Постанова № 141408481 у справі № 520/18975/24 від 11.11.2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2026 р. Справа № 520/18975/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Любчич Л.В.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.01.2025, головуючий суддя І інстанції: Рубан В.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 30.01.25 по справі № 520/18975/24

за позовом ОСОБА_1

до військової частини НОМЕР_1

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 , апелянт) звернулась до суду з позовною заявою до військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач, в/ч НОМЕР_2 ), в якій просила:

- визнати протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_2 , щодо не нарахування та невиплати їй грошового забезпечення;

- зобов`язати в/ч НОМЕР_2 провести виплати грошового забезпечення в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, яке виплачується щомісячно сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон, починаючи з 28.11.2023.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.01.2025 позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просила скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.01.2025 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позов у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначила, що вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 . Вони мають спільну доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_2 був мобілізований ІНФОРМАЦІЯ_2 (діл- ІНФОРМАЦІЯ_3 ) до лав Збройних Сил України. Військову службу він проходив у в/ч НОМЕР_2 . Під час безпосередньої участі у бойових діях, що забезпечували здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації, у період здійснення зазначених заходів - потрапив у полон до держави- агресора. Вона, як колишня дружина, звернулась до ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою про виплату їй належного грошового забезпечення відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №884 (далі-Порядок №884), як законному представнику неповнолітньої дитини ОСОБА_3 .

28.11.2023 отримала відповідь від ІНФОРМАЦІЯ_4 , в якій зазначалось, що вирішення даного питання знаходиться в компетенції військової частини, де проходив військову службу ОСОБА_2 , тому заява була направлена на розгляд командира в/ч НОМЕР_3 вих.№2444 від 28.11.2023.

Апелянт зазначила, що в травні місяці вона отримала відповідь від 25.04.2024 №1574/1142 на адвокатський запит від 15.03.2024 з в/ч НОМЕР_2 , з якої вбачається, що розгляд заяви відбудеться протягом 15 днів з дати отримання повного пакету документів , про що буде повідомлено в письмовій формі.

Апелянт зауважила, що пунктом 7 Порядку №884 виплата грошового забезпечення батькам військовослужбовця здійснюється у випадку, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Отже, в/ч НОМЕР_2 перед задоволенням заяви батьків ОСОБА_2 про виплату їм грошового забезпечення повинна була встановити відсутність у нього дружини та дітей.

Проте в/ч НОМЕР_2 ані під час зарахування ОСОБА_2 до списків особового складу, ані під час проходження ним військової служби не встановила наявності у нього малолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апелянт зазначила, що не встановлення в/ч НОМЕР_2 наявності у ОСОБА_2 малолітньої дитини мало наслідком прийняття незаконного рішення щодо виплати грошового забезпечення батькам ОСОБА_2 .

Таким чином, грошове забезпечення матроса ОСОБА_2 за період з 08.03.2022 по 03.07.2024 безпідставно було виплачене його матері - ОСОБА_4 .

Відповідач правом на подання відзиву не скористався.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 08.09.2026 задоволено клопотання представника в/ч НОМЕР_1 про заміну відповідача правонаступником та замінено відповідача у справі №520/18975/24- в/ч НОМЕР_2 на її правонаступника - військову частину НОМЕР_1 (далі-в/ч НОМЕР_1 ).

Відповідно до положень ч.1 ст. 308 , п.3 ч.1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у ній доказами та в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в її межах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного судового рішення, норм процесуального та матеріального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено обставини, які не оспорено сторонами.

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , її батьком є ОСОБА_2 , матір`ю- ОСОБА_5 (а.с.68).

03.11.2018 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уклали шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб від 03.11.2018 серії НОМЕР_5 (а.с.64).

Згідно з рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 12.09.2019 у справі №623/3223/19 було розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с.65-66).

Відповідно до Витягу з наказу командира в/ч НОМЕР_2 (по стройовій частині) №8 від 26.02.2022 матроса ОСОБА_2 призначено стрільцем 1 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти до в/ч НОМЕР_2 з 26.02.2022 (а.с.114).

Згідно з Витягом з наказу командира в/ч НОМЕР_2 (основної діяльності) від 25.07.2022 №197 про результати службового розслідування встановлено факт потрапляння та знаходження у полоні матроса ОСОБА_2 та інших військовослужбовців в/ч НОМЕР_2 (а.с.115).

В березні 2023 року до в/ч НОМЕР_2 від ІНФОРМАЦІЯ_8 надійшла заява про виплату в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, яке виплачується щомісячно сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон від батьків ОСОБА_2 - ОСОБА_7 та ОСОБА_4 .

В/ч НОМЕР_2 при перевірці інформації щодо членів сім`ї солдата ОСОБА_2 , відповідно до приписів п.4 Порядку №884, стало відомо, що солдат ОСОБА_2 не одружений, повнолітні діти відсутні, особи, які перебувають на утриманні військовослужбовця - відсутні, місце реєстрації та фактичне проживання військовослужбовця до дня мобілізації - АДРЕСА_1 , тобто разом із батьками. Під час оформлення документів для проходження служби військовослужбовець контактних осіб, як найближчих родичів, вказав батьків.

За результатами розгляду заяви було призначено виплату грошового забезпечення сім`ї військовослужбовця, захопленого у полон на рахунок матері - ОСОБА_4

ОСОБА_1 у своєму позові зазначила, що в листопаді 2023 року вона звернулась до ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо виплати належного їй грошового забезпечення відповідно до вимог Порядку №884, як законному представнику неповнолітньої дитини ОСОБА_3 .

На виконання ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 12.08.2026 про витребування доказів ІНФОРМАЦІЯ_3 надано копію заяви ОСОБА_1 від 21.11.2023 з її підписом, адресовану ІНФОРМАЦІЯ_9 , в якій позивачка просить провести виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням , надбавки за вислугу років , інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення , яке виплачується щомісячно сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон. До своєї заяви вона додала копії наступних документів: паспорта, свідоцтва про народження дитини, свідоцтва про шлюб, РНОКПП, документу про підтвердження реквізитів банківського рахунку.

Позивачка отримала відповідь від ІНФОРМАЦІЯ_4 від 28.11.2023 №2445, в якій зазначалось, що вирішення даного питання знаходиться в компетенції військової частини, де проходив військову службу ОСОБА_2 , тому її заява направлена на розгляд командира військової частини, вих.№2444 від 28.11.2023 (а.с.11).

На виконання ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 12.08.2026 про витребування доказів , ІНФОРМАЦІЯ_3 надано наступні докази:

- копію листа ІНФОРМАЦІЯ_4 від 28.11.2024 №2444, адресовану командиру в/ч НОМЕР_2 , яким було надіслано заяву ОСОБА_1 з додатками на отримання грошового забезпечення її чоловіка, який перебуває у полоні та має неповнолітню дочку ОСОБА_3 , 2018 рок народження;

-копію сторінки Журналу реєстрації вихідних документів ІНФОРМАЦІЯ_4 , з якого вбачається, що 28.11.2023 за вих.№2444 ІНФОРМАЦІЯ_3 було надіслано лист ОСОБА_1 до в/ч НОМЕР_2 на 05 аркушах, а також копію реєстру №50 від 29.11.2023 на кореспонденцію , здану до в/ч НОМЕР_2 , а саме: про передачу листа за №2444 через фельд`єгерське поштове забезпечення.

22.03.2024, 15.04.2024, 24.05.2024 представник позивачки адвокат Нурієв Р.Б. надіслав на адресу Міністерства оборони України запит, в якому просив перенаправити його до в/ч НОМЕР_2 разом із заявою ОСОБА_1 з додатками про виплату грошового забезпечення полоненого військовослужбовця , як законному представнику неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , та вжити невідкладних заходів щодо його розгляду командиром в/ч НОМЕР_2 у найкоротший термін, надати відповідь у встановленому законом порядку (а.с.12-13, 26-28, 40-42).

22.03.202, 28.03.2024 представник позивачки надіслав запит до в/ч НОМЕР_2 , в якому просив повідомити про результати розгляду заяви ОСОБА_1 про виплату грошового забезпечення, що виплачується щомісячно сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон (а.с.15-20 ).

Листом в/ч НОМЕР_2 від 25.04.2024 за №1574/1142 представнику позивача повідомлено, що заяву ОСОБА_1 про виплату грошового забезпечення отримано засобами поштового зв`язку та прийнято до опрацювання; відповідно до п.5 Порядку №884 її розгляд відбудеться протягом 15 днів з дати отримання повного пакету документів (п.4 Порядку), про прийняте рішення заявнику буде повідомлено письмово (а.с.38).

Матеріали справи не містять відповіді на заяву позивачки ОСОБА_1 про виплату грошового забезпечення, що виплачується щомісячно сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон .

Відповідно до пунктів 6.1., 6.2. Витягу з наказу в/ч НОМЕР_2 від 03.07.2024 №253, наказано нарахувати солдату ОСОБА_2 , стрільцю 1 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти в/ч НОМЕР_2 , який вважається таким, що знаходиться у полоні, грошове забезпечення за червень 2024 року в повному обсязі, яке виплатити його колишній дружині ОСОБА_1 , яка є матір`ю їх спільної дитини- ОСОБА_3 , на картковий рахунок «Приват Банка» (а.с.101).

Згідно з пунктами 6.1., 6.2. Витягу з наказу в/ч НОМЕР_2 від 03.07.2024 №252, наказано нарахувати належну солдату ОСОБА_2 , стрільцю 1 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти в/ч НОМЕР_2 , який вважається таким, що знаходиться у полоні, додаткову винагороду за червень 2024 року в повному обсязі, яку виплатити його колишній дружині ОСОБА_1 , яка є матір`ю їх спільної дитини- ОСОБА_3 , на картковий рахунок «Приват Банка» (а.с.102).

Вважаючи протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати грошового забезпечення, що виплачується щомісячно сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон , позивачка звернулась з цим позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що долучена до матеріалів справи копія заяви ОСОБА_1 не містить дати та підпису позивачки, а також відмітки ІНФОРМАЦІЯ_4 про її отримання, або доказів направлення саме цієї заяви на адресу ІНФОРМАЦІЯ_4 . Доказів направлення зазначеного звернення до в/ч НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 та, відповідно, його отримання відповідачем матеріали справи не містять, оскільки з відповіді ІНФОРМАЦІЯ_4 від 28.11.2023 неможливо встановити кому вона адресована, якої заяви стосується та до якої саме військової частини направлено вказану заяву. Суд зауважив, що визнання протиправними дій чи бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_4 позивачкою не ініційовано.

Суд також зазначив, що заява позивачки від 20.03.2024 відповідачем розглянута за результатами її розгляду прийнято рішення про виплату їй грошового забезпечення її колишнього чоловіка, отже в даному випадку протиправна бездіяльність відповідача відсутня.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також, виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі-Закон №2011-ХІІ в редакції , чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до статті 2 Закону №2011-XII, ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Частиною 1 статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до ч. 2-4 статті 9 Закону №2011-XII, до складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 6 статті 9 Закону №2011-XII, за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім`ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.<..>.

Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців:

дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.<..>.

07.06.2018 наказом Міністерства оборони України №260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок №260 в редакцій, чинній на час виникнення спірних правовідносин), який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.

Відповідно до пункту 3 Розділу XXX Порядку №260 грошове забезпечення військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно), а також інтернованим в нейтральних державах або безвісно відсутнім, виплачується відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року № 884, військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець.

Механізм виплати грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, сім`ям військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецтрансслужби та Держспецзв`язку, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх визначає Порядок №884 ( тут і далі в редакції , чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Пунктом 3 Порядку №884 визначено, що за військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення (далі - грошове забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.

Згідно з пунктом 4 Порядку №884, виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім`я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).

До заяви додаються:

копії сторінок паспорта повнолітніх членів сім`ї з даними про прізвище, ім`я та по батькові і реєстрацію місця проживання (перебування);

довідка про реєстрацію місця проживання (перебування) членів сім`ї (у разі відсутності такої інформації в паспорті);

копія свідоцтва про шлюб (у разі наявності);

копії свідоцтв про народження дітей (у разі наявності);

копія документа, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це контролюючому органу і мають відмітку в паспорті, - копія сторінки паспорта з такою відміткою).

Відповідно до пунктів 5, 6 Порядку №884 командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає протягом 15 днів подані документи та приймає рішення щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення, про що повідомляється заявнику в письмовій формі.

У рішенні про відмову у виплаті грошового забезпечення обов`язково зазначаються підстави для такої відмови.

Командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) приймає рішення про відмову у виплаті у разі:

подання заяви особами, що не зазначені в пункті 7 цього Порядку;

подання не в повному обсязі документів, зазначених у пункті 4 цього Порядку;

подання заяви з порушенням строків, визначених абзацами шостим і сьомим пункту 6 цього Порядку;

з`ясування в установленому законодавством порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовця в полон, самовільного залишення військової частини (установи, організації), місця служби або дезертирування.

Прийняття рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення у зв`язку з поданням не в повному обсязі документів не позбавляє заявників права звернутися до командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації) повторно після усунення причин, що стали підставою для відмови у виплаті.

Рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення може бути оскаржено у судовому порядку.

Виплата грошового забезпечення здійснюється щомісяця на підставі наказів командирів (начальників, керівників) військових частин (установ, організацій) членам сімей:

військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах, - до дня їх звільнення включно;

військовослужбовців, безвісно відсутніх, - до дня набрання законної сили рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми або оголошення померлими.

Виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, їх інтернування або звільнення, або визнання їх в установленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини (установи, організації).

Виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється у разі, коли заява про його виплату надійшла до військової частини (установи, організації):

до дня звільнення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах;

протягом трьох років з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовців безвісно відсутніми або оголошення померлими, але не пізніше ніж до дня набрання законної сили рішенням суду про скасування рішення про визнання їх безвісно відсутніми або оголошення померлими.

Згідно із пунктом 7 Порядку №884 виплата грошового забезпечення здійснюється таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей.

У разі письмової відмови однієї з осіб від виплати грошового забезпечення її частка рівномірно розподіляється між іншими особами, які мають право на його одержання.

З наведеного законодавчого регулювання спірних правовідносин вбачається, що першочергове право на виплату грошового забезпечення мають дружина (чоловік) військовослужбовця.

У разі їх відсутності це право переходить до повнолітніх дітей військовослужбовця, які проживають разом із ним. На рівні із особами другої черги право на отримання грошового забезпечення мають: 1) законні представники (опікуни, піклувальники) чи усиновлювачі неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку); 2) особи, які перебувають на утриманні військовослужбовців.

Як встановлено судом, рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 12.09.2019 у справі №623/3223/19 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано.

Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є дочкою позивачки ОСОБА_1 та її колишнього чоловіка ОСОБА_2 (військовослужбовця, захопленого у полон).

21.11.2023 позивачка звернулась до ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою, в якій просила провести виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням , надбавки за вислугу років , інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення , яке виплачується щомісячно сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон. До своєї заяви вона додала копії наступних документів: паспорта, свідоцтва про народження дитини, свідоцтва про шлюб, РНОКПП, документу про підтвердження реквізитів банківського рахунку.

Позивачка отримала відповідь від ІНФОРМАЦІЯ_4 від 28.11.2023 №2445, в якій зазначалось, що вирішення даного питання знаходиться в компетенції військової частини, де проходив військову службу ОСОБА_2 , тому її заява направлена на розгляд командира військової частини, вих.№2444 від 28.11.2023.

Факт направлення заяви позивачки від 21.11.2023 до в/ч НОМЕР_2 підтверджується наданими на виконання ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 12.08.2026 доказами: копією листа ІНФОРМАЦІЯ_4 від 28.11.2024 №2444 , копією сторінки Журналу реєстрації вихідних документів ІНФОРМАЦІЯ_4 , з якого вбачається, що 28.11.2023 за вих.№2444 ІНФОРМАЦІЯ_3 було надіслано лист ОСОБА_1 до в/ч НОМЕР_2 на 05 аркушах, а також копією реєстру №50 від 29.11.2023 про передачу листа за №2444 через фельд`єгерське поштове забезпечення до в/ч НОМЕР_2 .

Разом з тим, в порушення вимог п.5 Порядку №884, рішення по суті звернення позивачки ОСОБА_1 від 21.11.2023 щодо виплати або відмови у виплаті їй грошового забезпечення в/ч НОМЕР_2 не прийнято.

Суд не може підміняти собою суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого належить розгляд відповідної заяви та прийняття вмотивованого рішення, приймаючи рішення замість нього в умовах неповного з`ясування відповідачем обставин, що мають вирішальне значення для правильного прийняття рішення. Тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог у спосіб, визначений позивачкою.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Враховуючи , що заяву ОСОБА_1 про виплату грошового забезпечення, як законного представника неповнолітньої дитини захопленого в полон військовослужбовця ОСОБА_2 , не було розглянуто в/ч НОМЕР_2 та не було прийнято жодного рішення по суті звернення позивачки, колегія суддів дійшла висновку, що належним способом захисту її порушеного права є визнання протиправною бездіяльності в/ч НОМЕР_2 , що полягає у не прийнятті рішення, передбаченого пунктом 5 Порядку №884 за наслідками розгляду її заяви від 21.11.2023 про виплату грошового забезпечення, як законному представнику неповнолітньої дитини захопленого в полон військовослужбовця ОСОБА_2 та зобов`язання в/ч НОМЕР_1 , як правонаступника в/ч НОМЕР_2 , розглянути її заяву від 21.11.2023 , вирішивши питання про нарахування та виплату або не нарахування та невиплату їй грошового забезпечення відповідно до Порядку №884 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Зважаючи на встановлені в ході розгляду фактичні обставини справи та, враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовані спірні відносини, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.01.2025 із прийняттям нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України»(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені всі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно з ч. 2 ст. 317 КАС України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Отже, враховуючи те, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та хибно оцінено фактичні обставини, внаслідок чого зроблено правові висновки, які не можна визнати законними та обґрунтованими, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так, позивачкою було сплачено судовий збір за подання позовної заяви в сумі 1211,20 грн, апеляційної скарги -1452,80 грн, всього - 2664,00 грн.

Зазначені судові витрати на загальну суму 2664,00 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ч. 4 ст. 241, ст.ст.243, 250, 308, 311, 317, 321, 322, 325, 326 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30 січня 2025 року у справі № 520/18975/24 - скасувати.

Ухвалити постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у неприйнятті рішення , передбаченого пунктом 5 Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №884, за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про виплату грошового забезпечення, як законному представнику неповнолітньої дитини захопленого в полон військовослужбовця ОСОБА_2 .

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.11.2023 про виплату грошового забезпечення , як законному представнику неповнолітньої дитини захопленого в полон військовослужбовця ОСОБА_2 , та вирішити питання про нарахування та виплату або не нарахування та невиплату їй грошового забезпечення відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №884, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В іншій частині у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 понесені нею витрати зі сплаті судового збору на загальну суму 2664 (дві тисячі шістсот шістдесят чотири) гривні 00 копійок.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Л.В. Любчич

Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк