Постанова № 141389000 у справі № 922/1673/26 від 10.11.2026

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року м. Харків Справа № 922/1673/26

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Демідова П.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Тарасова І.В., при секретарі судового засідання Курило Є.П., розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Імекс Макс» (вх.1695Х) на рішення Господарського суду Харківської області від 16.07.2026 у справі № 922/1673/26

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Голдснаб", м. Запоріжжя,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Імекс Макс», м.Харків,

про стягнення 203 344,00 грн,

Представники сторін в судове засідання не з`явились

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Голдснаб", звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМЕКС МАКС", в якій просить суд стягнути з відповідача 165000,00 грн основного боргу, 24750,00 грн штрафу, 10665,43 грн інфляційних та 2929,32 грн - 3% річних за договором поставки № 30/09/01-1 від 30 вересня 2025 року, покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору та витрати на правничу допомогу.

Господарський суд Харківської області (суддя П.В. Хотенець) рішенням від 16.07.2026 позов задовольнив повністю; стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМЕКС МАКС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Голдснаб" 165000,00 грн основного боргу, 24750,00 грн штрафу, 10665,43 грн інфляційних, 2929,32 грн 3% річних та 3328,00 грн судового збору.

Мотивуючи ухвалене рішення суд першої інстанції, враховуючи досліджений оригінал товарно - транспортної накладної № Р894 від 30 вересня 2025 року, згідно з якою разом із товаром покупцю була передана видаткова накладна № ЗГС00000894 від 30 вересня 2025 року, про що міститься відповідна відмітка у товарно-транспортній накладній, зазначив, що не може прийняти до уваги посилання відповідача на недоведеність позивачем факту поставки та передання товару, оскільки факт прийняття відповідачем товару належним чином підтверджується оригіналом товарно-транспортної накладної Р894 від 30 вересня 2025 року, яка містить оригінальний відбиток печатки Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМЕКС МАКС" і підпис уповноваженої особи, яка прийняла товар, у зв`язку з чим задовольнив вимоги про стягнення з відповідача 165000,00 грн основного боргу. Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 24750,00 грн штрафу, суд беручи до уваги п.5.3 договору, положення статей 549, 610, 611 ЦК України дійшов висновку про наявність підстав для їх задоволення. Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 10665,43 грн інфляційних та 2929,32 грн 3% річних, суд зазначив, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, виступають способом захисту майнового права та інтересу, а здійснений позивачем розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення підлягають задоволенню.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Імекс Макс», не погоджуючись з вказаним рішенням, звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить, зокрема: витребувати з Господарського суду Харківської області матеріали справи № 922/1673/26 та безпосередньо дослідити в судовому засіданні наявні в них оригінал товарно-транспортної накладної № Р894 від 30.09.2025 і видаткову накладну № 894 від 30.09.2025, подану Позивачем 09.07.2026 (вхідний № 16819); апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМЕКС МАКС» задовольнити; рішення Господарського суду Харківської області від 16 липня 2026 року у справі № 922/1673/26 скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОЛДСНАБ» відмовити повністю; судові витрати, понесені у справі, покласти на позивача.

Обґрунтовуючи подану апеляційну скаргу заявник посилається на те, що суд встановивши зміст домовленості сторін щодо того, який саме документ підтверджує поставку (видаткова накладна), застосував до цих відносин зовсім інший документ (товарно-транспортну накладну), який сторони таким не визначали, при цьому жодного пояснення, чому товарно-транспортна накладна замінила собою видаткову накладну, мотивувальна частина рішення не містить. Скаржник зауважує, що видаткова накладна, наявна в матеріалах справи, спростовує позов, оскільки документ не містить підпису покупця, містить посилання на інший договір та містить третю адресу поставки, крім того вказаний у ньому строк оплати суперечить договору, а номер документа не збігається з жодним з номерів, на які посилався позивач. Заявник наголошує, що видаткову накладну подано з порушенням установленого законом строку, питання про її прийняття суд не вирішував, а за будь-якого процесуального підходу до цього доказу позов є недоведеним, оскільки її зміст спростовує факт поставки за договором. Скаржник також зазначає, що товарно-транспортна накладна не підлягала врахуванню судом, оскільки позивач не додержав строку встановленого ухвалою суду для її надання, заява про надання оригіналу ТТН датована 11 травня 2026 року, при цьому судом не здійснено перевірки заради якої був витребуваний оригінал та доводам скаржника щодо невідповідності документа оригіналу оцінки не надано. Заявник зауважує, що ТТН не підтверджує факту передання товару, оскільки: вона опосередковує відносини з перевезення вантажу, а не відносини поставки, і не є документом, з яким договір сторін пов`язує момент поставки чи перехід права власності; у графі підпис відсутній підпис уповноваженої особи, а відтиск печатки не надає можливості ідентифікувати особу, яка прийняла товар; повноваження особи, що приймала товар, не доведені; наявні внутрішні суперечності у відомостях про вантаж; відомості про вантажно-розвантажувальні операції не заповнені; пункт розвантаження не є ані місцезнаходженням скаржника, ані узгодженим місцем поставки. Крім того, предмет поставки не індивідуалізовано, жодного письмового погодження умов транспортування конкретної партії товару в матеріалах справи немає, позивач не довів, що ФОП Печеневський А.В. або водій Савченко С.Ф. діяли за дорученням скаржника, оскільки договір перевезення, заявки на перевезення, довіреності чи будь-якого іншого документа, що підтверджував би зв`язок перевізника з ним, матеріали справи не містять. Скаржник зауважує, що станом на день подання позову позивач не мав жодного документа, підписаного відповідачем на підтвердження приймання товару, і прямо про це заявляв, а податкова накладна не є доказом поставки товару. Заявник зазначає, що вимоги про стягнення 24 750,00 грн штрафу, 10 665,43 грн інфляційних втрат та 2 929,32 грн 3 % річних є похідними від вимоги про стягнення основного боргу і за недоведеності останньої задоволенню не підлягають, крім того наведений позивачем розрахунок містить суперечності. Також, скаржник посилається на порушенням норм процесуального права, зокрема, немотивованість рішення, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження за наявності підстав для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, порушення принципів рівності та змагальності.

10.09.2026 від позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить: в задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Імекс Макс» на рішення Господарського суду Харківської області від 16 липня 2026 року по справі №922/1673/26 відмовити в повному обсязі: рішення Господарського суду Харківської області від 16 липня 2026 року по справі №922/1673/26 залишити без змін; судові витрати на правничу допомогу в сумі 15 000,00 гривень покласти на Відповідача (докази понесення витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції будуть надані протягом п`яти днів з моменту ухвалення постанові по справі).

В поданому відзиві позивач наголошує, що на адресу відповідача в порядку досудового врегулювання спору двічі направлялись листи, в яких він просив повернути підписану видаткову накладну №ЗГ00000894 від 30.09.2025 та сплатити суму боргу за нею в загальній сумі 165 000,00 гривень з ПДВ, проте відповіді на ці листи відповідачем не надано. Крім того, в телефонному режимі керівництво ТОВ «Імекс Макс» спочатку запевняло, що сплатить заборгованість після того, як з ними розрахуються їх контрагенти, після чого ігнорувало дзвінки, а наразі заперечує факт поставки та обов`язок сплатити заборгованість. Позивач зазначає, що видаткова накладна № ЗГС00000894 від 30.09.2025 року разом із товаром була передана покупцю, про що міститься відповідна відмітка у ТТН та було зазначено в додаткових поясненнях, а до матеріалів справи долучений повторний примірник (дублікат) видаткової накладної, який містить лише підпис позивача, оскільки оригінальний примірник, підписаний при передачі товару, знаходиться у володінні відповідача. Позивач зауважує, що жодних інших договорів між сторонами, окрім договору поставки №30/09/01-1 від 30.09.2025 не укладалось та не існувало, а в графі видаткової накладної зазначено «договір від 19.08.2025» внаслідок технічної описки. Стосовно адреси поставки позивач зазначає, що первісно сторони узгодили адресу поставки: Харківська обл., пос. Котляри, вул. Миру, буд. 1Н, однак в ході спілкування під час завантаження товару відповідач в ході переписки в месенджері здійснив коригування адреси поставки та узгодив поставку за адресою: м. Харків, проспект Перемоги, 55Е за якою ним отримано товар. Позивач зауважує, що посилання скаржника на різні номери видаткової накладної є формальними підставами для уникнення грошового зобов`язання, крім того дата за видатковою накладною є не змінна - 30 вересня 2025, а номер видатковою накладної №ЗГС00000894 що вказано № 894 є тотожніми та жодних інших поставок на адресу відповідача в цей день не здійснювалось. Позивач також зазначає, що ним не пропущено строк для виконання ухвали суду, якою витребувано оригінал ТТН, а посилання відповідача на те, що під час ознайомлення з матеріалами справи в підсистемі «Електронний суд» він побачив документ у чорно-білому вигляді, не свідчить про відсутність оригіналу, оскільки монохромне відображення документа є наслідком технічного способу сканування його судом. Стосовно посилання відповідача на недоліки ТТН, позивач зауважує, що певні недоліки первинних документів, складених за результатами проведених господарських операцій, у тому числі видаткових та товарно-транспортних накладних, не тягнуть за собою втрату ними статусу належних первинних документів. Позивач в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат, зазначив, що нарахування інфляційних втрат та 3% річних здійснювалось на 11 день прострочення грошового зобов`язання з моменту отримання відповідачем товару та розрахунок був перевірений судом першої інстанції, свого контррозрахунку відповідач не надав.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2026 для розгляду апеляційної скарги (вх.1695Х) сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Демідова П.В., суддя Лакіза В.В., суддя Мартюхіна Н.О.

Східний апеляційний господарський суд ухвалою від 11.08.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Імекс Макс» на рішення Господарського суду Харківської області від 16.07.2026 у справі № 922/1673/26 залишив без руху, та на виконання вимог вказаної ухвали заявником усунуто недоліки апеляційної скарги 24.08.2026.

У зв`язку з відпусткою судді Мартюхіної Н.О., яка входить до складу колегії суддів, на підставі розпорядження Східного апеляційного господарського суду від 31.08.2026 здійснено повторний автоматизований розподіл справи, та згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.08.2026 апеляційна скарга (вх.1695Х) передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Демідова П.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Лакіза В.В.

Східний апеляційний господарський суд ухвалою від 01.09.2026 поновив Товариству з обмеженою відповідальністю «Імекс Макс» строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 16.07.2026 у справі № 922/1673/26; відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Імекс Макс» (вх.1695Х) на рішення Господарського суду Харківської області від 16.07.2026 у справі № 922/1673/26; справу визначив розглядати без повідомлення учасників справи; встановив учасникам справи строк до 14.09.2026 (включно) подати відзив на апеляційну скаргу, заяви, клопотання та письмові пояснення, з доказами їх надсилання іншим учасникам провадження.

У зв`язку з відпустками судді Білоусової Я.О. та судді Лакізи В.В., які входять до складу колегії суддів, на підставі розпорядження Східного апеляційного господарського суду від 18.09.2026 здійснено повторний автоматизований розподіл справи, та згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.09.2026 апеляційна скарга (вх.1695Х) передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Демідова П.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Мартюхіна Н.О.

Східний апеляційний господарський суд ухвалою від 24.09.2025 прийняв апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Імекс Макс» (вх.1695Х) на рішення Господарського суду Харківської області від 16.07.2026 у справі № 922/1673/26 до свого провадження; призначив розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Імекс Макс» (вх.1695Х) на рішення Господарського суду Харківської області від 16.07.2026 у справі № 922/1673/26 на 10.11.2026 о 12:30 год, у приміщенні суду; витребував у Товариства з обмеженою відповідальністю «Голдснаб» оригінал товарно-транспортної накладної № Р894 від 30.09.2025, або, у разі неможливості його подання, надати відповідні пояснення.

Копія вказаної ухвали направлена до електронних кабінетів сторін у справі та їх представників.

Відповідно до ч.1 ст.285 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судові рішення суду апеляційної інстанції вручаються (видаються або надсилаються) в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу.

Частиною 6 ст.242 ГПК України, передбачено, що днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Згідно з довідками, сформованими в комп`ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду" копія ухвали суду від 24.09.2026 доставлена до електронних кабінетів сторін та їх представників 24.09.2026 після 19:00, у зв`язку з чим, враховуючи положення ч.6 ст.242 ГПК України, копія ухвали вважається врученою 25.09.2026.

Отже, сторони у справі належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги заявника.

02.10.2026 від позивача до суду надійшла заява на виконання вимог ухвали Східного апеляційного господарського суду від 24.09.2026 з долученим до неї супровідним листом Господарського суду Харківської області від 20.07.2026 №922/1673/26-008371 та оригіналом ТТН №Р894 від 30.09.2025.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Мартюхіної Н.О., яка входить до складу колегії суддів, на підставі розпорядження Східного апеляційного господарського суду від 09.11.2026 здійснено повторний автоматизований розподіл справи, та згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.11.2026 апеляційна скарга (вх.1695Х) передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Демідова П.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Тарасова І.В.

Представники сторін в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Згідно з ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку розглянути апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Імекс Макс» (вх.1695Х) за відсутності представників сторін за наявними в матеріалах справи документами.

Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч.2). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч.4).

Переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційним господарським судом враховані обставини, встановлені судом першої інстанції про наступне.

30 вересня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Голдснаб" (позивачем, постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІМЕКС МАКС" (відповідачем, покупцем) було укладено договір поставки № 30/09/01-1.

Договір поставки №30/09/01-1 був підписаний в електронному вигляді шляхом накладанням КЕП на кожну сторінку договору формату "р7s".

Відповідно до пункту 1.1 договору, постачальник зобов`язується передати покупцеві у власність товар, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити його вартість у строки, визначені цим договором.

Згідно з п. 1.2 договору найменування, асортимент, кількість і сума вартості товару вказується в накладній, що є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до пункту 2.1 договору ціна товару встановлюється постачальником вказується в накладній.

Згідно з п. 2.2 договору загальна сума договору становить сукупність сум, вказаних у накладних.

Відповідно до пункту 2.3. договору оплата за поставлений товар здійснюється в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний в розділі 10 цього договору, а також шляхом взаємозарахування однорідних зустрічних вимог, або в іншій спосіб, не заборонений законодавством України.

Згідно з п. 2.4 договору оплата за товар здійснюється на підставі накладної протягом 10 календарних днів з моменту поставки товару. Моментом поставки товару є дата, зазначена у видатковій накладній. Право власності і ризики на товар виникають у покупця з моменту підписання видаткової накладної.

Відповідно до п. 3.1 договору товар покупцеві відпускається на підставі накладної, у відповідності до замовлення покупця.

Згідно з п. 3.5. договору транспортування, а також день і час доставки товару узгоджуються сторонами окремо при кожному постачанні і оформлюється письмово. Якщо інші умови поставки не погоджено сторонами, товар поставляється згідно правил "Інкотермс" 2020 року на умовах поставки EXW склад постачальника (м. Запоріжжя, вул. Музична, 2).

Відповідно до п. 4.1 договору прийом - передача товару здійснюється представниками сторін в порядку, встановленому чинним законодавством України, шляхом підписання накладних, прийом - передача товару здійснюється відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо - технічного призначення і товарів народного вжитку по кількості і якості.

Згідно з п. 5.1 договору за невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність в порядку передбаченому чинним законодавством.

Відповідно до п. 6.1 договору договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2026 року. Якщо жодна із сторін за місяць до закінчення терміну дії цього договору не висловить бажання розірвати договір, то він вважається автоматично пролонгованим на один рік. Умова пролонгації діє щорік.

Позивач зазначає, що на виконання умов договору постачальником було поставлено товар - Силікокарбонат натрія 3/30 Prai & Sil на загальну суму 165 000,00 грн на адресу покупця. Перевезення товару здійснювалося перевізником, а саме його водієм Савченком С.Ф

В підтвердження факту передачі та отримання товару до матеріалів позовної заяви долучено податкову накладну та товарно-транспортною накладною № Р894 від 30 вересня 2025 року, підписаною представниками сторін з відтиском печаток.

Позивач зазначає, що оригінал видаткової накладної № ЗГ00000894 від 30 вересня 2025 року знаходиться у Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс", який її не повернув постачальнику.

ТОВ «Голдснаб» звернувся до відповідача з претензією за вих.03-12/25 від 03.12.2025 щодо погашення заборгованості за поставлений товар на суму 165 000,00грн, яку Товариство з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" отримало 10 грудня 2025 року та яку не виконало.

Крім того, ТОВ «Голдснаб» звернулось із заявою від 26.03.2026 до ТОВ «Імекс Макс», в якій вимагало у 3-денний строк з моменту отримання заяви повернути підписану з його боку видаткову накладну №3Г00000894 від 30.09.2025 та сплатити суму боргу за видатковою накладною №3Г00000894 від 30.09.2025 в загальній сумі 165 000,00грн.

Представник позивача також звертався до перевізника (ФОП Печеневський А.В.) з адвокатським запитом за вих.43/25-з від 17.04.2026, в якому просив надати в паперовому вигляді оригінал або належним чином завірену копію товарно-транспортної накладної №Р894 від 30.09.2025 на товар, який був прийнятий ТОВ «Імекс Макс».

Враховуючи вищевикладене позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" 165000,00 грн основного боргу, 24750,00 грн штрафу, 10665,43 грн інфляційних та 2929,32 грн - 3% річних за договором поставки № 30/09/01-1 від 30 вересня 2025 року.

Відповідач заперечуючи проти заявлених вимог зазначав, що: позивач не довів факту поставки та передання товару належними доказами наголошуючи, що відсутність видаткової накладної унеможливлює встановлення як факту поставки, так і моменту виникнення обов`язку з оплати; подана ТТН не доводить факту прийняття товару та її достовірність під сумнівом; податкова накладна не підтверджує факту передання та прийняття товару; похідні вимоги про стягнення штрафу, 3 % річних та інфляційних втрат в умовах недоведення факту наявності основного зобов`язання задоволенню теж не підлягають.

За результатами розгляду заявлених вимог суд першої інстанції ухвалив рішення, яким задовольнив позов повністю, з мотивів, викладених у рішенні.

Надаючи кваліфікацію спірним правовідносинам суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно з ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар (ч. 1 ст. 664 ЦК України).

Згідно статті 530 ЦК України якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суд першої інстанції встановив, що сторони у договорі визначили видаткову накладну як документ, з яким пов`язується і факт поставки, і виникнення грошового зобов`язання покупця та факт прийняття відповідачем товару належним чином підтверджується оригіналом товарно-транспортної накладної Р894 від 30 вересня 2025 року, яка містить оригінальний відбиток печатки Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМЕКС МАКС" і підпис уповноваженої особи, яка прийняла товар.

Відповідач в свою чергу заперечуючи проти факту поставки товару наголосив, що станом на день подання позову позивач не мав жодного документа, підписаного відповідачем на підтвердження приймання товару, проте суд встановивши зміст домовленості сторін щодо того, який саме документ підтверджує поставку (видаткова накладна), застосував до цих відносин зовсім інший документ (товарно-транспортну накладну), який сторони таким не визначали, за відсутності жодного пояснення, чому товарно-транспортна накладна замінила собою видаткову накладну. При цьому, видаткова накладна не містить підпису покупця та має внутрішні суперечності як і надана до суду ТТН.

За загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та пункту 2.3. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, в редакції чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин (далі - Положення), та відображають реальні господарські операції.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо). Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Вказаний перелік обов`язкових реквізитів документа кореспондується з пунктом 2.3 Положення, згідно з яким первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у грошовому та за можливості у натуральних вимірниках), посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів враховує, що видаткова накладна, складена відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", засвідчує факт здійснення господарської операції та договірних відносин, проте товарно-транспортна накладна також є первинним документом та використовується для списання товарно-матеріальних цінностей у відправника та їх оприбуткування в отримувача, а також для обліку виконаної роботи та розрахунків за перевезення.

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Обставина, про яку стверджує сторона, підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 08.11.2023 у справі №16/137б/83б/22б (910/12422/20)).

Умовами спірного договору, укладення якого не заперечується сторонами, передбачено, що оплата за товар здійснюється на підставі накладної протягом 10 календарних днів з моменту поставки товару, при цьому моментом поставки є дата, зазначена у видатковій накладній, а право власності на товар виникає з моменту її підписання. Транспортування, а також день і час доставки товару узгоджуються сторонами окремо при кожному постачанні та в умовах не погодження поставки сторонами поставляється згідно з правил «Інкотермс» 2020 року, а прийом-передач товару здійснюється шляхом підписання накладних відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарі народного вжитку по кількості і якості.

З аналізу вказаних умов договору вбачається, що оплата за товар та прийом-передача товару здійснюється на підставі накладної, проте конкретно не визначено якою саме накладною, видатковою чи товарно-транспортною.

Колегія суддів враховує, що враховуючи принцип свободи договору, передбачений ст.6 ЦК України, сторони визначаючи умови договору на свій розсуд самостійно несуть усі ризики та правові наслідки, що випливають з умов погодженого ними договору.

В матеріалах справи наявна копія товарно-транспортної накладної №Р894 від 30.09.2025, оригінал якої долучено до заяви на виконання вимог ухвали Східного апеляційного господарського суду від 24.09.2026, та податкової накладної №1000071 від 30.09.2025, а також копія видаткової накладної №894 від 30.09.2025, оригінал якої, як зазначено позивачем, передано відповідачу разом з товаром за товарно-транспортною накладною та не повернуто ним.

Так, з оригіналу товарно-транспортної накладної № Р894 від 30.09.2025 вбачається, що він відповідає долученій до матеріалів справи копії та містить підписи представників сторін, які скріплені печатками сторін. Зі змісту вказаного документу вбачається, що вантаж- силікарбонат натрія Prai & Sil 3/30, у кількості 5000,000кг, вартістю 165 000,00грн (ціна за одиницю без ПДВ складає 27,50грн) разом з видатковою накладною №3ГС00000894 від 30.09.2025, висновком держ.сан-епід експертизи якісне у пункті навантаження за адресою 69083, м.Запоріжжя, вул.Музична, буд.2, передано водію/експедитору Савченко С.Ф. для доставлення по пункту розвантаження за адресою м.Харків, проспект Перемоги, 55Е.

30.09.2025 позивачем складено податкову накладну №100071 за вказаною господарською операцією на суму 165 000,00грн.

Матеріали справи також свідчать, що 04.12.2025 та 30.03.2026 на адресу відповідача направлялись претензія вих.№03-12/25 від 03.12.2025 щодо погашення заборгованості за поставлений товар на суму 165 000,00грн, в якій позивач також зазначив про неповернення оригіналів первинних документів, та заява б/н від 26.03.2026, в якій вимагав у 3 денний строк з моменту отримання заяви повернути підписану з боку відповідача видаткову накладну №3Г00000894 від 30.09.2025 та сплатити суму боргу в розмірі 165 000,00грн.

Проте вказані заява та претензія залишені без відповіді, при цьому факт їх отримання скаржником не заперечується.

У відповідності до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судова колегія оцінюючи в сукупності надані документи приходить до висновку, що вказані документи у сукупності вірогідно підтверджують факт поставки за спірним договором, а також факт неповернення переданої згідно ТТН №Р894 від 30.09.2025 видаткової накладної відповідачем з метою ухилення від виконання грошових зобов`язань на підставі спірного договору, докази в спростування вказаного факту скаржником не надано.

Колегія суддів зауважує, що недоліки ТТН, на які посилається відповідач не є підставою для невизнання господарської операції оскільки надає можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції.

Судова колегія також звертає увагу скаржника, що відсутність оригіналу видаткової накладної, в матеріалах справи унеможливлює надання ґрунтовної оцінки його доводам про невідповідність документу, а долучений до матеріалів справи дублікат долучено позивачем не в якості доказу поставки, а з метою підтвердження факту існування самої видаткової накладної оригінал якої не повернуто покупцем.

Скаржником ніяким чином не спростовано належними доказами, що особа, яка підписала ТТН і посвідчила його печаткою підприємства не має повноважень діяти від імені підприємства у зв`язку з чим, наявні підстави вважати, що товар було передано покупцю, при цьому скаржником не надано будь-яких доказів в підтвердження звернень до позивача про неотримання товару, з супроводжуючими документами, чи про наявність зауваження щодо товару за кількістю та якістю чи документів, які були передані разом з ним. До того ж до участі в поставці було залучено перевізника та відповідач не спростовує цього факту, та не ставить під сумнів дії такого перевізника.

Стосовно доводів скаржника про адресу поставки з посиланням на те, що пункт розвантаження вказаний в ТТН не був погоджений сторонами та не має відношення до скаржника, колегія судів наголошує, що в умовах непогодження сторонами умов поставки товар поставляється згідно правил «Інкотермс 2020» на умовах поставки ЕХW - склад постачальника (м.Запоріжжя, вул.Музична, 2), як зазначено в п.3.5 договору. Тобто, точкою поставки є саме складська територія продавця та товар передається у розпорядження покупця саме на складі.

Як вбачається з ТТН №Р894 від 30.09.2025 товар був переданий у розпорядження покупця у пункті розвантаження за адресою 69083, м.Запоріжжя, вул.Музична, буд.2, тобто на складі постачальника, що свідчить про виконання постачальником свого обов`язку відповідно до умов договору. Вказане також дає підстави вважати, що перевезення від складу продавця до кінцевого пункту призначення здійснюється саме покупцем, докази наявності інших домовленостей щодо даної поставки матеріали справи не містять, у зв`язку з чим адреса розвантаження, договірні відносини з ФОП Печеневський А.В. та водієм ОСОБА_1 перебувають за межами відповідальності постачальника та підлягають доведенню покупцем.

Щодо доводів скаржника, що товарно-транспортна накладна не підлягала врахуванню судом, оскільки позивач не додержав строку встановленого ухвалою суду для її надання, заява про надання оригіналу ТТН датована 11 травня 2026 року, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 08 червня 2026 року Товариством з обмеженою відповідальністю "ІМЕКС МАКС" подано заяву (вхідний № 13779), в якій відповідач просить суд прийняти до уваги та врахувати при ухваленні судового рішення у справі № 922/1673/26, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ІМЕКС МАКС", у відповідності до частини 6 статті 91 Господарського процесуального кодексу України, ставить під сумнів відповідність поданої позивачем копії товарно-транспортної накладної № Р894 від 30.09.2025 її оригіналу, у зв`язку з чим за умови неподання позивачем оригіналу зазначений доказ не підлягає врахуванню судом; витребувати у позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛДСНАБ" оригінал товарно-транспортної накладної № Р894 від 30 вересня 2025 року та зобов`язати позивача подати (приєднати) оригінал зазначеної товарно-транспортної накладної до матеріалів справи на час її розгляду в господарських судах - для огляду судом та відповідачем, у тому числі для можливого призначення за клопотанням відповідача судово-технічної експертизи; встановити позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Голдснаб" строк, протягом якого він зобов`язаний подати до матеріалів справи оригінал товарно-транспортної накладної № Р894 від 30 вересня 2025 року; встановити відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" строк, протягом якого відповідач має ознайомитися з поданим позивачем до матеріалів справи оригіналом товарно-транспортної накладної та подати заяву (клопотання) про призначення судово-технічної експертизи щодо вказаної товарно-транспортної накладної та продовжити Товариству з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" строк на подання відзиву на позовну заяву на строк, який буде встановлений судом для ознайомлення відповідача з поданим позивачем оригіналом товарно-транспортної накладної.

Господарський суд Харківської області ухвалою від 08.06.2026 заяву (вхідний № 13779 від 08 червня 2026 року) Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" про поставлення під сумнів відповідності копії письмового доказу оригіналу, витребування оригіналу та продовження строку на подання відзиву задовольнив; витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Голдснаб" на підставі частини 6 статті 91 Господарського процесуального кодексу України, в строк до 18 червня 2026 року оригінал товарно-транспортної накладної № Р894 від 30 вересня 2025 року; встановив Товариству з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" строк до 29 червня 2026 року для ознайомлення з поданим Товариством з обмеженою відповідальністю "Голдснаб" до матеріалів справи № 922/1763/26 оригіналом товарно-транспортної накладної № Р894 від 30 вересня 2025 року.

23.06.2026 до суду першої інстанції надійшла заява від 11.05.2026 на виконання вимог ухвали суду від 08.06.2026, з оригіналом ТТН №Р894 від 30.09.2025. Вказаний документ, згідно з штемпелем Укрпошти на описі вкладення у цінний лист та конверті направлено на адресу суду 11.06.2026.

Відповідно до ч.7 ст.116 ГПК України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

Враховуючи викладене в умовах встановлення строку до 18.06.2026 та здачі позивачем документів на пошту 11.06.2026 строк на їх подання не вважається пропущеним, що спростовує доводи скаржника в цій частині.

Крім того зазначення в заяві дати 11.05.2026, в умовах наявності доказів її надходження до суду у конверті з штемпелем 11.03.2026, свідчать про описку та ніяким чином не впливає на факт дотримання строку виконання ухвали суду.

Посилання скаржника на ненадання позивачем оригіналу суду спростовується описом вкладення від 11.03.2026 долученим до заяви позивача, дослідженням документу судом про що зазначено в оскаржуваному рішення, наявним в матеріалах справи супровідним листом Господарського суду Харківської області від 20.07.2026 про повернення оригіналу позивачу. До того ж, умовах наявності сумнівів після ознайомлення з документом в «Електронному суді» відповідач не був позбавлений права ознайомитись з матеріалами справи безпосередньо в суді.

Колегія суддів враховує, що фактичне здійснення господарської операції повинно оцінюватися судом на підставі комплексу обставин та внутрішнього переміщення активів, а не виключно за наявністю чи відсутністю одного документа (видаткової накладної), у зв`язку з чим виходячи з встановлених обставин, документів, які у сукупності вірогідно свідчать про поставку товару та його отримання відповідачем, беручи до уваги не підписання та неповернення скаржником видаткової накладної отриманої з товаром, що свідчить про недобросовісну поведінку скаржника, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 165000,00 грн основного боргу слід задовольнити.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість та доведеність основного боргу в розмірі 165000,00грн, доводи відповідача про відсутність підстав для стягнення 3% річних, інфляційних та штрафу як похідних від основного боргу, який задоволенню не підлягає, є безпідставними.

Позивач в поданому позові за порушення виконання зобов`язання нарахував та просив стягнути з відповідача 3% річних в сумі 2929,32грн, інфляційні в сумі 10 665,73грн та штраф в сумі 24750,00грн.

Суд першої інстанції перевіривши розрахунок позивача вказаних сум 3% річних та інфляційних втрат дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 2929,32 грн 3% річних та 10665,43 грн інфляційних є такими, що підлягають задоволенню. Крім того, враховуючи п.5.3 договору, суд дійшов висновку про правомірність стягнення заявленого до стягнення штрафу.

Скаржник заперечуючи проти вказаних вимог наголосив, що строк виконання зобов`язань за договором не настав, оскільки видаткова накладна, з якою пов`язується момент поставки не підписана відповідачем.

Проте, п.2.4 договору визначено, що оплата за поставлений товар здійснюється на підставі накладної протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту поставки. Моментом поставки товару є дата, зазначена у видатковій накладній. Тобто, сторони узгодили у поданому договорі, що моментом поставки є саме дата, визначена у видатковій накладній, а не дата її підписання покупцем. Вказане спростовує доводи скаржника в зазначеній частині.

Матеріали справи свідчать, що видаткова накладна передана покупцю разом з товаром датована 30.09.2025, у зв`язку з чим оплата товару мала бути здійснена відповідачем до 10.10.2025 включно, а з 11.10.2025 виконання зобов`язання з оплати вважається простроченим.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Перевіривши розрахунок позивача 3% річних за період з 11.10.2025 про 14.05.2026 в сумі 2929,32грн та інфляційних втрат за період з жовтня 2025 по квітень 2026 в сумі 10665,43грн, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідні розрахунки є вірним, та відповідають нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 2929,32 грн 3% річних та 10665,43 грн інфляційних є такими, що підлягають задоволенню.

Судова колегія наголошує, що зазначення за текстом позовної заяви інших сум, на які посилається скаржник, в умовах визначення в розрахунках та прохальній частині позовної заяви до стягнення 2929,32 грн 3% річних та 10665,43 грн інфляційних ніяким чином не свідчить про неправильність здійсненого розрахунку.

Колегія суддів також зазначає про безпідставність доводів скаржника щодо врахування повного місяця жовтня в умовах початку прострочення 11.10.2025 та повного місяця квітня 2026 в умовах зазначення, що розрахунок здійснено за період 11.10.2026-17.04.2026 при нарахуванні інфляційних, з огляду на таке.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладену в постанові від 20.11.2020 року по справі №910/13071/19, сформував правову позицію, в якій зазначив, що методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Враховуючи зазначене, колегія суддів наголошує, що у жовтні 31 календарний день та в умовах прострочення грошового зобов`язання з 11.10.2025 кількість днів прострочення складає 21 день (з 11.10. по 31.10), у зв`язку чим індекс інфляції за жовтень 2025 року підлягає округленню та підлягає включенню до загального розрахунку сукупного індексу інфляції за весь період заборгованості. Крім того, з огляду на подання позову 14.05.2026 розрахунок інфляції за повний місяць квітня відповідає нормам чинного законодавства та сталій судовій практиці.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача 24750,00 грн штрафу, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 2 статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно пункту 5.3. договору в разі порушення умов оплати (прострочення платежу) передбачених пунктом 2.4. договору більш ніж на 10 банківських днів покупець додатково сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 15% від суми заборгованості.

Враховуючи, що передача товару покупцю здійснена 30.09.2025 та станом на дату звернення до суду (14.05.2026) оплата не здійснена, скаржником порушено умови оплати більше ніж на 10 банківських днів, у зв`язку з чим наявні підстави для стягнення з відповідача штрафу в розмірі 24 750,00грн, як вірно зазначено судом першої інстанції.

Стосовно порушення норм процесуального права.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про немотивованість рішення, з посиланням на те, що відзив та доповнення на нього містили низку конкретних доводів, яким суд першої інстанції не надав жодної оцінки, обмежившись фразою - суд не може прийняти до уваги посилання відповідача на недоведеність поставки.

Разом з тим, зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що вказаний вислів побудовано виходячи з наявності доказів, які підтверджують факт поставки та ненадання кожному доводу скаржника оцінки не призвело до ухвалення неправильного рішення.

Крім того, в аспекті оцінки аргументів учасників справи, ЄСПЛ також неодноразово зазначав, зокрема у рішенні "Garcia Ruiz v. Spain" про те, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте вказаний підхід не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (рішення у справах "Van de Hurk v. the Netherlands", "Шкіря проти України. Водночас, у вказаному рішенні Суд звертає увагу на те, що ступінь застосування обов`язку викладати мотиви може варіюватися залежно від характеру рішення і повинно визначатися у світлі обставин кожної справи.

Подібних висновків щодо необхідності дотримання вказаного зобов`язання виключно з огляду на обставини справи ЄСПЛ дійшов також у рішеннях "Ruiz Torija v. Spain", "Higgins and others v. France", "Бендерський проти України" та "Трофимчук проти України".

Так, у пункті 54 рішення "Трофимчук проти України" ЄСПЛ зазначив, що не бачить жодних ознак несправедливості або свавільності у відмові судів детально розглянути доводи заявника, оскільки суди чітко зазначили, що ці доводи були повністю необґрунтованими.

Отже, у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто вмотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка ухвалює рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Стосовно доводів скаржника про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів зазначає наступне.

Скаржник зазначає, що постановляючи ухвалу 08.06.2026 суд прямо передбачив можливість заявлення відповідачем клопотання про призначення судово-технічної експертизи і встановив для цього строк, у зв`язку з чим, враховуючи положення п.5 ч.3 ст.247 ГПК України, суд мав вирішити питання про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, проте всупереч зазначеному суд продовжив розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників.

Відповідно до ч.3 ст.247 ГПК України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з ст.250 ГПК України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. У випадку, передбаченому частиною другою статті 247 цього Кодексу, за наслідками розгляду відповідного клопотання позивача суд з урахуванням конкретних обставин справи може: 1) задовольнити клопотання та визначити строк відповідачу для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; або 2) відмовити в задоволенні клопотання та розглянути справу за правилами загального позовного провадження. Якщо суд за результатами розгляду клопотання позивача дійде висновку про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, він зазначає про це в ухвалі про відкриття провадження у справі. Якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обгрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про: 1) залишення заяви відповідача без задоволення; 2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням. Якщо відповідач не подасть у встановлений судом строк такі заперечення, він має право ініціювати перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження лише у випадку, якщо доведе, що пропустив строк з поважних причин. Якщо суд вирішив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, але в подальшому за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи постановив ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розгляд справи починається зі стадії відкриття провадження у справі. У такому випадку повернення до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження не допускається.

Частиною 1 ст.99 ГПК України передбачено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Суд першої інстанції в ухвалі про відкриття провадження у справі від 21.05.2026, на підставі частини 5 статті 252 ГПК України, дійшов висновку, що вказана справа є малозначною, оскільки ціна позову складає 203344,00 грн, а відтак для повного та всебічного встановлення обставин справи відсутня необхідність у проведенні судового засідання з повідомленням (викликом) сторін, з метою економії процесуального часу учасників справи та виконання завдань господарського судочинства, визначених у статті 2 ГПК України, в тому числі щодо забезпечення своєчасного вирішення судом спору справу слід розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

При цьому, будь-яких заперечень відповідачем щодо розгляду справи в порядку загального позовного провадження матеріали справи не містять, як і клопотань відповідача в подальшому про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Колегія суддів зауважує, що матеріали справи не містять також клопотання позивача про призначення експертизи, а передбачення в судом в ухвалі можливості його подання стороною не є тотожним її поданню та призначенню та відповідно наявності підстав для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, що спростовує доводи скаржника в цій частині.

Порушення принципів рівності та змагальності скаржник обґрунтовує тим, що позивачем порушено строк для подання оригіналу, визначеного ухвалою суду від 18.06.2026, проте суд не продовжив апелянту жодних процесуальних строків та не вирішив питання про подальші процесуальні дії ухваливши через три тижні рішення по суті чим позбавив його можливості реалізувати процесуальне право, яке сам і визнав в ухвалі.

Як встановлено судовою колегією, Господарський суд Харківської області ухвалою від 08.06.2026 заяву (вхідний № 13779 від 08 червня 2026 року) Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМЕКС МАКС" про поставлення під сумнів відповідності копії письмового доказу оригіналу, витребування оригіналу та продовження строку на подання відзиву задовольнив; витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Голдснаб" на підставі частини 6 статті 91 Господарського процесуального кодексу України, в строк до 18 червня 2026 року оригінал товарно-транспортної накладної № Р894 від 30 вересня 2025 року; встановив Товариству з обмеженою відповідальністю " ІМЕКС МАКС " строк до 29 червня 2026 року для ознайомлення з поданим Товариством з обмеженою відповідальністю "Голдснаб" до матеріалів справи № 922/1763/26 оригіналом товарно-транспортної накладної № Р894 від 30 вересня 2025 року.

23.06.2026 до суду першої інстанції надійшла заява на виконання вимог ухвали суду від 08.06.2026, з оригіналом ТТН №Р894 від 30.09.2025. Вказаний документ, згідно з штемпелем Укрпошти на описі вкладення у цінний лист та конверті направлено на адресу суду 11.06.2026, у зв`язку з чим строк на її подання пропущено не було.

При цьому, згідно ухвали від 08.06.2026 ТОВ "Імекс Макс" надано строк до 29.06.2026 для ознайомлення з поданим оригіналом, тобто у скаржника був час для ознайомлення з оригіналом ТТН №Р894 від 30.09.2025 та реалізації своїх процесуальних прав передбачених чинним законодавством. До того ж, навіть зі спливом вказаного строку, в умовах ухвалення рішення 16.07.2026 відповідач не був позбавлений права звернутись до суду з відповідними заявами та клопотаннями одночасно подавши клопотання про поновлення строку на їх подання. Колегія суддів враховує, що матеріали справи не містять будь-яких доказів в підтвердження здійснення перешкод у реалізації наданих прав, а вчинення чи не вчинення відповідних процесуальних дій залежало виключно від суб`єктивної поведінки скаржника, що свідчить про безпідставність доводів в цій частині.

Отже, доводи скаржника про неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права під час апеляційного перегляду не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції належним чином досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМЕКС МАКС» (вх.1695Х) не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Харківської області від 16.07.2026 у справі № 922/1673/26 підлягає залишенню без змін.

Враховуючи, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за її подання залишається за скаржником.

Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМЕКС МАКС» (вх.1695Х) на рішення Господарського суду Харківської області від 16.07.2026 у справі № 922/1673/26 - залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Харківської області від 16.07.2026 у справі № 922/1673/26 - залишити без змін.

3.Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 10.11.2026.

Головуючий суддя П.В. Демідова

Суддя О.О. Крестьянінов

Суддя І.В. Тарасова