Постанова № 141415420 у справі № 120/12970/25 від 10.11.2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року

м. Київ

справа № 120/12970/25

адміністративне провадження № К/990/28326/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Олендера І.Я.,

суддів: Ханової Р.Ф., Гончарової І.А.,

розглянув в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАС АГРО ЗАХІД» на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28.01.2026 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2026 у справі №120/12970/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАС АГРО ЗАХІД» до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАС АГРО ЗАХІД» (далі - позивач, Товариство, ТОВ«ТАС АГРО ЗАХІД») звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.06.2025 № [номер приховано] в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) на суму 7892760,00 грн за неподання (несвоєчасне подання) до контролюючого органу повідомлення за формою 20-ОПП по земельних ділянках у кількості 7738 об`єктів.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки контролюючого органу про порушення Товариством вимог податкового законодавства є безпідставними та не обґрунтованими, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням вимог закону та підлягає скасуванню в зазначеній частині.

Товариство вказує, що є платником податку 4 групи та по кожній земельній ділянці сільськогосподарського призначення щороку подає до контролюючого органу за місцем податкового обліку декларацію платника єдиного податку 4 групи та відомості про наявність земельних ділянок, які є Додатком 1 до цієї декларації. Водночас такі відомості містять дані щодо кожної земельної ділянки, яка використовується у господарській діяльності товариства. Таким чином, на думку позивача, контролюючий орган був повідомлений про земельні ділянки в кількості 7738 як про об`єкти оподаткування через подання вищевказаних декларацій з відповідним додатком протягом періоду, що перевірявся (2018-2024 роки).

Крім того, позивач вважає, що неподання повідомлення за формою 20-ОПП не може мати наслідком відповідальність, передбачену пунктом 117.1 статті 117 Податкового кодексу України, оскільки у діях Товариства відсутній склад податкового правопорушення. Поряд з цим, навіть якщо застосовувати штрафну санкцію на підставі цієї норми, то розмір штрафу, на переконання Товариства мав становити 1020,00 грн в цілому, а не окремо за кожний з неподаних об`єктів оподаткування (кожну земельну ділянку).

Також, на думку позивача, контролюючий орган не дотримався граничних строків застосування штрафних санкцій щодо земельних ділянок з датою початку обліку за Товариством (реєстрації та використання) від 2007 року до 27.08.2018, тобто тих земельних ділянок, по яких відповідно до абз. 3 пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, абз. 11 пункту 52-2, абз. 1 підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України сплив строк давності, який з урахуванням його зупинення на час дії карантину становить шість років і чотири місяці до дати проведення податкової перевірки.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 28.01.2026, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2026, в задоволенні позовних вимог Товариства відмовлено.

4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог Товариства суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивач був зобов`язаний подати повідомлення за формою 20-ОПП, що є складовою облікових даних платника податків, оскільки стосується об`єктів оподаткування та/або об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, щодо яких здійснюється податковий контроль, а тому відповідальність передбачена пунктом 117.1 статті 117 Податкового кодексу України до Товариства застосовано правомірно.

Зазначено, що порушення в частині неподання (несвоєчасного подання) інформації за формою №20-ОПП є триваючим та припиняється лише фактом виконання платником відповідного обов`язку, а саме поданням повідомлення про об`єкт оподаткування. Разом з тим подання повідомлення, не звільняє платника від відповідальності, як помилково вважає позивача, оскільки нормами пунктом 117.1 статті 117 Податкового кодексу України встановлено відповідальність як за неподання, так і за несвоєчасне подання відповідних документів, у тому числі повідомлення форми № 20-ОПП.

Оскільки відповідне правопорушення є триваючим, відлік строків притягнення до відповідальності за його вчинення необхідно обчислювати з моменту виявлення такого порушення, а не його початку. Відтак суди відхилили і доводи позивача щодо порушення граничного строку для застосування штрафних санкцій, передбаченого статтею 102 Податкового кодексу України.

Також суди зауважили, що форма № 20-ОПП є окремим обов`язковим податковим повідомленням, визначеним Податковим кодексом України, яке платник податків зобов`язаний подавати незалежно від подання декларацій або додаткових відомостей. Своєю чергою, подання декларації платника єдиного податку або Додатків до неї не звільняє платника від обов`язку подання повідомлення за формою № 20-ОПП, оскільки декларація та відомості виконують іншу функцію облік та декларування податкової бази, а повідомлення за формою № 20-ОПП слугує офіційним засобом інформування контролюючого органу про наявність окремих об`єктів оподаткування.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Товариство подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28.01.2026, постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2026 та ухвалити нове рішення про задоволення позову Товариства.

6. Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для застосування фінансових (штрафних) санкцій (штрафу) слугували висновки контролюючого органу викладені в акті перевірки від 15.05.2025 № 13468/02-32-07-01/32513287, оформленого за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ТАС АГРО ЗАХІД» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2018 по 31.12.2024, під час якої було виявлено порушення позивачем вимог, зокрема, пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України та пунктів 8.1, 8.2, 8.3, 8.4 розділу VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 (далі - Порядок № 1588), яке полягало у тому, що станом на 31.12.2024 Товариством не подано до контролюючого органу за основним місцем обліку у встановленому порядку повідомлення за формою 20-ОПП по 112 об`єктах, пов`язаних з оподаткуванням або через які провадилась діяльність (по основних засобах, які знаходяться у власності в кількості 23 об`єкта; по отриманих в оренду основних засобах в кількості 89 об`єктів), а також несвоєчасно подано повідомлення за формою 20-ОПП по 8224 об`єктах, пов`язаних з оподаткуванням або через які провадилась діяльність (по земельних ділянках в кількості 7738 об`єктів; по основних засобах, які знаходяться у власності в кількості 441 об`єктів; по отриманих в оренду основних засобах в кількості 45 об`єктів).

Товариством подано заперечення на акт перевірки, які були розглянуті контролюючим органом, висновки акта перевірки залишено без змін, подані заперечення - без задоволення, про що повідомлено платника податків листом від 13.06.2025№ 35013/6/02-32-07-01-14.

В подальшому на підставі акту перевірки з урахуванням розглянутих заперечень відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.06.2025 № [номер приховано] за формою "ПС", яким до ТОВ «ТАС АГРО ЗАХІД» застосовано штрафні (фінансові) санкції відповідно до пункту 117.1 статті 117 Податкового кодексу України у загальному розмірі 8 502 720,00 грн за неподання (несвоєчасне подання) до контролюючого органу повідомлення за формою 20-ОПП по об`єктах, пов`язаних з оподаткуванням або через які провадилась діяльність, в загальній кількості 8336 об`єктів, за період фінансово-господарської діяльності платника податків, при здійсненні якої вчинено ці порушення з 01.07.2018 по 31.12.2024.

Згідно з розрахунком фінансових (штрафних) санкцій до вказаного податкового повідомлення-рішення, розмір штрафу визначено таким чином: 8336 х 1020 грн = 8 502 720 грн. При цьому перелік об`єктів, по яких не подано або несвоєчасно подано повідомлення за формою № 20-ОПП, наведено в додатках 17-22 до акта перевірки.

Зокрема, в Додатку № 17 міститься перелік із 7738 земельних ділянок, які знаходились у користуванні ТОВ «ТАС АГРО ЗАХІД» та по яких було несвоєчасно подано повідомлення про об`єкти оподаткування за період діяльності, що охоплювався перевіркою.

Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що вказаний перелік та кількість об`єктів (земельних ділянок) визначений контролюючим органом правильно і ця обставина є безспірною (визнається позивачем).

Не погодившись із вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив таке в адміністративному порядку. Рішенням ДПС від 28.08.2025 № 25013/6/99-00-06-03-01-06 скаргу залишено без задоволення.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням від 18.06.2025 № [номер приховано] позивач оскаржив його в судовому порядку.

Враховуючи заяву про уточнення позовних вимог податкове повідомлення-рішення від 18.06.2025 № [номер приховано] оскаржується позивачем в частині несвоєчасного подання Товариством у встановленому порядку повідомлення за формою 20-ОПП по земельних ділянках в кількості 7738 об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які проводиться діяльність, за що до позивача застосовано фінансові санкції (штраф), передбачені пунктом 117.1 статті 117 Податкового кодексу України, у загальному розмірі 7 892 760,00 грн, в іншій частині оскаржуване податкове повідомлення - рішення позивач визнав та сплатив відповідну суму штрафних (фінансових) санкцій.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. Підставою касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій контролюючий орган зазначив неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема пунктів 1 та 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що судами першої та апеляційної інстанції при ухваленні рішень застосовано норму статті 117 Податкового кодексу України у взаємозв`язку з пунктом 63.3 статті 63 Податкового кодексу України та Порядком №1588 від 09.12.2011 «Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів» без врахування висновку щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладених постанові Верховного Суду від 18.04.2021 у справі №640/18630/21, а саме те, що положення статті 117 Податкового кодексу України передбачають відповідальність за порушення встановленого порядку взяття на облік (реєстрацію) платника податків у відповідному контролюючому органу та містять вичерпний перелік порушень, які тягнуть за собою накладення штрафу. Тобто, дана стаття передбачає відповідальність за порушення, пов`язані лише зі взяттям на облік платника податків та своєчасною зміною облікових даних платника. Диспозиція статті 117 Податкового кодексу України не передбачає відповідальність за неподання звітів чи повідомлення щодо об`єкта оподаткування.

Позивач вважає, що при ухвалені судових рішень судами першої та апеляційної інстанції надано неналежну правову оцінку тому, що повідомлення за формою №20- ОПП має інформативний та декларативний характер і стосується виключно об`єктів оподаткування або об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням, або тих через які провадиться діяльність. Відтак його неподання не може кваліфікуватися як неподання документів для взяття на облік платника податків, передбачених пунктом 117.1 статті 117 Податкового кодексу України, оскільки повідомлення за формою 20-ОПП не має жодного відношення до змін облікових даних платника податків. Товариство наголошує, що стаття 117 Податкового кодексу України передбачає відповідальність за порушення, пов`язані лише зі взяттям на облік платника податків та своєчасною зміною облікових даних платника, і не стосується повідомлень про об`єкти оподаткування та об`єкти, пов`язані з оподаткуванням.

В обґрунтування підстав касаційного оскарження, які визначені пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач вказує виключно на те, що проаналізувавши судову практику, на яку посилалися суди попередніх інстанцій у цій справі (№824/1298/18-а, № 160/3561/20, № 160/12341/19, № 160/2155/20, № 640/7244/19, № 560/3008/19, № 826/14197/17, № 200/3904/21, № 120/15979/21-а) Товариство вважає, що ця практика не є аналогічною у подібних відносинах, адже постановами у наведених справах Верховний Суд відмовляє у задоволені позовних вимог щодо застосування штрафу за неподання Повідомлення за формою 20-ОПП у різних населених пунктах, орендованих складських приміщень та автомобілів, що використовувались суб`єктами господарювання і про які контролюючий орган не був повідомлений, відповідно. У цій справі, повідомлення за формою 20-ОПП несвоєчасно подано по земельних ділянках, які належать позивачеві на праві власності та/або користування. Крім цього, інформація про ці земельні ділянки була відома контролюючому органу, а тому вищенаведена судова практика не є подібною цій справі.

Звертає увагу на те, що Товариством щороку подаються Податкові декларації платника єдиного податку 4-ї групи з Додатком 1 «Відомості про наявність земельних ділянок», таким чином за охоплений перевіркою період (з 01.07.2018 по 31.12.2024) контролюючий орган мав інформацію про всі земельні ділянки, які перебувають у власності та/або у користуванні позивача (в тому числі і по земельних ділянках, які контролюючим органом наведено в Додатку №17 до Акту перевірки) і мав можливість здійснювати податковий контроль.

Також, позивач вказує, що судами першої та апеляційної інстанції не надано належної оцінки тому, що до моменту виявлення контролюючим органом правопорушення, позивачем подано повідомлення за формою 20-ОПП по всіх земельних ділянках. Матеріали містять докази того, що повідомлення за формою 20-ОПП по 7738 земельних ділянках подано 05 та 06 березня 2025 року, планову перевірку контролюючим органом розпочато 23.03.2025, акт перевірки складено 15.05.2025, тобто, станом на дату початку проведення перевірки та на дату складення акту перевірки (де зафіксовано виявлені порушення (несвоєчасне подання повідомлення за формою 20-ОПП по 7738 земельних ділянках), позивач самостійно подав контролюючому органу повідомлення за формою 20-ОПП по 7738 земельних ділянках, і такі повідомлення, подані до моменту виявлення відповідного правопорушення. Крім того, несвоєчасне подання позивачем повідомлення за формою №20-ОПП не вплинуло на повноту нарахування та сплату єдиного податку за період перевірки (з 01.07.2018 по 31.12.2024), не призвело до нанесення державі таким неподання, збитків.

Вважає, що нарахування відповідачем штрафних санкцій окремо щодо кожної земельної ділянки не відповідає, а ні меті податкового контролю, а ні принципу справедливого балансу між публічним інтересом та правами платника податків. Навіть у випадку, якщо суд дійшов висновку про наявність формального порушення порядку повідомлення про об`єкти оподаткування, застосований контролюючим органом розмір штрафних санкцій за кожною окремою земельною ділянкою суперечить принципу пропорційності та призводить до явно надмірного фінансового тягаря для позивача.

З урахуванням наведеного Товариство вважає, що судами попередніх інстанцій надано неналежну оцінку фактичним обставинам справи та діям позивача, щодо подання повідомлень за формою 20-ОПП по 7738 земельних ділянках, до моменту виявлення порушення контролюючим органом, невірно застосовано норми чинного законодавства, що призвело до ухвалення незаконних та необґрунтованих рішень.

9. Контролюючим органом подано заперечення на касаційну скаргу позивача, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Зазначає, що посилання Товариства на неправильне застосування судами норм матеріального права є безпідставними, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій правильно виходили із системного аналізу положень пункту 63.3 статті 63 та пункту 117.1 статті 117 Податкового кодексу України, дійшовши обґрунтованого висновку, що обов`язок повідомляти контролюючий орган про всі об`єкти оподаткування встановлений безпосередньо Податковим кодексом України, тоді як Порядок №1588, визначає лише механізм реалізації такого обов`язку та форму відповідного повідомлення. Саме тому неподання або несвоєчасне подання повідомлення за формою № 20-ОПП свідчить про невиконання платником податків обов`язку, прямо передбаченого Податковим кодексом України, та утворює склад податкового правопорушення, передбаченого пунктом 117.1 статті 117 Податкового кодексу України.

Безпідставними є також доводи касаційної скарги про те, що повідомлення за формою № 20-ОПП має виключно інформаційний характер, а тому його неподання або несвоєчасне подання не може бути підставою для застосування фінансової відповідальності, передбаченої пунктом 117.1 статті 117 Податкового кодексу України. Дослідивши спірні правовідносини, суди дійшли правильного висновку, що такий обов`язок платника податків встановлений безпосередньо законом.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем не заперечувався факт використання у господарській діяльності 7 738 земельних ділянок, а також факт несвоєчасного подання повідомлень щодо них. Таким чином, сам факт порушення позивачем вимог пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України є встановленим і не є предметом спору у даній справі.

Вказує про помилковість доводів позивача , що всі земельні ділянки, які використовуються ним у господарській діяльності, повинні розглядатися як один об`єкт обліку, а відтак неподання повідомлення за формою № 20-ОПП повинно тягнути застосування лише однієї фінансової санкції незалежно від кількості земельних ділянок. Звернути увагу, що відповідальність, передбачена пунктом 117.1 статті 117 Податкового кодексу України, застосовується за кожний встановлений факт невиконання обов`язку, покладеного законом. У даному випадку контролюючим органом встановлено не одне порушення, а 7738 окремих випадків несвоєчасного повідомлення про відповідні об`єкти оподаткування, кожен із яких стосується окремої земельної ділянки, що має власний кадастровий номер, місце розташування, площу та є самостійним об`єктом обліку.

Отже, суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновку про правомірність визначення розміру штрафних санкцій виходячи з кількості об`єктів, щодо яких позивачем не виконано вимоги пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України, а доводи касаційної скарги не містять жодних правових аргументів, які б спростовували зазначені висновки судів. Більше того, принцип пропорційності не може розглядатися як підстава для невиконання платником податків встановлених законом обов`язків або звільнення його від відповідальності за їх порушення, якщо така відповідальність прямо передбачена законом, застосована компетентним органом у межах його повноважень та підтверджена належними доказами.

ПОЗИЦІЯ СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої і апеляційної інстанцій

10. Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції в судових рішеннях норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд виходить з наступного.

11. За результатами перевірки встановлено порушення позивачем пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України та пунктів 8.1, 8.2, 8.3, 8.4 Порядку № 1588, яке полягало у тому, що станом на 31.12.2024 Товариством не подано до контролюючого органу за основним місцем обліку у встановленому порядку повідомлення за формою 20-ОПП по об`єктах, пов`язаних з оподаткуванням або через які провадилась діяльність, зокрема, по земельних ділянках в кількості 7738 об`єктів.

Під час розгляду справи судами встановлено, що перелік та кількість об`єктів (7738 земельних ділянок), які знаходились у користуванні Товариства та по яких було несвоєчасно подано повідомлення про об`єкти оподаткування за період діяльності, що охоплювався перевіркою, визначений контролюючим органом в акті перевірки правильно і ця обставина є безспірною (визнається позивачем).

При цьому позивач, не заперечуючи вказані обставини, наполягав на тому, що:

- неподання повідомлення за формою 20-ОПП не може мати наслідком відповідальність, передбачену пунктом 117.1 статті 117 Податкового кодексу України, оскільки у діях Товариства відсутній склад податкового правопорушення визначений наведеною статтею. Дана стаття передбачає відповідальність за порушення, пов`язані лише зі взяттям на облік платника податків та своєчасною зміною облікових даних платника. Диспозиція статті 117 Податкового кодексу України не передбачає відповідальність за неподання звітів чи повідомлення щодо об`єкта оподаткування. Крім того, повідомлення за формою №20-ОПП має інформативний, декларативний характер;

- штрафна санкція на підставі пункту 117.1 статті 117 Податкового кодексу України має становити 1020,00 грн в цілому, а не окремо за кожний з неподаних об`єктів оподаткування (кожну земельну ділянку);

- Товариство щороку подає до контролюючого органу за місцем податкового обліку декларацію платника єдиного податку 4 групи та відомості про наявність земельних ділянок, які є Додатком 1 до цієї декларації. Такі відомості містять дані щодо кожної земельної ділянки, яка використовується у господарській діяльності Товариства. Таким чином, на думку позивача, контролюючий орган був повідомлений про земельні ділянки в кількості 7738 як про об`єкти оподаткування через подання вищевказаних декларацій з відповідним додатком протягом періоду, що перевірявся (2018-2024 роки);

- контролюючий орган не дотримався граничних строків застосування штрафних санкцій, визначених статтею 102 Податкового кодексу України, з урахуванням його зупинення на час дії карантину, щодо об`єктів оподаткування з датою їх обліку до 27.08.2018, крім того, строки подання повідомлень за формою № 20-ОПП взагалі не можуть вважатися порушеними у тих випадках, коли право на земельні ділянки виникло у Товариства до набрання чинності Податковим кодексом України та Порядком № 1588, яким визначено строк у 10 днів для подання відповідного повідомлення;

- до моменту виявлення контролюючим органом правопорушення (акт перевірки від 15.05.2025), позивачем 05 та 06 березня 2025 року подано повідомлення за формою 20-ОПП по всіх земельних ділянках, які знаходяться у користуванні товариства та були включені до переліку згідно з Додатком № 17 до акту перевірки.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку.

Загальні положення щодо обліку платників податків визначає стаття 63 Податкового кодексу України. Відповідно до пункту 63.1 цієї статті облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

За правилами, встановленими пунктом 63.3 статті 63 Податкового кодексу України з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, може прийняти рішення про зміну основного та неосновного місця обліку великого платника податків, у тому числі визначити, що облік такого платника податків здійснює територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, який здійснює супроводження великих платників податків, та його структурні підрозділи в разі створення.

Об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу.

Платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.

Заява про взяття на облік платника податків за неосновним місцем обліку подається у відповідний контролюючий орган протягом 10 робочих днів після створення відокремленого підрозділу, реєстрації рухомого чи нерухомого майна чи відкриття об`єкта чи підрозділу, через які провадиться діяльність або які підлягають оподаткуванню.

Отже, обов`язок повідомляти контролюючий орган про об`єкти оподаткування встановлений безпосередньо нормами Податкового кодексу України і є одним із способів податкового контролю щодо об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність.

Відповідно до Податкового кодексу України з метою використання єдиної раціональної методики обліку платників податків і зборів у контролюючих органах був розроблений Порядок №1588.

Абзацом другим пункту 1.4 розділу І Порядку №1588 передбачено, що платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцями обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку.

Згідно з пунктом 8.1 розділу VIII Порядку №1588 платник податків зобов`язаний повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючий орган за основним місцем обліку у порядку, встановленому цим розділом.

Об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (далі - об`єкти оподаткування), є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідними розділами Податкового кодексу України. Відокремлені підрозділи юридичної особи подають інформацію про об`єкти оподаткування, що знаходяться на їх балансі. Юридична особа інформує про всі об`єкти оподаткування крім тих, відомості щодо яких надані до відповідних контролюючих органів відокремленими підрозділами такої юридичної особи (пункт 8.2 розділу VIII Порядку №1588).

Якщо у платника податків відбувається реєстрація, створення чи відкриття об`єкта оподаткування на території адміністративно-територіальної одиниці, де він не перебуває на обліку, то такий платник податків зобов`язаний стати на облік за неосновним місцем обліку у контролюючому органі за місцезнаходженням такого об`єкта у порядку, визначеному розділом VII цього Порядку. (пункт 8.3 розділу VIII Порядку №1588).

Пунктом 8.4 розділу VIII Порядку №1588 передбачено, що повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків. У заяві за формою № 20-ОПП надається інформація про всі об`єкти оподаткування, що є власними, орендованими або переданими в оренду.

У разі зміни відомостей про об`єкт оподаткування, а саме: зміна типу, найменування, місцезнаходження, виду права або стану об`єкта оподаткування, платник податків надає до контролюючого органу за основним місцем обліку повідомлення за формою № 20-ОПП з оновленою інформацією про об`єкт оподаткування, щодо якого відбулися зміни, в такому самому порядку та строки, як і при реєстрації, створенні чи відкритті об`єкта оподаткування (пункт 8.5 розділу VIII Порядку №1588).

Отже, повідомлення за формою №20-ОПП (додаток 10 до Порядку) повинні подавати всі платники податків - як юридичні, так і фізичні особи - підприємці в разі наявності, виникнення, зміни типу об`єкта оподаткування. Основною метою запровадження форми № 20-ОПП є отримання від платників податків інформації про всі наявні в них об`єкти майна, їх місцезнаходження, переміщення та стан, у якому вони фактично перебувають (використовуються, тимчасово не використовуються, не використовуються тощо). Встановлено і конкретні строки на подання форми № 20-ОПП.

Тобто, повідомлення за формою №20-ОПП є складовою облікових даних платника податків, оскільки стосується об`єктів оподаткування та/або об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, щодо яких здійснюється податковий контроль.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 04.04.2023 у справі №120/15979/21-а, від 13.08.2026 у справі № 280/12557/21.

Пунктом 117.1 статті 117 Податкового кодексу України встановлено, що неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 340 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, - 1020 гривень.

Застосовуючи наведені норми права, Верховний Суд у постановах від 21.07.2020 (справа №826/14197/17), від 11.04.2023 (справа №260/2584/21), від 25.09.2025 (справа № 560/17705/24) дійшов висновку, що платник податків зобов`язаний подавати повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою 20-ОПП кожного разу після реєстрації, створення чи відкриття нових об`єктів оподаткування або об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням або через які провадиться діяльність і в разі не виконання відповідного обов`язку до платника податків застосовується відповідальність передбачена пунктом 117.1 статті 117 Податкового кодексу України.

Суд наголошує, що наведені вище постанови Верховного Суду стосуються повідомлень за формою 20-ОПП несвоєчасно поданих саме по земельних ділянках.

Суд першої інстанції у своєму рішенні хоча і навів постанови Верховного Суду у справах №824/1298/18-а, № 160/3561/20, №160/12341/19, № 160/2155/20, № 640/7244/19, № 560/3008/19, № 826/14197/17, № 200/3904/21, № 120/15979/21-а, які стосуються повідомлень за формою 20-ОПП щодо об`єктів оподаткування такі як складські приміщення, автомобілі, проте підхід до застосування норм права є аналогічним до правозастосування щодо земельних ділянок. Відтак колегія суддів не приймає до уваги посилання позивача, що наведена судом першої інстанції практика не є аналогічною (релевантною) до спірних правовідносин.

Отже, практика Верховного Суду щодо застосовування відповідальності за неподання (несвоєчасне) подання повідомлення за формою №20-ОПП на підставі пункту 117.1 статті 117 Податкового кодексу України є сформованою і усталеною, а підстав для відступлення від неї на даний час колегія суддів не вбачає.

Таким чином доводи позивача відносно того, що неподання повідомлення за формою 20-ОПП не може мати наслідком відповідальність, передбачену пунктом 117.1 статті 117 Податкового кодексу України, є помилковим. Суд звертає увагу, що зазначена норма передбачає відповідальність не лише за порушення, пов`язані зі взяттям на облік платника податків, а й не внесенням (несвоєчасним внесенням) інших змін до своїх облікових даних. При цьому як вже зазначалось вище повідомлення за формою №20-ОПП є складовою облікових даних платника податків.

Судами встановлено, що протягом періоду з 01.07.2018 по 31.12.2024 Товариство набуло право користування та фактично використовувало у своїй господарській діяльності 7738 земельних ділянок, які, згідно наведених вище норм права, є об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням або через які провадиться діяльність. Перелік таких земельних ділянок із зазначенням їх площі, місцезнаходження, кадастрового номера, дати виникнення права користування, у тому числі на умовах оренди, а також дати реєстрації відповідного права наведений у Додатку № 17 до акта перевірки № 13468/02-32-07-01/32513287 від 15.05.2025.

Отже, у позивача виник та існував обов`язок подати до контролюючого органу за місцем основного обліку повідомлення за формою 20-ОПП щодо кожної із цих земельних ділянок як об`єктів оподаткування.

Однак, як встановлено судами та фактично визнається і позивачем, таких повідомлень на відповідні об`єкти в кількості 7738 земельних ділянок станом на 31.12.2024 (останній день періоду, що перевірявся) Товариство не подало, а виконало цей свій податковий обов`язок лише 05 та 06 березня 2025 року шляхом подання контролюючого органу декількох десятків укрупнених заяв про об`єкти оподаткування або об`єкти пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою 20-ОПП, включивши до них усі земельні ділянки, що перераховані в Додатку № 17 до акта перевірки.

З урахуванням встановлених у цій справі обставин, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що позивачем в порушення вимог пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України та пунктів 8.1, 8.2, 8.3, 8.4 розділу VIII Порядку № 1588 несвоєчасно подано повідомлення за формою 20-ОПП по земельних ділянках в кількості 7738 об`єктів, відтак у контролюючого органу були підстави для застосування до позивача штрафу відповідно до пункту 117.1 статті 117 Податкового кодексу України у розмірі 1020 грн за несвоєчасне подання повідомлення форми №20-ОПП щодо кожної із 7738 земельних ділянок як об`єктів оподаткування.

Посилання позивача на те, що нарахування штрафних санкцій окремо щодо кожної земельної ділянки є неправомірним та не відповідає меті податкового контролю, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони не знаходять свого нормативного підтвердження, адже кожна із 7738 земельних ділянок, що в спірний період знаходилась у користуванні позивача в розумінні вимог податкового законодавства є окремим об`єктом оподаткування, відповідно, обов`язок щодо подання повідомлення за формою № 20-ОПП виник у позивача щодо кожної з цих земельних ділянок. Тому наслідки невиконання цього обов`язку настають за кожний окремий випадок порушення цього обов`язку.

Щодо передбаченої пунктом 8.4 Порядку № 1588 можливості застосування принципу укрупнення інформації (узагальнюючої інформації про однотипні об`єкти) при поданні заяв за формою № 20-ОПП, то її слід вважати правомірним способом спрощення виконання платником своїх обов`язків у питаннях податкового обліку, а не формою уникнення (пом`якшення) відповідальності за їх невиконання чи неналежне виконання.

Крім того, це питання вже було предметом оцінки Верховним Судом, зокрема постановах від 04.04.2023 у справі № 120/15979/21-а, від 13.08.2026 у справі № 280/12557/21, де Суд дійшов висновку, що встановлені у пункті 8.4 Порядку №1588 правила щодо можливості подання узагальнюючої інформації про однотипні об`єкти в одному повідомленні за формою 20-ОПП не означають, що штрафна санкція розраховується виходячи з кількості не поданих узагальнюючих повідомлень. Право узагальнювати інформацію належить саме платнику податків, а не контролюючому органу під час вирішення питання розміру штрафних санкцій. Оскільки платник податків зобов`язаний подавати повідомлення за формою №20-ОПП про кожний об`єкт оподаткування та/або об`єкт, пов`язаний з оподаткуванням або через який провадиться діяльність, то штрафна санкція розраховується за кожний об`єкт, щодо якого не було подано відповідне повідомлення.

Отже, відповідач діяв правомірно, розрахувавши штрафні санкції у розмірі 1020 грн за несвоєчасне подання позивачем повідомлення форми № 20-ОПП щодо кожної земельної ділянки в кількості 7738 об`єктів.

Позивач також наполягав на закінченні строків застосування штрафних санкцій, визначених статтею 102 Податкового кодексу України, щодо об`єктів оподаткування з датою їх обліку до 27.08.2018, а також на тому, що строки подання повідомлень за формою № 20-ОПП взагалі не можуть вважатися порушеними у тих випадках, коли право на земельні ділянки виникло у Товариства до набрання чинності Податковим кодексом України та Порядком № 1588, яким визначено строк у 10 днів для подання відповідного повідомлення.

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили такі посилання, з огляду на наступне.

Так, основною метою запровадження форми №20-ОПП є отримання від платників податків інформації про всі наявні в них об`єкти майна, їх місцезнаходження, переміщення та стан, у якому вони фактично перебувають (використовуються, тимчасово не використовуються, не використовуються тощо). При цьому до 01 січня 2011 року суб`єкти господарювання не були зобов`язані подавати інформацію про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, до податкових органів, у зв`язку з чим останні не мали повної інформації про наявні до указаної дати об`єкти оподаткування у платників податків.

Водночас із набранням чинності пунктом 63.3 статті 63 Податкового кодексу України у всіх без виключення платників податків виник обов`язок із надання контролюючому органу повідомлення про об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність.

Відповідно до пункту 111.5 статті 111 Податкового кодексу України триваюче правопорушення - безперервне невиконання норм цього Кодексу платником податків, який вчинив певні дії чи допустив бездіяльність і не вчиняв подальших дій для його усунення до моменту виявлення такого правопорушення контролюючим органом.

Згідно з пунктом 113.3 статті 113 Податкового кодексу України у разі вчинення платником податків двох або більше порушень іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) застосовуються за кожне вчинене разове та триваюче порушення окремо.

Отже, порушення в частині неподання (несвоєчасного подання) інформації за формою №20-ОПП є триваючим, відтак, невиконання платником податків такого обов`язку станом на час проведення перевірки (незалежно від періоду виникнення об`єкта) є підставою для притягнення відповідальності згідно з пунктом 117.1 статті 117 Податкового кодексу України. Оскільки відповідне правопорушення є триваючим, відлік строків притягнення до відповідальності за його вчинення необхідно обчислювати з моменту виявлення такого порушення, а не його початку.

Враховуючи те, що вищевказане порушення є триваючим, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи позивача щодо граничних строків передбачених статтею 102 Податкового кодексу України для застосування штрафних санкцій.

При цьому слід зазначити, що в даному випадку не є визначальним первинне виникнення права на такі земельні ділянки, до чи після набрання чинності Податковим кодексом України (01.01.2011) та Порядком № 1588 (06.01.2012), визначальним у спірних правовідносинах є саме факт реєстрації права на такі земельні ділянки у відповідному реєстрі, що зумовлювало виконання приписів пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України та Порядку № 1588.

Позивачем не заперечувався факт наявності у його користуванні земельних ділянок, по яких було несвоєчасно подано повідомлення про об`єкти оподаткування за період діяльності, що охоплювався перевіркою, як не заперечувався і факт реєстрації права на такі земельні ділянки у відповідному реєстрі. Зокрема з Додатків 1 «Відомості про наявність земельних ділянок» до Податкової декларації платника єдиного податку 4 групи, за період 2018-2024 роки, що подавались позивачем до контролюючого органу на наявні в матеріалах справи, позивачем вказується дата та номер державної реєстрації права користування кожною земельною ділянкою.

Також Суд зазначає, що подання повідомлення за формою 20-ОПП по 7738 земельних ділянках до моменту виявлення порушення контролюючим органом, не звільняє платника від відповідальності, як помилково вважає позивач, оскільки пунктом 117.1 статті 117 Податкового кодексу України встановлено відповідальність за неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних. Тобто передбачено відповідальність як за неподання, так і за несвоєчасне подання відповідних документів, у тому числі повідомлення форми № 20-ОПП.

Станом на останній день періоду, що перевірявся, тобто на 31.12.2024, Товариством повідомлення подані не були, однак на час проведення перевірки та складання за її результатами акту перевірки Товариство подало (05 та 06 березня 2025) укрупнені заяви за формою 20-ОПП по усіх вищевказаних земельних ділянках. Відтак Суд вважає правильною кваліфікацію відповідачем об`єктивної сторони вчиненого позивачем правопорушення саме у формі несвоєчасного подання повідомлень.

Доводи позивача, що ним щороку подаються Податкові декларації платника єдиного податку 4-ї групи з Додатком 1 «Відомості про наявність земельних ділянок», таким чином за охоплений перевіркою період (з 01.07.2018 по 31.12.2024), а тому контролюючий орган мав інформацію про всі земельні ділянки, які перебувають у власності та/або у користуванні позивача та мав можливість здійснювати податковий контроль, Суд до уваги не бере, оскільки подання вказаної декларації з Додатком 1 та подання повідомлення № 20-ОПП за своєю метою та підставами виникнення є різними обов`язками платника податків, а виконання будь-якого із цих обов`язків не звільняє від виконання іншого.

Суд зауважує, що форма № 20-ОПП є окремим обов`язковим податковим повідомленням, визначеним Податковим кодексом України, яке платник податків зобов`язаний подавати незалежно від подання податкових декларацій.

Отже, за наведеного вище правового регулювання та встановлених обставин справи, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильних та обґрунтованих висновків про порушення позивачем вимог щодо подання повідомлення за формою №20-ОПП щодо об`єктів оподаткування, об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням або через які провадилась діяльність, а відповідно і про обґрунтованість та правомірність застосування до позивача штрафу на підставі пункту 117.1 статті 117 Податкового кодексу України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

12. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАС АГРО ЗАХІД» на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28.01.2026 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2026 слід залишити без задоволення.

13. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАС АГРО ЗАХІД» залишити без задоволення.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28.01.2026 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2026 у справі № 120/12970/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді І.Я.Олендер Р.Ф. Ханова І.А. Гончарова