ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня [телефон приховано], тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_______________________________________________________________________
УХВАЛА
"17" червня 2026 р. м. Харків Справа № 5023/702/11 (922/1696/26)
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Кононової О.В.
розглянувши заяву керуючого реалізацією Фізичної особи - підприємця Мартиненко О.Є. арбітражного керуючого Караченцева Ю.Л. (вх. №14048 від 10.06.2026) про забезпечення позову (в межах справи про банкрутство)
за позовом Фізичної особи-підприємця Мартиненко Ольги Євгеніївни
до ОСОБА_1
про стягнення коштів, що подана в межах справи № 5023/702/11 про неплатоспроможність ФОП Мартиненко О.Є.
ВСТАНОВИВ:
Постановою Господарського суду Харківської області від 02.03.2011 у справі № 5023/702/11 фізичну особу-підприємця Мартиненко Ольгу Євгеніївну (РНОКПП: НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.07.2014 у справі № 5023/702/11 ліквідатором ФОП Мартиненко О.Є. (ІПН: НОМЕР_1 ) призначено арбітражного керуючого Караченцева Юрія Леонідовича (Свідоцтво № 361, видане 26.02.2013 Міністерством юстиції України).
15.05.2026 до канцелярії суду надійшла позовна заява (вх. № 1696/26) арбітражного керуючого Караченцева Ю.Л. в інтересах ФОП Мартиненко О.Є. до Лякіної Юлії Сергіївни, в якій він просить суд стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь фізичної особи-підприємця Мартиненко Ольги Євгеніївни (РНОКПП: НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) в особі арбітражного керуючого Караченцева Юрія Леонідовича ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_3 , свідоцтво № 361 від 26.02.2013) кошти в розмірі 400 000,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь фізичної особи-підприємця Мартиненко Ольги Євгеніївни (РНОКПП: НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) в особі арбітражного керуючого Караченцева Юрія Леонідовича ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_3 , свідоцтво № 361 від 26.02.2013) інфляційне збільшення в розмірі 1 646 937,00 грн.
Стягнути з Відповідача на користь Позивача понесені ним та документально підтвердженні судові витрати.
Ухвалою від 08.06.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі.
Ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Встановив відповідачу, відповідно до ст.251 Господарського процесуального кодексу України, строк 15 календарних днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов.
Встановив позивачу, відповідно до ст.251 Господарського процесуального кодексу України, строк на подання до суду відповіді на відзив - 5 календарних днів з дня його отримання.
Встановив відповідачу, відповідно до ст.251 Господарського процесуального кодексу України, встановити строк на подання до суду заперечень на відповідь позивача на відзив - 5 календарних днів з дня її отримання.
10.06.2026 до суду від керуючого реалізацією ФОП Мартиненко О.Є. арбітражного керуючого Караченцева Ю.Л. надійшла заява (вх. №14048) про забезпечення позову, в якій він просить суд накласти арешт на майно, що належить Лякіної Юлії Сергіївни (РНОКПП: НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 ), а саме на:
- нежитлові приміщення 1-го поверху №21-:-26 загальною площею 293,2 кв.м у нежитловій будівлі літ. "Б-3" розташовані за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Героїв Праці, 14;
- нежитлові приміщення 4-го поверху № 58-:-63, 64а, 64б, 64в, 64г, 65-:-67, 70-:-76, 5-го поверху № 77-:-82, 82а, 83, 83а, 83б, 83в, 84, 85, 86, 86а, 88-:-93 загальною площею 711.3 кв.м в літ."А-5" розташовані за адресою: АДРЕСА_4 .
Розглянувши матеріали заяви про забезпечення позову, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до ч. 1, ч. 3, ч. 4, ч. 5 та ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України встановлено наступне:
Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням.
У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.
Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.
Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Слід вказати, що з огляду на положення ст.ст. 13, 74, 80 ГПК України особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Відповідно до п. 1 частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.
Забезпечення позову по суті - це тимчасові обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача чи інших осіб з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача та недопущення в разі задоволення позову немайнового характеру істотного утруднення чи неможливості ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При розгляді заяви про забезпечення позову не вирішується питання про законність та обґрунтованість позовних вимог.
До предмета доказування на цій стадії входить лише питання про те, чи може існуючий стан організації правовідносин ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення, унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача чи інших осіб з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення, а також у здійсненні ефективного захисту або поновленні порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення. Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21).
Водночас, адекватність заходів забезпечення позову, що застосовуються господарським судом, визначається їх відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві чи іншим особам вчиняти певні дії.
Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Положення статті 136 ГПК України пов`язують вирішення питання про забезпечення позову з обґрунтуванням обставин необхідності такого забезпечення в контексті положень статті 73, 74 ГПК України, яке (забезпечення) застосовується в якості гарантії задоволення вимог позивача.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.
Отже, заява про забезпечення позову повинна бути обґрунтованою з поданням належних і допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень при виконанні судового рішення, забезпеченні ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При цьому, варто враховувати, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом залежно від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.
Так, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову або унеможливлення ефективного захисту чи поновлення прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24.05.2023 у справі № 906/1162/22, від 29.06.2023 у справі № 925/1316/22, від 18.05.2023 у справі № 910/14989/22, від 24.06.2022 у справі № 904/8506/21.
Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду.
Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення. Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому, обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Так судом було встановлено наступне.
Постановою Господарського суду Харківської області від 02.03.2011 у справі №5023/702/11 фізичну особу-підприємця Мартиненко Ольгу Євгеніївну (РНОКПП: НОМЕР_1 ) визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.07.2014 відсторонено арбітражного керуючого Фоміна Г.В. від виконання обов`язків ліквідатора ФО-П Мартиненко О.Є. та призначено арбітражного керуючого Караченцева Юрія Леонідовича ліквідатором ФОП Мартиненко О.Є.
Під час розгляду справи судом було встановлено, що попереднім ліквідатором Фоміним Г. В., було виявлено майно, що належить на праві власності боржнику, зокрема, житловий будинок загальною площею 421,3 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_5 , і земельна ділянка загальною площею 0,1213 га, кадастровий номер: [номер приховано]:00:001:0017.
06.10.2011 арбітражним керуючим Фоміним Г. В. були проведені публічні торги з продажу належного ФО-П Мартиненко О. Є. нерухомого майна - житлового будинку загальною площею 421,3 кв.м. і земельної ділянки кадастровий номер: [номер приховано]:00:001:0017, розташованого за адресою: АДРЕСА_5 .
Відповідно до Протоколу № 3 проведення аукціону від 06.10.2011 переможцем аукціону з продажу земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1213 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 . та розміщеного на зазначеній земельній ділянці житлового будинку з надвірною будівлею (Лот № 1) визначено: ОСОБА_1 , я якою в подальшому був укладений договір Договір купівлі-продажу вказаного нерухомого майна.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.01.2022 визнано недійсними результати аукціону, з реалізації житлового будинку літ. "А-2" з надвірною будівлею та земельної ділянки, загальною площею 0,1213 Га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_5 ., що був проведений 06.10.2011 Товарною біржею "Правопорядок".
Визнано недійсним договір купівлі - продажу нерухомого майна - житлового будинку літ. "А-2" з надвірною будівлею та земельної ділянки, загальною площею 0,1213 Га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_5 . від 08.10.2011, який був укладений між арбітражним керуючим Фоміним Г.В. та ОСОБА_1 та посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гуречевим О.М. та зареєстрований в реєстрі за № 1429.
Судом були встановлені факти незаконного вибуття нерухомого майна (будинку та земельної ділянки) з володіння банкрута ФОП Мартиненко О.Є.
Позивач вказує, що ОСОБА_1 ставши одноосібним власником будинку та земельної ділянки, Ю.С. розпорядилася цим нерухомим майном продавши його іншій особі. В подальшому спірне нерухоме майно неодноразово змінювало своїх володільців.
Враховуючи зазначені обставини, неможливість витребування майна від набувачів (теперішніх власників) позивач і звернувся до суду за захистом прав з позовною заявою про стягнення коштів з Лякіной Юліії Сергіївни.
Позивач в обґрунтування необхідності забезпечення позову вказує, що відсутність розрахунків за придбане на аукціоні майно, неодноразова подальша перереєстрація майна, та інші незаконні дії були спрямовані на створення перешкод у поверненні майна від ОСОБА_1 , та приховання цього майна від кредиторів.
Суд, дослідивши матеріали справи, погоджується з доводами позивача про те, що за наявності позовної заяви про стягнення заборгованості за недійсним правочином, Відповідачами можуть бути прийняті рішення про виведення активів і грошових коштів, що може суттєво ускладнити виконання рішення суду у цій справі, в разі прийняття його на користь позивача.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Забезпечення позову це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (пункт 8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі №914/1570/20). Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити тощо. Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 01.05.2023 у справі №914/257/23, від 06.03.2023 у справі № 916/2239/22.
Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні наявності обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову (застосування певного виду забезпечення).
Частиною 1 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Тобто, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна документально обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.
З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.
Також у рішенні Європейського суду від 18.05.2004 у справі "Продан проти Молдови" суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд здійснив оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
З цього приводу суд зазначає наступне.
Згідно статті 137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії.
З матеріалів заяви вбачається, що на сьогоднішній день за Відповідачем зареєстровано право власності на нежитлові приміщення 1-го поверху №21-:-26 загальною площею 293,2 кв.м у нежитловій будівлі літ. "Б-3" за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Героїв Праці, 14 та нежитлові приміщення 4-го поверху № 58-:-63, 64а, 64б, 64в, 64г, 65-:-67, 70-:-76, 5-го поверху № 77-:-82, 82а, 83, 83а, 83б, 83в, 84, 85, 86, 86а, 88-:-93 загальною площею 711.3 кв.м в літ."А-5" за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Петровського, б. 30/32, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
За нежитловим приміщенням 1-го поверху №21-:-26 загальною площею 293,2 кв.м у нежитловій будівлі літ. "Б-3" за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Героїв Праці, 14 будь-яких арештів чи заборон на майні не зареєстровано.
Суд вважає, що спосіб забезпечення позову, про який просить позивач є співмірними і відповідає критеріям розумності, обґрунтованості та адекватності, забезпечить збалансованість інтересів учасників спірних правовідносин, запобіжить порушенням у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних інтересів учасників процесу, відповідає інституту забезпечення позову в господарському процесі.
Суд наголошує, що заходи забезпечення позову є тимчасовими на період вирішення спору по суті та спрямовані на збереження існуючого становища до розгляду спору по суті з метою зупинення вчинення під час розгляду справи дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки, що можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Крім того, арештоване майно залишиться у користуванні Відповідача, а тому додаткових обмежень, крім неможливості його відчуження до набрання законної сили рішенням по справі №5023/702/11 (922/1696/26), для Відповідача не існує. За наявності арешту Відповідач має можливість безперешкодно володіти та користуватися нерухомим майном.
Стала та актуальна практика Верховного Суду покладає на заявника необхідність обґрунтування підстав, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову, однак визначає, що такі обґрунтування не обов`язково мають бути доведеними доказами вчинення боржником дій, спрямованих на утруднення виконання судового рішення (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). До такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 08.07.2024 зі справи № 916/143/24.
Отже, з огляду на вищевказані норми та наведені обставини у сукупності, розглянувши заяву про забезпечення позову, виходячи з характеру обставин справи, суд дійшов висновку про її задоволення.
Суд також зазначає про відсутність необхідності вирішення питання щодо зустрічного забезпечення станом на день вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому процесуальним законом не встановлено обов`язку суду вимагати від особи, яка звертається із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (частина перша статті 141 ГПК України): відповідна вимога лише може висуватися судом з урахуванням обставин справи, але не визначається як неодмінна умова забезпечення позову. Аналогічна позиція викладена у Постанові КГС ВС від 19.02.2019 у справі № 911/1695/18.
Керуючись ст. 136, 137, 140, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
УХВАЛИВ:
Задовольнити заяву керуючого реалізацією Фізичної особи - підприємця Мартиненко О.Є. арбітражного керуючого Караченцева Ю.Л. (вх. №14048 від 10.06.2026) про забезпечення позову № 5023/702/11 (922/1696/26).
З метою забезпечення позову у справі № 5023/702/11 (922/1696/26) вжити заходи забезпечення позову до розгляду і винесення остаточного рішення у цій справі, а саме:
Накласти арешт на майно, що Лякіної Юлії Сергіївни (РНОКПП: НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) в межах заявлених позовних вимог у сумі 2 046 937,00 грн.
В порядку забезпечення позову до розгляду справи накласти арешт на майно, що належить Лякіної Юлії Сергіївни (РНОКПП: НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 ), а саме:
- нежитлові приміщення 1-го поверху №21-:-26 загальною площею 293,2 кв.м у нежитловій будівлі літ. "Б-3" розташовані за адресою: АДРЕСА_6 ;
- нежитлові приміщення 4-го поверху № 58-:-63, 64а, 64б, 64в, 64г, 65-:-67, 70-:-76, 5-го поверху № 77-:-82, 82а, 83, 83а, 83б, 83в, 84, 85, 86, 86а, 88-:-93 загальною площею 711.3 кв.м в літ."А-5" розташовані за адресою: АДРЕСА_4 .
Стягувачем за цією ухвалою є Фізична особа-підприємець Мартиненко Ольга Євгеніївна (РНОКПП: НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_1 ).
Боржником за цією ухвалою є ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_7 ).
Ухвала набирає законної сили 16.06.2026 та підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років до 17.06.2029
Ухвала може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду в порядку ст. 256-257 ГПК України протягом десяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Ухвала складена та підписана 17.06.2026 (враховуючи тривалі повітряні тривоги, постійні обстріли міста Харкова та періодичну відсутність електропостачання в регіоні).
Суддя Кононова О.В.