Постанова № 141385872 у справі № 187/2298/23 від 10.11.2026

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6485/26 Справа № 187/2298/23 Суддя у 1-й інстанції - Говоруха В. О. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Халаджи О. В.

суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.,

секретар Кругман А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 26 березня 2026 року та на додаткове рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 02 квітня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 про визнання договорів недійсними, витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування державних реєстрацій іпотек та обтяжень нерухомого майна; за зустрічним позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 до ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про визнання недійсним договорів купівлі-продажу; за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні майном (суддя першої інстанції Говоруха В.О., повний текст рішення складено 26 березня 2026 року, повний текст додаткового рішення складено 06 квітня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

28 листопада 2023 року до Петриківського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_3 (в особі представника адвоката Бєлан С.В.), ОСОБА_4 (в особі представника адвоката Баришнікова А.Г.) до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 про визнання договорів недійсними, витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування державних реєстрацій іпотек та обтяжень нерухомого майна, в якій представники позивачів просили суд:

1.Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 31.03.2023 р., укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Павленко Інною Василівною та зереєстрований в реєстрі за № 232.

2.Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 31.03.2023 р., укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Павленко Інною Василівною та зереєстрований в реєстрі за № 233.

3.Визнати недійсним іпотечний договір від 28.04.2023 р., укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Деллаловим Антоном Олексійовичем та зереєстрований в реєстрі за №227 (228).

4.Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 2/3 частини закінченого будівництвом об`єкта - житлового будинку (опис об`єкта: загальна площа - 1218,2 кв.м, житлова площа - 507,2 кв.м, Опис: А-2 - житловий будинок, Б-1 - гараж, В-1 - гараж, № 1-11, 19, 21-23 - огорожі, № 12-18 - септики, І-ІІІ - тротуари), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2711830512020.

5.Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 1/3 частини закінченого будівництвом об`єкта - житлового будинку (опис об`єкта: загальна площа - 1218,2 кв.м, житлова площа - 507,2 кв.м, Опис: А-2 - житловий будинок, Б-1 - гараж, В-1 - гараж, № 1-11, 19, 21-23 - огорожі, № 12-18 - септики, І-ІІІ - тротуари), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2711830512020.

6.Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 2/3 частини земельної ділянки площею 0,1447 га, кадастровий номер [номер приховано]:02:002:0103, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2711954312237.

7.Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 1/3 частини земельної ділянки площею 0,1447 га, кадастровий номер - [номер приховано]:02:002:0103, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2711954312237.

8.Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 2/3 частини земельної ділянки площею 0,1448 га, кадастровий номер - [номер приховано]:02:002:0102, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2711959812237.

9.Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 1/3 частини земельної ділянки площею 0,1448 га, кадастровий номер [номер приховано]:02:002:0102, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2711959812237.

10.Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 2/3 частини земельної ділянки площею 0,15 га, кадастровий номер [номер приховано]:02:002:0043, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2727179712237.

11.Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 1/3 частини земельної ділянки площею 0,15 га, кадастровий номер [номер приховано]:02:002:0043, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2727179712237.

12.Визнати недійсним іпотечний договір від 15.06.2023 р., укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Румянцевою Іриною Олексіївною та зереєстрований в реєстрі за №800.

13.Скасувати державну реєстрацію іпотеки, здійснену 15 червня 2023 року державним реєстратором приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Румянцевою Іриною Олексіївною, номер запису про іпотеку: 50647988, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 68044750 від 16.06.2023 р., та державну реєстрацію обтяження у виді заборони на нерухоме майно, здійснену 15.06.2023 р. державним реєстратором приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Румянцевою Іриною Олексіївною, номер запису про обтяження: 50644727, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 68040821 від 15.06.2023 р., щодо закінченого будівництвом об`єкта - житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2711830512020), згідно з іпотечним договором, укладеним між ОСОБА_1 (іпотекодавець / особа, майно/права якої обтяжуються) та ОСОБА_7 (іпотекодержатель / обтяжувач), серія та номер: 800, виданим 15.06.2023 р. приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Румянцевою Іриною Олексіївною.

14.Скасувати державну реєстрацію іпотеки, здійснену 15 червня 2023 року державним реєстратором приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Румянцевою Іриною Олексіївною, номер запису про іпотеку: 50649102, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 68046279 від 16.06.2023 р., та державну реєстрацію обтяження у виді заборони на нерухоме майно, здійснену 15.06.2023 р. державним реєстратором приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Румянцевою Іриною Олексіївною, номер запису про обтяження: 50645294, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 68041489 від 15.06.2023 р., щодо земельної ділянки площею 0,1447 га, кадастровий номер - [номер приховано]:02:002:0103 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2711954312237), згідно з іпотечним договором, укладеним між ОСОБА_1 (іпотекодавець / особа, майно/права якої обтяжуються) та ОСОБА_7 (іпотекодержатель / обтяжувач), серія та номер: 800, виданим 15.06.2023 р. приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Румянцевою Іриною Олексіївною.

15.Скасувати державну реєстрацію іпотеки, здійснену 15 червня 2023 року державним реєстратором приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Румянцевою Іриною Олексіївною, номер запису про іпотеку: 50648766, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 68045845 від 16.06.2023 р., та державну реєстрацію обтяження у виді заборони на нерухоме майно, здійснену 15.06.2023 р. державним реєстратором приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Румянцевою Іриною Олексіївною, номер запису про обтяження: 50645187, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 68041354 від 15.06.2023 р., щодо земельної ділянки площею 0,1448 га, кадастровий номер - [номер приховано]:02:002:0102 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2711959812237), згідно з іпотечним договором, укладеним між ОСОБА_1 (іпотекодавець / особа, майно/права якої обтяжуються) та ОСОБА_7 (іпотекодержатель / обтяжувач), серія та номер: 800, виданим 15.06.2023 р. приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Румянцевою Іриною Олексіївною.

16.Скасувати державну реєстрацію іпотеки, здійснену 15 червня 2023 року державним реєстратором приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Румянцевою Іриною Олексіївною, номер запису про іпотеку: 50648397, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 68045356 від 16.06.2023 р., та державну реєстрацію обтяження у виді заборони на нерухоме майно, здійснену 15.06.2023 р. державним реєстратором приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Румянцевою Іриною Олексіївною, номер запису про обтяження: 50644970, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 68041085 від 15.06.2023 р., щодо земельної ділянки площею 0,15 га, кадастровий номер - [номер приховано]:02:002:0043 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2727179712237), згідно з іпотечним договором, укладеним між ОСОБА_1 (іпотекодавець / особа, майно/права якої обтяжуються) та ОСОБА_7 (іпотекодержатель / обтяжувач), серія та номер: 800, виданим 15.06.2023 р. приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Румянцевою Іриною Олексіївною.

17. Вирішити питання про розподіл і відшкодування судових витрат.

01 березня 2024 року від ОСОБА_2 , ОСОБА_6 і ОСОБА_5 до суду надійшов зустрічний позов до ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про визнання недійсним договорів купівлі-продажу, який ухвалою від 21.03.2024 прийнято до розгляду та об`єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_3 і ОСОБА_4 .

За зустрічним позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 просили суд:

- Визнати недійсними договори купівлі-продажу будинку і земельних ділянок від 09.10.2008, за адресою АДРЕСА_1 , посвідчені приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Любіченковським О.О. за реєстровими № № 2634, 2635, 2636, 2637.

- Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 судові витрати сплачені позивачами за зустрічним позовом.

22 січня 2024 року від відповідача у справі ОСОБА_1 до суду надійшов зустрічний позов про усунення перешкод в користуванні майном, який ухвалою суду від 08.04.2025 прийнятий до розгляду і об`єднаний в одне провадження з вимогами за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , про визнання договорів недійсними, витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування державних реєстрацій іпотек та обтяжень нерухомого майна, за зустрічним позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 про визнання недійсним договорів купівлі-продажу і за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні майном.

За зустрічним позовом ОСОБА_1 просив суд:

- Заборонити ОСОБА_3 та ОСОБА_4 чинити перешкоди ОСОБА_1 у користуванні житловим будинком і земельними ділянками з кадастровими номерами [номер приховано]:02:002:0043, [номер приховано]:02:002:0102, [номер приховано]:02:002:0103, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- Стягнути в рівних частинах з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судові витрати.

Рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 26 березня 2026 року первісний позов ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 про визнання договорів недійсними, витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування державних реєстрацій іпотек та обтяжень нерухомого майна задоволено у повному обсязі.

В задоволені позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 до ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про визнання недійсним договорів купівлі-продажу, відмовлено.

В задоволені позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні майном, відмовлено повністю.

Додатковим рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 02 квітня 2026 року стягнуто з ОСОБА_2 (код РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_4 (код РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 19 620,00 грн. (дев`ятнадцять тисяч шістсот двадцять грн. 00 коп.).

Стягнуто з ОСОБА_5 (код РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_4 (код РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 19 620,00 грн. (дев`ятнадцять тисяч шістсот двадцять грн. 00 коп.).

Стягнуто з ОСОБА_6 (код РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_4 (код РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 19 620,00 грн. (дев`ятнадцять тисяч шістсот двадцять грн. 00 коп.).

Стягнуто з ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_4 (код РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 19 620,00 грн. (дев`ятнадцять тисяч шістсот двадцять грн. 00 коп.).

Стягнуто з ОСОБА_7 (код РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь ОСОБА_4 (код РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 19 620,00 грн. (дев`ятнадцять тисяч шістсот двадцять грн. 00 коп.).

Із вказаними рішенням суду не погодились ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , та через своїх представників подали апеляційні скарги, в яких зазначили, вони ухваленні з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також без належного дослідження доказів справи та без належного з`ясування всіх обставин справи.

Скарга ОСОБА_1 , мотивована тим, що позивачі є спадкоємцями ОСОБА_8 , який незаконно набув у власність спірне домоволодіння які на підставі незаконних договорів купівлі продажу, які ОСОБА_5 та члени його сім`ї не підписували. Замість ОСОБА_8 та членів його родини підписав його представник (підставна особа), а замість ОСОБА_5 незаконного сім`ї спірні договори на підставі нікчемних довіреностей ОСОБА_9 . ОСОБА_8 умисно не реєстрував за собою право власності набуте ним майно та не прописувався у спірному будинку. ОСОБА_2 щиро вважав, що ОСОБА_8 є добросовісним орендарем, який сплачує орендну плату у рахунок виплати Всвого боргу перед ОСОБА_9 .

Після смерті орендаря спірного будинку ОСОБА_8 - законний власник спірного будинку документів на не зміг розшукати ОСОБА_10 , щоб забрати у нього оригінали своїх документів на будинок, які ОСОБА_5 добровільно йому передав на зберігання. Тому він вирішив отримати дублікати документів. Добровільно спадкоємці ОСОБА_8 , які самовільно заселилися до спірного після смерті ОСОБА_8 , не збиралися його звільняти та обнесли весь паркан колючим дротом, щоб ОСОБА_5 не зміг до нього потрапити (що підтвердили свідки самого ж позивача у судовому засіданні).

ОСОБА_1 ,є добросовісним набувачем спірного майна. Знайомство з відчужувачем ОСОБА_5 (з яким він у 2005 році разом працював в АКБ «Новий») та обізнаність, що у спірному майні тимчасово проживають орендатори жодним чином не свідчить про його недобросовісність під час набуття у власність спірного майна на яке у ОСОБА_5 були усі необхідні документи. Жодних обмежень чи обтяжень на спірне майно не була, жодна особа у спірному будинку зареєстрована не була. Та обставина, що позивачі з метою недопуску ОСОБА_5 до його власного будинку обнесли його паркан колючим дротом, свідчить саме про їх недобросовісність.

Наголошує на тому, що добросовісність та правомірність набуття ОСОБА_1 спірного укладених не була спростована - у суду не було підстав для визнання недійсними, земельних ділянок. Суд безпідставно витребував від ОСОБА_1 майно, яким недійсності володіють відповідачі. Суд першої інстанції так конкретно й не зазначив підстав укладених ОСОБА_1 правочинів.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_11 , просив рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 26.03.2026 року та додаткове рішення суду від 02.04.2026 року скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі, а саме: Заборонити ОСОБА_3 та ОСОБА_4 чинити перешкоди ОСОБА_1 у користуванні житловим будинком і земельними ділянками з кадастровими номерами [номер приховано]:02:002:0043, [номер приховано]:02:002:0102, [номер приховано]:02:002:0103, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Скарга ОСОБА_2 , мотивована тим, що суд помилково дійшов висновку про недобросовісність ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та безпідставно вважав ОСОБА_12 добросовісним набувачем, який за життя свідомо не реєстрував за собою право власності та не реєструвався у спірному будинку, щоб ОСОБА_2 весь цей час не міг довідатися, що будинок вже йому не належить.

Також наголосив про незгоду із додатковим рішенням в частині стягнутої суми правничої допомоги.

ОСОБА_2 просив оскаржувані рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким його зустрічний позов задовольнити у повному обсязі.

Від представника ОСОБА_3 - ОСОБА_13 надійшли відзиви на апеляційні скарги в яких вказано, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні в частині повного задоволення позовних вимог за первісним позовом та в частині повної відмови у задоволенні зустрічних позовів повно з`ясувавши всі обставини, на які сторони посилались як на підстави своїх вимог і заперечень, та відповідні їм правовідносини, всебічно вивчивши всі матеріали справи та дослідивши і оцінивши всі докази у їх сукупності

Посилання ж ОСОБА_1 на обставини та події, які, нібито, стали йому відомі лише безпосередньо від ОСОБА_2 і які, навіть, не наводились (не зазначались) ним в його заявах по суті справі під час розгляду справи в суді 1-ої інстанції, та використання цих обставин та подій в якості доводів своєї апеляційної скарги, є повністю необгрунтованим незаконним.

На момент смерті ОСОБА_12 постійно фактично проживав в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а до дати смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) ОСОБА_12 , як законний власник житлового будинку та земельних ділянок, також весь час постійно фактично проживав в житловому будинку за вказаною адресою та користувався вказаним домогосподарством без будь-яких обмежень чи зауважень/претензій з боку третіх осіб, в т.ч. відповідачів за первісним позовом. Тобто, починаючи з жовтня 2008 року ОСОБА_14 весь час до своєї смерті фактично проживав у належному йому житловому будинку за вказаною адресою. Після смерті ОСОБА_12 в житловому будинку, починаючи з жовтня 2021 року по сьогоднішній день фактично проживають його син ОСОБА_3 з ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , що підтверджується актом про фактичне проживання осіб №47 від 22.08.2023 р., виданим Старостою селища Курилівка Петриківської селищної ради, який підписаний також і двома іншими особами - сусідами, які засвідчили/підтвердили відповідні факти фактичного проживання в житловому будинку.

Крім того, дані фактичного проживання в житловому будинку як ОСОБА_12 до 20.10.2021 р., так і інших осіб ( ОСОБА_3 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 ) після жовтня 2021 року були підтверджені показаннями свідків, допитаних в судовому засіданні. Слід зазначити, що в зустрічному позові ОСОБА_2 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , в зустрічному позові ОСОБА_1 та в будь-яких інших заявах ОСОБА_1 по суті спору не міститься жодних даних та/або пояснень щодо володіння та користування житловим будинком та трьома земельними ділянками з боку ОСОБА_2 , ОСОБА_20 , утримання ними житлового будинку (території домоволодіння), догляду за ними та їх охорони, сплати за них необхідних платежів (комунальних послуг) з їх боку, тощо, і жодних доказів на підтвердження таких обставин до суду не надано.

Всі витрати з утримання житлового будинку та зі сплати відповідних комунальних та інших послуг після смерті ОСОБА_12 несе безпосередньо позивач ОСОБА_3 , в т.ч. і після незаконного відчуження житлового будинку та земельних ділянок ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , а до цього такі витрати сплачував сам ОСОБА_12 , що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, в т.ч. витребуваними від відповідних органів, підприємств та установ.

Після 09.10.2008 р. ОСОБА_2 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 житловим будинком та трьома земельними ділянками взагалі ніколи не цікавились (принаймні до березня 2023 року), вказане нерухоме майно не утримували (в т.ч. не сплачували будь-яких комунальних послуг та/або послуг з його утримання), не доглядали його, не охороняли і, навіть, не відвідували, а також фактично в житловому будинку ніколи не проживали на відміну від інших осіб - законного власника ОСОБА_12 , його спадкоємців та членів їх родин,

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , як спадкоємці власника спірного нерухомого майна, мають право витребувати його у ОСОБА_1 , оскільки це майно вибуло з їхнього володіння не з їхньої волі шляхом його відчуження особами ( ОСОБА_2 ), які не мали на це права, навіть, за умови добросовісності кінцевого набувача - ОСОБА_1 , хоча позивачами добросовісність ОСОБА_1 заперечується з обгрунтуванням саме його недобросовісності (чисельні факти та обставини про недобросовісність дій кінцевого набувача спадкового нерухомого майна - ОСОБА_1 наведені в первісному позові, у відповіді на відзив ОСОБА_1 на первісний позов, у відзиві на зустрічний позов ОСОБА_2 , ОСОБА_20 та підтверджуються багатьма доказами.

Вважає, що матеріалами справи підтверджується факт обізнаності ОСОБА_1 про долю спірних житлового будинку та трьох земельних ділянок, починаючи з жовтня 2008 року, та обставини повторного продажу ОСОБА_2 , ОСОБА_20 цих об`єктів нерухомості ще до моменту реєстрації (оформлення) ним свого права власності на них. Умови, за яких відбулось набуття ОСОБА_1 права власності на спірні житловий будинок та три земельні ділянки, ОСОБА_1 до останнього замовчувались, в заявах по суті спору не розкривались та не пояснювались, носять суперечливий та вигаданий характер, а сама поведінка ОСОБА_1 під час (в процесі) укладення відповідних договорів позики, купівліпродажу та іпотеки, не може бути розцінена, як поведінка доброго господаря та дбайливого власника свого майна, який належним чином цікавиться його станом та долею, дбає та піклується про нього.

ОСОБА_2 діяв разом (спільно) з ОСОБА_1 з метою оформлення за ОСОБА_1 його права власності на житловий будинок та земельну ділянку, а, відповідно, і про те, що ОСОБА_1 з самого початку в повному обсязі володів всією інформацією щодо спірних житлового будинку та трьох земельних ділянок. Заяви ОСОБА_1 по суті спору (зустрічний позов, відзив на первісний позов) не містять викладення або пояснення жодних обставин та умов, за яких ОСОБА_1 спочатку придбав у ОСОБА_5 та ОСОБА_6 земельні ділянки АДРЕСА_2 та №2, уклавши з ними 31.03.2023 р. два договори купівлі-продажу (не маючи ще на той момент житлового будинку за цією ж адресою), пізніше одержав в іпотеку житловий будинок та земельну ділянку №3, уклавши з ОСОБА_2 28.04.2023 р. договір іпотеки на 7000000,00 грн., а майже через місяць (07.06.2023 р.) вже звернув стягнення на предмет іпотеки, строк виконання зобов`язань за яким був визначений також біля місяця - до 31.05.2023 р., і після цього (через тиждень після звернення стягнення на нерухоме майно за попереднім договором іпотеки) 15.06.2023 р. надав в іпотеку своєму синові ОСОБА_7 вже всі чотири вказані об`єкта, але вже за 3500000,00 грн. та зі строком виконання основного зобов`язання до 15.07.2023 р., а також подальшої долі цього договору іпотеки від 15.06.2023 р., в т.ч. виконання сторонами своїх обов`язків за ним та за відповідним договором позики.

Апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить жодного обгрунтування його зустрічних позовних вимог або, навіть, будь-якого посилання на такі вимоги (згадування про них), а також жодних доводів про незаконність та/або необгрунтованість рішення суду 1-ої інстанції і взагалі будь-яких підстав для оскарження рішення від 26.03.2026 р.в частині відмови в задоволенні його зустрічних вимог.

ОСОБА_1 не надано жодного доказу того, що кимось взагалі чиняться йому якісь перешкоди у користуванні житловим будинком і земельними ділянками.

Також вказує, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить доводів щодо незгоди із стягнутою з нього суми витрат на правничу допомогу.

ОСОБА_2 не навів переконливих та належних доводів, яким чином судове рішення суду першої інстанції порушує його права та інтереси в частині визнання недійсними двох договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 31.03.2023 р. (реєстр. №№232, 233) та відмови в задоволенні їх зустрічних вимог про визнання недійсними двох договорів купівлі-продажу земельних ділянок (реєстр. №№2636, 2637).

Наведені ОСОБА_2 в апеляційній скарзі обставини, які, нібито, на його думку мали місце і які ідентичні тим обставинам, які були викладені ним в його поясненнях від 09.05.2025 р. та від 07.08.2025 р., не розглядалися судом першої інстанції в якості (в межах) будь-яких заяв по суті справи.

Вказує, що пояснення ОСОБА_2 вперше з`явилися (були подані) лише 09.05.2025 р., після того як до суду надійшли (були долучені до матеріалів справи) практично всі витребувані судом докази (переважна їх більшсть) на підставі відповідних клопотань представників позивачів за первісним позовом, в той час як первісний позов був поданий до суду в грудні 2023 року, а зустрічний позов ОСОБА_2 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 був заявлений ще в лютому 2024 роу. До цього часу (до 09.05.2025 р.) ОСОБА_2 про існування обставин, викладених ним в його поясненнях, ніколи суд не повідомляв та в заявах по суті справи (зокрема, в зустрічному позові) не зазначав. І лише після того, як на підставі витребуваних судом доказів (документів) стали очевидними фактичні обставини справи, які в тому числі підтверджувалися цими витребуваними доказами (документами), ОСОБА_2 вирішив вигадати нову «легенду» - нові обставини, які, на його думку, нібито, могли мати місце та частково спиратися на витребувані та долучені до матеріалів справи докази (документи), а також на іншу інформацію (обставини, факти), озвучені представниками позивачів за первісним позовом під час підготовчих засідань в період з лютого 2024 року по травень 2025 року.

ОСОБА_2 не заперечує сам факт видачі ним, його дружиною та сином довіреностей на ім`я ОСОБА_9 .

Довіреність підписана особисто ОСОБА_2 і не визнана недійсною, ОСОБА_2 не доведено факту існування зловмисної домовленості його представника ОСОБА_9 з представником ОСОБА_8 - ОСОБА_3

ОСОБА_2 , надаючи ОСОБА_9 в 2007 році зазначені повноваження, проявивши розумну обачність, не міг не розуміти, що наданий представнику обсяг повноважень дозволяє відчужити нерухоме майно від його імені третій особі. ОСОБА_2 не надав суду жодних доказів невідповідності виданої довіреності його волі та вимогам закону на момент вчинення цього правочину: довіреність вчинена в нотаріальній формі, її зміст відповідає встановленим для такого правочину вимогам закону та не вказує на жодні вади волі довірителя, довіритель уповноважив повіреного діяти від його імені, самостійно узгоджуючи необхідні питання щодо відчуження майна.

ОСОБА_2 не має законного права вимагати визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 09.10.2008 р., вчинених від його імені повіреним ОСОБА_9 , без попереднього визнання недійсною самої довіреності від 30.03.2007 р. (реєстр. №1123).

ОСОБА_13 , просив апеляційні скарги залишити без задоволення, а оскаржувані рішення суду залишити без змін, також у відзиві була заявлена вимога щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу.

Від представника ОСОБА_21 - Баришнікова А.Г., також надійшли відзиви на апеляційні скарги, в яких вказано, що апеляційну скаргу від імені апелянта (наприкінці тексту) підписано « ОСОБА_22 » (арк. 10 апел скарги), проте за результатами проведеного порівняння короткого графічного напису (рукописної графеми) підпису у тексті апеляційної скарги та тексті зустрічного позову ОСОБА_2 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 (від 23.02.2024 р.) про визнання недійсним договору купівлі-продажу будинку і земельних ділянок від 09.10.2008 за адресою: АДРЕСА_1 посвідчені приватним нотаріусом ЗМНО ОСОБА_23 за № 2634, № 2635, № 2636 та № 2637, який підписано особисто ОСОБА_24 (зокрема) вбачаються ознаки ЯВНОГО неспівпадіння підписів цієї особи на цих двох документах.

Суд першої інстанції при вирішенні спору обґрунтував свої висновки (зокрема): «Пунктом 53 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 р. №1127 (далі - Порядок) передбачено можливість проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на закінчений будівництвом об`єкт та/або земельну ділянку на підставі копії відповідного правовстановлюючого документа (свідоцтва про право власності, державного акту на право власності на земельну ділянку, тощо) за певних умов. Проте, таке право виникає лише у випадку втрати, пошкодження чи псування правовстановлюючого документа.

У спірних правовідносинах такі факти відсутні, оскільки оригінали свідоцтва про право власності на будинок серії НОМЕР_7 від 30.03.2006 р., Державних актів на право власності на земельну ділянку серії ДП №113036 від 04.10.2004 р., серії ЯЕ №149265 від 11.07.2007 р. та серії ЯЕ №161940 від 11.07.2007 р. були долучені як правовстановлюючі документи на час вчинення нотаріальної дії до відповідних договорів купівлі-продажу будинку та земельної ділянки від 09.10.2008 року і разом з ними наразі знаходяться (зберігаються) в Запорізькому обласному державному нотаріальному архіві. Оскільки вказані правовстановлюючі документи не втрачалися, не псувалися та не пошкоджувалися, то у ОСОБА_25 , ОСОБА_6 та ОСОБА_2 були відсутні правові підстави для звернення з вимогою про реєстрацію їхніх прав власності на житловий будинок та земельні ділянки №№ НОМЕР_8 в порядку пункту 53 та/або 57 Порядку.

Таким чином, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_2 не мали права на укладення двох договорів купівлі-продажу 31.03.2023 р. та іпотечного договору від 28.04.2023 р., оскільки вони не мали оригіналів правовстановлюючих документів, а також не мали права на відчуження (розпорядження) житловим будинком та земельними ділянками №№ 1,2,3, оскільки у 2008 році вони висловили свою волю на відчуження цих об`єктів за відплатим двостороннім правочином (реалізували свої правомочності) на користь ОСОБА_12 та у 2023 році не могли бути та не були власниками цього нерухомого майна. З цих підстав вказані правочини є недійсними, оскільки вчинені особами без необхідного обсягу цивільної дієздатності, порушують права та охоронювані законом інтереси ОСОБА_12 (та його спадкоємців), були спрямовані на незаконне заволодіння цим майном з подальшою передачею в іпотеку.

Обтяження житлового будинку та земельних ділянок №№ 1,2,3 іпотекою та забороною на нерухоме майно згідно з іпотечним договором від 15.06.2023 р. реєстр. № 800, укладеним між ОСОБА_26 (іпотекодавець) та ОСОБА_7 (іпотекодержатель), посвідченим приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Румянцевою І.О., порушує права Співпозивачів на мирне володіння та розпорядження цим майном яке має статус спадкового майна (чим порушується ст.1 Першого протоколу до Конвенції гро захист прав людини). Крім того, про обізнаність набувача нерухомого майна - відповідача ОСОБА_27 про те, що це нерухоме майно в 2008 році вже було продане померлому ОСОБА_12 відповідачами ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_2 і що вони вже не мали права продавати йому це майно, так як не були його законними власниками, і, як наслідок, про його недобросовісність, додатково свідчите також розмова, яка мала місце 13.06.2023 р. під час особистої зустрічі ОСОБА_3 та ОСОБА_15 із відповідачем ОСОБА_1 .

Також позивач ОСОБА_4 (в особі представника адвоката Баришнікова А.Г.) вважають, що процедура оформлення права власності на предмет іпотеки (житловий будинок та земельну ділянку) за ОСОБА_1 приватним нотаріусом ДМНО Деллаловим А.О. та подальша передача цих об`єктів за Договором іпотеки від ОСОБА_1 до ОСОБА_7 (приватний нотаріус ДМНО Румянцева І.О.) була вчинена з істотними порушеннями вимог спеціального законодавства (про іпотеку).

Будь-яких тверджень про нерозумність, неспівмірність, необгрунтованість, тощо розміру заявлених та стягнутих з відповідачів витрат на професійну правову допомогу ОСОБА_4 апеляційна скарга не містить. Також окремо слід зазначити, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить жодного посилання на незгоду апелянта із розміром витрат на професійну правову допомогу, понесених ОСОБА_3 , які були стягнуті судом 1-ої інстанції з відповідачів безпосередньо самим рішенням від 26.03.2026 р. Жодних обґрунтувань нерозумності або неспівмірності вказаного розміру витрат апеляційна скарга не містить, як і не містить взагалі будь-яких підстав для оскарження рішення від 26.03.2026 р. та додаткового рішення від 02.04.2026 р по справі № 187/2298/23.

Представник ОСОБА_4 - Баришніков А.Г., просив апеляційні скарги залишити без задоволення, а оскаржувані рішення суду залишити без змін, також у відзиві була заявлена вимога щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу.

Від інших учасників справи відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга на рішення суду підлягає залишенню без задоволення, а скарга на додаткове рішення суду підлягає частковому задоволенню з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.4 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Матеріалами справи встановлено, що місцевим судом ретельно досліджені договори купівлі-продажу будинку від 09 жовтня 2008 р., та земельних ділянок від 09 жовтня 2008 р., посвідчені приватним нотаріусом Запорізького МНО Любіченковським О.О. та зареєстровані в реєстрі за № № 2634, 2636, 2637 та 2635 з матеріалами відповідних нотаріальних справ № 201 і 219 щодо їх посвідчення що надійшли з Запорізького обласного державного нотаріального архіву (т. 5 а.с. 38-120).

Згідно змісту договору купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого 09.10.2008 року за реєстровим №2634 та документів, на підставі яких він посвідчувався, в тому числі копії документів: свідоцтво про право власності на будинок серії НОМЕР_7 від 30.03.2006, довіреність від імені ОСОБА_2 на ОСОБА_9 , посвідченої приватним нотаріусом ДМНО Колодій Л.М. 30.03.2007 року за реєстровим № 1535 судом встановлено наступне:

Так, в п. 1.1 договору купівлі-продажу будинку від 09.10.2008 р. (реєстр. №2634) вказано, що за цим договором Продавець ( ОСОБА_2 ) передав у власність Покупця ( ОСОБА_12 ), а Покупець прийняв у власність належний Продавцю будинок АДРЕСА_1 і сплатив за нього визначену за домовленістю сторін грошову суму. Зазначений будинок, що відчужуєшся, має розмір загальної площі 1218,2 кв.м., розташований на земельній ділянці площею 4395 кв.м, і належиш Продавцю ( ОСОБА_2 ) на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Виконавчим комітетом Курилівської селищної ради 30.03.2006 року, зареєстрованого в реєстрі прав власності на нерухоме майно 30.03.2006 року в книзі 9, номер запису 1412. В п. 2.1 цього договору зазначено, що продаж здійснюється за 1416000,00 грн, Продавець одержав від Покупця готівкою повністю до підписання цього договору, будь-яких претензій, які б стосувались розрахунків за проданий будинок, Продавець до Покупця немає.

Вказаний договір купівлі-продажу будинку 09.10.2008 р. був зареєстрований в Державному реєстрі правочинів, що підтверджуєшся Витягом з Державного реєстру правочинів № 661946 від 09.10.2008 р.

При укладенні наведеного договору від імені ОСОБА_2 діяв ОСОБА_9 , який діяв на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом ДМНО Колодій Л.М. 30.03.2007 року за реєстровим № 1535. Дана довіреність видавалась на представництво по питанням у всіх обхідних уповноважених установах, підприємствах, організаціях по питанням, пов`язаним із продажем та/або передачею у заставу (іпотеку), на умовах, за ціну та на строк за його власним розсудом, таких об`єктів нерухомого майна, які знаходяться за дресою: АДРЕСА_1 : житлового будинку; земельної ділянки, площею 0,2895 га, переданої для ведення особистого селянського господарства; земельної ділянки, площею 0,150 га, переданої для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Крім того, така довіреність передбачала право довіреного: з питань оформлення дублікатів правовстановлюваних документів на вищезазначені об`єкти нерухомого майна. Та з питань виконання зобов`язань перед АКІБ "УкрСиббанк" за договором іпотеки від 07.07.2006р., посвідченим приватним - нотаріусом Петриківського районного нотаріального округу Окатою Л.Г., зареєстрованим у реєстрі за № 1123.

Для укладення вказаного правочину надано свідоцтво про право власності ОСОБА_2 на нерухоме майно, виданого Виконавчим комітетом Курилівської селищної ради 30.03.2006 року, зареєстрованого в реєстрі прав власності на нерухоме майно 30.03.2006 року в книзі 9, номер запису 1412.

Крім того, 09.10.2008 року за реєстровим № 2635 посвідчений договір купівлі-продажу земельної ділянки між ОСОБА_2 та ОСОБА_12 .

В п. 1.1 договору купівлі-продажу земельної ділянки від 09.10.2008 р. (реєстр. №2635) вказано, що за цим договором Продавець ( ОСОБА_2 ) передав у власність Покупця ( ОСОБА_12 а Покупець прийняв у власність належну Продавцю на праві приватної власності земельну ділянку, площею 0,150 та, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , і сплатив за неї визначену за домовленістю сторін грошову суму. Пунктом 1.2 даного договору передбачено, що зазначена земельна ділянка належить Продавцю ( ОСОБА_2 ) на праві приватної власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДП №113036. виданого Курилівською селищною радою 04.10.2004 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №01[телефон приховано], кадастровий номер земельної ділянки [номер приховано]:02:002:0011. Цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування житлового будинку (п. 1.3). В ц 2.1 цього договору зазначено, що продаж земельної ділянки здійснюється за 1000,00 гри. і що зазначену суму Продавець одержав від Покупця готівкою повністю до підписання цього договору, будь-яких претензій, які б стосувались розрахунків за продану земельну ділянку, Продавець до Покупця не має.

Вказаний договір купівлі-продажу земельної ділянки 09.10.2008 р. зареєстрований в Державному реєстрі правочинів, що підтверджуєшся Витягом з Державного реєстру правочинів № 6619497 від 09.10.2008 р.

При укладенні наведеного договору від імені ОСОБА_2 діяв ОСОБА_9 , який діяв на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом ДМНО Колодій Л.М. 30.03.2007 року за реєстровим № 1535.

При цьому, для укладення вказаного правочину надано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ДП № 113036 від 04.10.2004 р.

Крім того, 09.10.2008 року за реєстровим № 2636 посвідчений договір купівлі-продажу земельної ділянки між ОСОБА_2 та ОСОБА_12 .

В п. 1.1 договору купівлі-продажу земельної ділянки від 09.10.2008 р. (реєстр. №2636) вказано, що за цим договором Продавець ( ОСОБА_5 ) передав у власність Покупця ( ОСОБА_12 ), а Покупець прийняв у власність належну Продавцю на праві приватної власності земельну ділянку, площею 0,1447 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , і сплатив за на визначену за домовленістю сторін грошову суму. Пунктом 1.2 даного договору передбачено, що зазначена земельна ділянка належить Продавцю ( ОСОБА_5 ) на праві приватної власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №149265. виданого Курилівською селищною радою 11.07.2007 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №01[телефон приховано], кадастровий номер земельної ділянки [номер приховано]:02:002:0103. Цільове призначення земельної ділянки: для ведення особистого селянського господарства (п. 1.3). В п 2.1 цього договору зазначено, що продаж земельної ділянки здійснюється за 1000,00 грн. і що зазначену суму Продавець одержав від Покупця готівкою повністю до підписання цього договору, будь-яких претензій, які б стосувались розрахунків за продану земельну ділянку, Продавець до Покупця не має.

Вказаний договір купівлі-продажу земельної ділянки 09.10.2008 р. зареєстрований в Державному реєстрі правочинів, що підтверджуєшся Витягом з Державного реєстру правочинів № 6619550 від 09.10.2008 р.

При укладенні наведеного договору від імені ОСОБА_2 діяв ОСОБА_9 , який діяв на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом ДМНО Колодій Л.М. 25.09.2007 року за реєстровим № 1055. Дана довіреність уповноважувала останнього на розпорядження (продаж за ціну та на умовах за своїм розсудом, обміняти, заставити, здати до оренди) вказану земельну ділянку.

Для укладення вказаного правочину надано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 149265 від 11.07.2007 р.

Крім того, 09.10.2008 року за реєстровим № 2637 посвідчено договір купівлі-продажу земельної ділянки між ОСОБА_6 та ОСОБА_12 .

В п. 1.1 договору купівлі-продажу земельної ділянки від 09.10.2008 р. (реєстр. № 2637) вказано, що за цим договором Продавець ( ОСОБА_6 ) передав у власність Покупця ( ОСОБА_12 ), а Покупець прийняв у власність належну Продавцю на праві приватної власності земельну ділянку, площею 0,1448 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , і сплатив за неї визначену за домовленістю сторін грошову суму. Пунктом 1.2 даного договору передбачено, що зазначена земельна ділянка належиш Продавцю ( ОСОБА_6 ) на праві привалим власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку сепії ЯЕ №161940. виданого Курилівською селищною радою 11.07.2007 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №01[телефон приховано], кадастровий номер земельної ділянки [номер приховано]:02:002:0102. Цільове призначення земельної ділянки: для ведення особистого селянського господарства (п. 1.3). В п. 2.1 цього договору зазначено, що продаж земельної ділянки здійснюється за 1000,00 гри. і що зазначену суму Продавець одержав від Покупця готівкою повністю до підписання цього договору, будь-яких претензій, які б стосувались розрахунків за продану земельну ділянку, Продавець до Покупця не має.

Вказаний договір купівлі-продажу земельної ділянки 09.10.2008 р. зареєстрований в Державному реєстрі правочинів, що підтверджуєшся Витягом з Державного реєстру правочинів № 6619593 від 09.10.2008 р.

При укладенні наведеного договору від імені ОСОБА_6 діяв ОСОБА_9 , який діяв на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом ДМНО Колодій Л.М. 25.09.2007 року за реєстровим № 1054. Дана довіреність уповноважувала останнього на розпорядження (продаж за ціну та на умовах за своїм розсудом, обміняти, заставити, здати до оренди) вказану земельну ділянку.

Для укладення вказаного правочину надано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 161940 від 11.07.2007 р.

Також для укладення всіх наведених договорів надано заяву ОСОБА_6 від 30.03.2007 за якою вона не заперечує та дає згоду на продаж та/або передачу у іпотеку її чоловіком - ОСОБА_28 , таких об`єктів нерухомого майна, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 : житлового будинку, земельної ділянки, площею 0,2895 га, переданої для ведення особистого селянського господарства, земельної ділянки, площею 0,150 га, переданої для будівництва та обслуговування житлового будинку, які були придбані ними в період зареєстрованого шлюбу, на умовах, за ціну та на строк за його власним розсудом. Заява посвідчена приватним нотаріусом ДМНО Колодій Л.М. 30.03.2007 року за реєстровим № 1536.

А також для укладення всіх вказаних договорів надано заяву ОСОБА_29 , яка дає згоду моєму чоловікові гр. ОСОБА_12 на купівлю:

- будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельної ділянки, площею 0,150 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельної ділянки, площею 0,1447 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельної ділянки, площею 0,1448 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ,

на умовах їй відомих.

Дана заява посвідчена приватним нотаріусом Запорізького МНО Любіченковським О.О., зареєстрований в реєстрі за № 2630

Судом досліджено копію договору купівлі-продажу земельної ділянки (площею 0,1447 га, кадастровий номер - [номер приховано]:02:002:0103, місце розташування: АДРЕСА_1 від 31.03.2023 року, посвідченого приватним нотаріусом ДМНО Павленко І.В. за реєстровим № 232, а також усі копії з копії документів підставі яких був укладений та посвідчений зазначений договір та які були надані його сторонами при укладені договору ; та досліджено копію договору купівлі-продажу земельної ділянки (площею 0,1448 га, кадастровий номер - [номер приховано]:02:002:0102, розташування: АДРЕСА_1 від 31.03.2023 року, посвідченого приватним нотаріусом ДМНО Павленко І.В. за реєстровим №233, а також усі копії з копії документів підставі яких був укладений та посвідчений зазначений договір та які були надані його сторонами при укладені договору (т. 6 а.с. 157-192).

Так судом встановлено, що 31.03.2023 р. між ОСОБА_30 та ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1447 га, кадастровий номер - [номер приховано]:02:002:0103, місце розташування: АДРЕСА_1 , цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства.

Згідно умов договору, відчужувана земельна ділянка належить продавцю на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку ЯЕ №149265, виданого 11.07.2007 р. Петриківським районним відділом земельних ресурсів (згідно п. 57 Постанови №1127 від 25.12.2015 р.).

До того ж судом встановлено, що 31.03.2023 р. між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1448 га, кадастровий номер - [номер приховано]:02:002:0102, місце розташування: АДРЕСА_1 , цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства.

Згідно умов договору, відчужувана земельна ділянка належить продавцю на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку ЯЕ №161940, виданого 11.07.2007 р. Петриківським районним відділом земельних ресурсів (згідно п. 57 Постанови №1127 від 25.12.2015 р.).

Копії державного акту на право власності на земельну ділянку ЯЕ №149265, виданого 11.07.2007 р. і державного акту на право власності на земельну ділянку ЯЕ №161940, виданого 11.07.2007 р. долучені до матеріалів укладення вказаних договорів.

Судом досліджено копію договір позики від 24.04.2023 та копію іпотечного договору від 28.04.2023 р., укладені між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчені приватним нотаріусом ДМНО Деллалов А.О. та зареєстрований в реєстрі за №227, та документи, на підставі яких був укладений та посвідчений зазначений договір іпотеки та які були надані його сторонами при його укладенні (т.7 а.с. 73-111).

Судом встановлено, що 28.04.2023 р., між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір за умовами якого Іпотекодавцю ( ОСОБА_2 ) на праві приватної власності належить наступне нерухоме майно: Житловий будинок загальною площею 1218,2 кв.м., житловою площею 507,2 кв.м. розташований за адресою АДРЕСА_1 , що складається з А-2 - житловий будинок, Б-1 - гараж, В-1 - гараж, № НОМЕР_9 , 19, 21-23 - огорожі, № 12-18-септики, I-III- тротуари, та належить «ПОТЕКОДАВЦЮ» на праві приватної власності, на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер: НОМЕР_7 виданий 30.03.2006 Виконавчим комітетом Курилівської селищної ради. Державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Павленко I.В., 28.03.2023, номер відомостей про речове право: 49718051, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2711830512020. Земельна ділянка, кадастровий номер - [номер приховано]:02:002:0043, загальною площею 0,1500 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Цільове призначення - 02.01. Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. (присадибна ділянка). Вищевказана земельна ділянка належить «ПОТЕКОДАВЦЮ» на праві приватної власності на підставі Державного акту серії ДП № 113036 від 04.10.2004 виданий Курилівською селищною радою Петриківського району Дніпропетровської області.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про іпотеку» Цей договір забезпечує вимоги потекодержателя, що витікають з Договору позики укладеного між Іпотекодержателем та Іпотекодавцем 28.04.2023 року, відповідно до якого сума зобов`язань становить 7 000 000,00 (сім мільйонів) гривень 00 копійок, які Іпотекодавець зобов`язується повернути Іпотекодержателю терміном до «31» травня 2023 року (тридцять першого травня дві тисячі двадцять третього) року включно.

03.05.2023 ОСОБА_1 направлено ОСОБА_2 вимогу про усунення порушення основного зобов`язання.

Судом досліджено копії іпотечного договору, матеріалів реєстраційної справи щодо державної реєстрації іпотеки та обтяження (заборона на нерухоме майно) на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , на земельну ділянку площею 0,1447 га, кадастровий номер [номер приховано]:02:002:0103, на земельну ділянку площею 0,1448 га, кадастровий номер [номер приховано]:02:002:0102, на земельну ділянку площею 0,15 га, кадастровий номер [номер приховано]:02:002:0043 (т. 5 а.с. 138-254).

Судом встановлено, що між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір від 15.06.2023, посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Румянцевою І.О. реєстровий № 800, на підставі якого житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , та земельна ділянка площею 0,1447 га, кадастровий номер [номер приховано]:02:002:0103, земельна ділянка площею 0,1448 га, кадастровий номер [номер приховано]:02:002:0102, земельна ділянка площею 0,15 га, кадастровий номер [номер приховано]:02:002:0043 передані в іпотеку (відомості про основне зобов`язання: строк виконання - 15.07.2023 р., розмір - 3500000,00 грн.) та було здійснено державну реєстрацію обтяження вказаного нерухомого майна.

Так 15.06.2023 р. здійснено державну реєстрацію іпотеки та державну реєстрацію обтяження житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі іпотечного договору, серія та номер: 800, виданого 15.06.2023 р. приватним нотаріусом ДМНО Румянцевою І.О., індексний номери рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: 68044750 від 16.06.2023р. та 68040821 від 15.06.2023 р., номер запису про іпотеку: 50647988, номер запису про обтяження: 50644727 (іпотекодержатель/обтяжувач: ОСОБА_7 ; іпотекодавець/особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_1 ; відомості про основне зобов`язання: строк виконання - 15.07.2023 р., розмір - 3500000,00 гри; вид обтяження: заборона на нерухоме майно);

15.06.2023 р. здійснено державну реєстрацію іпотеки та державну реєстрацію обтяження земельної ділянки площею 0,1447 га з кадастровим номером -1223756800:02:002:0103 на підставі іпотечного договору, серія та номер: 800, виданого 15.06.2023 р. приватним нотаріусом ДМНО Румянцевою І.О., індексні номери рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: 68046279 від 16.06.2023 р. та 68041489 від 15.06.2023 р., номер запису про іпотеку: 50649102, номер запису про обтяження: 50645294 (іпотекодержатель/обтяжувач: ОСОБА_7 ; іпотекодавець/особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_1 ; відомості про основне зобов`язання: строк виконання -15.07.2023 р., розмір - 3500000,00 грн.; вид обтяження: заборона на нерухоме майно);

15.06.2023 р. здійснено державну реєстрацію іпотеки та державну реєстрацію обтяження земельної ділянки площею 0,1448 га з кадастровим номером -1223756800:02:002:0102 на підставі іпотечного договору, серія та номер: 800, виданого 15.06.2023 р. приватним нотаріусом ДМНО Румянцевою І.О., індексні номери рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: 6804845 від 16.06.2023 р. та 68041354 від 15.06.2023 р., номер запису про іпотеку: 50648766, номер запису про обтяження: 50645187 (іпотекодержатель/обтяжувач: ОСОБА_7 ; іпотекодавець/особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_1 ; відомості про основне зобов`язання: строк виконання - 15.07.2023 р., розмір - 3500000,00 грн; вид обтяження: заборона на нерухоме майно);

15.06.2023 р. здійснено державну реєстрацію іпотеки та державну реєстрацію обтяження земельної ділянки площею 0,15 га з кадастровим номером - [номер приховано]:02:002:0043 на підставі іпотечного договору, серія та номер: 800, виданого 15.06.2023 р. приватним нотаріусом ДМНО Румянцевою 10., індексні номери рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: 68045356 від 16.06.2023 р. та 68041085 від 15.06.2023р., номер запису про іпотеку: 50648397, номер запису про обтяження: 50644970 (іпотекодержатель/обтяжувач: ОСОБА_7 ; іпотекодавець/особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_1 ; відомості про основне зобов`язання: строк виконання - 15.07.2023 р., розмір - 3500000,00 грн; вид обтяження: заборона на нерухоме майно).

Вказані обставини підтверджуються дослідженими електронними копіями документів з Державного реєстру речових прав, які додавались до заяв:

- № 54639880 від 24.03.2023 (реєстраційні дії від 28.03.2023 приватного нотаріуса ДМНО Павленко І.В., індексний номер рішення: 66957127 від 28.03.2023, номер відомостей про речове право: 49718051), в тому числі витяг № 327189908 від 28.03.2023 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 ;

- № 54640329 від 24.03.2023 (реєстраційні дії від 28.03.2023 приватного нотаріуса ДМНО Павленко І.В., індексний номер рішення: 66960512 від 28.03.2023, номер відомостей про речове право: 49720964), в тому числі витяги №№ 327215598, 327215779 від 28.03.2023 на земельну ділянку з кадастровим номером: [номер приховано]:02:002:0103 (PHOHM: 2711954312237);

- № 54640367 від 24.03.2023 (реєстраційні дії від 28.03.2023 приватного нотаріуса ДМНО Павленко І.В., індексний номер рішення: 66960646 від 28.03.2023, номер відомостей про речове право: 49721115), в тому числі витяги №№ 327282871, 327216918 від 28.03.2023 на земельну ділянку з кадастровим номером: [номер приховано]:02:002:0102 (PHOHM: 2711959812237);

- № 55082224 від 26.04.2023 (реєстраційні дії від 28.04.2023 приватного нотаріуса ДМНО Павленко І.В., індексний номер рішення: 67395702 від 28.04.2023, номер відомостей про речове право: 50096533), в тому числі витяг № 330675360 від 28.04.2023 на земельну ділянку з кадастровим номером: [номер приховано]:02:002:0043 (PHOHM: 2727179712237);

- № 55659247 від 07.06.2023 (реєстраційні дії від 10.06.2023 приватного нотаріуса ДМНО Деллалова А.О. індексний номер рішення: 67965844 від 10.06.2023, номера відомостей про речове право: 50582118, 50582126), в тому числі витяги №№ 335256652, 335256974, 335256736, 335256852 від 10.06.2023 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (РНОНМ: 2711830512020) та земельну ділянку з кадастровим номером: [номер приховано]:02:002:0043 (PHOHM: 2727179712237) (т. 7 а.с. 150-179).

Судом досліджено «Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна» у вигляді п`яти інформаційних довідок №335014267 від 08.06.2023 р., №335432821 від 13.06.2023 р., №335422999 від 13.06.2023 р., №335391424 від 12.06.2023 р. та №335427832 від 13.06.2023 р. з яких встановлено, що приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Павленко Інною Василівною було:

- 24.03.2023 р. зареєстровано право власності ОСОБА_2 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_7 , виданого 30.03.2006 р. Виконавчим комітетом Курилівської селищної ради, копії документа згідно п.57 Постанови №1127 від 25.12.2015 р., індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: 66957127 від 28.03.2023 р.;

- 24.03.2023 р. зареєстровано право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 0,1447 га з кадастровим номером - [номер приховано]:02:002:0103 на підставі акту на право власності на земельну ділянку ЯЕ №149265, виданого 11.07.2007 р. Петриківським районним відділом земельних ресурсів, копії документа згідно п. 57 Постанови №1127 від 25.12.2015 р., індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень: 66960512 від 28.03.2023 р.;

- 24.03.2023 р. зареєстровано право власності ОСОБА_6 на земельну ділянку площею 0,1448 га з кадастровим номером-1223756800:02:002:0102 на підставі акту на право власності на земельну ділянку ЯЕ №161940, виданого 11.07.2007 р. Петриківським районним відділом земельних ресурсів, копії документа згідно п.57 Постанови №1127 від 25.12.2015 р., індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: 66960646 від28.03.23 р;

- 26.04.2023 р. зареєстровано право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,15 га з кадастровим номером -1223756800:02:002:0043 на підставі акту на право власності на земельну ділянку ДП №113036, виданого 04.10.2004 р. Петриківським районним відділом земельних ресурсів, індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: 67395702 від 28.04.2023 р.

Крім того, відомості з двох інформаційних довідок №335422999 від 13.06.2023 р. та №335391424 від 12.06.2023 р. свідчать про те, що приватним нотаріусом Дніпровського МНО Павленко Інною Василівною :

- 31.03.2023 р. здійснено реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,1447 га з кадастровим номером -1223756800:02:002:0103 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 232, виданого 31.03.2023 р. приватним нотаріусом ДМНО Павленко І.В., індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: 67013508 від 31.03.2023 р.;

- 31.03.2023 р. здійснено реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,1448 га з кадастровим номером -1223756800:02:002:0102 на підставі договору купівлі- продажу, серія та номер: 233, виданого 31.03.2023 р. приватним нотаріусом ДМНО Павленко І.В., індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: 67013740 від 31.03.2023 р.

А з двох інформаційних довідок №335432821 від 13.06.2023 р. та №335427832 від 13.06.2023 р. судом встановлено, що приватним нотаріусом Дніпровського МНО Деллаловим Антоном Олексійовичем:

- 28.04.2023 р. здійснено державну реєстрацію іпотеки та державну реєстрацію обтяжень житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі іпотечного договору, серія та номер: 227, виданого 28.04.2023 р. приватним нотаріусом ДМНО Деллалов А.О., індексні номери рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: 67396977 від 28.04.2023 р. та 67397063 від 28.04.2023 р. (іпотекодержатель/обтяжувач: ОСОБА_1 ; іпотекодавець/особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_2 ; відомості про основне зобов`язання: строк виконання - 31.05.2023 р., розмір - 7000000,00 грн. (сім мільйонів гривень);

- 28.04.2023 р. здійснено державну реєстрацію іпотеки та державну реєстрацію обтяжень земельної ділянки площею 0,15 га з кадастровим номером -1223756800:02:002:0043 на підставі іпотечного договору, серія та номер: 227, виданого 28.04.2023 р. приватним нотаріусом ДМНО Деллалов А.О., індексні номери рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: 67397112 від 28.04.2023 р. та 67397208 від 28.04.2023 р. (іпотекодержатель/обтяжувач: ОСОБА_1 ; іпотекодавець/особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_2 ; відомості про основне зобов`язання: строк виконання -31.05.2023 р., розмір - 7 000 000,00 грн);

- 07.06.2023 р. здійснено державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі іпотечного договору, серія та номер: 228. виданого 28.04.2023 р. приватним нотаріусом ДМНО Деллалов А.О., індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: 67965844 від 10.06.2023 р. (на підставі цього рішення припинено речове право/право власності ОСОБА_2 );

- 07.06.2023 р. здійснено державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,15 га з кадастровим номером -1223756800:02:002:0043 на підставі іпотечного договору, серія та номер: 228, виданого 28.04.2023 р. приватним нотаріусом ДМНО Деллалов А.О., індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: 67965844 від 10.06.2023 р. (на підставі цього рішення припинено речове право/право власності ОСОБА_2 ).

З Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-9922156212023 від 09.06.2023 р. стосовно земельної ділянки з кадастровим номером - [номер приховано]:02:002:0043 вбачається, що 20.04.2023 р. Відділом №7 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області було здійснено державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,15 га з кадастровим номером - [номер приховано]:02:002:0043, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (землі житлової та громадської забудови; 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), на підставі Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), 30.03.2023, ФОП ОСОБА_31 .

Вказана у Витягу № НВ-9922156212023 від 09.06.2023 р. інформація кореспондується з даними «Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку» від 08 червня 2023р. відносно земельної ділянки з кадастровим номером - [номер приховано]:02:002:0043 щодо площі цієї земельної ділянки, її місця розташування, категорії земель, її цільового призначення та відомостей про сертифікованого інженера - землевпорядника (ФОП ОСОБА_32 ). Крім того, в цій «Інформації» наведені наступні відомості про суб`єктів права власності на земельну ділянку (в державному реєстрі прав): ОСОБА_2 ; дата державна реєстрації - 26.04.2023; номер запису про право - 50096533; орган, що здійснив державну реєстрацію права - Дніпровський міський нотаріальний округ.

В той же час, з Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-9921975922023 від 07.06.2023 р. стосовно земельної ділянки з кадастровим номером - [номер приховано]:02:002:0011 з посиланням на акт на право власності на земельну ділянку ДП №113036 від 04.10.2004 р. встановлено, що 16.06.2020 р. Відділом у Шполянському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області було здійснено державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,15 га з кадастровим номером - [номер приховано]:02:002:0011, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 (землі житлової та громадської забудови; 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), на підставі Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), від 04.06.2020, ФОП

ОСОБА_33 «Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку» від 07.06.2023 р. відносно земельної ділянки з кадастровим номером - [номер приховано]:02:002:0011, окрім даних, вказаних у Витягу №НВ-9921975922023 від 07.06.2023 р., містяться наступні відомості про суб`єктів права власності на земельну ділянку (в державному реєстрі прав): ОСОБА_34 ; дата державної реєстрації - 21.08.2020; номер запису про право - 38041502; орган, що здійснив державну реєстрацію права - Департамент комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради.

Щодо двох інших земельних ділянок то у Витягах з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-9921975152023 від 07.06.2023 р. та №НВ-9921976912023 від 07.06.2023 р. стосовно земельних ділянок з кадастровими номерами - [номер приховано]:02:002:0103 (площею 0,1447 га) та [номер приховано]:02:002:0102 (площею 0,1448 га) відповідно зазначено, що їх державну реєстрацію було здійснено 14.07.2007 р. та 17.07.2007 р. органом - ДРФ ДП «Центр ДЗК», дані земельні ділянки розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (землі сільськогосподарського призначення; 01.03 Для ведення особистого селянського господарства), а державну реєстрацію земельних ділянок здійснено на підставі Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), 15.05.2007 та 15.06.2007 відповідно, ПППВ фірма «Земкад» та ОСОБА_35 .

Вказана у цих двох Витягах №НВ-9921975152023 від 07.06.2023 р. та №НВ-9921976912023 від 07.06.2023 р. інформація повністю узгоджується з даними «Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку» від 14.06.2023р. та 07.06.2023р. відносно земельних ділянок з кадастровими номерами [номер приховано]:02:002:0103 та [номер приховано]:02:002:0102 відповідно. Крім того, в цих двох «Інформаціях» наведені наступні відомості про суб`єктів права власності на земельну ділянку (в державному реєстрі прав): ОСОБА_1 ; дата державної реєстрації - 31.03.2023; номери записів про право - 49766928 та 49767139; орган, що здійснив державну реєстрацію права - Дніпровський міський нотаріальний округ.

За зверненнями спадкоємців 18.02.2022р. приватним нотаріусом Дніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Лимар Є.В. заведено спадкову справу №27/2022, спадкодавцем в якій є померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_12 , яка 18.02.2022 р. зареєстрована в Спадковому реєстрі за № 69171137 (т. 2 а.с.52-61).

Постановою приватного нотаріуса Дніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Лимар ЄВ. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 28.06.2023 р. ОСОБА_3 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_12 у зв`язку з виявленням реєстрації житлового будинку та земельних ділянок в Державному реєстрі речових прав за іншою особою (відсутністю правовстановлюючих документів про належність цього майна спадкодавцеві). (т.2 а.с. 62).

З таких же самих підстав неповнолітній ОСОБА_4 постановою приватного нотаріуса Дніпровського РНО Дніпропетровської області Лимар Є.В. від 20.10.2023 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_12 у зв`язку з виявленням реєстрації житлового будинку та земельних ділянок в Державному реєстрі речових прав за іншою особою (відсутністю правовстановлюючих документів про належність цього майна спадкодавцеві) (т.2 а.с. 63).

Свідок ОСОБА_36 в судовому засіданні показав, що він з 2012 року проживає в смт. Курилівка і тоді ж познайомився з ОСОБА_12 . До 2021 року ОСОБА_12 жив сам. В 2021 році, після смерті ОСОБА_12 в його будинок приїхали сини і почали проживати там постійно. ОСОБА_12 розповідав йому, що він придбав цей будинок в недобудованому стані і добудував його самостійно. Комунальні платежі сплачував ОСОБА_12 , а після його смерті всі витрати по будинку покладені на його синів.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні показала, що вона проживає в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який належав ОСОБА_12 . Після його смерті ОСОБА_3 розпочав процедуру спадкування та дізнався, що житловий будинок і земельні ділянки перейшли у власність інших осіб. Вони з ОСОБА_3 зустрічалися з ОСОБА_2 який пояснив, що не знає особу ОСОБА_12 та обставини за яких право власності на будинок і земельні ділянки перейшло до останнього. Вони також зустрічалися з ОСОБА_1 який повідомив їм, що до ОСОБА_2 звернулися правоохоронні органи з приводу несплати податків за вказаний будинок.

Судом досліджено покази позивача за первісним позовом ОСОБА_3 , допитаного як свідка, який в судовому засіданні підтвердив, що за його участі як довіреної особи, його батько ОСОБА_12 придбав житловий будинок та земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_12 відновив будинок. Після смерті останнього він звернувшись до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини дізнався, що будинок та земельні ділянки перейшли у власність інших осіб. Підтвердив обставини зустрічі з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про які повідомила ОСОБА_15 . Підтверджує, що за життя ОСОБА_12 , він сплачував всі витрати пов`язані з проживання та експлуатацією будинку і земельних ділянок. Та після смерті батька, вказані витрати сплачує він.

Ухвалюючи рішення про задоволення первісного позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в установленому законом порядку прийняли спадщину після смерті свого батька ОСОБА_12 , у відповідний частці (2/3 та 1/3), тобто вони набули речові права на успадковані житловий будинок та земельні ділянки (право володіння і право користування), та в подальшому дізнавшись про незаконну реєстрацію вказаного нерухомого майна за відповідачем ОСОБА_1 , ефективним способом захисту порушених прав співпозивачів є саме віндикація (пред`явлення позову про витребування майна з чужого незаконного володіння), право на яку вони отримали у зв`язку із прийняттям у спадщину нерухомого майна до його державної реєстрації та відмовляючи у задоволенні зустрічних виходив з їх необґрунтованості та недоведеності.

Апеляційний суд погоджується з даним висновком місцевого суду.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Ст. 4 ЦПК України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володати, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творча діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно частини 1 ст. 316 ЦК України правом власності є траво особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ч.1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Стаття 210 ЦК України встановлює, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Стаття 334 ЦК України передбачає загальні та спеціальні умови щодо моменту набуття права власності за договором. Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі (стаття 657 ЦК України).

До спірних правовідносин, які виникли щодо придбаного до 01 січня 2013 року нерухомого майна, підлягають застосуванню саме норми ЦК України (чинні на момент виникнення правовідносин), які визначають умови та момент виникнення права власності в набувача нерухомого майна за відповідним правочином, а також містять правило щодо обов`язкової реєстрації договору купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна.

Державна реєстрація прав на нерухоме майно не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття такого права з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Суть державної реєстрації прав - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набута, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, які вже мали місце на підставі рішень відповідних органів, договорів чи інших правовстановлюючих документів, шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру прав, а не безпосереднє створення таких фактів зазначеними записами (правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019р. у ораві №911/3594/17, постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 24.01.2020 р. у ораві №910/10987/18, а також у постановах Верховного Суду від 27.02.2018 р. у ораві №925/1121/17, від 17.04.2019р. у справі№916/675/15, від 06.10.2021р. у ораві №910/13574/20).

Крім того, чинна станом на 09 жовтня 2008 року редакція частини четвертої статті 334 ЦК України передбачала виникнення права власності у набувача майна за договором, який підлягав державній реєстрації, саме з моменту такої реєстрації договору. Прив`язка моменту виникнення прав на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, саме до моменту такої реєстрації прав була здійснена в редакції частини 4 статті 334 ЦК України, яка набрала чинності з 01 січня 2013 року (підпункт 4 пункту 3 розділу І пункт 1 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закоту № 1878-VІ).

Відповідно до статей 317 і 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 330 ЦК України встановлено, що в разі, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

При цьому за змістом частини третьої статті 388 ЦК України якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц (провадження № 14-396цс19) виклала висновок, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України). Можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі статтею 388 ЦК України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а в разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 ЦК України). Коло підстав, за яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, є вичерпним (частини перша-третя статті 388 ЦК України).

Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна із чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18 пункт постанови 125), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18 пункт постанови 146), від 2 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19 пункт постанови 6.43), від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б (провадження № 12-143гс19 пункт постанови 92).

За змістом частини п`ятої статті 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача й є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна (пункти 28, 29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16, провадження № 12-122гс18).

Можливість витребування майна із володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно). Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19, провадження № 12-35гс21.

Згідно ст. 126 ЗК України (у редакції до 01 січня 2013 рову) право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї етапі.

Право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується: а) цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набута права власності на земельну ділянку за такою угодою; б) свідоцтвом про право на спадщину.

При набутті права власності на земельну ділянку на підставі цивільно-правової угоди щодо відчуження земельної ділянки чи свідоцтва про право на спадщину державний акт на право власності на земельну ділянку, що відчужується, долучається до документа на підставі якого відбувся перехід права власності на земельну ділянку, в кожному такому випадку відчуження земельної ділянки. На державному акті про право власності на земельну ділянку нотаріус, який посвідчує (видає) документ, та орган, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, роблять відмітку про перехід права власності на земельну ділянку із зазначенням документа, на підставі якого відбувся такий перехід (ч. 6 ст. 126 ЗК України в редакції до 01 січня 2013 року).

Норма ч. 2 ст. 132 Ж України (у редакції до 01 січня 2013 року) передбачає умови, які повинна містиш угода про перехід права власності на земельні ділянки, а частина 4 цієї ж статті встановлювала, що угоди про перехід права власності на земельну ділянку підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

В пунктах 75-77 постанови від 22.06.2021 р, у справі № 334/3161/17 Велика Палата Верховного Суду зробила наступні висновки щодо застосування норм права:

75. Якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, що має юридичну силу закону України, містять однопредметні норми, що мають різний зміст, то пріоритетними є норми ЦК України.

76. Суперечність між одночасно чинними нормами частини третьої статті 3 Закону № 1952-ІУ (у редакції Закону № 1878-УІ) та частини четвертої статті 334 ЦК України (у редакції, чинній до 01 січня 2013 року) слід вирішувати на користь норми ЦК України: до 01 січня 2013 року право власності в набувача нерухомого майна за договором купівлі-продажу виникало за правилами частини четвертої статті 334 цього Кодексу - з моменту державної реєстрації такого договору як правочину.

77. Особа, яка до 01 січня 2013 року придбала нерухоме майно за договором купівлі-продажу, державну реєстрацію якого було належним чином здійснено, стала власником такого нерухомого майна з моменту державної реєстрації відповідного договору купівлі-продажу незалежно від того, чи здійснила ця особа в подальшому державну реєстрацію свого права власності».

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю).

Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.

Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводиш до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

Згідно зі сталями 1216,1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У сталі 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно з частиною п`ятою статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належиш спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, яким відповідно до частини другої статті 1220 ЦК України є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Аналіз норм статей 1216,1218,1219,1268,1269,1296,1297 ЦК України дає підстави для висновку про те, що спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, реалізувавши які, спадкоємець, незалежно від (утримання ним свідоцтва про право на спадщину, набуває прав на спадкове майно (право володіння, користування).

Згідно ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України). Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3 ст. 1296 ЦК України).

Отже, спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є власником із часу її відкриття. Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном. У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають із часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном з використанням способів, визначених у гл. 29 ЦК України (постанова Верховного Суду від 22.03.2023р. по страві М 463/6829/21-ц про- ваджМ 61-12264св22).

Відповідно до статті 395 ЦК України речовими правами на чуже майно є: 1) право володіння; 2) право користування (сервітут); 3) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); 4) право забудови земельної ділянки (суперфіцій). Законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно.

Згідно ч. 1 -2 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, і також моральним засадам суспільства особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Можливість визнання недійсними договорів про відчуження нерухомого майна при одночасному заявленні вимог про витребування цього майна з чужого незаконного володіння узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 15.02.2023 р. у справі № 334/1553/21.

За змістом ст. ст. 572, 575 ЦК України іпотека є видом забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це окремий вид застави, вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ст. 583 ЦК України та ст. 5 ЗУ «Про іпотеку» іпотекодавцем може бути власник майна (особа, якій належить майнове право та нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем).

Згідно з ч. 1 ст. 17 ЗУ «Про іпотеку», яка кореспондується з ч 1 ст. 593 ЦК України, іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору, реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону, набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним: знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її; з інших підстав, передбачених цим Законом Відомості про припинення іпотеки під лягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і, за загальним правилом, є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3 Закону України «Про іпотеку»).

Відповідно до п.1 ч 1 ст. 2 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Крім цього, відповідно до усталеної практики Великої Палата Верховного Суду судове рішення про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем (постанова Великої Палати ВС від 13.07.2022р.у справі № 2199/8324/19, провадженням 14-212цс21).

У постанові Верховного Суду від 08.05.2023 р. у справі №556/786/21 щодо витребування майна зазначено наступне: «Отже, правова мета віндикаційного позову полягає у поверненні певного майна законному власнику як фактично, тобто у його фактичне володіння, так і у власність цієї особи, тобто шляхом відновлення відповідних записів у державних реєстрах.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону про реєстрацію прав державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 27 Закону про реєстрацію Державна реєстрація обтяжень проводишся на підставі судового рішення щодо набуття, зміни або припинення обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, що набрало законної сили.

Частиною третьою статті 26 Закону про реєстрацію передбачено, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Деркавному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої етапі 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої етапі 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Згідно з п. 38 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (постанова КМ України від 26.10.2011 р. №1141), до Державного реєстру прав під час проведення державної реєстрації припинення речових прав, обтяжень речових прав вносяться відомості про підставу для державної реєстрації припинення речового права, обтяження речового права: тип документа; серія документа (за наявності); номер документа; дата видачі документа; уповноважений суб`єкт, що видав документ, додаткові відомості про документ (за наявності).

Відповідно до постанови Верховного Суду від 01.04.2020 р. у справі №520/13067/17 державний реєстратор, в тому числі нотаріус зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Положеннями ст.ст. 77, 78 ЦПК України щодо належності та допустимості доказів передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не приймає до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як було встановлено матеріалами справи та підтверджується відповідними доказами, що 09 жовтня 2008 р. спадкодавець ОСОБА_12 купив (придбав) житловий будинок та три земельні ділянки у ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 за договором купівлі-продажу будинку від 09.10.2008 р. та трьома договорами купівлі-продажу земельної ділянки від 09.10.2008 р., які були посвідчені приватним нотаріусом Запорізького МНО Любіченковським О.О., зареєстровані в реєстрі за №№ 2634, 2635, 2636, 2637, а також зареєстровані в Державному реєстрі правочинів, що підтверджується чотирма Витягами з Державного реєстру правочинів від 09.10.2008 р.

Після смерті ОСОБА_12 в житловому будинку, починаючи з жовтня 2021 року фактично проживають його син ОСОБА_3 з ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , що підтверджується актом про фактичне проживання осіб №47 від 22.08.2023 р., виданим Старостою селища Курилівка Петриківської селищної ради, який підписаний також і двома свідками допитаними в судовому засіданні покази яких узгоджуються з витребуваними судом відомостями про сплату комунальних послуг та відкритими щодо цього рахунками.

ОСОБА_37 , ОСОБА_6 та ОСОБА_2 в березні 2023 року здійснили реєстрацію свого права власності на вказані чотири об`єкта нерухомого майна (житловий будинок та земельні ділянки) в Державному реєстрі речових прав (до продажу цих об`єктів в 2008 році право власності на них було зареєстровано в Реєстрі прав власності на нерухоме майно) на підставі копій відповідних правовстановлюючих документів (свідоцтва про право власності НОМЕР_7 , виданого 30.03.2006 р. Виконавчим комітетом Курилівської селищної ради, державних актів на право власності на земельну ділянку ЯЕ №149265, ЯЕ №161940 та ДП №113036, виданих 11.07.2007 р., 11.07.2007 р. та 04.10.2004 р. відповідно Петриківським районним відділом земельних ресурсів, а потім повторно, тобто після продажу в 2008 року ОСОБА_12 , здійснили їх відчуження на користь відповідача ОСОБА_1 різними шляхами: шляхом укладення договорів купівлі-продажу двох земельних ділянок від 31.03.2023 р. та іпотечного договору від 28.04.2023 р. з подальшим зверненням стягнення за ним 07.06.2023 р. щодо житлового будинку та земельної ділянки.

Крім того, пізніше відповідач ОСОБА_1 передав житловий будинок та вказані земельні ділянки в іпотеку відповідачу ОСОБА_7 (своєму сину) за іпотечним договором від 15.06.2023 р. зі строком виконання основного зобов`язання до 15.07.2023 р.

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у встановленому законом порядку прийняли спадщину після смерті ОСОБА_12 шляхом подання до нотаріальної контори (нотаріуса) заяви про прийняття спадщини.

Колегія суддів вважає, що наявні у сукупності докази підтверджують факт волевиявлення ОСОБА_2 , продажу спірного будинку та земельних ділянок ОСОБА_12 , оскільки від імені продавця ОСОБА_2 , діяв його представник ОСОБА_9 , на підставі довіреності від 30.03.2007 року за реєстровим №1535, дана довіреність не вбачає будь-яких обмежень діяти від імені відповідача і крім того, представником відповідача у судовому засіданні було визнано, що відповідач особисто її надав ОСОБА_9 , діяти від свого імені. Доказів того, що вказана довіреність була скасована чи була видана за для укладення якогось конкретного правочину матеріли справи не містять.

Вказана довіреність від 30.03.2007 р. була видана ОСОБА_2 на ім`я ОСОБА_9 , зокрема, на представництво з питань у всіх необхідних уповноважених установах, підприємствах, організаціях по питанням, пов`язаним із продажем та/або передачею у заставу (іпотеку), на умовах, за ціну та на строк за його власним розсудом, таких об`єктів нерухомого майна, які знаходяться за дресою: АДРЕСА_1 : житлового будинку; земельної ділянки, площею 0,2895 га, переданої для ведення особистого селянського господарства; земельної ділянки, площею 0,150 га, переданої для будівництва та обслуговування житлового будинку. Крім того, така довіреність передбачала право довіреного діяти з питань оформлення дублікатів правовстановлюваних документів на вищезазначені об`єкти нерухомого майна та з питань виконання зобов`язань перед АКІБ "УкрСиббанк" за договором іпотеки від 07.07.2006 р., посвідченим приватним нотаріусом Петриківського районного нотаріального округу Окатою Л.Г., зареєстрованим у реєстрі за № 1123.

Впродовж усього строку дії довіреності з 30.03.2007 року по 30.03.2010 року ОСОБА_2 не ініціював питання про її скасування з метою припинення представництва її інтересів ОСОБА_9 в питаннях розпорядження належним йому нерухомим майном. До часу звернення до суду зі зустрічним позовом у цій справі в лютому 2024 року ОСОБА_2 не оспорював умови довіреності, не звертався до правоохоронних органів про вчинення відносно нього кримінального правопорушення, не звертався до повіреної особи ОСОБА_9 з будь-яких питань, в т.ч. з вимогою передати кошти, отримані за угодою за спірне нерухоме майно, у разі якщо таки кошти йому дійсно не передавались.

Апеляційний суд вважає, що посилання ОСОБА_2 , на ту обставину, що довіреність була видана ОСОБА_9 , за для здачі будинку в оренду не спростовує факт укладання від його імені договорів купівлі-продажу буднику та земельних ділянок і при цьому з моменту укладення договору купівлі-продажу і до моменту відновлення ОСОБА_5 право установчих документів на майно, останній не цікавився щодо наявності оригіналів, які були передані ОСОБА_9 , що свідчить про обізнаність ОСОБА_5 саме щодо продажу будинку, а не для здачі його в оренду, оскільки у такому випадку, останній мав би їх вимагати від свого представника, проте даних дій він не вчиняв, а тому колегія суддів вважає, що у даному випадку всіма належними доказами та обставинами підтверджено саме волевиявлення ОСОБА_2 , щодо продожу нерухомого майна.

Також колегія суддів вважає, що ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_2 не мали права на укладення двох договорів купівлі-продажу 31.03.2023 р. та іпотечного договору від 28.04.2023 р., оскільки вони не мали оригіналів правовстановлюючих документів, а також не мали права на відчуження (розпорядження) житловим будинком та земельними ділянками №№ 1,2,3, оскільки у 2008 році вони висловили свою волю на відчуження цих об`єктів за відплатим двостороннім правочином (реалізували свої правомочності) на користь ОСОБА_12 та у 2023 році не могли бути та не були власниками цього нерухомого майна. З цих підстав вказані правочини є недійсними, оскільки вчинені особами без необхідного обсягу цивільної дієздатності, порушують права та охоронювані законом інтереси ОСОБА_12 (та його спадкоємців), були спрямовані на незаконне заволодіння цим майном з подальшою передачею в іпотеку.

У даному випадку добросовісність відповідачів що ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , та ОСОБА_7 щодо укладення між ними спірних правочинів відсутня, оскільки договори купівлі-продажу від 31.03.2023 року укладені продавцями на підставі відновлених документів права власності на майно, яке вибуло з їх володіння за оплатним правочином ще у 2008 року, у свою чергу ОСОБА_1 , виступаючи у ролі продавця спірних об`єктів у повному обсязі не перевірив ту обставину чи живе хтось у будинку не оглядав його, що вказує про його недобросовісність та можливий умисел щодо відібрання нерухомого майна від законних власників.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що у сукупності наявних доказів у справі підтверджуються факт укладання ОСОБА_12 , договорів купівлі- продажу будинку та земельних ділянок, 09.10.2008 року, оскільки такий правочин був укладеній на підставі довіреності від імені ОСОБА_2 , а на повторний продаж спірного майна у останнього не було на то достатніх правових підстав з огляду на те, що своє волевиявлення щодо його відчуження ним проявив у 2008 року, а тому колегія суддів дійшла висновку, що рішення місцевого суду щодо задоволення первісного позову ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і на підставі наявних у справі доказів, які належним чином були досліджені.

Що стосується зустрічних позовів, то апеляційний суд вважає, що у даному випадку викладені в них обставини не підтверджені жодним доказам, оскільки вимога ОСОБА_2 про визнання договорів купівлі-продажу від 09.10.2008 року є безпідставною з огляду на те, що вказані договори були укладені його представником на підставі виданої ним довіреності.

Позовні вимоги ОСОБА_1 також є безпідставними, оскільки як встановлено судом належними власниками спірного майна є саме ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а тому вимоги щодо заборонити чинити перешкоди у користуванні майном не можуть були задоволенні з тих підстав, що ОСОБА_1 не є належним власником.

Вимоги апеляційних скарг на рішення суду від 26 березня 2026 року щодо незгоди із стягнутими сумами правничої допомоги з відповідачів не містять.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення ухвалено з дотримання всіх норм права, судом першої інстанції під час розгляду справи було досліджено всі надані докази у справі та надано належну правову оцінку даним правовідносинам.

Інші доводи апеляційних скарг зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував та є однаковими з доводами які були викладені у позовній заяві.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Щодо апеляційних скарг на додаткове рішення суду від 02 квітня 2026 року.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15 зазначила, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), розрахунок наданих послуг, документів, що свідчить про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правничу допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц зробила висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Як встановлено з матеріалів справи, 16.08.2023 між адвокатом Баришніковим Андрієм Григоровичем та ОСОБА_29 , яка є законним представником ОСОБА_4 , укладено договір про надання професійної (правничої) допомоги.

Між Адвокатським бюро та Відповідачем було підписано акт приймання-передачі наданих послуг від 23.02.2024 до договору про надання правової допомоги від 25.12.2023.

На підтвердження обсягів та вартості наданої професійної правничої допомоги (послуг) між адвокатом Баришніковим А.Г. та клієнтом ОСОБА_4 підписано цілий ряд Актів здачі-приймання правової допомоги (надання послуг) до Договору про надання професійної правничої допомоги (далі -Акт здачі-приймання правничої допомоги):

- від 11.03.2024 за період з 16.08.2023 по 11.03.2024 з вартістю оплати 40 000,00 грн.,

- від 20.05.2024 за період з 12.03.2024 по 25.05.2024 з вартістю оплати 9 600,00 грн.,

-від 10.09.2024 за період з 26.05.2024 по 10.09.2024 з вартістю оплати 4 800,00 грн.,

- від 14.04.2025 за період з 10.09.2024 по 14.04.2025 з вартістю оплати 4 800,00 грн.,

- від 14.05.2025 за період з 15.04.2025 по 14.05.2025 з вартістю оплати 7 200,00 грн.,

- від 10.08.2025 за період з 15.05.2025 по 13.08.2025 з вартістю оплати 4 200,00 грн.,

- від 11.09.2025 за період з 13.08.2025 по 08.09.2025 з вартістю оплати 6 300,00 грн.,

- від 17.01.2026 за період з 09.09.2025 по 17.01.2025 з вартістю оплати 8 000,00 грн.,

- від 18.03.2026 за період з 18.01.2026 по 18.03.2026 з вартістю оплати 13 200,00 грн.

Загальний розмір вартості наданої професійної правничої допомоги згідно Актів здачі-приймання правничої допомоги становить 98 100,00 грн.

Крім зазначених договорів на підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 98 100,00 грн. до матеріалів справи надано копії наступних документів: детальний опис робіт виконаних адвокатом, ордер, платіжну інструкцію № @2PL978660 від 03.02.2024 на суму 20 000,00 грн., платіжну інструкцію № 806553838 на суму 6300,00 грн. від 08.09.2025, платіжну інструкцію № 748528355 на суму 6800,00 грн. від 10.05.2025, платіжну інструкцію № 558390171 на суму 20 000,00 грн. від 11.03.2024, платіжну інструкцію № 794152944 на суму 4200,00 грн. від 13.08.2025, платіжну інструкцію № 883640402 на суму 8000,00 грн. від 17.01.2026, платіжну інструкцію № 639354020 на суму 4 800,00 грн. від 17.09.2024, платіжну інструкцію № 918442701 на суму 13 200,00 грн. від 20.03.2026, платіжну інструкцію № @2PL316101 на суму 5000,00 грн. від 21.04.2025, платіжну інструкцію № 589160158 на суму 9600,00 грн. від 22.05.2024.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Cторона, яка заперечує заявлений до відшкодування розмір витрат на правничу допомоги, зобов`язана навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження своїх доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципами співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат із застосуванням критеріїв, закріплених у статті 141 ЦПК України.

Оскільки зменшення розміру витрат на правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, відповідно до норм процесуального кодексу можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони з підстав недотримання вимог стосовно співмірності витрат, суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

На неприпустимість зменшення судом розміру витрат на професійну правничу допомогу з власної ініціативи, без відповідного клопотання іншої сторони, неодноразово вказувала Велика Палата Верховного Суду, зокрема в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та додаткових постановах від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19, від 15 червня 2022 року у справі № 910/12876/19, від 18 січня 2024 року у справі № 9901/459/21.

Наведеного підходу до вирішення питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, Верховний Суд дотримувався, зокрема у постановах від 10 листопада 2022 року у справі № 340/2871/21, від 18 травня 2022 року у справі № 826/6958/17, від 18 травня 2022 року у справі № 640/4035/20, від 15 липня 2021 року у справі № 420/7028/20, від 23 січня 2025 року у справі № 120/17480/23, на які посилається скаржниця в касаційній скарзі.

Підстав для відступу від такої усталеної правової позиції під час розгляду цієї справи апеляційний суд не знаходить.

За змістом оскаржуваного рішення, місцевий суд, вирішуючи питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу, виходив з того, що позивач підтвердив належними та допустимими доказами розмір цих витрат.

Водночас, згідно з матеріалами справи, письмових клопотань щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу з обґрунтуванням неспівмірності такого розміру відповідачі ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції не подавали, а отже апеляційні скарги на додаткове рішення суду задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене та враховуючи обсяг виконаної адвокатом роботи, складність справи, та період розгляду даної справи, апеляційний суд вважає, що стягнута місцевим судом сума у розмірі 98100,00 грн. відповідає критерію співмірності та реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру та фінансової можливості відповідачів компенсувати вказану суму позивачці за надану їй адвокатську допомогу.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що додаткове рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 02 квітня 2026 року підлягає залишенню без змін.

Щодо заявленої представником ОСОБА_3 - ОСОБА_13 вимоги про стягнення витрати на правничу допомогу.

З матеріалів справи вбачається, що представник позивача 06.10.2026 року звернувся із заявою про стягнення витрат на правничу допомогу в якій просив стягнути з відповідачів на користь позивача 46000 грн.

До вказаної заяви було додано акт №7 приймання-передачі наданих послуг від 30.06.2026 року на загальну суму 30000 грн.

Додаток №5 від 12.06.2026 року до договору про надання правової допомоги №1608/0508 від 16.08.2023 року.

Квитанцію до прибуткового касового ордера №425 від 07.07.2026 року на 30000 грн.

Детальний опис надання послуг за договором №1608/0508 від 16.08.2023 року згідно якого клієнту було надано наступну правову допомогу: підготовка та подання до Дніпровського апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення від 26.03.2026 р. та додаткове рішення від 02.04.2026 р. Петриківського районного суду Дніпропетровської області по справі №187/2298/23 (витрачений для надання цієї послуги час - 35 год. : 30 хв., вартість даної послуги становить 15000,00 грн.); Підготовка та подання до Дніпровського апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення від 26.03.2026 р. та додаткове рішення від 02.04.2026 р. Петриківського районного суду Дніпропетровської області по справі №187/2298/23 (витрачений для надання цієї послуги час - 38 год. : 00 хв., вартість даної послуги становить 15000,00 грн.). Крім того, планується надання наступної послуги - участь у судовому засіданні в Дніпровському апеляційному суді 13.10.2026 р. з розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 (витрачений для надання цієї послуги час - по факту - год. : хв., вартість даної послуги становить 8000,00 грн.) та з розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 (витрачений для надання цієї послуги час - по факту - год.: хв., вартість даної послуги становить 8000,00 грн.).

Загальна вартість всіх вищезазначених послуг становить 46000,00 грн. (сорок шість тисяч гривень 00 коп.) без ПДВ. Частина цієї суми в розмірі 30000,00 грн. сплачена Клієнтом Адвокату готівковими коштами, на підтвердження отримання яких Адвокатом видано Клієнту відповідну квитанцію до прибуткового касового ордеру №425 від 07.07.2026 р. Сплата ж гонорару У розмірі 16000,00 грн. (за участь адвоката у судовому засіданні в Дніпровському апеляційному суді 13.10.2026 р. щодо розгляду кожної з апеляційних скарг ОСОБА_2 та ОСОБА_1 окремо на підставі наступного відповідного акту приймання-передачі наданих послуг) буде здійснена Клієнтом пізніше (протягом десяти робочих днів з моменту підписання Сторонами відповідного акту приймання-передачі наданих послуг) відповідно до пункту 3 Додатку №5 від 12.06.2026 р.

Крім того, матеріалами справи встановлено, що 30 жовтня 2026 року від ОСОБА_13 надійшла уточнена заява про стягнення витрат на правничу допомогу, в якій він просив стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу на стадіє апеляційного провадження у загальному розмірі 62000 грн.

До вказаної заяви було долучено акт №8 приймання-передачі наданих послуг від 16.10.2026 року та квитанції до прибуткового касового ордера №432 від 21.10.2026 року на 16000 грн.

Апеляційний суд вважає, що заявлена адвокатом сума у розмірі 62000 грн. є необґрунтованою та непропорційною до наданої адвокатом послуг, оскільки дана сума не відповідає обсягу наданої адвокатом роботи, оскілки заперечення викладені у відзиві на апеляційну скаргу фактично дублюється з позиціє сторони представника позивача, яка була ним заявлена під час розгляду справи у суді першої інстанції.

Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру та заяву про зменшення витрат на правничу допомогу, виходячи з конкретних обставин справи, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 10000 грн, по 5000 грн. з кожного, витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді апеляційної інстанції, оскільки саме ця сума буде відповідати критерію співмірності та критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру та фінансової можливості відповідачів компенсувати вказану суму позивачу за надану йому адвокатську допомогу.

Керуючись статтями 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 26 березня 2026 року та додаткове рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 02 квітня 2026 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 10000 грн., по 5000 грн. з кожного.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 10 листопада 2026 року.

Судді: О.В. Халаджи

А.В. Гапонов

Л.П. Никифоряк