Постанова № 141388640 у справі № 916/702/26 від 05.11.2026

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2026 року м. Одеса Справа № 916/702/26

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богатиря К.В.

суддів: Поліщук Л.В., Таран С.В.

секретар судового засідання Шаповал А.В.

за участю представників сторін у справі:

Від Академічного фахового коледжу ОНЮА - адвокат Негара Р.В.

Від Громадської організації « 4Ю» - адвокат Мельник Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу: Громадської організації « 4Ю»

на рішення Господарського суду Одеської області від 12.08.2026, суддя суду першої інстанції Желєзна С.П., м. Одеса, повний текст рішення складено та підписано 24.08.2026

по справі №916/702/26

за позовом Академічного фахового коледжу ОНЮА

до Громадської організації « 4Ю»

про зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Описова частина.

Академічний фаховий коледж ОНЮА звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Громадської організації « 4Ю» про зобов`язання відповідача, який є власником онлайн-медіа «Інтент» (ідентифікатор медіа R40-05831) поширити в онлайн-медіа «Інтент» спростування та відповідь Коледжу на статтю «В Одесі приватний коледж-клон працює під брендом юракадемії», опубліковану онлайн-медіа «Інтент» 20.11.2025 о 17:07 (посилання: https://intent.press/news/anticorruption/2025/osvitnia-pastka-v-odesi-privatnii-koledzh-klon-pratsiuvav-pid-brendom-iurakademii/), що є додатком до заяви Коледжу про спростування та реалізацію права на відповідь від 25.11.2025 вих. № 1396, відповідно до положень ст. 43 Закону України «Про медіа».

Позов обґрунтовано тим, що у статті, яка стосується діяльності Коледжу, на думку позивача, поширено відомості, які не відповідають дійсності, викладено неповно чи неточно, а також подано їх у маніпулятивному, упередженому та спотвореному контексті з метою формування негативного образу позивача. Коледж зазначив, що 25.11.2025 направив відповідачу заяву № 1396 про спростування та реалізацію права на відповідь із доданим текстом «Спростування та відповідь Академічного фахового коледжу ОНЮА». Відповіддю від 15.12.2025 редакція онлайн-медіа відмовила у задоволенні заяви, пославшись на поєднання в одному документі спростування та відповіді. Позивач вважав відмову такою, що не передбачена Законом України «Про медіа», а також зазначав про порушення встановленого для онлайн-медіа строку розгляду заяви.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.08.2026 позов задоволено частково. Зобов`язано Громадську організацію « 4Ю» поширити в онлайн-медіа «Інтент» відповідь Академічного фахового коледжу ОНЮА на зазначену статтю, яка є додатком до заяви від 25.11.2025 вих. № 1396, виключивши із заголовка додатка словосполучення «Спростування та ..» на першій сторінці. З відповідача на користь позивача стягнуто 1 331 грн 20 коп. судового збору; в іншій частині позову відмовлено.

Суд першої інстанції установив, що відповідач є суб`єктом у сфері онлайн-медіа та власником онлайн-медіа «Інтент». Суд також установив публікацію 20.11.2025 о 17:05 статті «Як в Одесі державний коледж приватним підмінили» і публікацію о 17:07 статті «В Одесі приватний коледж-клон працює під брендом юракадемії», вважаючи, що йдеться про редагування первісно розміщеного матеріалу на одну тему. Заяву позивача про спростування та реалізацію права на відповідь із додатком відповідач отримав поштовим відправленням 09.12.2025, а відповідь про відмову надано 15.12.2025.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що відповідач надав відповідь у передбачений частиною п`ятою статті 43 Закону України «Про медіа» строк, тому підстав уважати цей строк порушеним немає. Разом із тим суд визнав, що заява Коледжу відповідала вимогам частини третьої статті 43 Закону України «Про медіа» та за своїм змістом була реалізацією права саме на відповідь. Суд погодився, що використання у назві додатка слова «спростування» могло створити в читачів хибне враження про визнання медіа поширеної інформації недостовірною. Водночас суд зазначив, що відмова у позові лише з цієї підстави не відповідатиме принципу верховенства права, з огляду на гарантоване право особи на відповідь, і тому вважав належним частково задовольнити позов шляхом виключення із заголовка словосполучення «Спростування та ..».

Аргументи учасників справи.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Громадської організації « 4Ю» на рішення Господарського суду Одеської області від 12.08.2026 у справі № 916/702/26.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не з`ясував справжню правову природу заявленої вимоги. На його думку, спростування та відповідь є різними й взаємовиключними способами захисту: спростування передбачає визнання медіа поширеної інформації недостовірною, тоді як відповідь є власною позицією особи без покладення на медіа такого обов`язку. Зазначає, що Коледж об`єднав ці способи захисту в одному документі, який не втратив характеру спростування і після виключення слів із його заголовка, оскільки містить твердження про недостовірність публікації, необхідність її публічного спростування та обов`язок редакції оприлюднити «це спростування».

Скаржник також вказує, що передумови права на відповідь не доведено. За його твердженням, позивач не конкретизував недостовірні, неповні чи неточні відомості, не обґрунтував їх недостовірності та не довів заподіяння шкоди діловій репутації. Значна частина запропонованого тексту, на думку апелянта, не є коментарем до конкретної інформації, а містить альтернативну історію закладу, оцінку дій Міністерства освіти і науки України та повторення власної публічної позиції Коледжу. Водночас, як стверджує Організація, у первісній публікації вже було наведено відповіді представника Коледжу на поставлені редакцією питання.

Апелянт наголошує, що матеріали справи фіксують дві різні публікації, а не редагування однієї: статтю, опубліковану о 17:05, та іншу статтю, опубліковану о 17:07, які різняться назвою, обсягом і візуальним оформленням. На його думку, суд, не маючи доказів їх тотожності чи послідовного редагування, поєднав у рішенні реквізити різних матеріалів, що створює невизначеність щодо об`єкта виконання рішення.

За доводами скаржника, суд вийшов за межі позовних вимог і порушив принцип диспозитивності, оскільки позивач просив опублікувати документ під назвою «Спростування та відповідь», не подавав окремої відповіді та не надавав згоди на зміну її тексту. Апелянт вважає, що суд не вправі був створювати інший об`єкт виконання, змінивши назву документа, а така зміна суперечить частині четвертій статті 43 Закону України «Про медіа», яка не допускає скорочення або інших змін у спростуванні чи відповіді без згоди заявника.

Крім того, Апелянт посилається на неправильне застосування судом статті 43 Закону України «Про медіа», статей 94, 275 і 277 Цивільного кодексу України, порушення правил доказування та оцінки доказів, а також на відсутність належного балансування між правом Коледжу на захист репутації та свободою медіа, гарантованою статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. На думку апелянта, суд не оцінив необхідність і пропорційність примусового розміщення шестисторінкового тексту, суспільний інтерес публікації, редакційну автономію медіа та можливість досягти мети менш обтяжливими засобами. Також скаржник зазначає, що авторку матеріалу Олесю Ланцман не залучено до участі у справі, хоча, на його переконання, суд вирішив питання щодо створеного нею матеріалу та допустимості висловлювань на її адресу.

Керуючись викладеним вище, апелянт просить скасувати та ухвалити нове рішення про відмову Академічному фаховому коледжу ОНЮА у позові повністю.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу.

До Південно-західного апеляційного господарського суду від Академічного фахового коледжу ОНЮА надійшов відзив на апеляційну скаргу Громадської організації « 4Ю» на рішення Господарського суду Одеської області від 12.08.2026 у справі № 916/702/26.

Позивач вважає рішення законним і обґрунтованим, ухваленим за результатами повного та всебічного дослідження обставин, а апеляційну скаргу - такою, що зводиться до незгоди відповідача з висновками суду.

Позивач зазначає, що перед публікацією матеріалу представники онлайн-медіа зверталися до Коледжу за коментарями; 18.11.2025 відбулося інтерв`ю з виконувачем обов`язків директора, під час якого, за твердженням Коледжу, було надано відповіді на всі питання та з посиланням на підтвердні документи. Незважаючи на це, у статті, на переконання позивача, наведено неповні й неточні відомості та подано їх у маніпулятивному й упередженому контексті, що формує негативний образ Коледжу та принижує його ділову репутацію.

Коледж вказує, що заяву від 25.11.2025 вих. № 1396 з додатком було направлено відповідачу 28.11.2025 на офіційні електронні адреси, зазначені в Реєстрі суб`єктів у сфері медіа, з накладенням кваліфікованого електронного підпису, а також поштовими відправленнями. На думку позивача, відповідач отримав заяву в день її надсилання електронною поштою; лист від 15.12.2025 про відмову порушив право Коледжу на відповідь та містив неправомірні підстави для відмови.

У відзиві зазначено, що частини шоста та сьома статті 43 Закону України «Про медіа» встановлюють вичерпні підстави для відмови у поширенні спростування або відповіді. Позивач стверджує, що його заява містила всі відомості, передбачені частиною третьою цієї статті, зокрема ідентифікацію публікації, перелік тверджень, які він вважає недостовірними, обґрунтування їх недостовірності та посилання на шкоду діловій репутації. Тому, на думку Коледжу, посилання Організації лише на назву доданого документа не утворювало законної підстави для відмови.

Заперечуючи проти доводів про два різні матеріали, позивач зазначає, що під час розгляду справи в суді першої інстанції сторони не стверджували про публікацію двох самостійних статей. Коледж вважає, що йшлося про редагування початково розміщеного матеріалу на одну тему, а наведення скаржником нових доводів на стадії апеляційного перегляду свідчить про суперечливу та недобросовісну поведінку. Позивач також вважає безпідставними посилання на вихід суду за межі позову, оскільки часткове задоволення вимоги шляхом виключення із заголовка словосполучення «Спростування та ..» забезпечує реалізацію гарантованого права на відповідь і відповідає принципу верховенства права.

Керуючись викладеним вище позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення Господарського суду Одеської області від 12.08.2026 без змін.

Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/702/26 було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Богатиря К.В., судді Поліщук Л.В., Таран С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.09.2026.

На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи №916/702/26 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.09.2026 відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Громадської організації « 4Ю» на рішення Господарського суду Одеської області від 12.08.2026 у справі № 916/702/26 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/702/26 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/702/26.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.09.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Громадської організації « 4Ю» на рішення Господарського суду Одеської області від 12.08.2026 у справі №916/702/26; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 16.10.2026; призначено справу №916/702/26 до розгляду на 05.11.2026 о 10:30; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 29, зал судових засідань № 7, 3-ій поверх; явка представників учасників справи не визнавалася обов`язковою; роз`яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; роз`яснено учасникам судового провадження їх право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у тому числі із застосуванням власних технічних засобів.

05.11.2026 у судовому засіданні прийняли участь представник Академічного фахового коледжу ОНЮА - адвокат Негара Р.В. та представник Громадської організації « 4Ю» - адвокат Мельник Ю.О.

Фактичні обставини, встановлені судом.

12.07.2023 було проведено державну реєстрацію Громадської організації « 4Ю» як юридичної особи, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 04.12.2025.

02.10.2023 було проведено державну реєстрацію Академічного фахового коледжу ОНЮА як юридичної особи, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 04.12.2025.

Громадська організація « 4Ю» станом на 01.12.2025 була включена до Реєстру суб`єктів у сфері медіа за видом діяльності онлайн-медіа, ідентифікатор R40-05831, логотип /назва медіа - «Інтент».

20.11.2025 о 17:05 в онлайн-медіа «Інтент» було опубліковано статтю «Як в Одесі державний коледж приватним підмінили», яка стосується діяльності Академічного фахового коледжу ОНЮА. Вказана обставина підтверджується наданими позивачем знімками екрана (скриншотами).

20.11.2025 о 17:07 в онлайн-медіа «Інтент» було опубліковано статтю «В Одесі приватний коледж-клон працює під брендом юракадемії» (посилання: https://intent.press/news/anticorruption/2025/osvitnia-pastka-v-odesi-privatnii-koledzh-klon-pratsiuvav-pid-brendom-iurakademii/).

25.11.2025 Академічний фаховий коледж ОНЮА, керуючись приписами ст. 43 Закону України «Про медіа», звернувся до Громадської організації « 4Ю» із заявою № 1396 про спростування та реалізацію права на відповідь. Заява містить перелік тверджень та відомостей, які заявник вважає такими, що не відповідають дійсності, обґрунтування щодо недостовірності поширених відомостей та заподіяної шкоди честі, гідності чи діловій репутації особи. При цьому до заяви було додано додаток з наступною назвою: «Спростування та відповідь Академічного фахового коледжу ОНЮА на статтю «В Одесі приватний коледж-клон працює під брендом юракадемії», опубліковану онлайн-медіа «Інтент» 20.11.2025 о 17:07 (посилання: https://intent.press/news/anticorruption/2025/osvitnia-pastka-v-odesi-privatnii-koledzh-klon-pratsiuvav-pid-brendom-iurakademii/)!!!»

Заява від 25.11.2025 № 1396 про спростування та реалізацію права на відповідь з додатком була направлена позивачем на юридичну та поштову адресу відповідача 28.11.2025, що підтверджується описами вкладення, квитанціями про прийняття плати за пересилання поштового відправлення, накладними. При цьому 28.11.2025 заява з додатком була направлена на електронну пошту відповідача, вказану в Реєстрі суб`єктів у сфері медіа.

Згідно з відомостями з вебсайту АТ «Укрпошта» одне із направлених позивачем поштових відправлень (№650[телефон приховано]) було вручено одержувачу 09.12.2025; інше поштове відправлення повернулося з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

15.12.2025 на електронну пошту Академічного фахового коледжу ОНЮА надійшла відповідь на заяву від 25.11.2025 № 1396 про спростування та реалізацію права на відповідь.

Громадська організація « 4Ю» у відповіді від 15.12.2025, з посиланням на приписи п. 9 ч. 6 ст. 43 Закону України «Про медіа», відмовила Академічному фаховому коледжу ОНЮА у задоволенні заяви, повідомивши наступне. Законом України «Про медіа» передбачено два різні юридичні способи захисту порушеного права, які є взаємовиключними: 1) спростування, при якому поширена інформація визнається недостовірною особою, яка її поширила; 2) відповідь - висвітлення точки зору особи щодо поширеної інформації без визнання її недостовірною. Проте оскільки направлена Коледжем заява не відповідає вимогам ч. 3 ст. 43 Закону України «Про медіа» у зв`язку з наданням заявником додатка «спростування та відповідь», онлайн-медіа позбавлене можливості розглянути та виконати вимоги заяви. З урахуванням викладеного відповідач відмовив у задоволення заяви з передбачених п. 9 ч. 6 ст. 43 Закону України «Про медіа» підстав.

Мотивувальна частина.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає зміні, виходячи з таких підстав.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред`явлено позов, у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Чинне законодавство визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підстав позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) від 04.11.1950 передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Предметом заявленого позову є вимоги до Громадської організації « 4Ю» про зобов`язання відповідача поширити спростування та відповідь Академічного фахового коледжу ОНЮА на статтю, опубліковану онлайн-медіа «Інтент». В обґрунтування заявленого позову позивач посилався на надання відповідачем відповіді з порушенням встановленого Законом України «Про медіа» строку, а також відмову відповідача у задоволенні заяви з підстав, які не передбачені зазначеним законом.

В свою чергу, Громадська організація « 4Ю» заперечувала проти задоволення заявленого позову, посилаючись на надання відповіді у строк, встановлений Законом України «Про медіа», а також на неможливість задоволення позову позивача у зв`язку зі зверненням останнього із заявою, яка містила взаємовиключні вимоги.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Як правило, суб`єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17).

З огляду на положення процесуального законодавства суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги.

Відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої, в принципі, можливо було би задовольнити позовні вимоги. Тобто сторонами у судовому процесі є суб`єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством / договором, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові, незалежно від інших встановлених судом обставин. Крім того, обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав також є підставою для відмови у позові.

Громадська організація « 4Ю» станом на 01.12.2025 була включена до Реєстру суб`єктів у сфері медіа за видом діяльності онлайн-медіа, ідентифікатор R40-05831, логотип /назва медіа - «Інтент».

Колегією суддів було встановлено, що 20.11.2025 о 17:05 в онлайн-медіа «Інтент» було опубліковано статтю «Як в Одесі державний коледж приватним підмінили», яка стосується діяльності Академічного фахового коледжу ОНЮА.

Водночас в цей день 20.11.2025 о 17:07 в онлайн-медіа «Інтент» було розміщено статтю «В Одесі приватний коледж-клон працює під брендом юракадемії».

Слід зазначити, що перша стаття є більшою за об`ємом інформації, містить значну кількість фото. Натомість, друга стаття є дещо коротшою, містить одну ілюстрацію та одну схему (розміщену на аркушах 1-2 статті), в частині, яка стосується Коледжу та предмету спору між сторонами у даній справі. Усі інші відомості та інформація у статті «В Одесі приватний коледж-клон працює під брендом юракадемії», опублікованій 20.11.2025 о 17:07, не містить зв`язку із предметом спору між сторонами справи. В той же час, основний зміст обох даних статей щодо Коледжу пересікається та багато в чому є тотожним.

В процесі вирішення даного спору у суді першої інстанції жодною із сторін не висловлювалися доводи або твердження щодо публікації відповідачем двох різних статей, що свідчить про вірний висновок суду першої інстанції про фактичне редагування початково розміщеної Організацією статті, опублікованої на одну конкретну тему.

Колегія суддів також враховує, що обидва матеріали поширені тим самим онлайн-медіа в один день із різницею у дві хвилини та присвячені одному й тому самому об`єкту - діяльності Коледжу. Їхній фактичний сюжет є спільним: ідеться про функціонування приватного закладу, що, за викладом медіа, використовує назву, сайти, приміщення та інші ознаки, пов`язані з Юракадемією, унаслідок чого в абітурієнтів могло скластися уявлення про навчання у державному закладі. Пізніший матеріал відтворює цей самий змістовний стрижень у скороченій формі. Тому різниця у заголовку, обсязі, кількості ілюстрацій чи вебадресі не свідчить про появу іншого самостійного інформаційного приводу.

Тотожність матеріалів у цьому випадку означає не їх буквальне збігання слово в слово, а збіг істотних для спору ознак: суб`єкта, якого стосується інформація, предмета журналістського повідомлення, фактичної основи та спрямованості поширених відомостей. Апелянт послався лише на зовнішні відмінності версій, однак не навів конкретних відомостей із заяви Коледжу, які були б відсутні у публікації о 17:07 або стосувалися б іншої події. Оцінюючи докази у сукупності відповідно до статті 86 ГПК України, колегія суддів доходить висновку, що публікація о 17:07 в частині щодо Коледжу є оновленою та скороченою редакцією первісного матеріалу на ту саму тему, а отже, наведення у заяві та позові її реквізитів належно індивідуалізує об`єкт реалізації права на відповідь.

Стаття 28 Конституції України гарантує кожній особі право на повагу до її гідності, а за ч. 4 ст. 32 основного Закону кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

У статті 34 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Також відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб.

У ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зазначається, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.

Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію, а також інформацію, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію (такі висновки наведено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 904/4494/18, від 07.12.2021 у справі № 905/902/20).

За змістом ст. ст. 91, 94, 201 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу. Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а згідно з частиною 1 статті 16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 275 ЦК України захист особистого немайнового права здійснюється у спосіб, встановлений главою 3 цього Кодексу, а також іншим способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення. До таких спеціальних способів захисту належать, зокрема, спростування недостовірної інформації (стаття 277 ЦК).

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації щодо особи, яка померла, належить членам її сім`ї, близьким родичам та іншим заінтересованим особам. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. (ч. ч. 1, 2, 4 ст. 277 ЦК України).

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших медіа, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж медіа в порядку, встановленому законом (ч. 6 ст. 277 ЦК України).

Право на спростування недостовірної інформації, а також право на відповідь, передбачене ст. 277 ЦК України, належить не лише фізичним, але й юридичним особам у передбачених законом випадках.

Правові засади діяльності в Україні суб`єктів у сфері медіа, а також засади державного управління, регулювання та нагляду (контролю) у цій сфері визначає Закон України «Про медіа» від 13.12.2022 № 2849-IX (зі змінами).

Онлайн-медіа - медіа, що регулярно поширює інформацію у текстовій, аудіо-, аудіовізуальній чи іншій формі в електронному (цифровому) вигляді за допомогою мережі Інтернет на власному веб-сайті, крім медіа, які віднесені цим Законом до аудіовізуальних медіа (п. 36 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про медіа»).

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про медіа» діяльність у сфері медіа ґрунтується на принципах свободи вираження поглядів і переконань, свободи поширення, обміну та отримання інформації, свободи діяльності суб`єктів у сфері медіа, у тому числі вільного визначення змісту інформації, свободи господарської діяльності у сфері медіа, гарантованості права на інформацію, відкритості та доступності інформації, достовірності і повноти інформації, правомірності одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, захищеності особи від втручання в її особисте та сімейне життя

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Закону України «Про медіа» особа, яка вважає, що суб`єктом у сфері аудіовізуальних, друкованих або онлайн-медіа щодо неї було поширено відомості, які не відповідають дійсності (викладені неповно чи неточно) та принижують її честь, гідність чи ділову репутацію, має право вимагати спростування недостовірної інформації або реалізації права на відповідь.

Право на спростування та право на відповідь є самостійними спеціальними способами захисту, які мають різні предмет, суб`єкта висловлювання і правовий результат. За частинами першою, четвертою та шостою статті 277 ЦК України спростування полягає в усуненні з інформаційного простору недостовірного фактичного твердження: його здійснює саме поширювач інформації, який доводить до аудиторії відомості про її невідповідність дійсності. Отже, зміст спростування передбачає покладення на медіа обов`язку поширити коригування раніше повідомлених ним фактів.

Натомість право на відповідь забезпечує особі можливість викласти власну позицію щодо поширеної про неї інформації. У такому разі медіа поширює не своє визнання недостовірності раніше оприлюдненого матеріалу, а позицію заявника, з якої для аудиторії є очевидним її автор. Саме тому відповідь може містити незгоду особи з повнотою, точністю або контекстом публікації та її власне пояснення обставин, не перетворюючись лише через це на спростування.

Такий підхід узгоджується з висновком Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 11.02.2019 у справі № 725/5585/16-ц: особа, яка вважає поширені оціночні судження або думки безпідставними, вправі реалізувати право на відповідь і надати в тому самому медіа власне тлумачення обставин. Верховний Суд також розмежовує ці способи захисту за наслідком: при спростуванні поширена інформація визнається недостовірною, тоді як за реалізації права на відповідь висвітлюється точка зору особи без такого визнання; спростування поширює медіа, а відповідь надає особа, якої стосується інформація.

Системне тлумачення статті 43 Закону України «Про медіа» підтверджує наведене. Частина третя цієї статті однаково вимагає як для заяви про спростування, так і для заяви про реалізацію права на відповідь зазначити перелік відомостей, які заявник вважає такими, що не відповідають дійсності, та обґрунтувати таку оцінку; частина чотирнадцята так само зобов`язує вказати інформацію, яку заявник вважає неповною чи неточною. Отже, використання у тексті відповіді слів про неточність або недостовірність публікації саме по собі не є критерієм для її перекваліфікації у спростування. Визначальним є зміст вимоги: чи просить особа поширити власну позицію, чи вимагає від медіа поширити визнання недостовірності інформації.

Згідно з ч. ч. 2-5 ст. 43 Закону України «Про медіа» заяву про спростування або реалізацію права на відповідь має бути подано упродовж 20 днів з дня поширення відповідної інформації.

Заява про спростування або реалізацію права на відповідь має містити інформацію про заявника та його контактні дані, посилання на відповідну програму чи публікацію, що є предметом заяви, зокрема назву, дату та час оприлюднення (для онлайн-медіа - також електронну адресу), перелік тверджень та відомостей, які заявник вважає такими, що не відповідають дійсності, обґрунтування щодо недостовірності поширених відомостей та заподіяної шкоди честі, гідності чи діловій репутації особи. До заяви про спростування або реалізацію права на відповідь заявник відповідно повинен додати спростування або відповідь. Заяву про спростування має бути направлено за підписом заявника за адресою місцезнаходження суб`єкта у сфері медіа, яка зазначена в Реєстрі, або за кваліфікованим електронним підписом заявника на електронну адресу суб`єкта у сфері медіа, яка зазначена в Реєстрі.

Обсяг спростування або відповіді має бути достатнім для донесення позиції заявника і не може перевищувати обсяг поширеної інформації. У разі якщо обсяг спростування або відповіді перевищує обсяг поширеної інформації чи спростування або відповідь не обмежується коментуванням інформації, яку заявник вважає недостовірною, суб`єкт у сфері аудіовізуальних, друкованих або онлайн-медіа має запропонувати заявнику скоротити або змінити спростування або відповідь. Скорочення чи інші зміни у спростуванні або відповіді, поданих заявником, без його згоди не допускаються. Суб`єкт у сфері аудіовізуальних або друкованих медіа зобов`язаний розглянути заяву та повідомити заявника про прийняте ним рішення упродовж 14 днів з дня її отримання. Суб`єкт у сфері онлайн-медіа зобов`язаний розглянути заяву та повідомити заявника про прийняте ним рішення невідкладно, але не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання заяви.

25.11.2025 Академічний фаховий коледж ОНЮА, керуючись приписами ст. 43 Закону України «Про медіа», звернувся до Громадської організації « 4Ю» із заявою № 1396 про спростування та реалізацію права на відповідь. Заява містить перелік тверджень та відомостей, які заявник вважає такими, що не відповідають дійсності, обґрунтування щодо недостовірності поширених відомостей та заподіяної шкоди честі, гідності чи діловій репутації особи. При цьому до заяви було додано додаток з наступною назвою: «Спростування та відповідь Академічного фахового коледжу ОНЮА на статтю «В Одесі приватний коледж-клон працює під брендом юракадемії», опубліковану онлайн-медіа «Інтент» 20.11.2025 0 17:07 (посилання: https://intent.press/news/anticorruption/2025/osvitnia-pastka-v-odesi-privatnii-koledzh-klon-pratsiuvav-pid-brendom-iurakademii/)!!!»

Заява від 25.11.2025 № 1396 про спростування та реалізацію права на відповідь з додатком була направлена позивачем на юридичну та поштову адресу, а також на електронну пошту відповідача.

Колегія суддів зазначає, що достеменно встановити можна лише отримання відповідачем одного із направлених позивачем поштових відправлень (№650[телефон приховано]), яке було вручено одержувачу 09.12.2025.

15.12.2025 на електронну пошту Академічного фахового коледжу ОНЮА надійшла відповідь на заяву від 25.11.2025 № 1396 про спростування та реалізацію права на відповідь.

Громадська організація « 4Ю» у відповіді від 15.12.2025, з посиланням на приписи п. 9 ч. 6 ст. 43 Закону України «Про медіа», відмовила Академічному фаховому коледжу ОНЮА у задоволенні заяви, повідомивши наступне. Законом України «Про медіа» передбачено два різні юридичні способи захисту порушеного права, які є взаємовиключними: 1) спростування, при якому поширена інформація визнається недостовірною особою, яка її поширила; 2) відповідь - висвітлення точки зору особи щодо поширеної інформації без визнання її недостовірною. Проте оскільки направлена Коледжем заява не відповідає вимогам ч. 3 ст. 43 Закону України «Про медіа» у зв`язку з наданням заявником додатка «спростування та відповідь», онлайн-медіа позбавлене можливості розглянути та виконати вимоги заяви. З урахуванням викладеного відповідач відмовив у задоволення заяви з передбачених п. 9 ч. 6 ст. 43 Закону України «Про медіа» підстав.

Колегією суддів встановлено, що позивач звернувся до відповідача з заявою №1396 від 25.11.2025 про розміщення відповіді на статтю «В Одесі приватний коледж-клон працює під брендом юракадемії», опубліковану онлайн-медіа «Інтент» 20.11.2025 о 17:07 (посилання: https://intent.press/news/anticorruption/2025/osvitnia-pastka-v-odesi-privatnii-koledzh-klon-pratsiuvav-pid-brendom-iurakademii/).

Однак, як було встановлено вище, та вбачається з відомостей у мережі інтернет 20.11.2025 о 17:05 в онлайн-медіа «Інтент» було опубліковано статтю «Як в Одесі державний коледж приватним підмінили» (посилання https://intent.press/publications/anticorruption/2025/koledzh-privid-iak-v-odesi-derzhavnii-zaklad-iurakademii-privatnim-pidminili/), текст саме цієї статті був долучений позивачем до позовної заяви.

В свою чергу, Громадська організація « 4Ю» у наявній в матеріалах справи відповіді на заяву про спростування та реалізацію права на відповідь від 15.12.2025, посилалась саме на статтю «Як в Одесі державний коледж приватним підмінили», опубліковану 20.11.2025 о 17:05 в онлайн-медіа «Інтент».

В той же час, в матеріалах справи відсутні докази того, що Коледж звертався до відповідача з заявою про розміщення відповіді на статтю «Як в Одесі державний коледж приватним підмінили», опубліковану 20.11.2025 о 17:05 в онлайн-медіа «Інтент».

Більше того, зі змісту пояснень сторін по суті справи не вбачається, що існували інші заяви позивача про розміщення відповіді на інші статті чи інші відповіді відповідача на такі заяви.

Таким чином, враховуючи те, що відповідно до наявних в матеріалах справи доказів, Коледж звертався до відповідача лише з заявою №1396 від 25.11.2025 про розміщення відповіді на статтю «В Одесі приватний коледж-клон працює під брендом юракадемії», опубліковану онлайн-медіа «Інтент» 20.11.2025 о 17:07, то колегія суддів вважає, що надана 15.12.2025 Громадською організацією « 4Ю» 15.12.2025 відповідь на заяву про спростування та реалізацію права на відповідь, є саме відповіддю на заяву Коледжу №1396 від 25.11.2025.

Враховуючи надання Громадською організацією « 4Ю» 15.12.2025 відповіді на заяву Академічного фахового коледжу ОНЮА, тобто у межах передбаченого ч. 5 ст. 43 Закону України «Про медіа» строку (п`ять робочих днів з дня отримання заяви), у суду відсутні підстави для висновку про порушення відповідачем встановленого Законом строку.

Відповідно до ч. 6 ст. 43 Закону України «Про медіа» суб`єкт у сфері аудіовізуальних, друкованих або онлайн-медіа має право відмовити в поширенні спростування або відповіді у таких випадках:

1) обсяг спростування або відповіді, який вимагає поширити заявник, перевищує обсяг поширеної інформації, а заявник відмовився скорочувати спростування або відповідь до обсягу, визначеного частиною четвертою цієї статті, або не відповів на таку пропозицію суб`єкта у сфері медіа;

2) інформація, яку вимагає поширити заявник, виходить за межі предмета, щодо якого надається спростування або відповідь, не обмежується спростуванням та/або коментуванням інформації, яку заявник вважає недостовірною, а заявник відмовився змінювати спростування або відповідь чи не відповів на таку пропозицію суб`єкта у сфері медіа;

3) спростування або відповідь містить висловлювання, що розпалюють ворожнечу чи ненависть, або іншу інформацію, поширення якої заборонено відповідно до чинного законодавства України;

4) поширення спростування або відповіді може призвести до порушення прав третіх осіб та/або пред`явлення правових вимог до суб`єкта у сфері аудіовізуальних, друкованих або онлайн-медіа з боку третіх осіб у судовому порядку;

5) якщо мова спростування або відповіді є іншою, ніж державна мова або мова інформації, щодо якої подається спростування або відповідь;

6) спростування або відповідь містить інформацію, що ображає честь, гідність ділову репутацію медіа або його працівників;

7) порушено строки, визначені частиною другою цієї статті;

8) поширена інформація не стосується заявника;

9) заява не містить інформації, зазначеної у частині третій цієї статті.

Перевіривши правильність застосування Громадською організацією « 4Ю» вимог п. 9 ч. 6 ст. 43 Закону України «Про медіа», суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що заява Коледжу була подана з дотриманням вимог ч. 3 ст. 43 Закону України «Про медіа».

Крім того, колегія суддів встановила, що відсутні інші передбачені ч. 6 ст. 43 Закону України "Про медіа" підстави для відмови у поширенні відповіді Коледжу.

Частина шоста статті 43 Закону України «Про медіа» містить вичерпний перелік підстав для відмови у поширенні як спростування, так і відповіді. У ньому відсутня така підстава, як уживання в заголовку доданого до заяви документа слів «спростування» та «відповідь». Пункт 9 частини шостої цієї статті дозволяє відмовити лише тоді, коли заява не містить відомостей, прямо перелічених у частині третій статті 43 Закону. Сам заголовок додатка до таких обов`язкових реквізитів не належить.

Відтак назва додатка не може бути оцінена ізольовано від заяви та його тексту. Вона не є самостійною вимогою до медіа і не визначає правову природу обраного способу захисту всупереч фактичному змісту документа. Інакше формальне позначення документа переважало б над його метою та змістом, що призвело б до надмірного формалізму у реалізації прямо гарантованого законом права на відповідь. Подібний підхід відповідає правовому висновку Верховного Суду у постанові від 02.10.2019 у справі № 910/9535/18 щодо необхідності змістовного, а не суто формального тлумачення правової норми.

Відповідно до ч. 8-11 ст. 43 Закону України "Про медіа", у разі відсутності підстави для відмови спростування або відповідь поширюється:

1) суб`єктом у сфері аудіовізуальних медіа - у найкоротший можливий строк, але не пізніше ніж на п`ятнадцятий день з дня отримання відповідної заяви;

2) суб`єктом у сфері онлайн-медіа - невідкладно, але не пізніше ніж на п`ятий день з дня отримання відповідної заяви;

3) суб`єктом у сфері друкованих медіа - у найближчому (після отримання відповідної заяви) запланованому випуску друкованого медіа.

Поширення спростування або відповіді в аудіовізуальному медіа має відбуватися у строки, встановлені цією статтею, у випуску відповідної програми і у спосіб, максимально наближений до способу поширення інформації, щодо якої надійшла заява про спростування або реалізацію права на відповідь.

У разі неможливості поширення спростування або відповіді у тій самій програмі спростування або відповідь поширюється у тому самому проміжку часу (годині) та в той самий день тижня, коли поширювалася відповідна програма, крім випадків, коли заявник надав згоду на поширення в інший час.

Текст спростування або відповіді в друкованому медіа має бути набрано тим самим шрифтом і поміщено під заголовком "Спростування" або "Відповідь" на тому місці шпальти, в якому наводилася інформація, щодо якої надійшла заява про спростування або реалізацію права на відповідь.

Поширення спростування або відповіді в онлайн-медіа має відбуватися у спосіб, максимально наближений до способу поширення інформації, щодо якої надійшла заява про спростування або реалізацію права на відповідь (у тому самому обсязі, на тій самій веб-сторінці або у тому самому розділі веб-сайту тощо). Якщо спростування або відповідь неможливо розмістити на одній веб-сторінці з оригінальною публікацією, суб`єкт у сфері онлайн-медіа має забезпечити перехресні посилання між відповідними публікаціями та розмістити поряд з оригінальним матеріалом повідомлення про те, що інформація з цієї публікації була спростована або стала предметом реалізації права на відповідь.

Відповідно до ч. 15 ст. 43 Закону України "Про медіа" відмова поширити спростування або відповідь, дії суб`єкта у сфері аудіовізуальних, друкованих або онлайн-медіа з поширення спростування або відповіді, які не відповідають вимогам цієї статті, можуть бути оскаржені до суду.

Оцінивши заяву від 25.11.2025 № 1396 та доданий до неї текст у сукупності, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про реалізацію Коледжем саме права на відповідь. Заява і додаток ідентифікують публікацію, наводять позицію Коледжу щодо обставин, висвітлених у матеріалі, та спрямовані на доведення цієї позиції до тієї самої аудиторії. За своїм функціональним призначенням документ є коментарем і власним тлумаченням заявника, а не вимогою до Громадської організації « 4Ю» публічно визнати поширену нею інформацію недостовірною.

Зазначення у заголовку додатка словосполучення «Спростування та відповідь» не спростовує такого висновку та не означає одночасного застосування двох взаємовиключних способів захисту. Цей заголовок слід оцінювати разом із заявою та всім текстом додатка, а не надавати йому самостійного вирішального значення. Використання в окремих фрагментах слова «спростування» відображає оцінку заявником поширених відомостей, проте не змінює того, що їх автором і носієм запропонованої для поширення позиції є Коледж, а не медіа.

З огляду на приписи частини третьої статті 43 Закону України «Про медіа» така оцінка є природним елементом заяви про реалізацію права на відповідь, адже заявник повинен пояснити, які саме відомості він вважає неповними, неточними або такими, що не відповідають дійсності, та чому вони порушують його права. Отже, формулювання про незгоду з оприлюдненим матеріалом не тотожне вимозі про спростування; протилежне тлумачення фактично позбавляло б особу можливості обґрунтувати власну відповідь у спосіб, прямо передбачений законом.

Водночас колегія суддів бере до уваги, що збереження у тексті відповіді окремих слів, які можуть створити для пересічного читача враження про визнання медіа недостовірності його публікації, не відповідає природі обраного способу захисту. Це обумовлює часткове задоволення позову - лише в межах права на відповідь та без включення тих фрагментів, які за своїм змістом і формою властиві спростуванню.

Посилання апелянта на частину четверту статті 43 Закону України «Про медіа» цього висновку не змінює. Заборона медіа самостійно скорочувати або змінювати текст, поданий заявником, регулює позасудовий порядок розгляду заяви і захищає заявника від одностороннього редакційного втручання. Натомість суд, вирішуючи спір, не редагує відповідь від імені медіа, а визначає межі належного й ефективного способу захисту та задовольняє позов частково: у частині, що відповідає праву на відповідь, і без покладення на відповідача обов`язку поширити спростування.

Такий спосіб вирішення спору забезпечує належний баланс між правом Коледжу довести до аудиторії власну позицію та свободою редакційної діяльності медіа: відповідач зобов`язаний надати майданчик для відповіді заявника, але не примушується поширювати від власного імені визнання недостовірності своєї публікації.

З огляду на викладене вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність часткового задоволення заявленого Коледжем позову шляхом зобов`язання відповідача поширити в онлайн-медіа «Інтент» (ідентифікатор медіа R40-05831) відповідь позивача на статтю «В Одесі приватний коледж-клон працює під брендом юракадемії», початкова редакція якої була опублікована онлайн-медіа «Інтент» 20.11.2025 о 17:07, що є додатком до заяви позивача про спростування та реалізацію права на відповідь від 25.11.2025 вих. № 1396, відповідно до положень ст. 43 Закону України «Про медіа», з виключенням:

- із заголовка додатка до заяви словосполучення: «Спростування та ..» (на першій сторінці);

- другого абзацу на першій сторінці додатка до заяви наступного змісту: «Публікації видання містять недостовірні відомості, що спотворюють реальні події, і тому потребують публічного спростування відповідно до ст. 94 Цивільного кодексу України та ст. 43 Закону України «Про медіа»».

- із останнього абзацу на шостій сторінці додатка до заяви словосполучення: «спростування у повному обсязі».

На переконання колегії суддів, саме така редакція «відповіді» забезпечить захист прав позивача та не буде створювати у читачів онлайн-медіа «Інтент» хибне уявлення про спростування опублікованої статті, а, отже, визнання її недостовірною, безпосередньо самою Громадською організацією « 4Ю».

З огляду на це, оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає частковій зміні.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що судом першої інстацнії було невірно зазначено час публікації статті, відповідь на яку просив розмістити позивач, а саме замість вірного часу 20.11.2025 о 17:07, суд першої інстанції вказав час 20.11.2025 о 17:05. Дані обставини також свідчать про наявність підстав для часткової зміни рішення суду першої інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

У даному випадку, наявна невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, у зв?язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення підлягає зміні.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Колегія суддів покладає судові витрати зі сплати судового збору за подачу позовної заяви у розмірі 1 331,20 грн на відповідача у зв`язку із частковим задоволенням позову, інша частина судового збору покладається на позивача у зв`язку з виникненням даного спору, в тому числі, внаслідок неправильного оформлення позивачем заяви про реалізацію права на відповідь.

В той же час, не зважаючи на часткове задоволення апеляційної скарги, витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються на апелянта, оскільки в результаті апеляційного перегляду, фактичний результат вирішення спору у даній справі не змінився.

Керуючись статтями 129, 269-271, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Громадської організації « 4Ю» на рішення Господарського суду Одеської області від 12.08.2026 у справі № 916/702/26 - задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Одеської області від 12.08.2026 у справі № 916/702/26 - змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

« 1.Позов задовольнити частково.

2.Зобов`язати Громадську організацію « 4Ю» (65091, м. Одеса, вул. Садиковська, буд. 25; ідентифікаційний код 45141630) поширити в онлайн-медіа «Інтент» (ідентифікатор медіа R40-05831) відповідь Академічного фахового коледжу ОНЮА (65009, м. Одеса, вул. Академічна, 7Б; ідентифікаційний код 45257286) на статтю «В Одесі приватний коледж-клон працює під брендом юракадемії» (посилання: https://intent.press/news/anticorruption/2025/osvitnia-pastka-v-odesi-privatnii-koledzh-klon-pratsiuvav-pid-brendom-iurakademii/), опубліковану онлайн-медіа «Інтент» 20.11.2025 о 17:07, що є додатком до заяви Академічного фахового коледжу ОНЮА про спростування та реалізацію права на відповідь від 25.11.2025 вих. № 1396, відповідно до положень ст. 43 Закону України «Про медіа», з виключенням:

- із заголовка додатка до заяви словосполучення: «Спростування та ..» (на першій сторінці);

- другого абзацу на першій сторінці додатка до заяви наступного змісту: «Публікації видання містять недостовірні відомості, що спотворюють реальні події, і тому потребують публічного спростування відповідно до ст. 94 Цивільного кодексу України та ст. 43 Закону України «Про медіа»».

- із останнього абзацу на шостій сторінці додатка до заяви словосполучення: «спростування у повному обсязі».

3.Стягнути з Громадської організації « 4Ю» (65091, м. Одеса, вул. Садиковська, буд. 25; ідентифікаційний код 45141630) на користь Академічного фахового коледжу ОНЮА (65009, м. Одеса, вул. Академічна, 7Б; ідентифікаційний код 45257286) судовий збір у розмірі 1 331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна грн 20 коп.).

4.В іншій частині позову відмовити.»

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 10.11.2026.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: Л.В. Поліщук

С.В. Таран