Постанова № 141384362 у справі № 683/571/26 від 10.11.2026

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 683/571/26

Провадження № 22-ц/820/2135/26

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Талалай О.І.,

розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 06 липня 2026 року (суддя Сагайдак І.М.).

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд

в с т а н о в и в:

У лютому 2026 року ТОВ «Споживчий центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову зазначалось, що 22.08.2023 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір (оферти) №22.08.2023 -100002971. Відповідно до умов договору позичальниці надано кредит у розмірі 12000 грн строком на 40 днів.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі перерахувавши позичальниці кошти у рахунок кредиту на банківський рахунок споживачки за реквізитами електронного платіжного засобу споживачки № НОМЕР_1 .

Кредитний договір (оферти) №22.08.2023 -100002971 переоформлено шляхом укладення між сторонами 01.09.2023 кредитного договору (оферти) №01.09.2023 -010000731.

Відповідно до умов договору позичальниці надано кредит у розмірі 12000 грн строком на 42 дні.

В подальшому кредитний договір №01.09.2023-010000731 від 01 вересня 2023 року переоформлено шляхом укладення між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_2 14 вересня 2023 року кредитного договору №14.09.2023-010000514.

За умовами цього договору сторони визначили датою видачі кредиту - 14 вересня 2023 року, сума кредиту 12000 грн., строк, на який надається кредит - 42 днів з дати його надання, дата повернення (виплати) кредиту - 25 жовтня 2023 року, зі сплатою фіксованої незмінної процентної ставки у розмірі 2,1% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит, первинний період користування кредитом - 14 днів з дня його надання, черговий період - кожні наступні 14 днів з дня закінчення первинного періоду, продовження строку, на який надається кредит, не передбачене.

У свою чергу, відповідачка свої зобов`язання за договором не виконувала належним чином, у зв`язку з чим, станом на 23.02.2026 утворилася заборгованість у розмірі 22584 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 12000 грн та заборгованості за відсотками в розмірі 10584 грн.

Враховуючи викладене, ТОВ «Споживчий Центр» просило стягнути з ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за кредитним договором № 14.09.2023-010000514 від 14.09.2023 у розмірі 22584 грн.

Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 06 липня 2026 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №14.09.2023-010000514 від 14 вересня 2023 року в розмірі 22584 грн, а також 2662,40 грн судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні вимог. При цьому, посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм процесуального права.

Зазначає, що використання документа електронної ідентифікації, що належить іншій особі, не може підтверджувати факт укладення договору саме відповідачем - ОСОБА_2 . Ненадання позивачем належного доказу електронної ідентифікації відповідачки не може бути усунуте припущеннями суду або покладенням на відповідачку обов`язку спростовувати обставини, які позивач належними та допустимими доказами не довів. Отже, суд першої інстанції безпідставно поклав в основу рішення документ, який не стосується відповідачки, чим порушив вимоги ст.ст. 76, 77, 81, 89 та ст.. 263 ЦПК України щодо належності, допустимості та оцінки доказів, а висновок суду про проходження нею електронної ідентифікації ґрунтується не на доказах, а на припущеннях.

Зауважує, що надані позивачем лог-файли та довідка сформовані інформаційною системою, яку використовує сам позивач (або залучений ним сервіс), і не є незалежним підтвердженням факту доставки одноразового ідентифікатора саме відповідачці. Позивач не надав інших незалежних доказів, які б підтверджували факт доставки SMS-повідомлення та використання одноразового ідентифікатора саме відповідачкою.

Вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про доведеність факту отримання відповідачкою кредитних коштів, що є грубим порушенням норм матеріального та процесуального права з огляду на: відсутність ідентифікації особи у первинних документах та порушення правил належності та допустимості доказів.

Вказує, що відповідачкою, під час розгляду справи було добровільно та однозначно визнано виключно факт наявності відкритого банківського рахунку (картки) в установі позивача. Проте, жодних заяв щодо визнання факту надходження, отримання чи цільового використання спірних кредитних коштів саме за цим договором відповідачкою не приймалося. Наявність картки у відповідачки жодним чином не доводить факт автоматичного проведення банком конкретної господарської операції з видачі кредиту. Кожна окрема транзакція є самостійним юридичним фактом, який вимагає окремого, належного та допустимого доказування з боку позивача у вигляді фінансових розпоряджень чи платіжних інструкцій.

На думку скаржниці, суд першої інстанції під час ухвалення рішення проігнорував очевидну недобросовісність позивача, яка проявилася у навмисному звуженні доказової бази та приховуванні фінансових документів, що підтверджують здійснені відповідачкою оплати.

Вважає, що суд першої інстанції фактично надав поясненням відповідачки зміст, якого вони не містять, та дійшов висновку про визнання нею обставин, які відповідачка протягом усього розгляду справи просила перевірити шляхом дослідження належних та допустимих доказів, наданих позивачем.

Крім цього, зазначає, що висновок суду першої інстанції про те, що гарантійний лист підтверджує безумовне визнання відповідачкою боргу, на думку скаржниці, не відповідає фактичним обставинам справи та не узгоджується з вимогами статей 81, 89 та 263 ЦПК України щодо дослідження, оцінки доказів і ухвалення законного та обґрунтованого судового рішення.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до положень ст. 369 ЦПК України, за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що 22 серпня 2023 року між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачкою в електронній формі укладено кредитний договір №22.08.2023-100002971, який складається з пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), заявки позичальника, відповіді про прийняття пропозиції (акцепту) та підтвердження укладення кредитного договору. Всі зазначені документи підписані відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором «А591», який був надісланий ТОВ «Стар-Мобайл» того ж дня о 19:52:46 у СМС-повідомленні на вказаний нею фінансовий номер телефону НОМЕР_2 , зазначений в додатку до анкети позичальника.

За умовами зазначеного договору, ТОВ «Споживчий центр» надало ОСОБА_2 кредит у розмірі 12000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язалась повернути кредитні кошти та сплатити нараховані проценти відповідно до графіка платежів.

Сторони передбачили, що кредит надається строком на 40 днів з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту - 30 вересня 2023 року. Також сторони узгодили, що плата за користування кредитом здійснюється за фіксованою незмінною процентною ставкою у розмірі 2,1% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит; первинний період користування кредитом - 12 днів з дня його надання, черговий період - кожні наступні 14 днів з дня закінчення первинного періоду. Продовження строку, на який надається кредит, умовами договору не передбачено. (а.с. 24-25)

Згідно з графіком платежів, проценти за первинний, черговий періоди сплачуються в останній день первинного, чергового періоду відповідно; кількість платежів зі сплати процентів дорівнює кількості періодів, за які сплачуються проценти; сума кредиту в розмірі 12000 грн сплачується одним платежем в останній день строку, на який надається кредит.

З урахуванням умов кредитного договору сторони визначили, що орієнтовна загальна вартість кредиту для відповідачки становить 22080 грн, розмір процентів за користування кредитом за період з 22.08.2023 по 30.09.2023 - 10080 грн, які сплачуються у наступні періоди: 02.09.2023 в розмірі 3024 грн, 16.09.2023 - 3528 грн, 30.09.2023 - 3528 грн.

22 серпня 2023 року о 19:55 ТОВ «Споживчий центр» перерахувало суму кредиту в розмірі 12000 грн на вказану відповідачкою платіжну картку № НОМЕР_3 за допомогою системи LigPay, яка є платіжним сервісом АТ КБ «ПриватБанк», що підтверджується квитанцією ID операції №[номер приховано], призначення платіжної операції - видача за договором №22.08.2023-100002971. (а.с. 18)

01 вересня 2023 року на підставі заявки ОСОБА_1 про перекредитування від 01 вересня 2023 року, сторони переоформили кредитний договір №22.08.2023-100002971 від 22 серпня 2023 року шляхом укладення між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_2 кредитного договору №01.09.2023-010000731 (пропозиція про укладення кредитного договору (оферти), заявка позичальника, відповідь про прийняття пропозиції (акцепту), підтвердження укладення кредитного договору), за яким на підставі ст.601 ЦК України вимоги позичальника про видачу кредиту в розмірі 12000 грн за кредитним договором №01.09.2023-010000731 зараховано в рахунок вимоги кредитора про повернення суми кредиту у розмірі 12000 грн за кредитним договором №22.08.2023-100002971 від 22 серпня 2023 року. (а.с. 34-35)

За умовами цього договору сторони визначили датою видачі кредиту - 01 вересня 2023 року, сума кредиту 12000 грн, строк, на який надається кредит - 42 днів з дати його надання, дата повернення (виплати) кредиту - 12 жовтня 2023 року, зі сплатою фіксованої незмінної процентної ставки у розмірі 2,1% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит, первинний період користування кредитом - 14 днів з дня його надання, черговий період - кожні наступні 14 днів з дня закінчення первинного періоду, продовження строку, на який надається кредит, не передбачене.

Згідно графіку платежів, який є додатком до договору №01.09.2023-010000731, сторони передбачили, що проценти за первинний, черговий періоди сплачуються в останній день первинного, чергового періоду відповідно; кількість платежів зі сплати процентів дорівнює кількості періодів, за які сплачуються проценти; сума кредиту в розмірі 12000 грн сплачується одним платежем в останній день строку, на який надається кредит.

З урахуванням умов кредитного договору №01.09.2023-010000731 сторони визначили, що орієнтовна загальна вартість кредиту для ОСОБА_1 становить 22584 грн, розмір процентів за користування кредитом за період з 01.09.2023 по 12.10.2023 - 10584 грн, які сплачуються у наступні періоди: 14.09.2023 в розмірі 3528 грн, 28.09.2023 - 3528 грн, 12.10.2023 - 3528 грн.

ОСОБА_1 підписала електронний договір №01.09.2023-010000731 01 вересня 2023 року о 17:23:42 шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором «Р761», який був надісланий ТОВ «Стар-Мобайл» того ж дня о 17:21:38 на номер абонента НОМЕР_2 .

У подальшому на підставі заяви ОСОБА_1 про перекредитування від 14 вересня 2023 року, сторони переоформили кредитний договір №01.09.2023-010000731 від 01 вересня 2023 року шляхом укладення між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 14 вересня 2023 року кредитного договору №14.09.2023-010000514 (пропозиція про укладення кредитного договору (оферти), заявка позичальника, відповідь про прийняття пропозиції (акцепту), підтвердження укладення кредитного договору), за яким на підставі ст.601 ЦК України вимоги позичальника про видачу кредиту в розмірі 12000 грн за кредитним договором №14.09.2023-010000514 зараховано в рахунок вимоги кредитора про повернення суми кредиту у розмірі 12000 грн за кредитним договором №01.09.2023-010000731 від 01 вересня 2023 року. (а.с. 47-48)

За умовами цього договору сторони визначили датою видачі кредиту - 14 вересня 2023 року, сума кредиту 12000 грн, строк, на який надається кредит - 42 днів з дати його надання, дата повернення (виплати) кредиту - 25 жовтня 2023 року, зі сплатою фіксованої незмінної процентної ставки у розмірі 2,1% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит, первинний період користування кредитом - 14 днів з дня його надання, черговий період - кожні наступні 14 днів з дня закінчення первинного періоду, продовження строку, на який надається кредит, не передбачене.

Згідно графіку платежів, який є додатком до договору №14.09.2023-010000514, сторони передбачили, що проценти за первинний, черговий періоди сплачуються в останній день первинного, чергового періоду відповідно; кількість платежів зі сплати процентів дорівнює кількості періодів, за які сплачуються проценти; сума кредиту в розмірі 12000 грн сплачується одним платежем в останній день строку, на який надається кредит.

З урахуванням умов кредитного договору №14.09.2023-010000514 сторони визначили, що орієнтовна загальна вартість кредиту для ОСОБА_1 становить 22584 грн, розмір процентів за користування кредитом за період з 14.09.2023 по 25.10.2023 - 10584 грн, які сплачуються у наступні періоди: 27.09.2023 в розмірі 3528 грн, 11.10.2023 - 3528 грн, 25.10.2023 - 3528 грн. Також 25 жовтня 2023 року ОСОБА_1 мала повернути суму кредиту в розмірі 12000 грн одним платежем.

ОСОБА_1 підписала електронний договір №14.09.2023-010000514 14 вересня 2023 року о 14:08:38 шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором «С626», який був надісланий ТОВ «Стар-Мобайл» того ж дня о 14:06:45 на номер абонента НОМЕР_2 .

Із наданої позивачем довідки-розрахунку слідує, що станом на 25 жовтня 2023 року (дата повернення кредиту) розмір заборгованості за кредитним договором становить 22584 грн, з яких: 12000 грн - заборгованість по тілу кредиту, 10584 грн - заборгованість за відсоткам. (а.с. 51)

Відповідно до свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_4 від 19.03.2024, змінила прізвище з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 ».

Дані обставини підтверджуються матеріалами справи.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами укладено кредитний договір, відповідачка отримала кредитні кошти, проте, не виконала свої зобов`язання щодо їх повернення та сплати відсотків за користування ними.

Такий висновок суду, на думку колегії суддів, відповідає обставинам справи та ґрунтується на нормах чинного законодавства.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом статті 207 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

В силу частини першої статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень статті 11 Закону «Про електронну комерцію» №675-VIII слідує, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана, зокрема, шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону №675-VIII).

В силу пункту 6 частини першої статті 3 Закону №675-VIII, електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини другої статті 1054 ЦК України), позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У частині першій статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Такий договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами.

Сторони вправі укласти кредитний договір у електронній формі шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Цей договір скріплюється електронним підписом сторін і прирівнюється до письмового договору.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.

Зобов`язання має виконуватися належним чином, у тому числі відповідно до умов договору та вимог закону.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Суд першої інстанції правильно виходив з того, що ТОВ «Споживчий центр» і ОСОБА_1 уклали в електронній формі кредитний договір, який підписано сторонами, зокрема, відповідачкою підписано шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (22.08.2023 - «А591», 01.09.2023 - «Р761» та 14.09.2023 - «С626»), що прирівнюється до власноручного підпису та створює для сторін відповідні правові наслідки. Отже, ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 у письмовій формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, зокрема, щодо розміру кредиту, порядку його надання та повернення, строку кредитування, порядку нарахування та сплати процентів, прав і обов`язків сторін, відповідальності за порушення умов договору тощо. В свою чергу, відповідачка обов`язку щодо повернення отриманих кредитних коштів не виконала.

Посилання відповідачки, на те, що матеріали справи не містять доказів укладення кредитного договору та його переукладення є необґрунтованими та безпідставними, оскільки спростовуються наведеним судом обставинами та дослідженими доказами, яким суд надав відповідну правову оцінку.

Крім того, доказів того, що персональні дані відповідачки були використані кредитором чи іншими особами для укладення кредитного договору від її імені, відповідачкою до суду надані не були. До правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно неї шахрайських дій позичальниця не зверталась.

Не приймаються до уваги апеляційним судом доводи апеляційної скарги в тій частині, що позивачем не надано доказу електронної ідентифікації відповідачки через систему BankID, оскільки авторизація особи через BankID є лише етапом верифікації (передачі даних), але вона не замінює собою підписання договору, адже, згідно з приписами Закону України «Про електронну комерцію», договір має бути підписаний та моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу отримання відповідачем кредитних коштів за договором також відхиляються судом, як безпідставні. Оскільки, належне виконання кредитодавцем своїх зобов`язань щодо надання кредитних коштів підтверджується квитанцією ID операції №[номер приховано] про здійснення переказу в сумі 12000 грн на вказану відповідачкою платіжну картку № НОМЕР_3 за допомогою системи LigPay, яка є платіжним сервісом АТ КБ «ПриватБанк». Зазначений документ містить ідентифікаційні дані конкретної платіжної операції і, відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону України «Про електронну комерцію» та п. 159 розділу VIII Положення, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 164 від 29.07.2022, має статус первинного документа. Отже, факт надання кредиту відповідачці є доведеним належними та допустимими доказами.

Також, враховуючи умови надання кредитних коштів, колегія суддів зазначає, що саме відповідачка має доступ до свого банківського картки, зазначеної в договорі та заявці на отримання кредиту, і вона мала можливість надати суду докази того, що вона не є держателем банківської картки, виписку зі свого рахунку в підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання укладеного договору, що є її процесуальним обов`язком, відповідно до приписів ч. 1 ст. 81 ЦПК України.

Проте, такі докази в підтвердження заперечень відповідачкою надані не були.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про недостовірність проведеного позивачем розрахунку, оскільки на підтвердження розміру заборгованості за кредитом та відсотками позивачем надано довідку-розрахунок, кредитний договір та графік платежів, які у сукупності дають можливість перевірити розмір погоджених сторонами процентної ставки, періоди її застосування та правильність здійсненого позивачем нарахування.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 06 липня 2026 року залишити без задоволення.

Рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 06 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 10 листопада 2026 року.

Суддя-доповідач І.В. П`єнта

Судді: Р.С. Гринчук

О.І. Талалай