Рішення № 141390791 у справі № 910/3353/24 від 11.11.2026

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. [телефон приховано], E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.11.2026 Справа № 910/3353/24

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Бронкс Стайл"

про ухвалення додаткового рішення

у справі № 910/3353/24

за позовом Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" (01601, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 46; ідентифікаційний код: 25959784)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бронкс Стайл" (01601, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 22; ідентифікаційний код: 41902587)

про стягнення 8 733 890,29 грн

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Міжнародний резервний банк" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бронкс Стайл" про стягнення 8 733 890,29 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Алєєва І.В.) від 16.09.2024 позов було задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бронкс Стайл" на користь Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" заборгованість у розмірі 8733890,29 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 131008,35 грн.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2025 було залишено без задоволення апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бронкс Стайл", рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 у справі №910/3353/24 залишено без змін та поновлено його дію. Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладено на скаржника.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.09.2025 було задоволено касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бронкс Стайл", рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2025 скасовано, справу №910/3353/24 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.09.2025 справу № 910/3353/24 передано для розгляду судді Нечаю О.В.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.02.2026 у справі № 910/3353/24 в позові було відмовлено, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 131 008,35 грн покладено на позивача, стягнуто з позивача на користь відповідача витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг в загальному розмірі 458 529,23 грн.

16.02.2026 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" заяву про ухвалення додаткового рішення, яка 17.02.2026 зареєстрована в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду", відповідно до якої відповідач просить стягнути з позивача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 220000,00 грн.

18.02.2026 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, які 18.02.2026 зареєстровані в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

05.03.2026 до Господарського суду міста Києва від Північного апеляційного господарського суду надійшла ухвала про витребування матеріалів справи № 910/3353/24 у зв`язку з надходженням апеляційної скарги позивача.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2026 апеляційну скаргу залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2026 у справі № 910/3353/24 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.10.2026 рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2026 у справі №910/3353/24 залишено без змін.

Додатковою постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.10.2026 було частково задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Бронкс Стайл" про ухвалення додаткового рішення в справі №910/3353/24. Стягнуто з Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бронкс Стайл" 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції. У задоволенні решти вимог зазначеної заяви відмовлено.

30.10.2026 матеріали справи № 910/3353/24 надійшли до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення, суд дійшов наступних висновків.

Частинами 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Частинами 1, 3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

У відзиві на позовну заяву, на виконання вимог процесуального закону, відповідач зазначив у попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, що він очікує понести у зв`язку із розглядом справи витрати на правову допомогу в розмірі 25 000,00 грн.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку, така заява залишається без розгляду.

Представник відповідача до закінчення судових дебатів повідомила суд про намір подати докази на підтвердження розміру понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката, відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення.

У постанові Верховного Суду від 16.09.2025 у цій справі зазначено, що з урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України розподіл судових витрат у справі, в тому числі витрат на оплату послуг адвоката та судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг, має здійснити господарський суд, який прийматиме рішення по суті спору, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Окрім того, у додатковій постанові від 26.10.2026 у цій справі Верховний Суд зазначив, що розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем під час первісного розгляду справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, а також під час повторного розгляду справи у суді першої інстанції, має здійснюватися судом першої інстанції.

Враховуючи вищенаведене, оскільки при ухваленні судового рішення в цій справі судом не було вирішено питання про всі судові витрати, понесені сторонами у зв`язку з розглядом цієї справи, наявні правові підстави для ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат відповідача на професійну правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Натомість у частині п`ятій наведеної статті визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Так, відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку (дії/бездіяльність) обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу адвоката відповідачем надано належним чином засвідчені копії Договору про надання правової допомоги №13-05/24 від 13.05.2024 (далі - Договір), укладеного між відповідачем та Адвокатським об`єднанням "Київська правнича компанія", Додаткової угоди №1 від 13.05.2024 до Договору, Акту надання послуг від 12.02.2026 на суму 220 000,00 грн та Рахунку на оплату №14 від 16.02.2026 на суму 220 000,00 грн.

Пунктом 2 Додаткової угоди №1 сторони погодили, що вартість передбачених цією Додатковою угодою послуг Адвокатського об`єднання складає:

- здійснення представництва Клієнта в суді першої інстанції - 25 000 грн;

- здійснення представництва в суді апеляційної інстанції - 50 000 грн;

- здійснення представництва в суді касаційної інстанції - 120 000 грн.

Зі змісту наданого відповідачем Акту надання послуг від 12.02.2026 вбачається, що відповідачу було надано правничу допомогу, а саме:

- здійснення представництва Клієнта в Господарському суді міста Києва (перша інстанція) у справі №910/3353/24 - 25 000,00 грн;

- здійснення представництва Клієнта в Північному апеляційному господарському суді (друга інстанція) у справі №910/3353/24 - 50 000,00 грн;

- здійснення представництва Клієнта в Касаційному господарському суді (третя інстанція) у справі №910/3353/24 - 120 000,00 грн;

- здійснення представництва Клієнта в Господарському суді міста Києва (перша інстанція - нове коло) у справі №910/3353/24 - 25 000,00 грн.

Стаття 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" визначає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За змістом статей 2, 11, 13 - 15 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні спору, в тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання господарського судочинства, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризику настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій, з урахуванням меж заявлених вимог і заперечень та обсягу поданих доказів.

При вирішенні питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу в цій справі суд враховує висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, згідно з якими для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

Надані відповідачем докази на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката у зазначеному розмірі не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу саме в цьому розмірі з іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

У свою чергу, відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов`язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною, яка заявляє клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, обставин необґрунтованості (не співмірності зі складністю справи, затраченим часом, ціною позову тощо) заявленого розміру судових витрат на професійну правничу допомогу.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Така правова позиція викладена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Частиною шостою статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Заперечуючи проти заявленого відповідачем розміру витрат на правничу допомогу, позивач зазначає, що у заяві відповідача відсутній розрахунок вартості кожного з видів наданих послуг, частина судових засідань не відбулась з вини відповідача, до заяви не додано доказів надання послуг та їх оплати, а також те, що відповідно до частини 3 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов`язань, крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури, а тому у задоволенні заяви має бути відмовлено.

Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (див., зокрема, постанови Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18, від 08.04.2020 у справі №922/2685/19).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у рішенні в справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

З огляду на погоджений сторонами Договору фіксований розмір гонорару адвоката, обсяг наданих адвокатом послуг та витраченого на їх надання часу судом не досліджується.

Матеріалами справи підтверджується факт надання адвокатом послуг, зазначених в Акті надання послуг від 12.02.2026.

Щодо посилань позивача на частину 3 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" суд зазначає, що вказана норма не встановлює винятків із визначених статтями 123 - 129 Господарського процесуального кодексу України правил розподілу судових витрат. При цьому, позов у цій справі було подано позивачем після початку процедури його ліквідації, а витрати на професійну правничу допомогу понесені відповідачем саме у зв`язку з судовим розглядом даного позову, у задоволенні якого було відмовлено.

З огляду на характер спірних правовідносин, складність справи та обсяг наданої правничої допомоги, вартість послуг у розмірі 50 000,00 грн за представництво у суді апеляційної інстанції, у розмірі 120 000,00 грн за представництво в суді касаційної інстанції та у розмірі 25 000,00 грн за представництво в суді першої інстанції під час нового розгляду справи є завищеною.

Крім того, позиція відповідача під час нового розгляду справи судом першої інстанції залишалась незмінною, до суду відповідачем було подано лише клопотання про долучення доказів.

Відповідно до висновку, викладеного в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, судові витрати підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено чи тільки має бути сплачено.

Приймаючи до уваги вищенаведене, оцінюючи пропорційність та співмірність витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, ціною позову та обсягом виконаних адвокатом робіт, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, з огляду на визначені практикою Європейського суду з прав людини принципи та виходячи із засад розумності та справедливості, зважаючи на те, що у задоволенні позову було відмовлено, суд дійшов висновку, що розумними та обґрунтованими є витрати відповідача в загальному розмірі 105 000,00 грн, а саме 25 000,00 грн за розгляд справи у суді першої інстанції, 30 000,00 грн за розгляд справи у суді апеляційної інстанції, 40 000,00 грн за розгляд справи у суді касаційної інстанції та 10 000,00 грн за розгляд справи у суді першої інстанції під час нового розгляду, які підлягають стягненню з позивача на користь відповідача. Інша частина витрат відповідача на професійну правничу допомогу покладається на нього.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 240, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Бронкс Стайл" про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/3353/24 задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" (01601, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 46; ідентифікаційний код: 25959784) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бронкс Стайл" (01601, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 22; ідентифікаційний код: 41902587) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 105 000 (сто п`ять тисяч) грн 00 коп.

3. В іншій частині заяви відмовити.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне додаткове рішення складено 11.11.2026

Суддя О.В. Нечай