Справа № 761/22711/26
Провадження № 2-з/761/298/2026
УХВАЛА
про забезпечення позову
12 серпня 2026 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Романишеної І.П.,
за участю секретаря Гончаренка Ю.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, -
ВСТАНОВИВ:
В провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.
10.08.2026 року через систему «Електронний суд» представник позивача подала заяву про забезпечення позову.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11.08.2026 року заяву передано судді Романиеній І.П.
Заява мотивована тим, що в провадженні судді перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики. Ухвалою суду від 18 червня 2026 року заяву представника позивача про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - задоволено частково, накладено арешт на грошові кошти, що розміщенні на банківських рахунках, відкритих на ім`я ОСОБА_2 , в банківських установах на території України, які будуть виявлені під час виконання ухвали про забезпечення позову в межах заявленої до стягнення суми позовних вимог в розмірі 2 432,4 доларів США., за виключенням сум, які підлягають сплаті як обов`язкові платежі, податки та збори, оплати заробітної плати.
Проте, 13.07.2026 було отримано лист від 10.07.2026 від приватного виконавця Крегула І.І. про те, що залишок грошових коштів на активних рахунках ОСОБА_2 становлять 0,00 грн. та 71,59 грн.
На думку представника заявника, відсутність коштів на банківських рахунках Відповідача свідчить про неможливість забезпечити позов шляхом накладання арешту на кошти боржника.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_2 належить на праві власності наступне майно: квартира загальною площею 46,6 кв.м., житлова площа 30 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , розмір частки 1/2; квартира загальною площею 59 кв.м., житлова площа 25,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 . На вказану квартиру накладено обтяження: заборона на нерухоме майно, підстава: договір іпотеки, серія та номер: 126, виданий 21 січня 2022 року; земельна ділянка площею 0,01 га за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер [номер приховано]:01:010:0024. Відносно вказаної земельної ділянки внесено запис про про державну реєстрацію прав та їх обтяжень; земельна ділянка площею 0,25 га за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер [номер приховано]:01:010:0025. На вказану земельну ділянку накладено обтяження: заборона на нерухоме майно, підстава: договір іпотеки, серія та номер: 614, виданий 07 лютого 2022 року; житловий будинок загальною площею 69,8 кв.м., житлова площа 37.6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 . На вказаний житловий будинок накладено обтяження: заборона на нерухоме майно, підстава: договір іпотеки, серія та номер: 614, виданий 07 лютого 2022 року.
Враховуючи, що поведінка ОСОБА_2 свідчить про відсутність наміру добровільно виконувати свої зобов`язання. Незважаючи на сплив понад півтора року з моменту настання строку повернення позичених коштів, Відповідач не вжив жодних реальних заходів для погашення заборгованості, не здійснює платежів та фактично ухиляється від виконання свого обов`язку, тому позивач звертається із заявою про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно належне відповідачу 1/2 частини квартири загальною площею 46,6 кв.м., житлова площа 30 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .
У відповідності до вимог ч.1 ст.153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.
Так, дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову, суд прийшов до висновку про необхідність у її задоволенні, з наступних підстав.
Згідно із ч.ч.1 та 2 статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав визначених законом.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Згідно із п.1 ч.1ст. 150 ЦПК України позов може забезпечуватися накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову при розгляді заяви про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконанню чи утрудненню виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовних вимогам.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 909/835/18 зазначено, що повинен бути наявним зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Суд враховує, що між сторонами справи виник спір предметом якого є стягнення заборгованості за договором позики, а невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача.
При цьому варто врахувати, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.
Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог.
Судом враховано, що ухвалою суду від 18.06.2026 року заяву про забезпечення позову задоволено частково. Накладено арешт на грошові кошти. Проте, від приватного виконавця Крегула І.І. надійшов лист, про те, що залишок грошових коштів на активних рахунках ОСОБА_2 становлять 0,00 грн. та 71,59 грн., а отже, виконання ухвали про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти є неможливим.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову є стягнення заборгованості за договором позики, та ціна позову становить 2 432,40 доларів США.
З огляду на вищенаведене та беручи до уваги те, що між сторонами виник спір щодо стягнення боргу за договором позики, заявник обґрунтовано зазначив, що вжиття вказаних заходів забезпечить можливість виконання рішення у майбутньому у разі задоволення позову.
Обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Можливість накладення арешту на майно, враховуючи, що у відповідача відсутні грошові кошти на рахунках, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.
Отже, із врахуванням предмету спору є обґрунтованими вимоги представника позивача щодо вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на 1/2 частини квартири відповідача.
Наведений захід забезпечення позову відповідає вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову і спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Невжиття таких заходів забезпечення позову призведе до істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду та поновлення порушених прав та інтересів позивачки, за захистом яких вона звернулась до суду, оскільки відповідач має можливість розпоряджатись належними їй об`єктами нерухомого майна в будь-який час.
При цьому, арешт, як заборона на право розпоряджатися майном, включає і обмеження на розпорядження таким майном. Тому при накладенні арешту на майно вжиття додаткових заходів забезпечення, направлених на обмеження розпорядження таким майном, не є необхідним (постанова Верховного Суд від 24 липня 2024 року у справі № 567/459/23, провадження № 61-10214св23), а тому суд не вбачає підстав задоволення заяви в частині забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам та всім органам, уповноваженим на проведення державної реєстрації вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо об`єкту нерухомого майна- квартири.
Слід зазначити, що відповідно до ч.ч. 1-3 статті 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову. Суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.
Враховуючи предмет позову та захід забезпечення позову, відсутність підстав щодо існування розміру збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову, суд приходить до висновку, що на даній стадії, зустрічне забезпечення судом не застосовується.
Разом із тим, суд роз`яснює учасникам судового розгляду, що згідно із вимогами ч. 6 статті 154 ЦПК України вони мають право подати клопотання про зустрічне забезпечення після застосування судом заходів забезпечення позову, яке вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.
Керуючись ст.ст. 149-154, 259-261, 353-354 ЦПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
Заяву представника позивача про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.
Накласти арешт на 1/2 частини квартири загальною площею 46,6 кв.м., житлова площа 30 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 .
В іншій частині відмовити.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Строк пред`явлення до виконання ухвали суду про забезпечення позову 1 (один) рік.
Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом 15 (п`ятнадцяти) днів з дня її проголошення.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Реквізити сторін:
ОСОБА_1 : АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
ОСОБА_2 : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
СУДДЯ І.П.РОМАНИШЕНА