Постанова № 141422604 у справі № 916/442/26 від 10.11.2026

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року м. Одеса Справа № 916/442/26

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ярош А.І.,

суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.

секретар судового засідання: Кияшко Р.О.

за участю представників учасників справи:

від Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Херсонського обласного управління акціонерного товариства "Ощадбанк": Лепська А.В.,

від Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрний південь": не з`явився

від ОСОБА_1 : не з`явився

від ОСОБА_2 : не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Херсонського обласного управління акціонерного товариства "Ощадбанк"

на рішення Господарського суду Одеської області від 29.07.2026 року, суддя в І інстанції С.П. Желєзна, повний текст якого складено 10.08.2026, в м. Одесі

у справі: №916/442/26

за позовом: Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Херсонського обласного управління акціонерного товариства "Ощадбанк"

до відповідачів:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрний південь";

2. ОСОБА_1 ;

3. ОСОБА_2

про стягнення 2 198 690,76 грн

ВСТАНОВИВ

Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії - Херсонського обласного управління акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрний південь", ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості у загальному розмірі 2 198 690,76 грн, яка складається із:

- заборгованості за тілом кредиту у розмірі 1 838 920,16 грн;

- процентів у розмірі 265 496,59 грн;

- комісії у розмірі 94 274,01 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням ТОВ "Аграрний південь" зобов`язань за кредитним договором №119.10-10/505 від 11.01.2022, виконання зобов`язань за яким було забезпечено договорами поруки.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 29.07.2026 у справі №916/442/26 позовні вимоги Банку задоволено частково; стягнуто солідарно з ТОВ "АГРАРНИЙ ПІВДЕНЬ", ОСОБА_1 та ОСОБА_2

- заборгованість за основним боргом (кредитом) - 1 838 920,16 грн;

- проценти за користування кредитом - 261 358,43 грн;

- комісію - 70 851,09 грн;

- судовий збір по 8 684,52 грн з кожного.

В іншій частині позову відмовлено.

Господарським судом встановлено, що 11.01.2022 між АТ «Державний ощадний банк України» та ТОВ «Аграрний південь» укладено кредитний договір №119.10-10/505, на виконання якого Банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 2 043 244,62 грн, що підтверджується випискою з банківського рахунку. Оскільки строк повернення кредиту сплив 10.01.2025, однак позичальник кошти не повернув, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості. При цьому Банк реалізував право на отримання гарантійного покриття у сумі 204 324,46 грн, у зв`язку з чим залишок заборгованості за тілом кредиту, заявлений до стягнення, становить 1 838 920,16 грн.

Перевіряючи вимоги про стягнення комісії, суд врахував, що за умовами пункту 3.7 кредитного договору позичальник зобов`язаний сплачувати комісію за надання кредиту та за його обслуговування. Водночас строк правомірного користування кредитними коштами закінчився 10.01.2025, а тому Банк мав право нараховувати комісію лише до цієї дати. Оскільки позивач нарахував комісію також за період після закінчення строку кредитування, суд здійснив її перерахунок за період з 31.01.2022 до 10.01.2025 та визначив належну до стягнення суму у розмірі 70 851,09 грн.

Щодо вимог про стягнення процентів суд установив, що Банк нараховував їх у межах строку кредитування, застосовуючи різні процентні ставки протягом 2022- 2023 років. Однак пунктом 3.5 кредитного договору передбачено порядок перегляду базової процентної ставки та обов`язок Банку повідомляти позичальника і поручителів про її зміну у спосіб, визначений пунктом 8.4 договору. Такий обов`язок передбачений і частиною четвертою статті 1056-1 ЦК України, яка зобов`язує кредитодавця письмово повідомити позичальника про зміну ставки, а у разі її збільшення - також поручителів та інших зобов`язаних осіб. Оскільки матеріали справи не містять доказів направлення відповідних повідомлень ТОВ «Аграрний південь», суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування змінених Банком ставок. При цьому окупація Херсонської області не звільняла Банк від установленого законом та договором обов`язку повідомлення. Здійснивши перерахунок процентів за період з 01.04.2022 до 19.02.2023, суд визначив їх загальну суму з урахуванням раніше нарахованих процентів та сплачених позичальником коштів, унаслідок чого до стягнення належить 261 358,43 грн.

Оцінюючи вимоги до поручителів, суд зазначив, що 11.02.2022 між Банком та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 укладено договори поруки №П-1036 та №П-1037, за умовами яких поручителі відповідають перед Банком як солідарні боржники за виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, тому суд дійшов висновку про солідарне стягнення з ТОВ «Аграрний південь» та кожного з поручителів заборгованості за тілом кредиту у сумі 1 838 920,16 грн, процентами у сумі 261 358,43 грн та комісією у сумі 70 851,09 грн. В іншій частині позову суд відмовив.

АТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Херсонського обласного управління АТ "Ощадбанк" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення Господарського суду Одеської області від 29.07.2026 у справі №916/442/26, задовольнити позов у повному обсязі та викласти резолютивну частину рішення в редакції, якою передбачити солідарне стягнення з ТОВ «Аграрний південь», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ «Ощадбанк» заборгованості за кредитним договором у сумі 2 198 690,76 грн, з яких: 1 838 920,16 грн - основний борг, 265 496,59 грн - проценти та 94 274,01 грн - комісія.

В апеляційній скарзі Банк вважає помилковим висновок суду про відсутність підстав для застосування змінених процентних ставок без доказів повідомлення позичальника

Зазначає, що відповідно до підпунктів 3.5.1- 3.5.3 кредитного договору сторони погодили змінювану процентну ставку, яка визначається за формулою: індекс UIRD (3m) плюс маржа у розмірі 7 % річних. На момент укладення договору базова процентна ставка становила 14,41 % річних, а її перегляд здійснювався Банком щоквартально - з 01 до 07 числа першого місяця відповідного кварталу, із застосуванням індексу UIRD (3m) станом на 01 січня, 01 квітня, 01 липня та 01 жовтня. При цьому договором передбачено, що у разі неможливості визначити відповідний індекс застосовується ставка, яка діяла у попередньому кварталі, а максимальний розмір базової процентної ставки обмежений 30 % річних.

На думку апелянта, позичальник, підписавши договір, погодився з формулою, порядком і періодичністю зміни процентної ставки, а також із правом Банку здійснювати її перегляд в односторонньому порядку. Водночас передбачене договором направлення повідомлення про новий розмір ставки є лише способом інформування позичальника та поручителів про результат її розрахунку, а не умовою набрання такою ставкою чинності. Тому відсутність доказів направлення відповідних повідомлень, на переконання Банку, не позбавляє його права нараховувати проценти за ставкою, визначеною відповідно до погодженої сторонами формули.

Апелянт також посилається на те, що позичальник не скористався передбаченим пунктом 8.7 договору правом відмовитися від нього протягом семи календарних днів після укладення, фактично отримав кредитні кошти, а сам договір та його окремі положення недійсними не визнавалися. Крім того, за умовами пункту 5.1.5 договору позичальник підтвердив свою спроможність виконувати взяті на себе зобов`язання, а пунктом 2.5 договорів поруки передбачено відповідальність поручителів за повернення кредиту, сплату процентів і комісійних винагород.

Щодо комісійної винагороди Банк зазначає, що пунктом 3.7 кредитного договору передбачено сплату комісії за надання кредиту в розмірі 0,5 % від максимального ліміту кредитування в день укладення договору та комісії за обслуговування кредиту в розмірі 0,83 % річних від такого ліміту щомісячно. Крім того, пунктом 2.7 додаткового договору передбачено комісію за здійснення операції з управління кредитом, пов`язаної з отриманням гарантії, у розмірі 0,001 % від максимального ліміту кредитування, помноженого на ставку індивідуальної гарантії.

На думку апелянта, зазначені комісії є погодженою сторонами платою Банку за надані послуги, а не заходом цивільно-правової відповідальності за порушення зобов`язання, тому висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 щодо нарахування процентів після закінчення строку кредитування, не можуть бути автоматично застосовані до спірної комісійної винагороди.

Банк наголошує, що умови договору щодо сплати комісії не є нікчемними та не визнавалися недійсними в судовому порядку, а тому відповідно до принципу свободи договору сторони зобов`язані їх виконувати.

З огляду на викладене апелянт вважає безпідставним обмеження судом періоду нарахування комісії датою закінчення строку кредитування - 10.01.2025, а відтак просить стягнути проценти та комісію у заявлених позовом розмірах.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.10.2026 відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою; призначено розгляд справи на 10.11.2026 об 11:30.

В судовому засіданні брав участь представник позивача.

Відповідачі участі не брали, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

Місцезнаходженням ТОВ "Аграрний південь", ОСОБА_1 та ОСОБА_2 згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є Каховський район Херсонської області, тобто на тимчасово окупованій території України. При цьому відомості про включення до Єдиної інформаційної системи соціальної сфери даних про ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як внутрішньо переміщених осіб відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" № 1207-VII від 15.04.2014 якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

На виконання вимог Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" відповідачі були повідомлені про розгляд судом даного спору шляхом публікації на офіційному веб-сайті суду відповідних оголошень.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України, оскільки неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути вказану апеляційну скаргу за відсутності відповідачів за наявними матеріалами справи, яких достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено, 11.01.2022 між АТ "Державний ощадний банк України" (Банк) та ТОВ "Аграрний південь" (Позичальник) було укладено кредитний договір №119.10-10/505, розділ 3 якого визначає основні умови кредитування.

Відповідно до п. 3.1, 3.2 кредитного договору №119.10-10/505 від 11.01.2022 сума та валюта максимального ліміту кредитування становить 2 900 000,00 грн; спосіб надання кредиту та строк кредитування наступні: кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення кредиту не пізніше 10.01.2025.

Згідно з п. 3.5 кредитного договору №119.10-10/505 від 11.01.2022 за користування кредитом Позичальник зобов`язаний забезпечити своєчасну та в належному розмірі сплату процентів за процентною ставкою (далі - базова процентна ставка), яка є змінюваною, розмір якої розраховується та встановлюється на відповідний період кредитування за цим договором із застосуванням формули, вказаної у договорі. На момент укладення договору розмір базової процентної ставки становить 14,41 %. Перегляд базової процентної ставки та зміна її розміру (збільшення чи зменшення, якщо це є наслідком застосування формули, передбаченої пп. 3.5.1. цього договору) здійснюється Банком кожного календарного кварталу в період з 01 по 07 число першого місяця такого календарного кварталу, починаючи з дати укладення цього договору до повного виконання Позичальником зобов`язань за цим договором. Банк інформує Позичальника та/або Поручителя, про розмір базової процентної ставки, розрахований Банком внаслідок здійснення ним у відповідності до умов цього договору перегляду базової процентної ставки. З цією метою Банк протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів, що слідують за датою перегляду процентної ставки, направляє відповідне повідомлення (в порядку, визначеному п. 8.4. цього договору) в якому зазначається встановлений розмір базової процентної ставки, який підлягає застосуванню у відповідному періоді (календарному кварталі).

Умовами п. 3.7 кредитного договору №119.10-10/505 від 11.01.2022 передбачено, що Позичальник сплачує Банку комісійну винагороду за надання кредиту в розмірі 0,5 (нуль цілих п`ять десятих) відсотків від суми максимального ліміту кредитування в день укладення цього договору; комісійну винагороду за обслуговування кредиту в розмірі 0,83 (нуль цілих вісімдесят три сотих) річних від суми максимального ліміту кредитування, щомісячно; сплачується з 10 до 15 числа місяця, наступного за звітним, метод нарахування 30/360.

Відповідно до п. 8.4 кредитного договору №119.10-10/505 від 11.01.2022 сторони за взаємною згодою встановили, що будь-які повідомлення, вимоги, згоди та інший обмін інформацією, що направляються сторонами одна одній, повинні бути здійснені у письмовій формі. Такі повідомлення вважаються направленими належним чином, якщо вони доставлені адресату кур`єром або відправлені цінним листом (із описом вкладення)/рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою, вказаною у статті 9 цього договору (якщо інша адреса не повідомлена однією стороною іншій стороні відповідно до умов цього договору), або отримані однією стороною від іншої сторони особисто під розпис, крім випадків, коли інший спосіб відправлення повідомлень прямо передбачений умовами цього договору. Датою направлення таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділення зв`язку відправника.

11.01.2022 між АТ "Державний ощадний банк України" та ТОВ "Аграрний південь" було укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору №119.10-10/505 від 11.01.2022, відповідно до п. 2.1 якого сторони, приймаючи до уваги юридичний факт ініціювання Позичальником отримання забезпечення за кредитом у вигляді гарантії та з метою належного врегулювання взаємних правовідносин, які виникли у зв`язку з зазначеним юридичним фактом, дійшли згоди доповнити умови кредитного договору.

Згідно з п. 2.6 кредитного договору №119.10-10/505 від 11.01.2022 сторони визначили, що додатково до забезпечення, передбаченого розділом 4 кредитного договору, на період (та у випадку) включення кредиту до портфелю виконання Позичальником зобов`язання за кредитним договором (у тому числі і додатковими договорами до нього) частково, згідно ставки індивідуальної гарантії, забезпечується гарантією. При цьому Банк самостійно визначає ставку індивідуальної гарантії за кредитом та має право самостійно змінювати її розмір в порядку, передбаченому договором про надання гарантії.

11.01.2022 між АТ "Державний ощадний банк України" (Кредитор або Банк) та ОСОБА_1 (Поручитель) було укладено договір поруки №П-1036, згідно з п. п. 2.1, 2.2 якого Поручитель безумовно, безвідклично та безоплатно зобов`язується перед Кредитором відповідати солідарно з Боржником за виконання в повному обсязі зобов`язання, у тому числі того, що виникне у майбутньому відповідно до умов кредитного договору. Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання зобов`язання у тому ж обсязі, що і Боржник, в порядку, визначеному кредитним договором.

Відповідно до п. 10.3 договору поруки №П-1036 від 11.01.2022 дія поруки за цим договором для цілей застосування та в розумінні ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України становить 10 (десять) років з моменту підписання цього договору сторонами та його скріплення печатками сторін (за бажанням).

Під терміном "кредитний договір" сторони згідно з п. 1.1 договору поруки №П-1036 від 11.01.2022 мають на увазі, зокрема кредитний договір №119.10-10/505 від 11.01.2022, укладений між Банком та ТОВ "Аграрний південь", а також усі додаткові договори, угоди, додатки, зміни та доповнення до нього, які чинні на момент укладання цього договору та можуть бути укладені після його (цього договору) укладання.

11.01.2022 між АТ "Державний ощадний банк України" (Кредитор або Банк) та ОСОБА_2 (Поручитель) було укладено договір поруки №П-1037, згідно з п. п. 2.1, 2.2 якого Поручитель безумовно, безвідклично та безоплатно зобов`язується перед Кредитором відповідати солідарно з Боржником за виконання в повному обсязі зобов`язання, у тому числі того, що виникне у майбутньому відповідно до умов кредитного договору. Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання зобов`язання у тому ж обсязі, що і Боржник, в порядку, визначеному кредитним договором.

Відповідно до п. 10.3 договору поруки №П-1037 від 11.01.2022 дія поруки за цим договором для цілей застосування та в розумінні ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України становить 10 (десять) років з моменту підписання цього договору сторонами та його скріплення печатками сторін (за бажанням).

Під терміном "кредитний договір" сторони згідно з п. 1.1 договору поруки №П-1037 від 11.01.2022 мають на увазі, зокрема кредитний договір №119.10-10/505 від 11.01.2022, укладений між Банком та ТОВ "Аграрний південь", а також усі додаткові договори, угоди, додатки, зміни та доповнення до нього, які чинні на момент укладання цього договору та можуть бути укладені після його (цього договору) укладання.

АТ "Державний ощадний банк України" було видано ТОВ "Аграрний південь" кредитні кошти у загальному розмірі 2 043 244,62 грн, що підтверджується випискою по банківському рахунку відповідача за період з 11.01.2022 до 27.01.2026. Кредитні кошти були видані частинами у період з 13.01.2022 до 16.02.2022.

На підтвердження часткового виконання ТОВ "Аграрний південь" зобов`язань за кредитним договором №119.10-10/505 від 11.01.2022 позивачем були надані виписки по банківському рахунку відповідача.

05.12.2023 АТ "Державний ощадний банк України" звернулося до Міністерства фінансів України з вимогою №70/4-01/1472 про сплату коштів за гарантією № 56 від 05.12.2023 за договором про надання гарантії на портфельній основі №13110-05/560 від 03.12.2021. Гарантійний випадок згідно з вимогою настав за проблемним кредитом №119.10-10/505 від 11.01.2022, що стало підставою для звернення Банку з вимогою про виплату гарантії на суму 204 324,46 грн.

04.01.2024 АТ "Державний ощадний банк України" отримало кошти за гарантією №56 від 05.12.2023 за кредитним договором №119.10-10/505 від 11.01.2022, що підтверджується платіжною інструкцією.

Листом № 55/5.5-02/111263/2025 від 28.08.2025 АТ "Державний ощадний банк України" повідомило ТОВ "Аграрний південь" про перехід до держави прав кредитора на суму 204 324,46 грн. При цьому Банк повідомляв про направлення 27.09.2023 на адресу електронної пошти боржника вимогу №119.10-21/1/60ВС від 27.09.2023 про дострокове повернення кредиту, а також наявність у Позичальника заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 2 392 986,07 грн. Вказаний лист був направлений на електронну пошту відповідача, зазначену в кредитному договорі.

Листами від 28.08.2025 АТ "Державний ощадний банк України" було повідомлено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про необхідність виконання зобов`язання, забезпеченого договорами поруки, у зв`язку з невиконанням ТОВ "Аграрний південь" зобов`язань за кредитним договором №119.10-10/505 від 11.01.2022. Крім того, Банк повідомив Поручителів про перехід до держави прав кредитора на суму 204 324,46 грн у зв`язку з виплатою гарантії. Вимоги та повідомлення, адресовані Поручителям, були направлені на електронні адреси останніх, вказані у договорах поруки.

У зв`язку з неналежним виконанням ТОВ "Аграрний південь" зобов`язань за кредитним договором №119.10-10/505 від 11.01.2022, виконання зобов`язань за яким було забезпечено договорами поруки, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 29.07.2026 у справі №916/442/26 позовні вимоги Банку задоволено частково; стягнуто солідарно з ТОВ "АГРАРНИЙ ПІВДЕНЬ", ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за основним боргом (кредитом) - 1 838 920,16 грн; проценти за користування кредитом - 261 358,43 грн; (зменшено на 4 138,16 грн); комісію - 70 851,09 грн; (зменшено на 23 422,92 грн) та судовий збір по 8 684,52 грн з кожного. В іншій частині позову відмовлено.

Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, скаржник не погоджується з рішенням суду в частині зменшення нарахованих останнім процентів за користування кредитом на 4 138,16 грн, а також в частині зменшення судом розміру комісії на 23 422,92 грн.

Суд апеляційної інстанції переглядає зазначене судове рішення лише в межах цих вимог апеляційної скарги.

У зв`язку з чим, в частині задоволення позовних вимог про солідарне стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованості за основним боргом (кредитом) у розмірі 1 838 920,16 грн, процентів за користування кредитом у розмірі 261 358,43 грн та комісії у сумі 70 851,09 грн перегляд рішення Південно-західним апеляційним господарським судом не здійснюється, відповідно до приписів частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, предметом апеляційного перегляду є вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідачів процентів за користування кредитом в розмірі 4 138,16 грн та комісії на суму 23 422,92 грн.

Надаючи правову оцінку обставинам справи суд виходить з наступного.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 (Позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 1 ст. 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Водночас вимогами ч. 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 дійшла висновку, що сторони, уклавши кредитний договір, мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно "користуватися кредитом", натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за "користування кредитом") за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу. Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України. Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за "користування кредитом" поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України. За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено судом першої інстанції, 11.01.2022 між АТ «Державний ощадний банк України» та ТОВ «Аграрний південь» укладено кредитний договір №119.10-10/505, на виконання якого Банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 2 043 244,62 грн.

Оскільки позичальник не повернув кредит у визначений договором строк, а Банк реалізував право на отримання гарантійного покриття у сумі 204 324,46 грн, суд обґрунтовано визначив залишок заборгованості за основним боргом у розмірі 1 838 920,16 грн.

Відповідні обставини апелянтом не спростовуються, а предметом апеляційного оскарження фактично є визначені судом розміри процентів за користування кредитом та комісійної винагороди.

Щодо доводів апелянта про безпідставну відмову судом у стягненні 4 138,16 грн процентів за користування кредитом судова колегія зазначає таке.

Суд установив, що Банк нараховував їх у межах строку кредитування, застосовуючи різні процентні ставки протягом 2022- 2023 років. Однак пунктом 3.5 кредитного договору передбачено порядок перегляду базової процентної ставки та обов`язок Банку повідомляти позичальника і поручителів про її зміну у спосіб, визначений пунктом 8.4 договору. Оскільки матеріали справи не містять доказів направлення відповідних повідомлень ТОВ «Аграрний південь», суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування змінених Банком ставок. Здійснивши перерахунок процентів за період з 01.04.2022 до 19.02.2023, суд визначив їх загальну суму з урахуванням раніше нарахованих процентів та сплачених позичальником коштів, унаслідок чого до стягнення належить 261 358,43 грн.

Судова колегія погоджується з такими висновками суду з огляду на таке.

Так, згідно з пунктом 3.5 кредитного договору сторони погодили змінювану базову процентну ставку, порядок її розрахунку та періодичність перегляду.

Водночас умовами договору передбачено, що Банк інформує позичальника та/або поручителя про розмір базової процентної ставки, визначений за результатами такого перегляду, шляхом направлення відповідного повідомлення у порядку, передбаченому пунктом 8.4 договору.

Вказаним пунктом установлено, що повідомлення, вимоги та інший обмін інформацією між сторонами мають здійснюватися у письмовій формі та вважаються направленими належним чином, зокрема, у разі їх доставки кур`єром, відправлення цінним або рекомендованим листом чи особистого вручення під розпис.

Отже, погодження сторонами формули розрахунку змінюваної процентної ставки та можливості її періодичного перегляду не виключало необхідності дотримання Банком передбаченого договором порядку повідомлення про розмір ставки, яка підлягала застосуванню у відповідному періоді.

Умови кредитного договору містять не лише положення про механізм розрахунку процентної ставки, а й окреме положення щодо інформування позичальника та поручителя про результат такого розрахунку. Ці умови є взаємопов`язаними та підлягають застосуванню у сукупності.

Такий висновок узгоджується і з положеннями частини четвертої статті 1056-1 Цивільного кодексу України, відповідно до якої у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитодавець має право збільшувати та зобов`язаний зменшувати її відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором, а також зобов`язаний письмово повідомити позичальника про зміну процентної ставки, а в разі її збільшення - поручителя та інших зобов`язаних за договором осіб. Зазначена норма визначає обов`язок кредитодавця щодо повідомлення як складову правового регулювання застосування змінюваної процентної ставки, а не як факультативну дію, від якої кредитодавець може відмовитися на власний розсуд.

За таких обставин судова колегія відхиляє довід апелянта про те, що повідомлення позичальника про зміну процентної ставки має виключно інформаційний характер, а його ненаправлення не впливає на право Банку застосовувати ставку, визначену відповідно до погодженої формули, оскільки саме по собі погодження сторонами формули розрахунку ставки не свідчить про те, що позичальник відмовився від передбаченого законом та договором права бути письмово повідомленим про її зміну. Крім того, відповідний обов`язок прямо закріплений у кредитному договорі, укладеному сторонами, а тому Банк як сторона такого договору був зобов`язаний дотримуватися погодженого порядку його виконання.

Як установлено судом першої інстанції, упродовж періоду нарахування процентів Банк застосовував різні процентні ставки: 14,41 % у січні - березні 2022 року, 14,22 % у квітні - червні 2022 року, 15,05 % у липні - вересні 2022 року, 17,95 % у жовтні - грудні 2022 року та 11,96 % у січні - березні 2023 року.

Водночас матеріали справи не містять належних доказів направлення ТОВ «Аграрний південь» повідомлень про зміну базової процентної ставки у порядку, визначеному пунктами 3.5 та 8.4 кредитного договору.

За відсутності таких доказів посилання Банку на погоджений сторонами механізм розрахунку ставки не є достатнім для підтвердження правомірності застосування саме тих її розмірів, які були використані у розрахунку заборгованості.

Апелянт не спростував установленої судом обставини щодо відсутності повідомлень та не навів доказів, які б підтверджували дотримання ним передбаченого договором і законом порядку зміни процентної ставки.

Судова колегія також відхиляє посилання апелянта на окупацію Херсонської області як обставину, що пояснює ненаправлення повідомлень про зміну процентної ставки. Матеріали справи, як установив суд першої інстанції, не містять доказів того, що Банк вживав передбачених договором заходів для направлення повідомлень, що такі заходи були об`єктивно неможливими або що існували інші обставини, які б підтверджували належне виконання чи неможливість виконання відповідного обов`язку.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що за відсутності доказів повідомлення позичальника про зміну процентної ставки немає підстав для стягнення процентів у розмірах, визначених Банком на підставі таких змін. Здійснивши перерахунок процентів за відповідний період, суд визначив суму, яка підлягає стягненню, з урахуванням нарахованих процентів за початковий період та коштів, сплачених позичальником. Доводи апеляційної скарги не містять належного спростування цього розрахунку та не підтверджують неправильності застосованого судом підходу.

Щодо доводів апелянта про неправомірне зменшення комісійної винагороди судова колегія зазначає таке.

Перевіряючи вимоги про стягнення комісії, суд першої інстанції врахував, що за умовами пункту 3.7 кредитного договору позичальник зобов`язаний сплачувати комісію за надання кредиту та за його обслуговування. Водночас строк правомірного користування кредитними коштами закінчився 10.01.2025, а тому Банк мав право нараховувати комісію лише до цієї дати. Оскільки позивач нарахував комісію також за період після закінчення строку кредитування, суд здійснив її перерахунок за період з 31.01.2022 до 10.01.2025 та визначив належну до стягнення суму у розмірі 70 851,09 грн.

Так, відповідно до пункту 3.7 кредитного договору позичальник зобов`язався сплачувати Банку комісійну винагороду за надання кредиту та комісійну винагороду за його обслуговування. При цьому комісія за обслуговування кредиту визначена у розмірі 0,83 % річних від суми максимального ліміту кредитування та підлягає сплаті щомісячно.

Як установив суд першої інстанції, Банк нарахував та заявив до стягнення комісію за період з 31.01.2022 до 31.12.2025, тобто в тому числі за період після закінчення строку кредитування, визначеного договором до 10.01.2025.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що право Банку на нарахування комісії за обслуговування кредиту було обмежене строком правомірного користування кредитними коштами.

Такий висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16, відповідно до якої після спливу строку кредитування позичальник уже не отримує від кредитодавця відповідного блага у вигляді правомірного користування кредитними коштами, а тому не повинен сплачувати за цей період нові проценти за користування кредитом.

Наведені положення застосовуються до права кредитодавця на нарахування комісійної винагороди за обслуговування кредиту протягом строку кредитування.

Зазначений правовий висновок спростовує довід апелянта про те, що комісійна винагорода за обслуговування кредиту за своєю правовою природою є платою за послугу, а не заходом цивільно-правової відповідальності, а тому може нараховуватися незалежно від закінчення строку кредитування, адже умови договору щодо щомісячної сплати комісії за обслуговування кредиту підлягають застосуванню з урахуванням строку кредитування та правової природи відповідного платежу.

З огляду на те, що строк кредитування за договором закінчився 10.01.2025, суд першої інстанції обґрунтовано здійснив перерахунок комісії за період з 31.01.2022 до 10.01.2025 та визначив її розмір у сумі 70 851,09 грн.

Апелянт, наполягаючи на стягненні комісії у повному заявленому розмірі 94 274,01 грн, не спростував установленої судом обставини щодо нарахування частини комісії після закінчення строку кредитування та не навів правового обґрунтування, яке б дозволяло стягнути таку комісію за відповідний період.

При цьому судова колегія зауважує, що обов`язок поручителів відповідати за зобов`язаннями позичальника, передбачений договорами поруки, не змінює обсягу основного зобов`язання та не створює самостійної підстави для стягнення з поручителів платежів, які не підлягають сплаті позичальником. Тому висновки суду першої інстанції щодо розміру процентів та комісії є визначальними і для встановлення обсягу відповідальності поручителів.

У сукупності наведене свідчить, що суд першої інстанції повно встановив обставини, які мають значення для вирішення спору, належним чином дослідив умови кредитного договору, перевірив заявлені до стягнення суми та правильно застосував норми матеріального права.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до іншого тлумачення умов договору та незгоди з проведеним судом перерахунком, однак не містять належних доказів чи правових аргументів, які б спростовували висновки суду.

За таких обставин судова колегія погоджується з висновком Господарського суду Одеської області про наявність підстав для стягнення з ТОВ «Аграрний південь» заборгованості за тілом кредиту у розмірі 1 838 920,16 грн, процентів у розмірі 261 358,43 грн та комісійної винагороди у розмірі 70 851,09 грн, а також про солідарну відповідальність поручителів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в межах установленого судом обсягу основного зобов`язання.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням того, що наведені в апеляційній скарзі порушення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 29.07.2026 у справі №916/442/26.

За таких обставин, апеляційна скарга на рішення задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі залишається без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 253, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Херсонського обласного управління акціонерного товариства "Ощадбанк" на рішення Господарського Одеської області від 29.07.2026 у справі №916/442/26 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 29.07.2026 у справі №916/442/26 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі статтями 286-289 ГПК України.

На виконання вимог Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» здійснити оприлюднення на офіційному вебпорталі судової влади України оголошення про повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрний південь", ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про ухвалення цієї постанови.

Повний текст постанови складено 12.11.2026

Головуючий суддя А.І. Ярош

судді Г.І. Діброва

Н.М. Принцевська