Ухвала № 141415788 у справі № 500/5736/25 від 11.11.2026

УХВАЛА

11 листопада 2026 року

м. Київ

справа №500/5736/25

адміністративне провадження № К/990/45526/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.08.2026 у справі №500/5736/25 за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій,

УСТАНОВИВ:

Як встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень, ФОП ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування:

податкового повідомлення-рішення №0[телефон приховано], яким у зв`язку з встановленням порушення пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України збільшено ФОП ОСОБА_1 суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на 520348,31 грн, у тому числі за грошовим зобов`язанням на 434435,79 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на 85912,52 грн;

податкового повідомлення-рішення №0[телефон приховано], яким у зв`язку з встановленням порушення пункту 177.4 статті 177, підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 Інших перехідних положень Податкового кодексу України збільшено ФОП ОСОБА_1 суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на 43794,34 грн, у тому числі за грошовим зобов`язанням 36548,56 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 7245,78 грн;

вимоги про сплату ФОП ОСОБА_1 боргу (недоїмки) №Ф-[телефон приховано] з єдиного внеску в сумі 429873,15 грн;

рішення №[номер приховано] про застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником несвоєчасно нарахованого єдиного внеску в сумі 80562,51 грн.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 18.02.2026 в задоволенні позову відмовлено. Справа розглядалася в порядку загального позовного провадження.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.08.2026 апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задоволено. Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 18.02.2026 у справі №500/5736/25 скасовано та прийнято постанову, якою позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 21.07.2025 №0[телефон приховано], від 25.08.2025 №0[телефон приховано], №0[телефон приховано], вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 25.08.2025 №Ф-[телефон приховано], рішення про застосування штрафних санкцій №01216692405 від 25.08.2025.

До Верховного Суду 07.10.2026 надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Тернопільській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.08.2026 (повне судове рішення складено 07.09.2026) у справі №500/5736/25.

Верховний Суд ухвалою від 15.10.2026 залишив касаційну скаргу без руху, установив скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом належного викладення підстав касаційного оскарження, вимог касаційної скарги, сплати судового збору та надання оригіналу платіжного документа.

На виконання вимог вказаної ухвали відповідач надав уточнену касаційну скаргу та платіжну інструкцію від 20.10.2026 №1938 про сплату судового збору у розмірі 17 193,25 грн.

Вирішуючи питання про можливість відкриття касаційного провадження за поданою скаргою, Верховний Суд виходить з такого.

У касаційній скарзі відповідач вказує на підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, однак, це довід наведено без належного обґрунтування.

Так, у касаційній скарзі відповідач цитує висновок Верховного Суду, відповідно до якого надання платником фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих ним показників податкового обліку. Обов`язок платника зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів. Ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих 8 показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України до їх відсутності (постанови від 31.07.2024 у справі №380/5630/23, від 29.05.2020 у справі №826/27811/15, від 06.08.2019 у справі №160/8441/18, від 31.01.2020 у справі №826/15328/18, від 03.10.2023 у справі №420/534/20).

Також скаржник посилається на постанову від 05.05.2023 у справі №160/15514/20, у якій Верховний Суд зазначив, що чинне податкове законодавство не ставить у залежність право платника податків на витрати та/або податковий кредит від виконання податкового обов`язку іншими платниками постачальниками товарів (послуг), однак, у разі встановлення в судовому процесі обставин, які свідчать, що платник податків був чи міг бути обізнаний щодо протиправної діяльності його контрагента, яка полягає в незаконній мінімізації податкових зобов`язань, зокрема, у створенні штучних підстав для збільшення витрат та/чи податкового кредиту, або у разі коли платник податків діяв без належної обачності чи обережності при виборі контрагента, який не виконує податкового обов`язку, при встановлених обставинах, які спростовують реальність господарських операцій, отримана таким платником податків податкова вигода у вигляді права на витрати та податковий кредит є безпідставною.

Крім того відповідач у касаційній скарзі наводить окремі фрагменти постанови Верховного Суду від 14.04.2026 у справі №240/6750/21.

Водночас, Головне управління ДПС у Тернопільській області не зазначає конкретні норми права, які, на його переконання, неправильно застосував суд апеляційної інстанції внаслідок неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм в подібних правовідносинах. При цьому постанови Верховного Суду, на якій посилається відповідач у касаційній скарзі, більшою мірою стосуються оцінки судами доказів у справах, у яких ухвалено вказані постанови, а відмінний результат вирішення спору зумовлений іншими фактичними обставинами.

Колегія суддів в ухвалі про залишення касаційної скарги без руху зауважила, що доводи відповідача зводяться до викладення фактичних обставин справи, посилань на практику Верховного Суду без доведення подібності правовідносин у справах, цитування норм податкового законодавства, висловлення незгоди з наданою судами попередніх інстанцій правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, переоцінки доказів, що не є належним викладенням підстав касаційного оскарження.

Звертаючись з уточненою касаційною скаргою, яка є ідентичною до попередньо поданої та яка вже отримала оцінку Суду, відповідач знову допускає такі ж неточності, які стали підставою для висновку про невідповідність змісту касаційної скарги вимогам статей 328, 330 КАС України.

Щодо заявленої підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини четвертої статті 328 та пунктом 4 частини другої статті 353 КАС України, відповідач зазначає, що суд апеляційної інстанції встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, оскільки прийняв та дав оцінку документам (зокрема додатковій угоді до договору оренди), які позивач не надав до перевірки, а долучив до матеріалів позовної заяви.

Доводи відповідача в цій частині зводяться фактично до незгоди з оцінкою судом доказів у справі та проханням здійснити їх переоцінку, що знаходиться поза межами касаційного перегляду справи, встановленими статтею 341 КАС України.

Варто зауважити, що Верховний Суд дотримується послідовної позиції, згідно з якою суд не може обмежити право платника податків довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Разом з тим, з огляду на визначені нормами ПК України мету й повноваження контролюючого органу під час проведення податкової перевірки, у разі якщо рішення контролюючого органу вмотивоване саме не наданням платником податків на вимогу контролюючого органу первинних документів, адміністративний суд, виходячи з окреслених процесуальним законом меж судового доказування, повинен перевіряти і враховувати такі обставини й винятки з них при вирішенні спору (зокрема, але не виключно, постанови від 24.02.2020 у справі № 440/4443/18, від 27.04.2022 у справі № 420/13197/20).

Крім того, за сталою та послідовною практикою Верховного Суду, викладеною, зокрема у постановах від 27.04.2022 у справі № 20/13197/20, від 22.06.2022 у справі № 826/13633/17, від 23.03.2023 у справі № 580/9734/21 від 18.04.2024 у справі № 460/16521/23, наслідки, передбачені пунктом 44.6. статті 44 ПК України, стосуються документів, що відповідають сукупно наступним умовам: документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки; на підставі яких платник веде облік доходів, витрат та інших показників; безпосередньо пов`язані із визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань; зберігання яких є законодавчим обов`язком платника податків; вимога щодо надання яких містилася у належно оформленому запиті контролюючого органу.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів констатує, що перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені належним чином передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Згідно положень пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Враховуючи викладене, та у зв`язку з невиконанням вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху, касаційна скарга підлягає поверненню.

Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 169, 328, 330, 332, 355, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.08.2026 у справі №500/5736/25 повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не може бути оскаржена.

Судді І. А. Васильєва

О. О. Шишов

М.М. Яковенко