Постанова № 141388665 у справі № 916/3835/25 від 09.11.2026

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року м. Одеса Справа № 916/3835/25

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Принцевської Н.М., Філінюка І.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження, без повідомлення та виклику сторін апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Солодухо Галини Радиславівни

на рішення Господарського суду Одеської області від 19.06.2026 (повний текст складено та підписано 24.06.2026, суддя Бездоля Д.О.)

у справі №916/3835/25

за позовом Акціонерного товариства «Одесагаз»

до Фізичної особи-підприємця Солодухо Галини Радиславівни

про стягнення 277 464,63 грн

ВСТАНОВИВ

Акціонерне товариство "Одесагаз" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Солодухо Галини Радиславівни, в якій просив стягнути з відповідача на свою користь суму донарахувань необлікованого обсягу природного газу, яка становить 277464,63 грн.

В обґрунтування підстав позову позивач посилається на обставину порушення відповідачем строків здійснення оплати вартості необлікованого обсягу природного газу відповідно до рішення комісії, оформленого протоколом від 29.05.2025 № 30.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.06.2026 по справі №916/3835/25 позов задоволено частково, стягнуто з Фізичної особи-підприємця Солодухо Галини Радиславівни на користь Акціонерного товариства "Одесагаз" донарахування необлікованого обсягу природного газу в сумі 277464 грн 53 коп та судовий збір в сумі 3329 грн 57 коп., в іншій частині позову відмовлено.

В мотивах оскаржуваного рішення суд першої інстанції зазначив, що представниками позивача на об`єкті відповідача було виявлено обставину порушення споживачем Кодексу ГРС, а саме встановлено несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ (комерційного ВОГ, зокрема, лічильника газу), про що складений відповідний акт. За результатом розгляду акту про порушення позивачем було прийнято рішення про його задоволення, у зв`язку з чим здійснено донарахування вартості об`єму необлікованого природного газу за період з дати останньої повірки лічильника до дати виявлення порушення за відповідною формулою, що відповідає вимогам Кодексу ГРС. Доказів щодо неправильності проведеного позивачем розрахунку вартості необлікованої (донарахованого) об`єму природного газу відповідачкою не подано. Судом встановлено, що позивачем було направлено акт про порушення та акт-розрахунок на адресу Солодухо Г.Р., вказану нею у заяві-приєднання від 08.02.2026, натомість відповідачкою вартість необлікованого газу не сплачено.

Не погодившись із вказаними рішеннями до Південно-західного апеляційного господарського суду звернулась відповідачка з апеляційною скаргою в якій просить рішення Господарського районного суду Одеської області по справі № 916/3835/25 від 19.06.2026 року - скасувати частково (в частині стягнення з ФОП Солодухо Г.Р. донарахування необлікованого обсягу природного газу в сумі 277 464 грн 53 коп. та судового збору в сумі 3329 грн 57 коп.). Постановити нове рішення, яким в задоволенні позову АТ «ОДЕСАГАЗ» до фізичної особи-підприємця Солодухо Г.Р. про стягнення донарахувань необлікованого обсягу природного газу у розмірі 277 464,63 грн. - відмовити.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення прийнято із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, виходячи з наступного:

- судом першої інстанції не взято до уваги те, що ФОП Солодухо Г.Р. не підписувала заяву-приєднання до умов договору, оскільки вона з 29.05.2013 року не є власником об`єкту на якому позивачем було виявлено обставину порушення споживачем Кодексу ГРС, та відповідно, не є споживачем комунальних послуг;

- судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, яка була необхідна для встановлення факту підписання відповідачкою заяви-приєднання. Такими діями суд порушив принципи змагальності та рівності сторін, позбавивши відповідачку можливості надати докази на спростування доводів позивача;

- місцевим господарським судом неправильно встановлено обставини щодо відповідальності відповідачки за доставку лічильника на експертизу та забезпечення цілісності сейф-пакета, оскільки під час демонтажу та пакування лічильника відповідачка була відсутня, а прилад фактично передано невідомій особі чоловічої статі, яку вона не уповноважувала на його отримання. Крім того, факт викрадення лічильника з будинку не може автоматично свідчити про відповідальність відповідачки за його недоставлення на експертизу;

- позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт несанкціонованого втручання в роботу засобу вимірювальної техніки, оскільки зазначені в акті про порушення № 07165 від 02.04.2025 обставини (підробна пломба, сколи та подряпини на склі суматора, відклеєна пломба-наклейка) самі по собі не підтверджують втручання в роботу лічильника та викривлення даних обліку природного газу;

- висновки комісії за результатами експертизи лічильника не підтверджують факту необлікованого споживання природного газу, оскільки лічильник фактично не досліджувався, а в акті експертизи № 310 від 14.04.2025 не наведено висновків щодо наявності необлікованого газу, часткового його обліку або викривлення даних обліку. Отже, позивач не довів наявності порушення, яке є підставою для донарахування вартості необлікованого природного газу;

- судом першої інстанції не надано належної оцінки порушенням, допущеним позивачем під час проведення перевірки та розгляду акта про порушення, зокрема неналежному повідомленню відповідачки про дату засідання комісії, а також обставинам складання акта та передачі лічильника на експертизу;

- судом першої інстанції безпідставно відмовлено у зупиненні провадження у справі до вирішення пов`язаних судових справ № 509/3998/25 та № 916/1778/26, предметом яких є, зокрема, оскарження рішення комісії АТ «Одесагаз», правомірності донарахування вартості необлікованого газу та дійсності заяви-приєднання. Результати розгляду цих справ мають істотне значення для вирішення спору, що розглядається.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.09.2026 відкрито апеляційне провадження у цій справи та визначено розгляд апеляційної скарги здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

До суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

В обґрунтування своїх заперечень позивач зазначає, що між Акціонерним товариством «ОДЕСАГАЗ» та Фізичною особою-підприємцем Солодухо Галиною Радиславівною було укладено Типовий договір розподілу природного газу на підставі заяви-приєднання відповідача, сплати рахунків оператора ГРМ, та документального споживання природного газу. При цьому матеріали справи не містять доказів розірвання договору розподілу природного газу, до якого відповідачка приєдналася. Натомість факт припинення договору постачання природного газу з ТОВ «Одесагаз-Постачання» не свідчить про припинення договору розподілу природного газу з Оператором ГРМ.

Більше того, як стверджує позивач, у період січня, березня-травня 2025 року між ФОП Солодухо Г.Р. та АТ «Одесагаз» були оформлені акти приймання-передачі природного газу щодо двох об`єктів, у тому числі об`єкта за адресою: вул. Центральна, 130-Б, сще Великодолинське. Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо відсутності договірних відносин спростовуються наявними у справі доказами та не відповідають фактичним обставинам справи.

Відтак, за твердженням позивача, між сторонами виникли договірні відносини щодо надання АТ «ОДЕСАГАЗ» послуг з розподілу природного газу до об`єктів відповідача, а остання прийняла ці послуги, користуючись природним газом (тобто прийняла оферту), підписавши заяву-приєднання до умов договору розподілу природного газу, здійснюючи споживання природного газу та сплачуючи рахунки оператора ГРМ. Відповідачка остаточно не відмовлялась від послуг розподілу природного газу, про розірвання договору чи припинення розподілу природного газу до її об`єктів не заявляла.

Позивач також зазначає, що відповідно до Протоколу щодо направлення ЗВТ та/або пломб на експертизу, лічильник газу був демонтований, упакований та опломбований у присутності споживача. Відповідальною особою за доставку лічильника на експертизу визначено відповідача, а також вказано дату та місце проведення експертизи. Однак, в порушення приписів чинного законодавства відповідачка не доставила лічильник газу за адресою проведення експертизи. При цьому, незалежно від причин, з яких лічильник не був доставлений на експертизу, ризик настання негативних наслідків покладається саме на особу, яка прийняла на себе відповідний обов`язок.

На переконання позивача, доводи апелянта про те, що наведені в акті ознаки несанкціонованого втручання в роботу засобу вимірювальної техніки не передбачені Кодексом ГРМ як підстава для складання акта про порушення, ґрунтуються на неправильному тлумаченні положень Кодексу. Кодекс не містить вичерпного переліку зовнішніх ознак такого втручання. Навпаки, саме встановлення ознак втручання є підставою для проведення подальших процедур, передбачених Кодексом, у тому числі демонтажу лічильника та його направлення на експертизу. Таким чином, сам по собі факт виявлення ознак втручання повністю відповідав вимогам Кодексу ГРМ та був достатньою підставою для складання акта про порушення.

Згідно з ч.13 ст.8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.7 ст.252 ГПК України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з ч.2 ст.270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

В ході апеляційного розгляду даної справи Південно-західним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України. Позивач скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, 08.02.2016 Солодухо Г.Р. приєдналась до умов договору розподілу природного газу для непобутового споживача шляхом підписання відповідної заяви-приєднання. У заяві вказані наступні персоніфіковані дані споживача за договором: персональний ЕІС-код, як суб`єкта ринку природного газу - 56XO00065DBC00D; опис об`єкта - ПП Солодухо; адреса об`єкта - вул. Леніна, 134, смт Великодолинське, Овідіопольський р-н, Одеська обл.; договір № 020126. При цьому, оператором ГРМ за договором визначено ПАТ "Одесагаз".

31.08.2023 між відповідачкою та ТОВ "Одесагаз-постачання" була укладена додаткова угода до договору № 020126/п на постачання природного газу для споживачів, що не є побутовими від 01.04.2016 (а.с. 62, т.1) про розірвання договору. Цією додатковою угоду погоджено припинення постачання природного газу товариством відповідачу з 01.10.2023. За поясненнями та доказами відповідача (а.с. 63-64, т.1), постачання природного газу на об`єкт відповідачки здійснюється ТОВ "ГК "Нафтогаз України" (а.с. 63-64, т.1).

Доказів щодо розірвання договору розподілу природного газу, до якого Солодухо Г.Р. приєдналась шляхом підписання заяви-приєднання від 08.02.2026, матеріали справи не містять.

Водночас, у період січень, березень-травень 2025 року між ФОП Солодухо Г.Р. та АТ "Одесагаз" були підписані акти приймання-передачі природного газу, якими зафіксовано обсяг розподіленого природного газу на об`єкти, за адресами: вул. Центральна, 134, смт Великодолинське, Овідіопольський р-н, Одеська область та вул. Центральна, 130-Б, смт Великодолинське, Овідіопольський р-н, Одеська область (а.с. 69-72, т.2). Відповідач також заперечує обставину підписання цих актів, в цей же час відповідних належних і допустимих доказів на підтвердження цієї обставини суду не подав.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 61, т.1), відповідачка є власником торгово-розважального комплексу з павільйонами та мініринку, за адресою: вул. Центральна, 130-Б, смт Великодолинське, Овідіопольський р-н, Одеська область.

20.12.2024 уповноваженими представниками позивача було здійснено обстеження та контрольний огляд лічильника газу на об`єкті, що належить відповідачу, а саме за адресою: вул. Центральна, 130-Б, смт Великодолинське, про що складений відповідний акт (а.с. 11, т.1). У акті міститься посилання на договір № 020126, споживача - ПП "Солодухо", представник споживача - Солодухо М.І. За даними акту, на об`єкті встановлений лічильник № 0174032, пломба № 39129424, показники лічильника - 22820 куб.м., витоку газу не виявлено.

02.04.2025 на цьому ж об`єкті за адресою: вул. Центральна, 130-Б, смт Великодолинське, розподіл газу на який здійснюється на підставі договору № 020126, був складений акт про порушення № 07165 (а.с. 14-15, т.1), яким встановлено обставину несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ (комерційного ВОГ, зокрема, лічильника газу): підробка пломби лічильника, сколи та подряпини на склі суматора, пломба наліпка відклеєна № 0006582. За даними лічильника, обсяг споживання газу на час перевірки становив 22838 куб.м. Обстеження проведено за участі Солодухо М.І. та двох представників оператора ГРМ, при цьому, акт містить також зауваження від імені відповідачки, що вона не є спеціалістом у даній сфері та не може визначитись з порушеннями у роботі лічильника. Крім цього, в акті наявний напис про відмову відповідачки від його підпису, а також вказано про необхідність з`явитись споживачу на експертизу та зазначено, що комісія оператора ГРМ з розгляду цього акту про порушення буде проводити засідання 29.05.2025 о 10:45, за адресою: м. Одеса, вул. Одарія, 1. До акту також додано фото (а.с. 25-29, т.1) та відеофіксація.

Далі, 02.04.2025 на вищевказаному об`єкті був складений акт про демонтаж побутового лічильника газу № 7 (а.с. 12, т.1), з якого вбачається, що для проведення експертизи був демонтований лічильник № 0174032, пломба № 39129424, а споживачі Солодухо М.І. та Солодухо Г.Р. від підпису на цьому акті відмовились. В цей же час, 02.04.2025 на вищевказаному об`єкті був складений акт про монтаж побутового лічильника газу № 8 (а.с. 13, т.1), який містить дані про споживачів Солодухо М.І. та Солодухо Г.Р., а також про підпис у графі "споживач": Солодухо М.І., Солодухо Г.Р.

В цей же час, відповідно до протоколу щодо направлення ЗВТ та/або пломби на експертизу від 02.04.2025 № 07165/1 (а.с. 20-21, т.1) демонтований лічильник № 0174032, пломба № 39129424 переданий споживачам - Солодухо М.І. та Солодухо Г.Р. для забезпечення доставки на місце проведення експертизи, за адресою: м. Одеса, вул. Одарія, 1, споживача запрошено на 14.04.2025 о 10:00 для проведення експертизи. Акт містить підпис в графі "споживач" Солодухо М.І., Солодухо Г.Р.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 24, т.1), 10.04.2025 о 17:30 Солодухо Галина Радиславівна звернулась до поліції з повідомленням про виявлений факт крадіжки, за адресою: Одеський р-н, с-ще Великодолинське, вул. Центральна, 134-А. За повідомленням відповідачки було викрадено речі з літньої кухні, а саме: 2 алюмінієві каструлі; чугунок; газовий лічильник, який мав бути переданий на експертизу.

14.04.2025 позивачем був складений акт № 310 (а.с. 9-10, т.1) у присутності Солодухо М.І. про те, що лічильник газу не було надано відповідальною особою, яка взяла на себе відповідальність за доставку лічильника на експертизу згідно з протоколом щодо направлення ЗВТ та/або пломби на експертизу від 02.04.2025.

29.05.2025 відбулось засідання комісії АТ "Одесагаз" з розгляду акту про порушення, складеного на об`єкті за адресою: вул. Центральна, 130-Б, смт Великодолинське, Одеська область, споживання природного газу на якого здійснюється за договором № 020126 (а.с. 22, т.1). Рішенням комісії № 30 акт про порушення було задоволено та вирішено здійснити донарахування вартості необлікованого природного газу на суму 277464,53 грн. Розрахунок здійснений відповідно до акту-розрахунку об`єму необлікованого природного газу (а.с. 16, т.1), з якого вбачається, що сума нарахувань за порушення розрахована виходячи з потужності неопломбованого газоспоживаючого обладнання, а саме: ПГ-4 1од. - 1,5 куб.м. та АОГВ 48кВт (5,7 куб.м./год), згідно з графіком роботи по ціні ВТВ за період з 21.12.2024 по 01.04.2025. Розрахунок проведений виходячи з кількості днів у місяці, потужності газового обладнання - 7,2 куб.м., проведеного об`єму та встановленої ціни за газ. Акт-розрахунок містить повідомлення, що суму нарахувань необхідно сплатити протягом 15 днів з дня отримання акта-розрахунку або звернутись до позивача із заявою про реструктуризацію нарахувань.

Засобами поштового зв`язку 05.06.2025 позивач направив відповідачу на адресу: вул. Центральна, 134, смт Великодолинське, Одеський р-н, Одеська обл., копії вищевказаних рішення комісії від 29.05.2025 та акт-розрахунок об`єму необлікованого природного газу (а.с. 18-19, 23, т.1).

Не здійснення відповідачем оплати вартості необлікованого природного газу в розмірі 277464,53 грн стало підставою для звернення позивача із даним позовом до суду.

Приймаючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та їх задоволення.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дослідивши наявні матеріали справи, доводи та вимог сторін дійшла наступних висновків.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред`явлено позов, у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Чинне законодавство визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу" оператором газорозподільної системи є суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників), а постачальником природного газу (далі - постачальник) є суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу. При цьому, розподіл природного газу - це господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов`язана з переміщенням природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки споживачам, але що не включає постачання природного газу.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 13 Закону України "Про ринок природного газу" споживач зобов`язаний, зокрема: 1) укласти договір про постачання природного газу; 2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; 3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу; 4) забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу; 5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів; 6) надавати стороні, з якою укладено договір про постачання/купівлю-продаж природного газу, інформацію про максимальну номінальну потужність споживання власних об`єктів споживання за договором з оператором газорозподільної/газотранспортної системи, якщо така потужність дозволяє споживати 600 ГВт·год на рік та більше при максимальній виробничій потужності споживання (цілодобове споживання протягом року). У разі порушення або невиконання своїх обов`язків споживач несе відповідальність згідно із законом.

Статтею 40 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу. Типовий договір розподілу природного газу затверджується Регулятором. Оператор газорозподільної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів розподілу природного газу з замовниками. Договір розподілу природного газу є публічним.

Взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб`єктами ринку природного газу, а також правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем, зокрема умови забезпечення: надійної і безпечної експлуатації газорозподільних систем та гарантованого рівня розподілу (переміщення) природного газу до/від суміжних суб`єктів ринку природного газу відповідної якості; комерційного, у тому числі приладового обліку природного газу в газорозподільній системі та визначення його об`ємів і обсягів передачі до/з газорозподільної системи, у тому числі в розрізі суб`єктів ринку природного газу; доступу замовників до газорозподільної системи для приєднання до неї їх об`єктів будівництва або існуючих об`єктів (умови технічного доступу); доступу суб`єктів ринку природного газу до газорозподільної системи для фактичної передачі (розподілу/споживання) належного їм природного газу до/з газорозподільної системи (умови комерційного доступу); механізмів взаємодії оператора газорозподільної системи з операторами суміжних систем та з іншими суб`єктами ринку природного газу, визначені Кодексом газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРС), який затверджено постановою №2494 від 30.09.2015 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

У відповідності до пункту 1 глави 6 розділу X Кодексу ГРС (тут і далі в редакції, станом на час виявлення порушення у спірних правовідносинах) власник комерційного ВОГ або суб`єкт господарювання, що здійснює його експлуатацію на підставі відповідного договору з власником, забезпечує належний технічний стан комерційного ВОГ та його складових (зокрема ЗВТ), а також проведення періодичної повірки ЗВТ (крім населення) в порядку, визначеному главою 7 цього розділу, та відповідає за дотримання правил експлуатації комерційного вузла обліку та його складових (ЗВТ).

Відповідно до п. 2 глави 1 розділу VI Кодексу ГРС доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об`єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2498 (далі - типовий договір розподілу природного газу), в порядку, визначеному цим розділом.

Згідно з п. 1 глави 3 розділу VI Кодексу ГРС договір розподілу природного газу має бути укладений Оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об`єкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні Оператора ГРМ. Споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов`язані укласти договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об`єкт. Здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається. За однією поштовою адресою укладається один договір розподілу природного газу з побутовим споживачем. У випадку наявності у побутового споживача декількох об`єктів за різними поштовими адресами укладаються окремі договори розподілу природного газу по цих об`єктах. Якщо об`єкт побутового споживача перебуває у власності (користуванні) кількох осіб, укладається один договір з одним із співвласників (користувачів) за умови письмової згоди всіх інших співвласників (користувачів), про що робиться відмітка в заяві-приєднанні.

Пунктом 4 глави 3 розділу VI Кодексу ГРС визначено, що договір розподілу природного газу між оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному вебсайті Регулятора та оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.

Згідно з п. 7 глави 3 розділу VI Кодексу ГРС фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка Оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу.

Відповідно до п.1.3 Типового договору розподілу природного газу, фактом приєднання Споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь - яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема, надання підписаної Споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього Договору та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.

Як свідчать наявні матеріали справи 08.02.2016 Солодухо Г.Р. приєдналась до умов договору розподілу природного газу для непобутового споживача, з метою споживання природного газу на об`єкті за адресою: вул. Леніна (Центральна), 134, смт Великодолинське, Овідіопольський район, Одеська область.

Також, як свідчать наявні матеріали справи, у період січень, березень-травень 2025 року між ФОП Солодухо Г.Р. та АТ "Одесагаз" були підписані акти приймання-передачі природного газу, якими зафіксовано обсяг розподіленого природного газу на об`єкти, за адресами: вул. Центральна, 134, смт Великодолинське, Овідіопольський р-н, Одеська область та вул. Центральна, 130-Б, смт Великодолинське, Овідіопольський р-н, Одеська область (а.с. 69-72, т.2).

Відповідно, у даному випадку ФОП Солодухо Г.Р., як споживач природного газу, набула статусу сторони у відносинах з Оператором ГРМ - АТ "Одесагаз" шляхом фактичного приєднання до умов типового договору розподілу природного газу.

Колегія суддів зазначає, що заперечуючи факт підписання заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу для непобутового споживача та вищевказаних актів приймання-передачі природного газу, ФОП Солодухо Г.Р. не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження таких обставин.

Приписами пункту 1 глави 2 розділу ХІ Кодексу ГРС визначено види порушень споживача, внаслідок яких щодо них здійснюється нарахування необлікованих об`ємів (обсягів) природного газу, до яких, зокрема, належить несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ (комерційного ВОГ, зокрема лічильника газу).

Відповідно до п. 1-3 глави 5 розділу XI Кодексу ГРС у разі виявлення у споживача або несанкціонованого споживача порушень, визначених у главі 2 цього розділу, на місці їх виявлення представником Оператора ГРМ складається акт про порушення за формою, наведеною в додатку 20 до цього Кодексу. Акт про порушення після пред`явлення представником Оператора ГРМ службового посвідчення складається в присутності споживача/несанкціонованого споживача та/або незаінтересованої особи (представника власника/користувача, на території чи об`єкті якого сталося порушення, або органу місцевого самоврядування) за умови посвідчення його особи та засвідчується їх особистими підписами. У разі якщо комерційний вузол обліку, на якому сталося порушення, знаходиться на території (в приміщенні) Оператора ГРМ, останній повинен завчасно попередити споживача про час і місце складання акта про порушення. Акт про порушення складається в двох примірниках, один з яких залишається у споживача (несанкціонованого споживача), який має право внести до акта про порушення свої зауваження та заперечення. Представник Оператора ГРМ перед складанням акта про порушення зобов`язаний повідомити споживача (несанкціонованого споживача) про його право внести зауваження та заперечення до акта про порушення, викласти мотиви своєї відмови від його підписання або підписати його без зауважень. У разі відмови споживача (несанкціонованого споживача) від підписання акта про порушення він вважається дійсним, якщо його підписали: або більше одного представника Оператора ГРМ, а відмова споживача (несанкціонованого споживача) від підпису акта про порушення підтверджується відеозйомкою; або представник Оператора ГРМ та одна незаінтересована особа (представника власника/користувача, на території чи об`єкті якого сталося порушення, або органу місцевого самоврядування) за умови посвідчення цієї особи. Акт про порушення щодо відмови побутового споживача (фізичної особи) в доступі до власного об`єкта вважається дійсним, якщо його підписали представник Оператора ГРМ та одна незаінтересована особа (представник житлово-експлуатаційної організації, балансоутримувач або управитель будинку, виборна особа будинкового, вуличного, квартального чи іншого органу самоорганізації населення або представник органу місцевого самоврядування) за умови посвідчення їх осіб. У разі відмови споживача (несанкціонованого споживача) від підписання акта про порушення про це робиться відмітка в обох примірниках акта про порушення, один з яких надсилається споживачу (несанкціонованому споживачу) рекомендованим поштовим відправленням протягом п`яти робочих днів з дня складання такого акта.

Пунктом 4 глави 6 розділу Х Кодексу ГРС передбачено, що за збереження і цілісність комерційних та дублюючих ВОГ та пломб (відбитків їх тавр) відповідає власник (користувач), на території або у приміщенні якого вони встановлені, що має бути зафіксовано у відповідному акті про пломбування.

Відповідно до п. 1, 2 глави 10 Розділу Х Кодексу ГРМ якщо під час перевірки (обстеження) комерційного ВОГ або при контрольному огляді вузла обліку за домовленістю сторін або ініціативою Оператора ГРМ чи споживача (суміжного суб`єкта ринку природного газу) буде ініційована експертиза щодо перевірки пошкодження пломб/ЗВТ чи несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ, вони мають діяти з урахуванням положень цієї глави. Після зняття ЗВТ та/або пломби, пломбувального матеріалу, на якому встановлено пломбу, чи гвинта, на якому закріплено пломбувальний матеріал (далі - пломба), у присутності сторін пломба або ЗВТ пакується в пакет з поліетилену чи з іншого цупкого матеріалу (або в транспортну тару, що передбачена заводом-виробником та зазначена в паспорті на ЗВТ), який опломбовується пломбою Оператора ГРМ з унікальним номером та, за бажанням, пломбою споживача (суміжного суб`єкта ринку природного газу). При цьому представник Оператора ГРМ складає протокол щодо направлення ЗВТ та/або пломби на експертизу (по одному екземпляру для кожної сторони), в якому чітко зазначає: 1) поштову адресу місця проведення експертизи; 2) дату та орієнтовний час проведення експертизи (у випадку проведення експертизи ЗВТ та/або пломби суб`єктами судово-експертної діяльності, діяльність яких регулюється Законом України "Про судову експертизу", Оператор ГРМ зазначає кінцевий строк, до якого має бути передано ЗВТ та/або пломбу до такого суб`єкта); 3) контактний телефон особи Оператора ГРМ (для уточнення інформації щодо проведення експертизи); 4) сторону, відповідальну за доставку ЗВТ та/або пломби на експертизу; 5) дату останньої повірки ЗВТ. Під час складання протоколу щодо направлення ЗВТ та/або пломби на експертизу сторона, яка ініціювала експертизу, визначає, ким буде здійснюватися така експертиза (комісією з проведення експертизи ЗВТ та пломб, яка затверджується наказом Оператора ГРМ, або суб`єктом судово-експертної діяльності, діяльність якого регулюється Законом України "Про судову експертизу"). У випадку проведення експертизи ЗВТ та/або пломби суб`єктами судово-експертної діяльності, діяльність яких регулюється Законом України "Про судову експертизу", передача такого ЗВТ та/або пломби здійснюється у строк, який не повинен перевищувати десяти робочих днів з дня складання протоколу щодо направлення ЗВТ та/або пломби на експертизу. Експертиза ЗВТ та/або пломби має бути проведена протягом десяти робочих днів з дня складання протоколу (крім випадку проведення експертизи ЗВТ та/або пломби суб`єктами судово-експертної діяльності, діяльність яких регулюється Законом України "Про судову експертизу"). Сторона, відповідальна за доставку ЗВТ та/або пломби, визначається за домовленістю сторін (в іншому разі - Оператором ГРМ). Сторона, відповідальна за доставку ЗВТ та/або пломби на експертизу, персонально відповідає за цілісність пломби, встановленої на пакеті (тарі). У разі відмови споживача (суміжного суб`єкта ринку природного газу) від поставлення підпису в протоколі про направлення ЗВТ та/або пломби на експертизу про це в протоколі робиться відповідний запис, а його другий екземпляр надсилається поштою.

Пунктом 6 глави 10 розділу X Кодексу ГРС визначено, що якщо при обстеженні пакувального пакета (тари) виявляється факт пошкодження пломби, встановленої на пакувальному пакеті (тарі), або пакувальний пакет з пломбою/ЗВТ не буде своєчасно доставлений відповідальною стороною на експертизу, а відповідальною стороною за його доставку на експертизу був визначений споживач (суб`єкт ринку природного газу) - факт пошкодження пломби або недоставка на експертизу пакувального пакета має розглядатися як підтвердження фактів (підозр), визначених у протоколі, з відповідними наслідками, передбаченими цим Кодексом.

Відповідно до п. 1 глави 4 Розділу ХІ Кодексу ГРС у разі виявлення оператором ГРМ несанкціонованого газопроводу або несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ розрахунок об`єму необлікованого природного газу здійснюється за номінальною потужністю газового обладнання споживача (несанкціонованого споживача) за період з дня останнього контрольного зняття показань лічильника (контрольного огляду вузла обліку або його перевірки) до дня виявлення порушення (але не більше ніж за 6 місяців) та з урахуванням строку на його усунення.

Згідно з п. 8 глави 5 Розділу ХІ Кодексу ГРС акт про порушення має бути розглянутим комісією з розгляду актів про порушення оператора ГРМ, яка визначає його правомірність та приймає щодо них відповідне рішення. Засідання комісії з розгляду акта про порушення має бути проведено оператором ГРМ не пізніше двомісячного строку з дня складання акта про порушення (крім випадку очікування результатів експертизи ЗВТ, яка проводиться суб`єктами судово-експертної діяльності, діяльність яких регулюється Законом України "Про судову експертизу").

Відповідно до п. 11, 12 глави 5 Розділу ХІ Кодексу ГРС за результатами розгляду акта про порушення на засіданні комісії може бути прийнято рішення про його задоволення (повністю або частково), або необхідність додаткового обстеження чи перевірки, або додаткових пояснень тощо, або скасування акта про порушення. При задоволенні комісією акта про порушення складається акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу і його вартості. При складанні акта-розрахунку враховується таке: 1) розрахований відповідно до вимог цього розділу необлікований (донарахований) об`єм природного газу, що припадає на період до 01 числа місяця, у якому прийнято рішення комісії щодо задоволення акта про порушення (тобто до закритого балансового періоду), не потребує коригування (включення до) закритих періодів, а його вартість у повному обсязі має бути оплачена споживачем (несанкціонованим споживачем) Оператору ГРМ. При цьому вартість природного газу визначається Оператором ГРМ: для побутових споживачів - за цінами закупівлі природного газу Оператором ГРМ для покриття нормативних втрат та виробничо-технологічних витрат або у випадку нездійснення такої закупівлі - за ціною, визначеною для обсягів нормативних втрат та виробничо-технологічних витрат відповідно до положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу протягом періоду необлікованого природного газу; для споживачів, що не є побутовими - середньоарифметичне значення маржинальної ціни придбання, визначеної Оператором ГТС відповідно до положень глави 6 розділу XIV Кодексу ГТС, протягом періоду необлікованого природного газу; 2) розрахований відповідно до вимог цього розділу необлікований (донарахований) об`єм природного газу, що припадає на період після 01-го числа місяця, у якому прийнято рішення комісії щодо задоволення акта про порушення, не включається в баланс поточного календарного місяця за загальними правилами та має бути компенсована споживачем Оператору ГРМ за виключенням обсягів споживання, інформація про величину яких була передана Оператором ГРМ на інформаційну платформу Оператора ГТС відповідно до положень Кодексу ГТС з метою визначення попередньої щодобової алокації відборів. Виключенням є об`єм природного газу, нарахований несанкціонованому споживачу та споживачу, у якого відсутній постачальник, вартість якого має бути оплачена Оператору ГРМ: для побутових споживачів - за цінами закупівлі природного газу Оператором ГРМ для покриття нормативних втрат та виробничо-технологічних витрат або у випадку нездійснення такої закупівлі - за ціною, визначеною для обсягів нормативних втрат та виробничо-технологічних витрат відповідно до положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу протягом періоду необлікованого природного газу; для споживачів, що не є побутовими - середньоарифметичне значення маржинальної ціни придбання, визначеної Оператором ГТС відповідно до положень глави 6 розділу XIV Кодексу ГТС, протягом періоду необлікованого природного газу; 3) при розрахунку необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу відповідно до підпункту 1 цього пункту має бути віднятий об`єм природного газу, фактично нарахований споживачу (інформація про обсяги споживання, яка була передана Оператором ГРМ на інформаційну платформу Оператора ГТС відповідно до положень Кодексу ГТС з метою визначення остаточної алокації щодобових відборів) протягом періоду порушення. Виключенням є несанкціонований відбір природного газу поза охопленням комерційного вузла обліку; 4) при розрахунку необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу пільги та субсидії, на які має право побутовий споживач, не враховуються. Вартість необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу, яка пред`являється до сплати споживачу (несанкціонованому споживачу) в результаті задоволення акта про порушення, зазначається в окремому платіжному рахунку Оператора ГРМ, який надається під особистий підпис споживача (несанкціонованого споживача) або надсилається йому рекомендованим поштовим відправленням разом із супровідним листом, що оформлюється у довільній формі. Якщо об`єм та/або вартість необлікованого (донарахованого) природного газу буде оскаржуватися споживачем (несанкціонованим споживачем) у судовому порядку, тоді до винесення остаточного рішення у судовій справі заборгованість за необлікований (донарахований) об`єм природного газу не вважається простроченою.

Згідно пунктом 1 глави 3 розділу ХІ Кодексу ГРС у разі виявлення Оператором ГРМ несанкціонованого газопроводу або несанкціонованого втручання в роботу лічильника газу розрахунок об`єму необлікованого природного газу здійснюється за граничними об`ємами споживання природного газу населенням (додаток 15 цього Кодексу) з урахуванням усіх газових приладів і пристроїв споживача (фізичної особи) за період з дня останнього контрольного зняття показань лічильника (контрольного огляду вузла обліку або його перевірки) до дня виявлення порушення (але не більше ніж за 6 місяців) та з урахуванням строку на його усунення.

Як вже було вказано вище та підтверджується наявними матеріалами справи, представниками позивача на об`єкті відповідача було виявлено обставину порушення споживачем Кодексу ГРС, а саме встановлено несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ (комерційного ВОГ, зокрема, лічильника газу), про що складений відповідний акт.

У зв`язку з виявленими порушеннями представниками позивача був здійснений демонтаж лічильника, який, відповідно до положень Кодексу ГРС, був запакований у сейф-пакет та переданий споживачу для подальшої передачі на експертизу. Приймаючи до уваги наявний у справі протокол щодо направлення ЗВТ та/або пломби на експертизу від 02.04.2025 № 07165/1, а також подану особисто відповідачкою заяву до поліції про крадіжку лічильника, судова колегія вважає, що у розумінні вищевказаних норм права, відповідачка у спірних правовідносинах є особою, яка персонально відповідає за доставку лічильника на експертизу та цілісність пломби, встановленої на пакеті (тарі).

В цей же час, відповідачка не виконала обов`язку щодо доставки лічильника на експертизу, що в силу пункту 6 Глави 10 Розділу Х Кодексу ГРС кваліфікується як підтвердження викладеного у складеному позивачем акті факту порушення.

Відтак, наявні в матеріалах справи акт про порушення та обставина недоставки споживачем лічильника на експертизу, у сукупності підтверджують факт порушення відповідачкою Кодексу газорозподільних систем у вигляді несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ (лічильника газу).

За результатом розгляду акту про порушення позивачем було прийнято рішення про його задоволення, у зв`язку з чим здійснено донарахування вартості об`єму необлікованого природного газу за період з дати останньої повірки лічильника до дати виявлення порушення за відповідною формулою, що відповідає вимогам Кодексу ГРС. Доказів щодо неправильності проведеного позивачем розрахунку вартості необлікованої (донарахованого) об`єму природного газу відповідачкою не подано. Судом встановлено, що позивачем було направлено акт про порушення та акт-розрахунок на адресу Солодухо Г.Р., вказану нею у заяві-приєднання від 08.02.2026, натомість відповідачкою вартість необлікованого газу не сплачено.

За вищевикладених обставин, враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів здійснення відповідачкою оплати вартості необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу, нарахованої за актом про порушення від 02.04.2025 № 07165, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що вимоги позивача до ФОП Солодухо Г.Р. в частині стягнення грошових коштів є обґрунтованими.

Колегія суддів відхиляє твердження апелянта про те, що ФОП Солодухо Г.Р. не підписувала заяву-приєднання до умов договору, та не є власником об`єкту на якому позивачем було виявлено обставину порушення споживачем Кодексу ГРС, з огляду на таке.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст.76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з п. 12.3. Типового договору розподілу природного газу цей Договір може бути розірваний за згодою Сторін або за ініціативою Споживача у порядку, визначеному законодавством України. У разі зміни власника об`єкта, підключеного в установленому порядку до газорозподільної системи Оператора ГРМ, та необхідності укладення Договору з новим власником Договір з попереднім власником може бути розірвано Оператором ГРМ в односторонньому порядку. При цьому одностороннє розірвання договору не звільняє попереднього власника від виконання зобов`язань у частині оплати наданих послуг.

Втім, наявні матеріали справи не містять, а відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження повідомлення позивача про зміну власника об`єкта, підключеного в установленому порядку до газорозподільної системи Оператора ГРМ та/або ініціювання розірвання договору розподілу природного газу.

Також, як вже було вказано вище, відповідачем не надано доказів на підтвердження обставини не підписання заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу.

Щодо посилання апелянта на відмову у задоволенні клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, яка була необхідна для встановлення факту підписання відповідачкою заяви-приєднання, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до чч. 1, 3 ст. 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення. Означена правова позиція висловлена, зокрема, в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.01.2018 у справі №907/425/16 та від 24.01.2018 у справі №917/50/17.

За ч. 1 ст. 101 ГПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Відповідно до ст. 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст. 86 цього Кодексу.

Втім, у даному випадку відповідач не скористався своїм правом на подання висновку експерта, складеного на його замовлення.

До того ж, з огляду на умови п.1.3 Типового договору розподілу природного газу, фактом приєднання Споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь - яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема, сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.

У даному випадку, такими діями є підписання між ФОП Солодухо Г.Р. та АТ "Одесагаз" актів приймання-передачі природного газу, якими зафіксовано обсяг розподіленого природного газу на об`єкти відповідача.

А тому, у даному випадку, факт приєднання відповідачки до умов договору розподілу природного газу підтверджується не лише шляхом підписання заяви-приєднання до умов такого договору, але й фактом підписання актів приймання-передачі природного газу та його фактичного споживання.

Не заслуговують на увагу й твердження скаржниці про те, що вона не була відповідальною особою за доставку лічильника на експертизу, оскільки вони спростовуються наявними матеріалами справи.

Так, відповідно до протоколу щодо направлення ЗВТ та/або пломби на експертизу від 02.04.2025 № 07165/1 (а.с. 20-21, т.1) демонтований лічильник № 0174032, пломба № 39129424 переданий споживачам - Солодухо М.І. та Солодухо Г.Р. для забезпечення доставки на місце проведення експертизи, за адресою: м. Одеса, вул. Одарія, 1, споживача запрошено на 14.04.2025 о 10:00 для проведення експертизи. Акт містить підпис в графі "споживач" Солодухо М.І., Солодухо Г.Р.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 24, т.1), 10.04.2025 о 17:30 Солодухо Галина Радиславівна звернулась до поліції з повідомленням про виявлений факт крадіжки, за адресою: Одеський р-н, с-ще Великодолинське, вул. Центральна, 134-А. За повідомленням відповідачки було викрадено речі з літньої кухні, а саме: 2 алюмінієві каструлі; чугунок; газовий лічильник, який мав бути переданий на експертизу.

14.04.2025 позивачем був складений акт № 310 (а.с. 9-10, т.1) у присутності Солодухо М.І. про те, що лічильник газу не було надано відповідальною особою, яка взяла на себе відповідальність за доставку лічильника на експертизу згідно з протоколом щодо направлення ЗВТ та/або пломби на експертизу від 02.04.2025.

Отже, саме відповідачка була тією особою на яку було покладено обов`язок щодо доставки лічильника на експертизу, а також в якої такої лічильник фактично перебував, з огляду на її заяви про його викрадення, однак такого обов`язку не виконала та не доставила його до експертної установи.

Пунктом 6 глави 10 розділу X Кодексу ГРС визначено, що якщо при обстеженні пакувального пакета (тари) виявляється факт пошкодження пломби, встановленої на пакувальному пакеті (тарі), або пакувальний пакет з пломбою/ЗВТ не буде своєчасно доставлений відповідальною стороною на експертизу, а відповідальною стороною за його доставку на експертизу був визначений споживач (суб`єкт ринку природного газу) - факт пошкодження пломби або недоставка на експертизу пакувального пакета має розглядатися як підтвердження фактів (підозр), визначених у протоколі, з відповідними наслідками, передбаченими цим Кодексом.

Пунктами 1,4,5,6 глави 11 розділу X Кодексу ГРС якщо при обстеженні пакувального пакета (тари) виявляється факт пошкодження пломби, встановленої на пакувальному пакеті (тарі), або пакувальний пакет із ЗВТ не був доставлений відповідальною стороною на повірку протягом трьох робочих днів, а відповідальною стороною за його доставку на повірку було визначено: споживача (суб`єкта ринку природного газу), - факт пошкодження пломби або недоставка на повірку пакувального пакета мають розглядатися як підтвердження фактів (підозр), визначених в протоколі, з відповідними наслідками, передбаченими цим Кодексом.

З приводу тверджень апелянта про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт несанкціонованого втручання в роботу засобу вимірювальної техніки, оскільки зазначені в акті про порушення № 07165 від 02.04.2025 обставини (підробна пломба, сколи та подряпини на склі суматора, відклеєна пломба-наклейка) самі по собі не підтверджують втручання в роботу лічильника та викривлення даних обліку природного газу, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з ст. 1 глави 2 Розділу XI Кодексу, до порушень споживача, які кваліфікуються як несанкціонований відбір природного газу з ГРМ (крадіжка газу) та внаслідок яких щодо них здійснюється нарахування не облікованих об`ємів (обсягів) природного газу, належать: 3) несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ (комерційного ВОГ, зокрема лічильника газу).

Глава 1 Розділ І Кодексу ГРС - несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ/лічильника газу (згідно з визначенням, що міститься у Кодексі ГРС) - втручання в роботу або конструкцію чи складові комерційного вузла обліку (зокрема лічильника газу), у тому числі шляхом їх підробки, пошкодження чи пошкодження на них пломб, впливу дії спрямованого постійного магнітного поля або зміни конфігурації даних обчислювача/ коректора об`єму газу (первинного програмування чи протоколу параметризації), внаслідок чого витрата (споживання) природного газу комерційним вузлом обліку не обліковується (обліковується частково чи з порушенням законодавства), та інші дії, що призводять до викривлення даних обліку природного газу.

Статтею 1 глави 4 Розділу XI Кодексу ГРМ України передбачено, що « у разі виявлення Оператором ГРМ несанкціонованого газопроводу або несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ розрахунок об`єму необлікованого природного газу здійснюється за номінальною потужністю газового обладнання споживача (несанкціонованого споживача) за період з дня останнього контрольного зняття показань лічильника (контрольного огляду вузла обліку або його перевірки) до дня виявлення порушення (але не більше ніж за 6 місяців) та з урахуванням строку на його усунення. Якщо несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ здійснено шляхом прихованих заходів, початок періоду, за який визначається об`єм необлікованого природного газу, визначається з дня встановлення відповідного ЗВТ та/або пломби, які виявились пошкодженими (їх встановлення повинно підтверджуватися відповідним актом про їх встановлення), але не більше 12 місяців».

Згідно з пунктом 4 глави 6 розділу X Кодексу ГРС за збереження і цілісність комерційних та дублюючих ВОГ та пломб (відбитків їх тавр) відповідає власник (користувач), на території або у приміщенні якого вони встановлені, що має бути зафіксовано у відповідному акті про пломбування.

Відповідно, саме відповідач, як споживач природного газу, несе відповідальність за збереження і цілісність вузла обліку природного газу (ВОГ), зокрема, лічильника газу типу Elster BK G-6T заводський № 10402202, навіть у тому разі, якщо несанкціоновані заходи, здійснені не споживачем, а іншою особою, внаслідок яких здійснюється необліковане (обліковане частково чи з порушенням законодавства) використання природного газу.

Спростовуються наявними матеріалами справи й твердження апелянта про неналежне повідомлення відповідачки про дату засідання комісії, оскільки у рішенні комісії №30 від 29.05.2025 міститься підпис відповідача датований 29.05.2025 про незгоду з рішенням комісії, що свідчить про обізнаність з таким рішенням.

Щодо посилання апелянта на безпідставну відмову у зупиненні провадження у справі до вирішення пов`язаних судових справ № 509/3998/25 та № 916/1778/26, предметом яких є, зокрема, оскарження рішення комісії АТ «Одесагаз», правомірності донарахування вартості необлікованого газу та дійсності заяви-приєднання, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Водночас як верховенство права, так і розумність строків розгляду справи судом належать до основних засад (принципів) господарського судочинства за частиною 3 цієї ж статті.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 01.03.2024 у справі № 910/17615/20, зазначив, що: по-перше, провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього; по-друге, під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи необхідно розуміти те, що обставини, які розглядаються в такій справі, не можуть бути встановлені судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, черговості розгляду вимог тощо; по-третє, обов`язкова пов`язаність справи, що зупиняється, з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.

Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі з огляду на вимоги пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України, суд повинен у кожному конкретному випадку з`ясувати:

- чи існує вмотивований зв`язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства;

- чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду цієї справи з вказівкою на обставини, які встановлюються судом в іншій справі.

Під неможливістю розгляду справи необхідно розуміти відсутність у господарського суду можливості самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Водночас, пункт 5 частини 1 статті 227 ГПК України установлює, що суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

У даному випадку предметом позову є вимога позивача до відповідача про стягнення донарахувань необлікованого обсягу природного відповідно до рішення комісії, оформленого протоколом від 29.05.2025 № 30.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують або спростовують наявність допущених відповідачем порушень відповідно до Кодексу ГРМ, а саме несанкціонованого втручання у роботу ЗВТ.

Зазначені обставини, на думку колегії суддів, можуть бути встановлені судом самостійно на підставі наявних і поданих сторонами доказів.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, колегія суддів вважає, що наведені скаржником порушення допущені судом першої інстанції не знайшли свого підтвердження, а тому підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні, що зумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваної ухвали без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення Господарського суду Одеської області від 19.06.2026 по справі №916/3835/25 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Датою складання та підписання даної постанови є 09.11.2026.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Принцевська Н.М.

Суддя Філінюк І.Г.