Постанова № 141389053 у справі № 904/4596/24 від 20.10.2026

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2026 м. Дніпро Справа № 904/4596/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Паруснікова Ю.Б.,

суддів: Верхогляд Т.А., Іванова О.Г.,

секретар судового засідання Абадей М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Бернера Іллі Юхимовича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2025 у справі № 904/4596/24 (суддя Новікова Р.Г.), повний текст рішення складено 14.03.2025

за позовом керівника Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради м. Дніпро

до: фізичної особи-підприємця Бернера Іллі Юхимовича м. Дніпро

фізичної особи-підприємця Городецької Тетяни Марківни м. Дніпро

про зобов`язання усунути перешкоди, шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва та скасування державної реєстрації права власності, -

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

18.10.2024 керівник Правобережної окружної прокуратури м. Дніпра в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради звернувся до Господарського суду з позовом до фізичної особи-підприємця Бернера Іллі Юхимовича та фізичної особи-підприємця Городецької Тетяни Марківни з позовом про:

- зобов`язання ФОП Городецької Тетяни Марківни та ФОП Бернера Іллі Юхимовича усунути перешкоди Дніпровській міській раді у праві користування та розпорядження земельною ділянкою розташованою за адресою: м. Дніпро, проспект Героїв, 30Д, загальною площею 24,9 кв.м, шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва: торгівельного павільйону літ. Д, що складається з торгівельної зали 1-1 загальною площею 21,6 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1534770112101);

- скасування державної реєстрації права власності на 1/3 нерухомого майна - торгівельного павільйону літ. Д, що складається з торгівельної зали 1-1 загальною площею 21,6 кв.м, який розташований за адресою: м. Дніпро, проспект Героїв, 30Д (реєстраційний номер 1534770112101), за ФОП Городецькою Тетяною Марківною, проведену рішенням приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Андрєєвою Ганною Олегівною, індексний номер 41228492 від 22.05.2018 (номер відомостей про речове право 26269641), із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 1534770112101;

- скасування державної реєстрації права власності на 2/3 нерухомого майна - торгівельного павільйону літ. Д, що складається з торгівельної зали 1-1 загальною площею 21,6 кв.м, який розташований за адресою: м. Дніпро, проспект Героїв, 30Д (реєстраційний номер 1534770112101), за ФОП Бернером Іллею Юхимовичем, проведену рішенням приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Андрєєвою Ганною Олегівною, індексний номер 41222199 від 22.05.2018 (номер відомостей про речове право 26264042), із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 1534770112101.

В обґрунтування заявлених вимог прокурор зазначив, що право власності на павільйон було зареєстровано на підставі судового рішення, яке згодом скасовано, земельна ділянка під забудову не надавалася, дозвільні документи на будівництво відсутні, а об`єкт є самочинним будівництвом, що порушує права власника земельної ділянки - територіальної громади міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради щодо володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, на якій розташований об`єкт самочинного будівництва.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2025 позов задоволено.

Зобов`язано ФОП Городецьку Тетяну Марківну та ФОП Бернера Іллю Юхимовича усунути перешкоди Дніпровській міській раді у праві користування та розпорядження земельною ділянкою розташованою за адресою: м. Дніпро, проспект Героїв, 30Д, загальною площею 24,9 кв.м, шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва: торгівельного павільйону літ. Д, що складається з торгівельної зали 1-1 загальною площею 21,6 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1534770112101).

Скасовано державну реєстрацію права власності на 1/3 нерухомого майна - торгівельного павільйону літ. Д, що складається з торгівельної зали 1-1 загальною площею 21,6 кв.м, який розташований за адресою: м. Дніпро, проспект Героїв, 30Д (реєстраційний номер 1534770112101), за ФОП Городецькою Тетяною Марківною, проведену рішенням приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Андрєєвою Ганною Олегівною, індексний номер 41228492 від 22.05.2018 (номер відомостей про речове право 26269641), із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 1534770112101.

Скасовано державну реєстрацію права власності на 2/3 нерухомого майна - торгівельного павільйону літ. Д, що складається з торгівельної зали 1-1 загальною площею 21,6 кв.м, який розташований за адресою: м. Дніпро, проспект Героїв, 30Д (реєстраційний номер 1534770112101), за ФОП Бернером Іллею Юхимовичем, проведену рішенням приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Андрєєвою Ганною Олегівною, індексний номер 41222199 від 22.05.2018 (номер відомостей про речове право 26264042), із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 1534770112101.

Стягнуто з ФОП Городецької Тетяни Марківни на користь Дніпропетровської обласної прокуратури витрати зі сплати судового збору у сумі 3 633,60 грн за подання позову, витрати зі сплати судового збору у сумі 605,60 грн за подання заяви про вжиття заходів із забезпечення позову.

Стягнуто з ФОП Бернера Іллі Юхимовича на користь Дніпропетровської обласної прокуратури витрати зі сплати судового збору у сумі 3 633,60 грн за подання позову, витрати зі сплати судового збору у сумі 605,60 грн за подання заяви про вжиття заходів із забезпечення позову.

2. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ФОП Бернер І.Ю. оскаржує його в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду та просить: скасувати оскаржуване рішення у повному обсязі та ухвалити нове рішення у справі, яким у задоволенні позовних вимог прокурора відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, неправильно встановив характер спірних правовідносин, помилково визначив юрисдикцію спору та безпідставно розглянув його за правилами господарського судочинства.

На думку апелянта, спір стосується права власності фізичних осіб на нерухоме майно та користування земельною ділянкою, не пов`язаний із здійсненням господарської діяльності відповідачів і не належить до категорій спорів, віднесених ст. 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) до юрисдикції господарських судів.

Суд не надав належної оцінки доказам щодо статусу відповідачів як фізичних осіб, безпідставно ототожнивши його зі статусом фізичних осіб-підприємців, що, на переконання скаржника, призвело до ухвалення незаконного рішення.

У зв`язку з викладеним скаржник вважає, що спір підлягав розгляду за правилами цивільного судочинства, тому господарський суд мав закрити провадження у справі.

Апелянт також зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що Дніпровська міська рада ще у 2020 році зверталася до суду з позовом щодо того самого об`єкта нерухомого майна та пов`язаної із ним земельної ділянки (справа № 201/1527/20), у якому заявляла аналогічні вимоги до тих самих відповідачів. Провадження у зазначеній справі було закінчено шляхом залишення позову без розгляду, відповідна ухвала не була оскаржена, а після цього нових позовів тривалий час не пред`являлося. У зв`язку з цим апелянт вважає, що з моменту попереднього звернення Дніпровської міської ради до суду минуло більше трьох років, тому строк позовної давності закінчився, проте суд першої інстанції не надав належної оцінки зазначеним обставинам.

Апелянт також зазначає наступне:

- позивач не довів факту порушення прав Дніпровської міської ради, оскільки не звертався до власників майна з приписами, повідомленнями чи іншими вимогами, а тому висновок про порушення прав територіальної громади ґрунтується лише на припущеннях;

- земельна ділянка не сформована як об`єкт цивільних прав, їй не присвоєно кадастрового номера, її межі не встановлено, а право комунальної власності не зареєстровано, у зв`язку з чим вимоги про усунення перешкод у користуванні такою земельною ділянкою є необґрунтованими;

- відповідачі є добросовісними набувачами спірного майна, набули його на підставі договорів купівлі-продажу, не здійснювали будівництва та не оформлювали первинного права власності, а тому не можуть відповідати за можливі порушення, допущені при первинному оформленні майна;

- суд першої інстанції не встановив обставин виникнення права власності та особу, яка здійснювала будівництво спірного об`єкта, а також не залучив до участі у справі належних учасників процесу - первісного власника спірного майна;

- суд не врахував, що державна реєстрація сама по собі не є підставою набуття права власності, а лише підтверджує вже набуте право, та не дослідив законність підстав виникнення такого права.

Крім того, апелянт не погоджується з ухвалою суду першої інстанції про відмову у закритті провадження у справі, вважає таке рішення незаконним та просить апеляційний суд перевірити наявність підстав для закриття провадження.

З урахуванням вказаних вище доводів апелянт просить апеляційний суд скасувати рішення суду першої інстанції від 04.03.2025 у справі № 904/4596/24 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

3. Короткий зміст вимог відзиву на апеляційну скаргу та його узагальнені доводи.

Учасники справи у встановлений судом апеляційної інстанції строк правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.

4. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що прокурор мав належні правові підстави для звернення до суду в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради, оскільки спір стосується захисту права комунальної власності на земельну ділянку та пов`язаний із захистом інтересів територіальної громади.

Органом, уповноваженим здійснювати захист таких інтересів, є Дніпровська міська рада, яка відповідно до закону наділена повноваженнями щодо розпорядження землями комунальної власності та захисту прав територіальної громади.

При цьому суд установив, що Дніпровська міська рада, будучи обізнаною про наявність спірних правовідносин, не забезпечила належного судового захисту порушеного права. Зокрема, раніше поданий нею у 2020 році позов було залишено без розгляду ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09.06.2021 у справі № 201/1527/20 у зв`язку з повторною неявкою позивача та його представника. Водночас судом не встановлено доказів повторного звернення Дніпровської міської ради до суду або вжиття нею інших ефективних заходів, спрямованих на захист порушеного права.

Суд також зазначив, що прокурор дотримався вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 53 ГПК України, попередньо повідомивши Дніпровську міську раду про виявлені порушення та намір звернутися до суду. Водночас уповноважений орган у розумний строк самостійно не здійснив належного захисту відповідних інтересів.

За таких обставин суд визнав наявними підстави для здійснення прокурором представництва інтересів держави, оскільки бездіяльність компетентного органу щодо належного судового захисту зумовила необхідність реалізації прокурором його субсидіарної представницької функції.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна 18.04.2018 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Андрєєвою Г.О. зареєстровано право власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна - павільйон літ. Д, що складається з торгівельної зали 1-1, загальною площею 21,6 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1534770112101).

Державну реєстрацію права власності проведено на підставі заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 11.05.2017 у справі № 202/2857/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , за участю третьої особи - Дніпровської міської ради, про розірвання договору про спільну діяльність, визнання права власності та стягнення штрафних санкцій. Зазначеним рішенням суд частково задовольнив позовні вимоги та визнав за ОСОБА_1 право власності на торговельні павільйони, зокрема на торговельний павільйон літ. «Д», розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03.07.2018 за результатами розгляду апеляційної скарги прокуратури Дніпропетровської області суд скасував рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 11.05.2017 у справі № 202/2857/17 в частині визнання права власності за ОСОБА_1 на торгівельні павільйони та прийняв нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

У технічному паспорті (інвентаризаційна справа № 02531/Д-17), виготовленим ФОП ОСОБА_4 станом на 23.01.2017 на замовлення ОСОБА_1 , наведена характеристика об`єкту - торгівельного павільйону літ. Д: рік побудови - 2017 рік; фундамент - бетон, цегла; стіни - цегла, метал; покрівля-метал; підлога-бетон; площа основи (забудова) - 24,9 кв.м; загальна площа - 21,6 кв.м.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна 22.05.2018 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Андрєєвою Г.О. зареєстровано право спільної часткової власності ОСОБА_3 на 2/3 частки об`єкта нерухомого майна - павільйон літ. Д, що складається з торгівельної зали 1-1, загальною площею 21,6 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1534770112101). Державна реєстрація права власності проведена на підставі договору купівлі-продажу від 22.05.2018 (а. с. 20 - 21 т 1).

ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_3 (покупець) був підписаний договір купівлі-продажу, серія та номер: ННС 525025 від 22.05.2018, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Павловською Г.О. та зареєстрований в реєстрі № 221 (а. с. 26-27 т 1).

Відповідно до пунктів 1.1., 2.2. договору купівлі-продажу від 22.05.2018 продавець передає у власність (продає), а покупець приймає (купує) 2/3 частини торгівельного павільйону, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та зобов`язується сплатити за них встановлену у договорі грошову суму продавцю.

Продаж майна, зазначеного у розділі 1 цього договору, здійснений за домовленістю сторін за суму 33 901,00 грн, яку продавець повністю одержав від покупця до підписання цього договору.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна 22.05.2018 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Андрєєвою Г.О. зареєстровано право спільної часткової власності ОСОБА_5 на 1/3 частки об`єкта нерухомого майна - павільйон літ. Д, що складається з торгівельної зали 1-1, загальною площею 21,6 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1534770112101). Державна реєстрація права власності проведена на підставі договору купівлі-продажу від 22.05.2018 (а. с. 20 - 21 т 1).

ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_5 (покупець) був підписаний договір купівлі-продажу, серія та номер: ННС 525037 від 22.05.2018, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Павловською Г.О. та зареєстрований в реєстрі № 236 (а. с. 28 - 29 т 1).

Відповідно до пунктів 1.1., 2.2. договору купівлі-продажу від 22.05.2018 продавець передає у власність (продає), а покупець приймає (купує) 1/3 частину торгівельного павільйону, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та зобов`язується сплатити за них встановлену у договорі грошову суму продавцю.

Продаж майна, зазначеного у розділі 1 цього договору, здійснений за домовленістю сторін за суму 16 950,00 грн, яку продавець повністю одержав від покупця до підписання цього договору.

Відомості щодо укладення договору оренди земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні.

У листі КП «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» Дніпровської міської ради від 10.09.2024 № 10779 зазначено, що підприємством не проводилась технічна інвентаризація та державна реєстрація права власності торгівельного павільйону літ. Д, загальною площею 21,6 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 64 т 1).

У листі Головного архітектурно-планувального управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 09.09.2024 № 12/19-397 з посиланням на інформаційну базу містобудівного кадастру вказано, що управлінням не надавались будівельний паспорт забудови або містобудівні умови та обмеження для проєктування торгівельного павільйону літ. Д за адресою: проспект Героїв, 30Д; не оформлювались паспорти прив`язки тимчасових споруд за вказаною адресою (а. с. 62 т 1).

Згідно з відомостями містобудівного кадастру та адресного плану міста розпорядженням міського голови від 17.10.2007 № 1095-р будівлі підприємства торгівлі по проспекту Героїв присвоєна адреса - проспект Героїв, буд. 30Д. Проте адресація торгівельного павільйону літ. Д по проспекту Героїв, буд. 30Д, не проводилась (а. с. 71 - 72 т 1).

Відповідно до листа КП «Дніпровські активи» Дніпровської міської ради від 05.09.2024 № 471д-05 до підприємства не надходили заяви про оформлення договорів про використання об`єктів благоустрою міста не за функціональним призначенням від осіб на об`єкт за адресою: АДРЕСА_1 , договори не укладалися (а. с. 65 т 1).

У листі Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради від 09.09.2024 № 10/1-133 зазначено про відсутність відомостей щодо видачі/реєстрації Управлінням документів, які надають право на виконання будівельних робіт та засвідчують прийняття в експлуатацію об`єкта будівництва за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 66 т 1).

У листі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 11.10.2024 № 10-4-0.223-5633/2-24 вказано про відсутність технічної можливості здійснити пошук у Державному земельному кадастрі земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , внаслідок відсутності кадастрового номеру земельної ділянки(а. с. 73 т 1).

Відповідно до листа Дніпровської міської ради від 03.10.2024 № 7/11-2270 відсутні рішення міської ради щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , адресація торгівельного павільйону літ. Д за вказаною адресою не проводилась. Реєстраційних записів щодо цивільно-правових угод, укладених між міською радою та фізичними особами за вказаною адресою не виявлено (а. с. 75 - 76 т 1).

Завідувачем сектору державного контролю за використанням та охороною земель Відділу державного контролю за використанням та охороною земель Інспекції з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради 09.09.2024 проведено обстеження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 (торгівельний павільйон літ. Д) та складений акт обстеження земельної ділянки від 09.09.2024 № 09/09/24-К (далі - акт від 09.09.2024, а. с. 67 - 71 т 1).

За результатами обстеження земельної ділянки встановлено - використання торгівельного павільйону літ. Д для здійснення підприємницької діяльності; відсутність документів, що підтверджують державну реєстрацію права власності чи права постійного користування або права оренди земельної ділянки.

На думку прокурора, вказані обставини свідчать про безпідставну державну реєстрацію за ОСОБА_1 , а у подальшому за ОСОБА_5 та ОСОБА_3 права власності на об`єкт нерухомого майна - торгівельний павільйон літ. Д, загальною площею 21,6 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 ; самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво на ній; порушення права власника земельної ділянки - територіальної громади м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради щодо користування, володіння, розпорядження земельною ділянкою під об`єктом самочинного будівництва.

Вищевикладене стало підставою для звернення прокуратури з відповідним позовом до суду.

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Переглянувши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги відповідно до статей 269, 270 ГПК України, перевіривши правильність встановлення місцевим господарським судом фактичних обставин справи, повноту їх дослідження та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів не знаходить підстав для скасування чи зміни рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2025 у справі № 904/4596/24 з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Непорушність права власності є конституційним принципом, закріпленим у ст. 41 Конституції України, а також в положеннях ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція).

Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною 2 ст. 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Верховний Суд у постанові від 02.06.2022 у справі № 910/14524/19 виснував, що особа, яка використовувала земельну ділянку з порушенням прав іншої (власника земельної ділянки), повинна привести земельну ділянку у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд за власний кошт.

Оскільки відповідно до вимог чинного законодавства обов`язковою умовою правомірного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно.

За змістом ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Як убачається з матеріалів справи, Дніпровською міською радою не приймалися рішення про передачу спірної земельної ділянки у власність чи користування ОСОБА_1 , ОСОБА_3 або ОСОБА_5 .

Крім того, договори оренди земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , не укладалися, відомості про державну реєстрацію речових прав відповідачів на зазначену земельну ділянку відсутні, правовстановлюючі документи на неї не оформлювалися, а рішення щодо її передачі відповідачам у власність чи користування не приймалися.

Актом обстеження земельної ділянки від 09.09.2024 № 09/09/24-К підтверджено фактичне розміщення торговельного павільйону на відповідній земельній ділянці та використання його для здійснення підприємницької діяльності за відсутності документів, які посвідчують право власності або користування земельною ділянкою.

Встановивши відсутність цих юридичних фактів (відсутність рішення про надання землі, договору оренди, державної реєстрації речового права тощо), суд обґрунтовано визнав, що державна реєстрація не могла створити право власності на самочинне будівництво.

Доводи апеляційної скарги про те, що земельна ділянка не сформована як об`єкт цивільних прав, їй не присвоєно кадастрового номера та не зареєстровано право комунальної власності, не спростовують установленого факту самовільного використання земельної ділянки, адже відсутність кадастрового номера та державної реєстрації речового права на земельну ділянку сама по собі не свідчить про виникнення у відповідачів права на її використання та не може бути підставою для легалізації фактичного зайняття земель комунальної власності.

При цьому колегія суддів ураховує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц зазначила, що зайняття земельної ділянки фактичним користувачем не є позбавленням власника права володіння нею, а тому ефективним способом захисту є усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, зокрема шляхом її повернення.

Такий позов має негаторний характер і може бути заявлений протягом усього часу тривання порушення прав власника або законного володільця земельної ділянки.

Ураховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що фактичне використання відповідачами земельної ділянки комунальної власності без оформлення відповідних прав створює перешкоди Дніпровській міській раді у здійсненні повноважень щодо володіння, користування та розпорядження землею територіальної громади.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача-1 Матросова Є.О. надала пояснення (письмові пояснення від 14.10.2026 містяться в матеріалах справи), у яких зазначила, що спірний торговельний кіоск за адресою: м. Дніпро, проспект Героїв, 30Д, уже був предметом судового розгляду Центрального апеляційного господарського суду у двох аналогічних справах № 904/4606/24 та № 904/4597/24 між тими самими сторонами. За результатами розгляду зазначених справ апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нові рішення про відмову в задоволенні позовів прокурора.

Представник відповідача-1 наголосила, що з огляду на аналогічність предмета та підстав позову, суб`єктного складу, фактичних обставин і заявлених способів захисту правові висновки, викладені в зазначених постановах, мають істотне значення для вирішення даної справи, незважаючи на відмінності у площі та літерному позначенні відповідних торговельних павільйонів.

Судом апеляційної інстанції під час розгляду даної справи встановлено, що спірні правовідносини за своєю матеріально-правовою природою є аналогічними правовідносинам, які були предметом розгляду у справах № 904/4606/24 та № 904/4597/24.

14.10.2026 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 904/4606/24 касаційну скаргу Дніпропетровської обласної прокуратури задовольнив. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.06.2026 у справі № 904/4606/24 скасував, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2025 залишив в силі.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2025 у справі № 904/4606/24 встановлено, що спірний об`єкт самочинного будівництва збудовано на земельній ділянці комунальної форми власності, що не була відведена для цієї мети, його не прийнято в експлуатацію, а тому він не є створеним у розумінні ст. 331 ЦК України, що виключає можливість реєстрації права власності на спірне нерухоме майно, про що неодноразово зазначав Верховний Суд у своїх постановах від 29.03.2018 у справі № 909/935/15, від 19.03.2018 у справі № 2-4435/2008.

Верховний Суд у справі № 904/4606/24 вирішальним визначив те, що спірний торговельний павільйон є тимчасовою спорудою (малою архітектурною формою), а не об`єктом нерухомого майна, тому державна реєстрація права власності на нього є неправомірною та підлягає скасуванню із закриттям відповідного розділу Державного реєстру. Добросовісність набуття павільйону відповідачами не змінює цього висновку.

Також Верховний Суд визнав належним способом захисту вимогу про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, відповідно до вимог положень ст. 391 ЦК України, ст. 152 та 212 ЗК України.

Колегія суддів враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 14.10.2026 у справі № 904/4606/24, правовідносини в якій є подібними до правовідносин у цій справі, стосуються аналогічного об`єкту та відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України бере до уваги встановлені цим судовим рішенням обставини, які не підлягають повторному доказуванню в межах цієї справи.

Апеляційний господарський суд враховує також висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2024 у справі № 914/1785/22 про те, що у разі встановлення факту розміщення на земельній ділянці тимчасових споруд, які не є нерухомим майном, та використання цієї земельної ділянки відповідачем без належних правових підстав власник земельної ділянки має право вимагати усунення перешкод у користуванні нею шляхом звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та демонтажу відповідних споруд. Зазначений висновок Великої Палати Верховного Суду є безпосередньо релевантним до правовідносин, що виникли у даній справі.

Доводи апелянта про те, що він не здійснював будівництво спірного павільйону, а набув його у власність на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу, не спростовують установлених судом обставин щодо відсутності належних правових підстав для розміщення цього об`єкта на спірній земельній ділянці, адже факт набуття споруди за договором купівлі-продажу не надає права на її розміщення та подальше використання земельної ділянки без оформлення відповідного права на неї. Відтак та обставина, що апелянт не був особою, яка первісно розмістила павільйон, не звільняє його як особу, яка набула споруду у власність та фактично її використовує, від обов`язку усунути перешкоди у здійсненні позивачем прав користування та розпорядження земельною ділянкою, зокрема шляхом демонтажу (знесення) розміщеної на ній тимчасової споруди.

Предметом спору у даній справі є не притягнення відповідачів до відповідальності за здійснення будівництва, а усунення триваючих перешкод у здійсненні Дніпровською міською радою прав щодо земельної ділянки, яка використовується відповідачами без належних правових підстав.

Належними відповідачами за вимогою про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою є особи, які фактично використовують її та здійснюють контроль над розміщеною на ній спорудою.

Крім того, обставина набуття відповідачами павільйону за договорами купівлі-продажу не створює у них права користування земельною ділянкою, на якій він розташований.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо його добросовісності як набувача спірного павільйону, оскільки укладення договору купівлі-продажу та державна реєстрація права власності не змінюють правової природи цього об`єкта, який є тимчасовою спорудою, а не нерухомим майном, та не створюють права на земельну ділянку, на якій його розміщено. Водночас відсутність у відповідачів правових підстав для використання земельної ділянки зумовлює необхідність усунення перешкод у здійсненні територіальною громадою правомочностей власника. Таке втручання має легітимну мету - захист права комунальної власності та припинення безпідставного використання земельної ділянки і є пропорційним, оскільки спрямоване на відновлення порушених прав територіальної громади, тоді як відповідачі не набули жодного речового права на відповідну земельну ділянку.

Отже, саме по собі добросовісне набуття павільйону не є підставою для збереження його розміщення на земельній ділянці без належної правової підстави та не виключає обов`язку усунути відповідні перешкоди.

Колегія суддів ураховує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.09.2024 у справі № 914/1785/22 відхилила аналогічні доводи щодо добросовісності набуття тимчасових споруд, зазначивши, що положення ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України не регулюють відносини набуття особою прав на земельну ділянку, на якій знаходиться належне їй майно, що не є нерухомим.

У зв`язку з цим апеляційний суд відхиляє доводи скаржника про відсутність порушення прав Дніпровської міської ради через ненаправлення відповідачам приписів чи попереджень. Закон не ставить можливість захисту права власності у залежність від попереднього пред`явлення будь-яких вимог, оскільки саме незаконне використання земельної ділянки комунальної власності вже є порушенням права її власника.

Таким чином, посилання апелянта на добросовісність набуття спірного торгівельного кіоску не спростовує наявності підстав для задоволення негаторного позову.

Апеляційний суд також погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення вимоги прокурора про скасування державної реєстрації права власності на 1/3 частки спірного павільйону за ФОП Городецькою Т.М. та 2/3 частки за ФОП Бернером І.Ю. із закриттям відповідного розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 1534770112101.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно. Водночас права на малі архітектурні форми та тимчасові некапітальні споруди державній реєстрації не підлягають.

Як установлено Верховним Судом у справі № 904/4606/24, спірний торговельний павільйон за своїми характеристиками є тимчасовою спорудою, а не нерухомим майном.

Отже, здійснення державної реєстрації права власності на нього як на об`єкт нерухомого майна суперечить вимогам законодавства.

Колегія суддів ураховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 18.09.2024 у справі № 914/1785/22, відповідно до якого державна реєстрація права власності на тимчасову споруду, яка не є нерухомим майном, створює для власника земельної ділянки перешкоди у здійсненні його прав, зокрема щодо розпорядження земельною ділянкою, її відчуження або передачі в користування іншим особам. У цій постанові Велика Палата Верховного Суду також дійшла висновку, що якщо державну реєстрацію права власності здійснено помилково щодо об`єкта, який не є нерухомим майном, така реєстрація підлягає скасуванню із закриттям відповідного розділу Державного реєстру та реєстраційної справи.

При цьому слід розмежовувати правові наслідки державної реєстрації права власності на самочинно збудований об`єкт нерухомого майна та реєстрації права власності на об`єкт, який узагалі не є нерухомим майном.

У першому випадку застосовуються правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені, зокрема, у постанові від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22, відповідно до яких належним способом захисту у спорі про самочинне будівництво є вимога про знесення такого об`єкта, а вимоги про скасування реєстрації права власності самі по собі не забезпечують ефективного захисту порушеного права.

Натомість у випадку, коли встановлено, що об`єкт не є нерухомим майном, а державна реєстрація права власності на нього проведена помилково, правовідносини мають іншу правову природу, а вимога про скасування такої реєстрації із закриттям розділу Державного реєстру є належним способом захисту.

Отже, висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22 не виключають можливості задоволення заявлених у цій справі вимог про скасування державної реєстрації, оскільки правовий статус спірного об`єкта є іншим.

Доводи апелянта про сплив позовної давності також є необґрунтованими.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Разом із тим, відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13, від 20.06.2023 у справі № 554/10517/16-ц та від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21, вимога про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою має негаторний характер.

Такий позов може бути заявлений протягом усього часу тривання відповідного порушення прав власника або законного володільця земельної ділянки.

Оскільки розміщення торговельного павільйону та використання земельної ділянки без належного оформлення відповідних прав триває, порушення прав Дніпровської територіальної громади має триваючий характер.

Тому посилання апелянта на те, що з моменту попереднього звернення міської ради до суду у справі № 201/1527/20 минуло понад три роки, не є підставою для застосування позовної давності до заявленої у цій справі негаторного позову.

При цьому, залишення попереднього позову без розгляду не припиняє самого порушення права власника земельної ділянки та не позбавляє його можливості звернутися до суду з вимогою про усунення перешкод, доки таке порушення триває.

Відхиляються апеляційним господарським судом також і доводи апеляційної скарги про те, що спір у даній справі підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, а також інші справи у визначених законом випадках.

Суд першої інстанції правильно встановив, що обидва відповідачі зареєстровані як фізичні особи-підприємці, одним із видів їх економічної діяльності є надання в оренду й експлуатація нерухомого майна, а спірний торговельний павільйон використовувався у підприємницькій діяльності.

Подані відповідачами податкові декларації та довідка про невикористання павільйону не спростовують фактичного характеру спірних правовідносин і не підтверджують використання об`єкта виключно для особистих потреб.

Саме по собі посилання апелянта на те, що відповідачі є фізичними особами, не спростовує зазначеного висновку, оскільки визначальними є не лише суб`єктний склад учасників справи, а й предмет спору та характер правовідносин, з яких він виник.

З огляду на суб`єктний склад, предмет спору та характер спірних правовідносин суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про належність спору до юрисдикції господарських судів.

Суд першої інстанції належним чином дослідив матеріали справи, установив правовий статус спірного торговельного павільйону, відсутність правових підстав для використання земельної ділянки відповідачами, відсутність документів, що підтверджують законність розміщення споруди, та наявність перешкод у здійсненні Дніпровською міською радою правомочностей щодо земельної ділянки.

При цьому місцевий господарський суд правильно застосував до спірних правовідносин положення статей 391 ЦК України, 152 та 212 ЗК України, а також урахував правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 18.09.2024 у справі № 914/1785/22.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують установлених судом першої інстанції обставин та не свідчать про неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2025 у справі № 904/4596/24 є законним та обґрунтованим, а підстави для його скасування чи зміни відсутні.

Апеляційна скарга ФОП Бернера Іллі Юхимовича задоволенню не підлягає.

6. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, надав належну оцінку всім доказам у їх сукупності та ухвалив рішення з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

7. Щодо розподілу судових витрат.

Витрати пов`язані з розглядом апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Бернера Іллі Юхимовича - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2025 у справі № 904/4596/24 - залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 10.11.2026.

Головуючий суддя Ю.Б. Парусніков

Судді: Т.А. Верхогляд

О.Г. Іванов