Справа № 761/22711/26
Провадження № 2-з/761/240/2026
УХВАЛА
про забезпечення позову
18 червня 2026 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Романишеної І.П.,
за участю секретаря Гончаренка Ю.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, -
ВСТАНОВИВ:
У червні 2026 року представник позивача звернулася до суду з вказаним позовом.
15.06.2026 року через систему «Електронний суд» представник позивача подала заяву про забезпечення позову.
Протоколом передачі раніше визначеному складу суду від 17.06.2026 року матеріали заяви про забезпечення позову передані на розгляд судді Романишеній І.П.
Заява мотивована тим, що позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором позики .
10 травня 2024 року між ОСОБА_2 та Громадянином США ОСОБА_1 укладено договір позики оформлений розпискою. На підставі укладеного договору позики, ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 1900 доларів США 00 центів та 400 доларів США 00 центів. Строк повернення позики настав 02.07.2024 року, водночас, відповідач жодним чином не виконав своїх зобов?язань за договором позики.
Представник заявника у заяві вказує, що відповідач ухиляється від повернення позики, у зв?язку з цим, Позивач вимушений звернутись до Шевченківського районного суду міста Києва із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Відповідача, аби уникнути їх приховування, що в подальшому сприятиме відновленню порушених ним прав та інтересів Позивача. Без заборони відчуження грошових коштів боржнику, виконання рішенням суду буде вкрай складним, а то й неможливим у разі задоволення позову в майбутньому.
У відповідності до вимог ч.1 ст.153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.
Так, дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову, суд прийшов до висновку про необхідність у її задоволенні, з наступних підстав.
Згідно із ч.ч.1 та 2 статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав визначених законом.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Згідно із п.1 ч.1ст. 150 ЦПК України позов може забезпечуватися накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову при розгляді заяви про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконанню чи утрудненню виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовних вимогам.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 909/835/18 зазначено, що повинен бути наявним зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Суд враховує, що між сторонами справи виник спір предметом якого є стягнення заборгованості за договором позики, а невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача.
При цьому варто врахувати, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.
Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог.
Враховуючи зміст позовних вимог, предмет спору та ціну позову, суд приходить до висновку про те, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що розміщені на банківських рахунках відкритих на ім`я ОСОБА_2 в банківських установах на території України в межах ціни позову 2 432,4 доларів США. є співмірним із заявленими позовними вимогами та відповідає вимогам ст. 150 ЦПК України.
Разом з тим, щодо накладення арешту на грошові кошти, що розміщені на банківських рахунках відкритих на ім`я ОСОБА_2 в банківських установах на території інших держав, слід зазначити.
За загальним правилом, визначеним частиною першою статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» Виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що знаходяться на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.
З урахуванням зазначеного та враховуючи, що заявником не надано суду відомостей про те, в яких саме іноземних державах ОСОБА_2 має банківські рахунки, на які він просить накласти арешт, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову в частині накладення арешту на грошові кошти, що розміщені на банківських рахунках, відкритих на ім`я ОСОБА_2 в банківських установах на території інших держав не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 149 153, 260, 261, 354 ЦПК України, суддя,-
УХВАЛИВ:
Заяву представника позивача про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.
Накласти арешт на грошові кошти, що розміщені на банківських рахунках, відкритих на ім`я ОСОБА_2 , в банківських установах на території України, які будуть виявлені під час виконання ухвали про забезпечення позову в межах заявленої до стягнення суми позовних вимог в розмірі 2 432,4 доларів США., за виключенням сум, які підлягають сплаті як обов`язкові платежі, податки та збори, оплати заробітної плати.
В іншій частині відмовити.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Строк пред`явлення до виконання ухвали суду про забезпечення позову 1 (один) рік.
Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом 15 (п`ятнадцяти) днів з дня її проголошення.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Реквізити сторін:
ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
ОСОБА_2 : АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
СУДДЯ І.П.РОМАНИШЕНА