Постанова № 141389001 у справі № 922/1673/26 від 10.11.2026

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року м. Харків Справа № 922/1673/26

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Демідова П.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Тарасова І.В., при секретарі судового засідання Курило Є.П., розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Імекс Макс» (вх.1714 Х/2) на додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 21.07.2026 у справі №922/1673/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Голдснаб», м.Запоріжжя,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Імекс Макс», м.Харків,

про стягнення 203 344,00грн

Представники сторін в судове засідання не з`явились

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Голдснаб» звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Імекс Макс», в якій просить суд стягнути з відповідача 165000,00 грн основного боргу, 24750,00 грн штрафу, 10665,43 грн інфляційних та 2929,32 грн - 3% річних за договором поставки № 30/09/01-1 від 30 вересня 2025 року. Просить покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору та витрати на правничу допомогу.

Господарський суд Харківської області рішенням від 16.07.2026 позов задовольнив повністю; стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «Імекс Макс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Голдснаб» 165000,00 грн основного боргу, 24750,00 грн штрафу, 10665,43 грн інфляційних, 2929,32 грн 3% річних та 3328,00 грн судового збору.

21.07.2025 року через систему "Електронний суд", Товариством з обмеженою відповідальністю «Голдснаб», подано заяву (вхідний № 17810) про відшкодування судових витрат на правничу допомогу, відповідно до якої представник позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Імекс Макс» 30000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Господарський суд Харківської області (суддя П.В. Хотенець) додатковим рішенням від 21.07.2026 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛДСНАБ" про відшкодування витрат на правничу допомогу задовольнив частково; стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «Імекс Макс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Голдснаб» 20000,00 грн витрат на правничу допомогу; в решті заяви відмовив.

Мотивуючи ухвалене рішення суд першої інстанції встановив, що матеріали справи не містять великої кількості документів, на підготовку і дослідження яких необхідно було витрачати значний час, за своїм правовим характером спір не є складним і не вимагає опрацювання великого обсягу нормативних актів, у таких спорах, за відсутності суперечок щодо факту поставки товару та спірні правовідносини є типовими, а судова практика сталою, у зв`язку з чим, враховуючи, що для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, дійшов висновку про наявність законних підстав для часткового задоволення заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 20000,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Імекс Макс», не погоджуючись з вказаним рішенням, звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, ухвалення з істотним порушенням норм процесуального права, яке унеможливило реалізацію відповідачем процесуальних прав і призвело до неправильного вирішення питання, з неправильним застосуванням норм матеріального права, за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, та з висновками, які не відповідають установленим обставинам, просить: відновити строк на апеляційне оскарження додаткового рішення Господарського суду Харківської області від 21.07.2026 у справі № 922/1673/26, у разі якщо апеляційний господарський суд вважатиме цей строк пропущеним; апеляційну скаргу задовольнити; додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 21.07.2026 у справі № 922/1673/26 скасувати повністю; ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОЛДСНАБ» (вхідний № 17810 від 21.07.2026) про стягнення 30 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу відмовити в повному обсязі; судові витрати, пов`язані з апеляційним переглядом оскаржуваного додаткового рішення, покласти на позивача; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат апелянта у зв`язку з апеляційним переглядом оскаржуваного додаткового рішення на професійну правничу допомогу за апеляційне оскарження додаткового рішення складає 10000,00 грн, докази розміру яких буде подано в порядку частини 8 статті 129 ГПК України.

Обґрунтовуючи подану апеляційну скаргу заявник зазначає, що суд не виніс ухвалу про прийняття заяви позивача про прийняття додаткового рішення до розгляду, не встановив відповідачу жодного строку для подання заперечень, не запропонував їх подати та не вчинив жодної дії на виконання пункту 4 частини 5 статті 13 ГПК України (сприяння учасникам судового процесу в реалізації ними процесуальних прав), а натомість того самого дня вирішив питання по суті, що, на його думку, є підставою для скасування рішення згідно з ч.2 ст. 277 ГПК України. Скаржник зауважує, що мотивувальна частини рішення не відповідає матеріалам справи та має ознаки шаблонного тексту, оскільки в тексті рішення зазначено про подання клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, проте відповідачем таке клопотання не подавалось, сам текст, не стосується фактичних обставин саме цієї справи, а також зазначено, що заяву подано 21.07.2025 замість 21.07.2026. Заявник зазначає, що договір про надання послуг від 20.01.2026, укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Монополія», який не є ані адвокатським бюро, ані адвокатським об`єднанням, тобто укладений з особою, яка не має права здійснювати адвокатську діяльність та кошти за платіжними інструкціями № 278 від 30.03.2026 та № 676 від 21.07.2026 перераховані на рахунки цього товариства, а докази визначення розміру гонорару адвоката та його сплати адвокату матеріали справи не містять. Крім того, обидва акти приймання-передачі наданих послуг складені «до Договору про надання правової допомоги від 20.01.2026», якого немає в матеріалах справи, а наявний договір не є договором про надання правової допомоги в розумінні Закону та є таким, що не дозволяє встановити, що послуги у справі № 922/1673/26 охоплюються саме ним. Скаржник наголошує, що 5 000,00 грн «досудової стадії» стягненню не підлягають, оскільки претензія (вих. № 03-12/25), яку віднесено за актом №1 від 08.06.2026 до досудової стадії датована 03.12.2025 та фактично надана до виникнення договірних відносин (20.01.2026), у зв`язку з чим не могла бути надана на виконання цього договору. Крім того всупереч п.2.2 договору оплата здійснена до складання акту №1 від 08.06.2026. Також скаржник зауважує, що акт №2 містить суперечності щодо власного номера і не дозволяє однозначно ідентифікувати документ, розрахунки за ним здійснені через чотири дні після складення всупереч п.3 акту та обидва акти складено від імені позивача в особі В.о. директора Набока О.О., при цьому керівником підприємства, який підписав відповідний договір є Савицький С.А. Сам договір містить умови, несумісні з відносинами двох приватних товариств: оплата обумовлена «надходженням бюджетного фінансування» та здійснюється «на підставі ст.ст. 48, 49 Бюджетного кодексу України у разі наявності та в межах відповідних бюджетних асигнувань» (пункт 2.2), хоча жодна зі сторін не є розпорядником чи одержувачем бюджетних коштів; договір оперує невизначеним у ньому поняттям «Замовник»; пункт 3.3.4 відсилає до «пункту 2.4 розділу 1», якого договір не містить; у пункті 2.1 вартість судової стадії зазначена як « 25 0000 гривень». Заявник наголошує, що ані заява, ані акти не містять детального опису робіт, наведено лише узагальнені формулювання без зазначення дат виконання, обсягу, витраченого часу та вартості кожної окремої послуги, обсяг фактично виконаної роботи мінімальний, а стягнута сума 20 000,00 грн не відповідає критеріям співмірності.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11.08.2026 апеляційна скарга (вх.1714 Х/2) передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Демідова П.В., суддя Лакіза В.В., суддя Мартюхіна Н.О.

Східний апеляційний господарський суд ухвалою від 13.08.2026 поновив Товариству з обмеженою відповідальністю «Імекс Макс» строк на апеляційне оскарження додаткового рішення Господарського суду Харківської області від 21.07.2026 у справі №922/1673/26; відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Імекс Макс» (вх.1714 Х/2) на додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 21.07.2026 у справі №922/1673/26; призначив розгляд апеляційної скарги на "22" вересня 2026 об 11:30 годині у приміщенні суду; встановив учасникам справи термін до 23.08.2026 (включно) подати відзив на апеляційну скаргу, заяви, клопотання та письмові пояснення з доказами їх надсилання іншим учасникам провадження; витребував у Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/1673/26.

Копія вказаної ухвали направлена до електронних кабінетів сторін у справі та їх представників.

Відповідно до ч.1 ст.285 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судові рішення суду апеляційної інстанції вручаються (видаються або надсилаються) в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу.

Частиною 6 ст.242 ГПК України, передбачено, що днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Згідно з довідками, сформованими в комп`ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду" копія ухвали суду від 13.08.2026 доставлена до електронних кабінетів сторін та їх представників 13.08.2026 після 18:00, у зв`язку з чим, враховуючи положення ч.6 ст.242 ГПК України, копія ухвали вважається врученою 14.08.2026.

Отже, сторони у справі належним чином повідомлені про відкриття апеляційного провадження, дату, час та місце розгляду апеляційної скарги заявника.

18.08.2026 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №922/1673/26 в одному томі.

У зв`язку з відпусткою судді Мартюхіної Н.О., яка входить до складу колегії суддів, на підставі розпорядження Cхідного апеляційного господарського суду від 31.08.2026 здійснено повторний автоматизований розподіл справи, та згідно з витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 31.08.2026 апеляційна скарга (вх.1714 Х/2) передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Демідова П.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Лакіза В.В.

У зв`язку з відпустками судді Білоусової Я.О. та судді Лакізи В.В., які входять до складу колегії суддів, на підставі розпорядження Cхідного апеляційного господарського суду від 18.09.2026 здійснено повторний автоматизований розподіл справи, та згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 18.09.2026 апеляційна скарга (вх. 1714 Х/2) передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Демідова П.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Мартюхіна Н.О.

Східний апеляційний господарський суд ухвалою від 22.09.2026 розгляд апеляційної скарги відклав на 10.11.2026 о 12:45 год. Копія вказаної ухвали доставлена до електронних кабінетів сторін 24.09.2026.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Мартюхіної Н.О., яка входить до складу колегії суддів, на підставі розпорядження Східного апеляційного господарського суду від 09.11.2026 здійснено повторний автоматизований розподіл справи, та згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 09.11.2026 апеляційна скарга (вх.1714Х/2) передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Демідова П.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Тарасова І.В.

Представники сторін в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Згідно з ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку розглянути апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Імекс Макс» (вх.1714Х/2) за відсутності представників сторін за наявними в матеріалах справи документами.

Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч.2). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч.4).

Переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційним господарським судом враховані обставини, встановлені судом першої інстанції про наступне.

20 січня 2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Монополія" в особі директора Рогозіна Олексія Вікторовича (виконавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГОЛДСНАБ" (клієнтом) укладено договір про надання послуг.

Відповідно до пункту 1.1. договору у порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець зобов`язується своїми засобами, за рахунок клієнта, надати юридичні послуги.

Згідно з пунктом 2.1. ціна договору складає 30000,00 грн без ПДВ, згідно яких: 5000,00 грн - супровід клієнта та правнича допомога на досудовій стадії, 25000,00 грн - супровід та надання правничої допомоги на стадії судового розгляду.

Відповідно до пункту 2.2. договору оплата проводиться в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок виконавця після надання послуг протягом 5 робочих днів на підставі підписаного сторонами Акту прийому - передачі робіт (послуг) за умови надходження бюджетного фінансування відповідних видатків. Розрахунки за надані послуги здійснюються на підставі статтей 48,49 Бюджетного кодексу України у разі наявності та в межах відповідних бюджетних асигнувань. У випадку затримки бюджетного фінансування замовник зобов`язується сплатити за надані послуги впродовж 7 банківських днів з дати отримання бюджетних коштів на ці цілі.

Згідно з підпунктом 3.3.1. пункту 3.3. договору замовник зобов`язується своєчасно та в повному обсязі здійснити оплату за надані послуги.

Відповідно до пункту 4.1. договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2026 року, але у будь-якому випадку до повного виконання предмету договору.

Згідно з актом приймання - передачі наданих послуг №1 від 08 червня 2026 року за договором про надання правничої допомоги від 20 січня 2026 року адвокат надав, а клієнт прийняв правничу допомогу, а саме супровід клієнта та правнича допомога на досудовій стадії (первинна консультація, складання та направлення претензії до ТОВ «Імекс Макс») вартістю 5000,00 грн.

Відповідно до акту приймання - передачі наданих послуг №2 від 17 липня 2026 року за договором про надання правничої допомоги від 20 січня 2026 року адвокат надав, а клієнт прийняв правничу допомогу, а саме надання юридичних послуг, надання правничої допомоги на стадії судового розгляду по справі №922/1673/26 (складання позовної заяви, складання та направлення заяви на виконання ухвали, складання та подання додаткових пояснень) вартістю 25000,00 грн.

Також до матеріалів заяви позивачем долучено: рахунок на оплату від 26 березня 2026 року, рахунок на оплату від 17 липня 2026 року, платіжну інструкцію № 278 від 30 березня 2026 року та платіжну інструкцію № 676 від 21 липня 2026 року.

Враховуючи зазначене, позивач звернувся до суду із заявою про відшкодування судових витрат на правничу допомогу.

За результатами розгляду вказаної заяви суд першої інстанції ухвалив додаткове рішення, яким вказану заяву задовольнив частково, з мотивів, викладених у додатковому рішенні.

Надаючи кваліфікацію спірним правовідносинам суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Стосовно порушення норм процесуального права.

Скаржник у поданій апеляційній скарзі наголошує, що суд ухвалив додаткове рішення в день надходження заяви чим позбавив відповідача права на змагальний процес, оскільки вказане унеможливило подання заперечень проти поданої заяви, що на його думку, є підставою для скасування ухваленого додаткового рішення на підставі ч.2 ст.277 ГПК України.

Відповідно до ст.244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати (ч.1). Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення (ч.2). Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи (ч.3).

Згідно з ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Статтею 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1). За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4). У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5). Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6).

Виходячи із зазначеного, при розгляді клопотання про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу суд зобов`язаний забезпечити дослідження як доводів заявника, так і заперечень протилежної сторони. Процесуальний механізм розподілу судових витрат вимагає від суду комплексної оцінки всіх поданих доказів та аргументів. Заперечення іншої сторони можуть містити доводи щодо: відсутності належних доказів понесення витрат; невідповідності заявлених сум фактично наданим послугам; надмірності витрат з урахуванням категорії та складності справи; невідповідності критеріям розумності. Ігнорування заперечень може призвести до необґрунтованого стягнення коштів та порушення принципу справедливого судочинства.

З матеріалів справи вбачається, що 21.07.2026 через підсистему «Електронний суд» надійшла заява ТОВ «Голдснаб» про ухвалення додаткового рішення, в якій він просив стягнути з відповідача судові витрати на правничу допомогу у розмірі 30 000,00грн, з доказами понесення вказаних витрат, а також квитанцією №8050111 про доставку документів до електронного кабінету ТОВ «Імекс Макс» 21.07.2026 12:15.

Господарський суд Харківської області 21.07.2026 ухвалив додаткове рішення, яким заяву позивача задовольнив частково та стягнув з відповідача 20000,00 грн витрат на правничу допомогу, в решті заяви відмовив.

З долученої скаржником картки руху заяви про ухвалення додаткового рішення з додатками вбачається, що дата доставки до електронного суду файлу з текстом документа 21.07.2026 14:40. Згідно з картки руху рішення (додаткове) дата доставки до електронного суду файлу з текстом документа 21.07.2026 20:05.

Виходячи із зазначеного, суд першої інстанції ухвалив додаткове рішення в день надходження заяви про ухвалення додаткового рішення без забезпечення права відповідачу викласти свої заперечення щодо відсутності належних доказів понесення витрат; невідповідності заявлених сум фактично наданим послугам; надмірності витрат з урахуванням категорії та складності справи; невідповідності критеріям розумності чим порушив принцип справедливого судочинства.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.277 ГПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (ч.2 ст.277 ГПК України).

Згідно з ч.3 ст.277 ГПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: 1) справу розглянуто неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою; 3) справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою; 4) суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі; 5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні; 6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу; 7) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Судова колегія враховує, що судом першої інстанції допущене невиправдане порушення, проте вказане порушення, як і ознаки шаблонного тексту мотивувальної частини не є обов`язковою підставою для скасування рішення суду в контексті наведених положень ч.3 ст.277 ГПК України, а може бути підставою для його скасування, тільки якщо вказане порушення призвело до неправильного рішення у справі, що в ході апеляційного перегляду буде перевірено та відображено в даній постанові.

Стосовно суті .

Відповідно до ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать у тому числі і витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Системний аналіз норм положень ст.ст.16, 123, 126, 129 ГПК України свідчить про те, що факт понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розмір встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, зокрема на підставі договору про надання правничої допомоги та відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості. Відсутність документального підтвердження факту понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру є підставою для відмови у задоволенні вимоги про відшкодування таких витрат.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру чи погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається ч. 1 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Отже, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Адвокат не повинен підтверджувати розмір гонорару, якщо гонорар встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі (подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19).

Разом із тим, згідно зі ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

В пунктах 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19 зазначено, що нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Також відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:

- не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21);

- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);

- суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).

Подані стороною докази на підтвердження її витрат підлягають оцінці як з точки зору відповідності цих дій вимогам законодавства (вимогам статей 123, 124, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України), так і їх спрямованості на забезпечення права сторони (на користь якої ухвалене судове рішення) на відшкодування судових витрат.

Під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, визначеними у ч. 4 ст. 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5 - 7, 9 ст. 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто критерії, визначені ч. 4 ст. 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами ч. 4 ст. 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені ч. 5 ст. 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції рішенням від 16.07.2026, позов задовольнив повністю та стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Голдснаб" 165000,00 грн основного боргу, 24750,00 грн штрафу, 10665,43 грн інфляційних, 2929,32 грн 3% річних та 3328,00 грн судового збору.

Враховуючи зазначене, позивачем заявлено до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в сумі 30 000,00грн, в підтвердження понесення відповідних витрат до матеріалів справи долучено копії наступних документів: договору про надання послуг від 20.01.2026, актів приймання-передачі наданих послуг №1 від 08.06.2026 та №2 від 17.07.2026 до договору про надання правничої допомоги від 20.01.2026, рахунків на оплату від 26.03.2026 та від 17.07.2026, платіжних інструкцій №278 віл 30.03.2026 на суму 5 000,00грн та №676 від 21.07.2026 на суму 25 000,00грн.

Суд першої інстанції проаналізувавши подані представником позивача докази на понесення витрат на правничу допомогу в сумі 25000,00 грн, встановив, що матеріали справи не містять великої кількості документів, на підготовку і дослідження яких необхідно було витрачати значний час, за своїм правовим характером спір не є складним і не вимагає опрацювання великого обсягу нормативних актів, у зв`язку з чим беручи до уваги предмет спору, кількість документів, що знаходиться у матеріалах справи, складність цієї справи, поведінку сторін, зміст та об`єм наданих адвокатом пояснень, виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності, принципу співмірності та розумності судових витрат, дійшов висновку про зменшення судових витрат до 20 000,00грн.

Скаржник в поданій апеляційній скарзі наголошує, що ТОВ «Юридична компанія «Монополія» не є ані адвокатським бюро, ані адвокатським об`єднанням, у зв`язку з чим укладений договір від 20.01.2026 не є договором по надання правової допомоги і розумінні положень Закону №5076-VI, оскільки укладений з суб`єктом, який не має права здійснювати адвокатську діяльність.

З договору про надання послуг від 20.01.2026 вбачається, що ТОВ «Юридична компанія «Монополія» зобов`язався своїми засобами, за рахунок ТОВ «Голдснаб», надати юридичні послуги.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом (п.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Адвокатське бюро є юридичною особою, створеною одним адвокатом, і діє на підставі статуту. Найменування адвокатського бюро повинно включати прізвище адвоката, який його створив (ч.1 ст.14 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Адвокатське об`єднання є юридичною особою, створеною шляхом об`єднання двох або більше адвокатів (учасників), і діє на підставі статуту (ч.1 ст.15 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Виходячи із зазначених положень захист, представництво або надання інших видів правничої допомоги клієнту здійснюється виключно адвокатом, адвокатським бюро чи адвокатським об`єднанням на умовах і в порядку, що визначені укладеним з клієнтом договором про надання правничої допомоги.

В матеріалах справи міститься виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, згідно з якою основний вид економічної діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Монополія» є 69.10 «Діяльність у сфері права», при цьому вказане товариство за своєю організаційно-правовою формою не є адвокатським об`єднанням чи адвокатським бюро.

Тобто, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Монополія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГОЛДСНАБ" про надання послуг не є договором про надання правничої допомоги в розумінні положень ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Також, матеріали справи містять ордер на надання правничої допомоги адвокатом Рогозіним О.В. ТОВ «Голдснаб» на підставі договору про надання правничої допомоги б/н від 20.01.2026 серії АР №1310911.

Колегія суддів враховує, що законодавство не забороняє юридичним компаніям залучати до виконання договорів третіх осіб (у тому числі адвокатів), якщо це прямо не заборонено договором із клієнтом, та представництво інтересів клієнта адвокатом є витратами на професійну правничу допомогу і підлягають відшкодуванню.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів в підтвердження укладення договору ТОВ «Юридична компанія «Монополія» з адвокатом Рогозіним О.В. з метою надання правничої допомоги ТОВ «Голдснаб», крім того відсутній договір про надання правничої допомоги б/н від 20.01.2026, на який є посилання в ордері (якщо він відмінний від договору, укладеного між позивачем та ТОВ "Юридична компанія"Монополія").

Враховуючи зазначене, в умовах відсутності в матеріалах справи договору про надання правничої допомоги, укладеного між адвокатом та позивачем, або договірних відносин між ТОВ "Юридична компанія "Монополія" та адвокатом, який представляв інтереси в суді, колегія суддів не може надати належної оцінки долученим до заяви актам приймання-передачі наданих послуг №1 від 08.06.2026 та №2 від 17.07.2026 до договору про надання правничої допомоги від 20.01.2026 на предмет їх відповідності укладеному між сторонами договору, домовленостям щодо вартості послуг (гонорару) адвоката та нормам чинного законодавства.

Крім того, згідно долучених платіжних інструкцій №278 від 30.03.2026 в сумі 5000,00грн та №676 від 27.07.2026 в сумі 25 000,00грн оплата за юридичні послуги здійснена ТОВ «Голдснаб» на користь ТОВ ЮК «Монополія» в умовах відсутності будь-яких доказів спрямованості даних коштів адвокату, який здійснював представництво інтересів позивача в межах даної справи.

Зазначена позиція суду апеляційної інстанції ґрунтується на висновках Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, зроблених у постанові № 911/1235/22 від 5.10.2023 року.

Виходячи із встановлених обставин заявлені до стягнення витрати не можуть вважатись судовими витратами позивача в розумінні положень ст.126 ГПК України та не підлягають стягненню з відповідача.

З огляду на викладене, доводи скаржника знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду додаткового рішення, при цьому порушення судом першої інстанції норм процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, у зв`язку з чим наявні підстави для скасування додаткового рішення суду першої інстанції на підставі п.4 ч.1 ст.277 ГПК України.

Виходячи із зазначеного, колегія суддів дійшла висновку апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Імекс Макс» (вх.1714 Х/2) задовольнити, додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 21.07.2026 у справі №922/1673/26 скасувати, ухваливши нове рішення, яким у задоволення заяви позивача відмовити.

Керуючись ст.ст.126, 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Імекс Макс» (вх.1714 Х/2) на додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 21.07.2026 у справі №922/1673/26 - задовольнити.

2.Додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 21.07.2026 у справі №922/1673/26 - скасувати.

3.Ухвалити нове додаткове рішення, яким у задоволенні заяви (вхідний №17810 від 21 липня 2026 року) Товариства з обмеженою відповідальністю «Голдснаб» про відшкодування витрат на правничу допомогу відмовити в повному обсязі.

4.Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 10.11.2026.

Головуючий суддя П.В. Демідова

Суддя О.О. Крестьянінов

Суддя І.В. Тарасова