Ухвала № 141389085 у справі № 908/1955/22 від 05.11.2026

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

05.11.2026 м.Дніпро Справа № 908/1955/22(908/2314/25)

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Золотарьової Я.С. (доповідач),

суддів: Мартинюка С.В., Фещенко Ю.В.

секретар судового засідання: Рибалка Г.Д.

представники учасників провадження:

Від скаржника: Іоніцой-Доценко Олег Павлович, адвокат.

Від позивача: Нечипоренко Ліна Олександрівна, адвокат.

Від відповідачів 24, 25, 26: Горлова Олена Анатоліївна, адвокат.

Інші учасники провадження по справі у судове засідання не з`явились.

розглянув у відкритому судовому засіданні заяву Приватного акціонерного товариства "Компанія з управління активами "Славутич-Інвест" про заміну позивача у справі його правонаступником, а також клопотання про зміну найменування відповідачів

при розгляді апеляційної скарги відповідача-18 (AET-Raffineriebeteiligungsgesellschaft mbH (Федеративна Республіка Німеччина)

на рішення Господарського суду Запорізької області від 30.04.2026, повний текст якого складено 30.06.2026 (суддя Юлдашев О.О.)

у справі №908/1955/22(908/2314/25)

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Автодоркомплект", м. Запоріжжя

до:

(1) Публічного акціонерного товариства "Газпром", м. Москва, Російська Федерація (далі - ПАО Газпром або Газпром або Відповідач 01);

(2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпром Експорт", м. Санкт-Петербург, Російська Федерація (далі - Газпром Експорт або Відповідач 02);

(3) Публічного акціонерного товариства "Газпром Нєфть", м. Санкт-Петербург, Російська Федерація (далі - Газпром Нєфть або Відповідач 03);

(4) Акціонерного товариства "Газпромбанк", м. Москва, Російська Федерація (далі - Газпромбанк або Відповідач 04);

(5) Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпром Капітал", м. Санкт-Петербург, Російська Федерація (далі - Газпром Капітал або Відповідач 05);

(6) Міжнародної компанії товариства з обмеженою відповідальністю "Газпром Інтернешнл Лімітед", м. Калінінград, Російська Федерація (далі - Газпром Інтернешнл або Відповідач 06);

(7) Товариства з обмеженою відповідальністю "Западная Азія", м. Санкт-Петербург, Російська Федерація (далі - Западная Азія або Відповідач 07);

(8) Badra Project B.V., м. Лейдшендам, Нідерланди (далі - GPN Badra BV або Відповідач 08);

(9) Garmian Petroleum B.V., м. Лейдшендам, Нідерланди (далі - GPN Middle East BV або Відповідач 09);

(10) Товариства з обмеженою відповідальністю "ГПН-Інвест", м. Санкт-Петербург Російська Федерація, (далі - ГПН-ІНВЕСТ або Відповідач 10)

(11) Maritime Villa Holding SNC, м. Белльо-Сюр-Мер, Французька Республіка (далі - Maritime Villa або Відповідач 11)

(12) Leyson Holdings Limited, компанія, м. Нікосія, Республіка Кіпр (далі - Leyson Holdings або Відповідач 12)

(13) Акціонерного товариства "Рязанська нєфтєпєрєрабативающая компанія", м. Рязань, Російська Федерація (далі - Рязанська нєфтєпєрєрабативающая компанія або Відповідач 13);

(14) Товариства з обмеженою відповідальністю "РН-Аеро", м. Москва, Російська Федерація, (далі - РН-Аеро або Відповідач 14);

(15) Публічного акціонерного товариства "Нєфтяная компанія "Роснєфть", м. Москва, Російська Федерація (далі - ПАО Роснєфть або Відповідач 15);

(16) Товариства з обмеженою відповідальністю "РН - Іностранниє проекти", м. Москва, Російська Федерація (далі - RN-Foreign Projects або Відповідач 16);

(17) RN Refining & Marketing GmbH, м. Берлін, Федеративна Республіка Німеччина (далі - Rosneft Refining або Відповідач 17);

(18) AET-Raffineriebeteiligungsgesellschaft mbH, м. Шведт /Oдер, Федеративна Республіка Німеччина (далі - Rosneft AET або Відповідач 18 або Апелянт або Скаржник);

(19) Rosneft Holdings Ltd S.A., компанії, м. Люксембург, Люксембург (далі - Rosneft Luxembourg або Відповідач 19);

(20) Rosneft Deutschland GmbH, м. Берлін, Федеративна Республіка Німеччина (далі - Rosneft Deutschland або Відповідач 20);

(21) Акціонерного товариства "Новомосковська акціонерна компанія "Азот", м. Новомосковськ, Російська Федерація, (далі - Новомосковський Азот або Відповідач 21);

(22) Акціонерного товариства "Нєвінномисский Азот", зареєстрованого в м. Невинномиськ, Російська Федерація (далі - Нєвінномисский Азот або Відповідач 22);

(23) EuroChem Group AG, м. Цюг, Швейцарiя (далі - EAG або Відповідач 23);

(24) AIM Capital Ltd, м. Лiмассол, Кiпр (далі - AIM Capital або Відповідач 24);

(25) Linea (CY) Ltd, м. Лiмассол, Кiпр (далі - Linea (CY) або Відповідач 25);

(26) Linetrust PTC Ltd, м. Лiмассол, Кiпр (далі - Linetrust PTC або Відповідач 26);

(27) ОСОБА_1 , м. Сант Морiц, Швейцарiя (далі - Пан Мельниченко або Відповідач 27);

(28) Олександри Мельниченко, м. Сант Морiц, Швейцарiя (далі - Пані Мельниченко або Відповідач 28);

(29) EuroChem International Holding B.V., Хуфдорп, Нiдерланди (далі - EuroChem International або Відповідач 29);

(30) Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія Волга-Днєпр", м. Ульяновськ (далі - Співзаподіювач Шкоди Волга-Днєпр або Відповідач 30);

(31) Товариства з обмеженою відповідальністю "Волга-Днєпр-Москва", м. Москва, Російська Федерація (далі - Волга-Днєпр-Москва або Відповідач 31);

(32) Volga-Dnepr Logistics B.V., м. Алкмаар, Нідерланди (далі - Volga-Dnepr BV або Відповідач 32);

(33) ОСОБА_2 , м. Москва, Російська Федерація (далі - Пан Ісайкін або Відповідач 33);

(34) ОСОБА_3 , м. Москва, Російська Федерація (далі - Пан Шкляник або Відповідач 34)

про стягнення майнової шкоди

в межах справи № 908/1955/22

про банкрутство - Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Автодоркомплект" (69019, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 39-Б, код ЄДРПОУ 24821569)

кредитори:

1) Приватне акціонерне товариство "Компанія з управління активами "Славутич-Інвест", код ЄДРПОУ 23848885 (69005, м. Запоріжжя, бульвар Центральний, буд. 21);

2) Державна податкова служба України в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у Запорізькій області

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Центрального апеляційного господарського суду перебуває апеляційна скарга AET-Raffineriebeteiligungsgesellschaft mbH на рішення господарського суду Запорізької області від 30.04.2026 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Автодоркомплект" до Публічного акціонерного товариства "Газпром", Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпром Експорт", Публічного акціонерного товариства "Газпром Нєфть", Акціонерного товариства "Газпромбанк", Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпром Капітал", Міжнародної компанії товариства з обмеженою відповідальністю "Газпром Інтернешнл Лімітед", Товариства з обмеженою відповідальністю "ГПН-Бліжнєвосточниє проекти" (в даний час відомe як "Западная Азія"), Gazprom Neft Badra B.V., Gazprom Neft Middle East B.V., Акціонерного товариства "Рязанська нєфтєпєрєрабативающая компанія", Товариства з обмеженою відповідальністю "РН-Аеро", Публічного акціонерного товариства "Нєфтяная компанія "Роснєфть", Товариства з обмеженою відповідальністю "РН - Іностранниє проекти", RN Refining & Marketing GmbH, AET-Raffineriebeteiligungsgesellschaft mbH, Rosneft Holdings Ltd S.A., Rosneft Deutschland GmbH, Акціонерного товариства "Новомосковська акціонерна компанія "Азот", Акціонерного товариства "Нєвінномисский Азот", EuroChem Group AG, AIM Capital Ltd, Linea (CY) Ltd, Linetrust PTC Ltd, ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , EuroChem International Holding B.V., Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія Волга-Днєпр", Товариства з обмеженою відповідальністю "Волга-Днєпр-Москва", Volga-Dnepr Logistics B.V., ОСОБА_2 про відшкодування шкоди за неправомірне привласнення єдиного майнового комплексу Позивача, включаючи стягнення реальних збитків в розмірі шістнадцять мільярдів чотириста тридцять п?ять мільйонів шістсот дев?яносто сім тисяч п?ятсот сімдесят дві гривні 20 копійок (16 435 697 572,2 грн), інфляційних втрат (які на дату ухвалення рішення становили одинадцять мільярдів триста тридцять два мільйони дев?ятсот п?ятдесят дев?ять тисяч гривень 00 копійок (11 332 959 000,00 грн.), та процентів за ставкою 3% річних (які на дату ухвалення рішення становили три мільярди сто сімдесят вісім мільйонів вісімсот сімдесят сім тисяч 00 гривень (3 178 877 000 грн.), та такі суми інфляційних втрат і процентів, які продовжують нараховуватися на фактичну (несплачену) суму реальних збитків з дня, наступного за днем ухвалення рішення до моменту його виконання.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.08.2026 відкрито апеляційне провадження, судове засідання призначено на 05.11.2026.

Разом з апеляційною скаргою Скаржник звернувся до апеляційного суду з клопотанням про призначення у справі судової експертизи (встановлення відносної давності виготовлення документа) договору поставки (Контракту № 221121, укладеного 22.11.2021 між Позивачем, як постачальником, та компанією D&D Immobilien Invest GMBH, як покупцем) (далі - договір поставки).

За змістом заявленого клопотання вбачається, що Скаржник припускає, що Договір поставки міг бути виготовлений або підписаний в інший період, ніж у зазначену у ньому дату.

Скаржник вказує на виявлені ознаки фіктивності угоди, зазначаючи про відсутність у компанії D&D Immobilien Invest GMBH досвіду торгівлі гранітним щебнем, а також необхідних фінансових потоків і матеріально-людських ресурсів для виконання зобов`язань.

Також Скаржник наголошує, що сам Позивач на момент укладення контракту не мав штатних працівників і перебував у передбанкрутному стані, що ставить під сумнів реальність оформлення правочину у 2021 році.

З огляду на це, клопотання спрямоване на з`ясування шляхом судово-технічної експертизи, чи не був документ створений пізніше вказаної дати.

Скаржник просив поставити на розгляд експертів такі питання:

1) Чи відповідає давність виконання документа вказаній в ньому даті?

2) В який період були виконані підписи та зроблений відбиток печатки на документі?

3) Чи могли підписи на документі та відбиток печатки бути виконаними після вересня 2022 року?

4) Чи міг документ бути створений пізніше 2022 року?

5) Чи є на документі ознаки впливу, що призвели до "штучного" старіння його реквізитів?

У судовому засіданні 05.11.2026 представник скаржника підтримав заявлені клопотання і просить їх задовольнити.

Позивач надав письмові заперечення щодо заявленого клопотання, яке обґрунтовано тим, що факт укладення та реальність виконання Контракту № 221121 від 22.11.2021 р. вже встановлені та підтверджені чинними судовими рішеннями у попередніх справах, які набрали законної сили. (рішення Господарського суду Запорізької області від 19.09.2023 у справі №908/1955/22(908/2261/23) та від 27.08.2024 у справі №908/1955/22 (908/1654/24).

Скаржник звернувся з цим клопотанням із порушенням процесуальних строків, заявляючи його за межами підготовчого провадження та безпосередньо під час розгляду справи по суті. Скаржник не навів об`єктивних і поважних причин, які б перешкоджали йому подати це клопотання у суді першої інстанції, що суперечить вимогам статті 269 ГПК України щодо меж апеляційного перегляду.

Також заперечення мотивовані відсутністю будь-яких належних і допустимих доказів, які б підтверджували сумніви Скаржника щодо виготовлення документа іншою датою.

Позивач вказує про те, що відповідно до статті 99 ГПК України, підстави для призначення експертизи відсутні, оскільки наявні у справі письмові докази є достатніми для з`ясування обставин без залучення спеціальних знань.

Позивач наголошує, що подане клопотання є процесуальним зловживанням, яке спрямоване виключно на штучне затягування судового розгляду та безпідставне зупинення провадження у справі.

Представник відповідачів 24-26 підтримав подане скаржником клопотання.

Відповідно до статті 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Надаючи оцінку заявленому клопотанню, апеляційний суд насамперед враховує, що спір, який розглядається, стосується стягнення майнової шкоди, завданої внаслідок привласнення підприємства позивача, а не збитку, завданого позивачеві внаслідок вимушеного припинення зазначеного договору поставки. Власне вказаний договір (обставини його укладення, виконання, розірвання, або його недійсність) не є предметом розгляду у вказаній справі.

Також колегія враховує, що договір поставки був лише одним, але не єдиним доказом на підтвердження середніх ринкових цін та стану попиту на продукцію Позивача.

За таких обставин, на переконання колегії суддів, призначення експертизи у цій справі не відповідає вимогам статті 99 ГПК України. Для з`ясування наявності обов`язкових елементів делікту та вирішення спору про стягнення шкоди, завданої діями, які не пов`язані з укладанням договору поставки, не потрібні спеціальні знання в галузі почеркознавчої чи технічної експертизи документів. Предметом позову є не встановлення факту підписання (укладення) договору, а стягнення майнової шкоди, факт та обставини завдання якої можливо встановити на підставі інших наявних у справі матеріалів, внаслідок чого у суду відсутня потреба у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування.

Відтак, клопотання скаржника про призначення судової експертизи щодо договору поставки (встановлення відносної давності виготовлення документа) задоволенню не підлягає, оскільки воно є необґрунтованим, не спрямоване на встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, а його задоволення призведе тільки до необґрунтованого затягування розгляду цієї справи.

Також разом з апеляційною скаргою скаржник звернувся до апеляційного суду з клопотанням про призначення судової експертизи з оцінки збитків, на вирішення якої просив поставити питання: який розмір збитків, завданих ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Автодоркомплект" внаслідок знищення та пошкодження його майна у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності?

В обґрунтування необхідності призначення експертизи з оцінки збитків скаржник зазначає, що Звіт про оцінку збитків, яким Позивач обґрунтовує розмір завданої йому шкоди, містить відхилення від вимог закону та національних стандартів щодо методики та порядку її здійснення, що підтверджується рецензією на Звіт про оцінку збитків, виготовленою ТОВ "Нерухомість-Футура" на замовлення Скаржника.

На переконання скаржника, встановити розмір збитків, понесених Позивачем внаслідок неправомірного привласнення єдиного майнового комплексу, можна виключно шляхом проведення судової експертизи.

Також скаржник обґрунтовує своє клопотання тим, що Звіт про оцінку збитків не відповідає вимогам Закону України "Про оцінку майна, майнових прав, та професійну оціночну діяльність в Україні", Методиці оцінки збитків 2022 року, Національному стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440, Національному стандарту № 3 "Оцінка цілісних майнових комплексів", затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2006 року № 1655. Зокрема, Звіт про оцінку збитків складено без натурального обстеження об`єктів і за відсутності документальних доказів їх існування; оцінка проводилась з використанням заяв свідків, яким не була надана оцінка судом на предмет їх повноти, правдивості, належності та допустимості; оцінювач не проаналізував та не врахував поточний фінансовий стан підприємства позивача, а також наявність трудових ресурсів; оцінка проводилась без отримання документа, який підтверджує, що втрата майна відбулась внаслідок збройної агресії; оцінювач безпідставно відмовився від використання майнового підходу оцінки; розрахунок суми збитків та упущеної вигоди є недостатньо обгрунтованим; оцінювач не врахував документи щодо фінансового стану компанії D&D Immobilien Invest GMBH.

У судовому засіданні 05.11.2026 представник скаржника підтримав заявлені клопотання і просить їх задовольнити.

Представник позивача заперечував проти задоволення вказаного клопотання та вказував на те, що відповідач пропустив встановлені строки подання клопотання та приховав факт замовлення рецензії на Звіт про оцінку збитків. Використаний у Рецензії на Звіт майновий підхід суперечить пунктам III (7.1- 7.5) Методики оцінки збитків 2022 року.

На думку позивача застосування дохідного підходу оцінювачами ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відповідає національним і міжнародним стандартам та вимогам Методики.

Також позивач вказав про те, що особа, яка виконала Рецензію на Звіт не має необхідної фахової кваліфікації для здійснення оцінки за дохідним підходом.

Представник відповідачів 24-26 підтримав подане скаржником клопотання.

Судова колегія розглянула вказане клопотання не вдаючись до аналізу змістовної частини Звіту про оцінку збитків на предмет її правильності, повноти та відповідності нормам чинного законодавства, оскільки це питання стосується оцінки доказів та суд вирішує його безпосередньо під час розгляду доводів апеляційної скарги по суті. В цій частині слід зауважити, що у разі, якщо аргументи скаржника знайдуть своє підтвердження та буде встановлено, що доказ (Звіт про оцінку збитків) є неналежним - це матиме наслідком визнання судом недоведеною підставу заявленого позову в цілому, однак це не є підставою для призначення судової експертизи та виправлення недоліків окремих доказів, зокрема, зважаючи на те, що саме на позивача покладається обов?язок довести розмір збитків.

Як вже зазначалось, підстави для призначення судової експертизи визначені статею 99 Господарського процесуального кодексу України, зміст якої наведено вище.

Оцінюючи необхідність призначення судової експертизи, Верховний Суд неодноразово зазначав, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Неприпустимо ставити перед судовими експертами питання, вирішення яких не спрямовано на встановлення даних, що входять до предмета доказування у справі, а також правові питання, вирішення яких згідно з чинним законодавством віднесено до компетенції суду. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку у разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи (постанови Верховного Суду від 14.07.2021 року у справі № 902/834/20, від 13.08.2021 року у справі № 917/1196/19, від 30.09.2021 року у справі № 927/110/18, від 26.10.2022 року у справі № 904/5077/21, від 06.02.2024 року у справі № 910/12661/22 тощо).

Призначення експертизи є правом, а не обов`язком господарського суду, при цьому питання щодо призначення експертизи вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи. Аналогічний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 27.04.2021 року у справі № 927/685/20.

Враховуючи положення процесуального законодавства та правові висновки Верховного Суду, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для призначення судової експертизи з оцінки збитків та відмовляє у задоволенні відповідного клопотання Скаржника з огляду на наступне.

Апеляційний господарський суд зазначає, що чинним процесуальним законодавством закріплено принцип свободи доказування. ГПК України не містить норм, які б визначали висновок експерта як єдиний допустимий доказ для встановлення розміру шкоди.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав, та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами. При цьому майном, яке може оцінюватися, серед іншого, є цілісні майнові комплекси всіх форм власності.

Згідно з частиною 1 статті 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав, та професійну оціночну діяльність в Україні", звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності.

"Методика визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності", затверджена спільним Наказом Міністерства економіки України та Фондом державного майна України (далі - Методика оцінки збитків 2022 року) також передбачає, що доведення збитків може здійснюватися у вигляді звіту оцінювача, підготовленого на підставі Закону України "Про оцінку майна, майнових прав, та професійну оціночну діяльність в Україні".

Отже, належно оформлений звіт про оцінку майна є належним та допустимим доказом у суді, якщо він складений суб`єктом оціночної діяльності відповідно до вимог Закону України "Про оцінку майна, майнових прав, та професійну оціночну діяльність в Україні", Методики оцінки збитків 2022 року, інших нормативно-правових актів щодо проведення такої оцінки та осіб, які її проводять.

Відтак, аргумент скаржника щодо необхідності залучення судового експерта, який володіє спеціальними знаннями та обов`язкового проведення експертизи у цій справі є необґрунтованим, оскільки висновок експерта можуть замінити інші засоби доказування.

В цій частині апеляційний суд також зазначає, що судова практика ЄСПЛ та Верховного Суду, на яку посилається Скаржник не підтверджує його аргументів щодо необхідності призначення експертизи.

Так, у рішенні ЄСПЛ у справі Dulskiy v Ukraine зазначається, що судова експертиза, призначена судом, є "одним із" засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи, і не встановлюється, що вона є обов`язковою. Апеляційний суд погоджується із судом першої інстанції, що суть зазначеного рішення ЄСПЛ полягала в тому, що при вирішенні питання про те, чи перевищив національний суд "розумний" строк розгляду справи, час на судову експертизу має включатися до строку розгляду справи судом. У справі Dulskiy v Ukraine ЄСПЛ встановив, що оскільки загальний строк розгляду справи (включно зі строком зупинення справи для проведення судової експертизи) був нерозумним, це становило порушення частини 1 статті 6 ЄКПЛ.

Рішення ЄСПЛ у справах Dombo Beheer B.V. проти Нідерландів від 27.10.1993 (п. 33) та Ankerl проти Швейцарії від 23.10.1996 (п. 38) встановлюють не більше, ніж загальний принцип рівності сторін у процесі - за заявою самого скаржника "у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожніи? стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другоі? сторони. Рівність засобів включає: розумну можливість представляти справу в умовах, що не ставлять одну сторону в суттєво менш сприятливе ніж іншу сторону; фактичну змагальність; процесуальну рівність; дослідження доказів, законність методів одержання доказів; мотивування рішень".

Судова експертиза, яка призначається судом, є лише одним із можливих способів доведення чи оскарження розміру збитків - поряд з "оцінкою" збитків оцінювачем, рецензією такої оцінки та судовою експертизою, яку замовляє сама сторона, кожним із яких скаржник мав право та реальну можливість скористатися у відповідні терміни.

Посилання Скаржника на постанову Великої Палати Верховного Суду від 14.06.2018 р. у справі № 11-38сап18 також є нерелевантним. Зазначене рішення стосується адміністративного (а не господарського) провадження, в якому розглядалося питання про наявність у діях судді складу дисциплінарного проступку під час ухвалення ним рішення про видачу дозволу на проведення обшуку в робочому кабінеті іншого судді за клопотанням органів слідства. Внаслідок цього висновок Верховного Суду щодо конкретного аспекту тієї адміністративної справи не має прямого застосування в даній господарській справі.

Також судова колегія відмічає, що питання, яке Скаржник пропонує винести на вирішення експерта, не стосується предмета доказування у справі.

Зокрема, Скаржник просить апеляційний суд на вирішення експертизи з оцінки збитків поставити питання про те, "який розмір збитків, завданих [Позивачу] внаслідок знищення та пошкодження його майна у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності".

Водночас підставою заявленого позову у цій справі є стягнення шкоди за неправомірно привласнений єдиний майновий комплекс Позивача. Компенсація упущеної вигоди не є предметом доказування у цій справі.

Як судом зазначено вище, відповідно до правової позиції Верховного Суду, неприпустимо ставити перед судовими експертами питання, вирішення яких не спрямовано на встановлення даних, що входять до предмета доказування у справі. Відтак, вказане є додатковим свідченням відсутності підстав для призначення судової експертизи.

Верховний Суд зазначає, що незгода із відмовою у призначенні експертизи сама по собі не може бути підставою для висновку, що суд допустив у цій частині порушення норм процесуального права, яке є підставою для скасування оскарженого рішення (постанови Верховного Суду від 20.12.2023 року у справі № 910/3600/22, від 10.01.2024 року у справі № 921/39/23, від 06.02.2024 року у справі № 910/12661/22).

Підсумовуючи, судова колегія зазначає, що відмовляючи в задоволенні клопотання скаржника про призначення експертизи з оцінки збитків, апеляційний суд виходив з того, що наявні у справі матеріали дозволяють встановити обставини (фактичні дані) справи, необхідні для розгляду справи, внаслідок чого у суду відсутня потреба у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування.

Окремо суд апеляційної інстанції врахував, що скаржником та його представником в судовому засіданні під час розгляду апеляційної скарги не наведено жодних переконливих причин, чому, за наявності доступу до електронної справи та матеріалів справи, тобто повної обізнаності зі змістом первинної документації, правовстановлюючих документів та вихідних даних про об`єкти, які входять до складу єдиного майнового комплексу позивача, скаржник не виконав власної оцінки або експертизи ані під час розгляду справи в суді першої інстанції на відповідній стадії судового провадження, ані до цього часу. Апеляційний перегляд не є тією стадією розгляду справи, під час якої учасник справи має можливість для виправлення власної процесуальної пасивності та формування нової правової позиції.

Також, апеляційна скарга містить клопотання Скаржника про виклик свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 відповідно до статті 89 ГПК України.

Клопотання обґрунтовано тим, що суд першої інстанції спочатку протокольно відмовив Скаржникові у задоволенні клопотання про виклик свідків, однак того ж дня (28.04.2026 р.) ухвалив допитати їх з власної ініціативи в режимі відеоконференції з Дарницького районного суду м. Києва. Представника Скаржника заздалегідь не попередили про проведення цього допиту, що позбавило його можливості належним чином підготуватися до допиту та ставити питання свідкам. Повторний виклик свідків до апеляційного суду обґрунтовується потребою відновити порушений принцип рівності сторін та забезпечити реальну змагальність процесу.

Скаржник вказує, що потреба у допиті виникла після того, як Позивач у позапроцесуальний спосіб надав додаткові пояснення (зокрема від 03.04.2026 р.) щодо ведення ним діяльності з видобутку й переробки граніту та використав заяви свідків як докази для обґрунтування позову. Показання ОСОБА_7 є не повідомленням про відомі йому фактичні події у просторі й часі, а власною оцінкою виробничо-господарської діяльності Позивача, що становить недопустиму підміну висновку експерта показаннями свідка. До того ж під час допиту ОСОБА_9 сам повідомив, що навіть ніколи не перебував на території ОСОБА_10 родовища граніту та діориту. Показання ОСОБА_8 зводяться до опису виробничої діяльності Позивача, яка, за твердженням Скаржника, фактично не здійснювалася через відсутність штату працівників та основних фондів. Крім того, показання ОСОБА_11 ґрунтуються на повідомленнях іншої особи (колишнього директора ОСОБА_12 ), що суперечить ч. 4 ст. 87 ГПК України, яка забороняє враховувати показання з чужих слів.

Скаржник наголошує, що показання цих свідків були безпідставно використані оцінювачами ТОВ "Нексія ДК" як основна фактична база для штучного нарахування збитків та упущеної вигоди.

У судовому засіданні 05.11.2026 представник скаржника підтримав заявлені клопотання і просить їх задовольнити.

Представник відповідачів 24-26 підтримав подане скаржником клопотання.

Представник позивача заперечував проти задоволення вказаного клопотання та вказував, що Скаржник подав клопотання про виклик свідків із порушенням установлених процесуальних строків, вже після закриття підготовчого провадження, не навівши при цьому поважних причин для його поновлення.

Позивач зазначає, що повноцінні письмові заяви свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 складені в порядку ст. 88 ГПК України були долучені Позивачем безпосередньо до позовної заяви та вже перебували в матеріалах справи як належні й допустимі докази.

Суд першої інстанції за власною ініціативою допитав свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 під час судового засідання 28.04.2026 р. у режимі відеоконференції з приміщення Дарницького районного суду м. Києва. Представник Відповідача брав участь у судовому засіданні 28.04.2026 р. під час допиту свідків, однак відмовився ставити їм запитання та просив відкласти допит, у зв`язку з чим вимоги про їх повторний виклик суперечать його власній процесуальній поведінці.

Відповідно до приписів ГПК України щодо меж апеляційного перегляду, підстави для повторного виклику та допиту свідків в суді апеляційної інстанції відсутні, оскільки показання вже були надані, перевірені й досліджені місцевим господарським судом, а клопотання Скаржника спрямоване на штучне затягування розгляду справи.

Судова колегія розглянула вказане клопотання та зазначає таке.

Відповідно до положень частини 1 статті 89 ГПК України, свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.

Відтак, свідок може бути викликаний для допиту за клопотанням учасника виключно у разі наявності суперечності між обставинами, викладеними в заяві свідка та іншими доказами у справі.

Всупереч вказаному положенню закону, скаржник не наводить жодного посилання на будь-які суперечності між показаннями свідків та іншими доказами у справі, а імперативні приписи ГПК України не передбачають можливості виклику таких осіб для надання будь-яких інших додаткових пояснень.

До того ж колегією суддів враховано, що суд першої інстанції з власної ініціативи допитав вказаних осіб як свідків.

Колегія суддів критично ставиться до доводів скаржника про те, що допит було проведено настільки неочікувано для нього, що його було позбавлено можливості задавати свідкам питання, оскільки саме представник відповідача заявив клопотання про виклик свідків, обґрунтовуючи його тим, що свідкам необхідно поставити запитання в судовому засіданні, а також в загальних рисах сформульовано ті обставини, які необхідно зєясувати під час такого допиту.

Тому колегія суддів уважає, що у представника скаржника була можливість підготуватися до допиту свідків, та він не був обмежений у тому, щоб задати свідкам будь-які питання.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання Скаржника про виклик свідків.

Крім того, в апеляційній скарзі Скаржник заявляє клопотання про виклик для допиту виконавців Звіту про оцінку збитків - оцінювачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 щодо обставин складання Звіту оцінки збитків, поданого Позивачем, використаних вихідних даних, обрання підходів до оцінки та дотримання вимог Методики Оцінки Збитків 2022 року.

Клопотання обґрунтовано тим, що необхідність у допиті виникла після отримання Скаржником Рецензії від 23.04.2026, складеної ТОВ "Нерухомість-Футура", згідно з якою Звіт оцінювачів містить принципові порушення Закону про оцінку, Національних стандартів № 1 і № 3 та Методики 2022 року: оцінку проводили без реального огляду об`єктів та за відсутності документальних доказів існування єдиного майнового комплексу; у якості основної фактичної бази розрахунків безпідставно використано "заяви свідків"; оцінювачі проігнорували, що Позивач тривалий час був збитковим, перебував у передбанкрутному стані, а у 2021 році фактично припинив операційну діяльність; оцінювачі відмовилися від майнового підходу, який визначений Методикою 2022 року як основний для оцінки реальних збитків; оцінка здійснювалася за відсутності офіційного документального підтвердження втрати/знищення майна внаслідок збройної агресії.

Скаржник вказує, що суд першої інстанції відхилив клопотання Апелянта про виклик оцінювачів, але при цьому з власної ініціативи допитав ОСОБА_13 та поклав його показання в основу рішення. На думку Скаржника, відмова у наданні йому можливості поставити оцінювачам запитання та оспорити їхні розрахунки порушує принцип рівності сторін і право на змагальний процес.

У судовому засіданні 05.11.2026 представник скаржника підтримав заявлене клопотання і просить його задовольнити.

Представник відповідачів 24-26 підтримав подане скаржником клопотання.

Представник позивача заперечував проти задоволення вказаного клопотання та вказував, що оцінювачі, які проводили незалежну оцінку збитків на замовлення Позивача до відкриття провадження у справі, не є судовими експертами у розумінні статей 69 та 98 ГПК України. Відповідно, їх виклик за процедурою допиту судових експертів є процесуально некоректним. Суд першої інстанції за власною ініціативою забезпечив участь оцінювача ОСОБА_5 у судовому засіданні 28.04.2026 р. і надав усім учасникам справи можливість поставити йому запитання щодо методології (зокрема застосування дохідного підходу DCF), вихідних даних та обставин складання Звіту. Під час судового засідання 28.04.2026 представник Скаржника особисто та добровільно відмовився ставити запитання оцінювачу ОСОБА_5 , мотивуючи це незгодою з його процесуальним статусом. Натомість представник Позивача скористався цим правом, і ОСОБА_5 дав вичерпні відповіді суду.

Позивач зазначає, що повторне порушення питання про виклик оцінювачів в апеляційному суді є спробою ревізувати власну процесуальну відмову від їх допиту в суді першої інстанції. Така поведінка суперечить принципу добросовісності та спрямована на штучне затягування апеляційного розгляду.

Звіт про оцінку збитків від 10.07.2025 містить усі необхідні вихідні дані, розрахунки та обґрунтування, виконані відповідно до Методики оцінки збитків 2022 року та Національних стандартів оцінки, що робить додаткові усні роз`яснення виконавців процесуально надлишковими.

Судова колегія розглянула вказане клопотання та зазначає таке.

Скаржник у поданому клопотанні просить допитати оцінювачів у розділі 4.3 апеляційної скарги, яка має назву "Про виклик свідків у справі №908/1955/22(908/2314/25", що дає підстави колегії суддів визначитись з спрямуванням наміру представника відповідача, щоб колегією суддів було розглянуто саме клопотання про допит цих осіб як свідків у справі.

Підстави та порядок виклику світка для допису у господарському процесі врегульовано ст.89 ГПК України, як про це зазначалось вище.

В матеріалах справи відсутні заяви свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , що унеможливлює виклик цих осіб як свідків для їх допиту.

Водночас колегія суддів зазначає, що приписами ГПК України не передбачено повноважень суду щодо покладення на будь-яку особу, яка створила або підписала певний документ, який є письмовим доказом у справі та який міститься в матеріалах справи, обов`язку з`явитись у судове засідання для надання пояснень щодо обставин, які входять до предмета доказування.

Натомість підстави, якими обгрунтовано клопотання Скаржника є питанням оцінки судом доказу - Звіту про оцінку збитків, зокрема на предмет її відповідності нормативно-правовим актам та використаним вихідним даним, яка має бути здійснена під час розгляду доводів апеляційної скарги по суті.

Отже, клопотання Скаржника про виклик для допиту оцінювачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не підлягає задоволенню.

Також Скаржник звернувся до суду апеляційної інстанції з клопотанням про долучення нових доказів, а саме: рецензії на Звіт про оцінку збитків ТОВ "ВКФ "Автодоркомплект"; витягу з Річного звіту компанії Eni за 2021 рік; витягу з німецького фахового коментаря Lutter/Hommelhoff/Bayer, § 37 GmbHG, примітки 1 та 17.

Клопотання обґрунтовано тим, що метою долучення до матеріалів справи Рецензії на Звіт про оцінку збитків ТОВ "ВКФ "Автодоркомплект" є доведення ненадійності та ефемерності розрахованих збитків, а також наявність у Звіті про оцінку збитків від 10.07.2025 системних методологічних помилок, порушень вимог Методики 2022 року та Національних стандартів оцінки (зокрема безпідставну відмову від майнового підходу, відсутність огляду майна, використання показань свідків замість первинних документів). Скаржник замовив рецензування 23.01.2026 року у ТОВ "Нерухомість-Футура", однак через великий обсяг досліджуваних питань воно було завершене лише 23.04.2026 року. Подати рецензію до завершення підготовчого засідання чи до дати розгляду справи по суті з дотриманням процедур надсилання її всім учасникам було фізично неможливо. Оскільки суд першої інстанції безпідставно відхилив це клопотання, Скаржник просить апеляційний суд дослідити Рецензію повторно під час апеляційного перегляду.

Метою долучення до матеріалів справи Витягу з Річного звіту компанії Eni за 2021 рік (із клопотанням про поновлення строку) є підтвердження, що Скаржник перебував під спільним контролем (joint control) італійської енергетичної групи Eni не лише у 2022- 2024 роках, а й станом на кінець 2021 року. У сукупності зі звітом Eni за 2022 рік цей доказ доводить стабільність складу акціонерів і спростовує твердження Позивача та суду про наявність виключного контролю ПАТ "Роснефть" протягом усього періоду 2022 року (зокрема під час вчинення спірних дій у лютому-вересні 2022 року).

Метою долучення до матеріалів справи Витягу з німецького фахового коментаря Lutter/Hommelhoff/Bayer, § 37 GmbHG, примітки 1 та 17 є підтвердження офіційного тлумачення та доктрини німецького корпоративного права (Закону про ТОВ - GmbHG), відповідно до яких рішення, що мають істотне економічне значення, зміни до статуту та призначення директорів не можуть прийматися мажоритарним учасником одноосібно без кваліфікованої більшості або згоди міноритарія (Enilive/Eni). У рішенні першої інстанції суд відхилив аргументи Скаржника щодо німецького права лише з тих підстав, що Скаржник не надав копій фахового коментаря, поклавши на нього "тягар доведення іноземного права". Скаржник зазначає, що це суперечить ст. 8 Закону про МПП, ст. 11 ГПК України та принципу jura novit curia. Тому цей витяг долучається з метою сприяння апеляційному суду у належному встановленні та застосуванні норм іноземного (німецького) права.

У судовому засіданні 05.11.2026 представник скаржника підтримав заявлені клопотання і просить їх задовольнити.

Представник відповідачів 24-26 підтримав подане скаржником клопотання.

Представник позивача заперечував проти задоволення вказаних клопотань та вказував, що відповідач умисно приховав факт замовлення рецензії ще від січня 2026 року та не повідомив про це суд у визначений строк.

Позивач зазначає, що рецензент ТОВ «Нерухомість-Футура» не має необхідної кваліфікації та відповідних сертифікатів для проведення оцінки бізнесу (єдиного майнового комплексу) чи оцінки за дохідним підходом.

Позивач наполягає, що майновий підхід є незастосовним згідно з пунктами III (7.1- 7.5) Методики оцінки збитків 2022 року, тоді як дохідний підхід (DCF), застосований оцінювачами ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , є належним.

Позивач наголошує, що річні звіти Eni перебували у відкритому доступі ще з 2022- 2023 років, однак Відповідач не подав їх разом із відзивом на позовну заяву від 23.01.2026 р. і не навів поважних причин для затримки.

Позивач підкреслює, що інформація у річних звітах відображає стан інвестицій лише станом на останню дату звітного періоду (31 грудня), а не за кожен день року. Відтак, відомості за 2021 та 2022 роки не доводять відсутність вирішального/опосередкованого контролю з боку ПАТ «Роснефть» безпосередньо в період вчинення делікту (з лютого по 1 вересня 2022 року).

Також Позивач зазначав, що саме на учаснику процесу, який посилається на іноземне право та доктрину, покладено обов`язок надати суду копії відповідних нормативних актів, судової практики та офіційних коментарів із засвідченим перекладом. Просте цитування або посилання на статті й примітки коментаря без надання самого тексту до суду під час розгляду справи у першій інстанції позбавило суд та учасників можливості оцінити цей доказ і не є належним підтвердженням змісту іноземного права.

Судова колегія розглянула вказані клопотання скаржника та зазначає таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Колегія суддів апеляційного суду, вирішуючи питання про приєднання витягу з Річного звіту компаніі? Eni за 2021 рік до матеріалів справи, зважає на доводи скаржника про те, що вказаний доказ у сукупності із іншими наявними у матеріалах справи річними фінансовими звітами компаніі? Eni, може підтвердити ту обставину, що скаржник як на момент спичинення шкоди, так і на момент подання позову у цій справі перебуває під «спільним контролем» з Eni, та відповідно не перебував під «виключним» контролем ПАО Роснєфть.

Також судова колегія погоджується із аргументами скаржника про те, що неможливість подання цього доказу в суді першої інстанції обумовлена тим, що необхідність в його поданні виникла в результаті ознайомлення скаржника з висновками суду першої інстанції, викладеними у оскаржуваному рішенні.

Щодо дослідження під час апеляційного перегляду повторно Рецензії на Звіт про оцінку від 23.04.2026, то апеляційний суд встановив, що вказаний доказ був долучений до матеріалів справи під час розгляду її в суді першої інстанції. Відповідно апеляційним судом буде надано оцінку цьому доказу в межах доводів апеляційної скарги.

Також, відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 8 Закону України "Про міжнародне приватне право" при застосуванні права іноземної держави суд чи інший орган встановлює зміст його норм згідно з їх офіційним тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній іноземній державі. Особи, які беруть участь у справі, мають право подавати документи, що підтверджують зміст норм права іноземної держави, на які вони посилаються в обґрунтуванні своїх вимог або заперечень, іншим чином сприяти суду чи іншому органу у встановленні змісту цих норм.

Зважаючи на зміст ч. 3 ст. 8 вказаного закону клопотання скаржника щодо долучення до матеріалів справи Витягу з німецького фахового коментаря Lutter/Hommelhoff/Bayer, § 37 GmbHG, примітки 1 та 17 є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Крім того, скаржник звернувся до суду апеляційної інстанції з клопотанням про долучення нових доказів, а саме: документів та фінансову звітність австрійської компанії D&D Immobilien Invest GMBH.

Клопотання обґрунтовано тим, що скаржник стверджує, що отримані з офіційних австрійських джерел документи підтверджують відсутність у компанії D&D Immobilien Invest GMBH попереднього досвіду торгівлі гранітним щебенем, відсутність необхідних грошових потоків, а також матеріальних і людських ресурсів для виконання Контракту № 221121 від 22.11.2021 р. на суму понад 51 млн євро на рік. Крім того, Скаржник зазначає про припинення діяльності компанії та виключення її з торгового реєстру Австрії внаслідок реорганізації шляхом злиття.

Скаржник вказує, що оцінювачі у Звіті від 10.07.2025 р. безпідставно спиралися на Договір поставки з D&D Immobilien для визначення прогнозних показників при застосуванні дохідного підходу (DCF), не дослідивши реальний фінансовий стан австрійського покупця та відсутність у Позивача необхідного штату й потужностей.

У судовому засіданні 05.11.2026 представник скаржника підтримав заявлене клопотання і просив його задовольнити.

Представник відповідачів 24-26 підтримав подане скаржником клопотання.

Представник позивача заперечував проти задоволення вказаного клопотання, вказуючи про те, що жоден з річних фінансових звітів або інших документів не містить (і явно не може містити) інформацію про те, чи могла компанія D&D Immobilien укладати будь - які договори, чи мала відповідний досвід, чи вживала вона заходи для пошуку альтернативних постачальників щебню у 2022 році. Припущення скаржника, що D&D Immobilien не мала достатніх грошових коштів, щоб виконати свої обов`язки за Договором поставки та не мала достатніх людських та/або матеріальних ресурсів для належного виконання Договору поставки спростовуються фінансовим звітом D&D Immobilien за 2021 рік (наданим самим відповідачем), оскільки на кінець 2021 року компанія D&D Immobilien мала на своєму рахунку 6,2 млн євро. Крім того позивач зазначив, що вказані докази було подано з пропуском строку на їх подання.

Судова колегія розглянула вказане клопотання та зазначає таке.

Колегія суддів відзначає, що усі вказані у цьому клопотанні додаткові докази, здобуто Скаржником з відкритих австрійських джерел і датовано роками чи місяцями раніше кінцевого строку подання відзиву (02.02.2026 р.) та закриття підготовчого провадження (10.02.2026 р.). Обрання часу для завантаження публічних документів залежало виключно від процесуальної поведінки Скаржника, у зв`язку з чим підстави для поновлення строків подання цих доказів в апеляційній інстанції відсутні, оскільки скаржником не доведено неможливість їх подання до суду першої інстанції.

Предметом позову є відшкодування реальних збитків за неправомірне привласнення всього бізнесу (Єдиного майнового комплексу) у вересні 2022 року, а не стягнення збитків чи упущеної вигоди за Договором поставки. При цьому як вбачається з матеріалів справи, оцінювачі використали цей договір лише як один із орієнтирів ринкових цін на щебінь у 2021- 2022 роках.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що вищезазначене клопотання не підлягає задоволенню.

Позивачем подано клопотання про поновлення строку та приєднання до матеріалів справи додаткових доказів, а саме: інформаційного повідомлення з офіційного сайту Фонду державного майна України про оцінювачів, яким зупинено доступ до єдиної бази; витяг з Протоколу Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії оцінювачів №10 від 24.09.2026.

Позивач просить апеляційний суд поновити йому строк для подання додаткових доказів по суті спору та приєднати їх до матеріалів справи. Своє клопотання обґрунтовує тим, що 24 та 29 вересня 2026 року, тобто після закінчення строків для подання відзиву на апеляційну скаргу та доказів на підтвердження викладених у ньому доводів, Позивачу стало відомо про обставини, які мають значення при розгляді доводів апеляційної скарги та заявлених Скаржником клопотань в межах апеляційного провадження у цій справі. А саме - Інформаційного повідомлення з офіційного сайту Фонду державного майна України, відповідно до якого оцінювачу Ставніченку Олександру Миколайовичу зупинено доступ до Єдиної бази даних звітів про оцінку та Витягу з Протоколу Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії оцінювачів №10 від 24.09.2026, яким прийнято рішення про відкриття дисциплінарної справи стосовно ОСОБА_14 . Вказана інформація, на думку Позивача, у сукупності з іншими доказами, свідчить про неналежність та недопустимість Рецензії ТОВ «Нерухомість-Футура», яка надана апелянтом як доказ у справі.

У судовому засіданні 05.11.2026 представник скаржника заперечував про клопотання позивача.

Представник відповідачів 24-26 заперечував проти поданого позивачем клопотання.

Розглянувши вказане клопотання, судова колегія поновлює строк для подання Позивачем Інформаційного повідомлення з офіційного сайту Фонду державного майна України та Витягу з Протоколу Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії оцінювачів №10 від 24.09.2026, оскільки з огляду на дату опилюднення вказаної інформації Фондом державного майна України (24.09.2026 та 29.09.2026) Позивач не мав об`єктивної можливості надати такі докази у встановлений строк (до 25.08.2026).

До того ж колегія суддів зауважує, що залучення цих доказів дозволить колегії суддів надати комплексну оцінку усім доказам, які стосуються визначення розміру збитків (Звіту про оцінку, Рецензії на Звіт про оцінку, а також додатковим доказам, які можуть підтвердити або спростувати кваліфікацію осіб, які здійснювали Рецензію на Звіт про оцінку).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 52, 234, 235 ГПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Клопотання скаржника про призначення у справі технічної експертизи документів - залишити без задоволення.

2. Клопотання скаржника про призначення у справі судової експертизи з оцінки збитків - залишити без задоволення.

3. Клопотання скаржника про виклик та допит свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , оцінювачів Нагула Ярослава Віталійовича та ОСОБА_6 - залишити без задоволення.

4. Клопотання скаржника про долучення доказів, а саме витягу з Річного звіту компанії Eni за 2021 рік та витягу з німецького фахового коментаря Lutter/Hommelhoff/Bayer, § 37 GmbHG, примітки 1 та 17 - задовольнити.

5. Клопотання скаржника про дослідження під час апеляційного перегляду повторно Рецензії на Звіт про оцінку від 23.04.2026 - задовольнити.

6. Клопотання скаржника про долучення нових доказів - документів та фінансової звітності австрійської компанії D&D Immobilien Invest GMBH - залишити без задоволення.

7. Клопотання позивача про поновлення строку та приєднання до матеріалів справи додаткових доказів - інформаційного повідомлення з офіційного сайту Фонду державного майна України про оцінювачів, витягу з Протоколу Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії оцінювачів №10 від 24.09.2026 - задовольнити.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено 11.11.2026.

Головуючий суддя Золотарьова Я.С.

Суддя Мартинюк С.В.

Суддя Фещенко Ю.В.