Ухвала № 141390155 у справі № 591/3131/25 від 21.10.2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 591/3131/25

провадження № 61-12815ск26

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Ситнік О. М.,

Фаловської І. М.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Сумського апеляційного суду від 28 вересня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2025 року представник ТОВ «Іннова Фінанс» звернувся до суду

з позовом, у якому просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором позики в сумі 55 512,74 грн.

Рішенням Зарічного районного міста Суми від 22 червня 2026 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за договором позики в сумі

55 512,74 грн, з яких: 11 505,20 грн - заборгованість за тілом кредиту,

44 007.54 грн - заборгованість за процентами.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, заявник звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою та клопотанням про звільнення від сплати судового збору у зв`язку зі скрутним матеріальним становищем.

Ухвалою Сумського апеляційного суду від 29 липня 2026 року відмовлено

у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Апеляційну скаргу залишено без руху.

Надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме сплати судового збору в сумі 3633,60 грн та надання доказів направлення копії апеляційної скарги позивачеві.

Роз`яснено, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали апеляційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику.

Ухвала мотивована тим, що заявником не надано відомостей про розмір його доходу за попередній календарний рік, що позбавляє апеляційний суд можливості перевірити наявність підстав для звільнення від сплати судового збору, передбачених пунктом 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», а також не надано відомостей щодо наявності чи відсутності інших джерел доходу у 2025 році, нерухомого, рухомого або іншого цінного майна, необхідних для оцінки його майнового стану відповідно до частини третьої статті 8 зазначеного Закону.

На виконання вимог цієї ухвали апеляційного суду ОСОБА_1 подано клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору

у розмірі 3633,60 грн у зв`язку зі скрутним матеріальним становищем,

а саме: перебуванням за межами України та відсутністю у нього достатніх вільних коштів на банківському рахунку для одноразової сплати суми судового збору.

Ухвалою Сумського апеляційного суду від 13 серпня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочення або розстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху із вказаних раніше підстав.

На виконання вимог цієї ухвали суду ОСОБА_1 подано заяву про відстрочення сплати судового збору до 15 вересня 2026 року. Вказуючи про очікуване отримання коштів у зазначену дату, зобов`язався невідкладно сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги

Ухвалою Сумського апеляційного суду від 24 серпня 2026 року відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору у розмірі 3 633,60 грн за подання апеляційної скарги.

Продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків апеляційної скарги до 15 вересня 2026 року.

Зазначено про необхідність виконання заявником вимог частини 7 статті 43 та пункту 2 частини 4 статті 356 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) щодо надання доказів направлення копії апеляційної скарги усім учасникам справи та роз`яснено, що не надання суду відповідних доказів буде самостійною підставою для повернення апеляційної скарги.

На виконання вимог цієї ухвали ОСОБА_1 подано клопотання про продовження процесуального строку для усунення недоліків апеляційної скарги щодо сплати судового збору до 05 жовтня 2026 року, яка мотивована тимчасовими фінансовими труднощами та відсутністю вільних коштів для сплати судового збору.

Крім того апелянтом не вчинено дій на виконання вимог частини 7 статті 43 та пункту 2 частини 4 статті 356 ЦПК України, не надано апеляційному суду доказів направлення копії апеляційної скарги позивачу.

Ухвалою Сумського апеляційного суду від 28 вересня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги.

Апеляційну скаргу визнано неподаною і повернуто заявнику.

06 жовтня 2026 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Сумського апеляційного суду від 28 вересня 2026 року.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду, вирішити питання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу, порушив право заявника на апеляційний перегляд судового рішення та доступ до правосуддя, оскільки його банківські рахунки заблоковані в межах виконавчого провадження,

у зв`язку з чим він позбавлений можливості сплатити судовий збір.

Згідно із частиною першою статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.

У разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права

є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення (частина четверта статті 394 ЦПК України).

Ухвала апеляційного суду про повернення апеляційної скарги не є ухвалою, якою закінчено розгляд справи.

Вимоги щодо форми і змісту апеляційної скарги встановлено статтею 356 ЦПК України.

Відповідно до частини другої статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк не усунув недоліки позовної заяви, вона вважається неподаною і повертається позивачеві. Зазначені положення відповідно застосовуються до апеляційної скарги.

Таким чином, у разі невиконання особою вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху у встановлений судом строк апеляційна скарга вважається неподаною та підлягає поверненню особі, яка її подала.

Cудом касаційної інстанції встановлено, що на підтвердження скрутного матеріального стану заявником було подано виписку за картковим рахунком АТ «Універсал Банк» від 22 липня 2026 року.

Водночас вказана виписка не містить відомостей про дохід заявника за попередній календарний рік та, відповідно, не дає можливості встановити наявність підстав для звільнення від сплати судового збору, передбачених пунктом 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір».

Інших доказів на підтвердження скрутного матеріального стану заявник не надав.

Ухвалою Сумського апеляційного суду від 29 липня 2026 року відмовлено

у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, а апеляційну скаргу залишено без руху.

Надалі заявник повторно звертався до суду апеляційної інстанції

з клопотаннями щодо сплати судового збору та продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою від 24 серпня 2026 року суд відстрочив сплату судового збору та продовжив строк для усунення недоліків апеляційної скарги до 15 вересня 2026 року. Отже, заявнику було надано додаткову процесуальну можливість виконати вимоги суду з урахуванням наведених ним обставин.

Проте у встановлений строк ОСОБА_1 не усунув усіх недоліків апеляційної скарги, зокрема не надав доказів надсилання її копії позивачеві, хоча про необхідність виконання цієї вимоги та процесуальні наслідки її невиконання його було прямо повідомлено.

Подальше звернення заявника з клопотанням про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги до 05 жовтня 2026 року було мотивоване скрутним матеріальним становищем та відсутністю вільних коштів для сплати судового збору. Водночас ухвалою Сумського апеляційного суду від 28 вересня 2026 року в задоволенні цього клопотання відмовлено, а апеляційну скаргу визнано неподаною та повернуто заявнику.

За таких обставин колегія суддів ураховує, що апеляційним судом надано заявнику достатній додатковий час для усунення її недоліків та задоволено клопотання про відстрочення сплати судового збору. Проте заявник не виконав усіх вимог суду, необхідних для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Посилання заявника на блокування банківських рахунків у межах виконавчого провадження та відсутність коштів для сплати судового збору не спростовують правомірності такого процесуального наслідку, оскільки суд апеляційної інстанції вже розглядав відповідні клопотання, відстрочив сплату судового збору та продовжив строк для усунення недоліків. Однак після надання додаткового часу заявник не виконав установлених судом вимог, а доказів наявності обставин, які б свідчили про неправомірність відмови в подальшому продовженні строку, касаційна скарга не містить.

Окрім того, наведені обставини не звільняли заявника від виконання інших вимог до оформлення апеляційної скарги, зокрема щодо надання доказів надсилання її копії позивачеві.

Доводи касаційної скарги про порушення права заявника на доступ до правосуддя також не свідчать про незаконність оскаржуваної ухвали.

Відповідно до статті 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України право на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад цивільного судочинства. Водночас реалізація цього права відбувається в порядку, визначеному процесуальним законом, та передбачає виконання встановлених ним вимог до форми і змісту апеляційної скарги.

Верховний Суд ураховує практику Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні від 03 вересня 2026 року у справі «Некрасова проти України» (заява № 35931/19), у якому ЄСПЛ констатував порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у зв`язку з надмірно формалістичним підходом національного суду до вирішення питання про відстрочення сплати судового збору.

У зазначеному рішенні ЄСПЛ наголосив, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення з позовом щодо своїх прав або обов`язків цивільного характеру до судів або трибуналів. Це право на доступ не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які, однак, не можуть забороняти або скорочувати доступ особи у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть цього права була підірвана (див. рішення у справах «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), від 21 лютого 1975 року, пункт 36, Серія А № 18, «Пономаренко проти України» (Ponomarenko v. Ukraine), заява № 13156/02, пункт 36, від 14 червня 2007 року, «Мацуок проти України» (Matsyuk v. Ukraine), заява № 1751/03, пункт 28, від 10 грудня 2009 року та «Кузьменко проти України» (Kuzmenko v. Ukraine), заява № 49526/07, пункт 25, від 09 березня 2017 року).

Стаття 6 Конвенції не зобов`язує Договірні Сторони створювати суди апеляційної чи касаційної інстанції. Проте там, де існують такі суди, мають дотримуватися гарантії статті 6 Конвенції, наприклад, держава має гарантувати громадянам ефективне право на доступ до судів для вирішення спору щодо їхніх прав та обов`язків цивільного характеру. Крім того, до компетенції Суду не належить розгляд стверджуваних помилок щодо питань факту або права, яких припустилися національні суди, якщо тільки такі помилки не порушили права та свободи, що охороняються Конвенцією. З іншого боку, ризик будь-якої помилки органу державної влади має покладатися на саму державу, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи (див., серед інших джерел, рішення у справі «Гаврилов проти України» (Gavrilov v. Ukraine), заява № 11691/06, пункти 23-25, від 16 лютого 2017 року з подальшими посиланнями).

Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір» національний суд може звільнити від сплати судового збору або відстрочити його сплату, якщо, inter alia, розмір судового збору перевищує 5% річного доходу сторони за попередній календарний рік. Справді, надана заявницею на підтвердження клопотання про відстрочення сплати судового збору довідка засвідчувала відсутність у неї доходу протягом дещо коротшого періоду у вісім місяців (див. пункт 3). Однак у своїх зауваженнях до Верховного Суду заявниця пояснила, що перебувала під вартою з 3 березня 2012 року і не отримувала жодного доходу протягом усього періоду тримання під вартою. За цих обставин висновок Верховного Суду, що заявниця не навела належних підстав та доказів для свого клопотання про відстрочення сплати судового збору, як того вимагає стаття 8 Закону України «Про судовий збір», без будь-яких подальших деталей чи пояснень у зв`язку з цим не виглядає достатньо переконливим. Крім того, за відсутності будь-яких вказівок, які додаткові документи чи інформація вимагалися, ухвала Верховного Суду від 08 січня 2019 року виглядає надмірно формалістичною. Загалом Суду не було надано жодної інформації, яка б вказувала, що заявниця, яка відбувала покарання під час відповідного провадження, мала кошти для сплати зазначеного судового збору, попри його відносно помірний розмір.

Водночас наведена правова позиція не виключає застосування встановлених процесуальним законом вимог щодо сплати судового збору та наслідків їх невиконання, а вимагає оцінювати відповідні обставини з дотриманням принципу пропорційності й недопущення надмірного формалізму.

У цій справі повернення апеляційної скарги було зумовлене не формальним позбавленням заявника можливості оскаржити судове рішення,

а невиконанням ним вимог суду після надання додаткового часу та відстрочення сплати судового збору. При цьому заявник не надав доказів направлення копії апеляційної скарги позивачеві, хоча необхідність виконання цієї вимоги була прямо зазначена в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху.

Отже, доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди заявника

з процесуальним наслідком невиконання ним вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, однак не свідчать про порушення апеляційним судом норм процесуального права.

Ураховуючи викладене, оскільки правильне застосовування судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а касаційна скарга є необґрунтованою, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Крім цього, колегія суддів зазначає, що повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Керуючись пунктом 2 частини четвертої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сумського апеляційного суду

від 28 вересня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Ігнатенко

О. М. Ситнік

І. М. Фаловська