г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
Справа № 213/4482/26
Номер провадження 2-з/213/21/26
У Х В А Л А
Іменем України
12 листопада 2026 року м. Кривий Ріг
Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Хмельової С.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Севостьянова Ірина Григорівна, про забезпечення позову,
У С Т А Н О В И В :
09.11.2026 року на адресу суду через підсистему "Електронний суд" надійшла заява ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Севостьянова Ірина Григорівна, про забезпечення позову, яка була подана одночасно з позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням. Обидві заяви були розподілені на суддю Попова В.В., яким 10.11.2026 постановлені дві ухвали про самовідвід у розгляді позовної зави та заяви про забезпечення позову. Повторним автоматизованим розподілом позовна зава (провадження № 2/213/3261/26) була розподілена на суддю Хмельову С.М., заява про забезпечення позову (провадження № 2-з/213/21/26) була розподілена на суддю Нестеренка О.М.
На підставі розпорядження керівника апарату Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області №51 від 11.11.2026, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями. Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову передано у провадження судді Хмельової С.М.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову вказано, що вона подається одночасно з позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом вселення та зобов`язання передати ключі, стягнення моральної шкоди. Предметом спору у цій цивільній справі є захист прав та законних інтересів позивачки щодо квартири АДРЕСА_1 .
В заяві зазначає, що на підставі договору купівлі-продажу квартири від 23.06.2021, посвідченому нотаріально, 1/ 5 частка вказаної спірної квартири придбана ОСОБА_2 , інша 4/5 частка квартири була придбана сином позивачки - ОСОБА_3 , який ІНФОРМАЦІЯ_1 загинув під час виконання військового обов`язку із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.
ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги після смерті сина, однак оформлення її спадкових прав до цього часу не завершено у зв`язку з наявністю судових спорів з ОСОБА_2 щодо спадкового майна, прав на нього та встановлення юридичних фактів, які можуть вплинути на права спадкоємців.
ОСОБА_4 фактично одноосібно користується всім житловим приміщенням, не передає позивачці ключів та перешкоджає її вселенню і проживанню.
Необхідність забезпечення позову у цій справі заявниця пов`язує з характером тривалого конфлікту щодо спадкового майна загиблого ОСОБА_3 , послідовністю процесуальних дій ОСОБА_2 та існуванням ризику подальшого ускладнення ефективного захисту прав позивачки.
Представник заявниці вказує, що ОСОБА_2 як власниця 1/5 частки спірної квартири має юридичну можливість відчужити зазначену частку квартири іншій особі, зокрема шляхом укладення договору купівлі-продажу, дарування або міни, за відсутності встановлених законом чи судом обмежень, щодо переважного права позивачки, як спадкоємиці, на купівлю частки у праві спільної часткової власності.
Особливе занепокоєння заявниці викликає можливість відчуження зазначеної частки на користь близьких родичів відповідачки, зокрема її матері або бабусі, шляхом укладення договору дарування, оскільки переважне право купівлі частки у праві спільної часткової власності стосується її продажу сторонній особі та не поширюється на дійсні договори дарування.
На думку представника заявника у разі переходу права власності на 1/5 частку до іншої особи виникне необхідність врахування прав та законних інтересів нового співвласника під час вирішення питання користування квартирою. Вказане може спричинити додаткові процесуальні ускладнення, зокрема необхідність вирішення питання про залучення іншої особи до участі у справі або процесуальне правонаступництво. Вказує, що за умов уже існуючого тривалого конфлікту така зміна може створити додаткові труднощі для забезпечення реальної можливості вселення позивачки, її безперешкодного доступу до квартири та подальшого користування житловим приміщенням.
В рамках забезпечення позову просить накласти арешт на належну ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності 1/5 частку квартири АДРЕСА_1 , шляхом встановлення заборони її відчуження до скасування заходів забезпечення позову в установленому законом порядку.
Вказує, що такий захід забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами, оскільки спрямований на запобігання можливому відчуженню зазначеної частки та збереження існуючого складу співвласників квартири до вирішення спору по суті, що сприятиме забезпеченню ефективного судового захисту прав позивачки.
Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Суд може викликати особу, яка подала заяву для надання пояснень.
Суд вважає можливим розглянути заяву без повідомлення учасників справи.
На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши заяву про забезпечення позову та додані до неї матеріали суд приходить до такого висновку.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
При цьому, виходячи з правової природи забезпечення позову, під останнім слід розуміти вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача та спрямованих проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, розтратити його, продати, знецінити або вчинити інші дії, що можуть призвести в майбутньому до певних складнощів при виконанні рішення суду.
Статтею 150 ЦПК України визначені види забезпечення позову, до яких також відносяться: накладення арешту на майно, заборона іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.
Згідно із ч.2 ст. 150 ЦПК України суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Згідно з п.1, п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.
Крім того, відповідно до п.4 зазначеної Постанови, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Законом передбачено, що забезпечення позову можливе лише в разі достатньо обґрунтованого припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам в подальшому у виконанні такого рішення.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
З доданих до заяви матеріалів видно, що між ОСОБА_3 і ОСОБА_2 існує тривалий спір щодо спадкового майна загиблого ОСОБА_3 , до складу якого входить 4/5 часток квартири АДРЕСА_1 .
09 листопада 2026 року ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Севостьянова І.Г. звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні 4/ 5 частками квартири АДРЕСА_1 , шляхом вселення позивачки до вказаної квартири, зобов`язання відповідачки забезпечити безперешкодний доступ позивачки до квартири, передати їй ключі від замків вхідних дверей, припинити здійснювати перешкоди у проживанні й користуванні зазначеним житловим приміщенням; про стягнення моральної шкоди.
Отже предметом спору не є оспорювання права власності ОСОБА_2 на належну їй 1/5 частку квартири та визнання за позивачкою права власності на вказану частку.
Станом на 12.11.20.26 провадження у вказаній справі не відкрито.
У заяві про забезпечення позову стверджується те, що відповідач ОСОБА_2 без її відома та згоди може відчужити належну їй частку квартири, що в подальшу може спричинити додаткові процесуальні ускладення, а також створити додаткові труднощі для забезпечення реальної можливості вселення позивачки, її безперешкодного доступу до спірної квартири та подальшого користування нею.
Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
В силу статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Згідно до ч. 1 та 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього право чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадку, встановлених законом
Згідно ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
У відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Звертаючись із заявою про забезпечення позову, заявником та її представником не наведено ґрунтовних підстав для застосування заходів забезпечення позову, не надано належних та допустимих доказів, які мали б підтвердити, що ОСОБА_2 вживаються заходи, спрямовані на відчуження належної їй частки нерухомого майна, в той же час відсутність зазначених відомостей та обґрунтування підстав для вжиття заходів забезпечення позову, позбавляє суд можливості дійти висновку про наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на частку спірної квартири шляхом заборони її відчуження, може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у справі.
Нерухоме майно, стосовно якого ОСОБА_1 просить забезпечити позов не є безпосередньо предметом спору, а отже мета його фізичного збереження з викладених представником заявника обставин не відповідає позовним вимогам.
Хвилювання заявниці з приводу того, що ОСОБА_2 може відчужити належну їй частку спірної квартири без її відому, не є підставою для накладення арешту на таке майно і обмеження ОСОБА_2 у здійсненні права власності.
Отже, зваживши доводи заяви, дотримуючись принципів здійснення цивільного судочинства, враховуючи те, що в матеріалах справи є докази про належність 1/5 частки спірного нерухомого майна відповідачці, відсутність спору з приводу цього майна, а також враховуючи співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, суд вважає, що заява ОСОБА_1 не обґрунтована та не підлягає задоволенню, оскільки між сторонами не існує спір з приводу вищезазначеної частки нерухомого майна та вищевказані обставини не дають підстави вважати, що існує реальна загроза утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову в частині позовних вимог.
За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову на даній стадії цивільного процесу, що не обмежує ОСОБА_1 в праві звернутись з обґрунтованою заявою про забезпечення позову до суду протягом розгляду цивільної справи, з урахуванням положень ч.2 ст.149 Цивільного процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 149-150, 247, 260, 353 ЦПК України, суддя, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Севостьянова Ірина Григорівна, про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвалу складено та підписано 12 листопада 2026 року.
Суддя С.М. Хмельова