Рішення № 141389362 у справі № 908/301/26 від 29.10.2026

номер провадження справи 17/29/26-9/75/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.2026 Справа № 908/301/26

м.Запоріжжя

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ АГРО КАПІТАЛ»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ»

про стягнення суми 15 156 720,00 грн.

Суддя Боєва О.С.

при секретарі судового засідання Непомнящій Н.П.

За участю представників:

від позивача: Оприсняк Б.Р.;

від відповідача: Муходінов М.Л.

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ АГРО КАПІТАЛ» про стягнення з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ» 15108720,00 грн відшкодування вартості втрачених вагонів та 48000,00 грн витрат на оцінку ринкової вартості втрачених вагонів.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 16.02.2026 (суддя Корсун В.Л.) позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №908/301/26, присвоєно справі номер провадження 17/29/26, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання. Ухвалою суду від 20.05.2026 задоволено заяву представника відповідача про врегулювання спору у справі № 908/301/26 за участю судді. Призначено спільну нараду за участю сторін (їх представників) та судді на 23.06.2026; провадження у справі № 908/301/26 зупинено до припинення врегулювання спору за участю судді. Ухвалою суду від 23.06.2026 постановлено про: припинення врегулювання спору за участі судді (з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 189 ГПК України), поновлення з 23.06.26 провадження у справі №908/301/26 зі стадії, на якій її (справу) було зупинено та про передачу справи №908/301/26 на розгляд іншому судді в порядку визначеному ст. 32 ГПК України.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Запорізької області №П-120/26 від 24.06.2026 відповідно до пп. 2.3.43, 2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, ст.ст. 32, 189 ГПК України, на підставі ухвали Господарського суду Запорізької області від 23.06.2026 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 908/301/26.

Відповідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.06.2026 справу № 908/301/26 визначено до розгляду судді Боєвій О.С.

Ухвалою суду від 01.07.2026 (суддя Боєва О.С.) справу № 908/301/26 прийнято до провадження (розгляду), присвоєно справі номер провадження 17/29/26-9/75/26, постановлено розгляд справи за правилами загального позовного провадження розпочати спочатку, підготовче засідання призначено на 11.08.2026. Ухвалою суду від 11.08.2026 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 908/301/26 на тридцять днів, відкладено підготовче засідання на 22.09.2026. Ухвалою суду від 22.09.2026 закрито підготовче провадження у справі № 908/301/26 та призначено справу до судового розгляду по суті на 29.09.2026. У судовому засіданні 29.09.2026 оголошувалась перерва до 27.10.2026, потім - до 29.10.2026.

26.10.2026 до суду через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання у справі з 27.10.2026 на строк 30 днів.

У судовому засіданні 27.10.2026 представник відповідача в усній формі зазначив, що вказане клопотання не підтримує, просить залишити клопотання без розгляду.

На підставі викладеного, клопотання відповідача залишено судом без розгляду.

28.10.2026 до суду від позивача, на виконання вимог суду, надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів щодо повноважень представника позивача, з викладеними у ньому поясненнями (документ сформований в системі «Електронний суд» 28.10.2026, вх. № 23039/08-08/26 від 28.10.2026).

29.10.2026 до суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (документ сформований в системі «Електронний суд» 29.10.2026, вх. № 23123/08-08/26 від 29.10.2026), в якому позивач просить відкласти судове засідання у даній справі на строк 30 днів. У клопотанні зазначено, що станом на сьогодні сторони перебувають на заключній стадії щодо узгодження умов мирової угоди. Сторони мають намір примиритися, шляхом укладення відповідної мирової угоди, відповідно, відкладення розгляду справи є ініціативою учасників судового процесу та відповідає їхнім інтересам.

У судовому засіданні 29.10.2026 представник позивача підтримав клопотання про відкладення розгляду справи; представник відповідача клопотання позивача також підтримав.

Розглянувши клопотання позивача про відкладення розгляду справи на 30 днів, суд відмовив у його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 195 ГПК України суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з початку розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 29.09.2026 судом було розпочато розгляд справи по суті.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ГПК України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Отже, частина 2 статті 202 ГПК України містить вичерпний перелік підстав для відкладення розгляду справи, яке в будь-якому випадку здійснюється в межах встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку.

Позивачем не зазначено жодної з наведених вище визначених процесуальним законом підстав для відкладення. Крім того, 29.10.2026 є останнім днем строку розгляду даної справи.

В судовому засіданні 29.10.2026 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, які обґрунтовані, зокрема, наступним. 21.10.2020 ТОВ «ІНВЕСТ АГРО КАПІТАЛ» (позивач, орендодавець) та ТОВ «Метінвест Шіппінг» (відповідач, орендар) уклали Договір оренди № О-15/211020, відповідно до умов якого позивач передав, а відповідач прийняв у тимчасове платне користування на умовах оренди рухомий склад - залізничні вагони-цистерни у кількості 72 одиниць. В укладеній сторонами 23.01.2025 Додатковій угоді № 41 визначено, що орендар зобов`язаний повернути РС не пізніше 31.03.2025 року. Відповідно до актів приймання-передачі №№ 42-86 орендар повернув, а орендодавець прийняв з орендного користування залізничні вагони-цистерни у кількості 61 одиниць. При цьому, при складанні актів приймання-передачі вагонів-цистерн з орендного користування було допущено помилку - акти № 44 від 02.07.2023 та № 45 від 31.07.2023 є актами приймання-передачі вагонів з оренди. Неповернутими залишалися 11 залізничних вагонів-цистерн. 13.02.2025 позивач звернувся до відповідача з листом вих. № 1302-1 з проханням повернути залізничні цистерни-вагони №№51765436, 53983920, 51765378, 51418408, 51765386, 53984506, 51553618, 53984480, 53984126, 70734884, 70734900 на станцію Дрогобич. Відповідач у відповідь 19.02.2025 направив лист за вих. № 9, яким повідомив про неможливість повернення вагонів позивача у зв`язку з форс мажорними обставинами, пов`язаними з військовою агресією; зазначив, що останнє відоме місцезнаходження вагонів - територія ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод», що перебуває на території окупованій РФ. Таким чином, листом від 19.02.2025 відповідач вперше повідомив позивача про фактичну втрату вагонів та неможливість їх повернення позивачу. Керуючись п. 8.5 Договору позивач здійснив оцінку ринкової вартості втрачених вагонів, що оформлено звітом про оцінку рухомого майна - вагонів-цистерн для в`язких нафтопродуктів з парообігрівальними сорочками мод. 15-156, 15-156-04 і 15-1566-06 в кількості 11 одиниць, що належать ТОВ «ІНВЕСТ АГРО КАПІТАЛ». Позивач звернувся до відповідача 27.06.2025 з вимогою № 27/06-25 та повторно 06.01.2026 з вимогою № 06/01-26 про відшкодування вартості вагонів у розмірі 15 108 720,00 грн та витрат на проведення оцінки вартості втрачених вагонів у розмірі 48 000,00 грн. Відповідач у відповідь на вказані вимоги листами № 32 від 14.07.2025 та № 2 від 22.01.2026, відмовився відшкодувати позивачу вартість втрачених вагонів, пославшись на форс-мажорні обставини та відсутність доказів втрати вагонів. Як визначено умовами Додаткової угоди № 41 від 23.01.2025, сторони дійшли взаємної згоди, що орендар зобов`язаний повернути РС не пізніше 31.03.2025 року. Жодних виключень щодо переліку вагонів, які підлягають поверненню, додаткова угода не містить. Отже, в погоджений сторонами термін (не пізніше 31.03.2025) вагони повернуті не були, у зв`язку з чим у позивача виникло законне право вимагати від відповідача відшкодування вартості вагонів в порядку, визначеному договором та законом. З моменту пред`явлення позивачем вимоги від 27.06.2025 № 27/06-25 у відповідача виник обов`язок відшкодувати позивачу вартість вагонів та витрат на проведення оцінки майна. Невиконання вимоги позивача є порушенням відповідачем передбачених договором зобов`язань. Посилання відповідача на форс-мажорні обставини, як на підставу для звільнення відповідача від передбаченого договором зобов`язання з повернення вагонів і, як наслідок, від відшкодування вартості вагонів, є безпідставними. Так, після 24.02.2022 вагони відповідачем до відправлення зі станції Авдіївка не пред`являлися. При цьому у період з 24.02.2022 - 27.04.2022 вантажні вагони прибували та відправлялися з вищевказаної станції, що свідчить про наявну можливість перевезення вагонів. АТ «Укрзалізниця» не наділена правом та повноваженнями самостійно та на власний розсуд перевозити (вивозити) приватні залізничні вагони з певних залізничних станцій (навіть під загрозою блокування чи окупації таких станцій). У разі відсутності оформленого документа на перевезення вагонів та сплати провізних платежів АТ «Укрзалізниця» позбавлена можливості технічно здійснити перевезення вагонів. Крім того, умовами п.п. 10.1, 10.2 укладеного договору сторони погодили механізм застосування наслідків форс-мажорних обставин. По-перше, бездіяльність відповідача є прямим наслідком неможливості повернення вагонів позивачу. Військова агресія РФ та її повномасштабне вторгнення в Україну відбулося 24.02.2022 року, станція дислокації вагонів (ст. Авдіївка) стала станцією з ускладненим рухом 27.04.2022, а окупованою така територія стала 29.02.2024. Тобто відповідач мав можливість здійснити оформлення вагонів до перевезення та передислокувати вагони в безпечне місце, однак знехтував такою можливістю, що і призвело до втрати вагонів. По-друге, відсутні будь-які докази наявності форс-мажорних обставин, їх виникнення та вплив на виконання відповідачем своїх зобов`язань. За відсутності сертифіката Торгово-промислової палати України, оформленого та наданого відповідачем в порядку пункту 10.2 договору, будь-які посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин не можуть враховуватися при кваліфікації правовідносин сторін та розподілу ризиків у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань. Просив позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві, зазначивши, зокрема, про наступне. 08.03.2022 ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ» направило на електронну пошту ТОВ «ІНВЕСТ АГРО КАПІТАЛ» лист № 22/03/59 ж.д. від 03.03.2022, яким повідомило про те, що починаючи з 24.02.2022 ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ» не має можливості в повному обсязі та належним чином виконувати свої зобов`язання за Договором у зв`язку з форс-мажорними обставинами. 02.04.2022 відповідач направив на електронну пошту позивача повідомлення про те, що значна частина рухомого складу, переданого в користування на підставі договору, не може використовуватися через обставини, за які ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ» не відповідає, а саме через військову агресію РФ. Також в листі було зазначено, що через зазначені форс-мажорні обставини ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ» може бути позбавленим можливості повною мірою виконувати свої зобов`язання згідно з зазначеним Договором і додано до вказаного листа перелік рухомого складу, який не може використовуватися за договором, а саме: 11 цистерн, що залишаються неповернутими позивачеві. Починаючи з березня 2022 року орендна плата за 11 спірних цистерн не нараховується та не сплачується. Останнє відоме місце їх розташування - під`їзні колії Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний комбінат» в м. Авдіївка Донецької області. 23.04.2025 відповідач, у відповідь на лист позивача № 14/04-25, направив лист № 19, яким повідомив, що на теперішній час у ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ» немає інформації про втрату або знищення рухомого складу; форс-мажорні обставини тривають та, відповідно, зобов`язання із повернення вагонів продовжує свою дію. 21.05.2025 Торгово-промисловою палатою України було видано Сертифікат № 310025-0814, яким засвідчено Товариству з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ» форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військова агресія Російської Федерації проти України; введення обмежень перевезень по Донецькій залізниці; активні бойові дії на території Донецької області, в тому числі з 24.02.2022 по 28.02.2024 на території Авдіївської міської територіальної громади; тимчасова окупація Російською Федерацією з 29.02.2024 Авдіївської міської територіальної громади щодо обов`язку (зобов`язання) за Договором оренди №О-15/211020 від 21.10.2020 року, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ АГРО КАПІТАЛ», зокрема, використовувати рухомий склад (11 спірних цистерн); забезпечувати збереження та повернути рухомий склад після припинення дії договору. Копію Сертифікату 22.05.2025 листом № 22/05/25-594 направлено на адресу ТОВ «ІНВЕСТ АГРО КАПІТАЛ». Позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів втрати (знищення, загибелі) цистерн, що, на його думку, є підставою для відшкодування їх вартості. ТОВ «Метінвест Шіппінг» через незалежні від нього обставини, а саме: військову агресію Російської Федерації проти України; ведення активних бойових дій та тимчасову окупацію території, де знаходяться цистерни, не має можливості: використовувати цистерни відповідно до умов та порядку, визначених Договором; нести майнову відповідальність за збереження цистерн; повернути цистерни орендодавцю. Тобто, в даній ситуації має місце не «неповернення цистерн відповідачем» (тобто не бездіяльність), а саме «неможливість їх повернення» з причин, що не залежать від відповідача. Договором не встановлено, що неможливість повернення цистерн є їх втратою (знищенням, загибеллю) з відповідними наслідками щодо компенсації вартості. Також умовами Договору не встановлено, коли саме цистерни можуть вважатись втраченими (загиблими, знищеними). Відшкодування збитків на суму, яка дорівнює вартості вагонів фактично означає, що ці вагони назавжди та безповоротно втрачені, тобто знищені. У випадку ухвалення судом рішення про стягнення з ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ» збитків у розмірі вартості вагонів та подальшої деокупації території, на якій перебувають цистерни, може виникнути ситуація, коли позивач, вже отримавши кошти за цистерни, матиме ще і можливість їх повернення, оскільки докази втрати та/або знищення цистерн відсутні, а право власності позивача на цистерни не припинено. З урахуванням положень п. 10.1 договору, очевидно, що термін виконання зобов`язання із повернення 11 цистерн орендарем орендодавцеві через дію форс-мажорних обставин, які унеможливили його виконання на теперішній час, є подовженим пропорційно часу, протягом якого будуть існувати форс-мажорні обставини. При цьому орендодавець звільняється від відповідальності за неналежне виконання зобов`язання по договору. Отже, зобов`язання щодо повернення 11 цистерн не є простроченими, а кінцевий строк його виконання стане відомим тільки після припинення існування дії форс-мажорних обставин. Відповідно, вважати ці цистерни втраченими немає жодних підстав, що виключає можливість задоволення позовних вимог. Факт укладення додаткової угоди № 41 від 23.01.2025, якою сторони обумовили, що орендар зобов`язаний повернути РС не пізніше 31.03.2025, не свідчить про припинення існування форс-мажорних обставини (обставини непереборної сили), про які зазначено в Сертифікаті ТПП, та не змінює вказані обставини. Сертифікат ТПП, який був виданий 21.05.2025, тобто після укладання додаткової угоди № 41 від 23.01.2025 та після повернення вагонів орендодавцю (окрім 11 цистерн), підтверджує, що форс мажорні обставини існували, як на момент укладання додаткової угоди № 41, так і на момент обумовленого строку повернення вагонів (31.03.2025). Просив у задоволенні позову відмовити.

У відповіді на відзив позивачем зазначено, зокрема, наступне. Доводи відповідача про те, що відсутність належних та допустимих доказів втрати (знищення, загибелі) цистерн є підставою для відмови в позові, є хибними. Положення пункту 8.6. Договору додатково передбачають, що у разі якщо затримка в поверненні РС з оренди перевищує 60 календарних днів, РС вважається втраченим, і для сторін настають наслідки, передбачені п. 8.5. Договору. Таким чином, за обставин що склалися, та враховуючи умови укладеного Договору, надання доказів фактичної втрати, тим більше знищення вагонів, не є необхідним. Відсутність фактичного доступу до вагонів, перебування вагонів на тимчасово окупованій території, відсутність можливості впливати на подальшу долю вагонів, як майна, фактично свідчить про втрату такого майна. Відповідно до умов п.п. 8.5, 8.6. Договору, сам факт неповернення вагонів у встановлений договором строк, у сукупності із обставинами втрати контролю над майном, є підставою вважати вагони втраченими із застосуванням наслідків, визначених умовами договору та чинним законодавством. Відповідач фактично визнає факт порушення умов договору в частині неповернення у встановлений договором строк вагонів позивачу, однак апелює до наявності форс-мажорних обставин, як умови звільнення відповідача від визначених договором наслідків - відшкодування вартості втрачених вагонів. Так, в березні та квітні 2022 року відповідач направляв позивачу листи про наявність форс-мажорних обставин, які на його думку підтверджувалися загальним офіційним листом Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28 лютого 2022 року. В подальшому, 21.05.2025, тобто понад три роки після факту втрати контролю над вагонами з боку відповідача, за зверненням відповідача Торгово- промисловою палатою України видано Сертифікат № 310025-0814 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили). Відповідно до норм процесуального закону сертифікат ТПП України про форс-мажорні обставини є одним із доказів, якому суду надається оцінка на рівні з іншими доказами. За загальним правилом, форс-мажорні обставини необхідно підтверджувати (засвідчувати) відносно обов`язку (зобов`язання), однак наданий Сертифікат видано на засвідчення форс-мажорних обставин відносно права - використовувати рухомий склад для перевезення вантажів, оскільки використовувати чи не використовувати майно є правом, а не обов`язком орендаря, як і право орендаря самостійно визначати територію використання вагонів, самостійно обирати маршрути, вантажі для перевезення, контрагентів тощо. Крім того, наданий Сертифікат не спростовує твердження про те, що використання вагонів в період з лютого 2022 року по квітень 2022 року було можливим і безперешкодним, оскільки з відповіді Філії ГІОЦ АТ «Укрзалізниця» на адвокатський запит вбачається, що станція Авдіївка РФ «Донецька залізниця» стала станцією з тимчасово ускладненим залізничним сполученням 27.04.2022 року, тому у період з 24.02.2022 по 27.04.2022 вантажні вагони прибували та відправлялися з вищевказаної станції. І, як вбачається з тієї ж відповіді Філії ГІОЦ АТ «Укрзалізниця» (вих. № ГІОЦ-44/5н від 16.04.2025) на адвокатський запит, майже дві тисячі вагонів покинули станцію Авдіївка після 24.02.2022 року. Очевидно, що під час розгляду заяви відповідача про форс-мажорні обставини ТПП України не опиралася на зазначені обставини, такі факти не були предметом її розгляду, в інакшому випадку видача Сертифікату була би під питанням. Саме тому Сертифікат ТПП про форс-мажорні обставини не є для суду єдиним доказом наявності форс-мажорних обставин, не має для суду наперед встановленої сили та оцінюється судом нарівні з іншими доказами, наданими сторонами. Можливість повернення вагонів зі станції Авдіївка існувала щонайменше два місяці - до 27.04.2022 року, але і після цієї дати станція Авдіївка не була окупованою більш ніж два роки (29.02.2024). Відповідачем не надано жодних доказів звернення до АТ «Укрзалізниця», ОВА чи інших органів/організацій щодо вивезення вагонів, не надано доказів оформлення перевізних документів, доказів вжиття будь-яких заходів для переміщення вагонів. З цих самих підстав наданий відповідачем Сертифікат про форс-мажорні обставини не може бути прийнятий як належний доказ, оскільки його зміст спростовується вищезазначеними обставинами. Окремо щодо строку надання орендарем Сертифікату про форс-мажорні обставини в контексті умов п. 10.2 Договору позивачем вказано наступне. Вперше відповідач посилався на форс-мажорні обставини в березні та квітні 2022 року, однак жодних документів на підтвердження наявності та тривалості форс-мажорних обставин не надав. Вдруге відповідач посилався на форс-мажорні обставини вже в лютому та квітні 2025 році, вже після укладення сторонами додаткових угод № 40 від 18.06.2024, № 41 від 23.01.2025 про порядок та строки повернення рухомого складу з орендного користування. При цьому, виникнення у лютому 2025 року форс-мажорних обставин пояснювалося відповідачем вторгненням РФ в Україну (2022 рік) та окупацією Авдіївської міської територіально громади (2024 рік). Отримання сертифіката про форс-мажорні обставини на третій рік після їх виникнення є спробою ретроспективно обґрунтувати вже створені відповідачем негативні наслідки, а не підтвердити обставини, що об`єктивно унеможливлювали виконання зобов`язання. Посилання відповідача на відсутність обов`язку з відшкодування вартості вагонів через відсутність доказів знищення вагонів є хибним твердженням. Внаслідок дій та бездіяльності відповідача позивач фактично втратив можливість володіти, користуватися та розпоряджатися належними йому вагонами, що виключає їх з господарського обороту позивача на невизначений строк. За таких обставин, ризик втрати майна має нести відповідач, як особа, що отримала це майно у користування та допустила його перебування на території ведення бойових дій. Сам по собі факт можливого фізичного існування вагонів не спростовує того, що позивач фактично позбавлений можливості володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном протягом невизначеного строку. Очікування на можливу деокупацію території не може розглядатися як належний спосіб відновлення порушеного права позивача. Посилання відповідача на можливість позивача отримати відшкодування вартості втрачених вагонів і самі вагони (у разі деокупації території) є безпідставним твердженням, та таким, що ґрунтується на припущеннях. Доводи відповідача фактично зводяться до пропозиції покласти на позивача ризик втрати контролю над вагонами та обов`язок невизначений строк очікувати на можливу деокупацію території, на якій перебувають вагони. Такий підхід суперечив би природі орендних правовідносин, принципу справедливого балансу інтересів сторін та фактично звільняв би відповідача від наслідків власної бездіяльності. У випадку фактичного повернення вагонів після деокупації території сторони не позбавлені права врегулювати питання взаємних розрахунків та документального оформлення прав на вагони, відшкодування вартості яких здійснить відповідач. Посилання відповідача на те, що починаючи з березня 2022 року позивач не нараховував орендну плату за вагони, які не використовувалися певний час в господарській діяльності орендаря, жодним чином не звільняє відповідача від обов`язку повернути майно орендодавцю після припинення договору оренди. Наведені відповідачем обставини не спростовують факту неповернення вагонів позивачу та не впливають на обов`язок відповідача відшкодувати завдані позивачу збитки, а тому не мають значення для вирішення спору.

Відповідач у запереченні на відповідь на відзив, зокрема, підсумував, що позивач не довів факту втрати (знищення, загибелі) 11 цистерн. Неможливість доступу до вагонів зумовлена об`єктивними обставинами - бойовими діями та окупацією території. У даній ситуації має місце не «неповернення», а об`єктивна «неможливість повернення» цистерн. Договором не передбачено, що неможливість повернення майна з об`єктивних причин є його «втратою». Сертифікат ТПП України підтверджує наявність форс-мажорних обставин щодо обов`язків, які є предметом спору, що безпосередньо вплинули на можливість повернення рухомого складу. Згідно з п. п. 10.1- 10.2 Договору строк виконання зобов`язання з повернення вагонів автоматично продовжується на весь час дії форс-мажору. Отже строк повернення 11 цистерн не сплив, і зобов`язання не є простроченим. Стягнення вартості вагонів у нинішній ситуації призведе до необґрунтованого збагачення позивача. Якщо територію буде деокуповано і вагони повернуться у придатному стані, позивач одночасно отримає і вартість вагонів і самі вагони.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд

УСТАНОВИВ:

21.10.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ АГРО КАПІТАЛ» (Орендодавець, позивач у даній справі) та Товариство з обережною відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ» (Орендар, відповідач у справі) уклали Договір оренди № О-15/211020 (далі - Договір/Договір оренди), за умовами якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у тимчасове платне користування на умовах оренди рухомий склад - залізничні вагони-цистерни (далі - «РС»/майно/вагони, вагони-цистерни) придатні для перевезення наливних вантажів.

Кількість, перелік, номери, строки (терміни) проведення деповського та капітального ремонтів РС зазначаються у Актах прийому-передачі, які є невід`ємною частиною даного Договору (п.п. 1.1, 1.2 Договору).

Згідно з п.п. 2.1, 3.7 Договору, РС, зазначений в п. 1.2 цього Договору, використовується Орендарем самостійно з метою здійснення господарської діяльності для перевезень наливної коксохімічної продукції. Перехід всіх та будь-яких комерційних і некомерційних ризиків від Орендодавця до Орендаря, що пов`язані з руйнуванням, пошкодженням, втратою, крадіжкою, псуванням РС, відбувається в момент підписання Орендодавцем та Орендарем Акту прийому-передачі. Настання будь-якого з ризиків, не звільняє Орендаря ввід виконання ним всіх своїх зобов`язань за цим Договором, включаючи сплату в повному обсязі орендної плати за цим Договором.

За Актами прийому-передачі до Договору №№ 1- 41 (т.1, арк.с. 27-68) Орендодавець передав, а Орендар прийняв вагони-цистерни у загальній кількості 72 одиниці, серед яких, зокрема, вагони: №№ 51765436, 53983920, 51765378, 51418408, 51765386, 53984506, 51553618, 53984480, 53984126, 70734884, 70734900.

В пунктах 7.2, 7.3 Договору сторони визначили, що після закінчення терміну оренди за цим Договором Орендар повертає за власний рахунок у повному складі РС на станцію зазначену в межах України, зі складанням Акту прийому-передачі РС, який підписується сторонами. Після закінчення терміну дії Договору, Орендар повинен повернути весь орендований РС не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів від встановленої Орендодавцем дати.

За змістом п. 7.5 Договору, Орендар зобов`язаний здати Орендодавцю технічно справний, із врахуванням нормального фізичного зносу РС у тому вигляді, у якому були прийняті Орендарем згідно Акту прийому-передачі. По факту передачі РС сторони повинні скласти Акт прийому-передачі.

З положень пп. 6.3.5, 6.3.8 п. 6.3 Договору слідує, що Орендар зобов`язується до повернення РС Орендодавцю нести весь ризик, пов`язаний із руйнуванням або втратою, розкраданням цистерни, претензіями та/або позовами третіх осіб стосовно збитків заподіяних у ході користування майном. При втраті, ушкодженні РС, до ступеню виключення його з інвентарного парку Орендар за вимогою/вибором Орендодавця здійснює заміну РС на аналогічний по технічним характеристикам і якості, або сплачує відновну вартість РС, визначену незалежною експертною організацією. При інших випадках пошкодження РС повертає РС після здійснення відповідного ремонту та здійснює відшкодування збитків в грошовій формі. РС повертається по Акту прийому-передачі, який підписується на станції вказаної Орендодавцем в межах України. Датою повернення РС є дата підписання Актів прийому-передачі, що відповідає календарному штемпелю дати прибуття РС на станцію прийому-передачі. День підписання Акту прийому передачі вважається останнім днем оренди.

Відповідно до з п. 8.5 Договору в разі втрати (загибелі) переданого в оренду РС, Орендар за письмовою згодою Орендодавця зобов`язується виплатити Орендодавцю відновну вартість втраченого (знищеного) РС визначену незалежною експертною організацією, оцінка проводиться за рахунок Орендаря або замінити РС на аналогічний по технічним характеристикам і якості в строк до 10 (десяти) календарних днів з моменту отримання відповідної вимоги Орендодавця, при цьому орендна плата нараховується та сплачується до виконання Орендарем всіх зобов`язань по втраченому вагону.

У разі якщо затримка в поверненні РС з оренди перевищує 60 (шістдесят) календарних днів, РС вважається втраченим, і для сторін настають наслідки, передбачені п. 8.5. Договору (пункт 8.6. Договору).

В розділі 10 Договору визначено умови, якими врегульовано відповідний порядок правовідносин сторін при настанні форс-мажорних обставин (непереборна сила).

Так, зі змісту п. 10.1 Договору слідує, що при настанні, зокрема, обставин політичного та міжнародного походження (загроза війни, збройний конфлікт або серйозна загроза такого конфлікту, ворожі атаки, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, обурення, акти тероризму, диверсії, піратство, заворушення, вторгнення , революції, повстання, обмеження комендантської години, експропріації, примусові вилучення, захоплення підприємств, реквізиції, громадські демонстрації або хвилювання, протиправні дії третіх осіб, тривалі перерви в роботі транспорту, епідемії, страйки, бойкоти, блокади, ембарго, закриття морських проток, заборони (обмеження) експорту/імпорту, інші, в т.ч. міжнародні санкції, рішення, акти або дії органів державної влади або місцевого самоврядування тощо), які є надзвичайними, непередбачуваними, невідворотними і непереборними обставинами, наслідком яких є неможливість протягом певного часу частково або в повній мірі виконання зобов`язань за цим Договором, сторони звільняються від відповідальності за невиконання тих своїх зобов`язань, виконання яких стало неможливим внаслідок дії форс-мажорних обставин (за винятком зобов`язань, термін виконання яких настав до дати виникнення таких обставин), відповідно до часу дії форс-мажорних, при цьому, термін виконання всіх зобов`язань за цим Договором збільшується пропорційно часу, протягом якого будуть діяти такі обставини. Після припинення дії форс-мажорних обставин, всі перенесені зобов`язання підлягають виконанню в порядку, передбаченому цим Договором з урахуванням пропорційності продовження терміну їх виконання на період дії форс мажорних обставин.

Відповідно до п. 10.2 Договору сторона, для якої наступили форс-мажорні обставини, зобов`язана без необґрунтованих затримок повідомити у письмовій формі іншу сторону про їх настання або припинення. Факти, викладені в повідомленні про настання форс-мажорних обставин, підлягають підтвердженню Торгово-промисловою палатою України, сертифікат якої, після його отримання, але не пізніше 40 календарного дня з дати повідомлення про настання форс-мажорних обставин, також направляється стороною, для якої наступили форс-мажорні обставини, іншій стороні.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що строк його дії до 31.01.2021 року.

В подальшому сторонами укладались Додаткові угоди до Договору оренди, якими, зокрема, змінювався пункт 5.1 щодо строку дії Договору.

Так, згідно з Додатковою угодою № 3 від 13.01.2021 визначено строк дії Договору до 31.12.2021; Додатковою угодою № 14 від 14.12.2021 - до 31.12.2022, Додатковою угодою № 27 від 31.12.2022 - до 31.12.2023.

18.06.2024 сторонами була укладена Додаткова угода № 40 до Договору, за змістом якої, у зв`язку із закінченням строку дії Договору оренди сторони домовились про порядок повернення рухомого складу - залізничних вагонів цистерн відповідно до п. 7.3 Договору та в пункті 1 Додаткової угоди погодили, що повернення РС відбуватиметься в порядку визначеному Договором, за реквізитами наданими Орендодавцем. Орендар зобов`язаний повернути РС не пізніше 31.12.2024 року.

Додатковою угодою № 41 від 23.01.2025 пункт 1 Додаткової угоди № 40 від 18.06.2024 викладено в наступній редакції: «Повернення РС відбуватиметься в порядку визначеному Договором, за реквізитами наданими Орендодавцем. Орендар зобов`язаний повернути РС не пізніше 31.03.2025 року».

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ» направив електронною поштою лист від 03.03.2022 № 22/03/59 ж.д. (т. 2; арк.с. 25, 26), в якому повідомлено, що починаючи з 24.02.2022 ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ» не має можливості в повному обсязі та належним чином виконувати свої зобов`язання за Договором у зв`язку з форс-мажорними обставинами, а саме: військовою агресією Російської Федерації проти України, що є стало підставою для введення воєнного стану в Україні. З посиланням на лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 відповідач просив прийняти до уваги, що ТПП спростила процедуру засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), тому цей лист є офіційним підтвердженням таких обставин.

02.04.2022 відповідач направив електронною поштою повідомлення про форс-мажорні обставини (т.2; арк.с. 27-28 з обох сторін), в якому зазначив, що значна частина рухомого складу, переданого в користування за Договором оренди № О-15/211020 від 21.10.2020, не може використовуватися через обставини, за які ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ» не відповідає, а саме: військову агресію РФ проти України. Також було зазначено, що через зазначені форс-мажорні обставини ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ» може бути позбавленим можливості повною мірою виконувати свої зобов`язання згідно з зазначеним Договором. До листа додано відповідний перелік рухомого складу, який не може використовуватися, а саме 11 цистерн з номерами: 51418408, 51553618, 51765378, 51765386, 51765436, 53983920, 53984126, 53984480, 53984506, 70734884, 70734900.

Як зазначив позивач, що також не заперечується й відповідачем, за Актами приймання-передачі Орендар повернув, а Орендодавець прийняв з орендного користування залізничні вагони-цистерни у кількості 61 одиниць (т.1; арк.с. 69-155).

Залізничні вагони-цистерни у кількості 11 одиниць, а саме: 51418408, 51553618, 51765378, 51765386, 51765436, 53983920, 53984126, 53984480, 53984506, 70734884, 70734900 повернуті відповідачем позивачу з орендного користування не були.

Позивач направив відповідачу лист № 1302-1 від 13.02.2025, в якому просив підготувати для виводу з оренди залізничні цистерни №№ 51765436, 53983920, 51765378, 51418408, 51765386, 53984506, 51553618, 53984480, 53984126, 70734884, 70734900 на станцію призначення Дрогобич.

Відповідач, у відповідь на вказане звернення, листом від 19.02.2025 № 9 повідомив позивача, що пропозиція щодо підготовки для виводу з оренди залізничних цистерн №№ 51765436, 53983920, 51765378, 51418408, 51765386, 53984506, 51553618, 53984480, 53984126, 70734884, 70734900 не може бути реалізована у зв`язку із тим, що форс-мажорні обставини, пов`язані з військовою агресією, які унеможливлювали та продовжують унеможливлювати, як користування, так і повернення вищевказаних залізничних цистерн, подовжують свою дію. Зазначено, що останнє відоме місцезнаходження цистерн знаходилось на території ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» на території окупованій РФ (лист від 19.02.2025 № 9).

Листом від 14.04.2025 № 14/04-25 позивач запропонував відповідачу надати для погодження перелік аналогічного по технічним характеристикам рухомого складу, який може бути переданий на заміну втрачених вагонів.

ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ» у відповідь направлено лист від 23.04.2025 №19, за змістом якого було повідомлено про відсутність передумов для застосування п. 8.5 Договору. Зазначено, що термін виконання зобов`язання із повернення орендованого рухомого складу є подовженим пропорційно часу, протягом якого будуть діяти форс-мажорні обставини. На підставі цього, з посиланням на п. 10.1 Договору, відповідачем відмовлено у задоволені пропозиції ТОВ «ІНВЕСТ АГРО КАПІТАЛ», про яку ним заявлено листом № 14/04-25 від 14.04.2025.

Торгово-промисловою палатою України 21.05.2025 видано ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ» Сертифікат № 310025-0814 від 21.05.2025 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (т. 2, арк.с. 33-34).

Вказаним Сертифікатом Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану; введення обмежень перевезень по Донецькій залізниці; активні бойові дії на території Донецької області, в тому числі з 24.02.2022 по 28.02.2024 на території Авдіївської міської територіальної громади; тимчасова окупація Російською Федерацією з 29.02.2024 Авдіївської міської територіальної громади Товариству з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ» щодо обов`язку (зобов`язання), а саме: використовувати рухомий склад (вагони у кількості 11 штук №№ 51765436, 51553618, 51765386, 53983920, 53984126, 53984506, 53984480, 51765378, 51418408, 70734884, 70734900) для перевезень вантажів, перевезення яких обумовлено Правилами перевезень для даного виду рухомого складу; забезпечувати збереження рухомого складу протягом усього терміну оренди, його устаткування і комплектуючих, а також підтримку його в правному стані, забезпечувати заходи протипожежної безпеки і безпеки перевезення; повернути рухомий склад після припинення дії договору або на вимогу однієї із сторін у тому стані, в якому він був отриманий в оренду з урахуванням нормального фізичного зносу, у термін: з 24 лютого 2022 року, за Договором оренди № О-15/211020 від 21.10.2020 року, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ АГРО КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ/ІПН 41576604).

Копію Сертифікату № 3100-25-0814 ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ» було направлено позивачу листом від 22.05.2025 № 22/05/25-594 (т. 2, арк.с. 35-36).

АТ «Українська залізниця» філія «Головний інформаційно-обчислювальний центр» в листі № ГІОЦ-44/5н від 16.04.2025 (т. 1, арк.с. 225), у відповідь на адвокатський запит представника позивача від 08.04.2025 про надання інформації, було повідомлено, наступне:

« 1. В базах даних філії «ГІОЦ» АТ «Укрзалізниця» даних про оформлення перевізних документів на перевезення в вагонах, номери яких надані в запиті інформації, зі станції Авдіївка РФ «Донецька залізниця» після 24.02.2022р. немає;

2. Загальна кількість залізничних вантажних вагонів, що перебувала на станції Авдіївка РФ «Донецька залізниця» станом на 24 лютого 2022 року - 836 вагонів;

3. Кількість залізничних вантажних вагонів, що були відправлені у складі потягів зі станції Авдіївка РФ «Донецька залізниця» після 24 лютого 2022 року - 1883 вагони. Даних щодо вивезення вагонів автомобільним транспортом в базах даних філії «ГІОЦ`АТ «Укрзалізниця» немає».

Також зазначено, що станція Авдіївка РФ «Донецька залізниця» стала станцією з тимчасово ускладненим залізничним сполученням 27.04.2022 року, тому у період 24.02.2022-27.04.2022 вантажні вагони прибували та відправлялися з вищевказаної станції.

Листом № ГІОЦ-46/176н від 26.05.2025 філією «ГІОЦ» АТ «Укрзалізниця» також було надано інформацію про поточну дислокацію вагонів (додаток 1 до листа) (т. 1, арк.с. 221 з обох боків), згідно з якою вагони №№ 70734884, 70734900, 51418408, 51553618, 51765378, 51765386, 51765436, 53983920, 53984126, 53984480, 53984506 знаходяться на станції Авдіївка Донецької залізниці (місто Авдіївка Донецької області).

Позивачем надано в матеріали справи (додано до позову) копію Звіту від 01.05.2025 № СG 2025/208 про оцінку рухомого майна - залізничного рухомого складу - 4-х вісних вагонів-цистерн для в`язких нафтопродуктів з парообігрівальними сорочками мод. 15-156, 15-156-04 і 15-1566-06 в кількості 11 одиниць (згідно з переліком), що належать ТОВ «ІНВЕСТ АГРО КАПІТАЛ» - станом на дату оцінки 01.05.2025, виконаний ТОВ «КОНСАЛТИНГОВА ГРУПА «ЕССЕТ ЕКСПЕРТАЙЗ» (т. 1, арк.с. 162-210).

Зі змісту вказаного Звіту слідує, що за результатом виконаних оціночних процедур зроблено висновок про те, що ринкова вартість об`єкта оцінки в розрізі складових одиниць - 11 цистерн з номерами 70734884, 70734900, 51418408, 51553618, 51765378, 51765386, 51765436, 53983920, 53984126, 53984480, 53984506, складає 15108720 грн.

Позивач направив відповідачу вимогу № 27/06-25 від 27.06.2025 (т.1, арк.с. 213-214) про сплату суми 15 108 720,00 грн в рахунок відшкодування вартості втрачених вагонів та суми 48 000,00 грн в рахунок відшкодування вартості проведення оцінки майна. До вимоги було додано оригінал звіту про оцінку майна, копії акту виконаних робіт від 23.06.2025 № СG 2025/208 та документів, що підтверджують сплату послуг з оцінки майна.

Відповідач у відповідь направив позивачу лист від 14.07.2025 № 32, в якому, зокрема, зазначив про необґрунтованість вказаної вимоги, посилаючись на дію форс-мажорних обставин (т. 1, арк.с. 215).

Після, позивач повторно направив відповідачу вимогу про відшкодування вартості втрачених вагонів та витрат на проведення оцінки майна (т. 1, арк.с. 217-218).

ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ» листом від 22.01.2026 № 2, зокрема, повідомив, що правова позиція з питання відшкодування вартості вагонів була викладена в листі-відповіді на № 27/06-25 від 27.06.2025, дія форс-мажорних обставин триває, термін виконання зобов`язання щодо повернення РС ще не настав. Вважати РС втраченим не має жодних підстав, у зв`язку з чим вимоги, викладені в листі № 06/01-26 від 06.01.2026 необґрунтовані та не підлягають задоволенню.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову виходячи з наступного.

За змістом ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення зобов`язання (правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку), зокрема, є договори та інші правочини.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 763 ЦК України встановлено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Наймач, який затримав повернення речі наймодавцеві, несе ризик її випадкового знищення або випадкового пошкодження (ст. 772 ЦК України).

Так, в пунктах 7.2, 7.3 Договору сторони визначили, що після закінчення терміну оренди за цим Договором Орендар повертає за власний рахунок у повному складі РС на станцію зазначену в межах України, зі складанням Акту прийому-передачі РС, який підписується сторонами. Після закінчення терміну дії Договору, Орендар повинен повернути весь орендований РС не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів від встановленої Орендодавцем дати.

Згідно з Додатковою угодою № 3 від 13.01.2021 визначено строк дії Договору до 31.12.2021; Додатковою угодою № 14 від 14.12.2021 - до 31.12.2022, Додатковою угодою № 27 від 31.12.2022 - до 31.12.2023.

18.06.2024 сторонами була укладена Додаткова угода № 40 до Договору, за змістом якої, у зв`язку із закінченням строку дії Договору оренди сторони домовились про порядок повернення рухомого складу - залізничних вагонів цистерн відповідно до п. 7.3 Договору та в пункті 1 Додаткової угоди погодили, що повернення РС відбуватиметься в порядку визначеному Договором, за реквізитами наданими Орендодавцем. Орендар зобов`язаний повернути РС не пізніше 31.12.2024 року.

Додатковою угодою № 41 від 23.01.2025 пункт 1 Додаткової угоди № 40 від 18.06.2024 викладено в наступній редакції: «Повернення РС відбуватиметься в порядку визначеному Договором, за реквізитами наданими Орендодавцем. Орендар зобов`язаний повернути РС не пізніше 31.03.2025 року».

Отже, за умовами Договору, майно - рухомий склад (залізничні вагони-цистерни) мало бути повернуто з орендного користування не пізніше 31.03.2025 року.

Як зазначив позивач, що також не заперечується й відповідачем, за Актами приймання-передачі Орендар повернув, а Орендодавець прийняв з орендного користування залізничні вагони-цистерни у кількості 61 одиниць (т.1; арк.с. 69-155).

Залізничні вагони-цистерни у кількості 11 одиниць, а саме: 51418408, 51553618, 51765378, 51765386, 51765436, 53983920, 53984126, 53984480, 53984506, 70734884, 70734900 повернуті відповідачем позивачу з орендного користування не були, про що свідчить відсутність підписаних сторонами Актів приймання-передачі щодо повернення цього майна та численне листування сторін, про яке зазначено судом вище.

Згідно з пунктом 8.6. Договору у разі якщо затримка в поверненні РС з оренди перевищує 60 (шістдесят) календарних днів, РС вважається втраченим, і для сторін настають наслідки, передбачені п. 8.5 Договору.

При цьому, суд зазначає, що на сьогоднішній день у відповідача відсутні відомості щодо того, чи було орендоване майно знищено/пошкоджено/втрачено, таких доказів не надав до суду й позивач.

Відповідно до з п. 8.5 Договору в разі втрати (загибелі) переданого в оренду РС, Орендар за письмовою згодою Орендодавця зобов`язується виплатити Орендодавцю відновну вартість втраченого (знищеного) РС визначену незалежною експертною організацією, оцінка проводиться за рахунок Орендаря або замінити РС на аналогічний по технічним характеристикам і якості в строк до 10 (десяти) календарних днів з моменту отримання відповідної вимоги Орендодавця, при цьому орендна плата нараховується та сплачується до виконання Орендарем всіх зобов`язань по втраченому вагону.

Разом з тим, за змістом п. 10.1 Договору, при настанні, зокрема, обставин політичного та міжнародного походження (загроза війни, збройний конфлікт або серйозна загроза такого конфлікту, ворожі атаки, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, обурення, вторгнення, експропріації, примусові вилучення, захоплення підприємств, протиправні дії третіх осіб, тривалі перерви в роботі транспорту, блокади), які є надзвичайними, непередбачуваними, невідворотними і непереборними обставинами, наслідком яких є неможливість протягом певного часу частково або в повній мірі виконання зобов`язань за цим Договором, сторони звільняються від відповідальності за невиконання тих своїх зобов`язань, виконання яких стало неможливим внаслідок дії форс-мажорних обставин (за винятком зобов`язань, термін виконання яких настав до дати виникнення таких обставин), відповідно до часу дії форс-мажорних.

З положень ст. 610, ч. 1 ст. 611 ЦК України слідує, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Отже, з наведеного слідує, що позивач заявляючи вимоги про відшкодування вартості втрачених вагонів фактично заявив вимоги про стягнення збитків, спричинених втратою такого майна.

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (ч.ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України).

Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла збитки.

Відсутність складу цивільного правопорушення, в тому числі відсутність хоча б одного з цих елементів, виключає можливість застосовувати до особи заходи відповідальності.

Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 10.09.2024 у справі № 911/981/23.

З наданих позивачем письмових доказів вбачається наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: протиправна поведінка відповідача, яка виразилось у неповерненні вагонів з орендного користування після закінчення строку оренди відповідно до умов Договору; шкідливий результат такої поведінки - збитків, внаслідок неотримання майна (вагонів) з орендного користування, в розмірі, визначеному у Звіті від 01.05.2025 № СG 2025/208 про оцінку рухомого майна - залізничного рухомого складу - 4-х вісних вагонів-цистерн для в`язких нафтопродуктів з парообігрівальними сорочками мод. 15-156, 15-156-04 і 15-1566-06 в кількості 11 одиниць (згідно з переліком); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками.

Разом з тим, з наданих відповідачем доказів вбачається відсутність його вини у спричиненні збитків. І за відсутності вини відповідача у спричиненні збитків, підстави для їх стягнення з відповідача відсутні.

Так, як було зазначено судом вище, Відповідно до Сертифікату № 310025-0814 від 21.05.2025 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданого Торгово-промисловою палатою України Товариству з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ», вказаним Сертифікатом Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану; введення обмежень перевезень по Донецькій залізниці; активні бойові дії на території Донецької області, в тому числі з 24.02.2022 по 28.02.2024 на території Авдіївської міської територіальної громади; тимчасова окупація Російською Федерацією з 29.02.2024 Авдіївської міської територіальної громади Товариству з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ» щодо обов`язку (зобов`язання), а саме: використовувати рухомий склад (вагони у кількості 11 штук №№ 51765436, 51553618, 51765386, 53983920, 53984126, 53984506, 53984480, 51765378, 51418408, 70734884, 70734900) для перевезень вантажів, перевезення яких обумовлено Правилами перевезень для даного виду рухомого складу; забезпечувати збереження рухомого складу протягом усього терміну оренди, його устаткування і комплектуючих, а також підтримку його в правному стані, забезпечувати заходи протипожежної безпеки і безпеки перевезення; повернути рухомий склад після припинення дії договору або на вимогу однієї із сторін у тому стані, в якому він був отриманий в оренду з урахуванням нормального фізичного зносу, у термін: з 24 лютого 2022 року, за Договором оренди № О-15/211020 від 21.10.2020 року, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ АГРО КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ/ІПН 41576604).

У постановах Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 912/750/22, від 07.06.2023 у справі № 906/540/22, від 15.06.2023 у справі № 910/8580/22, від 29.06.2023 у справі № 922/999/22 та від 13.12.2023 у справі № 922/193/23, також зазначено, що підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної ТПП. Водночас, сертифікат Торгово-промислової палати України не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин; обставина форс-мажору має оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

З огляду на викладене, суд також зазначає, що в матеріалах справи міститься лист АТ «Українська залізниця» філія «Головний інформаційно-обчислювальний центр» № ГІОЦ-46/176н від 26.05.2025, в якому було надано інформацію про поточну дислокацію вагонів (додаток 1 до листа) (т. 1, арк.с. 221 з обох боків), згідно з якою вагони №№ 70734884, 70734900, 51418408, 51553618, 51765378, 51765386, 51765436, 53983920, 53984126, 53984480, 53984506 знаходяться на станції Авдіївка Донецької залізниці (місто Авдіївка Донецької області).

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, на виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», був затверджений Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (далі - Перелік № 309).

Відповідно до Переліку № 309, починаючи з 24.02.2022 по 28.02.2024 Авдіївська міська територіальна громада Покровського району Донецької області увійшла до переліку територій активних бойових дій, а з 29.02.2024 - до переліку територій України тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Перелік, затверджений Наказом № 309, втратив чинність 20.03.2025 на підставі Наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за № 380/43786. І згідно вказаного Переліку, затвердженого Наказом № 376, дані щодо віднесення м. Авдіївка Авдіївської міської територіальної громади Покровського району Донецької області в період з 24.02.2022 по 28.02.2024 до переліку територій активних бойових дій та з 29.02.2024 - до переліку територій України тимчасово окупованих Російською Федерацією залишились незмінними до теперішнього часу.

Відповідач неодноразово повідомляв позивача про неможливість повернути майно у зв`язку з форс-мажорними обставинами, що вбачається з наведеного судом вище листування сторін.

Початок повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України з 24.02.2022, зокрема, зі східного напрямку, де знаходились вигони №№ 70734884, 70734900, 51418408, 51553618, 51765378, 51765386, 51765436, 53983920, 53984126, 53984480, 53984506 та подальша окупація міста Авдіївка є достатнім підтвердженням того, що відповідач не міг використовувати орендоване майно та відповідати за його збереження після вчинення Російською Федерацією злочинних дій на території України, які становили безпосередню загрозу території, на якій знаходилось майно.

Крім того, суд враховує, що для виконання умов Договору щодо повернення майна, окрім його наявності, має існувати фізичний безпечний і безперешкодний доступ до нього, що за обставин існування військової агресії, бойових дій та тимчасової окупації території його розташування у наведеному випадку відсутній.

З наведеного також можна зробити висновок, що відсутність фактичного доступу до вагонів, перебування вагонів на тимчасово окупованій території, відсутність можливості впливати на подальшу долю вагонів, як майна, фактично свідчить про втрату такого майна.

Частиною 9 статті 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації держави Україна, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію.

Таким чином, збитки позивачу завдані не діями відповідача, а діями сторонніх (третіх) осіб - Російською Федерацією, тобто позивач як власник майна має право на відшкодування матеріальної шкоди Російською Федерацією, отже Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ» є неналежним відповідачем у даній справі за заявленими позивачем вимогами.

При цьому, судом враховані висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 10.09.2024 у справі № 911/981/23, від 10.12.2024 у справі № 905/1734/23, від 14.01.2025 у справі № 914/3483/23, що для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за таким позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Стосовно посилання позивача про недотримання відповідачем положень пункту 10.2 Договору щодо порядку та строків повідомлення відповідачем позивача про настання форс-мажорних обставин, то навіть за відсутності такого вчасного повідомлення відсутність вини відповідача не спростовується і не є підставою для покладення на відповідача відповідальності у вигляді відшкодування збитків завданих не діями відповідача, як то вбачається з вищенаведених висновків суду.

Щодо доводів позивача про те, що військова агресія РФ та її повномасштабне вторгнення в Україну відбулося 24.02.2022 року, станція дислокації вагонів (ст. Авдіївка) стала станцією з ускладненим рухом 27.04.2022, а окупованою така територія стала 29.02.2024 і, таким чином, відповідач мав можливість здійснити оформлення вагонів до перевезення та передислокувати вагони в безпечне місце, однак знехтував такою можливістю, що і призвело до втрати вагонів, то зазначене не спростовує вищенаведених висновків суду щодо відсутності вини відповідача, а також того, що Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ» є неналежним відповідачем у даній справі за заявленими позивачем вимогами.

Крім того, як було зазначено судом вище, Додатковою угодою № 27 від 31.12.2022 сторони визначили строк дії Договору - до 31.12.2023. Додатковою угодою № 41 від 23.01.2025 сторони погодили обов`язок Орендаря повернути РС не пізніше 31.03.2025 року.

Отже, за умовами Договору майно - рухомий склад (залізничні вагони-цистерни) мало бути повернуто з орендного користування не пізніше 31.03.2025 року.

Щодо посилання позивача у позові на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 20.04.2023 у справі № 910/16024/21, предметом розгляду у якій були вимоги про відшкодування вартості втрачених (неповернутих) вагонів, суд зазначає, що обставини вказаної справи та даної справи № 908/301/26 є різними, оскільки у справі №910/16024/21 спірні правовідносини щодо неповернення вагонів виникли до повномасштабного вторгнення 24.02.2022 Російської Федерації на територію України та введення у зв`язку із цим воєнного стану в Україні.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим і залежить насамперед від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Предмет доказування формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 910/4994/18, постанови Верховного Суду від 10.07.2024 у справі № 914/1574/23, від 02.07.2024 у справі № 910/12295/23, від 14.05.2024 у справі № 910/4437/23).

Інші доводи позивача не спростовують висновків суду, покладених в основу даного рішення.

При цьому, слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини, практику якого згідно з ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ як джерело права, вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії).

На підставі усього вищевикладеного, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 15108720,00 грн відшкодування вартості втрачених вагонів та похідної, яка нерозривно пов`язана з вимогою про відшкодування вартості втрачених вагонів, вимоги про стягнення суми 48000,00 грн витрат на оцінку ринкової вартості втрачених вагонів.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до положень ст. 129 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Повний текст рішення складено та підписано 10.11.2026.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.С. Боєва