Постанова № 141391971 у справі № 873/184/25 від 04.11.2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2026 року

м. Київ

cправа № 873/184/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Картере В.І.,

за участю секретаря судового засідання Сулім А.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2026

у справі № 873/184/25

за поданням приватного виконавця Швець Д.С. про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами

у третейській справі № 121/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нор-Ест Арго"

до 1. Фермерського господарства "Глущак Арго",

2. ОСОБА_2

про стягнення заборгованості та нарахованого розміру грошових коштів у зв`язку з неналежним та несвоєчасним виконанням грошового зобов`язання.

Представники учасників справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені у встановленому процесуальним законом порядку.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нор-Ест Арго" (далі - ТОВ "Нор-Ест Арго", позивач) звернулось до Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" з позовом до Фермерського господарства "Глущак Арго" (далі - ФГ "Глущак Арго", відповідач 1) та ОСОБА_2 (відповідач 2) про стягнення заборгованості та нарахованого розміру грошових коштів у зв`язку з неналежним та несвоєчасним виконанням грошового зобов`язання.

Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" (далі - Третейський суд) від 15.12.2025 позов ТОВ "Нор-Ест Арго" до ФГ "Глущак Арго", ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та нарахованого розміру грошових коштів у зв`язку з неналежним та несвоєчасним виконанням грошового зобов`язання задоволено в повному обсязі. Стягнуто солідарно з ФГ "Глущак Арго" та ОСОБА_2 на користь ТОВ "Нор-Ест Арго" за Договором поставки №420/25/88 від 20.12.2024 та Договором поруки № П/420/25/88 від 20.12.2024 у суму заборгованості, пеню, штраф, відсотки річних та інфляційні втрати у загальному розмірі 3 149 133,92 грн. Стягнуто солідарно з ФГ "Глущак Арго" та ОСОБА_2 на користь ТОВ "Нор-Ест Арго" третейській збір у сумі 31892, 00 грн.

АТ "Нор-Ест Арго" звернулось до Північного апеляційного господарського суду із заявою про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" від 15.12.2025 у третейській справі №121/25.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2026 заяву ТОВ "Нор-Ест Арго" про видачу виконавчого документа про примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" від 15.12.2025 задоволено. Видано накази на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" від 15.12.2025 у третейській справі № 121/25.

16.03.2026 Північним апеляційним господарським судом видано відповідні накази.

На адресу суду від приватного виконавця виконавчого округу Хмельницької області Швець Д.С. надійшло подання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.

Короткий зміст ухвали апеляційного господарського суду (як суду першої інстанції)

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2026 задоволено подання приватного виконавця Швець Д.С. про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами та звернення стягнення на нерухоме майно.

Визначено частку майна боржника ОСОБА_2 у нерухомому майні - земельній ділянці з кадастровим номером [номер приховано]:02:018:0022, загальною площею 1,3844га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за адресою: Хмельницька обл., Хмельницький (бувший Волочинський) район, с.Писарівка (за межами населеного пункту) реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2297497568209 - у розмірі 1/2 частини.

Визначено частку майна боржника ОСОБА_2 у нерухомому майні - земельній ділянці з кадастровим номером [номер приховано]:02:018:0021, загальною площею 1,3823га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за адресою: Хмельницька обл., Хмельницький (бувший Волочинський) район, с.Писарівка (за межами населеного пункту) реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2297489668209 - у розмірі 1/2 частини.

Визначено частку майна боржника ОСОБА_2 у нерухомому майні - земельній ділянці з кадастровим номером [номер приховано]:02:018:0024, загальною площею 1,2929га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за адресою: Хмельницька обл., Хмельницький район (бувший Писарівська сільська рада) реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2062765868209 - у розмірі 1/2 частини.

Задовольняючи подання приватного виконавця суд виходив з того, що визначення частки майна боржника у майні, що перебуває у спільній сумісній власності, є необхідним для здійснення виконавчого провадження про примусове стягнення з нього боргу.

Встановивши, що укладання договорів купівлі продажу земельних ділянок проводилось за згодою дружини покупця ОСОБА_2 - ОСОБА_1 , про наявність спору про право на вищезазначене майно (земельні ділянки) від ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не надходило, суд виснував, що право спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 як подружжя на об`єкт нерухомого майна (земельні ділянки) презюмується.

Оскільки ОСОБА_2 має заборгованість, яка в добровільному порядку не сплачена та наявного в нього майна недостатньо для погашення заборгованості в повному обсязі, суд дійшов висновку про необхідність задоволення подання приватного виконавця та визначення належної боржнику частки у спільному майні подружжя для подальшого погашення вказаної заборгованості.

Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги

ОСОБА_1 , вказуючи, що вона є дружиною боржника та законним співвласником зазначеного нерухомого майна на праві спільної сумісної власності подружжя, звернулась до Верховного Суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2026 скасувати повністю, прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні подання приватного виконавця Швець Д.С. про визначення частки майна боржника відмовити повністю.

В обґрунтування скарги зазначає, що наявність реального спору про право та неправомірність застосування судом пункту 3 частини 1 статті 57 Сімейного кодексу України та статті 335 ГПК України з посиланням на те, що ухвала винесена без витребування первинних фінансових документів, без аналізу договорів купівлі-продажу спірних земельних ділянок та без перевірки джерел походження коштів, за які це майно набувалося.

Скаржниця вказує, що не була присутня у судовому засіданні 10.06.2026, копію повного тексту ухвали від 29.06.2026 засобами поштового зв`язку не отримувала, повідомлень про вручення не підписувала.

Вважає, що здійснюючи розгляд подання приватного виконавця за відсутності її представника, Північний апеляційний господарський суд допустив порушення норм процесуального права, обмеживши її право на судовий захист, що відповідно до пунктів 3, 4 частини третьої статті 277 ГПК України є безумовною підставою для скасування судового рішення.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

Приватний виконавець Швець Д.С. подала відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому проти її доводів заперечує, наводить власні доводи на їх спростування, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу апеляційного суду залишити без змін.

Апеляційне провадження

Ухвалою Верховного Суду від 09.09.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2026 у справі №873/184/25 та призначено її до розгляду на 07.10.2026.

06.10.2026 до Верховного Суду надійшли клопотання: від ФГ "Глущак Арго" - про відкладення розгляду справи, у зв`язку з необхідністю зокрема ознайомлення з матеріалами справи та підготовки правової позиції, від ОСОБА_1 - про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Верховного Суду від 07.10.2026 задоволено клопотання ФГ "Глущак Арго" та ОСОБА_1 , відкладено розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2026 до 21.10.2026.

21.10.2026 в судове засідання представники сторін не з`явились. З метою надання можливості учасникам справи скористатись своїми процесуальними правами, та задля реалізації засад диспозитивності, змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, Верховний Суд визнав за можливе відкласти розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2026 до 04.11.2026.

У зв`язку з відпусткою судді Васьковського О.В. розпорядженням заступника керівника апарату-керівника секретаріату КГС ВС від 02.11.2026 № 32.2-01/2035 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №873/184/25.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №873/184/25 визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - (головуючий), Жукова С.В., Картере В.І., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.11.2026.

В судове засідання 04.11.2026 представники сторін не з`явились, про час та місце судового засідання повідомлялись у встановленому процесуальним законом порядку, що підтверджується довідками про доставку документа від 09.10.2026.

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасників справи, суд, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2026 у справі № 873/184/25 за відсутності представників учасників справи, за наявними у справі матеріалами; неявка представника скаржника у судове засідання не є перешкодою для розгляду поданої ним апеляційної скарги, яка написана чітко та зрозуміло.

Позиція Верховного Суду

Щодо меж розгляду справи судом апеляційної інстанції

За змістом частини другої статті 253 ГПК України Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних господарських судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.

Згідно зі статтею 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Предметом апеляційного оскарження у справі є ухвала Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2026, якою задоволено подання приватного виконавця Швець Д.С. про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами та звернення стягнення на нерухоме майно.

ОСОБА_1 , звертаючись з апеляційною скаргою на вказану ухвалу суду,

вказує, що вона є дружиною боржника та законним співвласником зазначеного нерухомого майна на праві спільної сумісної власності подружжя.

В якості підстави для скасування ухвали скаржниця посилається на порушення норм процесуального права, вказуючи про позбавлення особи права власності на 1/2 частину трьох земельних ділянок у межах процесуального розгляду за її фактичної відсутності в судовому засіданні, що є безумовною підставою для скасування судового рішення.

Перевіривши в межах доводів апеляційної скарги правильність застосування норм процесуального права Касаційний господарський суд зазначає про таке.

Відповідно до статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо, зокрема, 3) справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

У питання визначення належного способу повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду справи колегія суддів звертається до правової позиції Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеної у постанові від 07.06.2024 у справі № 904/1273/23.

У вказаній справі об`єднана палата Верховного Суду зазначила, що процесуальним законодавством, чинним на час ухвалення рішення судом першої інстанції, передбачено два способи надсилання судового рішення - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через "Електронний кабінет", у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІКС у випадках, передбачених п.37 гл.2 розд.ІІІ Положення про ЄСІКС.

Вимога про надіслання судового рішення через підсистеми ЄСІКС є обов`язковою для осіб, визначених п.10 Положення про ЄСІКС, та тих осіб, які добровільно зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.

В свою чергу при розгляді вказаної справи об`єднаною палатою Касаційного господарського суду в порядку частини четвертої статті 300 ГПК України було взято до уваги висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2024 у справі №454/1883/22.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2024 у справі №454/1883/22 зробила висновок, що надсилання судового рішення в той чи інший спосіб учаснику справи є процесуальним обов`язком суду. Відомості про вручення (доставлення) рішення суду учаснику справи містяться у розписці про вручення, у повідомленні про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи, у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення. У разі відсутності таких відомостей судове рішення вважається не врученим.

Аналіз матеріалів даної справи свідчить, що:

- судове засідання з розгляду подання приватного виконавця про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами у третейській справі № 121/25 ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2026 було призначено на 16.04.2026;

- у зв`язку з відсутністю у суду доказів належного повідомлення ОСОБА_2 та заінтересованої особи ОСОБА_1 (дружина ОСОБА_2 ) суд першої інстанції ухвалою від 16.04.2026 відклав розгляд подання на 06.05.2026;

- в судове засідання 06.05.2026 представники сторін не з`явились, у зв`язку з чим розгляд подання приватного виконавця було відкладено на 25.05.2026;

- в судове засідання 25.06.2026 представники сторін не з`явились, від представника ФГ "Глущак Агро" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим розгляд подання приватного виконавця було відкладено на 10.06.2026;

- в судове засідання 10.06.2026 представники сторін не з`явились.

Вказавши, що про час та місце судового засідання учасники справи повідомлялись у встановленому процесуальним законом порядку, зокрема й ОСОБА_1 , що підтверджується поштовим відправленням на її адресу про повідомлення учасників справи про час та місце судового засідання належним чином, суд першої інстанції визнав за можливе розглянути заяву приватного виконавця за відсутності представників учасників справи.

Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до частин другої, третьої статті 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Верховний Суд акцентує, що процесуальним законодавством, чинним на час ухвалення рішення судом першої інстанції, було передбачено два способи надсилання судового рішення учаснику справи, а саме: (1) у паперовій формі шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та (2) в електронній формі до Електронного кабінету учасника справи.

Станом на момент розгляду справи та ухвалення судового рішення у скаржниці був відсутній зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі "Електронний суд", відтак про час та місце судового засідання скаржниця повідомлялась шляхом поштового відправленням на її адресу про час та місце судового засідання.

Водночас, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що не була присутня в судовому засіданні 10.06.2026, процесуальних документів про розгляд справи засобами поштового зв`язку не отримувала, повідомлень про вручення не підписувала. Про порушення своїх майнових прав дізналася лише 27.08.2026 після реєстрації Електронного кабінету в систему "Електронний суд" (що підтверджується Довідкою № 39281023), після чого вперше отримала електронний доступ до матеріалів справи та ознайомилася з текстом оскаржуваної ухвали.

Апеляційний суд зазначаючи про належне повідомлення ОСОБА_1 у паперовій формі про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовим відправленням на її адресу, не встановлював наявність відомостей про вручення (доставлення) ухвал суду учаснику справи у повідомленні про вручення.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення "Укрпошти" , направлені на адресу ОСОБА_1 , згідно відмітки були вручені члену сім`ї скаржниці 13.05.2026 (а.с. 192) та 03.06.2026 (а.с. 205), без встановлення члена сім`ї скаржниці, що не може беззаперечно свідчити про належне повідомлення апеляційним судом ОСОБА_1 про дату, місце та час розгляду справи. Постановляючи ухвалу, суд апеляційної інстанції не дав належної оцінки цим обставинам.

Наведене свідчить про те, що апеляційний господарський суд не виконав свого процесуального обов`язку щодо належного повідомлення ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду подання приватного виконавця, у зв`язку з чим скаржницю було позбавлена можливості реалізувати свої права шляхом участі в судовому засіданні у цій справі.

Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою (пункт 3 частини третьої статті 277 ГПК України).

Таким чином, під час розгляду подання приватного виконавця про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами у цій справі суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права щодо повідомлення належним чином ОСОБА_1 про дату, час і місце засідання суду, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення згідно з пунктом 3 частини третьої статті 277 ГПК України.

Щодо розгляду по суті подання приватного виконавця про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами з огляду на встановлені статтею 269 ГПК України межі розгляду справи суд апеляційної інстанції, зазначає про таке.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 326 ГПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (рішення Конституційного Суду України №18-рп/2012 від 13.12.2012).

Державний виконавець уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.

Як встановлено судом, 20.03.2026 приватним виконавцем виконавчого округу Хмельницької області Швець Д.С. відкрито виконавчі провадження:

- № НОМЕР_2 з примусового виконання наказу Північного апеляційного господарського суду № 873/184/25 від 16.03.2026 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ "Нор-ЕСТ Агро" 757,00 грн судового збору за подання заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду;

- № НОМЕР_3 з примусового виконання наказу Північного апеляційного господарського суду № 873/184/25 від 16.03.2026 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ "Нор-ЕСТ Агро" 8 550,00 грн витрат на професійну правничу професійну допомогу.

20.03.2026 виконавчі провадження № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 об`єднано в зведене виконавче провадження № НОМЕР_4.

В постановах про відкриття виконавчого провадження від 20.03.2026, виконавцем було зобов`язано боржника протягом 5 робочих днів подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей; повідомлено про необхідність виконання вимог виконавчого документа, перерахувавши кошти, основну винагороду приватного виконавця та витрати виконавчого провадження на депозитний рахунок приватного виконавця.

Супровідними листами № 131, № 135, №1 40 від 20.03.2026 приватним виконавцем Щвець Д.С. було направлено на адресу стягувача та боржника копії постанов про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2, НОМЕР_5, № НОМЕР_4, які вручені боржнику 31.03.2026.

26.03.2026 приватним виконавцем Швець Д.С. відкрито виконавче провадження НОМЕР_6 з примусового виконання наказу Північного апеляційного господарського суду №873/184/25 від 16.03.2026 про стягнення солідарно з ФГ "Глущак Агро" та ОСОБА_2 на користь ТОВ "Нор-ЕСТ Агро" третейського збору у сумі 31 892, 00грн.

В подальшому виконавче провадження № НОМЕР_8 постановою приватного виконавця Швець Д.С. приєднано до зведеного виконавчого провадження НОМЕР_9.

26.03.2026 приватним виконавцем Швець Д.С. відкрито виконавче провадження НОМЕР_7 з примусового виконання наказу Північного апеляційного господарського суду № 873/184/25 від 16.03.2026 про стягнення солідарно з ФГ "Глущак Агро" та ОСОБА_2 на користь ТОВ "Нор-ЕСТ Агро" за Договором поставки №420/25/88 від 20.12.2024 та Договором поруки №П/420/25/88 від 20.12.2024 суми заборгованості, пеню, штраф, відсотки річні та інфляційні втрати у загальному розмірі 3 149 133,92грн.

В подальшому виконавче провадження № НОМЕР_10 постановою приватного виконавця Швець Д.С. приєднано до зведеного виконавчого провадження НОМЕР_9.

Супровідними листами № 173, № 178, № 186, № 187 від 26.03.2026 приватним виконавцем Щвець Д.С. було направлено на адресу стягувача та боржника копії постанов про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_8, НОМЕР_7, НОМЕР_9, які вручені боржнику 03.04.2026.

Відповідно до інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 26.03.2026 №470091920, №470092527, №470092683 за боржником значиться зареєстроване нерухоме майно, земельні ділянки, а саме:

- земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:02:018:0022, загальною площею 1,3844 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за адресою: Хмельницька область, Хмельницький район (бувший Волочинський), село Писарівка (за межами населеного пункту), на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Хмельницької області Щербатюк Н.М., зареєстровано за №2353 від 15.12.2021;

- земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:02:018:0021, загальною площею 1,3823 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за адресою: Хмельницька область, Хмельницький район (бувший Волочинський), село Писарівка (за межами населеного пункту), на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Хмельницької області Щербатюк Н.М., зареєстровано за №2358 від 16.12.2021;

- земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:02:018:0024, загальною площею 1,2929 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за адресою: Хмельницька область, Хмельницький район (бувша Писарівська сільська рада), село Писарівка (за межами населеного пункту), на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Хмельницької області Щербатюк Н.М., зареєстровано за №1044 від 10.04.2024.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебувають у шлюбі з 15.09.2015, що підтверджується відомостями з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб №0[телефон приховано] від 27.03.2026. Відтак, вищезазначені земельні ділянки були набуті боржником під час перебування у шлюбі з ОСОБА_1 .

З огляду на викладене виникла необхідність у визначенні судом частки майна боржника у майні, яким від володіє спільно з іншим з подружжя.

Порядок розгляду подання про визначення частки майна боржника у спільному майні передбачений статтею 335 ГПК України, згідно з якою питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця. Суд у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з повідомленням сторін та заінтересованих осіб. Неявка сторін та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.

При розгляді подання приватного виконавця Верховний Суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, яка у постанові від 10.09.2025 у справі №367/252/24 підтримала власні висновки, сформульовані у постановах від 06.10.2020 у справі № 2-24/494-2009, від 08.06.2022 у справі № 2-591/11, за якими виконавець вправі ініціювати питання визначення частки боржника у спільному майні, а за наявності спору щодо належності майна або щодо частки боржника звернення виконавця за своєю суттю має характер позовної заяви (незалежно від її назви) і підлягає розгляду за правилами позовного провадження із забезпеченням процесуальних гарантій співвласника.

З матеріалів справи, що розглядається, що повідомлень від ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про наявність спору щодо належності майна або щодо частки боржника не надходило. Не надано доказів існування такого спору й до апеляційної скарги ОСОБА_1 , що свідчить про відсутність існування такого спору та про можливість розгляду подання приватного виконавця по суті в порядку статей 335, 336 ГПК України.

Згідно зі статтею 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною першою статті 61 Сімейного кодексу України встановлено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Згідно із статтею 63 Сімейного кодексу України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до частини першої статті 69, частини першої статті 70 Сімейного кодексу України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно із статтею 71 Сімейного кодексу України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Отже, наведеними нормами права передбачено презумпцію віднесення придбаного під час шлюбу майна до спільної сумісної власності подружжя.

Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов`язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю.

В частині першій статті 73 Сімейного кодексу України закріплено, що за зобов`язаннями одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі.

Якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя.

Заінтересована особа може довести, що майно придбане нею у шлюбі, але за її особисті кошти. У цьому разі презумпція права спільної сумісної власності на це майно буде спростована.

Якщо ж заява одного з подружжя про те, що річ була куплена за її особисті кошти не буде належним чином підтверджена, презумпція права спільної сумісної власності подружжя залишиться непохитною.

Таким чином, тягар доказування у справах цієї категорії покладено на того із подружжя, хто заперечує проти визнання майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

У справі, яка переглядається, приватним виконавцем на підставі відомостей з інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 26.03.2026 №470091920, №470092527, № 470092683 було встановлено перелік нерухомого майна, зареєстрованого на праві власності за ОСОБА_2 , в тому числі, право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами [номер приховано]:02:018:0022, [номер приховано]:02:018:0021, [номер приховано]:02:018:0024, які були набуті у власність ОСОБА_2 .

Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебувають у шлюбі з 15.09.2015, що підтверджується відомостями з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб №0[телефон приховано] від 27.03.2026. Відтак, ОСОБА_2 земельні ділянки набуто у власність під час перебування у шлюбі з ОСОБА_1 .

В договорах купівлі-продажу відсутні будь-які застереження про те що, спірні земельні ділянки придбаваються покупцем за особисті кошти або про те, що набуте майно є приватною власністю покупця, в матеріалах справи відсутні повідомлення від ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про наявність спору про право на майно, що свідчить про відсутність існування такого спору. Таким чином, право спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 як подружжя, на об`єкт нерухомого майна (земельні ділянки) презюмується.

В силу частин першої, другої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Частиною першою статті 356 ЦК України передбачено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

За положеннями частини першої статті 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Згідно з вимогами частини другої статті 370 ЦК України у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Задовольняючи подання державного (приватного) виконавця про визначення частки майна боржника, яким він володіє спільно із іншими особами, суд повинен виходити із того, що визначення частки майна боржника у майні, що перебуває у спільній сумісній власності, є необхідним для здійснення виконавчого провадження про примусове стягнення з нього боргу.

Відтак, встановивши, що ОСОБА_2 має заборгованість, що підтверджена рішенням суду, на виконання якого видано відповідні накази та відкриті виконавчі провадження, яка в добровільному порядку не сплачена, наявного в нього майна недостатньо для погашення заборгованості в повному обсязі, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення подання приватного виконавця та визначення належної боржнику частки у спільному майні подружжя у розмірі 1/2 частини для подальшого погашення заборгованості за рішенням суду.

ОСОБА_1 , обґрунтовуючи незаконність оскаржуваної ухвали, зазначає про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Зокрема посилається на неврахування судом вимоги пункту 3 частини першої статті 57 Сімейного кодексу України, відповідно до якого майно, набуте одним із подружжя за час шлюбу за кошти, які належали йому особисто, є його особистою приватною власністю. Однак, при цьому зазначає, що "Скаржник, ОСОБА_1 , є дружиною Боржника (що підтверджується актовим записом про шлюб № 92 від 15.09.2015р.) та законним співвласником зазначеного нерухомого майна на праві спільної сумісної власності подружжя".

Тобто, позиція скаржниці щодо правового режиму спірного нерухомого майна є суперечливою та обґрунтовується двома взаємовиключними твердженнями.

Разом з тим, саме по собі посилання на пункт 3 частини першої статті 57 Сімейного кодексу України не свідчить про те, що спірні земельні ділянки належать до особистої приватної власності ОСОБА_1 .

Для застосування положень зазначеної норми необхідним є встановлення не лише факту наявності у одного з подружжя особистих коштів, а й ту обставину придбання конкретного майна саме за такі особисті кошти. Тобто має бути підтверджено як факт наявності особистих грошових коштів, так і фактичне спрямування саме цих коштів на оплату вартості земельних ділянок.

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. При цьому згідно зі статтею 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для вирішення справи.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 стверджує, що спірні земельні ділянки були придбані нею хоч і в період шлюбу, але повністю за її особисті приватні кошти, які були подаровані їй на підставі нотаріально посвідченого договору дарування грошових коштів від її батьків, а боржник ОСОБА_2 не вносив жодних сімейних коштів у придбання цієї землі та юридично не має права на частку в цьому майні.

Водночас скаржниця не надала жодних належних, допустимих та достовірних доказів, які б підтверджували як факт отримання грошових коштів (матеріали апеляційної скарги не містять самого договору дарування грошових коштів, на який вона посилається як на правову та фактичну підставу набуття спірного майна за особисті кошти), так і використання ОСОБА_1 відповідних коштів для придбання зазначених земельних ділянок.

Відтак, сама по собі незгода скаржниці щодо правового режиму спірного майна, заявлена лише в суді апеляційної інстанції, за відсутності належних доказів, які б свідчили про використання ОСОБА_1 власних коштів для придбання земельних ділянок, за відсутності в договорах купівлі-продажу будь-якого застереження про те що, спірні земельні ділянки придбаваються покупцем за особисті кошти або про те, що набуте майно є приватною власністю покупця, свідчать про відсутність спору про право, що дозволяє суду виділити частку боржника на об`єкт нерухомого майна (земельні ділянки).

Формальне заперечення ОСОБА_1 щодо визначення частки боржника у спільному майні, яке позбавлене належного доказового чи правового підґрунтя, створює ризик недобросовісного перешкоджання реалізації механізму звернення стягнення на частку боржника у спільному майні та не відповідає меті виконавчого провадження як завершальної стадії господарського процесу.

При цьому суд враховує, що за приписами частини першою статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Підсумовуючи наведене, з огляду на встановлені обставин справи та вказані норми законодавства, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення подання приватного виконавця Швець Д.С. та визначення належної боржнику частки у спільному майні подружжя для подальшого погашення вказаної заборгованості.

Задоволення подання державного виконавця про визначення частки майна боржника, яким він володіє спільно із іншими особами, є необхідним для здійснення виконавчого провадження про примусове стягнення з нього боргу на виконання рішення суду.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно з частиною першою статті 277 ГПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 277 ГПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою

Враховуючи викладене вище, Верховний Суд дійшов висновків про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваної ухвали апеляційного господарського суду та прийняття нового рішення про задоволення подання Приватного виконавця Швець Д.С. про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами та звернення стягнення на нерухоме майно.

Керуючись статтями 253, 269, 275, 277, 282 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2026 у справі №873/184/25 скасувати.

3. Ухвалити нове рішення, яким задовольнити подання Приватного виконавця Швець Діани Сергіївни про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами та звернення стягнення на нерухоме майно.

4. Визначити частку майна боржника ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у нерухомому майні - земельній ділянці з кадастровим номером [номер приховано]:02:018:0022, загальною площею 1,3844га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за адресою: Хмельницька обл., Хмельницький (бувший Волочинський) район, с.Писарівка (за межами населеного пункту) реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2297497568209 - у розмірі 1/2 частини.

Визначити частку майна боржника ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у нерухомому майні - земельній ділянці з кадастровим номером [номер приховано]:02:018:0021, загальною площею 1,3823га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за адресою: Хмельницька обл., Хмельницький (бувший Волочинський) район, с.Писарівка (за межами населеного пункту) реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2297489668209 - у розмірі 1/2 частини.

Визначити частку майна боржника ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у нерухомому майні - земельній ділянці з кадастровим номером [номер приховано]:02:018:0024, загальною площею 1,2929га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за адресою: Хмельницька обл., Хмельницький район (бувший Писарівська сільська рада) реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2062765868209 - у розмірі 1/2 частини.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий К. Огороднік

Судді С. Жуков

В. Картере