Постанова № 141388917 у справі № 910/15217/25 від 26.10.2026

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 [телефон приховано] inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2026 р. Справа№ 910/15217/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Барсук М.А.

при секретарі Реуцькій Т.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Павлов П.І., дов. № 24/а від 17.12.2025;

від відповідача: не з`явився,

розглянувши апеляційну скаргу державного підприємства "Об`єднана компанія "Укрвуглереструктуризація" на рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2026 у справі № 910/15217/25 (суддя - Ломака В.С.)

за позовом державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"

до державного підприємства "Об`єднана компанія "Укрвуглереструктуризація"

про стягнення 5 003 689,45 грн,-

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2025 року державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності (далі - ДПЗД) "Укрінтеренерго" (далі також - Підприємство) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до державного підприємства (далі - ДП) "Об`єднана компанія (далі - ОК) "Укрвуглереструктуризація" (далі також - Компанія) про стягнення 5 003 689,45 грн, з яких: 1 659 319,92 грн заборгованості за спожиту електричну енергію в березні 2019 року; 31 530,80 грн заборгованості за спожиту електричну енергію в лютому 2020 року; 1 835 955,40 грн 15 % річних та 1 506 883,33 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29.01.2019 між ДПЗД "Укрінтеренерго", як постачальником, та ДП "ОК "Укрвуглереструктуризація", як споживачем, укладено договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" № 2/ОТ-19 (далі - договір), за умовами якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб його електроустановок, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору. Позивач зазначав, що на виконання умов договору у січні, лютому, березні 2019 року та лютому 2020 року, передав споживачу 1 802 098 кВт*год. електричної енергії загальною вартістю 5 114 065,52 грн, проте відповідач отриману електричну енергіє оплатив з простроченням й лише за січень та лютий 2019 року у сумі 3 423 214,80 грн, у зв`язку з чим позивач просив стягнути заборгованість за спожиту відповідачем електричну енергію в березні 2019 року та лютому 2020 року, а також 15 % річних та інфляційні втрати, які нараховані за прострочення виконання грошового зобов`язання зі сплати спожитої електричної енергії за січень, лютий, березень 2019 року за загальний період з 20.02.2019 по 30.09.2025 (згідно розрахунку; а.с. 40 том 1).

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.05.2026 у справі № 910/15217/25 позов задоволено частково. Стягнуто з ДП "ОК "Укрвуглереструктуризація" на користь ДПЗД "Укрінтеренерго" 1 690 850,72 грн боргу, 1 783 769,31 грн 15 % річних, 1 453 097,10 грн інфляційних втрат та 59 132,60 грн витрат по сплаті судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що заборгованість відповідача за договором за поставлену позивачем електричну енергію у березні 2019 року та лютому 2020 року складає 1 690 850,72 грн та підтверджена належними доказами. Разом з цим, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати отриманої від постачальника за січень, лютий, березень 2019 року електричної енергії, обґрунтованою сумою 15 % річних та інфляційних втрат, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за дійсні чітко визначені Підприємством періоди прострочення є 1 783 769,31 грн 15 % річних та 1 453 097,10 грн інфляційних втрат за загальний період нарахування з 20.02.2019 по 30.09.2025.

Не погоджуючись із вказаним рішенням ДП "ОК "Укрвуглереструктуризація" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначав, що:

- договір діяв у частині постачання електричної енергії виключно до 31.03.2019 (90-денний максимальний строк постачання постачальником "останньої надії"), а отже постачання у лютому 2020 року не охоплювалось договірними відносинами цього договору, що виключає застосування його умов до спірних правовідносин;

- позов містить взаємовиключні твердження щодо заборгованості за спожиту електричну енергію за період січень-березень 2019 року, лютий 2020 року у сумі 1 690 850,72 грн, а у прохальній частині позивач просив стягнути 1 690 850,72 грн заборгованість за березень 2019 та лютий 2020 року. Аналогічно щодо 15 % річних та інфляційних втрат, які нараховані позивачем за період 20.02.2019 по 31.10.2023 на прострочений борг, який позивач визнає сплаченим 25.06.2019 (за січень і лютий 2019 року);

- спірний договір є договором приєднання та укладається з моменту фактичного постачання електричної енергії (акцепту шляхом конклюдентних дій), тож збільшення строку позовної давності у такому договорі можливе лише за умови, що відповідна умова чітко доведена до споживача і прийнята ним. Разом з цим позивачем не доведено, яка саме комерційна пропозиція є дійсним додатком до договору та який її зміст погоджений сторонами на момент укладення договору. Умова про збільшення строку позовної давності у договорі приєднання має тлумачитися у частині принципів захисту слабшої сторони. Також фактичне поновлення перебігу позовної давності відбулось з 04.09.2025, у зв`язку з чим позивачем пропущений строк для пред`явлення позову в частині стягнення суми боргу за березень 2019 року, 15 % річних від простроченої суми та інфляційних втрат;

- нарахування позивачем 15 % річних та інфляційних втрат на сплачений відповідачем борг за період з 26.06.2019 до 31.10.2023 є безпідставним;

- заявлені позивачем суми 15 % річних та інфляційних втрат є надмірно великими порівняно з характером порушення зобов`язання;

- позов до господарського суду подав представник позивача без надання наказу про прийняття на роботу та посадової інструкції, з яких вбачалось би право працівника подавати відповідний позов.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2026 у справі № 910/15217/25, у складі колегії суддів: Руденко М.А. (головуючий), Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю., зокрема, відкрито апеляційне провадження та призначено розгляд справи на 08.09.2026.

08.07.2026 до апеляційного суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу, в якому представник зазначав, що між сторонами був укладений договір з початку фактичного постачання електричної енергії, при цьому відсутні підстави вважати про наявність будь-яких суперечностей у заявленій позивачем частині позовних вимог. Щодо посилань скаржника на безпідставність нарахування інфляційних втрат та 15 % річних від простроченої суми, то вони передбачені умовами договору та нормами Цивільного кодексу (далі - ЦК) України. Водночас строк позовної давності щодо заявлених вимог позивачем не було пропущено.

08.09.2026 судове засідання не відбулось, в зв`язку з оголошенням повітряної тривоги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2026 розгляд апеляційної скарги призначено на 17.09.2026.

17.09.2026 судове засідання не відбулось, в зв`язку з перебуванням судді з колегії у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2026 розгляд апеляційної скарги призначено на 24.09.2026.

24.09.2026 судове засідання не відбулось, в зв`язку з оголошенням повітряної тривоги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2026 розгляд апеляційної скарги призначено на 20.10.2026.

20.10.2026 судове засідання не відбулось, в зв`язку з оголошенням повітряної тривоги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2026 розгляд апеляційної скарги призначено на 26.10.2026.

У судовому засіданні, що відбулось 26.10.2026, позивач вказував на законність прийнятого судом першої інстанції рішення та необґрунтованість доводів апеляційної скарги. Відповідач у судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином та за висновками апеляційного суду неявка його представника не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Також відповідно до рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), що набули статусу остаточного, зокрема, "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики ЄСПЛ критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, листом № Д3-03/27 від 04.01.2019 ДП "Регіональні електричні мережі" (а.с. 22 том 1), яке є оператором системи розподілу (далі - ОСР) згідно реєстру суб`єктів господарювання, що проводять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, та на яке покладено функції адміністратора комерційного обліку (далі - АКО) відповідно до положень постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП / Регулятор) № 312 (у редакції, яка діяла до 01.07.2024), повідомило позивача про те, що Компанію віднесено до категорії споживачів, постачання електричної енергії яким здійснює постачальник останньої надії, з 01.01.2019.

29.01.2019 між ДПЗД "Укрінтеренерго", як постачальником, та ДП "ОК "Укрвуглереструктуризація", як споживачем, укладено договір (шляхом приєднання споживача до умов договору) про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" № 2/ОТ-19 (далі - договір; а.с. 13-17 том 1) на умовах відповідного публічного договору та діючої у спірний період комерційної пропозиції № 2 від 27.12.2018 (далі - Комерційна пропозиція; а.с. 19-21 том 1), за умовами якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб його електроустановок, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору, що зазначені в додатку № 1 (Комерційна пропозиція) (п. 2.1 договору).

Відповідно до п. 5.1 договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з комерційною пропозицією з постачання електричної енергії постачальником останньої надії, яка є додатком № 1 до договору.

Згідно з п. 5.8 договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Умовами Комерційної пропозиції встановлено, що:

- за постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" споживач сплачує 100 % від орієнтовної вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5-ти банківських (робочих) днів з моменту отримання споживачем рахунку;

- орієнтовна вартість розраховується шляхом множення прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на ціну, за якою здійснюється постачання електричної енергії постачальником. Прогнозований обсяг споживання електричної енергії визначається на підставі даних, отриманих постачальником від оператора системи розподілу (передачі) (далі - ОС);

- остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому місяці здійснюється споживачем на підставі виставленого постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої споживачем електричної енергії, зазначеної в акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою споживачем за розрахунковий період з урахуванням податку на додану вартість (далі - ПДВ);

- акт купівлі-продажу складається на підставі даних про фактичне споживання споживача, отриманих від ОС. У разі наявності зауважень до акта купівлі-продажу, споживач оформлює протокол розбіжностей, в якому вказує обсяг електричної енергії, по якому є розбіжності. Уповноважені особи постачальника та споживача терміново проводять переговори з метою усунення розбіжностей;

- до усунення розбіжностей сторони керуються даними, вказаними ОС, з подальшим коригуванням після врегулювання розбіжностей;

- споживач здійснює плату за послугу з розподілу електричної енергії через постачальника;

- споживач, який прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника зобов`язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов`язання, а також 15 % річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання;

- керуючись ст. 259 ЦК України сторони домовились встановити в цьому договорі збільшений строк позовної давності: строк загальної позовної давності щодо вимог про стягнення боргу тривалістю 5-ть років; строк спеціальної позовної давності щодо вимог про стягнення штрафних санкцій (штраф, пеня) тривалістю два роки;

- договір набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого Правилами роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ), та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 календарних днів. Якщо споживач протягом 90 календарних днів не укладе відповідний договір про постачання з іншим електропостачальником або договір купівлі-продажу електричної енергії на ринку електричної енергії, електроживлення його об`єкта (об`єктів) має бути припинено оператором системи за зверненням постачальника.

Комерційна пропозиція підписана сторонами та скріплена їх печатками.

Додатком до Комерційної пропозиції є ціни, за якими здійснюється постачання електричної енергії споживача постачальником "останньої надії" (а.с. 21 том 1)

Пунктом 5.10 договору встановлено, що оплата виставленого постачальником рахунка за цим договором має бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5-ти робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5-ти робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.

Відповідно до пп. 2, 6 п. 6.2 договору споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії та відшкодовувати постачальнику збитки, понесені ним у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням споживачем своїх зобов`язань перед постачальником, що покладені на нього чинним законодавством, та/або цим договором.

За невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством (п. 9.1 договору).

Зі змісту п. 13.1 договору вбачається, що договір набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ, та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 календарних днів.

Договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками.

На виконання умов договору та на підставі звітів ОСР про фактичний (звітний) корисний відпуск електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів постачальника останньої надії (споживання електричної енергії Компанією): за січень, лютий, березень 2019 року та лютий 2020 року, Підприємство виставило Компанії платежі у сумі 5 114 065,52 грн за 1 802 098 кВт*год., а саме:

- за січень 2019 року рахунок № 00[телефон приховано]/26/О01/03029 від 09.02.2019 та акт купівлі-продажу електроенергії за січень 2019 року № 000114 від 31.01.2019 (отримані відповідачем 12.02.2019) на обсяг спожитої електричної енергії в розмірі 640 625 кВт*год. на загальну суму 1 816 817,63 грн з ПДВ (підписаний сторонами та скріплений їх печатками) (а.с. 23-25 том 1);

- за лютий 2019 року рахунок № 00[телефон приховано]/26/О02/05054 від 06.03.2019 та акт купівлі-продажу електроенергії за лютий 2019 року № 001404 від 28.02.2019 (отримані відповідачем 12.03.2019) на обсяг спожитої електричної енергії в розмірі 566 429 кВт*год. на загальну суму 1 606 397,17 грн з ПДВ (підписаний сторонами та скріплений їх печатками) (а.с. 24, 27-28 том 1);

- за березень 2019 року рахунок № 00[телефон приховано]/26/О03/06082 від 10.04.2019 та акт купівлі-продажу електроенергії за березень 2019 року № 002213 від 31.03.2019 (отримані відповідачем 12.04.2019) на обсяг спожитої електричної енергії в розмірі 585 090 кВт*год. на загальну суму 1 659 319,92 грн з ПДВ (підписаний сторонами та скріплений їх печатками) (а.с. 30-32 том 1);

- за лютий 2020 року рахунок № 00[телефон приховано]/26/О02/08351 від 11.03.2020 та акт купівлі-продажу електроенергії за лютий 2020 року від 29.02.2020 (отримані відповідачем 17.03.2020) № 003473 на обсяг спожитої електричної енергії в розмірі 9 954 кВт*год. на загальну суму 31 530,80 грн з ПДВ (підписаний постачальником та скріплений його печаткою) (а.с. 35-37 том 1).

Компанія вартість спожитої у січні та лютому 2019 року електричної енергії на загальну суму 3 423 214,80 грн оплатила з простроченням, погасивши відповідну заборгованість 26.06.2019 (згідно виписки по банківському рахунку Підприємства за 26.06.2019; а.с. 26 том 1), тоді як вартість поставленої відповідачу в березні 2019 року та лютому 2020 року електричної енергії на загальну суму 1 690 850,72 грн оплачена Компанією не була.

Листом № 44/11-006288 від 16.11.2023 Підприємство звернулося до відповідача (а.с. 41-43 том 1) з вимогою про погашення наявної у Компанії заборгованості у загальному розмірі 1 690 850,72 грн (за березень 2019 року та лютий 2020 року), а також нарахованих позивачем сум пені, інфляційних втрат та 15 % річних.

Крім того, листом № 44/11-011093 від 26.08.2025 Підприємство повторно звернулося до Компанії з претензією-вимогою про сплату наявної у Компанії заборгованості у загальному розмірі 1 690 850,72 грн (а.с. 44-46 том 1).

Однак вказані вимоги були залишені відповідачем без задоволення, у зв`язку із чим Підприємство звернулося до господарського суду міста Києва з даним позовом щодо стягнення з відповідача 1 659 319,92 грн заборгованості за спожиту електричну енергію в березні 2019 року; 31 530,80 грн заборгованості за спожиту електричну енергію в лютому 2020 року; 1 835 955,40 грн 15 % річних та 1 506 883,33 грн інфляційних втрат.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що заборгованість відповідача за договором за поставлену позивачем електричну енергію у березні 2019 року та лютому 2020 року складає 1 690 850,72 грн та підтверджена належними доказами. Разом з цим, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати отриманої від постачальника за січень, лютий, березень 2019 року електричної енергії, обґрунтованою сумою 15 % річних та інфляційних втрат, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за дійсні чітко визначені Підприємством періоди прострочення є 1 783 769,31 грн 15 % річних та 1 453 097,10 грн інфляційних втрат за загальний період нарахування з 20.02.2019 по 30.09.2025.

Переглядаючи спір колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" (далі - Закон) учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про постачання електричної енергії постачальником останньої надії.

Частиною 2 ст. 1 Закону визначено, що постачальник останньої надії це визначений відповідно до цього Закону електропостачальник, який за обставин, встановлених цим Законом, не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу.

За приписами ч. 1 ст. 64 Закону постачальник останньої надії надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі: банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника; завершення строку дії ліцензії, зупинення або анулювання ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника; невиконання або неналежного виконання електропостачальником правил ринку, правил ринку на добу наперед та внутрішньодобового ринку, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам; необрання споживачем електропостачальника, зокрема, після розірвання договору з попереднім електропостачальником; в інших випадках, передбачених правилами роздрібного ринку.

Частиною 6 ст. 64 Закону встановлено, що постачальник останньої надії здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником останньої надії, що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник останньої надії оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті.

Положеннями п. 1.2.9 глави 1.2 розділу І Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 (далі - ПРРЕЕ), встановлено, що постачальник останньої надії здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником останньої надії, зміст якого визначається постачальником останньої надії на основі типового договору про постачання електричної енергії постачальником останньої надії (додаток 7 до цих Правил), є публічним договором приєднання та вважається укладеним у визначених законодавством України та цими Правилами випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником останньої надії.

Відповідно до ч. 8 ст. 64 Закону (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договір постачання електричної енергії між постачальником останньої надії і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

За умовами ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Тобто, законодавчими положеннями встановлено, що договір про постачання електричної енергії постачальником останньої надії укладається на підставі дій споживача споживання електричної енергії. Відтак, у разі настання обставин, визначених у ч. 1 ст. 64 Закону, постачальник останньої надії надає послуги з постачання електричної енергії та не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу, а факт приєднання до публічного договору постачання електричної енергії від постачальника останньої надії відбувається по факту споживання електричної енергії без укладення договору з іншим електропостачальником.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 20.09.2021 у справі № 910/8958/20.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1023-р від 12.12.2018 (зі змінами) Підприємство визначено постачальником останньої надії з 01.01.2019 до 31.12.2024 та на підставі постанови НКРЕКП № 1344 від 06.11.2018 позивачу видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу.

Відповідно до пп. 5, 7 п. 5.4.2 ПРРЕЕ постачальник останньої надії зобов`язаний: оприлюднити та оновлювати на своєму офіційному веб-сайті типовий договір про постачання електричної енергії постачальником останньої надії та інформацію про умови постачання, ціни на електричну енергію, а також про право споживача на вибір електропостачальника; розміщувати на своєму офіційному вебсайті інформацію щодо порядку укладення та приєднання споживача до договору про постачання електричної енергії постачальником останньої надії, у тому числі з використанням електронної ідентифікації за допомогою інформаційно-комунікаційних систем та/або засобів електронної комунікації.

З 27.12.2018 на виконання положень ст. 64 Закону Підприємством, як постачальником останньої надії, на своєму офіційному веб-сайті у мережі інтернет за адресою: www.uie.kiev.ua розміщено: порядок приєднання до умов договору постачання електричної енергії постачальником останньої надії, договір про постачання електричної енергії постачальником останньої надії; комерційну пропозицію для постачання електричної енергії споживачам постачальником останньої надії; додаток № 1 до комерційної пропозиції до договору на постачання електричної енергії постачальником останньої надії; порядок формування ціни, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником останньої надії.

За приписами ч. 1 ст. 45 Закону розподіл електричної енергії здійснюється оператором системи розподілу (далі - ОСР). Діяльність з розподілу електричної енергії підлягає ліцензуванню відповідно до законодавства.

Пунктом 10 (11) ПРРЕЕ (в редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що до запуску електронної платформи адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний ОСР.

Відповідно до ч. 3 ст. 46 Закону ОСР зобов`язаний надавати повідомлення про договірні обсяги купівлі-продажу електричної енергії за двосторонніми договорами у порядку, визначеному правилами ринку; при застосуванні процедур зміни/заміни електропостачальника надавати новому електропостачальнику інформацію про споживачів, приєднаних до його системи розподілу, яким здійснював продаж попередній електропостачальник, в обсягах та порядку, визначених Регулятором; надавати учасникам ринку інформацію, необхідну для виконання ними функцій на ринку в обсягах та порядку, визначених правилами ринку, кодексом системи передачі, кодексом систем розподілу, кодексом комерційного обліку та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

Таким чином на ОСР покладено обов`язок повідомляти Підприємство, як постачальника останньої надії, про споживачів, яких було віднесено на постачання останнього.

За п. 4.12 розділу IV ПРРЕЕ розрахунки між споживачем та електропостачальником здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.

Факт споживання електричної енергії споживачем підтверджується даними комерційного обліку (обсяги), що надає постачальнику останньої надії ОС, відповідно до приписів постанови НКРЕКП № 312 та згідно з Тимчасовим порядком визначення обсягів купівлі електричної енергії на ринку електричної енергії електропостачальниками та ОСР на перехідний період, затвердженим постановою НКРЕКП № 2118 від 28.12.2018 (далі - Тимчасовий порядок), а саме шляхом надання постачальнику останньої надії звіту за фактичне споживання електричної енергії споживачами постачальника за розрахунковий період.

Положеннями п. 6.2 Тимчасового порядку встановлено, що до 8 числа М+1 (місяця, що є наступним за розрахунковим місяцем) ОСР на підставі фактичних обсягів надходження електричної енергії до електричних мереж та фактичного корисного відпуску електричної енергії по кожному споживачу за місцем провадження господарської діяльності з розподілу/передачі електричної енергії ОСР/НЕК формують, зокрема: фактичні (звітні) обсяги купівлі електричної енергії по кожному електропостачальнику у місяці, у тому числі з розбивкою по групі а і групі б та фактичний (звітний) корисний відпуск електричної енергії у розрахунковому місяці по кожному споживачу.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За умовами ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Частиною 1 ст. 275 Господарського кодексу України (чинного на час виникнення спірних правовідносин) за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 58 Закону споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору та на підставі звітів ОСР про фактичний (звітний) корисний відпуск електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів постачальника останньої надії (споживання електричної енергії Компанією): за січень, лютий, березень 2019 року та лютий 2020 року, Підприємство виставило Компанії платежі у сумі 5 114 065,52 грн за 1 802 098 кВт*год., а саме: за січень 2019 року рахунок № 00[телефон приховано]/26/О01/03029 від 09.02.2019 та акт купівлі-продажу електроенергії за січень 2019 року № 000114 від 31.01.2019 (отримані відповідачем 12.02.2019) на обсяг спожитої електричної енергії в розмірі 640 625 кВт*год. на загальну суму 1 816 817,63 грн з ПДВ (підписаний сторонами та скріплений їх печатками) (а.с. 23-25 том 1); за лютий 2019 року рахунок № 00[телефон приховано]/26/О02/05054 від 06.03.2019 та акт купівлі-продажу електроенергії за лютий 2019 року № 001404 від 28.02.2019 (отримані відповідачем 12.03.2019) на обсяг спожитої електричної енергії в розмірі 566 429 кВт*год. на загальну суму 1 606 397,17 грн з ПДВ (підписаний сторонами та скріплений їх печатками) (а.с. 24, 27-28 том 1); за березень 2019 року рахунок № 00[телефон приховано]/26/О03/06082 від 10.04.2019 та акт купівлі-продажу електроенергії за березень 2019 року № 002213 від 31.03.2019 (отримані відповідачем 12.04.2019) на обсяг спожитої електричної енергії в розмірі 585 090 кВт*год. на загальну суму 1 659 319,92 грн з ПДВ (підписаний сторонами та скріплений їх печатками) (а.с. 30-32 том 1); за лютий 2020 року рахунок № 00[телефон приховано]/26/О02/08351 від 11.03.2020 та акт купівлі-продажу електроенергії за лютий 2020 року від 29.02.2020 (отримані відповідачем 17.03.2020) № 003473 на обсяг спожитої електричної енергії в розмірі 9 954 кВт*год. на загальну суму 31 530,80 грн з ПДВ (підписаний постачальником та скріплений його печаткою) (а.с. 35-37 том 1). Компанія вартість спожитої у січні та лютому 2019 року електричної енергії на загальну суму 3 423 214,80 грн оплатила з простроченням, погасивши відповідну заборгованість 26.06.2019 (а.с. 26 том 1), тоді як вартість поставленої відповідачу в березні 2019 року та лютому 2020 року електричної енергії на загальну суму 1 690 850,72 грн оплачена Компанією не була.

Заперечуючи проти задоволення вимог позивача в частині стягнення заборгованості за лютий 2020 року Компанія посилалася на те, що акт купівлі-продажу електроенергії за лютий 2020 року № 003473 від 29.02.2020 не був погоджений та підписаний з боку відповідача, при цьому постачання електричної енергії у лютому 2020 року не охоплювалось договірними відносинами договору, однак такі заперечення не підтверджують необґрунтованість відповідних вимог Підприємства та не свідчать про наявність підстав для звільнення Компанії від обов`язку з оплати фактично поставленого їй у лютому 2020 року обсягу електричної енергії, оскільки підписання чи непідписання споживачем акту купівлі-продажу електроенергії, за умови належного підтвердження факту її споживання, не є відкладальною обставиною та не звільняє відповідача від виконання договірного зобов`язання з оплати спожитої електричної енергії. Більше того, у запереченнях від 27.01.2026 (а.с. 90-93 том 1) Компанія також вказувала, що у зв`язку з фінансовою нестабільністю підприємства у відповідача виникла заборгованість за спожиту електроенергію за березень 2019 року в розмірі 1 659 319,92 грн та за лютий 2020 року в розмірі 31 530,80 грн, фактично визнавши наявність такої заборгованості.

З метою врегулювання спірних питань із споживачами, а також звірки обсягів постачання електричної енергії в обліку Підприємства з даними ОСР, позивач листом № 44/10-3495/ПОН від 20.10.2025 (а.с. 48 том 1) звернувся до ДП "Регіональні електричні мережі" з проханням перевірити Компанію на предмет перебування на постачанні у постачальника останньої надії та помісячні обсяги її споживання, які за наданими позивачу звітами становили 1 802 098 кВт*год., а саме: січень 2019 року 640 625 кВт*год., лютий 2019 року 566 429 кВт*год., березень 2019 року 585 090 кВт*год., лютий 2020 року 9 954 кВт*год.

У відповідь на це звернення листом № 08-01/2704 від 30.10.2025 ДП "Регіональні електричні мережі" (а.с. 49 том 1) повідомило позивача про те, що воно щомісячно направляє електропостачальнику Підприємству звіт щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів постачальника останньої надії, а наявність у зазначених звітах даних щодо Компанії свідчить про перебування цього споживача у постачальника останньої надії та підтверджує достовірність обсягів споживання електричної енергії, відображених і наданих раніше у відповідних звітних періодах.

Таким чином, ОСР додатково підтвердив факт споживання відповідачем поставленої Підприємством протягом спірного періоду електричної енергії, строк оплати якої настав, проте яка не була у повному обсязі оплачена відповідачем.

Враховуючи те, що сума основного боргу Компанії за поставлену Підприємством у березні 2019 року та лютому 2020 року як постачальником останньої надії електричної енергії, яка загалом складає 1 690 850,72 грн, підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і Компанія не надала документів, які б могли свідчити погашення вказаної заборгованості перед позивачем, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог в цій частині щодо стягнення з відповідача 1 690 850,72 грн заборгованості.

Оскільки відповідач отриману у січні та лютому 2019 року електричну енергію оплатив з простроченням та не розрахувався за отриману електричну енергію у березні 2019 року, то позивач просив стягнути з відповідача (згідно розрахунку а.с. 40 том 1) 1 783 769,31 грн 15 % річних та 1 453 097,10 грн інфляційних втрат, що нараховані за загальний період прострочення з 20.02.2019 по 30.09.2025, проте у позові позивачем без детального розрахунку зазначено 1 835 955,40 грн 15 % річних та 1 506 883,33 грн інфляційних втрат.

Стаття 610 ЦК України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У Комерційній пропозиції, яка є додатком № 1 до договору, що підписана сторонами та скріплена їх печатками, було погоджено, що споживач, який прострочив виконання грошового зобов`язання має сплатити індекс інфляції за весь час прострочення зобов`язання, а також 15 % річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання (а.с. 13-14 том 1).

Згідно ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Перевіривши розрахунок позивача (а.с. 40 том 1) суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 783 769,31 грн 15 % річних та 1 453 097,10 грн інфляційних втрат, які нараховані за загальний період прострочення з 20.02.2019 по 30.09.2025, тоді як у задоволенні вимог позивача про стягнення з Компанії 52 186,09 грн 15 % річних та 53 786,23 грн інфляційних втрат слід відмовити за недоведеністю. Контррозрахунку апелянтом не надано, а його посилання на невірність розрахунку позивача є помилковими.

Колегія суддів також зазначає, що відповідач відповідає за своїми зобов`язаннями за договором, при цьому відсутність бюджетного фінансування, в тому числі через ненадходження коштів, в будь-якому випадку не може звільняти відповідача від виконання обов`язку оплатити вартість отриманої електричної енергії, оскільки такі обставини не визначені законодавством як такі, що звільняють від виконання зобов`язання.

За приписами ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Згідно ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) викладено висновок про те, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Враховуючи наведене, беручи до уваги предмет спору у даній справі, правовідносини, що склались між сторонами, з урахуванням принципів справедливості, добросовісності, розумності, колегія суддів вважає, що заявлені до стягнення 1 783 769,31 грн 15 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання з 20.02.2019 по 30.09.2025 є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем свого обов`язку, проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, у зв`язку з чим відсутні підстави для зменшення розміру 15 % річних.

Інфляційні втрати не підлягають зменшенню, оскільки є способом компенсації збитків кредитора через знецінення коштів внаслідок інфляції та не відносяться до штрафних санкцій.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц зазначила, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову. Подібний за змістом висновок викладено також у постанові Верховного Суду від 23.02.2023 у справі № 911/3025/21.

В подальшому правова позиція, з урахуванням вимог діючого законодавства, змінилась та Велика Палата Верховного Суду в постанові від 02.07.2025 у справі № 903/602/24 зазначила, що право позивача на звернення до суду з позовом про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних мало б обмежуватися останніми трьома роками, які передували поданню такого позову. Установлення часових меж судового захисту порушеного права забезпечує правову стабільність та сприяє усуненню правової невизначеності. Позовна давність спонукає учасників правовідносин до вчинення дій, спрямованих на захист порушених прав, у чітко визначені строки, які мають бути розумними. За загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду. Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин належать зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено ст.ст. 263, 264 ЦК України. Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності. Під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02.04.2020 до 30.06.2023. В умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено на строк його дії до 29.01.2024 року, а з 30.01.2024 перебіг такого строку зупинився. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду в зазначеній постанові у справі № 903/602/24 дійшла висновку про те, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02.04.2020, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30.06.2023 - на строк дії карантину, а надалі до 29.01.2024 - на строк дії воєнного стану), а з 30.01.2024 перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану. Оскільки в справі № 903/602/24 станом на 02.04.2020 позовна давність щодо визнаних судами обґрунтованими позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних не спливла, то перебіг цього строку є зупиненим і дотепер (внаслідок продовження на строк дії карантину та воєнного стану й подальшого зупинення його перебігу на строк дії воєнного стану), за таких обставин звернення до суду з позовними вимогами про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих за період з 02.04.2017 по 01.04.2024, тобто без обмеження останніми трьома роками, що передували подачі позову, є обґрунтованим.

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки відповідно ст. 257 ЦК України.

У той же час, відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Умовами Комерційної пропозиції, яка є додатком № 1 до договору, що підписана сторонами та скріплена їх печатками, керуючись ст. 259 ЦК України, сторони домовились встановити в договорі збільшений строк позовної давності, зокрема, строк загальної позовної давності щодо вимог про стягнення боргу тривалістю 5-ть років, а отже посилання апелянта на те, що відповідна умова не доведена до споживача спростовуються матеріалами справи.

За загальним правилом ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

05.12.2025 позивач звернувся до господарського суду з даним позовом щодо стягнення з відповідача заборгованості за спожиту електричну енергію в березні 2019 року та лютому 2020 року, а також 15 % річних та інфляційних втрат, які нараховані за прострочення виконання грошового зобов`язання зі сплати спожитої електричної енергії за січень, лютий, березень 2019 року за загальний період з 20.02.2019 по 30.09.2025 (а.с. 1 том 1).

Як вже зазначалось, якщо позовна давність не спливла станом на 02.04.2020, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30.06.2023 - на строк дії карантину, а надалі до 29.01.2024 - на строк дії воєнного стану), а з 30.01.2024 перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.

Указами Президента України продовжувався строк дії воєнного стану в Україні.

Законом України № 3450-ІХ від 08.11.2023 п. 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України викладений в редакції, згідно з якою в період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 2102-IX від 24.02.2022, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану, - був виключений на підставі Закону України № 4434-ІХ від 14.05.2025, який набрав чинності 04.09.2025.

Враховуючи наведене, перебіг позовної давності за позовними вимогами позивача почався з лютого 2019 року строк звернення до суду відповідно до обставин карантину та воєнного стану був продовжений, при цьому продовження позовної давності змінилось на зупинення, а вже з вересня 2025 року перебіг строку позовної давності було поновлено та у грудні 2025 року позивачем подано даний позов до відповідача, а отже строк позовної давності, усупереч твердженням відповідача (відзив на позов від 26.12.2025; а.с. 63-65 том 1), позивачем не був пропущений, про що вірно виснував суд першої інстанції.

Оскільки матеріали справи містять виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ДПЗД "Укрінтеренерго" (код 19480600) (а.с. 9-10 том 1) згідно якої Котляренко Д.В. є виконуючим обов`язки директора (18.01.2023 - керівник), а також зазначено, що Атаманюк В.В. уповноважений представляти інтереси в судах України без права визнання позову та/або відмови від позову (представник), довіреність № 19 від 11.09.2025 ДПЗД "Укрінтеренерго" (а.с. 11 том 1), яка підписана в.о. директора Котляренко Д. та скріплена печаткою підприємства, згідно якої уповноважено представляти інтереси підприємства в місцевих судах, апеляційних судах та Верховному Суді з усіма правами, наданими законодавством України, зокрема, подавати та підписувати від імені довірителя позовні заяви, то апеляційний суд відхиляє аргументи скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо повноважень представника позивача на подання позову, який поданий через систему "Електронний суд" Атаманюком В.В. (а.с. 7 том 1).

Пунктом 1 ч. 1 ст. 60 ГПК України встановлено, що повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: довіреністю фізичної або юридичної особи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, у зв`язку з чим апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду, тож підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу державного підприємства "Об`єднана компанія "Укрвуглереструктуризація" на рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2026 у справі № 910/15217/25 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2026 у справі № 910/15217/25 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/15217/25 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 09.11.2026.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Барсук