УХВАЛА
17 червня 2026 року
м. Київ
cправа № 903/806/21 (903/24/26)
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Жукова С.В.
розглянувши матеріали касаційної скарги Дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.05.2026
у справі № 903/806/21 (903/24/26)
за позовом Дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"
до 1)Головного управління Державної податкової служби України у Волинській області, 2) Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - розпорядник майна боржника Мучінський Ігор Дмитрович, Акціонерне товариство "Державна акціонерна компанія автомобільні дороги України"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство Акціонерний Банк "Укргазбанк",
про заборону вчиняти дії та стягнення коштів
у межах справи №903/806/21
за заявами Дочірнього підприємства "Чернівецький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", Товариства з обмеженою відповідальністю "Статусінвестгруп"
до Дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"
про банкрутство,-
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Волинської області від 29.01.2026 позов задоволено частково. Заборонено Головному управлінню Державної податкової служби у Волинській області та Управлінню Державної казначейської служби у Волинській області накладати на рахунки Дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" будь-які обмеження щодо розпорядження належним боржнику Дочірньому підприємству "Волинський облавтодор" акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" майном, у тому числі - списання коштів Дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", які знаходяться у банківських установах та зареєстровані за Дочірнім підприємством "Волинський облавтодор" акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та його філіями, а саме: Дочірнє підприємство "Волинський облавтодор" акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", код ЄДРПОУ: 32035139: 1) Номер розрахункового рахунку НОМЕР_1 , відкритий в ПАТ АБ "Укргазбанк" (МФО 320478; ЄДРПОУ 23697280). Філія "Луцька ДЕД" Дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України": 1) Номер розрахункового рахунку НОМЕР_2 у АТ "Перший український міжнародний банк", Код ЄДРПОУ 32035139, Св.02814025, МФО 334851. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"( код ЄДРПОУ: 32035139) 191 082, 88 грн списаних коштів. У позові до Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області відмовлено.
Не погоджуючись із оскаржуваним судовим рішенням, ГУ ДПС у Волинській області звернулося до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на оскаржуване судове рішення та просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в даній частині нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.05.2026 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Господарського суду Волинської області від 29.01.2026 у справі №903/806/21 (903/24/26) задоволено. Скасовано рішення Господарського суду Волинської області від 29.01.2026 у справі №903/806/21 (903/24/26) та ухвалено нове, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.
До Верховного Суду від Дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" надійшла касаційна скарга, у якій скаржник просить Суд скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.05.2026 у справі №903/806/21 (903/24/26), а рішення Господарського суду Волинської області від 29.01.2026 у справі №903/806/21 (903/24/26) залишити в силі.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №903/806/21 (903/24/26) визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.06.2026.
За результатами розгляду матеріалів цієї скарги Касаційний господарський суд дійшов висновку про залишення її без руху, з огляду на таке.
Статтею 290 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги до форми і змісту касаційної скарги.
Відповідно пункту 2 частини 4 статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
Відповідно статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Ставка судового збору, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) становила 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та ставка судового збору, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви немайнового характеру в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) становила 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункти 3, 4 пункту 2-1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір").
Згідно пп. 9 п.2-1 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до господарського суду касаційної скарги на рішення суду в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) судовий збір становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми.
Якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум) (частина 4 статті 6 Закону України «Про судовий збір»).
Відповідно до ч.3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
У той же час 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2026 року становить 3328 грн.
Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, скаржник оскаржує судове рішення в частині заборони накладати на рахунки будь-які обмеження щодо розпорядження належним боржнику майном (немайнова вимога) та стягнення 191 082, 88 грн (майнова вимога).
З урахуванням наведених вище приписів Закону України «Про судовий збір», розмір судового збору за оскарження постанови становить 10 649,60 грн (3 328,00 грн (одна немайнова вимога) + (3328,00 грн (майнова вимога)) * 200% * 0,8 ).
Однак, до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Також, відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмо-тивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, перед-бачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу).
У цьому випадку необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і в чому полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абзац 3 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу). Cкаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.
Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає непогодження із ним.
Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України необхідно зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.
При цьому, необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або порушення норм процесуального права, яке допустили суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях.
Скаржник посилається, зокрема, на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України як на підставу касаційного оскарження та зазначає апеляційним судом не взято до уваги та не застосовано висновків Верховного Суду, в яких зазначено, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника (висновок, викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 918/420/16, постановах Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 у справі № 911/2043/20, від 23.09.2021 у справі №904/4455/19).
Проте скаржник не вказує чітко норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом і в чому полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці.
З огляду на викладене, у касаційній скарзі відсутні обґрунтовані підстави касаційного оскарження, передбачені частиною другою статті 287 цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 292 ГПК України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Відповідно частини 2 статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Таким чином, Скаржникам необхідно усунути недоліки касаційної скарги, а саме:
- надати суду оригінал документа про сплату судового збору на суму 10 649,60 грн;
-- обґрунтувати належним чином підстави касаційного оскарження, викладені у пункті 5 частини другої статті 290 ГПК України, на яких подається касаційна скарга.
З огляду на викладене, касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, тому підлягає залишенню без руху на підставі частини 2 статті 292 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 174, 234, 235, 288, 290, 291 292 Господарського процесуального кодексу України, статті 4 Закону України "Про судовий збір", Суд, -
УХВАЛИВ:
1. Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.05.2026 у справі №903/806/21 (903/24/26) залишити без руху.
2. Надати Дочірньому підприємству "Волинський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків, який становить 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
3. Публічному акціонерному товариству "Українська інноваційна компанія" усунути недоліки, встановлені в цій ухвалі у такий спосіб:
- надати суду оригінал документа про сплату судового збору на суму 10 649,60 грн;
-- обґрунтувати належним чином підстави касаційного оскарження, викладені у пункті 5 частини другої статті 290 ГПК України, на яких подається касаційна скарга.
4. Роз`яснити Дочірньому підприємству "Волинський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач С.В. Жуков