Судові рішення

Постанова № 141486863 у справі № 922/2125/26 від 13.11.2026

Постанова від 13.11.2026 у господарській справі № 922/2125/26 (категорія «Поставки товарів, робіт, послуг»). Суд: Східний апеляційний господарський суд, суддя Васильєв Євген Олександрович.

Справа№ 922/2125/26
СудСхідний апеляційний господарський суд
СуддяВасильєв Євген Олександрович
Форма рішенняПостанова
Форма судочинстваГосподарське
КатегоріяПоставки товарів, робіт, послуг
Дата ухвалення13.11.2026
Надійшло до реєстру14.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141486863

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2026 року м. Харків Справа №922/2125/26

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Васильєв Є.О., суддя Істоміна О.А., суддя Стойка О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (вх. № 1931 Х/3 )

на рішення Господарського суду Харківської області від 20.08.2026

(суддя Юрченко В.С., повне судове рішення складено 20.08.2026 ) у справі

за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод засобів індивідуального захисту"

про стягнення 11 055,15 грн пені,

ВСТАНОВИВ:

1. Стисле викладення історії справи

1.1. Державне підприємство Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (далі - ДП "Агенція оборонних закупівель", позивач, апелянт) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод засобів індивідуального захисту" (далі - Товариство, відповідач) про стягнення 11 055,15 грн пені за порушення строку поставки товару за державним контрактом (договором) про закупівлю №551/01-25-РМ від 09.01.2025 (далі - Договір).

1.2. В обґрунтування позову ДП "Агенція оборонних закупівель" як правонаступник Державного підприємства Міністерства оборони України "Державний оператор тилу" (далі - ДП "Державний оператор тилу") послалося на порушення відповідачем строку поставки партії товару в кількості 1 425 одиниць, яку замість 30.05.2025 поставлено 09.06.2025, що відповідно до пункту 8.2 Договору є підставою для нарахування пені в розмірі 0,2 % від ціни товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення.

1.3. Відповідач у відзиві на позовну заяву позовних вимог не визнав, посилаючись на те, що прострочення поставки було незначним (8-9 днів), стосувалося менш як 3 % товару та було зумовлене об`єктивними обставинами (пожежі в Туреччині у постачальника тканини, сертифікат торгово-промислової палати №3200-24-1529). Крім того, відповідач послався на відсутність у позивача збитків, надмірність розміру пені, соціальну значущість підприємства та заперечив проти включення дня поставки до періоду нарахування, навівши власний розрахунок пені на суму 8 844,12 грн. На підставі частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 233 Господарського кодексу України відповідач просив суд зменшити розмір неустойки на 60 % до 4 422,06 грн, у задоволенні решти позовних вимог відмовити, а судові витрати покласти на сторони.

1.4. Рішенням Господарського суду Харківської області від 20.08.2026 у справі №922/2125/26 (суддя Юрченко В.С.) позов задоволено частково: розмір пені зменшено на 50 %, з відповідача на користь позивача стягнуто 5 527,57 грн пені та 2 662,40 грн судового збору; в іншій частині позову в сумі 5 527,57 грн відмовлено.

Суд першої інстанції встановив, що відповідач порушив строк поставки 1 425 одиниць товару, прострочення становить 10 календарних днів (з 31.05.2025 по 09.06.2025 включно), а розрахунок пені на суму 11 055,15 грн є арифметично правильним. Заперечення відповідача щодо безпідставного нарахування пені за день фактичної поставки місцевий господарський суд відхилив з посиланням на пункт 8.2 Договору, за яким пеня нараховується за кожен повний день прострочення, включаючи день виконання порушеного зобов`язання.

Частково задовольняючи клопотання відповідача про зменшення розміру пені (відповідач просив зменшити її на 60 %, до 4 422,06 грн), господарський суд першої інстанції застосував частину третю статті 551 ЦК України та врахував виконання відповідачем зобов`язань за Договором у повному обсязі, відсутність заборгованості, прострочення на незначний строк, відсутність у матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків та настання інших негативних наслідків, господарську діяльність відповідача, причини неналежного виконання зобов`язання і ступінь його вини, а також принцип збалансованості інтересів сторін. Судовий збір суд першої інстанції поклав на відповідача в повному обсязі з огляду на те, що відмова у стягненні частини пені зумовлена її зменшенням.

2. Узагальнені доводи апеляційної скарги та межі апеляційного перегляду справи

2.1. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач 09.09.2026 через підсистему "Електронний суд" звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх. №1931 Х/3), в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Господарського суду Харківської області від 20.08.2026 у справі №922/2125/26 скасувати в частині зменшення розміру пені на 50 % та відмови у стягненні 5 527,57 грн пені, ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову в повному обсязі та стягнути з відповідача 3 993,60 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги. Доводи апеляційної скарги в узагальненому вигляді зводяться до такого:

2.1.1. суд першої інстанції правильно встановив факт порушення відповідачем строку поставки товару, наявність у позивача права на стягнення пені та правильність її розрахунку в сумі 11 055,15 грн, однак безпідставно зменшив пеню до 5 527,57 грн;

2.1.2. суд першої інстанції застосував частину третю статті 551 ЦК України без оцінки підтвердженості та обґрунтованості заявлених відповідачем підстав, хоча згідно з постановою об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 такі підстави підлягають оцінці на предмет доведеності належними та допустимими доказами, а право суду на зменшення неустойки не є необмеженим і не може реалізовуватися лише з огляду на факт заявлення відповідного клопотання. Відповідач не довів надмірності пені, її непропорційності наслідкам порушення та того, що її стягнення становитиме для нього непомірний тягар; посилання на діяльність в умовах воєнного стану та належність до підприємств оборонного комплексу таких обставин не доводять;

2.1.3. подальше виконання відповідачем зобов`язання не є підставою для зменшення пені, оскільки поставка товару в погодженому обсязі була його прямим договірним обов`язком, а належне виконання однієї частини Договору не усуває відповідальності за неналежне виконання іншої;

2.1.4. пославшись на господарську діяльність відповідача, причини неналежного виконання зобов`язання та ступінь його вини, суд першої інстанції не встановив, які саме конкретні обставини за кожним із цих критеріїв доведено відповідачем і чому вони виправдовують зменшення відповідальності вдвічі, чим порушив статті 13, 74, 86 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України);

2.1.5. суд першої інстанції помилково поклав в основу зменшення пені відсутність доказів збитків позивача, ототожнивши відсутність доказів їх розміру з відсутністю самих збитків і фактично поклавши на позивача обов`язок їх доведення, тоді як за частиною першою статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності збитків (постанова Великої Палати Верховного Суду (далі - ВП ВС) від 18.03.2020 у справі №902/417/18; постанова Верховного Суду від 11.06.2026 у справі №916/2663/25);

2.1.6. суд першої інстанції безпідставно визнав прострочення незначним, оцінивши його лише за тривалістю та часткою товару, поставленого з порушенням строку, без урахування характеру Договору, призначення товару та впливу порушення строків на логістичні процеси забезпечення потреб оборони; заявлена пеня становить лише близько 0,05 % ціни Договору, що, на думку апелянта, спростовує її надмірність;

2.1.7. визначаючи баланс інтересів сторін, суд першої інстанції фактично врахував переважно приватний майновий інтерес відповідача і не надав оцінки публічному інтересу держави, на забезпечення якого спрямоване виконання Договору; державні контракти на закупівлю товарів для потреб безпеки і оборони не є звичайними господарськими правовідносинами, а воєнний стан діяв уже на момент укладення Договору, тому відповідач мав оцінити власні виробничі можливості та ризики;

2.1.8. висновок суду першої інстанції не узгоджується з практикою Верховного Суду у спорах щодо відповідальності постачальників за державними контрактами для потреб оборони, викладеною, зокрема, у постановах від 11.06.2026 у справі №916/2663/25, від 29.04.2026 у справі №910/9544/25, від 30.06.2026 у справі №910/12590/24, від 02.07.2026 у справі №910/16300/24.

2.2. Відповідно до частини першої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Водночас згідно з частиною четвертою статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині зменшення розміру пені та відмови у стягненні 5 527,57 грн пені. У частині встановлення факту порушення відповідачем строку поставки, правильності розрахунку пені та відхилення доводів відповідача щодо зазначення у позовній заяві неактуальної адреси його місцезнаходження рішення учасниками справи не оскаржується.

3. Позиція інших учасників справи

3.1. Товариство 25.09.2026 через підсистему "Електронний суд" подало відзив на апеляційну скаргу (вих. №09-25), в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, судові витрати покласти на позивача. Доводи відзиву в узагальненому вигляді зводяться до такого:

3.1.1. Договір виконано в повному обсязі, прострочення було короткостроковим (відповідач вважає - 9 днів), стосувалося лише 1 425 штук товару (менше 3 % обсягу Договору) і мало місце через обставини, на які відповідач не міг вплинути: основна тканина (100 % поліамід 6,6 з поліуретановим покриттям) не виробляється в Україні й імпортується з Туреччини, а постачальник SOTEKS KUMASCILIK KONFEKSIYON SAN. ve TIC. LTD. STI повідомив про неможливість своєчасного постачання тканини через пожежі на території Туреччини, що, за твердженням відповідача, підтверджується сертифікатом Торгово-промислової палати України №3200-24-1529 від 09.08.2024;

3.1.2. діяльність відповідача як стратегічно важливого підприємства ускладнюється нестабільною роботою енергомережі, повітряними тривогами та обстрілами, а наказом відповідача №020101 від 02.02.2024 встановлено заборону праці під час повітряних тривог;

3.1.3. відповідно до пункту 1.2 Договору товар поставлявся не позивачу, а Об`єднаним центрам забезпечення Міністерства оборони України - центральним складам, з яких він протягом року розподіляється між військовими частинами, а тому прострочення не могло завдати позивачу збитків; позивач не надав жодних доказів збитків чи інших негативних наслідків, а його посилання на можливі наслідки та порушення логістичних процесів є припущенням;

3.1.4. пунктом 8.1 Договору загальну відповідальність кожної сторони обмежено прямими документально підтвердженими витратами (збитками), тому за відсутності доказів збитків рішення суду першої інстанції навіть у частині зменшеної пені більш ніж враховує інтереси позивача;

3.1.5. позивач має власну зацікавленість у простроченні постачальників, оскільки стягнуті штрафні санкції не перераховуються до бюджету чи Міністерству оборони України, а залишаються в його розпорядженні як інші операційні доходи (за даними звіту про рух грошових коштів за I квартал 2026 року - 468 565 000,00 грн); позивач є державним комерційним підприємством, однією з цілей діяльності якого є одержання прибутку, а відповідно до наказу Міністерства оборони України №716/нм від 02.12.2023 позивач отримує 0,4 % суми укладених ним державних контрактів;

3.1.6. практика Верховного Суду, на яку посилається апелянт, стосується неподібних правовідносин: постанова у справі №916/2663/25 ухвалена в закритому провадженні та недоступна для ознайомлення, а у справах №910/9544/25, №910/12590/24, №910/16300/24 договори не містили умови, аналогічної пункту 8.1 Договору, і відповідачі не посилалися на обставини непереборної сили. Натомість у постановах Верховного Суду від 26.02.2026 у справі №910/5101/25, від 26.03.2026 у справі №910/6807/25 та від 26.05.2026 у справі №922/3800/25 за участю позивача зменшення пені на 70 %, 85 % та 90 % визнано виправданим. Відповідач також посилається на постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.02.2026 у справі №911/969/24, Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 02.11.2022 у справі №910/14591/21 та рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013.

4. Рух справи в суді апеляційної інстанції

4.1. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.09.2026 визначено такий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Васильєв Є.О., суддя Істоміна О.А., суддя Стойка О.В.

4.2. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.09.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача; розгляд справи в суді апеляційної інстанції призначено здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження (частина десята статті 270, частина тринадцята статті 8 ГПК України). Тією ж ухвалою відповідачу встановлено десятиденний строк на подання відзиву на апеляційну скаргу, а учасникам справи - строк до 28.09.2026 для подання заперечень щодо клопотань процесуального характеру; витребувано матеріали справи у суду першої інстанції; відмовлено в задоволенні клопотання апелянта про участь його представника у судових засіданнях в режимі відеоконференції, оскільки апеляційна скарга не містила обґрунтування необхідності розгляду справи за участю представників та конкретних обставин, задля перевірки яких слід було б призначати судове засідання.

4.3. Відповідач 25.09.2026 через підсистему "Електронний суд" подав відзив на апеляційну скаргу, зміст якого наведено в пункті 3.1 цієї постанови.

5. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

5.1. ДП "Державний оператор тилу" (замовник) і Товариство (постачальник) 09.01.2025 уклали державний контракт (договір) про закупівлю №551/01-25-РМ (а.с. 33-55), за умовами пункту 1.1 якого постачальник зобов`язався поставити замовнику сумку-підсумок розкладну універсальну, вид 6 (далі - товар), найменування, перелік, характеристики та обсяг якого визначені у Специфікації (додаток №1 до Договору), а замовник - прийняти та оплатити товар (номер оголошення про проведення закупівлі в електронній системі закупівель - UA-2024-12-13-018442-a). Отримувачами товару за пунктом 1.2 Договору визначено Об`єднані центри забезпечення Міністерства оборони України, до яких здійснюється постачання товару для задоволення нагальних потреб функціонування держави, забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів країни.

5.2. Постачальник за пунктами 4.1, 4.1.1 Договору зобов`язався здійснити поставку товару у строк, визначений замовником у заявці на поставку, але в будь-якому разі не пізніше строку, визначеного у Специфікації; заявка на поставку подається замовником засобами електронної пошти протягом 10 календарних днів з моменту укладення Договору (пункт 4.3 Договору). Специфікацією передбачено поставку 54 000 одиниць товару за ціною 323,25 грн без ПДВ за одиницю в такі строки: 10 000 та 8 000 одиниць - до 28.03.2025; 10 000 та 8 000 одиниць - до 30.05.2025; 10 000 та 8 000 одиниць - до 29.08.2025.

5.3. Сторони в пункті 8.1 Договору погодили, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань вони несуть відповідальність, передбачену Договором та чинним законодавством України. Загальна відповідальність кожної Сторони за цим Договором буде обмежуватись прямими документально підтвердженими витратами (збитками). Сторони не несуть відповідальність за упущену вигоду, моральну шкоду, шкоду репутації, втрату бізнес можливостей тощо. Пунктом 8.2 Договору встановлено, що у разі порушення строку поставки постачальник сплачує замовнику пеню в розмірі 0,2 % від ціни товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення; пеня нараховується за кожен повний день прострочення виконання зобов`язань, включаючи день виконання порушеного зобов`язання.

5.4. Замовник 10.01.2025 направив постачальнику заявку на поставку №R000861 щодо 18 000 одиниць товару (8 000 і 10 000 одиниць) з кінцевим строком поставки 30.05.2025.

5.5. Сторони 19.05.2025 уклали додаткову угоду №1 до Договору (а.с. 56-58), якою узгодили порядок дій у разі виявлення під час прийняття товару його невідповідності вимогам щодо якості.

5.6. Постачальник 30.05.2025 поставив отримувачу 8 000 одиниць товару на суму 3 103 200,00 грн з ПДВ (акт приймання товару №140) та 8 575 одиниць товару на суму 3 326 242,50 грн з ПДВ (акт приймання товару №142) (а.с. 29).

5.7. Решту товару, замовленого за заявкою №R000861, в кількості 1 425 одиниць на суму 552 757,50 грн з ПДВ постачальник поставив отримувачу 09.06.2025 (акт приймання товару №155 від 09.06.2025) (а.с. 30). Прострочення поставки цієї партії товару становить 10 календарних днів - з 31.05.2025 по 09.06.2025 включно.

5.8. Замовник 13.06.2025 направив постачальнику претензію вих. №2165/4304/06-2025 (а.с. 26-27) про сплату 11 055,15 грн пені, нарахованої відповідно до пункту 8.2 Договору (552 757,50 грн Ч 0,2 % Ч 10 днів). Постачальник пеню в добровільному порядку не сплатив.

5.9. Міністерство оборони України наказами №281 від 02.05.2025 (а.с. 13) та №647 від 30.09.2025 (а.с. 14) здійснило реорганізацію, а наказом №7/нм від 06.01.2026 затвердило передавальний акт (а.с. 18-24), з урахуванням яких ДП "Агенція оборонних закупівель" є правонаступником усіх прав та обов`язків ДП "Державний оператор тилу", у тому числі прав та обов`язків за Договором.

5.10. Суд першої інстанції також встановив, що відповідач виконав зобов`язання з поставки товару за Договором у повному обсязі, заборгованість за Договором відсутня, а в матеріалах справи відсутні докази понесення позивачем збитків та настання інших негативних наслідків унаслідок прострочення поставки.

5.11. У матеріалах справи міститься сертифікат Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати від 09.08.2024 №3200-24-1529 про форс-мажорні обставини, на який посилається відповідач. Цим сертифікатом засвідчено форс-мажорні обставини (пожежі на території Туреччини з 21.06.2024, через які зіпсовано тканину у турецького постачальника SOTEKS KUMASCILIK KONFEKSIYON SAN. VE TIC. LTD STI та унеможливлено своєчасне виконання зовнішньоекономічного договору купівлі-продажу від 08.05.2024 №08-05/24) щодо виконання іншого державного контракту - від 06.06.2024 №252/06-24-РМ, укладеного між Товариством і ДП "Державний оператор тилу" на поставку сумки-підсумку бойової В, вид 5, у кількості 19 000 штук у строк до 31.07.2024. Початком дії форс-мажорних обставин у сертифікаті визначено 26.07.2024; станом на 09.08.2024 вони тривали. Підставою для видачі сертифіката зазначено лист постачальника тканини від 26.07.2024 та повідомлення відповідача замовнику від 29.07.2024 №07-29-02/2024ю.

6. Позиція суду апеляційної інстанції

6.1. Предметом апеляційного перегляду у цій справі є правомірність реалізації судом першої інстанції права на зменшення розміру пені та обґрунтованість визначеного ним розміру такого зменшення. Висновки суду першої інстанції щодо факту порушення відповідачем строку поставки 1 425 одиниць товару, тривалості прострочення (10 календарних днів) та правильності розрахунку пені в сумі 11 055,15 грн апелянт визнає, а відповідач рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржував. Тому доводи відзиву щодо прострочення тривалістю 9 днів, дії обставин непереборної сили та обмеження відповідальності сторін пунктом 8.1 Договору прямими документально підтвердженими збитками в частині, в якій вони спрямовані на звільнення відповідача від відповідальності або на відмову в позові, виходять за межі апеляційного перегляду (частина перша статті 269 ГПК України). Водночас ці доводи оцінюються судом апеляційної інстанції як обставини, на які відповідач посилався в обґрунтування клопотання про зменшення пені.

6.2. Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Водночас порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України). Стаття 612 ЦК України визначає одним із основних видів порушення зобов`язання прострочення боржника. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання чи не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового обов`язку, що узгоджується з нормами статті 610 ЦК України.

Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. На підставі частини третьої статті 551 ЦК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, зокрема й з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру. Висновок щодо застосування норм статті 551 ЦК України неодноразово і послідовно викладався Верховним Судом у низці постанов.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки над розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (зокрема вжиття чи невжиття нею заходів для виконання зобов`язання, негайного добровільного усунення нею порушення та його наслідків), майнового стану сторін.

При цьому у законодавстві не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням усіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний висновок міститься у пункті 67 постанови Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №922/266/20). Зокрема, Верховний Суд зазначає, що визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтею 551 ЦК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначити конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

За наслідками розгляду справи №911/2269/22 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.01.2024 виклала, зокрема, такі висновки:

…розмір неустойки у зобов`язальних правовідносинах, право вимоги щодо якої набуде кредитор, обумовлений умовами для її застосування: характером неустойки (договірний або встановлений законом); підставами для її застосування (зазначення в договорі або в законі обставин, за яких її буде застосовано); складом неустойки (пеня, штраф), відповідно, розміром кожної із цих складових; умовами сплати неустойки внаслідок порушення зобов`язання, зокрема, у разі заподіяння збитків;

у правовідносинах, хоча і подібних між собою (тотожних) або навіть за участі одних і тих самих сторін, за відмінності, зокрема, в умовах договору, хоча б одного із наведених чинників, якими обумовлюється застосування неустойки за порушення зобов`язання, різниця у розмірі неустойки в кожних конкретних правовідносинах закладається вже на етапі формулювання умов виконання зобов`язання та виникнення зобов`язання;

у силу положень статті 3 ЦК України застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора;

зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частини третьої статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки;

у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частини третьої статті 551 ЦК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер;

категорії "значно" та "надмірно", які використовуються в статті 551 ЦК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником;

чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір (пункт 7.14); і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер (пункти 7.25-7.30);

розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду;

сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов`язання з вини кредитора - стаття 616 ЦК України тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду…;

індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Згідно з частиною першою статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання. Неустойка має компенсаційно-стимулюючий характер: до моменту порушення зобов`язання вона стимулює боржника до належної поведінки, а після порушення виконує функцію майнової відповідальності (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі №910/14591/21, на яку послався і суд першої інстанції).

Частиною третьою статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Наведені в цій нормі підстави є самостійними, тож для зменшення неустойки достатньо встановлення хоча б однієї з них (постанова Верховного Суду від 29.05.2023 у справі №904/907/22).

Вирішуючи питання щодо правильності застосування статті 551 ЦК України, суд апеляційної інстанції враховує наведені вище висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 та наголошує, що чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер.

Застосоване в частині третій статті 551 ЦК України словосполучення "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Водночас вирішення цих питань не належить до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи (аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №916/2259/18, від 24.02.2020 у справі №917/686/19, від 26.02.2020 у справі №922/1608/19, від 15.04.2020 у справі №922/1607/19, від 04.10.2021 у справі №922/3436/20, від 10.11.2022 у справі №910/15705/21, від 01.02.2023 у справі №914/3203/21).

Суд вважає за необхідне зазначити, що вирішення питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій є виключною дискрецією суду, який розглядає відповідне питання з урахуванням усіх конкретних обставин справи в їх сукупності та реалізується ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань, дослідження та оцінки доказів за правилами ГПК України.

При цьому суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить до предмета доказування у справах про стягнення неустойки. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення штрафних санкцій, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (статті 86, 236, 238 ГПК України).

Стаття 86 ГПК України передбачає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина п`ята статті 236 ГПК України).

6.3. Оцінюючи доводи апелянта, наведені у підпунктах 2.1.2-2.1.4 цієї постанови, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Частково задовольняючи клопотання відповідача, суд першої інстанції обмежився переліком обставин, які він урахував (виконання зобов`язань за Договором у повному обсязі, відсутність заборгованості, прострочення на незначний строк, відсутність у матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків та настання інших негативних наслідків, господарська діяльність відповідача, причини неналежного виконання зобов`язання і ступінь його вини, збалансованість інтересів сторін). Водночас суд не зазначив, якими доказами підтверджено кожну з цих обставин, у чому полягає винятковість цього випадку і чому саме сукупність названих обставин зумовлює зменшення пені вдвічі. Підстави, заявлені відповідачем для зменшення неустойки, суд першої інстанції на предмет їх підтвердженості та обґрунтованості не оцінив, що не узгоджується з висновками об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними в постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22, та вимогами статей 86, 236, 238 ГПК України.

Суд апеляційної інстанції погоджується з апелянтом у тому, що право суду зменшити неустойку не є необмеженим і не може реалізовуватися лише з огляду на сам факт заявлення боржником відповідного клопотання: підстави для зменшення мають бути підтверджені належними та допустимими доказами, а обов`язок доведення їх наявності відповідно до статті 74 ГПК України покладається на боржника, який заявив про зменшення неустойки.

Виконання відповідачем зобов`язання з поставки в повному обсязі та відсутність заборгованості за Договором не є винятковими обставинами, оскільки належне виконання зобов`язання є обов`язком боржника (статті 525, 526 ЦК України). Поставка простроченої партії товару до направлення позивачем претензії від 13.06.2025 лише припинила порушення, за кожен день якого пунктом 8.2 Договору встановлено відповідальність, і сама по собі не свідчить про наявність підстав для зменшення пені. Урахування цих обставин як підстави для зменшення неустойки фактично нівелює її стимулюючу функцію, адже пеню за пунктом 8.2 Договору встановлено саме на випадок порушення строку поставки, а не відмови від її здійснення.

Посилання суду першої інстанції на прострочення на незначний строк також не ґрунтується на оцінці конкретних обставин справи. Тривалість прострочення (10 календарних днів) і обсяг товару, поставленого з порушенням строку (1 425 одиниць), уже враховані в самому механізмі нарахування пені, яка за пунктом 8.2 Договору обчислюється від ціни саме того товару, строк поставки якого порушено, і лише за дні прострочення. Відтак розмір нарахованої пені (11 055,15 грн) є пропорційним тривалості та обсягу порушення, а незначність прострочення не може повторно враховуватися як підстава для зменшення пені без встановлення інших обставин, які б свідчили про її явну надмірність.

Посилання суду першої інстанції на господарську діяльність відповідача не розкриває, які саме обставини цієї діяльності встановлено, якими доказами їх підтверджено та як вони вплинули на виконання зобов`язання за Договором. Доводи відповідача про стратегічне значення підприємства, нестабільну роботу енергомережі, повітряні тривоги та обстріли, а також про встановлену наказом відповідача від 02.02.2024 №020101 заборону праці під час повітряних тривог (підпункт 3.1.2 цієї постанови) мають загальний характер: відповідач не довів, що саме ці обставини спричинили прострочення поставки 1 425 одиниць товару в період з 31.05.2025 по 09.06.2025. Воєнний стан діяв уже на момент укладення Договору, тож відповідач, приймаючи на себе зобов`язання щодо строків поставки, мав оцінити пов`язані з ним ризики. Доказів того, що стягнення пені в сумі 11 055,15 грн становитиме для відповідача непомірний фінансовий тягар, у матеріалах справи також немає.

6.4. Висновок суду першої інстанції про урахування причин неналежного виконання зобов`язання та ступеня вини відповідача також не підтверджений матеріалами справи. Єдиним доказом, яким відповідач обґрунтовував об`єктивний характер причин прострочення, є сертифікат Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати від 09.08.2024 №3200-24-1529 (пункт 5.11 цієї постанови).

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Зі змісту сертифіката вбачається, що ним засвідчено форс-мажорні обставини щодо виконання іншого державного контракту - від 06.06.2024 №252/06-24-РМ на поставку іншого товару (сумки-підсумку бойової В, вид 5) у строк до 31.07.2024, а не Договору. Описані в сертифікаті події (пожежі на території Туреччини з 21.06.2024 і пов`язане з ними порушення строків постачання тканини за зовнішньоекономічним договором від 08.05.2024 №08-05/24) мали місце більш як за пів року до укладення Договору та майже за рік до настання строку поставки спірної партії товару (30.05.2025), а тривання форс-мажорних обставин засвідчено лише станом на 09.08.2024. Отже, цей сертифікат не містить інформації щодо обставин виконання Договору і не підтверджує причинного зв`язку між зазначеними подіями та простроченням поставки 1 425 одиниць товару в період з 31.05.2025 по 09.06.2025, а тому є неналежним доказом у розумінні статті 76 ГПК України.

Суд апеляційної інстанції також враховує усталену позицію Верховного Суду, за якою форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, а сторона, яка на них посилається, повинна довести, що ці обставини були форс-мажорними саме для конкретного випадку виконання зобов`язання; сертифікат торгово-промислової палати не є беззаперечним доказом існування форс-мажорних обставин і підлягає оцінці разом з іншими доказами (постанови Верховного Суду від 16.07.2019 у справі №917/1053/18, від 09.11.2021 у справі №913/20/21, від 25.11.2021 у справі №905/55/21).

Суд першої інстанції не послався на будь-які інші докази, які б підтверджували, що прострочення поставки зумовлене об`єктивними, незалежними від відповідача причинами, або свідчили б про вжиття відповідачем заходів для своєчасного виконання зобов`язання; не наведено таких доказів і у відзиві на апеляційну скаргу. За таких обставин висновок суду першої інстанції про урахування причин неналежного виконання зобов`язання і ступеня вини відповідача як підстав для зменшення пені ґрунтується на обставинах, які не доведені.

6.5. Щодо доводів апелянта про неправильний розподіл тягаря доказування збитків (підпункт 2.1.5 цієї постанови) суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до частини першої статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 підтвердила спрощений порядок захисту кредитора, за якого він не мусить доводити розмір майнових втрат.

Співвідношення розміру неустойки та збитків є критерієм, передбаченим частиною третьою статті 551 ЦК України, однак обов`язок довести, що розмір неустойки значно перевищує розмір збитків кредитора, покладається на боржника, який заявляє про її зменшення (стаття 74 ГПК України). Відсутність у матеріалах справи доказів збитків кредитора не тотожна встановленню факту їх відсутності і сама по собі не свідчить про значне перевищення неустойкою розміру збитків. Тому, пославшись на відсутність у матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків та настання інших негативних наслідків як на підставу для зменшення пені, суд першої інстанції фактично поклав на кредитора наслідки недоведення обставин, які за правилами розподілу тягаря доказування мав довести боржник, та не врахував, що за частиною першою статті 550 ЦК України право на неустойку не залежить від наявності збитків.

Посилання відповідача на те, що товар поставлявся не позивачу, а Об`єднаним центрам забезпечення Міністерства оборони України, з яких він розподіляється між військовими частинами протягом року (підпункт 3.1.3 цієї постанови), наведеного не спростовує, оскільки строк поставки визначено Договором, а пеню пунктом 8.2 Договору встановлено саме за порушення цього строку, незалежно від подальшого розподілу товару.

6.6. Суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими й доводи апелянта щодо неврахування судом першої інстанції характеру Договору та публічного інтересу (підпункти 2.1.6, 2.1.7 цієї постанови). Договір укладено для забезпечення потреб оборони держави в умовах воєнного стану, а своєчасність поставки за ним має значення для належного забезпечення сил оборони. Особливий характер таких правовідносин не виключає можливості зменшення неустойки, оскільки стаття 551 ЦК України не містить винятків для договорів певної категорії, однак має враховуватися судом під час визначення того, чи є випадок винятковим, і під час встановлення балансу інтересів сторін. Суд першої інстанції, пославшись на принцип збалансованості інтересів сторін, не навів, які саме інтереси кредитора він урахував, і не оцінив публічного інтересу у своєчасному виконанні державних контрактів для потреб оборони.

Суд апеляційної інстанції також враховує, що нарахована пеня в сумі 11 055,15 грн становить 2 % вартості товару, поставленого з порушенням строку (552 757,50 грн), і близько 0,05 % загальної вартості товару, що підлягав поставці за Договором (54 000 одиниць за ціною 323,25 грн без ПДВ за одиницю). Такий розмір неустойки, погоджений сторонами під час укладення Договору, не свідчить про її явну надмірність чи непропорційність наслідкам порушення і не може призвести до збагачення кредитора за рахунок боржника.

6.7. Щодо доводів апелянта про неврахування судом першої інстанції практики Верховного Суду (підпункт 2.1.8 цієї постанови) суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, у подібних правовідносинах. Подібність правовідносин визначається за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями з урахуванням обставин кожної конкретної справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19).

Щодо висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 29.04.2026 у справі №910/9544/25, то вони не є релевантними до спірних правовідносин. У межах зазначеної справи судами було встановлено, що укладаючи Контракт, відповідач не мав у своєму розпорядженні товар, який був зобов`язаний поставити, а також не здійснював виробництво цього товару; відповідач фактично виступив в ролі посередника, який повинен здійснити організаційні дії щодо придбання товару у третіх осіб та поставки цього товару позивачу. При цьому суди врахували відсутність намірів у відповідача щодо виконання поставки товару; про це свідчить, зокрема, звернення ТОВ "Віенерджі" з листом до ДП "АОЗ" про наміри розірвання Контракту. Натомість у цій справі таких обставин не встановлено.

Водночас висновок суду апеляційної інстанції у цій справі ґрунтується не на подібності обставин зазначених справ, а на тому, що суд першої інстанції не встановив і не обґрунтував наявності доведених обставин, які мають істотне значення для зменшення неустойки (пункти 6.3-6.6 цієї постанови). З цих самих підстав не можуть бути взяті до уваги посилання відповідача на постанови Верховного Суду від 26.02.2026 у справі №910/5101/25, від 26.03.2026 у справі №910/6807/25 та від 26.05.2026 у справі №922/3800/25, у яких зменшення пені на 70 %, 85 % та 90 % визнано виправданим: розмір, до якого суд зменшує неустойку, має індивідуально-оціночний характер і зумовлюється встановленими у конкретній справі обставинами, а відповідач не навів, які саме обставини, встановлені в цих справах, є подібними до обставин цієї справи та підтверджені в ній доказами. Інші наведені відповідачем постанови Верховного Суду та рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 зазначених висновків не спростовують, оскільки не звільняють боржника від обов`язку довести наявність обставин, які мають істотне значення для зменшення неустойки.

6.8. Доводи відповідача про обмеження загальної відповідальності сторін пунктом 8.1 Договору прямими документально підтвердженими витратами (збитками) (підпункт 3.1.4 цієї постанови) суд апеляційної інстанції відхиляє. Пунктом 8.2 Договору сторони окремо передбачили відповідальність постачальника за порушення строку поставки у вигляді пені, розмір і порядок нарахування якої не пов`язані з наявністю чи розміром збитків. Тлумачення пункту 8.1 Договору як такого, що обмежує розмір пені розміром доведених збитків, позбавило б змісту пункт 8.2 Договору, що не узгоджується з правилами тлумачення умов договору (частина третя статті 213, стаття 637 ЦК України).

Не є підставою для зменшення пені й доводи відповідача про зацікавленість позивача у простроченні постачальників через те, що стягнуті штрафні санкції залишаються в його розпорядженні (підпункт 3.1.5 цієї постанови). Наведений у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 критерій недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником стосується поведінки кредитора в конкретних правовідносинах. Порядок обліку та використання позивачем коштів, отриманих від стягнення штрафних санкцій, про таку заінтересованість не свідчить, а обставин, які б свідчили, що позивач своїми діями чи бездіяльністю сприяв простроченню поставки або збільшенню розміру неустойки, не встановлено.

6.9. З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції, зменшуючи розмір пені на 50 %, не навів належних мотивів такого зменшення, не оцінив підстави, заявлені відповідачем для зменшення неустойки, на предмет їх підтвердженості належними та допустимими доказами та поклав в основу свого висновку обставини, які не є винятковими або не доведені. Відповідач не довів наявності обставин, які мають істотне значення в розумінні частини третьої статті 551 ЦК України, тож підстав для зменшення пені немає, і з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в повному обсязі - 11 055,15 грн, тобто, крім стягнутих судом першої інстанції 5 527,57 грн, додатково 5 527,57 грн.

Згідно з висновками Європейського суду з прав людини [зокрема, у справах "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04, пункт 58), "Проніна проти України" (заява №63566/00, пункт 23)] у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Суд апеляційної інстанції надав оцінку ключовим доводам апеляційної скарги та відзиву на неї, які мають значення для вирішення питання про правомірність зменшення пені.

7. Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

7.1. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно з частиною першою статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

7.2. За результатами апеляційного перегляду рішення Господарського суду Харківської області від 20.08.2026 у справі №922/2125/26 доводи апеляційної скарги ДП "Агенція оборонних закупівель" щодо невмотивованості зменшення пені знайшли своє підтвердження. Суд першої інстанції визнав встановленими обставини, які не доведені, дійшов висновків, що не відповідають обставинам справи, неправильно застосував частину третю статті 551 ЦК України та порушив вимоги статей 86, 236 ГПК України, що відповідно до пунктів 2-4 частини першої статті 277 ГПК України є підставою для скасування рішення в оскаржуваній частині.

7.3. З огляду на викладене Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення Господарського суду Харківської області від 20.08.2026 у справі №922/2125/26 в частині відмови у стягненні 5 527,57 грн пені та ухвалення в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог.

8. Щодо судових витрат

8.1. Відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки судовий збір за подання позовної заяви в сумі 2 662,40 грн суд першої інстанції поклав на відповідача в повному обсязі, підстав для нового розподілу цих судових витрат немає.

8.2. Судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 3 993,60 грн у зв`язку з її задоволенням відповідно до статті 129 ГПК України покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 269, 270, пунктом 2 частини першої статті 275, статтями 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" на рішення Господарського суду Харківської області від 20.08.2026 у справі №922/2125/26 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Харківської області від 20.08.2026 у справі №922/2125/26 скасувати в частині відмови у стягненні 5 527,57 грн пені та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод засобів індивідуального захисту" на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" 5 527,57 грн пені та 3 993,60 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

4. В іншій частині рішення Господарського суду Харківської області від 20.08.2026 у справі №922/2125/26 залишити без змін.

5. Доручити Господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повної постанови в порядку та у випадках, що передбачені статтями 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повну постанову складено 13.11.2026.

Головуючий суддя Є.О. Васильєв

Суддя О.А. Істоміна

Суддя О.В. Стойка

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
14.09.2026 Ухвала № 139701216 Східний апеляційний господарський суд
20.08.2026 Рішення № 139112369 Господарський суд Харківської області
22.07.2026 Ухвала № 138445860 Господарський суд Харківської області
13.07.2026 Ухвала № 138186055 Господарський суд Харківської області
18.06.2026 Ухвала № 137498315 Господарський суд Харківської області