Постанова № 141389078 у справі № 904/3176/26 від 29.10.2026

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.2026 року м. Дніпро Справа № 904/3176/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Ярешко О.В.

суддів: Кучеренко О.І., Стефанів Т.В.

секретар судового засідання Солодова І.М.

За участю представників учасників справи:

від позивача - Павлов П.І., самопредставництво, довіреність № 24/а від 17.12.2025 (у режимі відеоконференцзв`язку)

від відповідача (скаржника) - Собильський А.А., самопредставництво, довіреність № б/н від 16.02.2026

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства "Солонянська багатопрофільна лікарня" Солонянської селищної ради (вул. Василя Стуса, буд. 13-А, сел. Солоне, Дніпровський район, Дніпропетровська область, 52400, наявний зареєстрований електронний кабінет) на Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.08.2026 (суддя Манько Г.В., повне рішення складено 23.08.2026) у справі № 904/3176/26

за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", наявний зареєстрований електронний кабінет

до Комунального некомерційного підприємства "Солонянська Багатопрофільна лікарня" Солонянської селищної ради, наявний зареєстрований електронний кабінет

про стягнення 1 007 439 грн. 05 коп.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Комунального некомерційного підприємства "Солонянська Багатопрофільна лікарня" Солонянської селищної ради заборгованості за спожиту електричну енергію за період: листопад 2021 року - січень 2022 року у розмірі 435520,72 грн; 5315,43 грн - пеня; 284925,28 грн - інфляційні втрати; 281677,62 грн - 15% річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Комунальним некомерційним підприємством "Солонянська Багатопрофільна лікарня" умов Договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.08.2026 у справі № 904/3176/26 позов задоволено повністю. Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства "Солонянська багатопрофільна лікарня" Солонянської селищної ради на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" 435520,72 грн - заборгованість за спожиту електричну енергію; 5315,43 грн - пеня; 284925,28 грн - інфляційні втрати; 281677,62 грн - 15% річних, судовий збір у сумі 12089 грн 27 коп.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що наявними у справі доказами підтверджено перебування у період із листопада 2021 по січень 2022 відповідача на постачанні електричної енергії у позивача, як постачальника "останньої надії". Суд встановив, що вартість спожитої та не сплаченої відповідачем електричної енергії у спірному періоді становить 435520 грн. 72 коп.; погодився з розрахунком позовних вимог. Суд встановив, що позивач не пропустив строк звернення до суду, оскільки в п. 14.1 Комерційної пропозиції сторони (на підставі ст. 259 ЦК України) погодили збільшений строк позовної давності - 5 років (як загальної, так і щодо стягнення штрафних санкцій). Це також узгоджується з п.п. 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. У зв`язку з порушенням відповідачем господарського зобов`язання, позовні вимоги задовольнив. Клопотання відповідача про зменшення розміру пені, інфляційних втрат та 15% річних суд відхилив.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, Комунальне некомерційне підприємство "Солонянська багатопрофільна лікарня" Солонянської селищної ради звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої просило скасувати Рішення у частині стягнення пені у сумі 5315,43 грн та 15% річних у сумі 281677,62 грн, в іншому залишити рішення суду без змін.

В обґрунтування скарги зазначено про порушення судом при ухваленні Рішення процесуального права, що полягає у ненаданні позивачу строку для подання пояснення на відзив, а відповідачу - не надання 15 днів для подання відзиву. Вказане не дало суду дізнатися позицію позивача стосовно відзиву, що могло вплинути на ухвалення рішення, зокрема у частині 15% річних та пені. Зауважено, що заборгованість виникла у зв`язку з ненаданням позивачем рахунків за спожиту електроенергію, що унеможливило її оплату (неможливість реєстрації в органах Казначейства). Не заперечено несплату рахунків за грудень 2021 та січень 2022 та наявність заборгованості у сумі 435520 грн 72 коп.

Скаржник зазначив, що позивач більше чотирьох років не подавав позов з метою нарахування більших штрафних санкцій та збагачення за рахунок відповідача. Просив зменшити розмір пені до 0 грн, виходячи з неспівмірності пені до основного боргу, а також з огляду на те, що наслідки невиконання відповідачем зобов`язання вочевидь більш вірогідні для кредитора, ніж його належне виконання. Наголошено на можливості зменшення відсотків річних, оскільки за договором вони встановлені у розмірі 15%, а відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК - 3%.

4. Узагальнений виклад доводів та заперечень інших учасників справи

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов. Останнім днем строку для подання відзиву було 14.10.2026.

Згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

5. Рух справи у суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.09.2026 апеляційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий - Ярешко О.В. (суддя-доповідач), судді: Стефанів Т.В., Кучеренко О.І.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.09.2026 апеляційну скаргу було залишено без руху, скаржнику надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги, вказаних в ухвалі.

23.09.2026, в установлений судом строк, до суду через систему "Електронний суд" від скаржника надійшли додаткові пояснення та клопотання у справі, які по суті є заявою про усунення недоліків апеляційної скарги.

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Ярешко О.В., суддів: Стефанів Т.В., Кучеренко О.І. ухвалою від 21.09.2026 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального некомерційного підприємства "Солонянська багатопрофільна лікарня" Солонянської селищної ради на Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.08.2026 у справі № 904/3176/26 та призначив розгляд цієї справи у судовому засіданні на 29.10.2026; витребував матеріали справи № 904/3176/26 з Господарського суду Дніпропетровської області.

Ухвала про відкриття апеляційного провадження була доставлена до електронних кабінетів учасників справи, що підтверджується відповідними довідками.

05.10.2026 матеріали справи № 904/3176/26 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Суддею-доповідачем було проведено підготовчі дії, про що здійснено доповідь колегії суддів.

У судове засідання 29.10.2026 з`явилися представники сторін, які надали усні пояснення щодо апеляційної скарги.

У судовому засіданні 29.10.2026 було проголошено скорочене судове рішення (вступну та резолютивну частини постанови).

6. Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, Комунальне некомерційне підприємство "Солонянська Багатопрофільна лікарня" Солонянської селищної ради перебувала на постачанні електричної енергії у Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", як постачальника "останньої надії" у період з листопада 2021 по січень 2022.

Договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" є публічним договором приєднання споживача - Комунального некомерційного підприємства "Солонянська багатопрфільна лікарня" Солонянської селищної ради до цього Договору і регулює порядок та умови продовження постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" Споживачу, у разі, якщо обраний Споживачем електропостачальник неспроможний постачати електричну енергію, до моменту обрання Споживачем нового електропостачальника або до припинення постачання у передбачених чинним законодавством чи цим Договором випадках. Цей Договір укладається сторонами, керуючись статтями 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання Споживача до цього Договору на умовах визначених Законом України "Про ринок електричної енергії", Правилами роздрібного ринку електричної енергії та Комерційної пропозиції, що є Додатком 1 до цього Договору. Далі по тексту цього Договору Постачальник або Споживач іменуються - Сторона, разом - Сторони (п. 1.1 Договору).

Умови цього Договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 березня 2018 року N 312 (далі - ПРРЕЕ), та є однаковими для всіх споживачів України (п. 1.2 Договору).

За цим Договором Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору, що зазначені в Додатку 1 до Договору (комерційна пропозиція) (п. 2.1 Договору).

Обов`язковою умовою для постачання електричної енергії Споживачу є наявність у Споживача укладеного в установленому порядку з оператором системи договору про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії, на підставі якого Споживач набуває право отримувати послугу з розподілу/передачі електричної енергії. Побутовий споживач використовує електричну енергію виключно на власні побутові потреби, у тому числі для освітлення, живлення електроприладів тощо, що не включає професійну та комерційну діяльність (п. 2.2 Договору).

Постачальник здійснює постачання електричної енергії Споживачу з моменту припинення постачання електричної енергії Споживачу діючим електропостачальником у випадках, зазначених у пункті 3.2 цієї глави (п. 3.1 Договору).

Постачальник забезпечує гарантоване та безперервне постачання електричної енергії Споживачу протягом всього строку постачання, у разі: банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника; закінчення строку дії ліцензії, призупинення або анулювання ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника; невиконання або неналежного виконання попереднім електропостачальником вимог правил ринку, правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам; необрання споживачем нового електропостачальника, зокрема після розірвання договору з попереднім електропостачальником; припинення електропостачальника, не спроможного постачати електричну енергію, про що він повідомив постачальника "останньої надії", споживачів, Регулятора, оператора системи передачі та оператора системи розподілу, відповідно до частини сьомої статті 64 Закону (п. 3.2 Договору).

Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з комерційною пропозицією з постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", яка є додатком до цього Договору (далі - комерційна пропозиція) (п. 5.1 Договору).

Спосіб визначення ціни (тарифу) за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції Постачальника. Для одного об`єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни за електричну енергію (п. 5.2 Договору).

Ціна (тариф) на електричну енергію визначається Постачальником, що формується ним відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором (п. 5.3 Договору).

Відповідно п.п. 5.8, 5.9, 5.10, розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць. Розрахунки Споживача за цим Договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання. Оплата виставленого Постачальником рахунка за цим Договором має бути здійснена споживачем у терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунку, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої Споживачем.

За невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством (п. 9.1 Договору).

Додатком № 1 до Договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" є Комерційна пропозиція № 5 від 08.10.2021 для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії", якою визначено:

- Предмет комерційної пропозиції: постачання електричної енергії, як товарної продукції (код 09310000-5 за ДК 021:2015).

- Спосіб (порядок) та строки оплати за постачання електричної енергії постачальником "останньої надії". Споживач сплачує 100% від орієнтовної вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання Споживачем рахунку. У разі неотримання рахунку Споживач зобов`язується здійснити оплату самостійно (без рахунку) на поточний рахунок Постачальника, зазначений у Договорі, не пізніше ніж за 1 банківський (робочий) день до початку розрахункового періоду, виходячи з прогнозованого обсягу споживання електричної енергії у розрахунковому періоді та діючої у розрахунковому періоді ціни на електричну енергію. Орієнтовна вартість розраховується шляхом множення прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на ціну, за якою здійснюється постачання електричної енергії постачальником. Прогнозований обсяг споживання електричної енергії визначається на підставі даних, отриманих Постачальником від оператора систем розподілу (передачі) (п. 4.1 Комерційної пропозиції).

- Остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому місяці здійснюється Споживачем на підставі виставленого Постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої споживачем електричної енергії, зазначеної в Акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою Споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ, самостійно (без рахунку) не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду на поточний рахунок Постачальника, зазначений у Договорі (п. 4.2 Комерційної пропозиції).

- Акт купівлі-продажу складається на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії Споживачем (п. 4.4 Комерційної пропозиції).

- Розмір пені. За внесення передбачених умовами Договору платежів з порушенням термінів, визначених даною комерційною пропозицією, Постачальник має право нарахувати Споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Споживач зобов`язується сплатити пеню на підставі рахунку та/або вимоги (претензії) Постачальника. Нарахування пені та інших видів відповідальності, що визначені законом та цим Договором (15% річних, інфляція) за невиконання грошового зобов`язання на підставі отриманого споживачем рахунку, починається на наступний день після закінчення терміну, встановленого Договором на оплату рахунку. У разі відсутності доказу вручення рахунку Споживачу, пеня та інші види відповідальності, визначені законом та цим Договором (15% річних, інфляція) за невиконання грошового зобов`язання за цим Договором, починають нараховуватися Постачальником з 21 календарного дня після закінчення розрахункового періоду (п. 6.1 Комерційної пропозиції).

- Позовна давність. Керуючись статтею 259 ЦК України Сторони Договору домовились встановити в цьому Договорі збільшений строк позовної давності: - строк загальної позовної давності щодо вимог про стягнення боргу тривалістю п`ять років; строк спеціальної позовної давності щодо вимог про стягнення штрафних санкцій (штраф, пеня) тривалістю п`ять років (п. 14.1 Комерційної пропозиції).

Згідно звіту про фактичне споживання електричної енергії за листопад 2021 року (рахунок № 00[телефон приховано]/03/011/23715 від 13.12.2021 та Акт № 016327 купівлі-продажу електроенергії за листопад 2021 від 30.11.2021) обсяг споживання електричної енергії - 38215 кВт.год на загальну суму 219506,20 грн (з ПДВ). Рахунок та акт були надіслані на електронну адресу відповідача. Вказаний рахунок було сплачено відповідачем з порушенням термінів, визначених умовами Договору.

Згідно звіту про фактичне споживання електричної енергії за грудень 2021 року (рахунок № 00[телефон приховано]/03/О12/24539 від 13.01.2022 та Акт № 017097 купівлі-продажу електроенергії за грудень 2021 від 31.12.2021) обсяг споживання електричної енергії - 38001 кВт.год на загальну суму 252053,34 грн. (з ПДВ). Рахунок та акт були надіслані на електронну адресу відповідача.

Згідно звіту про фактичне споживання електричної енергії за січень 2022 року (рахунок № 00[телефон приховано]/03/О01/26023 від 14.02.2022 та Акт № 018552 купівлі-продажу електроенергії за січень 2021 від 31.01.2022) обсяг споживання електричної енергії - 32914 кВт.год на загальну суму 183467,38 грн. Рахунок та акт були надіслані на електронну адресу відповідача.

Наявними у справі доказами підтверджено, що вартість спожитої та не сплаченої відповідачем електричної енергії у спірному періоді становить 435520 грн 72 коп.

Судом першої інстанції було встановлено порушення відповідачем умов п.п. 4.1, 4.2 Комерційної пропозиції щодо сплати вартості спожитої електричної енергії.

Господарський суд першої інстанції погодився з розрахунком позовних вимог щодо основного боргу, пені, 15% річних та інфляційних втрат.

7. Позиція Центрального апеляційного господарського суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, надані у судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши у межах вимог апеляційної скарги наведені у ній доводи, які стали підставою для відкриття апеляційного провадження, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.

Відповідно ч.ч. 1-4 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Зважаючи на те, що Комунальне некомерційне підприємство "Солонянська багатопрофільна лікарня" Солонянської селищної ради оскаржує рішення місцевого господарського суду виключно у частині стягнення пені та 15% річних, колегія суддів здійснює апеляційний перегляд судового рішення лише у межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відтак, з урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, у порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції у частині неоспорюваних сторонами обставин справи відносно укладення та виконання сторонами Договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" з Комерційною пропозицією № 5 від 08.10.2021, наявності заборгованості за спожиту електричну енергію у сумі 435520,72 грн, правильності нарахування та стягнення судом інфляційних втрат у сумі 284925,28 грн.

1. Щодо порушення судом першої інстанції при ухваленні Рішення процесуального права, що полягає у ненаданні позивачу строку для подання пояснення на відзив, а відповідачу - не надання 15 днів для подання відзиву.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2026, якою було відкрито провадження у справі № 904/3176/26, було встановлено сторонам строк - до 30.06.2026 для надання доказів щодо власної правової позиції, що стосуються предмету спору, у межах, зокрема приписів ст. 165 ГПК України, якою встановлено порядок подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою від 30.06.2026, судом було встановлено строк щодо надання правової позиції, що стосуються предмету спору, до 29.07.2026.

Вказані ухвали були доставлені до зареєстрованого електронного кабінету відповідача, що вбачається з комп`ютерної бази «Діловодство спеціалізованого суду».

Відзив на позовну заяву був поданий відповідачем лише 13.08.2026. Судом було поновлено відповідачу строк для надання відзиву.

А відтак, судом першої інстанції було дотримано права відповідача на подання відзиву.

При цьому, позивачем не заявлено про порушення його прав щодо ненадання строку для відповіді на відзив. Крім того, подання відповіді на відзив є правом, а не обов`язком позивача.

Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення.

2. Щодо ненаданням позивачем відповідачу рахунків за спожиту електроенергію, що унеможливило її оплату через неможливість реєстрації в органах Казначейства.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є договір.

За приписами ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно п.п. 4.12, 4.13 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312, розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну. Рахунок за спожиту електричну енергію оплачується: протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка непобутовим споживачем; протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка побутовим споживачем; в інший термін, передбачений договором, але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду. Для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.

Колегія суддів зазначає, що умовами Договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" передбачено порядок та строки оплати електроенергії у разі неотримання рахунку, а саме: Споживач зобов`язується здійснити оплату самостійно (без рахунку) на поточний рахунок Постачальника, зазначений у Договорі, не пізніше ніж за 1 банківський (робочий) день до початку розрахункового періоду, виходячи з прогнозованого обсягу споживання електричної енергії у розрахунковому періоді та діючої у розрахунковому періоді ціни на електричну енергію.

При цьому, остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому місяці здійснюється Споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ, самостійно (без рахунку) не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду на поточний рахунок Постачальника, зазначений у Договорі.

Отже, відповідач був зобов`язаний сплатити за електроенергію самостійно, не чекаючи рахунку Постачальника. Також, не був позбавлений можливості звернутися до позивача для отримання відповідного рахунку для здійснення такої оплати.

Судом першої інстанції було встановлено обставину направлення позивачем відповідачу рахунків та актів купівлі-продажу електроенергії у спосіб, визначений п.п. 4.3, 16.2 Комерційної пропозиції, що підтверджується роздруківками з системи Microsoft Outlook, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Вказаної обставини відповідач не спростував.

Відповідно до ч. 4 ст. 79 Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.1980, сторона, яка не виконує свого зобов`язання, повинна повідомити іншу сторону про перешкоду і про її вплив на її здатність здійснити виконання. Якщо інша сторона не отримала це повідомлення протягом розумного строку після того, як про цю перешкоду стало чи повинно було стати відомо стороні, яка не виконує свого зобов`язання, ця остання сторона несе відповідальність за збитки, які є результатом того, що таке повідомлення не було отримане.

Згідно матеріалів справи, позивач надсилав відповідачу вимоги від 24.06.2022, від 30.10.2025 про сплату штрафних санкцій та боргу за спожиту електроенергію, до яких були долучені відповідні рахунки. Відповіді на ці вимоги в матеріалах справи відсутні. Отже, відповідач не скористався своїм правом на досудове врегулювання спору.

Вказане вище спростовує твердження відповідача про неотримання ним рахунків та неможливість оплати, а також про свідоме неврегулювання позивачем спору з метою нарахування більших штрафних санкцій та збагачення за рахунок відповідача.

3. Щодо зменшення розміру пені до 0 грн та зменшення відсотків річних. Фактично скаржник просить звільнити його від пені.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів (ст. 617 ЦК України).

Відповідачем не доведено підстав звільнення від відповідальності у вигляді пені.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Неустойка має подвійну правову природу - є одночасно способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником. Завданням неустойки, як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності, є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Частина друга статті 233 Господарського кодексу України встановлює, що у разі якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зі змісту ст. 233 ГК України, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, залежить від розсуду суду, котрий при цьому користується доволі широкою дискрецією. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного критерію для зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Зменшення неустойки є правом, а не обов`язком суду.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20).

Як встановлено судом першої інстанції, відповідачем було порушено строк виконання зобов`язання, внаслідок чого позивачем було нараховано пеню у сумі 5315,43 грн. Суд першої інстанції погодився з розрахунком пені. Контррозрахунок пені у матеріалах справи відсутній.

Колегія суддів відзначає, що скаржник просить зменшити розмір пені, виходячи з неспівмірності її розміру з сумою основного боргу, а також з огляду на те, що наслідки невиконання відповідачем зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання.

Вказані заяви відповідача не знайшли свого підтвердження, про що зазначено вище. Судом не встановлено неспівмірності розміру пені з сумою основного боргу; пеня становить 1,22 відсотки від розміру боргу.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені у сумі 5315,43 грн.

Відповідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).

Отже, в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відсотки річних, що нараховані відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК, не є відповідальністю та/або санкціями, а є платою за користування грошовими коштами. Право на нарахування відсотків річних виникає у кредитора незалежно від вини боржника.

Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16, Верховного Суду від 08.12.2022 у справі № 921/542/20.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 903/602/24 викладена така правова позиція: «суд при визначенні розміру, до якого можна зменшити проценти річних, обмежений нормою ч. 2 ст. 625 ЦК, яка визначає, що боржник має сплатити кредитору 3% річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) від простроченої суми. Відтак розмір процентів річних, який становить законодавчо встановлений розмір 3% річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом».

Договором про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», що укладений між сторонами, встановлено інший розмір процентів річних - 15%, аніж встановлено ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Позивач нарахував 15% річних за загальний період із 23.12.2021 по 26.05.2026 (всього 1593 дні).

Суд першої інстанції погодився зі складеним позивачем розрахунком 15% річних та визнав його арифметично правильним. Сума 15% річних за заявлений позивачем період складає 281677,62 грн, що становить 64,68 відсотки від суми основного боргу (435520,72 грн).

Стягнення заявленої суми відсотків річних за таких умов є нерозумним з огляду на непропорційність наслідкам правопорушення, адже матиме наслідком не компенсацію майнових втрат позивача, а його збагачення за рахунок відповідача, що несправедливо відносно нього. Крім того, позивач стягнувши інфляційні втрати, вже отримав компенсацію від знецінення грошових коштів.

З огляду на неспівмірність заявленої до стягнення суми відсотків річних, колегія суддів вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідає обставинам цієї справи, зменшити розмір відсотків річних до суми 56335,52 грн, розрахувавши відсотки річних у відповідності до приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України. А саме: апеляційним судом було зроблено розрахунок відсотків річних у межах заявленого позивачем періоду, виходячи з розміру - 3%.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 56335,52 грн відсотків річних, у зв`язку з чим у стягненні суми 225342,10 грн 15% річних позивачу слід відмовити.

Проте, судом першої інстанції всього зазначеного при розгляді клопотання відповідача про зменшення розміру відсотків річних взято до уваги не було.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на вищевикладене, судова колегія апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги частково знайшли підтвердження під час апеляційного розгляду справи, судом першої інстанції належно та всебічно не досліджено спірних правовідносин між сторонами з урахуванням усіх істотних обставин, що мали місце у цих правовідносинах та впливають на правильне застосування норм матеріального права.

Судова колегія апеляційного суду вважає за необхідне апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства "Солонянська багатопрофільна лікарня" Солонянської селищної ради задовольнити частково, а Рішення місцевого господарського суду у зазначеній частині скасувати, як таке, що ухвалене з невідповідністю висновків суду обставинам справи та з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права; ухвалити нове рішення про стягнення з відповідача відсотків річних у сумі 56335,52 грн.

8. Розподіл судових витрат

Відповідно ч. 9 ст. 129 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладають на апелянта - Комунальне некомерційне підприємство "Солонянська багатопрофільна лікарня" Солонянської селищної ради, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій, що полягають у порушенні зобов`язання за договором. Суд враховує, що часткове задоволення позову (у частині стягнення відсотків річних) зумовлене зменшенням річних.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 277, 282-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства "Солонянська багатопрофільна лікарня" Солонянської селищної ради задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Господарського суду Дніпропетровської області від 18.08.2026 у справі № 904/3176/26 скасувати у частині стягнення 15% річних.

Ухвалити у цій частині нове рішення, яким стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Солонянська багатопрофільна лікарня" Солонянської селищної ради на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" 56335,52 грн відсотків річних.

У задоволенні позовних вимог про стягнення 225342,10 грн 15% річних - відмовити.

В іншій частині Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.08.2026 у справі № 904/3176/26 - залишити без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на апелянта - Комунальне некомерційне підприємство "Солонянська багатопрофільна лікарня" Солонянської селищної ради

Видачу наказу із зазначенням усіх необхідних реквізитів доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Матеріали справи № 904/3176/26 повернути Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги визначено ст.ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 11.11.2026.

Головуючий суддя О.В. Ярешко

Судді Т.В. Стефанів

О.І. Кучеренко