Ухвала № 141392035 у справі № 904/7071/25 від 11.11.2026

УХВАЛА

11 листопада 2026 року

м. Київ

cправа № 904/7071/25

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Малашенкової Т.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Фізичної особи-підприємця Процанюк Світлани Володимирівни (далі - ФОП Процанюк С.В., скаржник, позивач)

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.09.2026

у справі за позовом ФОП Процанюк С.В.

до відповідача Фізичної особи-підприємця Машенко Марини Олександрівни (далі - ФОП Машенко М.О., відповідач)

про розірвання договору про надання послуг №67 від 16.05.2025 та стягнення грошових коштів у загальному розмірі 166 000,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

ФОП Процанюк С.В. 06.11.2026 через Електронний суд звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить, зокрема, скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.09.2026 у справі № 904/7071/25, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.06.2026 у справі № 904/7071/25 залишити в силі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.11.2026 для розгляду касаційної скарги у справі № 904/7071/25 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. (головуючої), Булгакової І.В., Бенедисюка І.М.

Перевіривши дотримання форми та змісту касаційної скарги на відповідність вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Верховний Суд встановив таке.

Пунктом 1 частини першої статті 287 ГПК України встановлено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Згідно з частиною другою статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. Крім того, у цьому випадку необхідно чітко вказати норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні; навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні; навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи; обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

При цьому, обґрунтовуючи подібність правовідносин як обов`язкової умови для виникнення підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1-3 частини другої статті 287 ГПК, необхідно враховувати, що подібність правовідносин визначається за відповідними критеріями.

Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин потрібно оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними, а тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і в разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів (пункти 25, 26, 31 постанови від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

Якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів, та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, або інші порушення норм процесуального права передбачені частиною першою/третьою статті 310 ГПК України, то в цьому разі у касаційній скарзі має вказати пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України у взаємозв`язку з частиною першою та/або третьою статті 310 ГПК України.

Водночас зазначення у касаційній скарзі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України як підстави для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, можливе лише за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 ГПК України, є вичерпним, про що свідчить конструкція цієї норми.

Системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитися у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Суд касаційної інстанції в силу приписів статті 300 ГПК України переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях, або наявність пунктів 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.

ФОП Процанюк С.В. в касаційній скарзі зазначає, що касаційна скарга подається на підставі пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України у зв`язку з:

неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції статей 651, 653, 901- 903 Цивільного кодексу України, без врахування правових позицій Верховного Суду, які містяться у постановах від 25.03.2021 у справі № 570/1369/17, від 02.09.2024 у справі № 910/5172/23; об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.03.2024 у справі № 910/1248/23; Великої Палати Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 761/16124/15-ц (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України);

відсутність інших максимально наближених до спірних правовідносин правових висновків (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України);

суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази та встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, що свідчить про порушення вимог статті 86 ГПК України щодо всебічного, повного, об`єктивного дослідження наявних у справі доказів та частин першої і п`ятої статті 236 ГПК України стосовно обґрунтованості судових рішень, зокрема, суд апеляційної інстанції поклав в основу своєї постанови лише факт наявності окремих файлів на Google-диску, не досліджуючи при цьому жодного документу наданих сторонами, листування, претензію, вмотивовану відмову від підписання акту приймання передачі, повідомлення замовниці про необхідність надання звітів та інші матеріали справи, як зокрема і самі файли розміщенні на Google-диску, якого вони змісту, чи релевантні вони до господарської діяльності замовниці, чи розміщенні файли взагалі є інтелектуальною власністю, які із розміщених матеріалів були надані ФОП Машенко М.О. від самої замовниці, а які нею створені (пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України у поєднанні з пунктами 1, 4 частини третьої статті 310 ГПК України).

Визначені у касаційній скарзі підстави за пунктами 1 та 4 частини другої статті 287 ГПК України не є очевидно неприйнятними, адже відповідають вищевикладеним вимогам.

Проте, скаржник, зазначаючи пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України як підставу касаційного оскарження жодним чином її не мотивує, не зазначає щодо застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду, яку саме норму права судом апеляційної інстанції на його думку було застосовано неправильно, а також не обґрунтовує у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права та як, на його ж таки думку, відповідна норма повинна застосовуватися.

З огляду на принципи диспозитивності, рівності, змагальності та межі касаційного перегляду закріплені у статті 300 ГПК України, Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями та підставами, які скаржник не навів у її тексті.

Суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 300 ГПК України).

Таким чином, ураховуючи доводи касаційної скарги, скаржнику слід виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, мотивувати підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, шляхом надання касаційної скарги в новій редакції.

Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави для звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до частини другої статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Підпунктом 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" унормовано, що за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду розмір ставки судового збору складає 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми.

Згідно з частиною першої статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпунктів 1 та 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставку судового збору за подання позовної заяви майнового характеру встановлено 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; ставку судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру встановлено у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (частина третя статті 4 Закону України "Про судовий збір").

Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Приписами статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025" (на момент подання позову) прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2025 року був визначений у розмірі 3 028,00 грн.

Як вбачається зі змісту судових рішень з цієї справи, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, 15.12.2025 до Господарського суду Дніпропетровської області, з використанням системи "Електронний суд", надійшла позовна заява ФОП Процанюк С.В. до ФОП Машенко М.О. про розірвання договору про надання послуг №67 від 16.05.2025 та стягнення грошових коштів внаслідок неналежного виконання умов договору у загальному розмірі 166 000,00 грн.

Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 04.06.2026 у справі № 904/7071/25, зокрема, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі; розірвав договір про надання послуг №67 від 16.05.2025, укладений між ФОП Процанюк С.В. та ФОП Машенко М.О.; стягнув з ФОП Машенко М.О. на користь ФОП Процанюк С.В. 166 000,00 грн грошових коштів.

Центральний апеляційний господарський суд постановою від 30.09.2026 у справі № 904/7071/25, зокрема, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.06.2026 у справі № 904/7071/25 - скасував; ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив.

В прохальній частині касаційної скарги ФОП Процанюк С.В. просить, зокрема, скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.09.2026 у справі № 904/7071/25, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.06.2026 у справі № 904/7071/25 залишити в силі.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги те, що розрахунок судового збору, що належить до сплати за подання касаційної скарги залежить від вимог скаржника і меж оскарження судових рішень, при поданні касаційної скарги в електронній формі через Електронний суд у цьому випадку, ураховуючи вимогу майнового характеру (стягнення коштів у загальному розмірі 166 000,00 грн) та одну вимогу немайнового характеру (про розірвання договору надання послуг), скаржник мав сплати судовий збір, з урахуванням понижуючого коефіцієнту у 0,8, в сумі 9 689,60 грн (3 028,00 грн (за вимогу майнового характеру) + 3 028,00 грн (одна вимога немайнового характеру)) х 200% х 0,8).

Скаржником до касаційної скарги додано платіжну інструкцію від 06.11.2026 № 726 про сплату судового збору у розмірі 6 056,00 грн, що становить меншу суму, ніж належить сплатити за подання касаційної скарги на зазначене судове рішення, тобто недоплаченою є сума 3 633,60 грн (9 689,60 грн - 6 056,00 грн).

Ураховуючи викладене вище, Верховний Суд зазначає, що з метою усунення допущеного недоліку оформлення касаційної скарги скаржнику слід надати докази доплати судового збору у сумі 3 633,60 грн, який має бути перерахований за актуальними реквізитами, щодо сплати судового збору за подачу касаційної скарги до Верховного Суду на час вчинення такої дії.

Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити.

З огляду на викладене касаційна скарга ФОП Процанюк С.В. підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України, із наданням скаржникові строку для усунення зазначених вище недоліків, шляхом надання:

касаційної скарги в новій редакції у якій, на виконання вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, мотивувати щодо якої норми права відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах, яку саме норму права судом апеляційної інстанції було застосовано неправильно, у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися (пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України);

документа на підтвердження доплати судового збору за подання касаційної скарги у сумі 3 633,60 грн, який має бути перерахований за реквізитами рахунку для зарахування до Державного бюджету України судового збору за розгляд справ Верховним Судом (Касаційним господарським судом), які розміщені на сайті "Судова влада України" та є актуальними на час вчинення дії.

Матеріали з усуненням недоліків касаційної скарги слід подати в Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в установлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії цих матеріалів іншим учасникам справи, ураховуючи приписи статей 6, 42, 291 ГПК України.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що неусунення названих недоліків або не в повному обсязі їх усунення протягом установленого строку матиме наслідок повернення касаційної скарги на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 291, 292, 314 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Процанюк Світлани Володимирівни на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.09.2026 у справі № 904/7071/25 - залишити без руху.

2. Надати Фізичній особі-підприємцю Процанюк Світлані Володимирівні строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали.

3. Роз`яснити Фізичній особі-підприємцю Процанюк Світлані Володимирівні, що у разі невиконання / виконання не у повному обсязі у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто на підставі частини п`ятої статті 292 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова