Справа № 761/22711/26
Провадження № 2-з/761/270/2026
УХВАЛА
про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову
06 серпня 2026 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Романишеної І.П.,
за участю секретаря Гончаренка Ю.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, -
ВСТАНОВИВ:
В провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.
14.07.2026 року через систему «Електронний суд» представник позивача подала заяву про забезпечення позову.
Вказану заяву було передано судді Романишеній І.П. 06.08.2026, у зв`язку з перебуванням судді у відпустці.
Заява мотивована тим, що в провадженні судді перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики. Ухвалою суду від 18 червня 2026 року заяву представника позивача про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - задоволено частково, накладено арешт на грошові кошти, що розміщенні на банківських рахунках, відкритих на ім`я ОСОБА_2 , в банківських установах на території України, які будуть виявлені під час виконання ухвали про забезпечення позову в межах заявленої до стягнення суми позовних вимог в розмірі 2 432,4 доларів США., за виключенням сум, які підлягають сплаті як обов`язкові платежі, податки та збори, оплати заробітної плати.
Проте, 13.07.2026 було отримано лист від 10.07.2026 від приватного виконавця Крегула І.І. про те, що залишок грошових коштів на активних рахунках ОСОБА_2 становлять 0,00 грн. та 71,59 грн.
На думку представника заявника, відсутність коштів на банківських рахунках Відповідача свідчить про неможливість забезпечити позов шляхом накладання арешту на кошти боржника.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_2 належить на праві власності наступне майно: квартира загальною площею 46,6 кв.м., житлова площа 30 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , розмір частки 1/2; квартира загальною площею 59 кв.м., житлова площа 25,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 ; земельна ділянка площею 0,01 га за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер [номер приховано]:01:010:0024; земельна ділянка площею 0,25 га за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер [номер приховано]:01:010:0025; житловий будинок загальною площею 69,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 .
Враховуючи, що поведінка ОСОБА_2 свідчить про відсутність наміру добровільно виконувати свої зобов`язання. Незважаючи на сплив понад півтора року з моменту настання строку повернення позичених коштів, Відповідач не вжив жодних реальних заходів для погашення заборгованості, не здійснює платежів та фактично ухиляється від виконання свого обов`язку, тому позивач звертається із заявою про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно належне боржнику.
У відповідності до вимог ч.1 ст.153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.
Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову, суд прийшов до наступного висновку.
Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб та забороною вчиняти певні дії.
Під арештом майна слід розуміти заборону розпоряджатися цим майном, а в певних випадках - і користуватися ним. Заборона вчиняти певні дії, поряд з іншим, може бути пов`язана з необхідністю збереження об`єкта спору в існуючому стані та збереження його статусу, що має сприяти вирішенню спору та можливості виконання судового рішення.
Відповідно до частини п`ятої статті 153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.
Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) сформульовано висновок про те, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Окрім цього, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову (у вигляді заборони третім особам вчиняти певні дії щодо предмета спору тощо) права відповідача або вказаних осіб, а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав та чи спроможний позивач захистити їх в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.
Вивчивши заяву представника позивача Лященко А.М. про забезпечення позову, дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки заява сторони позивача не містить належних і допустимих доказів того, що ухвала суду від 18.06.2026 року дійсно станом на момент розгляду даної заяви не виконана. Посилання заявника на таку обставину без її підтвердження не свідчить про наявність підстав для забезпечення позову.
Так, представник заявника вказує, що від приватного виконавця виконавчого округу Київської області Крегула І.І. надійшов лист, про те, що залишок грошових коштів на активних рахунках становить 0,00 грн. та 71,59 грн. Водночас, жодних належних і допустимих доказів на підтвердження вказаної обставини матеріали заяви не містять.
Суд звертає увагу, що приватно-правовий інструментарій (зокрема, повторна заява про забезпечення позову) не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту не для захисту цивільних прав та інтересів.
Особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, повинна мати на меті не зловживання своїми процесуальними правами чи порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.
Також, звертаючись до суду з вказаною заявою, представник заявника просить накласти арешт на п`ять об`єктів нерухомого майна, належність яких відповідачу належними і допустимими доказами не підтверджені. Саме лише посилання, що вказане майно належить відповідачу, не є безумовним доказом на підтвердження вказаної обставини.
При цьому, відсутність жодної інформації щодо приблизної ринкової вартості унеможливлює встановлення співмірності та встановлення ознак наявності ризику стосовно перешкод для виконання рішення.
Зважаючи на предмет та підстави заявлених позовних вимог, наведені представником заявника доводи не є достатньою правовою підставою для застосування обраних нею заходів забезпечення позову. Враховуючи викладене, суд не знаходить підстав для задоволення повторної заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що заява представника позивача - ОСОБА_4 про забезпечення позову є необґрунтованою, оскільки базується на припущеннях, а обрані заходи не є співмірними та адекватними обставинам справи, у зв`язку з чим, у задоволенні заяви слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149, 153, 260, 261, 354 ЦПК України, суддя,-
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, - відмовити.
Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
СУДДЯ І.П. РОМАНИШЕНА