Судові рішення

Ухвала № 141485227 у справі № 127/16752/26 від 13.11.2026

Ухвала від 13.11.2026 у цивільній справі № 127/16752/26 (категорія «Позики, кредиту, банківського вкладу»). Суд: Вінницький апеляційний суд, суддя Береговий О. Ю.

Справа№ 127/16752/26
СудВінницький апеляційний суд
СуддяБереговий О. Ю.
Форма рішенняУхвала
Форма судочинстваЦивільне
КатегоріяПозики, кредиту, банківського вкладу
Дата ухвалення13.11.2026
Надійшло до реєстру14.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141485227

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

Справа № 127/16752/26

Провадження № 22-ц/801/2679/2026

Категорія: 39

Головуючий у суді 1-ї інстанції Воробйов В. В.

Доповідач:Береговий О. Ю.

УХВАЛА

13 листопада 2026 року Справа № 127/16752/26 м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Берегового О.Ю. (суддя - доповідач),

суддів: Ковальчука О.В., Панасюка О.С.,

вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 23 липня 2026 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

До Вінницького апеляційного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 23 липня 2026 року та на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03 серпня 2026 року.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 19 жовтня 2026 року визнано неповажними зазначені ОСОБА_1 підстави для поновлення строку на подання апеляційної скарги на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 23 липня 2026 року та на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03 серпня 2026 року.

Відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про звільнення її від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 23 липня 2026 року та на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03 серпня 2026 року залишено без руху та надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

На адресу апеляційного суду надійшло клопотання ОСОБА_1 в якому просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали суду, яке мотивоване тим, що оскаржуваною ухвалою суду від 23 липня 2026 року їй було відмовлено у прийнятті та об`єднанні зустрічного позову, а заяву повернуто. В резолютивній частині цієї ухвали зазначено, що ухвала оскарженню не підлягає, а тому відповідно до ч.2 ст.353 ЦПК України, заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Вказує, що вона процесуально була позбавлена можливості та права оскаржити ухвалу суду від 23 липня 2026 року самостійно до моменту ухвалення остаточного рішення суду по суті.

Таким чином, вважає, що строк на оскарження ухвали суду від 23 липня 2026 року розпочався виключно після ухвалення рішення суду від 03 серпня 2026 року та фактичного отримання нею їх повних текстів 07 вересня 2026 року.

Вирішуючи питання про поновлення ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження ухвали суду, апеляційний суд вказує на таке.

Як вказано в ч.1 ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

В п.35 рішення у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

В рішенні від 26 квітня 2007 року у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (п.27).

Можливість сторони дізнатись про стан відомого їй судового провадження залежить від волевиявлення самої сторони, тобто має суб`єктивний характер.

Так, у п.41 рішення у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року (заява №3236/03) Європейський суд з прав людини вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення від 07 липня 1989 року у справі «Uniуn Alimentaria Sanders S.A. проти Іспанії»). Зловживання процесуальними правами не допускається.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана ухвала суду постановлена 23 липня 2026 року та відповідно до супровідного листа направлена ОСОБА_1 на її адресу - 23 липня 2026 року.

Згідно даних з ЄДРСР ухвалу суду надіслано судом 24 липня 2026 року та забезпечено надання загального доступу 27 липня 2026 року.

Крім того, твердження апелянта, що фактичне отримання оскаржуваної ухвали - 07 вересня 2026 року, є підставою для поновлення строку, апеляційним судом відхиляються, оскільки при таких обставинах останнім днем подання апеляційної скарги було 22 вересня 2026 року, проте її було подано 28 вересня 2026 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження.

Посилання ОСОБА_1 на те, що вона процесуально була позбавлена можливості та права оскаржити ухвалу суду від 23 липня 2026 року самостійно до моменту ухвалення остаточного рішення суду по суті, апеляційним судом також не приймаються до уваги, з огляду на таке:

Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено. Копія позовної заяви залишається в суді (частина шоста статті 185 ЦПК України).

Відповідно до ст.193 ЦПК України зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред`явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 175 і 177 цього Кодексу. До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу. Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.

У частині першій статті 353 ЦПК України передбачений перелік ухвал суду першої інстанції, які можна оскаржити в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові) (пункт 6 частини першої статті 353 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Об`єднана палата з урахуванням висновків Конституційного Суду України при застосуванні норм процесуального права щодо права на апеляційне оскарження ухвал суду першої інстанції послідовно сформулювала підхід, за яким ухвали підлягають апеляційному оскарженню. В основу підходу покладена ідея неодмінності дотримання конституційного права особи на судовий захист. Суть цього підходу полягає в тому, що:

1) ухвали, вказівка про можливість оскарження яких прямо зазначена в частині першій статті 353 ЦПК України, є самостійними об`єктами апеляційного оскарження;

2) заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду (частина друга статті 353 ЦПК України);

3) ухвали суду, які залежно від їх змісту та стадії процесу не можуть бути оскаржені шляхом включення заперечень до рішення суду, можуть бути оскаржені окремо від рішення, якщо особа, яка подає апеляційну скаргу, не може поновити свої права в інший спосіб, аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 02 лютого 2026 року в справі № 202/18514/13-ц (провадження № 61-6628сво25)).

Ухвала суду, яка не зазначена у переліку ухвал, викладеному в частині першій статті 353 ЦПК України, може бути оскаржена окремо від рішення суду, якщо цього вимагає забезпечення права особи на судовий захист. З урахуванням основних засад судочинства й необхідності забезпечення права на апеляційний перегляд будь-яка ухвала суду першої інстанції підлягає апеляційному оскарженню або самостійно, або разом із рішенням суду по суті спору. Наведене узгоджується з пунктом «d» статті 3 Рекомендації R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо введення в дію та поліпшення функціонування систем і процедур оскарження у цивільних і торговельних справах від 07 лютого 1995 року на забезпечення того, щоб суд апеляційної інстанції розглядав лише вагомі питання, держави мають відтермінувати реалізацію права на оскарження з низки проміжних питань до подання основної скарги у справі. Перелік ухвал, на які апеляційна скарга може бути подана окремо від рішення суду, наведений у частині першій статті 353 ЦПК України (статті 255 ГПК України). Законодавець цілеспрямовано обмежив коло процесуальних питань, результат вирішення яких - ухвали суду - підлягають самостійному апеляційному оскарженню, з огляду на пріоритетність вирішення тих чи інших процесуальних питань. Надання учасникам судового процесу права на апеляційне оскарження всіх ухвал суду першої інстанції окремо від рішення суду незалежно від їх процесуальної суті і значення стало б передумовою для зловживання учасниками справи процесуальними правами та безпідставного затягування розгляду справи, що не відповідало б основним завданням судочинства. Водночас, на переконання Великої Палати Верховного Суду, наведений у частині першій статті 353 ЦПК України (статті 255 ГПК України) перелік судових рішень не є вичерпним: ухвала, зазначена в цій нормі процесуального права, безумовно може бути оскаржена в апеляційному порядку; за відсутності ухвали в зазначеному переліку встановленню та оцінці судом підлягає те, чи перешкоджає ця ухвала подальшому провадженню в справі та/або чи може вона бути оскаржена разом із рішенням суду (тобто чи є в особи, яка подає апеляційну скаргу, можливість поновити свої права в інший спосіб). Тлумачення частини другої статті 352 ЦПК України (статті 254 ГПК України), за яким ухвали підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду лише в разі їх зазначення в переліку, наведеному в частині першій статті 353 ЦПК України (статті 255 ГПК України), є звужувальним; таким, що не враховує випадки, за яких ухвали постановлені вже після ухвалення рішення суду по суті спору або особа з інших причин не має можливості відновити свої права без оскарження ухвали місцевого суду в апеляційному порядку. На користь такого висновку свідчить і той факт, що не всі ухвали суду першої інстанції, щодо яких у процесуальних кодексах є вказівка на можливість їх апеляційного оскарження, зазначені в переліку, викладеному в частині першій статті 353 ЦПК України. Наприклад, відповідно до статті 469 ЦПК України ухвала про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду або про відмову в задоволенні клопотання з цього питання може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені цим Кодексом; відповідно до частини третьої статті 487 цього Кодексу ухвала суду про відмову у видачі виконавчого листа може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку, встановленому для оскарження рішення суду першої інстанції. Однак зазначені ухвали не згадуються в переліку, що міститься у частині першій статті 353 ЦПК України (див. пункти 25-31 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 листопада 2024 року у справі № 757/47946/19-ц (провадження № 14-37цс23)).

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду вже неодноразово звертала увага на те, що тлумачення та застосування положень статті 353 ЦПК України має відбуватися із урахуванням можливості/неможливості поновити свої права особою, яка подає апеляційну скаргу, в інший спосіб, аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду. При цьому будь-яка ухвала суду підлягає перегляду в апеляційному порядку окремо або разом з рішенням суду (див: постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 листопада 2021 року у справі № 2-41/2006 (провадження № 61-12703сво21), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 листопада 2021 року у справі № 520/14132/18 (провадження № 61-13531сво21)).

Наслідком відмови у прийнятті та об`єднанні зустрічного позову є повернення такої заяви позивачу. Пунктом 6 частини першої статті 353 ЦПК України визначено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові). Зважаючи на те, що процесуальним наслідком відмови у прийнятті та об`єднанні зустрічного позову є повернення такої заяви позивачу, яка, у свою чергу, може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до вимог пункту 6 частини першої статті 353 ЦПК України, тому на цю ухвалу може бути подана апеляційна скарга окремо від рішення суду.

Таким чином, твердження ОСОБА_1 про неможливість окремого апеляційного оскарження ухвали про відмову у прийнятті та об`єднанні зустрічного позову, наслідком якої є повернення заяви, є безпідставними, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм процесуального права.

Відповідно до частин 3, 4 статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 ЦПК України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 ЦПК України.

Відповідно до вимог п.4 ч. 1 ст. 358 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом не поважними.

З огляду на наведене, апеляційний суд визнає неповажними підстави для поновлення процесуального строку, зазначені ОСОБА_1 у заяві від 06 листопада 2026 року про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 23 липня 2026 року, а тому у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 23 липня 2026 року слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. 357, ст. 358 ЦПК України, апеляційний суд,

ухвалив:

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 23 липня 2026 року.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її підписання і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду.

Суддя-доповідач О. Ю. Береговий

Судді: О. В. Ковальчук

О. С. Панасюк

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
13.11.2026 Ухвала № 141485225 Вінницький апеляційний суд
19.10.2026 Ухвала № 140713987 Вінницький апеляційний суд
19.10.2026 Ухвала № 140713963 Вінницький апеляційний суд
01.10.2026 Ухвала № 140235388 Вінницький апеляційний суд
01.10.2026 Ухвала № 140235385 Вінницький апеляційний суд
03.08.2026 Рішення № 138739530 Вінницький міський суд Вінницької області
23.07.2026 Ухвала № 138476119 Вінницький міський суд Вінницької області
05.06.2026 Ухвала № 137149430 Вінницький міський суд Вінницької області