Ухвала № 141391192 у справі № 915/229/24 від 10.11.2026

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

ДОДАТКОВА УХВАЛА

10 листопада 2026 року м. Миколаїв Справа № 915/229/24

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ільєвої Л.М., розглянувши клопотання першого заступника керівника Одеської обласної прокуратури про розподіл судових витрат (вх. №17120/26 від 09.11.2026 р.) у справі № 915/229/24 за позовом заступника керівника Первомайської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Синюшинобрідської сільської ради Первомайського району Миколаївської області до Приватного акціонерного товариства "Первомайський кар`єр "Граніт" про стягнення коштів за використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів в сумі 899331,54 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Первомайської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Миколаївської області в інтересах держави в особі Синюхино-Брідської сільської ради до Приватного акціонерного товариства "Первомайський кар`єр "Граніт" про стягнення коштів в сумі 14506288,78 грн. за користування земельними ділянками з кадастровими номерами [номер приховано]:05:000:0011, [номер приховано]:05:000:0012 і [номер приховано]:03:000:0051 загальною площею 61,22 га, розташованими в межах Синюхино-Брідської сільської ради Первомайського району Миколаївської області.

В обґрунтування позову прокурор зазначив, що термін дії договору оренди земельних ділянок від 19.06.2007, укладеного між Первомайською районною державною адміністрацією та відповідачем, закінчився 03.07.2017. Відповідно до інформації Миколаївської обласної державної адміністрації від 31.05.2021, Первомайської РДА від 28.05.2021, Синюхино-Брідської сільської ради від 02.01.2024, а також даних Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно додаткова угода до договору про його продовження не була укладена, а отже спірний договір в силу положень ст. 626, 638, 654 Цивільного кодексу України, ст. 124, 126 Земельного кодексу України, ч. 1, 8 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції на момент закінчення терміну дії спірного договору) не було пролонговано. Втім, відповідач після завершення терміну дії договору землі орендодавцю не повернув, продовжує використання спірних земельних ділянок, що підтверджується обставинами наявності у відповідача діючого дозвільного документу на розробку родовища Болеславчицьке та права власності на розташований на землі комплекс нерухомого майна, звітним балансом корисних копалин, поданим до Держгеонадр України, інформацією ГУ ДПС у Миколаївській області від 03.01.2024, копіями податкових декларацій з плати за землю за 2021-2023 роки, звітом про рух коштів на рахунках за 2021-2022 роки. Розмір втраченого внаслідок неправомірних дій відповідача доходу розраховано як розмір плати за земельну ділянку комунальної власності у формі орендної плати за землю, який нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою у відповідному договорі за період з 01.07.2021 по 15.09.2023 у загальній сумі 14506288,78 грн., тому прокурор на підставі ст.1212, 1214 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за вказаний період у сумі 14506288,78 грн.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 11.03.2024 р. (суддя Ржепецький В.О.) вказану позовну заступника керівника Первомайської окружної прокуратури прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №915/229/24 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 03 квітня 2024 року об 11:00 год. та встановлено для учасників справи процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.11.2024 р. апеляційну скаргу Заступника керівника Первомайської окружної прокуратури на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 11.09.2024 по справі №915/229/24 задоволено, ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 11.09.2024 по справі №915/229/24 скасовано.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 22.04.2025 р. у справі №915/229/24, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.02.2026 р., у задоволенні позовних вимог прокурора відмовлено у повному обсязі.

Постановою Верховного Суду від 14.05.2026 р. у справі №915/229/24 касаційну скаргу першого заступника керівника Одеської обласної прокуратури задоволено, постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.02.2026 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.04.2025 у справі №915/229/24 скасовано, справу №915/229/24 передано на новий розгляд до Господарського суду Миколаївської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.06.2026 р. справу № 915/229/24 передано на розгляд судді Ільєвій Л.М.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 05.06.2026 р. справу №915/229/24 прийнято до провадження судді Ільєвої Л.М., розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, при цьому підготовче засідання призначено на 06 липня 2026 року о 11:20, при цьому запропоновано учасникам справи надати пояснення щодо позовних вимог з урахуванням висновків Верховного Суду в постанові від 14.05.2026 року у даній справі.

27.08.2026 р. від Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла заява про зміну предмету позову (вх. №12855/26), згідно з якою прокурор просить суд стягнути з приватного акціонерного товариства "Первомайський кар`єр "Граніт" на користь Синюшинобрідської сільської ради коштів в сумі 899331,54 грн. за користування земельними ділянками з кадастровими номерами [номер приховано]:05:000:0011, [номер приховано]:05:000:0012 і [номер приховано]:03:000:0051 загальною площею 61,22 га, розташованими в межах Синюшинобрідської сільської ради Первомайського району Миколаївської області (на розрахунковий рахунок [рахунок приховано] місцевого бюджету Синюшинобрідської територіальної громади одержувач Миколаїв ГУК/тгс. Синюхин Брід/18010600 код платежу 37992030)".

08.09.2026 р. від позивача до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшли пояснення (вх. №13393/26), в яких позивач зазначає, що погоджується з позовними вимогами Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області з урахуванням заявленої зміни предмету позову. Також позивач вказує, що протягом заявленого у позовній вимозі періоду з 01.07.2021 по 15.09.2023 ПрАТ "Первомайський кар`єр "Граніт" до місцевого бюджету Синюхино Брідської сільської ради була сплачена орендна плата за користування даними земельними ділянками в сумі 204280,4 грн. Однак, у зв`язку із неповерненням відповідачем спірних земельних ділянок Синюшинобрідська сільська рада позбавлена можливості здавати спірні земельні ділянки в оренду та отримувати від цього прибуток, у зв`язку з чим у період часу з 01.07.2021 по 15.09.2023 територіальною громадою відповідний дохід не отримувався. За ствердженням позивача, з урахуванням вимог ст. 284.4 Податкового кодексу України втрачена сума недоотриманого доходу за користування земельними ділянками за вказаний період становить 899331,54 грн.

Під час підготовчого засідання 11.09.2026 р. судом розглянуто заяву Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області про зміну предмета позову (вх. №12855/26 від 27.08.2026), за наслідками чого судом постановлено протокольну ухвалу про прийняття вказаної заяви як такої, що подана за ч. 3 ст. 46 ГПК України із дотриманням встановлених законом вимог, та про подальший розгляд справи з урахуванням вказаної заяви.

02.10.2026 р. від представника відповідача - Новикова О.Є. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла заява (вх. №14609/26), в якій заявник просив суд затвердити мирову угоду від 21.09.2026 у справі №915/229/24, укладену між Синошинобрідською сільською радою (позивач, стягувач) та Приватним акціонерним товариством "Первомайський кар`єр "Граніт" (відповідач, боржник), та закрити провадження у справі №915/229/24.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 05.10.2026 р. у справі № 915/229/24 затверджено мирову угоду, укладену 21.09.2026 р. між Синюшинобрідською сільською радою Первомайського району Миколаївської області (позивач, стягувач) та Приватним акціонерним товариством «Первомайський кар`єр «Граніт» (відповідач, боржник), та закрито провадження у даній справі.

09.11.2026 р. від першого заступника керівника Одеської обласної прокуратури до господарського суду через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС надійшло клопотання про розподіл судових витрат (вх. №17120/26), в якому прокурор просить суд:

- повернути Одеській обласній прокуратурі 408208,72 грн. - сплачений судовий збір у більшому розмірі, ніж встановлено законом, за внесення касаційної скарги (справа №915/229/24) за платіжними інструкціями від 03.03.2023 № 436 та від 27.03.2026 № 652 та сформувати електронне подання про повернення 408208,72 грн. на розрахунковий рахунок Одеської обласної прокуратури;

- повернути Одеській обласній прокуратурі з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні касаційної скарги у сумі 13489,97 грн., та сформувати електронне подання про повернення 13489,97 грн. на розрахунковий рахунок Одеської обласної прокуратури;

- стягнути з Приватного акціонерного товариства «Первомайський кар`єр «Граніт» на користь Одеської обласної прокуратури судовий збір у сумі 13489,97 грн., сплачений за подання касаційної скарги.

Розглянувши вказане клопотання прокурора про розподіл судових витрат (вх. №17120/26 від 09.11.2026 р.), суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Одеською обласною прокуратурою за подання касаційної скарги на рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції у даній справі було сплачено судовий збір в розмірі 435188,66 грн. згідно з платіжними інструкціями №436 від 03.03.2026 р. на суму 435188,00 грн. та №652 від 27.03.2026 р. на суму 0,66 грн.

Наразі слід зазначити, що в ухвалі про закриття провадження у даній справі від 05.10.2026 р. судом не було здійснено розподіл понесених заявником судових витрат по сплаті судового збору за подання касаційної скарги на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.02.2026 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.04.2025 у даній справі.

У статті 130 ГПК України передбачено порядок розподілу витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду.

Згідно ч. 6 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.

Щодо вимог прокурора про повернення надміру сплаченого судового збору за подання касаційної скарги та повернення з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні касаційної скарги, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Вищенаведені приписи ст. 7 Закону України «Про судовий збір» передбачають можливість повернення заявнику у разі зменшення розміру позовних вимог судового збору сплаченого саме за подання позову до суду першої інстанції, що обумовлено тим, що зменшення позовних вимог можливе лише на стадії підготовчого провадження у разі розгляду справи в загальному позовному провадженні в суді першої інстанції, тоді як зменшення розміру позовних вимог на стадії касаційного перегляду судового рішення є недопустимим.

Відтак, судовий збір, сплачений за касаційну скаргу, не може бути повернутий з державного бюджету судом першої інстанції через зменшення вимог у першій інстанції під час нового розгляду справи.

Доводи прокурора про те, що з урахуванням зменшення ціни позову, за подання апеляційної скарги Миколаївська обласна прокуратура повинна була б сплатити 26979,94 грн. (899331,54 грн*1,5% х 2), судом оцінюються критично, оскільки касаційний перегляд судового рішення при первісному розгляді справи здійснювався в межах тих позовних вимог, що існували на той момент, відповідно сплата прокуратурою судового збору за подання касаційної скарги була здійснена за перегляд рішення суду на суму заявлених прокуратурою вимог в сумі 14506288,78 грн. Тому розподіл вказаних витрат між сторонами можливий або за згодою учасників спору в мирові угоді, або за правилами ч. 4 ст. 130 ГПК України, згідно з якими, якщо сторони під час укладення мирової угоди не передбачили порядку розподілу судових витрат, кожна сторона у справі несе половину судових витрат.

До того ж згідно з ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» та ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

За положеннями ч. 4 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» та ч. 2 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди, відмови від позову, визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги.

Отже, наведені приписи законодавства передбачають можливість повернення заявнику з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні відповідної касаційної скарги, лише у разі укладення мирової угоди на стадії перегляду рішення в касаційному порядку. Натомість закон не передбачає можливість повернення судом першої інстанції 50% сплаченого заявником судового збору за подання касаційної скарги у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції при новому розгляді справи.

При цьому суд вважає необґрунтованими посилання прокуратури в поданій заяві на положення ст. 130 ГПК, за якими у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним під час подання відповідної апеляційної чи касаційної скарги. Адже, вказаних положень про повернення заявнику 50 відсотків судового збору, сплаченого ним під час подання відповідної касаційної скарги, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, в ст. 130 ГПК України не міститься.

Відтак, суд не вбачає правових підстав для повернення прокуратурі з державного бюджету відповідної частини судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги у даній справі.

Крім того, згідно з ч. 5 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

07.01.2025 року набув чинності наказ Міністерства фінансів України від 26.11.2024 року № 606 «Про внесення змін до Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів», яким внесено зміни до механізму повернення судового збору у випадках, визначених ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

З урахуванням внесених змін органи Казначейства здійснюють повернення судового збору в усіх випадках виключно на підставі електронного подання, сформованого відповідним судовим органом. Таке подання формується відповідним судовим органом на підставі поданої платником (його уповноваженою особою) заяви про повернення коштів з бюджету, складеної із зазначенням усіх необхідних реквізитів. У разі наявності підстав для повернення судового збору платник має звернутися із заявою до відповідного суду, на рахунки якого сплачено судовий збір.

Господарський суд Миколаївської області не є отримувачем коштів за подання касаційної скарги, тому у будь-кому випадку позбавлений можливості вирішувати питання про повернення судового збору за подання касаційної скарги. Аналогічна правова позиція про неможливість повернення судового збору судом, який не є отримувачем коштів, викладена в постановах Верховного Суду від 30.04.2025 у справі № 359/2836/23, від 30.04.2025 у справі № 756/167/23.

Щодо стягнення з відповідача судового збору у сумі 13489,97 грн., сплаченого за подання касаційної скарги, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось вище, частиною 4 ст. 130 ГПК України передбачено, що якщо сторони під час укладення мирової угоди не передбачили порядку розподілу судових витрат, кожна сторона у справі несе половину судових витрат.

Велика Палата Верховного Суду в ухвалах від 30.03.2021 у справі № 911/2390/18, від 19.01.2023 у справі № 500/2632/19 зазначила, що у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом з тим у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції, то розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Така правова позиція є послідовною та сталою і викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема: у постанові від 20.04.2023 у справі № 924/600/21, у постанові від 01.02.2023 у справі № 924/862/21, у постанові від 03.11.2023 у справі № 903/972/20, а також постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.04.2023 у справі № 199/3152/20.

Разом з цим, в п. 1.4 мирової угоди, затвердженої судом, сторони дійшли згоди про те, що 50% судового збору, сплаченого Первомайською окружною прокуратурою Миколаївської області за подання позовної заяви у справі № 915/229/24, покладаються на боржника. Сума судового збору визначена, виходячи із суми заборгованості у розмірі 899331,54 грн. із урахуванням особливостей визначення та справляння судового збору. встановлених Законом України "Про судовий збір".

Слід зазначити, що після направлення даної справи на новий розгляд до суду першої інстанції прокурор та позивач погодились, що реальний розмір заявлених вимог становить лише 899331,54 грн. внаслідок здійсненого перерахунку плати за користування відповідачем спірною земельною ділянкою з урахуванням висновків Верховного Суду в постанові від 14.05.2026 року у даній справі.

Так, судом встановлено, що учасниками справи в мировій угоді не вирішено питання щодо розподілу судових витрат за подання прокуратурою касаційної скарги.

Одним з основних принципів господарського судочинства є диспозитивність, зміст якого полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 130 ГПК України та те, що в мировій угоді сторони встановили остаточну суму для розрахунків в розмірі 899331,54 грн., яка була заявлена прокурором, господарський суд, керуючись принципами справедливості та розумності, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача судового збору у розмірі 13489,97 грн., сплаченого Одеською обласною прокуратурою за подання касаційної скарги на постанову суду апеляційної інстанції та рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.04.2025 р., що дорівнює половині судового збору за подання касаційної скарги, пропорційно визнаній учасниками остаточної суми заборгованості (899331,54 грн./14506288,78 грн. х 435188,66 грн. / 2).

Враховуючи викладене, клопотання першого заступника керівника Одеської обласної прокуратури про розподіл судових витрат (вх. №17120/26 від 09.11.2026 р.) у справі № 915/229/24 підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 123, 130, 234-235 Господарського процесуального кодексу України,

ст. 7 Закону України "Про судовий збір", суд -

УХВАЛИВ:

1. Клопотання першого заступника керівника Одеської обласної прокуратури про розподіл судових витрат (вх. №17120/26 від 09.11.2026 р.) у справі № 915/229/24 задовольнити частково.

2. Відмовити Одеській обласній прокуратурі у поверненні частини судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги на постанову апеляційної інстанції та рішення суду Господарського суду Миколаївської області у справі № 915/229/24.

3. СТЯГНУТИ з Приватного акціонерного товариства «Первомайський кар`єр «Граніт» (18016, м. Черкаси, вул. Маршала Красовського, 8; код ЄДРПОУ 00292356) на користь Одеської обласної прокуратури (65026, Одеська область, м. Одеса, вул. Італійська, будинок 3; код ЄДРПОУ 03528552; ([рахунок приховано], банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172, ЄДРПОУ 03528552) витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги в розмірі 13489/тринадцять тисяч чотириста вісімдесят дев`ять/грн. 97 коп.

Додаткова ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її підписання.

Додаткова ухвала підписана 10.11.2026 року.

Суддя Л.М. Ільєва