Ухвала № 141380103 у справі № 520/33680/25 від 10.11.2026

УХВАЛА

10 листопада 2026 року

м. Київ

справа № 520/33680/25

адміністративне провадження № К/990/48668/26

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Яковенка М. М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06 липня 2026 року, додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2026 року, постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2026 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2026 року по справі № 520/33680/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

установив:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до ГУ ДПС у Харківській області, у якій просить визнати протиправним та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення №0[телефон приховано] від 02.09.2025, винесене Головним управлінням ДПС у Харківській області про нарахування суми грошового зобов`язання у загальному розмірі 752 539,70 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.07.2026 позовну заяву задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0[телефон приховано] від 02.09.2025, прийняте Головним управлінням ДПС у Харківській області у частині нарахування грошового зобов`язання у розмірі 611 165,63 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2026 р. заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат на правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на користь витрати, пов`язані з професійною правничою допомогою в розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп. Головне управління ДПС у Харківській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позову та з додатковим судовим рішенням, подало апеляційну скаргу.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2026 апеляційну скаргу залишено без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.07.2026 та додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.08.2026 по справі № 520/33680/25 залишено без змін.

30.09.2026 до суду найшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі, в якій заявник просить суд ухвалити додаткову постанову у справі № 520/33680/25, якою стягнути з Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного як відокремлений підрозділ ДПС України на користь витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 40 000,00 грн (сорок тисяч гривень 00 копійок), понесені позивачем у суді апеляційної інстанції.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2026 року заяву про винесення додаткового рішення по адміністративній справі задоволено частково. Прийнято додаткову постанову, якою стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головним управлінням ДПС у Харківській області витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 4000,00 грн. , понесені позивачем у суді апеляційної інстанції.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, скаржник звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.

Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог ст. 330 КАС України судом встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Відповідно до ч. 4 ст. 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Звертаючись із касаційною скаргою скаржник визначає підставою касаційного перегляду п. 3 ч. 4 ст. 328 КАС України, зазначивши, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

В обґрунтування дії п. 3 ч. 4 статті 328 КАС України указує на відсутність висновку Верховного Суду щодо неправильного застосування норми матеріального права.

У контексті наведеного обґрунтування суд касаційної інстанції зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі п. 3 ч. 4 статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права.

Варто зауважити, що при поданні касаційної скарги на підставі п. 3 ч. 4 статті 328 КАС України зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову, але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.

Зі змісту п. 3 ч. 4 статті 328 КАС України слідує, що вказана підстава спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню адміністративними судами під час вирішення спору.

Верховний Суд зазначає, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої п. 3 ч 4 статті 328 КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, тощо), а також значення, у чому, на думку скаржника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.

Зокрема, застосування п. 3 ч. 4 статті 328 КАС України передбачає обов`язок касатора: -визначити конкретну норму права, щодо якої, на його думку, відсутній висновок Верховного Суду;

-обґрунтувати необхідність формування такого висновку у подібних правовідносинах (зокрема, визначення норми, що врегульовує спірні правовідносини);

-зазначити, у чому саме полягає неправильне застосування відповідної норми судами попередніх інстанцій; викласти власне бачення правильного застосування цієї норми.

Отже, сам по собі факт відсутності висновку Верховного Суду з питань урегулювання певної категорії правовідносин не є достатньою підставою для відкриття касаційного провадження у справі. Необхідним є належне й аргументоване обґрунтування як помилки судів щодо застосування певної норми права, так і потреби у формуванні відповідного правового підходу.

При цьому Суд зауважує, що підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, стосується відсутності висновку щодо застосування саме норми права, а не щодо особливостей її застосування залежно від обставин справи.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені ст. 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При цьому, з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

У разі подання касаційної скарги на підставі п. 3 ч. 4 ст. 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно , а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

За таких обставин касаційну скаргу слід повернути скаржнику, що не перешкоджає йому реалізувати своє право звернутися із касаційною скаргою повторно.

Відповідно до ч. 7 ст. 332 КАС України копія ухвали про повернення касаційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному ст. 251 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.

Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи особисто або через представника.

Керуючись статтями 248, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06 липня 2026 року, додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2026 року, постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2026 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2026 року по справі № 520/33680/25 - повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.

Суддя М. М. Яковенко