Постанова № 141390091 у справі № 362/2006/19 від 04.11.2026

Постанова

Іменем України

04 листопада 2026 року

м. Київ

справа № 362/2006/19

провадження № 61-10353св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючий - Крат В. І. (суддя-доповідач),

судді: Гудима Д. А., Дундар І. О., Краснощоков Є. В., Пархоменко П. І.,

учасники справи:

позивач - перший заступник керівника Обухівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Національної академії наук України,

відповідачі: Обухівська районна державна адміністрація Київської області, Головне управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , товариство з обмеженою відповідальністю «Діос Машинері», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Діос Машинері», яка підписана представником Заянчуковським Сергієм Олеговичем, на постанову Київського апеляційного суду від 25 червня 2026 року (повне судове рішення складено 08 липня 2026 року) в складі колегії суддів Невідомої Т. О., Верланова С. М., Нежури В. А.,

Історія справи

Короткий зміст позову

У листопаді 2018 року перший заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Національної академії наук України, ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики Національної академії наук України» до Васильківської районної державної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_2 , ОСОБА_14 , ОСОБА_1 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_4 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_3 , ТОВ «ЄТС-Київ», ТОВ «Юпітер 9 Агросервіс», ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_22 , про визнання недійсними розпоряджень, наказів, договору оренди та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 01 квітня 2019 року вимоги позову першого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Національної академії наук України, ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» до Васильківської районної державної адміністрації Київської області, Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_16 , ОСОБА_19 , ОСОБА_13 , ОСОБА_18 , ОСОБА_17 , ОСОБА_9 , ОСОБА_21 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , ТОВ «ЄТС-Київ», ОСОБА_14 , ОСОБА_20 , ОСОБА_15 , ОСОБА_8 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_22 , про визнання недійсними розпоряджень, наказів, договорів оренди, скасування рішень про державну реєстрацію речових прав та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння, - роз`єднано у самостійне провадження з позовом першого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Національної академії наук України, ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» до Васильківської районної державної адміністрації Київської області, Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ «Юпітер 9 Агросервіс», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання недійсними розпоряджень, наказів, договорів оренди, скасування рішень про державну реєстрацію речових прав та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння.

Позов мотивований тим, що ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» є належним землекористувачем земельної ділянки площею 971,21 га для вирощування і реалізації насіння сільськогосподарських культур, а також переробки іншої сільськогосподарської продукції.

Проте розпорядженням Васильківської районної державної адміністрації № 734 від 16 березня 2010 року надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 25,00 га (ділянка № 2 згідно з планом зовнішніх меж землекористування відповідно до державного акта ІІ-КВ № 001432-270 від 20 травня 2002 року) ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» та зарахування до земель запасу на території Глевахівської селищної ради Васильківського району за межами населеного пункту.

Потім розпорядженням Васильківської районної державної адміністрації № 1782 від 07 жовтня 2011 року припинено право користування земельною ділянкою ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» загальною площею 25,00 га, що знаходиться на території Глевахівської селищної ради за межами населеного пункту, та переведено земельну ділянку площею 25,0 га до земель запасу Глевахівської селищної ради.

Також після припинення права постійного користування землею ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» Головне управління Держземагентства у Київській області у 2013 році здійснювало розпорядження землями на території Глевахівської селищної ради за межами населеного пункту шляхом видання наказів про затвердження проектів землеустрою щодо відведення громадянам земельних ділянок та передання їх у власність для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області.

На підставі вказаних наказів Головного управління Держземагентства у Київській області до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено записи про право приватної власності громадян, які отримали свідоцтва про право власності на зазначені земельні ділянки.

Потім за відповідними договорами купівлі-продажу громадяни відчужили вказані земельні ділянки на користь інших осіб.

Однак прокурор вважав, що набуття громадянами права приватної власності на земельні ділянки відбувалося з порушенням вимог земельного законодавства.

Президією Національної академії наук України не надавалася згода на вилучення земельної ділянки площею 25 га на території Глевахівської селищної ради, як і згода постійного землекористувача ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» стосовно вилучення ділянки площею 25 га (ділянка № НОМЕР_1 згідно з планом зовнішніх меж землекористування відповідно до державного акта ІІ-КВ № 001432-270 від 20 травня 2002 року) ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України», що є порушенням частини п`ятої статті 116 ЗК України.

У зв`язку з цим прокурор вважав, що розпорядження Васильківської районної державної адміністрації № 1782 від 07 жовтня 2011 року є похідним від розпорядження № 734 від 16 березня 2010 року, яке скасоване у судовому порядку, а тому і розпорядження № 1782 має бути визнане недійсним у зв`язку з порушенням процедури добровільної відмови від права постійного користування земельною ділянкою згідно зі статтями 116, 142 ЗК України, статтею 5 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу».

Оскільки висновком експерта № 6063/17-41 від 27 вересня 2017 року встановлено, що земельні ділянки з кадастровими номерами [номер приховано]:04:008:0007, [номер приховано]:04:008:0008, [номер приховано]:04:008:0009, [номер приховано]:04:008:0010, [номер приховано]:04:008:0011, [номер приховано]:04:008:0012, [номер приховано]:04:008:0021, [номер приховано]:04:008:0022, [номер приховано]:04:008:0023, [номер приховано]:04:008:0024, [номер приховано]:04:008:0026, [номер приховано]:04:008:0027 і [номер приховано]:04:008:0028 (які були на момент проведення експертизи) накладаються на земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 27,7800 га згідно з державним актом ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 001432-270 від 20 травня 2002 року, прокурор вважає, що слід визнати недійсними накази Головного управління Держземагентства у Київській області стосовно розпорядження спірними земельними ділянками з кадастровими номерами [номер приховано]:04:008:0007, [номер приховано]:04:008:0008, [номер приховано]:04:008:0009, [номер приховано]:04:008:0010, [номер приховано]:04:008:0011, [номер приховано]:04:008:0012, [номер приховано]:04:008:0021, [номер приховано]:04:008:0022, [номер приховано]:04:008:0023, [номер приховано]:04:008:0024, [номер приховано]:04:008:0026, [номер приховано]:04:008:0027 і [номер приховано]:04:008:0028 (набуття права первинними власниками), що розташовані на території Глевахівської селищної ради.

Оскільки зазначені рішення органів виконавчої влади суперечать вимогам закону, тому отримані в подальшому громадянами свідоцтва про право власності та укладені договори оренди є протиправними.

У підсумку, посилаючись на статті 15-1, 20, 21, 84, 116, 122, 149, 150, 152, 153, 155 ЗК України, статтю 5 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу», статті 16, 21, 316, 317, 319, 321, 328, 373, 387, 388, 393, 396 ЦК України, прокурор стверджував, що спірні земельні ділянки вибули з власності держави поза волею її законного власника і землекористувача, а тому існують всі правові підстави для витребування їх з незаконного володіння відповідачів на користь держави (т. с. 1, а. с. 3 - 19).

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанції

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 04 листопада 2022 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 20 вересня 2023 року, позов першого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Національної академії наук України, ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інститут фізіології рослин і генетики НАН України» до Васильківської районної державної адміністрації Київської області, Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ «Юпітер 9 Агросервіс», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання недійсними розпоряджень, наказів, договорів оренди, скасування рішень про державну реєстрацію речових прав та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння залишено без розгляду.

Судові рішення мотивовані тим, що:

вимоги позову прокурора в інтересах ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики» спрямовані на захист прав або інтересів не держави, а державного підприємства, а тому не підлягають розгляду по суті, оскільки позовну заяву в цій частині фактично прокурор подав не від імені та в інтересах держави, а від імені та в інтересах державного підприємства, на що прокурор не має повноважень;

щодо вимог позову прокурора в інтересах НАН України суд першої інстанції, то прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежно здійснює компетентний орган, а також у разі його відсутності. НАН України як компетентний орган належно здійснював захист інтересів держави, оскільки уже звертався до суду з відповідним позовом про захист земельних прав, як-от із позовом про визнання недійсним і скасування розпорядження місцевого органу державної влади щодо спірних земельних ділянок, зокрема, до Господарського суду Київської області у справі № 911/968/17. Згідно зі статутом НАН України є вищою науковою самоврядною організацією України, яка заснована на державній власності, є державною організацією та не є органом державної влади і не є суб`єктом владних повноважень, тому звернення прокурора до суду у цій справі в інтересах держави в особі НАН України є безпідставним.

Короткий зміст судових рішень касаційного суду

Ухвалою Верховного суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 лютого 2025 року передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 362/2006/19.

Ухвала касаційного суду мотивована тим, що:

у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 520/8065/19 (провадження № 14-150цс23) висновок про можливість подання прокурором позову в інтересах держави в особі НАН України ухвалений без урахування та дослідження положень законодавства про існування належного компетентного органу виконавчої влади, бездіяльність якого після доведення прокурором про стверджуване порушення інтересів держави, мала би наслідком представництво прокурором в суді законних інтересів держави, а саме Кабінету Міністрів України;

тому наявні підстави для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступлення від висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 520/8065/19 (провадження № 14-150цс23).

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 23 квітня 2025 року справу за позовом першого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Національної академії наук України, ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики Національної академії наук України» до Васильківської районної державної адміністрації Київської області, Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ «Юпітер 9 Агросервіс», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання недійсними розпоряджень, наказів, договорів оренди, скасування рішень про державну реєстрацію речових прав та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння - повернути на розгляд колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвала Великої Палати Верховного Суду мотивована тим, що обставини справи № 520/8065/19 (провадження № 14-150цс23) та справи № 362/2006/19 (провадження № 14-41цс25) не є подібними, а тому Велика Палата Верховного Суду не може вирішувати питання відступу від висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 520/8065/19 (провадження № 14-150цс23).

Постановою Верховного Суду від 28 травня 2025 року:

касаційну скаргу ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики Національної академії наук України» залишено без задоволення;

касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури задоволено частково;

ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 04 листопада 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 вересня 2023 року в частині залишення без розгляду позовних вимог першого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Національної академії наук України скасовано, справу в цій частині передано для продовження розгляду до суду першої інстанції.

в іншій частині ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 04 листопада 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 вересня 2023 року залишено без змін.

Постанова касаційного суду мотивована тим, що:

позовні вимоги прокурора, спрямовані на захист прав або інтересів не держави, а державного підприємства, не підлягають розгляду по суті, оскільки позовну заяву за такими вимогами фактично подано не від імені та в інтересах держави, а від імені та в інтересах державного підприємства, а прокурор не має повноважень на ведення справ у частині таких вимог. Такі висновки про застосування норм права викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21). Отже, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що позов прокурора в частині представництва інтересів ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» підлягає залишенню без розгляду;

НАН України здійснює повноваження з управління об`єктами майнового комплексу, забезпечує реалізацію прав держави як власника цих об`єктів, ефективно їх використовує та розпоряджається цими об`єктами майнового комплексу в межах, визначених законодавством, з метою задоволення державних та суспільних потреб. Оскільки НАН України наділений повноваженнями щодо управління об`єктами державної власності, що належать до сфери його управління, тобто на основі законодавства здійснює управлінські функції, то прокурор має повноваження на представництво інтересів держави в особі НАН України, що відповідає приписам частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII. Такі висновки про застосування норм права викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 520/8065/19 (провадження № 14-150цс23), які підлягають застосуванню згідно з вимогами частини четвертої статті 263 ЦПК України. Отже, залишаючи без розгляду позов прокурора в частині представництва інтересів держави в особі НАН України, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, вирішив питання про прийнятність позову прокурора в цій частині з порушенням норм процесуального права. За таких обставин висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 520/8065/19 (провадження № 14-150цс23), підлягають застосуванню у цій справі.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 15 серпня 2025 року, яку занесено до протоколу судового засідання, замінено найменування органу прокуратури, який звернувся з даною позовною заявою до суду, з «Києво-Святошинської місцевої прокуратури» на «Обухівську окружну прокуратуру» (т. с. 7, а. с. 28 - 31).

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 15 серпня 2025 року, яку занесено до протоколу судового засідання, на підставі статті 55 ЦПК України, у зв`язку із припиненням органу державної влади, залучено до участі у даній цивільній справі в якості співвідповідача Обухівську районну державну адміністрацію як правонаступника Васильківської районної державної адміністрації (т. с. 7, а. с. 28 - 31).

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 15 серпня 2025 року, яку занесено до протоколу судового засідання, на підставі статті 55 ЦПК України, у зв`язку зі зміною найменування, залучено до участі у даній цивільній справі в якості співвідповідача Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області як правонаступника Головного управління Держгеокадастру у Київській області (т. с. 7, а. с. 28 - 31).

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 вересня 2025 року, яку занесено до протоколу судового засідання, на підставі статті 55 ЦПК України, у зв`язку зі зміною найменування, залучено до участі у цій цивільній справі як співвідповідача ТОВ «Діос Машинері» як правонаступника ТОВ «Юпітер 9 Агросервіс» (т. с. 9, а. с. 46 - 48).

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 31 березня 2026 року в складі судді Марчука О. Л. відмовлено в задоволенні позову Обухівської прокурора в інтересах держави в особі Національної академії наук України.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:

якщо спірна земельна ділянка вибула з власності держави поза волею її законного власника, беззаперечно існують правові підстави для витребування її з незаконного володіння відповідача ТОВ «Діос Машинері» на підставі статей 387, 388, 396 ЦК України, однак на користь держави як власника в особі відповідного органу державної влади: у даному випадку - Кабінету Міністрів України. Проте ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики Національної академії наук України» не є власником зазначених земель, а є землекористувачем. Разом з цим наведені положення цивільного законодавства передбачають можливість витребування майна лише на користь власника, а не будь-якої іншої особи, у користуванні якої таке майно перебувало. Таким чином, у суду відсутні правові підстави для застосування вимог статей 330, 388 ЦК України для витребування від відповідача спірної земельної ділянки на користь невласника - ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики Національної академії наук України», як того просить прокурор у пункті п`ятому прохальної частини позову. До того ж прокурором не заявлено позовних вимог в інтересах Кабінету Міністрів України про витребування землі з незаконного володіння ТОВ «Діос Машинері»;

підготовче провадження у даній справі було закрито та призначено до судового розгляду по суті ухвалою від 30 січня 2026 року (т. с. 9, а. с. 172). Отже, до 30 січня 2026 року, відповідно до частини третьої статті 49 ЦПК України, прокурор мав процесуальне право до закінчення підготовчого засідання змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. Про обставини зміни власника спірної земельної ділянки представник відповідача ТОВ «Діос Машинері» повідомив у відзиві на позов, який було отримано судом 17 вересня 2025 року (т. с. 7, а. с. 147 - 169). Тобто прокурор мав понад чотири календарні місяці для зміни предмета чи підстав позову. Однак прокурор не скористався таким процесуальним правом та підтримав позовні вимоги, заявлені ним понад вісім років тому.

серед іншого, суд врахував імперативні приписи норм частини п`ятої статті 390 ЦК України, відповідно до яких суд одночасно при задоволенні позову прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави вирішує питання про здійснення органом державної влади компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві; суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави за умови попереднього внесення органом державної влади або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду; перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред`явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави; держава, яка на підставі рішення суду компенсувала добросовісному набувачеві вартість майна, набуває право вимоги про стягнення виплачених грошових коштів як компенсації вартості майна до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника. Таким чином, оскільки на виконання вимог частини п`ятої статті 390 ЦК України НАН України або прокурором не внесено на депозитний рахунок суду суму вартості спірної земельної ділянки, у суду відсутні правові підстави для постановлення рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави;

на позови прокуратури, які пред`являються від імені держави і спрямовані на захист права державної власності, поширюються положення статті 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, і на підставі частини першої статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб`єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів. Аналогічний висновок міститься і в постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року (№ 6-1852цс16). Отже, якщо у передбачених законом випадках з позовом до суду звернувся прокурор в інтересах відповідного органу (підприємства), то позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатись саме цей орган (підприємство), а не прокурор. Під час розгляду справи в судовому засіданні встановлено, що ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики Національної академії наук України» здійснювало належне користування вказаною земельною ділянкою площею 971,21 га для визначених потреб сільського господарства. Як вбачається із наявного у матеріалах справи листа № 40/1866-12 від 05 листопада 2015 року НАН України, постановою Президії НАН України від 10 липня 2015 року № 194 було скасовано постанову Бюро Президії НАН України від 13 березня 2009 року № 75, якою було передано із земельної ділянки площею 971,21 га її частину площею 25,00 га. У зв`язку з цим суд зробив висновок про те, що вже в липні 2015 року Національна академія наук України була достовірно обізнана про безпідставне і незаконне вибуття із земельної ділянки площею 971,21 га її частини площею 25,00 га. Отже, враховуючи положення наведених норм цивільного законодавства, вбачається, що позовна давність за вимогами прокурора спливла щонайменше в липні 2018 року. Однак прокурор подав до суду даний позов, і його було зареєстровано судом 26 листопада 2018 року, тобто після спливу визначеної законом позовної давності. Водночас судом не встановлено обставин переривання перебігу позовної давності за спірними правовідносинами. Як наслідок, Національна академія наук України мала реальну можливість своєчасно в межах позовної давності самостійно звернутися до суду за захистом своїх прав до липня 2018 року, після виявлення факту сфальшованої постанови Бюро Президії НАН України від 13 березня 2009 року № 75, якою нібито було передано із земельної ділянки площею 971,21 га її частину площею 25,00 га. Норми частин третьої та четвертої статті 267 ЦК України передбачають, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. При цьому будь-яких обставин поважності причин пропуску позовної давності прокурором не наведено та відповідних доказів цього суду не надано. Таким чином, у суду наявні підстави для застосування позовної давності. За таких обставин, враховуючи наведене, суд зробив висновок, що у задоволенні позову слід відмовити через його безпідставність, необґрунтованість та сплив позовної давності.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 25 червня 2026 року:

апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури задоволено;

апеляційну скаргу адвоката Заянчуковського С. О. в інтересах ТОВ «Діос Машинері» задоволено частково;

рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 31 березня 2026 року скасовано;

провадження у справі за позовом Обухівської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Національної академії наук України до Обухівської районної державної адміністрації Київської області, Головного управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ «Діос Машинері», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання недійсними розпоряджень, наказів, договорів оренди, скасування рішень про державну реєстрацію речових прав та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння, закрито;

роз`яснено представнику позивача, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції господарського суду та що позивач має право протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту даної постанови звернутися до Київського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією до господарського суду.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:

апеляційний суд вказав, що незважаючи на власний висновок про відсутність у прокурора повноважень на представництво інтересів держави, суд першої інстанції також надав оцінку заявам відповідачів про застосування позовної давності та дійшов висновку про її сплив. Отже, суд першої інстанції одночасно застосував декілька взаємовиключних процесуальних та матеріально-правових конструкцій, що свідчить про внутрішню неузгодженість мотивів оскаржуваного рішення. З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє доводи представника ТОВ «Діос Машинері» щодо відсутності у прокурора повноважень на представництво інтересів держави в особі Національної академії наук України, оскільки такі доводи не відповідають правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 10 квітня 2024 року у справі № 520/8065/19. Разом із тим, незалежно від висновків суду першої інстанції щодо наявності у прокурора повноважень на представництво інтересів держави в особі Національної академії наук України, колегія суддів зобов`язана перевірити дотримання правил предметної юрисдикції спору, оскільки питання юрисдикції підлягає вирішенню судом незалежно від доводів апеляційної скарги та встановлених судом обставин справи;

для визначення належної юрисдикції спору підлягають врахуванню не лише суб`єктний склад сторін, а й предмет позову, характер спірних правовідносин та обставини, які існують на момент вирішення спору судом. При цьому сама по собі участь фізичної особи у справі не є безумовною підставою для розгляду спору в порядку цивільного судочинства, оскільки визначальними критеріями юрисдикції є характер спірних правовідносин, предмет спору та суб`єктний склад осіб, щодо яких заявлено самостійні матеріально-правові вимоги. З матеріалів справи вбачається, що на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14 вересня 2020 року ТОВ «Юпітер 9 Агросервіс» набуло право власності на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:04:008:0026 від ОСОБА_3 , у зв`язку з чим останній перестав бути власником зазначеної земельної ділянки. У подальшому судом першої інстанції до участі у справі було залучено ТОВ «Діос Машинері» як правонаступника ТОВ «Юпітер 9 Агросервіс»;

колегія суддів врахувала, що позовна вимога прокурора про витребування земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:04:008:0026 з незаконного володіння є основною та визначальною позовною вимогою у даному спорі, оскільки саме вона становить самостійний матеріально-правовий спосіб захисту порушеного права держави та спрямована на відновлення права державної власності на особливо цінні землі сільськогосподарського призначення, які, на думку прокурора, вибули з державної власності поза волею. Саме з огляду на характер заявленої вимоги про витребування майна та суб`єктний склад правовідносин, який існував на час ухвалення рішення судом першої інстанції, підлягало вирішенню питання про належність цього спору до відповідного виду судочинства. При цьому встановивши під час розгляду справи факт переходу права власності на спірну земельну ділянку до юридичної особи, суд першої інстанції повинен був насамперед надати оцінку питанню предметної юрисдикції спору та вирішити питання про можливість його подальшого розгляду в порядку цивільного судочинства. Натомість суд першої інстанції, встановивши обставини, які свідчили про зміну суб`єктного складу спірних правовідносин та участь у них юридичної особи як власника спірного майна, не вирішив питання належної юрисдикції спору, а перейшов до дослідження матеріально-правових підстав позову та ухвалення рішення по суті заявлених вимог;

колегія суддів також відхилила доводи представника ТОВ «Діос Машинері» про те, що прокурор протягом тривалого часу не змінював позовні вимоги, а тому спір підлягає розгляду саме в порядку цивільного судочинства з огляду на участь у справі фізичної особи. Так, із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Юпітер 9 Агросервіс» було залучено до участі у справі як відповідача ще на момент звернення прокурора з позовом. У подальшому, після укладення договору купівлі-продажу від 14 вересня 2020 року, саме це товариство набуло право власності на спірну земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:04:008:0026, а надалі змінило свое найменування на ТОВ «Діос Машинері», що підтверджується матеріалами справи. Отже, участь юридичної особи у спірних правовідносинах не виникла після звернення прокурора до суду внаслідок зміни предмета чи підстав позову, а була обумовлена подальшим переходом права власності на спірне майно до відповідача, який уже був учасником справи. За таких обставин доводи ТОВ «Діос Машинері» про те, що незмінність позовних вимог прокурора або первісна участь фізичної особи у справі свідчать про належність спору до цивільної юрисдикції, є необґрунтованими, оскільки визначальним для вирішення питання про предметну юрисдикцію у даному випадку є характер спірних правовідносин та суб`єктний склад сторін на момент вирішення спору судом, а не виключно склад учасників на момент звернення до суду. З огляду на викладене колегія суддів зробила висновок, що після переходу права власності на спірну земельну ділянку до юридичної особи спір щодо витребування цієї земельної ділянки з чужого незаконного володіння підлягав розгляду за правилами господарського судочинства, а тому суд першої інстанції був зобов`язаний закрити провадження у справі як такій, що не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а не вирішувати спір по суті заявлених позовних вимог.

щодо інших доводів апеляційних скарг та заперечень учасників справи колегія суддів зазначила, що встановивши, що цей спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та підлягає вирішенню за правилами господарського судочинства, колегія суддів не вбачає правових підстав для надання оцінки іншим доводам апеляційних скарг, а також запереченням учасників справи, які стосуються вирішення спору по суті. Зокрема, колегія суддів не входила в обговорення доводів щодо законності чи незаконності вилучення земельної ділянки з постійного користування ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики Національної академії наук України», правового режиму спірних земель, наявності чи відсутності згоди Президії Національної академії наук України на вилучення земельної ділянки, застосування позовної давності, добросовісності набувачів, а також інших обставин, що стосуються матеріально-правових підстав заявленого позову. Колегія суддів виходила із того, що надання оцінки зазначеним доводам фактично означало б вирішення спору по суті, що виходить за межі повноважень суду апеляційної інстанції після встановлення факту порушення правил предметної юрисдикції. Висновки щодо наведених обставин можуть бути надані виключно судом, до юрисдикції якого віднесено розгляд даного спору, під час його розгляду по суті. За таких обставин доводи апеляційних скарг та заперечення учасників справи в частині вирішення спору по суті позовних вимог колегія суддів не оцінює, оскільки на даній стадії провадження такі висновки були б передчасними та могли б свідчити про вирішення спору судом, який не наділений повноваженнями на його розгляд. Отже, встановивши, що основною та визначальною позовною вимогою у даній справі є вимога про витребування земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:04:008:0026 із незаконного володіння юридичної особи, а також враховуючи характер спірних правовідносин та суб`єктний склад учасників спору на час ухвалення рішення судом першої інстанції, колегія суддів доходить висновку, що спір у цій справі підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Аргументи учасників справи

03 серпня 2026 року ТОВ «Діос Машинері» через підсистему Електронний суд подало касаційну скаргу, яка підписана представником Заянчуковським С. О., на постанову Київського апеляційного суду від 25 червня 2026 року (повне судове рішення складено 08 липня 2026 року), в якій просило:

скасувати постанову апеляційного суду від 25 червня 2026 у справі № 362/2006/19 в частині закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України та роз`яснення права на направлення справи за встановленою юрисдикцією до господарського суду;

ухвалити рішення про залишення без розгляду позову прокурора в інтересах держави в особі Національної академії наук України у справі № 362/2006/19 на підставі пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України;

судові витрати, пов`язані із розглядом цієї справи, покласти на позивача.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

01 квітня 2019 року ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області первісний позов прокурора від 26 листопада 2018 року було роз`єднано в окремі провадження № 362/6840/18 та № 362/2006/19. Кожне з цих проваджень розглядалося в межах позовних вимог прокуратури в інтересах держави в особі НАН України та ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» та відрізнялося складом відповідачів. 28 травня 2025 року у справі № 362/2006/19 Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду погодився з позицією судів першої та апеляційної інстанцій та залишив без розгляду позов прокурора в інтересах держави в особі ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України»: «Отже, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що позов прокурора в частині представництва інтересів ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» підлягає залишенню без розгляду». 18 лютого 2026 року у справі № 362/6840/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду залишив без розгляду позов прокурора в інтересах держави в особі НАН України: «У справі, що переглядається: прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі НАН України з посиланням на те, що спірні земельні ділянки вибули з власності держави поза волею її законного власника і землекористувача; суди не звернули увагу на те, що належним компетентним органом, через який держава реалізує право власності на землю, є Кабінет Міністрів України. За таких обставин представництво прокурором інтересів держави у таких правовідносинах є можливим лише за умови доведення бездіяльності Кабінету Міністрів України, а не НАН України, яка не є суб`єктом владних повноважень щодо прав на земельні ділянки у контексті застосування статті 23 Закону України «Про прокуратуру»; прокурор не обґрунтував бездіяльності або неналежного здійснення захисту інтересів держави саме Кабінетом Міністрів України як компетентним органом у сфері розпорядження землями державної власності, тоді як подав цей позов в інтересах НАН України, яка не є суб`єктом владних повноважень щодо земель державної власності, які передані їм у постійне користування. Тому позовні вимоги прокурора в оскарженій частині не підлягають розгляду по суті, оскільки позовну заяву за пред`явленими вимогами фактично подано не від імені та в інтересах держави, а від імені та в інтересах юридичної особи, що не є суб`єктом владних повноважень у цих правовідносинах. Незазначення Кабінету Міністрів України як суб`єкта, чия бездіяльність дає повноваження прокурору представляти державу, робить звернення прокурора до суду необґрунтованим і таким, що не відповідає частині третій статті 23 Закону України «Про прокуратуру». У зв`язку з викладеним Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановою від 18 лютого 2026 року у справі № 362/6840/18 ухвалив: «Позов заступника керівника Обухівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Національної академії наук України до ОСОБА_2, ОСОБА_29 про витребування земельних ділянок залишити без розгляду»;

отже, щодо кожного з позивачів у цій справі - і НАН України, і ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» - Верховним Судом уже сформовано правовий висновок щодо застосування статті 23 Закону України «Про прокуратуру» у сукупності з пунктом 2 частини першої статті 257 ЦПК України, відповідно до якого позов прокуратури, поданий в інтересах держави в особі зазначених органів, підлягає залишенню без розгляду. Оскільки ця справа вже перебувала на розгляді Верховного Суду, були сформовані правові висновки щодо застосування таких норм матеріального та процесуального права: статей 13, 113 Конституції України; статті 80, частин першої та другої статті 84 ЗК України; частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»; статей 1, 2 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їхнього майна»; частини другої статті 3 Закону України «Про управління об`єктами державної власності»; частини четвертої статті 56, статті 185, пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України - які суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові не врахував;

крім того, у цій справі позивачу було відомо про зміну фактичних обставин справи, у тому числі які були зазначені в мотивувальній частині оскаржуваної постанови. Позивач у підготовчому судовому засіданні своїм правом на зміну предмета спору не скористався. Натомість суд апеляційної інстанції по суті вийшов за межі позовних вимог, мотивуючи своє рішення про закриття провадження у справі юридичним фактом переходу права власності від попередніх власників (фізичних осіб) до добросовісного набувача ТОВ «Діос Машинері» (юридичної особи). Зміна фактичних обставин справи не є підставою для закриття провадження у справі, якщо первісні позовні вимоги можуть бути вирішені судом під час розгляду справи по суті. До того ж позивач не позбавлений процесуального права звернутися з окремим позовом до іншого відповідача, однак зміна фактичних обставин справи (перехід права власності у процесі розгляду справи) не встановлює процесуального обов`язку для суду закривати провадження у справі з мотивів непідсудності цієї справи до цивільної юрисдикції, чого суд апеляційної інстанції не врахував та допустив грубі порушення норм процесуального права;

суд апеляційної інстанції був обізнаний про постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 лютого 2026 року у справі № 362/6840/18, оскільки під час судового засідання 25 червня 2026 року з`ясовував результати розгляду «основної справи» № 362/6840/18 і представником ТОВ «Діос Машинері» було зачитано резолютивну частину постанови Верховного Суду у цій справі. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18 лютого 2026 року у справі № 362/6840/18 зробив висновки щодо застосування таких норм права: статей 13, 113 Конституції України; статті 80, частин першої та другої статті 84 ЗК України; частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»; статей 1, 2 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їхнього майна»; частини другої статті 3 Закону України «Про управління об`єктами державної власності»; частини четвертої статті 56, статті 185, пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України. Суд апеляційної інстанції не врахував висновків Верховного Суду щодо застосування наведених норм матеріального та процесуального права, викладених у постанові від 18 лютого 2026 року у справі № 362/6840/18 у подібних правовідносинах;

суд апеляційної інстанції застосував висновки, викладені в іншій постанові Верховного Суду: «разом із тим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 520/8065/19 сформульовано висновок щодо застосування положень статті 23 Закону України «Про прокуратуру» у правовідносинах, пов`язаних із представництвом прокурором інтересів держави в особі Національної академії наук України. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що Національна академія наук України, будучи державною неприбутковою бюджетною організацією, не є державною компанією у розумінні абзацу третього частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», а здійснює повноваження щодо управління об`єктами державної власності, які належать до сфери її управління». Однак у подальшому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 грудня 2025 року у справі № 344/12305/18 уточнила висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 520/8065/19, чого суд апеляційної інстанції не врахував. Таким чином, суд апеляційної інстанції застосував лише висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 520/8065/19, та не застосував висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 грудня 2025 року у справі № 344/12305/18 та Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 лютого 2026 року у справі № 362/6840/18, що є порушенням норм процесуального права, зокрема положень частини четвертої статті 263 ЦПК України;

висновки суду апеляційної інстанції про те, що зміна власника земельної ділянки, яка відбулася вже після подання позову і до ухвалення рішення по суті, є підставою для зміни юрисдикції, суперечать уже сформованій практиці Верховного Суду з цього питання, згідно з якою предметна юрисдикція спору визначається на момент подання позову до суду, а подальша зміна суб`єктного складу, обставин справи тощо не впливає на юрисдикцію спору, яка визначена при відкритті провадження у справі, тобто не змінює її. Позовна заява була подана прокурором 26 листопада 2018 року. Відповідачами зазначені фізичні та юридичні особи, обрано цивільну юрисдикцію. Оскільки на момент подання позову спірна земельна ділянка перебувала в оренді на підставі договору, укладеного 17 липня 2018 року між відповідачами ОСОБА_3 та ТОВ «Діос Машинері» (попередня назва - ТОВ «Юпітер 9 Агросервіс»), позивачем серед позовних вимог було заявлено у тому числі: «4. Визнати недійсними договір оренди від 17 липня 2018 року, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ «Юпітер 9 Агросервіс», земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:04:008:0026 площею 5,0203 га, а також договір оренди від 19 жовтня 2016 року, укладений між ОСОБА_14 та ТОВ «ЕТС-Київ», та скасувати їх державну реєстрацію». 14 вересня 2020 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Діос Машинері» було укладено договір купівлі-продажу № 953 спірної земельної ділянки. Зазначена інформація є відкритою, відображалася у відповідних державних реєстрах, і позивач, який ініціював позов щодо цієї земельної ділянки, міг це відстежити, уточнити позовні вимоги тощо. 15 вересня 2025 року до суду першої інстанції на стадії підготовчого провадження разом з відзивом ТОВ «Діос Машинері» було подано копію договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки, отже, з цього моменту позивачу остаточно стало відомо про зміну власника земельної ділянки. Незважаючи на це, 31 березня 2026 року під час розгляду справи по суті у вступних словах прокурор наполягав на задоволенні позову у первісній редакції, у тому числі просив визнати недійсним договір оренди від 17 липня 2018 року, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ «Юпітер 9 Агросервіс», який на цей час втратив чинність. Жодних заяв про зміну предмета позову, уточнення позовних вимог прокурором подано не було.

суд апеляційної інстанції помилково застосував пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України у сукупності зі статтею 20 ГПК України (далі також - ГПК України) всупереч сформованій практиці Верховного Суду. Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 07 лютого 2024 року у справі № 902/1159/22 при застосуванні статті 20 ГПК України у подібних правовідносинах зробила такий висновок щодо визначення предметної юрисдикції спору: «30. Велика Палата Верховного Суду наголошує, що предметна юрисдикція спору визначається на момент подання позову до суду. Подальша зміна суб`єктного складу сторін (зокрема, власника земельної ділянки) не впливає на визначення юрисдикції спору, тобто не змінює її. У переданій на розгляд Великої Палати Верховного Суду справі прокурор пред`явив позов до ТОВ «Укрземрессурс», яке на момент звернення прокурора до суду було власником спірної земельної ділянки. Після пред`явлення цього позову прокурором ТОВ «Укрземрессурс» відчужило земельну ділянку фізичній особі ОСОБА_1, у зв`язку із чим прокурор був змушений звертатися до суду із заявою про заміну неналежного відповідача та зміну предмета позову». Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 березня 2025 року у справі № 990/364/24 також звернула увагу на неприпустимість зміни юрисдикції під час розгляду справи: «38. Відтак висновок суду першої інстанції про те, що юрисдикція адміністративного суду в цій справі «відпала» та перестала поширюватися на вимоги позову ОСОБА_1 про відшкодування шкоди після видалення ВРП оспорюваної публікації (запису трансляції засідання), тобто усунення суб`єктом владних повноважень порушення, яке було предметом оскарження, із вчиненням якого позивач пов`язував вимоги про відшкодування шкоди, не узгоджується з нормами процесуального права».

14 жовтня 2026 року Головне управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області через підсистему Електронний суд подало відзив на касаційну скаргу, в якій просило розглядати касаційну скаргу ТОВ «Діос Машинері» з урахуванням аргументів відзиву.

Відзив мотивований тим, що:

Васильківський міськрайонний суд дійшов правильного висновку щодо безпідставності та необґрунтованості вимог прокурора про визнання недійсними наказів Головного управління Держземагентства у Київській області № КИ/3221455300:04:008/00005255, № КИ/3221455300:04:008/00005256 і № КИ/3221455300:04:008/00005257;

Київський апеляційний суд не врахував, що судом першої інстанції було правильно застосовано положення про позовну давність. Як вбачається із наявного у матеріалах справи листа № 40/1866-12 від 05 листопада 2015 року НАН України, постановою Президії НАН України від 10 липня 2015 року № 194 було скасовано постанову Бюро Президії НАН України від 13 березня 2009 року № 75, якою було передано із земельної ділянки площею 971,21 га її частину площею 25,00 га. У зв`язку з цим суд першої інстанції дійшов логічного і послідовного висновку про те, що вже в липні 2015 року Національна академія наук України була достовірно обізнана про безпідставне і незаконне вибуття із земельної ділянки площею 971,21 га її частини площею 25,00 га. Отже, враховуючи положення наведених норм цивільного законодавства, вбачається, що позовна давність за вимогами прокурора спливла щонайменше в липні 2018 року. Однак прокурор подав до суду цей позов, і його було зареєстровано судом 26 листопада 2018 року, тобто після спливу визначеної законом позовної давності. Водночас судом не встановлено обставин переривання перебігу позовної давності за спірними правовідносинами. Згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Таким чином, рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 31 березня 2026 року у справі № 362/2006/19 є законним та обґрунтованим, а тому має бути залишене в силі.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 21 вересня 2026 року:

відкрито касаційне провадження у справі;

у задоволенні заяви ТОВ «Діос Машинері» про зупинення дії постанови Київського апеляційного суду від 25 червня 2026 року відмовлено.

02 листопада 2026 року справа передана судді-доповідачу Крат В. І.

Ухвалою Верховного Суду від 02 листопада 2026 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 21 вересня 2026 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 18 лютого 2026 року у справі № 362/6840/18; від 10 грудня 2025 року у справі № 344/12305/18; від 10 квітня 2024 року у справі № 520/8065/19; від 27 березня 2025 року у справі № 990/364/24; від 11 лютого 2026 року у справі № 911/9/24; від 09 липня 2020 року у справі № 686/20754/17.

Фактичні обставини

На підставі Державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 001432-270 від 20 травня 2002 року ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики Національної академії наук України» було надано у постійне користування земельну ділянку загальною площею 971,21 га для вирощування та реалізації насіння сільськогосподарських культур, а також переробки іншої сільськогосподарської продукції (т. с. 1, а. с. 21). Зазначене підприємство входить до майнового комплексу Національної академії наук України та здійснює діяльність на землях державної власності, які використовуються для забезпечення діяльності Національної академії наук України.

Розпорядженням Васильківської районної державної адміністрації Київської області № 734 від 16 березня 2010 року було надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки площею 25,00 га, яка входила до складу земельної ділянки, наданої ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» на праві постійного користування, та передбачалося її зарахування до земель запасу на території Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області за межами населеного пункту (т. с. 1, а. с. 64).

У подальшому розпорядженням Васильківської районної державної адміністрації Київської області № 1782 від 07 жовтня 2011 року було припинено право постійного користування ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» земельною ділянкою площею 25,00 га, яка знаходиться на території Глевахівської селищної ради за межами населеного пункту, та віднесено зазначену земельну ділянку до земель запасу Глевахівської селищної ради. Саме це розпорядження стало одним із предметів оскарження у даній справі (т. с. 1, а. с. 26).

Після припинення права постійного користування зазначеною земельною ділянкою Головним управлінням Держземагентства у Київській області у 2013 році було здійснено розпорядження частинами цієї земельної ділянки шляхом видання наказів про затвердження проєктів землеустрою та передачу окремих земельних ділянок у приватну власність громадянам для ведення особистого селянського господарства. На підставі цих наказів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстровано право приватної власності відповідних фізичних осіб на спірні земельні ділянки. У подальшому частина таких земельних ділянок була відчужена на користь інших осіб на підставі цивільно-правових договорів (т. с. 1, а. с. 29 - 61).

Зокрема, судом встановлено, що розпорядженням Васильківської районної державної адміністрації Київської області № 238 від 10 липня 2018 року було затверджено проєкт землеустрою щодо відведення ОСОБА_3 земельної ділянки площею 5,0203 га з кадастровим номером [номер приховано]:04:008:0026 та змінено її цільове призначення із земель для ведення особистого селянського господарства на землі для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства. Станом на листопад 2018 року право власності на зазначену земельну ділянку було зареєстровано за ОСОБА_3 , а право оренди цієї земельної ділянки - за ТОВ «Юпітер 9 Агросервіс» (т. с. 1, а. с. 27).

На підставі договору купівлі-продажу від 14 вересня 2020 року ТОВ «Юпітер 9 Агросервіс» набуло право власності на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:04:008:0026 від ОСОБА_3 , у зв`язку з чим останній перестав бути її власником. У подальшому до участі у справі як правонаступника ТОВ «Юпітер 9 Агросервіс» було залучено ТОВ «Діос Машинері» (т. с. 8, а. с. 128 - 132, т. с. 7, а. с. 28 - 31).

Відповідно до висновку експерта № 6063/17-41 від 27 вересня 2017 року земельні ділянки з кадастровими номерами [номер приховано]:04:008:0007, [номер приховано]:04:008:0008, [номер приховано]:04:008:0009, [номер приховано]:04:008:0010, [номер приховано]:04:008:0011, [номер приховано]:04:008:0012, [номер приховано]:04:008:0021, [номер приховано]:04:008:0022, [номер приховано]:04:008:0023, [номер приховано]:04:008:0024, [номер приховано]:04:008:0026, [номер приховано]:04:008:0027 та [номер приховано]:04:008:0028 накладаються на земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 27,7800 га, яка входить до складу земельної ділянки, наданої ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» на праві постійного користування згідно з державним актом серії ІІ-КВ № 001432-270 від 20 травня 2002 року (т. с. 1, а. с. 68 - 69).

Під час прийняття рішення про припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 25 га відсутні були як добровільна відмова ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» від права постійного користування земельною ділянкою, так і згода Президії Національної академії наук України на вилучення земельної ділянки з майнового комплексу НАН України. Відповідні докази під час розгляду справи сторонами не надані, а представник Національної академії наук України наполягав на тому, що така згода Президією НАН України не надавалася.

Позов у цій справі подано прокурором в інтересах держави в особі Національної академії наук України, посилаючись на неналежне здійснення останньою захисту інтересів держави щодо земель, які входять до майнового комплексу Національної академії наук України.

Позиція Верховного Суду

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом (пункт 3 частини першої статті 131-1 Конституції України).

У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу (частини третя, четверта статті 56 ЦПК України).

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Офісу Генерального прокурора або обласної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції (частина третя статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини сторонами цивільного розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно (KOROLEV v. RUSSIA (no. 2), № 5447/03, § 33, ЄСПЛ, від 01 квітня 2010 року; MENCHINSKAYA v. RUSSIA, № 42454/02, § 35, ЄСПЛ, від 15 січня 2009 року).

Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи (пункт 2 частини першої статті 257 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) зазначено, що:

«на відміну від прокурора та органів, через які діє держава, юридичні особи, які не є такими органами, діють як самостійні суб`єкти права - учасники правовідносин. Конституцією України та законом не передбачена можливість прокурора здійснювати процесуальні та інші дії, спрямовані на захист інтересів юридичних осіб. Зокрема, до повноважень прокурора не належить здійснення представництва в суді державних підприємств. При цьому інтереси юридичної особи можуть не збігатися з інтересами її учасників (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19, пункт 62)). Тому інтереси державного підприємства можуть не збігатися з інтересами держави, яка має статус засновника (вищого органу) такого підприємства (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 71)).

Відповідно до статті 170 ЦК України держава у цивільних відносинах діє через органи державної влади, а не через державні підприємства.

Виходячи з викладеного Велика Палата Верховного Суду підтверджує свій висновок про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі державного підприємства (пункт 8.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21)).

У зв`язку з цим позовні вимоги прокурора, спрямовані на захист прав або інтересів не держави, а державного підприємства, не підлягають розгляду по суті, оскільки позовну заяву за такими вимогами фактично подано не від імені та в інтересах держави, а від імені та в інтересах державного підприємства, а прокурор не має повноважень на ведення справ в частині таких вимог.

Відповідно до частини першої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині із підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

Отже, судові рішення підлягають скасуванню в частині розгляду по суті позову прокурора, поданого в інтересах ДП «Бориспільский лісгосп» із залишенням позову без розгляду в зазначеній частині».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21) зазначено, що:

«Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону, має застосовуватись з урахуванням положень абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на положення частини другої статті 19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У контексті цього засадничого положення відсутність у Законі інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.

Цим висновком Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку щодо застосування частини третьої статті 23 Закону в подібних правовідносинах, викладеного в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 363/4656/16-ц, який зводиться до необхідності визначення організаційно-правової форми суб`єкта, в особі якого звертається прокурор, з метою підтвердження підстав для представництва інтересів держави в суді в особі державного підприємства.

Позов у цій справі Прокурор подав в інтересах держави в особі Уряду, Міндовкілля та ДП з посиланням на їх бездіяльність щодо захисту інтересів держави, які полягають в забезпеченні реалізації принципів регулювання земельних та природоохоронних відносин.

Беручи до уваги наведене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для представництва Прокурором інтересів держави в особі ДП та вважає правильними висновки судів попередніх інстанції про необхідність залишення позову, поданого Прокурором в інтересах держави в особі ДП, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України. Ураховуючи наведене, доводи Скаржника, викладені в підпунктах 4.1 та 4.2 цієї постанови, Велика Палата відхиляє як неналежні з огляду на викладені вище висновки».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 грудня 2025 року у справі № 344/12305/18 (провадження № 14-66цс25) вказано, що

«86. Перелік суб`єктів управління об`єктами державної власності визначено у статті 4 Закону № 185-V. Зокрема, таким суб`єктами є Кабінет Міністрів України та НАН України, галузеві академії наук.

87. У статті 1 Закон України від 07 лютого 2002 року № 3065-ІІІ «Про особливості правового режиму діяльності Національних академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу» (тут і далі - Закон № 3065-ІІІ, в редакції чинній на час звернення прокурора з позовом) визначено, що НАН України є вищою державною науковою організацією України, яка організовує і здійснює фундаментальні та прикладні наукові дослідження, а також координує проведення фундаментальних досліджень у наукових установах та організаціях України. Національні галузеві академії наук є державними науковими організаціями України, які здійснюють фундаментальні дослідження, організовують, проводять та координують прикладні дослідження у відповідних галузях науки. Національна академія наук України, національні галузеві академії наук засновані на державній власності, фінансуються з Державного бюджету України, а також з інших, не заборонених законодавством України, джерел фінансування.

88. Майновий комплекс НАН України та майнові комплекси національних галузевих академій наук складають усі матеріальні та нематеріальні активи, що обліковуються на балансах НАН України та на балансах відповідних національних галузевих академій наук і організацій, віднесених до відання НАН України та національних галузевих академій наук, і які закріплені державою за НАН України та за національними галузевими академіями наук в безстрокове користування, або придбані за рахунок бюджетних коштів, а також коштів від фінансово-господарської діяльності та/або набуті іншим шляхом, не забороненим законом (частина перша статті 2 Закону № 3065-ІІІ).

89. Відповідно до статті 4 цього Закону національні галузеві академії наук, здійснюючи повноваження з управління об`єктами майнового комплексу національних галузевих академій наук, забезпечують реалізацію прав держави як власника цих об`єктів, ефективно їх використовують та розпоряджаються цими об`єктами майнового комплексу у межах, визначених законодавством.

90. Однією з таких національних галузевих академій наук є НААН України.

91. НААН України - це самоврядна наукова організація, заснована на державній власності, що є державною організацією, створеною як неприбуткова державна бюджетна установа (пункт 1 Статуту НААН в редакції, чинній на час звернення прокурора з цим позовом).

92. У статті 5 Закону № 185-V наведено повноваження Кабінету Міністрів України у сфері управління об`єктами права державної власності. Зокрема, згідно із частиною першою цієї статті Кабінет Міністрів України є суб`єктом управління, що визначає об`єкти управління державної власності, стосовно яких виконує функції з управління, а також об`єкти управління державної власності, повноваження з управління якими передаються іншим суб`єктам управління, визначеним цим Законом.

93. Згідно зі статтею 8 Закону № 185-V об`єкти державної власності за рішенням Кабінету Міністрів України передаються НАН України, галузевим академіям наук у безстрокове безоплатне користування. НАН України, галузеві академії наук, яким державне майно передано в безстрокове безоплатне користування, виконують щодо цього майна функції, передбачені пунктами 1, 3-11, 14, 15, 18-38 статті 6 цього Закону, за винятком повноважень, що стосуються утворення господарських структур.

94. У частині першій статті 3 Закону № 185-V передбачено, що об`єктом управління державної власності є, зокрема, державне майно, передане в безстрокове безоплатне користування НАН України, галузевим академіям наук.

95. Згідно з частиною другою статті 3 Закон № 185-V дія цього Закону не поширюється на управління об`єктами власності Українського народу, визначеними частиною першою статті 13 Конституції України.

96. З огляду на зазначене НАН України та галузеві академії наук, зокрема НААН України, не є суб`єктами владних повноважень щодо земель державної власності, які передані їм у постійне користування, тому захист інтересів держави стосовно таких земель здійснює відповідний уповноважений орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо реалізації прав держави як власника (розпорядника) земель державної власності.

97. Прокурор, звертаючись до суду з позовом в інтересах держави, має залучати той орган, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження щодо розпорядника земель державної власності.

98. Відповідно до обставин цієї справи таким органом є Кабінет Міністрів України».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 грудня 2025 року у справі № 344/12305/18 (провадження № 14-66цс25) зазначено, що:

«112. У справі № 520/8065/19 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що НАН України як державна неприбуткова бюджетна організація наділена повноваженнями щодо управління об`єктами державної власності, виконує управлінські функції, а отже прокурор має право представляти інтереси держави в її особі відповідно до частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII. Втім недостатньо враховано специфіку земельних правовідносин, залишено поза увагою приписи частини другої статті 3 Закон № 185-V, відповідно до якої дія цього Закону не поширюється на управління об`єктами власності Українського народу, визначеними частиною першою статті 13 Конституції України, зокрема землю, та роль компетентного органу державної влади - Кабінету Міністрів України, який відповідно до статті 113 Конституції України та статті 84 ЗК України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, через який держава реалізує право власності на землю.

113. Постановою від 10 квітня 2024 року у справі № 520/8065/19 Велика Палата Верховного Суду фактично розширила сферу застосування власного правового висновку, не обмеживши його чітко визначеними об`єктами права державної власності (як-от: спорудами чи будівлями). Таке правозастосування порушує питання щодо дотримання принципу правової визначеності.

114. Велика Палата Верховного Суду вважає, що правовий висновок, викладений у постанові від 10 квітня 2024 року у справі № 520/8065/19, не може автоматично поширюватися на земельні ділянки, оскільки земельні правовідносини мають особливий правовий режим, визначений ЗК України. Зокрема, відповідно до статті 84 цього Кодексу держава реалізує право власності на землю через відповідні органи державної влади, зокрема Кабінет Міністрів України. НАН України, хоча й управляє об`єктами державної власності, не є суб`єктом владних повноважень у сфері земельних відносин у розумінні статті 23 Закону № 1697-VII, оскільки не наділений владними повноваженнями щодо розпорядження таким державним майном.

115. У цій справі прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі НААН України, посилаючись на її бездіяльність у захисті інтересів держави щодо незаконного вибуття земельної ділянки. Проте належним компетентним органом, через який держава реалізує право власності на землю, є Кабінет Міністрів України.

116. Відповідно представництво прокурором інтересів держави у таких правовідносинах є можливим лише за умови доведення бездіяльності Кабінету Міністрів України, а не НААН України, яка не є суб`єктом владних повноважень щодо прав на земельні ділянки у контексті застосування статті 23 Закону № 1697-VII.

117. Велика Палата Верховного Суду погоджується з доводами Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеними в ухвалі про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, та ураховуючи, що предметом спору у справі, що передана на її розгляд, є земля, яка перебуває під особливою охороною держави та відповідно до статей 13, 14 Конституції України є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень, Велика Палата Верховного Суду вважає за доцільне конкретизувати свій висновок, викладений у постанові від 10 квітня 2024 року у справі № 520/8065/19, та зазначити про таке.

118. Оскільки НАН України та галузеві академії наук наділені повноваженнями щодо управління об`єктами права державної власності, що належать до сфери їх управління, тобто на основі законодавства здійснюють управлінські функції, то прокурор має повноваження на представництво інтересів держави в особі НАН України та галузевих академій наук, що відповідає приписам частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII, за винятком спорів щодо об`єктів власності Українського народу, що визначено частиною першою статті 13 Конституції України, від імені якого право власника здійснюють уповноважені державні органи в межах своєї компетенції.

119. Тому захист інтересів держави щодо земель державної власності здійснює відповідний уповноважений орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо реалізації прав держави як власника (розпорядника) земель державної власності.

120. НАН України та галузеві академії наук не є суб`єктами владних повноважень щодо земель державної власності, які передані їм у постійне користування».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 грудня 2025 року у справі № 344/12305/18 (провадження № 14-66цс25) зазначено, що:

«126. Аналіз приписів статі 13 Конституції України та статей 1, 3, 4, 6, 8 Закону № 185-V дає підстави для висновку, що НААН України є державною неприбутковою бюджетною організацією (установою), галузевою академією наук, користується (володіє) землею, що належить на праві власності державі, здійснює окремі повноваження з управління державним майном у межах, визначених законодавством, переданим їй у безстрокове користування, та не має повноважень щодо розпорядження землями державної власності.

127. Велика Палата Верховного Суду враховує, що стаття 23 Закону № 1697-VII визначає умови, за яких прокурор може представляти інтереси держави в суді: якщо захист інтересів держави не здійснює або неналежно здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень або якщо такий орган відсутній. Отже, подання прокурором позову в інтересах держави в особі НАН України та галузевих академій наук у спорах щодо земельних ділянок є безпідставним, адже у земельних правовідносинах вони не можуть бути суб`єктами владних повноважень, оскільки не є розпорядниками земель державної власності.

128. Віднесення прокурором спірних земельних ділянок до державних передбачає реалізацію державою права власності на землю через державний орган виконавчої влади, зокрема Кабінет Міністрів України, який у такому випадку є компетентним органом, бездіяльність якого після доведення прокурором про стверджуване порушення інтересів держави мала б наслідком представництво прокурором у суді законних інтересів держави.

129. За таких обставин позов прокурора у цій справі не підлягає розгляду по суті.

130. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

131. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

132. У цій справі прокурор не обґрунтував бездіяльності або неналежного здійснення захисту інтересів держави саме Кабінетом Міністрів України як компетентним органом у сфері розпорядження землями державної власності. Замість цього прокурор подав позов в інтересах НААН України, яка хоча і є постійним землекористувачем, проте не має владних повноважень щодо розпорядження такими землями відповідно до статті 84 ЗК України. Незазначення Кабінету Міністрів України як суб`єкта, чия бездіяльність дає повноваження прокурору представляти державу, робить звернення прокурора до суду необґрунтованим і таким, що не відповідає приписам частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII.

133. До того ж розпорядження земельними ділянками державної власності здійснюють винятково уповноважені органи державної влади. НААН України виконує лише функції користувача, а не розпорядника, тому подання позову в її інтересах без залучення Кабінету Міністрів України призводить до порушення принципу субсидіарності представництва прокурора.

134. Тож у цій справі позовні вимоги прокурора спрямовані на захист прав або інтересів не держави, а НААН України, яка не є суб`єктом владних повноважень у спірних земельних правовідносинах, а тому вони не підлягають розгляду по суті, оскільки позовну заяву за такими вимогами фактично подано не від імені та в інтересах держави, а від імені та в інтересах юридичної особи, що не є суб`єктом владних повноважень у цих правовідносинах, тому прокурор не має повноважень на ведення цієї справи.

135. Близькі за змістом висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц.

136. Отже, оскільки прокурор подав позов від імені заінтересованої особи як особа, яка не має повноважень на ведення справи, є підстави для залишення позову без розгляду відповідно до пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 лютого 2026 року в справі № 362/6840/18 (провадження № 61-561св25) вказано, що:

«прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі НАН України з посиланням на те, що спірні земельні ділянки вибули з власності держави поза волею її законного власника і землекористувача;

cуди не звернули увагу на те, що належним компетентним органом, через який держава реалізує право власності на землю, є Кабінет Міністрів України. За таких обставин представництво прокурором інтересів держави у таких правовідносинах є можливим лише за умови доведення бездіяльності Кабінету Міністрів України, а не НАН України, яка не є суб`єктом владних повноважень щодо прав на земельні ділянки у контексті застосування статті 23 Закону України «Про прокуратуру»;

прокурор не обґрунтував бездіяльності або неналежного здійснення захисту інтересів держави саме Кабінетом Міністрів України як компетентним органом у сфері розпорядження землями державної власності, тоді як подав цей позов в інтересах НАН України, яка не є суб`єктом владних повноважень щодо земель державної власності, яка передана їм у постійне користування.

Тому позовні вимоги прокурора в оскарженій частині не підлягають розгляду по суті, оскільки позовну заяву за пред`явленими вимогами фактично подано не від імені та в інтересах держави, а від імені та в інтересах юридичної особи, що не є суб`єктом владних повноважень у цих правовідносинах. Незазначення Кабінету Міністрів України як суб`єкта, чия бездіяльність дає повноваження прокурору представляти державу, робить звернення прокурора до суду необґрунтованим і таким, що не відповідає частині третій статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13 жовтня 2026 року в cправі № 904/2467/24 зазначено, що:

«4.9. Ураховуючи наведене, колегія судді погоджується з доводами касаційної скарги прокурора про те, що прийняті у цій справі судові рішення є такими, що прийняті з порушенням процесуальних норм, без урахування обставин щодо подання позову 06.06.2024 до ТОВ "Зевс-2021" як власника нерухомого майна, статус якого змінився з 07.06.2024 після укладення договору купівлі-продажу від 07.06.2024 та без урахування висновків Верховного Суду стосовно того, що предметна юрисдикція спору визначається на момент подання позову до суду і подальша зміна суб`єктного складу, обставин справи не впливає на юрисдикцію спору, яка правильно визначена при відкритті провадження у справі, тобто не змінює її».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13 жовтня 2026 року в cправі № 904/2463/24 вказано, що:

«27. Проте в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.02.2026 у справі № 910/127/21 (пункти 5.27, 5.28) і від 11.02.2026 у справі № 911/9/24 (пункт 4.24) сформульовано такі загальні висновки щодо визначення предметної юрисдикції спору в разі зміни суб`єктного складу правовідносин у ході розгляду справи:

1) судове рішення, ухвалене у справі, за жодних обставин не може бути протиставлене особі, яка не брала участі у цій справі. Зокрема, судове рішення про задоволення позову стосується особи, щодо якої ухвалено це рішення, і не визначає права чи обов`язки інших осіб. Такого висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла у справах №№ 19/028-10/13, 504/2457/15, 32/77т. Разом із тим, залучення до участі у справі інших осіб (у цьому випадку - фізичних осіб) не повинно створювати штучних підстав для зміни підсудності справи;

2) відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду, яка підлягає врахуванню судом, предметна юрисдикція спору визначається на момент подання позову до суду, а подальша зміна суб`єктного складу, обставин справи тощо не впливає на юрисдикцію спору, яку правильно визначено при відкритті провадження у справі, тобто не змінює таку юрисдикцію. Таку правову позицію Велика Палата Верховного Суду викладала, зокрема, при розгляді справ № 990/364/24 і № 902/1159/22 (ухвала від 07.02.2024).

Схожі за змістом висновки сформульовано у пунктах 36, 37 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.05.2025 у справі № 990/364/24».

У справі, що переглядається:

позов у цій справі прокурор подав в інтересах держави в особі Національної академії наук України;

апеляційний суд не звернув уваги, що предметна юрисдикція спору визначається на момент подання позову до суду, і подальша зміна суб`єктного складу, обставин справи не впливає на юрисдикцію спору, яка правильно визначена при відкритті провадження у справі, тобто не змінює її;

суди не врахували, що у постанові від 10 грудня 2025 року у справі № 344/12305/18 (провадження № 14-66цс25) Велика Палата Верховного Суду конкретизувала висновок, викладений у постанові від 10 квітня 2024 року у справі № 520/8065/19; НАН України та галузеві академії наук не є суб`єктами владних повноважень щодо земель державної власності, які передані їм у постійне користування; подання прокурором позову в інтересах держави в особі НАН України та галузевих академій наук у спорах щодо земельних ділянок є безпідставним, адже у земельних правовідносинах вони не можуть бути суб`єктами владних повноважень, оскільки не є розпорядниками земель державної власності;

прокурор не обґрунтував бездіяльності або неналежного здійснення захисту інтересів держави саме Кабінетом Міністрів України як компетентним органом у сфері розпорядження землями державної власності, тоді як подав цей позов в інтересах НАН України, яка не є суб`єктом владних повноважень щодо земель державної власності, що передані її у постійне користування;

позов прокурора в інтересах держави в особі Національної академії наук України не підлягає розгляду по суті, оскільки позов за пред`явленими вимогами фактично подано не від імені та в інтересах держави, а від імені та в інтересах юридичної особи, що не є суб`єктом владних повноважень у цих правовідносинах. Незазначення Кабінету Міністрів України як суб`єкта, чия бездіяльність дає повноваження прокурору представляти державу, робить звернення прокурора до суду необґрунтованим і таким, що не відповідає частині третій статті 23 Закону України «Про прокуратуру»;

тому позов прокурора в інтересах держави в особі Національної академії наук України підлягає залишенню без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України.

Судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу (частина перша статті 414 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для часткового задоволення касаційної скарги. Тому судові рішення належить скасувати, а позов прокурора в інтересах держави в особі Національної академії наук України залишити без розгляду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 923/199/21 (провадження № 12-1гс22) вказано, що: «прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, набуває статусу сторони у справі - позивача лише у випадках, передбачених відповідним процесуальним законом, однак у разі відкриття провадження у справі за поданим ним позовом, він має ті ж права та обов`язки, що їх має позивач, за винятком права укладати мирову угоду. З урахуванням наведеного, звертаючись із позовом в інтересах держави, прокурор є суб`єктом сплати судового збору та самостійно здійснює права та виконує обов`язки, пов`язані з розподілом судових витрат».

ТОВ «Діос Машинері» за подання апеляційної скарги сплачено 91 234,86 грн (том 10, а. с. 42), а за подання касаційної скарги сплачено 121 646,48 грн. З урахуванням висновку касаційного суду про часткове задоволення касаційної скарги з Київської обласної прокуратури на користь ТОВ «Діос Машинері» належить стягнути судовий збір в розмірі 212 881,34 грн.

Керуючись статтями 141, 257, 400, 409, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Діос Машинері», яка підписана представником Заянчуковським Сергієм Олеговичем, задовольнити частково.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 31 березня 2026 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 червня 2026 року скасувати, а позов прокурора в інтересах держави в особі Національної академії наук України залишити без розгляду.

Стягнути з Київської обласної прокуратури на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Діос Машинері» 212 881,34 грн судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.

З моменту ухвалення постанови суду касаційної інстанції рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 31 березня 2026 року та постанова Київського апеляційного суду від 25 червня 2026 року втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

П. І. Пархоменко