Додаткове рішення № 141381999 у справі № 283/1164/25 від 09.11.2026

Справа № 283/1164/25 Головуючий у 1-й інст. Хомич В.М.

Категорія 38 Доповідач Галацевич О.М.

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Д О Д А Т К О В А П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2026 року м. Житомир

Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Галацевич О.М.

суддів: Панкеєвої В.А.,

Миколайчука П.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Руденка Олександра Володимировича про ухвалення додаткового рішення у справі № 283/1164/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

в с т а н о в и в :

У травні 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики у розмірі 13 998 026,60 грн, з яких 646 681,32 грн - заборгованість за основним зобов`язанням, 12 925 039,33 грн - нараховані проценти, 426 305,92 грн - інфляційні втрати.

Рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 19 червня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Додатковим рішенням цього ж суду від 03 липня 2026 року заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Руденка О.В. про ухвалення додаткового судового рішення задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 40 000 грн.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 21 жовтня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Малинського районного суду Житомирської області від 19 червня 2026 року задоволено частково.

Рішення суду першої інстанції від 19 червня 2026 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики відмовлено.

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на додаткове рішення Малинського районного суду Житомирської області від 03 липня 2026 року залишено без задоволення, а зазначене додаткове рішення - без змін.

26 жовтня 2026 року через підсистему «Електронний суд» представник ОСОБА_1 - адвокат Руденко О.В. подав дві заяви про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з апеляційним переглядом справи.

У заяві щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з апеляційним переглядом рішення Малинського районного суду Житомирської області від 19 червня 2026 року, представник відповідача просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 689 802,66 грн.

На обґрунтування заяви посилається на те, що у зв`язку з оскарженням позивачкою рішення суду першої інстанції відповідач був змушений користуватися професійною правничою допомогою, яка включала ознайомлення з матеріалами справи, аналіз доводів апеляційної скарги, дослідження доказів та судової практики, формування правової позиції, підготовку процесуальних документів і представництво інтересів відповідача в суді апеляційної інстанції.

Зазначає, що розмір винагороди погоджено сторонами договору про надання правничої допомоги та підтверджено додатковою угодою, актом приймання-передачі виконаних робіт і детальним описом наданих послуг.

До заявленої суми включено 280 000 грн фіксованого гонорару, 10 000 грн за участь адвоката в одному судовому засіданні та 1 399 802,66 грн додаткової винагороди (гонорару успіху), визначеної в розмірі 10 відсотків від суми позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено.

Представник відповідача вважає, що оскільки за результатами апеляційного перегляду в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено, витрати на професійну правничу допомогу підлягають покладенню на позивачку.

В іншій заяві про ухвалення додаткового судового рішення адвокат Руденко О.В. просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 35 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з апеляційним переглядом додаткового рішення Малинського районного суду Житомирської області від 03 липня 2026 року.

Заявник зазначає, що для захисту інтересів відповідача під час перегляду додаткового рішення адвокатським об`єднанням надавалися послуги з аналізу матеріалів справи та доводів апеляційної скарги, консультування клієнта, дослідження судової практики, формування правової позиції, складання та подання процесуальних документів, представництва інтересів у суді.

Посилається на те, що додатковою угодою № 2/1 від 22 липня 2026 року сторони погодили окрему винагороду в розмірі 35 000 грн за надання правничої допомоги у зв`язку з оскарженням позивачкою додаткового рішення.

На думку заявника, залишення апеляційної скарги ОСОБА_2 на додаткове рішення без задоволення є підставою для покладення відповідних витрат на позивачку.

Ухвалами Житомирського апеляційного суду від 30 жовтня 2026 року заяви про ухвалення додаткового судового рішення призначено до розгляду на 09 листопада 2026 року без повідомлення учасників справи.

04 листопада 2026 року через підсистему «Електронний суд» представник ОСОБА_2 - адвокат Василенко Н.В. подала заперечення щодо обох заяв.

Заперечуючи проти стягнення 1 689 802,66 грн витрат на професійну правничу допомогу, представник позивачки зазначає, що заявлена сума не відповідає критеріям дійсності, необхідності, розумності та співмірності судових витрат, установленим процесуальним законом.

На її думку, погодження відповідачем та адвокатським об`єднанням фіксованого гонорару в розмірі 280 000 грн не є достатньою підставою для покладення всієї цієї суми на іншу сторону. Заявлений розмір винагороди є надмірним з огляду на характер спору, обсяг виконаної адвокатом роботи та фактичну тривалість апеляційного розгляду.

Представник позивачки звертає увагу, що справа вже розглядалася судом першої інстанції, правова позиція відповідача була сформована раніше, а під час апеляційного перегляду не виникло необхідності в повторному виконанні всього комплексу робіт, пов`язаних із первісним дослідженням обставин справи.

Окремо заперечує проти відшкодування гонорару успіху в розмірі 1 399 802,66 грн, посилаючись на те, що домовленість адвоката з клієнтом про таку винагороду не є обов`язковою для іншої сторони спору. Вважає, що заявник не довів необхідності покладення на позивачку додаткової винагороди, розмір якої визначено у відсотковому співвідношенні до суми позовних вимог.

Також зазначає, що подані документи не містять достатнього обґрунтування співмірності заявлених витрат із фактичним обсягом правничої допомоги та не дають підстав для їх відшкодування в повному розмірі.

Просить відмовити у задоволенні заяви про стягнення 1 689 802,66 грн, а в разі встановлення підстав для часткового відшкодування витрат - виключити зі складу компенсації гонорар успіху в сумі 1 399 802,66 грн та істотно зменшити інші витрати до розумного, співмірного й пропорційного фактичному обсягу необхідної правничої допомоги розміру.

У запереченнях щодо заяви про стягнення 35 000 грн представник позивачки зазначає, що апеляційний перегляд додаткового рішення стосувався виключно питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу, яке вже було предметом дослідження суду першої інстанції.

На її думку, погодження фіксованої винагороди в розмірі 35 000 грн не доводить необхідності покладення всієї цієї суми на позивачку, оскільки заявник не обґрунтував її співмірності з фактичним обсягом і складністю виконаної роботи.

Крім того, представник позивачки звертає увагу, що постановою Житомирського апеляційного суду від 21 жовтня 2026 року залишено без задоволення не лише апеляційну скаргу ОСОБА_2 на додаткове рішення, а й апеляційну скаргу ОСОБА_1 , спрямовану на збільшення присудженої компенсації витрат на правничу допомогу.

У зв`язку з цим вважає за необхідне розмежовувати правничу допомогу, пов`язану із запереченнями проти апеляційної скарги позивачки, та послуги, спрямовані на обґрунтування власної апеляційної скарги відповідача, у задоволенні якої відмовлено.

Зазначає, що формальне віднесення всієї суми 35 000 грн до правничої допомоги у зв`язку з оскарженням додаткового рішення позивачкою не звільняє суд від обов`язку перевірити зміст і необхідність відповідних послуг.

Просить відмовити у задоволенні цієї заяви, а в разі встановлення підстав для часткового відшкодування витрат - зменшити їх розмір з урахуванням критеріїв розумності, співмірності та пропорційності.

Перевіривши матеріали справи, зміст поданих заяв і заперечень, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяв представника відповідача з огляду на таке.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною третьою цієї статті передбачено, що суд, який ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви.

За змістом частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів сторона зробила про це відповідну заяву.

Із матеріалів справи вбачається, що у відзивах на апеляційні скарги представник відповідача навів попередній розрахунок очікуваних витрат на професійну правничу допомогу та повідомив про намір надати докази їх розміру після ухвалення судового рішення.

Відповідну заяву адвокат Руденко О. В. також зробив у судовому засіданні апеляційного суду 21 жовтня 2026 року.

26 жовтня 2026 року, тобто в межах установленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України строку, представник відповідача подав заяви про ухвалення додаткового судового рішення та докази на підтвердження заявлених витрат.

Отже, процесуальний порядок заявлення вимог про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відповідачем дотримано.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Відповідно до частини третьої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із частиною четвертою цієї статті розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони.

Частинами п`ятою та шостою статті 137 ЦПК України передбачено можливість зменшення судом розміру витрат на правничу допомогу в разі недотримання вимог щодо їх співмірності за клопотанням іншої сторони, на яку покладається обов`язок доведення неспівмірності таких витрат.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України у разі відмови в позові інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

При цьому частина третя статті 141 ЦПК України зобов`язує суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат враховувати, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є їх розмір обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, поведінки сторін під час розгляду справи та інших обставин, визначених законом.

Таким чином, право сторони на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу не означає безумовного покладення на іншу сторону всіх сум, погоджених між адвокатом та клієнтом.

Під час розподілу таких витрат суд має оцінити не лише їх документальне підтвердження, а й зв`язок із розглядом конкретної справи, необхідність наданих послуг, їх фактичний обсяг та розумність заявленої до компенсації суми.

У пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц зазначено, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру з урахуванням конкретних обставин справи.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 також звернула увагу на необхідність оцінки витрат, які мають компенсуватися за рахунок іншої сторони, незалежно від домовленостей адвоката з клієнтом щодо розміру винагороди.

Аналогічний підхід застосовує Європейський суд з прав людини, відповідно до практики якого компенсації підлягають судові та інші витрати, якщо вони були фактичними, неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим, зокрема у справі «East/West Alliance Limited проти України» від 23 січня 2014 року (заява № 19336/04, § 268).

Судом встановлено, що 25 травня 2025 року між ОСОБА_1 та Адвокатським об`єднанням «РО ЛЕКС» укладено договір про надання правової допомоги № 25/05/2025-1 (т. 4, а.с.14-115).

За умовами цього договору адвокатське об`єднання зобов`язалося надавати клієнту правничу допомогу, зокрема представляти його інтереси в судах, готувати процесуальні документи, здійснювати аналіз матеріалів справи та виконувати інші дії, необхідні для захисту його прав та інтересів.

Додатковою угодою № 2 від 22 червня 2026 року сторони погодили винагороду за надання правничої допомоги під час апеляційного перегляду рішення Малинського районного суду Житомирської області від 19 червня 2026 року.

Зокрема, передбачено фіксований гонорар у розмірі 280 000 грн, оплату участі адвоката в судових засіданнях із розрахунку 10 000 грн за одне засідання, а також додаткову винагороду (гонорар успіху) в розмірі 10 відсотків від суми вимог, у задоволенні яких буде відмовлено (т. 4, а.с.116).

Додатковою угодою № 2/1 від 22 липня 2026 року сторони окремо погодили гонорар у розмірі 35 000 грн за надання правничої допомоги, пов`язаної з апеляційним оскарженням ОСОБА_2 додаткового рішення Малинського районного суду Житомирської області від 03 липня 2026 року (т. 4, а.с.117).

На підтвердження обсягу та вартості наданих послуг представником відповідача подано акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 26 жовтня 2026 року та детальний опис суми судових витрат на професійну правничу допомогу (т. 4, а.с.118-120).

Відповідно до зазначених документів загальна вартість наданої правничої допомоги становить 1 724 802,66 грн.

Зокрема, до цієї суми включено: 280 000 грн - ознайомлення з документами та матеріалами справи, консультування клієнта, визначення необхідних доказів, дослідження судової практики та інші послуги, пов`язані з апеляційним переглядом основного рішення; 35 000 грн - ознайомлення з матеріалами справи, консультування, дослідження судової практики, формування правової позиції, складання процесуальних документів і представництво інтересів у зв`язку з оскарженням позивачкою додаткового рішення; 10 000 грн - участь адвоката в одному судовому засіданні; 1 399 802,66 грн - додаткова винагорода (гонорар успіху), визначена відповідно до умов додаткової угоди № 2.

Надані документи підтверджують погодження сторонами договору вартості правничої допомоги та визначення її загального розміру.

Разом із тим зазначені обставини не звільняють суд від перевірки обґрунтованості та співмірності витрат, які заявник просить покласти на іншу сторону.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з апеляційним переглядом основного рішення

Постановою Житомирського апеляційного суду від 21 жовтня 2026 року рішення Малинського районного суду Житомирської області від 19 червня 2026 року скасовано у зв`язку з порушенням норм процесуального права та ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2 .

Отже, хоча апеляційну скаргу позивачки задоволено частково, за результатами вирішення спору по суті її позовні вимоги залишилися без задоволення.

За таких обставин витрати відповідача на професійну правничу допомогу, пов`язані із захистом його інтересів під час апеляційного перегляду основного рішення, підлягають розподілу з урахуванням кінцевого результату вирішення спору.

Водночас визначення конкретного розміру компенсації потребує оцінки фактичного обсягу виконаної адвокатом роботи та співмірності заявлених витрат.

Колегія суддів враховує, що справа стосувалася стягнення значної суми заборгованості за договором позики, а її розгляд потребував дослідження договірних умов, письмових доказів, доводів сторін щодо фактичного передання грошових коштів та застосування відповідних норм матеріального і процесуального права.

Підготовка правової позиції відповідача під час апеляційного перегляду, аналіз доводів апеляційної скарги та участь адвоката в судовому засіданні були пов`язані з розглядом справи та необхідністю захисту інтересів відповідача.

Разом із тим під час апеляційного перегляду досліджувалися переважно обставини та докази, які вже були предметом розгляду суду першої інстанції. Правова позиція відповідача щодо недоведеності фактичного передання позикових коштів була сформована раніше, а апеляційний розгляд справи відбувся в одному судовому засіданні.

Тому погоджений сторонами договору фіксований гонорар у розмірі 280 000 грн не може бути безумовно покладений на позивачку без урахування фактичного обсягу необхідної правничої допомоги саме в суді апеляційної інстанції.

Поданий детальний опис містить перелік видів правничої допомоги, наданої під час апеляційного перегляду справи. Водночас з урахуванням характеру та обсягу виконаної роботи, кількості судових засідань, складності справи й того, що правова позиція відповідача була сформована під час розгляду справи судом першої інстанції, колегія суддів вважає заявлений розмір фіксованої винагороди неспівмірним із фактичним обсягом необхідної правничої допомоги.

Окремої оцінки потребує заявлена додаткова винагорода (гонорар успіху) в розмірі 1 399 802,66 грн.

За змістом додаткової угоди № 2 така винагорода визначається у відсотковому співвідношенні до суми позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено.

Разом із тим домовленість між адвокатом та клієнтом про виплату гонорару успіху не створює безумовного обов`язку іншої сторони спору компенсувати таку винагороду.

Вирішуючи питання про її відшкодування, суд має оцінити, чи відповідає покладення відповідних витрат на іншу сторону критеріям необхідності, обґрунтованості та розумності.

Колегія суддів бере до уваги, що гонорар успіху в цій справі визначено залежно від розміру позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено, а не від обсягу додатково виконаної адвокатом роботи.

При цьому заявник не навів обставин, які б свідчили про необхідність покладення на позивачку, крім винагороди за надану правничу допомогу та участь у судовому засіданні, ще й додаткової винагороди в розмірі 1 399 802,66 грн.

За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для включення зазначеного гонорару успіху до суми витрат, що підлягають відшкодуванню за рахунок позивачки.

Визначаючи розумний розмір компенсації інших витрат, суд ураховує складність справи, значну ціну позову, необхідність аналізу матеріалів та підготовки процесуальних документів, участь адвоката в одному судовому засіданні, а також те, що правова позиція відповідача була сформована під час розгляду справи судом першої інстанції.

Суд також бере до уваги обґрунтовані заперечення представника позивачки щодо неспівмірності заявленої суми фактичному обсягу правничої допомоги.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що розумним, співмірним та пропорційним розміром витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню відповідачу за апеляційний перегляд основного рішення, є 20 000 грн.

Такий розмір компенсації враховує необхідність забезпечення права відповідача на відшкодування витрат, пов`язаних із захистом його інтересів, та водночас не покладає на позивачку надмірного фінансового тягаря, який не відповідає фактичному обсягу необхідної правничої допомоги.

Отже, заява адвоката Руденка О. В. про стягнення 1 689 802,66 грн витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню в розмірі 20 000 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з апеляційним переглядом додаткового рішення

Додатковою угодою № 2/1 від 22 липня 2026 року сторони погодили окрему винагороду в розмірі 35 000 грн за правничу допомогу, пов`язану з апеляційним оскарженням ОСОБА_2 додаткового рішення Малинського районного суду Житомирської області від 03 липня 2026 року.

Із детального опису робіт вбачається, що до зазначеної суми включено ознайомлення з матеріалами справи, консультування клієнта, дослідження судової практики, формування правової позиції, складання та подання процесуальних документів і представництво інтересів у суді.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 21 жовтня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на додаткове рішення залишено без задоволення, а додаткове рішення про стягнення з неї на користь відповідача 40 000 грн витрат на професійну правничу допомогу - без змін.

Отже, апеляційну скаргу позивачки на додаткове рішення залишено без задоволення, як і просив представник відповідача.

Водночас апеляційну скаргу самого ОСОБА_1 , спрямовану на збільшення розміру присудженої компенсації, також залишено без задоволення.

Витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з поданням та розглядом апеляційної скарги відповідача, яку залишено без задоволення, не підлягають відшкодуванню за рахунок позивачки.

Разом із тим, зміст додаткової угоди № 2/1 від 22 липня 2026 року та детальний опис виконаних робіт свідчать про те, що заявлена сума витрат у розмірі 35 000 грн стосується надання правничої допомоги у зв`язку з оскарженням позивачкою додаткового рішення суду першої інстанції.

Тому залишення без задоволення власної апеляційної скарги відповідача не є підставою для повної відмови у відшкодуванні витрат, пов`язаних із запереченнями проти апеляційної скарги ОСОБА_2 .

Вирішуючи питання про розмір такої компенсації, колегія суддів враховує, що предметом апеляційного перегляду додаткового рішення було виключно питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу, яке вже досліджувалося судом першої інстанції.

Доводи апеляційних скарг стосувалися переважно оцінки обґрунтованості та співмірності заявлених витрат, застосування критеріїв їх розподілу, а також визначення розумного розміру компенсації.

Отже, обсяг правничої допомоги, необхідної для захисту від апеляційної скарги позивачки на додаткове рішення, був істотно вужчим порівняно з обсягом роботи, пов`язаної з переглядом основного рішення у справі.

Суд також враховує, що питання про розмір витрат на професійну правничу допомогу вже досліджувалося під час розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення судом першої інстанції, а тому під час апеляційного перегляду не виникло необхідності в повторному виконанні всього комплексу відповідних робіт.

Наведений у детальному описі перелік послуг підтверджує їх зв`язок із розглядом питання про судові витрати. Водночас з огляду на обмежений предмет апеляційного перегляду, характер виконаної адвокатом роботи та те, що відповідні правові питання вже досліджувалися судом першої інстанції, колегія суддів вважає заявлений розмір винагороди неспівмірним із фактичним обсягом необхідної правничої допомоги.

За таких обставин колегія суддів погоджується із запереченнями представника позивачки щодо неспівмірності заявленої суми фактичному обсягу необхідної правничої допомоги.

Водночас повна відмова у відшкодуванні цих витрат не відповідала б результату апеляційного перегляду додаткового рішення в частині апеляційної скарги ОСОБА_2 , яку залишено без задоволення.

Оцінивши характер виконаної роботи, обмежений предмет апеляційного перегляду, обсяг наданих послуг та заперечення представника позивачки, колегія суддів вважає обґрунтованим визначити розмір компенсації витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних із запереченнями проти апеляційної скарги позивачки на додаткове рішення, у сумі 5 000 грн.

Такий розмір витрат відповідає критеріям розумності, співмірності та пропорційності, забезпечує відшкодування необхідної правничої допомоги відповідачу та не покладає на позивачку витрат, які не відповідають фактичному обсягу виконаної роботи.

Отже, заява адвоката Руденка О.В. про стягнення 35 000 грн витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню в розмірі 5 000 грн.

Колегія суддів також ураховує, що можливість розподілу витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час апеляційного перегляду додаткового рішення про судові витрати, не виключається лише з огляду на предмет такого перегляду. Визначальними є зв`язок витрат із відповідним провадженням, результат розгляду апеляційної скарги та дотримання критеріїв їх необхідності й розумності.

За наведених обставин, оцінивши в сукупності подані сторонами докази та доводи, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення обох заяв представника відповідача про ухвалення додаткового судового рішення.

Із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000 грн за апеляційний перегляд основного рішення та 5 000 грн за апеляційний перегляд додаткового рішення, а всього - 25 000 грн.

У решті заявлених вимог про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу належить відмовити.

Керуючись статтями 133, 137, 141, 259, 270, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

Заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Руденка Олександра Володимировича про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі № 283/1164/25 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з апеляційним переглядом рішення Малинського районного суду Житомирської області від 19 червня 2026 року, у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з апеляційним переглядом додаткового рішення Малинського районного суду Житомирської області від 03 липня 2026 року, у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн.

У задоволенні заяв у решті вимог відмовити.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді: