26 від 10.11.2026

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 148/1904/26

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Дамчук О.О.

Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.

10 листопада 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Моніча Б.С. Білої Л.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 31 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 31 липня 2026 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Відповідач своїм правом передбаченим ст.ст. 300, 304 КАС України не скористався та не подав відзив на апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі позивач вказує на те, що суд першої інстанції дав правову оцінку неналежній постанові про притягнення його до адміністративної відповідальності.

З метою повного та всебічного з`ясування обставин справи апеляційним судом було постановлено ухвалу про витребування від ІНФОРМАЦІЯ_2 оскаржуваної постанови, а від ІНФОРМАЦІЯ_3 - додаткових доказів та письмових пояснень.

На виконання вимог зазначеної ухвали суду від вказаних органів витребувані документи не надійшли.

Разом з тим, 08.10.2026 року до суду від позивача надійшли додаткові пояснення по справі, в яких останній вказує, що фактичні обставини, які стали підставою звернення до суду з адміністративним позовом стосуються саме адміністративного стягнення, примусове виконання якого здійснювалось у ВП № 76480051.

Сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлено завчасно та належним чином причини неявки суду не відомі.

За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та додаткових пояснень, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що 20.07.2024 року старшим офіцером адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 , старшим лейтенантом ОСОБА_2 було складено відносно громадянина ОСОБА_1 протокол № Т/24/1002 про вчинення адміністративного правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП, згідно якого 20.07.2024 під час здійснення ІНФОРМАЦІЯ_4 заходів оповіщення громадян було встановлено, що у військовозобов`язаного громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 відсутній при собі військово-обліковий документ, чим позивач порушив вимоги абзацу 2 підпункту 10-1 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (Додаток 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022, чим скоїв адміністративне правопорушення під час дії особливого періоду, та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст.210 КУпАП.

Постановою № 24/1778 від 26.07.2024 у справі про адміністративне правопорушення, винесеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_3 за результатами розгляду вищевказаного протоколу від 20.07.2024 року Т/24/1002, на ОСОБА_1 накладено штраф у сумі 17 000 грн., враховуючи що він скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП.

Вважаючи вказану постанову протиправною. позивач звернувся до суду для її скасування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Частиною 2 ст. 4 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" визначено, що загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який триває і по теперішній час.

Відповідно до ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ та пред`являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.

Процедура перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов`язаних і резервістів та внесення відповідних змін у військово-облікові документи, організація медичного огляду військовозобов`язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби закріплена Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024.

Відповідно до п. 25 Порядку громадяни чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі) та пред`являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.

Згідно з п. 49 вищевказаного порядку у період проведення мобілізації (крім цільової) уповноважені представники територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейські, а також представники Держприкордонслужби мають право вимагати у громадян чоловічої статі віком від 18 до 60 років військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі) разом з документом, що посвідчує особу.

З аналізу вказаних правових норм можна зробити висновок, що призовники, військовозобов`язані та резервісти зобов`язані не лише мати військово-обліковий документ як такий, а мати відповідний документ при собі та пред`являти його за вимогою уповноважених осіб.

Необхідно також зазначити, що відповідно до Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 559 від 16.05.2024 передбачено, що військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов`язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідно до пунктів 3 і 4 частини шостої статті 37 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559 Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і форми такого документа (п.1).

Військово-обліковий документ оформляється (створюється) та видається (замінюється): 1) в електронній формі - засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста та/або Державного веб-порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони та/або Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія), зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (у разі технічної реалізації); - у паперовій формі - на бланку, форма якого затверджується постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559.

Особа може мати на бланку лише один військово-обліковий документ (п. 2 Порядку № 559).

Таким чином, позивач має статус військовозобов`язаного та зобов`язаний був мати військово-обліковий документ і пред`явити його за вимогою у передбачених законом випадках.

Відтак, з огляду на встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що 20.07.2024 під час складання протоколу про адміністративне правопорушення у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 був відсутній військово-обліковий документ, що вказує на наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Таким чином, у період проведення мобілізації відсутність військово-облікового документу у осіб, визначених ч.6 ст.22 Закону № 3543-XII, непред`явлення цими особами військово-облікового документу за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки, становить склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Як встановлено з матеріалів справи, позивач не заперечує, що 20.07.2024 працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 проводилася перевірка документів останнього та був складений протоколу про адміністративне правопорушення від 20.07.2024, але від надання пояснень та підпису у протоколі, ОСОБА_1 відмовився в присутності свідків, що зазначені в протоколі, а саме: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Отже, на момент складання протоколу про адміністративне правопорушення та винесення спірної постанови № 24/1778 від 26.07.2024 р. у позивача був відсутній військово-обліковий документ, який він був зобов`язаний мати при собі та пред`явити за вимогою.

Водночас, позивачем не надано жодних належних і допустимих доказів на підтвердження своїх доводів, які могли б поставити під сумнів достовірність відомостей, викладених у протоколі та у спірній постанові №24/1778.

Посилання апелянта на те, що він перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 та у відповідний період проходив військово-лікарську комісію та був направлений ІНФОРМАЦІЯ_7 на лікування, доказами не підтверджено та спростовано матеріалами справи, виходячи з наступного.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів («ЄДРПВР»), військовозобов`язаний громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , перебуває на персонально-якісному військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 з 13.11.2017.

Відповідно наданої позивачем довідки військово-лікарської комісії від 12.09.2024 року за № 182/2014 встановлено, що солдату запасу ОСОБА_1 , 1980 р.н. проведено медичний огляд позаштатною постійно-діючою військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 12 вересня 2024 року. Діагноз та постанова BЛK про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва: Перенесений гострий гепатит С з ймовірною хронізацією. HCV-інфекція (IgM до HCV позитивний), RNA HCV виявлено ПЛР, мінімальна активність запального процесу. Питання противірусної терапії розглядається. На підставі статті 7 графи II Розкладу хвороб, графи ТДВ. Тимчасово не придатний до військової служби.

Суд зауважує, що ОСОБА_1 проходив ВЛК 12.09.2024 тобто після складання протоколу та ухвалення спірної постанови№24/1778 від 26.07.2024.

Відомості про перебування громадянина ОСОБА_1 на військовому обліку зокрема у ІНФОРМАЦІЯ_8 та наявності у ОСОБА_1 військово - облікових документів не підтверджено належними та допустимими доказами.

Так, частиною 1 статті 210 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку. Відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період визначені приписами ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, згідно з постановою №24/1778 від 26.07.2024 р. ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2 підпункту 10-1 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (Додаток 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022 у редакції чинній на момент складення протоколу та винесення постанови), за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 3 ст. 210 КУпАП.

В протоколі № Т24/1002 про адміністративне правопорушення від 20.07.2024 року також зазначено що у позивача відсутній при собі військово-обліковий документ під час дії воєнного стану.

Позивачем до позову не надано копії свого військово-облікового документу, таким чином суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність у ОСОБА_1 військово - облікових документів на час складання протоколу та ухвалення спірної постанови №24/1778 від 26.07.2024.

Даючи оцінку доводам апелянта про те, що розгляд справи відбувся під час перебування останнього у місцях позбавлення волі та він позбавлений був можливості з`явитися на розгляд справи для дачі пояснень,колегія суддів вказує слідуюче.

Так позивач не заперечує, що 20.07.2024 працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 проводилася перевірка документів останнього та був складений протоколу про адміністративне правопорушення від 20.07.2024, при цьому позивачу повідомлялося про дату час та місце розгляду справи, а саме: 26.07.2024 на 11.30 год в ІНФОРМАЦІЯ_4 , що за адресою: АДРЕСА_1 , але останній від надання пояснень та отримання під підпис протоколу відмовився в присутності свідків, що зазначені в протоколі, а саме: ОСОБА_4 та ОСОБА_5

26.07.2024 на 11.30 год до ІНФОРМАЦІЯ_2 в АДРЕСА_2 на розгляд справи ОСОБА_1 не прибув, представника не направив, у зв`язку з чим розгляд проведено у його відсутності та Постановою №24/1778 ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210 КУпАП та на останнього накладено адміністративне стягнення у розмірі 17 000,00 грн за порушення вимоги п. 2 підпункту 10-1 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022 у редакції чинній на момент складення протоколу, оскільки 20.07.2024 під час здійснення ІНФОРМАЦІЯ_4 заходів оповіщення громадян було встановлено, що у військовозобов`язаного громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 відсутній при собі військово-обліковий документ.

Таким чином розгляд справи відбувся 26 липня 2024 року, а під варту ОСОБА_1 був поміщений 28 жовтня 2024 року, що підтверджується довідкою ДУ «Вінницька установа виконання покарань №1» від 08.06.2026 за № 7582.

Колегія суддів звертає увагу, що порушень з боку відповідача під час оформлення протоколу про адміністративне правопорушення та винесення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, які б давали підстави вважати вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП недоведеною або суттєві порушення процесу під час винесення постанови про адміністративне правопорушення, що призвели до неправильного вирішення справи, порушення прав позивача, в судовому засіданні не встановлено.

Згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст.ст. 75, 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, оцінити наявні докази. Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено «поза розумним сумнівом», на підставі належних та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури.

Відтак, постановляючи оскаржувану постанову, відповідач діяв правомірно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а оскаржувана постанова є обґрунтована, тобто прийнята з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Згідно із приписами ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

Згідно з ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає серед іншого рішення про скасування постанови і закриття справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

З огляду на викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог, а тому вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову, залишивши оскаржувану постанову без змін.

Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 31 липня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.

Головуючий Гонтарук В. М.

Судді Моніч Б.С. Біла Л.М.