Судові рішення

Ухвала № 141379897 у справі № 440/11161/26 від 09.11.2026

Ухвала від 09.11.2026 в адміністративній справі № 440/11161/26 (категорія «Справи з приводу забезпечення функціонування органів прокуратури, адвокатури, нотаріату та юстиції (крім категорій 107000000), зокрема у сфері»). Суд: Касаційний адміністративний суд Верховного Суду, суддя Уханенко С.А.

Справа№ 440/11161/26
СудКасаційний адміністративний суд Верховного Суду
СуддяУханенко С.А.
Форма рішенняУхвала
Форма судочинстваАдміністративне
КатегоріяСправи з приводу забезпечення функціонування органів прокуратури, адвокатури, нотаріату та юстиції (крім категорій 107000000), зокрема у сфері
Дата ухвалення09.11.2026
Надійшло до реєстру11.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141379897

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

УХВАЛА

09 листопада 2026 року

м. Київ

справа №440/11161/26

адміністративне провадження №К/990/47596/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Уханенка С.А.,

суддів: Жука А.В., Білак М.В.,

перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 24 серпня 2026 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Керівника апарату Шевченківського районного суду м. Полтави Загорулько Олени Станіславівни про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до керівника апарату Шевченківського районного суду м.Полтави Загорулько О.С., в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність керівника апарату Шевченківського районного суду м.Полтави Загорулько О. С. щодо незабезпечення належного контролю за функціонуванням автоматизованої системи документообігу суду, виконавчою дисципліною підлеглих працівників апарату суду та невжиття адміністративних заходів реагування, що призвело до несвоєчасного надсилання ухвали від 15.07.2026 у справі №554/10484/26 до Єдиного державного реєстру судових рішень та Електронного кабінету позивача;

- визнати протиправними дії керівника апарату Шевченківського районного суду м. Полтави Загорулько Олени Станіславівни щодо передчасного та незаконного відправлення 31.07.2026 матеріалів цивільної справи № 554/10484/26 до Київського районного суду м. Полтави за вих. №554/10484/26/100954/2026 до закінчення строків апеляційного оскарження всупереч вимогам частини 3 статті 31 Цивільного процесуального кодексу України.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24 серпня 2026 року, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2026 року, відмовлено у відкритті провадження у справі.

18 жовтня 2026 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» позивач надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 24 серпня 2026 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2026 року у цій справі.

Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Положенням частини четвертої статті 330 КАС України передбачено, що до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору, проте вказаний документ позивачем не був наданий.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору. В обґрунтування підстав звільнення від сплати судового збору на підставі частини другої статті 8 Закону України «Про судовий збір» ОСОБА_1 указав, що є особою пенсійного віку але Пенсійний Фонд відмовив йому у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю страхового стажу (рішення ПФУ вілд 08 серпня 2022 року № 163750020333). Наразі не працевлаштований, не займається підприємницькою діяльністю і впродовж попереднього календарного року отримав від міжнародних благодійників матеріальну допомогу у розмірі 21600 грн (разом із податками 28051,95 грн) (відомості із державного реєстру та декларація у додатку 1), яку виплачено як компенсацію за майнову шкоду нанесену ракетним обстрілом з боку РФ (докази: картка 102, відповідь на запит Help та Акт-1 у додатку 1). Посилаючись на те, що його майновий стан у 2025 році погіршився із об`єктивних причин і він не може отримувати дохід у з`язку з арештом рахунків, що підтверджується відомостями з реєстру боржників та відкриття виконавчих проваджень просив Суд звільнити від сплати судового збору. Також скаржник надав документи, зокрема, відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за 2025 рік, згідно з якими скаржник отримав дохід у вигляді благодійної допомоги, яка виплачена (надана) міжнародними благодійними організаціями у розмірі 28051,95 грн та податкові декларації за 2024 - 2025 роки.

Перевіривши викладені доводи щодо несплати судового збору, Суд виходить з наступного.

За приписами частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

При цьому відповідно до частин першої, другої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю; або

4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.

Частиною другою цієї ж статті закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Насамперед варто зауважити, що Законом України «Про судовий збір» визначений перелік осіб, які звільнені від сплати судового збору у всіх інстанціях у силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи із чітко визначеного предмета спору. Цей перелік наведений у статті 5 зазначеного Закону та є вичерпним.

Частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з підпунктом 3 пункту 1 частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги на ухвалу сплачується судовий збір - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено, що з 01 січня 2026 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 3328,00 грн.

Однак відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, що дорівнює 2 662,40 грн.

Отже, при поданні касаційної скарги заявник повинен був сплатити 2 662,40 грн судового збору.

З наданих ОСОБА_1 документів убачається, що заявник тривалий час здійснює підприємницьку діяльність, у зв`язку з чим щорічно звітує про майновий стан і доходи. Крім того, надані ним податкові декларації стосуються періоду 2024 - 2025 роки, що спростовує аргументи заявника про те, що він не займається підприємницькою діяльністю.

За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для відстрочення сплати судового збору строком на два місяці, оскільки надана позивачем інформація свідчить про віднесення його до категорії самозайнятих осіб і, за наданих ним документів, унеможливлює висновок про наявність підстав для звільнення ОСОБА_1 від сплати такого збору.

Так, предметом касаційного оскарження є процесуальне судове рішення про відмову у відкритті провадження у справі.

Відповідно до частини другої статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3, 4, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Отже, ухвала суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі після перегляду її судом апеляційної інстанції, може бути оскаржена в суді касаційної інстанції.

За правилами абзацу 2 частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, застосував пункт 1 частини першої статті 170 КАС України та відмовив у відкритті провадження у справі, з огляду на те, що цей спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

В обгрунтування касаційної скарги, ОСОБА_1 зазначив, що замість перевірки законності підстав, з яких суд першої інстанції відмовив у відкритті провадження, суд апеляційної інстанції перейшов до самостійного дослідження правової природи заявлених позовних вимог. На думку заявника, постанова суду апеляційної інстанції не містить належного розгляду основного доводу апеляційної скарги та фактично ґрунтується на самостійно сформульованій судом апеляційної інстанції правовій конструкції спору.

Отже, підставою відкриття касаційного провадження є правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, зокрема, правильності застосування положень пункту 1 частини першої статті 170 КАС України щодо підстав для відмови у відкритті провадження у справі.

Касаційна скарга за формою та змістом відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для її повернення чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.

Керуючись статтями 133, 248, 329, 334 КАС України, Суд

У Х В А Л И В:

1. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги відмовити.

2. Відстрочити ОСОБА_1 сплату судового збору у розмірі 2 662,40 грн за подання касаційної скарги на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 24 серпня 2026 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2026 року у цій справі строком на два місяці з дати постановлення цієї ухвали.

3. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 24 серпня 2026 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2026 року у цій справі.

4. Витребувати справу № 440/11161/26 із Полтавського окружного адміністративного суду.

5. Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний кабінет", а у разі його відсутності - засобами поштового зв`язку.

6. Іншим учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів надіслати через підсистему "Електронний суд" у вигляді електронних документів до їхніх електронних кабінетів, якщо ці учасники внесені до цієї автоматизованої системи. В іншому випадку, документи надсилаються цим учасникам засобами поштового зв`язку.

7. Установити десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу та роз`яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: С.А. Уханенко

Судді: М.В. Білак

А.В. Жук

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
13.10.2026 Постанова № 140594773 Другий апеляційний адміністративний суд
29.09.2026 Ухвала № 140160935 Другий апеляційний адміністративний суд
31.08.2026 Ухвала № 139384160 Другий апеляційний адміністративний суд
25.08.2026 Ухвала № 139217432 Полтавський окружний адміністративний суд
24.08.2026 Ухвала № 139217342 Полтавський окружний адміністративний суд