Постанова № 141385010 у справі № 574/1019/23 від 10.11.2026

Справа №574/1019/23

Номер провадження 22-ц/816/3134/26

Категорія -

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року м. Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Худика А.М. (суддя-доповідач), суддів: Петен Я.Л., Замченко А.О.,

з участю секретаря судового засідання - Овчаренко М.В.

у присутності:

скаржника ОСОБА_1 (в режимі відеоконференцзв`язку)

представника скаржника Якименко Ольги Ігорівни (в режимі відеоконференцзв`язку)

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником адвокатом Якименко Ольгою Ігорівною,

на ухвалу Буринського районного суду Сумської області від 06 жовтня 2026 року постановлену у складі судді Гук Т.Р. у м. Буринь Сумської області,

в цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на постанову начальника Олександрівського відділу державної виконавчої служби в Олександрівському районі Кіровоградської області Дніпропетровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Тягнія Р.В. від 12.08.2026 про результати перевірки законності виконавчого провадження № 78751502

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст вимог і рішення суду першої інстанції

05 жовтня 2026 року скаржник ОСОБА_1 , в інтересах якого діяла Якименко О.І., через підсистему «Електронний суд» звернувся до Буринського районного суду Сумської області зі скаргою на дії (бездіяльність) органу примусового виконання, у якій просив: визнати протиправною та скасувати постанову начальника Олександріївського відділу державної виконавчої служби в Олександрівському районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - Олександрійський відділ державної виконавчої служби) Тягнія Р.В. від 12.08.2026 про результати перевірки законності виконавчого провадження № 78751502 в частині визнання неправомірними дій державних виконавців щодо накладення штрафів від 28.04.2026 та 08.07.2026 та в частині скасування зазначених постанов про накладення штрафів; поновити постанови державного виконавця про накладення штрафу на боржника ОСОБА_2 від 28.04.2026 у розмірі 1 700,00 грн та 08.07.2026 у розмірі 3 400,00 грн; поновити строк на оскарження постанови.

Ухвалою Буринського районного суду Сумської області від 06 жовтня 2026 року скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Якименко О.І., повернуто скаржнику без розгляду.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що до скарги не було додано належних доказів направлення її копії та доданих до неї матеріалів боржнику, що свідчить про недотримання вимог п. 2 ч. 4 ст. 448 та ч. 7 ст. 43 ЦПК України. Зокрема, наданий опис вкладення не містив конкретного переліку документів та зазначення їх кількості, у зв`язку з чим суд був позбавлений можливості перевірити, чи було боржнику направлено повний комплект матеріалів скарги, який, з огляду на його значний обсяг, потребував належного документального підтвердження. Крім того, суд зауважив, що адвокат повторно допустила аналогічне порушення, не усунувши недоліків, на які вже було вказано в попередній ухвалі суду від 24.09.2026 про повернення скарги.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, представник ОСОБА_1 - адвокат Якименко О.І. 14.10.2026 через підсистему «Електронний суд» подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Буринського районного суду Сумської області від 06 жовтня 2026 року про повернення без розгляду скарги ОСОБА_1 на постанову начальника Олександрійського відділу державної виконавчої служби від 12.08.2026 про результати перевірки законності виконавчого провадження № 78751502; направити справу до Буринського районного суду Сумської області для продовження розгляду скарги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, перешкоджає подальшому провадженню за скаргою і відповідно до ст. 379 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Скарга на рішення посадової особи ДВС, подана в порядку розділу VII ЦПК України, не належить до вичерпного переліку документів, для яких ч. 7 ст. 43 ЦПК передбачає обов`язок надсилання копій іншим учасникам. Вона не є й заявою по суті справи. Тому суд застосував норму, яка на такі скарги не поширюється. Копію скарги з додатками направлено боржниці цінним листом з описом вкладення, належно засвідченим Укрпоштою. ЦПК України та Правила надання послуг поштового зв`язку не вимагають поіменного переліку кожного додатка.

Крім того, скаржник зазначає, що суд першої інстанції фактично встановив додаткову, не передбачену законом вимогу до оформлення доказів направлення копії скарги учасникам справи, оскільки мети їх повідомлення було досягнуто: відділ ДВС отримав скаргу через підсистему «Електронний суд», а боржниці її було направлено засобами поштового зв`язку. Водночас, попри своєчасне звернення до суду та неодноразове усунення зазначених ним недоліків, скаргу тричі повертали без розгляду по суті. На думку скаржника, з огляду на встановлений ст. 449 ЦПК України десятиденний строк оскарження такі процесуальні дії фактично унеможливлюють реалізацію права на судовий контроль та порушують гарантії судового захисту, передбачені ст. 55 Конституції України та п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки свідчать про надмірний процесуальний формалізм.

Щодо подання відзиву на апеляційну скаргу

Представник Олександрійського відділу державної виконавчої служби не скористався наданим йому ч. 1 статті 360 ЦПК України правом подати відзив на апеляційну скаргу у строк, встановлений судом апеляційної інстанції. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Водночас, відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Позиція апеляційного суду щодо явки учасників справи та можливості апеляційного розгляду

У судове засідання в режимі відеоконференції з`явився скаржник та його представник.

Представник відділу державної виконавчої служби, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився.

Відповідно до ч. 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи судом апеляційної інстанції.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників, які не з`явилися, за наявного складу учасників судового процесу.

Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції

05 жовтня 2026 року скаржник ОСОБА_1 , в інтересах якого діяла Якименко О.І., через підсистему «Електронний суд» звернувся до Буринського районного суду Сумської області зі скаргою на дії (бездіяльність) органу примусового виконання, у якій просив: визнати протиправною та скасувати постанову начальника Олександріївського відділу державної виконавчої служби від 12.08.2026 (а.с. 1-111).

До матеріалів скарги приєднано копії аналогічної скарги подані до Буринського районного суду Сумської області через підсистему «Електронний суд» 16.09.2026 та 22.09.2026.

Відповідно до копії ухвали Буринського районного суду Сумської області від 21.09.2026 подану 17.09.2026 скаргу ОСОБА_1 повернуто без розгляду з підстав не дотримання вимог ЦПК України, а саме не зазначено ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження, також, до скарги не додано докази направлення її копії та доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень ст. 43 ЦПК України (а.с. 16-17).

З відомостей, що маються в Єдиному реєстрі судових рішень апеляційним судом встановлено, що ухвалами Буринського районного суду Сумської області від 21 вересня 2026 року, 24 вересня 2026 року, 06 жовтня 2026 року скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником адвокатом Якименко Ольгою Ігорівною, на постанову начальника Олександрівського відділу державної виконавчої служби про результати перевірки законності виконавчого провадження від 12.08.2026 тричі повернуто скаржнику без розгляду, з однієї і тієї ж підстави: відсутності належного опису вкладення, що позбавляє суд можливості встановити, які саме документи направлено іншому учаснику справи та їх відповідність документам, які додано до скарги, що надійшла до суду.

Відповідно до копії опису вкладення № 0832500073549 від 17.09.2026 Якименко О.І. направила ОСОБА_3 скаргу на рішення посадової особи органу державної виконавчої служби (постанову про результати перевірки законності виконавчого провадження від 12.08.2026) з додатками 1 примірник. Перелік додатків відсутній (а.с. 103).

Відповідно до копії опису вкладення №0832500070426 від 01.10.2026 ОСОБА_4 направила ОСОБА_3 скаргу на рішення посадової особи органу державної виконавчої служби (постанову про результати перевірки законності виконавчого провадження від 12.08.2026) з додатками від 01.10.2026 - 1 примірник. Перелік додатків відсутній (а.с. 104).

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд та застосовані норми права

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги в межах, визначених статтею 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання, а держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права особи на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, повинно розглядатися як невід`ємна частина «судового розгляду»» (Рішення ЄСПЛ у справі Hornsby v. Greece, заява № 18357/91, § 40, 19 березня 1997 року).

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Розділом VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» надано право сторонам виконавчого провадження на звернення до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції, із скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, якщо вони вважають, що порушено їхні права.

Відповідно до статті 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Скарга має відповідати вимогам щодо форми та змісту, передбаченим статтею 448 ЦПК України, та містити відомості, зазначені у частині четвертій статті 74 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно з частинами першою, другою статті 448 ЦПК України скарга подається стороною виконавчого провадження до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Скарга подається в письмовій формі і підписується стороною виконавчого провадження, її представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Згідно із частиною п`ятою статті 448 ЦПК України суд, встановивши, що скаргу подано без додержання вимог частин третьої та/або четвертої цієї статті, повертає її скаржнику без розгляду протягом чотирьох днів після її надходження до суду.

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку, що обов`язковою умовою звернення до суду зі скаргою на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця є надання доказів направлення її копії та доданих матеріалів іншим учасникам справи.

Водночас зазначені норми не встановлюють спеціальних вимог до ступеня деталізації опису вкладення в поштове відправлення, зокрема не передбачають обов`язкового зазначення в ньому окремо найменування кожного документа, доданого до скарги, та кількості його примірників.

За змістом пункту 17 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270, опис вкладення призначений для підтвердження вмісту поштового відправлення із зазначенням індивідуальних ознак відповідного вкладення.

Зазначення в описі вкладення формулювання «скарга з додатками» не свідчить про невиконання скаржником відповідного процесуального обов`язку (вимог пункту 2 частини четвертої статті 448 ЦПК України).

Як убачається зі змісту оскаржуваної ухвали, повертаючи скаргу без розгляду, суд першої інстанції виходив із того, що зазначення в описі вкладення загального найменування поштового відправлення без конкретизації кожного доданого документа, з огляду на значний обсяг матеріалів скарги, унеможливлює встановлення відповідності документів, направлених боржниці, документам, поданим до суду.

Проте суд першої інстанції не навів мотивів, з яких саме відсутність деталізованого переліку додатків в описі вкладення свідчить про недотримання скаржником установленого законом обов`язку щодо їх направлення іншому учаснику справи.

Колегія суддів зазначає, що встановлений процесуальним законом обов`язок направлення копій скарги та доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи спрямований на забезпечення принципів змагальності та рівності учасників судового процесу, а також створення належних умов для реалізації ними процесуальних прав.

Проте застосування процесуальних норм не повинно зводитися до надмірного формалізму, за якого недолікам оформлення окремого документа надається визначальне значення без з`ясування обставин, для підтвердження яких такий документ подано.

У рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain» (заява № 28090/95, § 49) Європейський суд з прав людини наголосив, що особливо суворе застосування національними судами процесуальних норм, яке без достатнього обґрунтування перешкоджає реалізації особою права на судовий захист, може призвести до порушення права на доступ до суду, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції.

У рішенні від 25 січня 2000 року у справі «Miragall Escolano and Others v. Spain» Європейський суд з прав людини наголосив, що надмірно суворе та негнучке тлумачення національними судами процесуальних норм, яке перешкоджає розгляду заявлених вимог по суті, може порушувати право особи на доступ до суду та право на ефективний судовий захист, гарантовані пунктом 1 статті 6 Конвенції (пункти 37-39 рішення).

У рішенні Великої палати Європейського суду з прав людини від 05 квітня 2018 року у справі Zubac v. Croatia (заява № 40160/12, §§ 78, 98, 104) Суд наголосив на необхідності забезпечення пропорційності між застосовуваними процесуальними обмеженнями права на доступ до суду та легітимною метою належного здійснення правосуддя, а також недопущення надмірного формалізму, який може порушувати саму сутність такого права.

У рішенні від 20 лютого 2014 року у справі «Shishkov v. Russia» Європейський суд з прав людини наголосив, що застосування процесуальних вимог національного законодавства не повинно створювати непропорційних перешкод у реалізації права на доступ до суду, а обмеження цього права не можуть порушувати саму його сутність (§§ 141-142).

Отже, право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати допустимим обмеженням, зокрема шляхом установлення державою процесуальних вимог щодо форми та порядку звернення до суду. Водночас такі обмеження не повинні звужувати доступ до суду настільки або у такий спосіб, щоб було порушено саму сутність цього права. Застосовані засоби мають бути пропорційними легітимній меті, яку переслідує відповідне процесуальне регулювання, а їх застосування - не призводити до надмірного формалізму, несумісного з вимогами Конвенції.

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції, застосувавши передбачений частиною п`ятою статті 448 ЦПК України процесуальний наслідок у вигляді повернення скарги без розгляду, не встановив із достатньою повнотою обставин, необхідних для висновку про недотримання скаржником вимог пункту 2 частини четвертої цієї статті.

Колегія суддів також ураховує, що скаржник неодноразово звертався до суду з метою оскарження рішення посадової особи органу державної виконавчої служби та після повернення раніше поданих скарг вживав заходів для усунення недоліків, зазначених судом.

Натомість скаргу, подану 01 жовтня 2026 року, суд першої інстанції повернув із підстав недостатньої деталізації опису вкладення, не встановивши інших недоліків її змісту чи доданих матеріалів.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про наявність передбачених частиною п`ятою статті 448 ЦПК України підстав для повернення скарги є передчасним.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду першої інстанції, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм процесуального права, яке призвело до постановлення помилкової ухвали.

Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, яке призвело до передчасного повернення скарги без розгляду, у зв`язку із чим оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням матеріалів справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Отже, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала Буринського районного суду Сумської області від 06 жовтня 2026 року - скасуванню з направленням матеріалів справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником - адвокатом Якименко Ольгою Ігорівною, задовольнити.

Ухвалу Буринського районного суду Сумської області від 06 жовтня 2026 року у справі № 574/1019/23 скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 11 листопада 2026 року.

Головуючий - А.М. Худик

Судді: Я.Л. Петен

А.О. Замченко