Справа № 686/17866/26
Провадження № 2-з/686/88/26
УХВАЛА
17 червня 2026 року м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області
в складі: головуючого судді - Стефанишина С.Л.,
за участю секретаря судового засідання - Мороза А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хмельницького заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,
в с т а н о в и в:
В провадженні Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області знаходиться цивільна справа № 686/17866/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: орган опіки та піклування адміністрації Слобідського району Харківської міської ради, орган опіки та піклування виконавчого комітету Хмельницької міської ради Хмельницької області про визначення місця проживання дитини та зміну способу стягнення аліментів.
16.06.2026 року до суду надійшло клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Книш О.М. про забезпечення позову, в якій остання просить вжити заходи забезпечення позову, а саме: тимчасово визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою їх ( ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , як ВПО) за зареєстрованим фактичним місцем проживання в АДРЕСА_1 до набрання законної сили рішенням суду у справі; зобов`язати відповідача, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 передати дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до набрання законної сили рішенням суду у справі; заборонити відповідачу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , змінювати місце проживання дитини та вивозити її за межі м. Хмельницького без письмової згоди матері або дозволу суду до набрання законної сили рішенням суду у справі.
В обґрунтування заяви зазначила, що ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , який за рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області 24.11.2023 року було розірвано. В шлюбі в них народився син ОСОБА_4 , 2018 р.н. У зв`язку із збройною агресією рф Позивачка разом із сином та донькою від першого шлюбу переїхала проживати до м. Хмельницького в 2023 році та зареєстрована як ВПО.
Натомість відповідач ОСОБА_2 без згоди матері змінив місце проживання дитини та перевіз її до міста Харкова. Такі дії, на думку сторони позивача, не відповідають найкращим інтересам малолітньої дитини. Крім того, в присутності дитини відповідач вчиняв фізичне насильство щодо матері.
08 червня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до ХРУП ГУНП із заявою щодо невиконання батьківських обов`язків ОСОБА_2 , який без її відома забрав їхнього спільного сина до м. Харкова, яке станом на сьогоднішній день систематично зазнає ракетних, артилерійських та дронових атак, що створює постійну загрозу життю та здоров`ю малолітньої дитини.
Позивачка вважає, що такі обставини є психотравмуючими для малолітньої особи та негативно впливають на її емоційний і психологічний розвиток.
Враховуючи вище викладене, а також вік дитини, сталі соціальні зв`язки у місті Хмельницькому, безпечні умови проживання, належне виконання матір`ю батьківських обов`язків, а також необхідність забезпечення найкращих інтересів дитини, просить задовольнити подану заяву.
Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову, суд приходить до висновку, що вказана заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Згідно ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.
У відповідності до ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням адекватності вимог заявника, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, ймовірності утруднення виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Відповідно до частини першої статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі за заявою «MAMCHUR v. UKRAINE», № 10383/09, § 100).
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі за заявою «HANT v. UKRAINЕ», № 31111/04, § 54).
Також ЄСПЛ наголошував на необхідності та важливості контакту дитини з кожним із батьків під час тривалого судового процесу та відсутності остаточного рішення суду. Так, у рішенні «Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії» від 04 вересня 2018 року ЄСПЛ вказав, що тривалий судовий процес, пов`язаний, у тому числі зі встановленням графіка відвідування дитини, невиправдано позбавив батька можливості бачитися з сином протягом чотирьох років, що свідчить про порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо права на повагу до його приватного і сімейного життя, а тому є допустимим встановлення такого графіка до закінчення розгляду справи по суті.
У таких чутливих правовідносинах, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини особисто з її батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей із батьком.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 25 листопада 2020 року у справі № 760/15413/19 (провадження № 61-9164св20), від 17 травня 2021 року в справі № 761/25101/20 (провадження № 61-1092св21), від 15 вересня 2021 року в справі № 752/6099/20 (провадження № 61-13598св20), від 29 вересня 2021 року в справі №490/1087/21 (провадження №61-12931св21).
Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням права батька на особисте спілкування з дитиною, відсутність випадків, що обмежують право на таке спілкування, а також враховуючи ту обставину, що між сторонами існує спір про визначення місця проживання дитини, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог заяви та доцільність забезпечення позову шляхом тимчасового визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою її фактичного місця проживання як внутрішньо-переміщеної особи: АДРЕСА_1 , до набрання законної сили рішенням суду у справі, що є доцільним з огляду на вік дитини.
В решті вимог заяви слід відмовити, оскільки саме визначений судом спосіб забезпечення позову є співмірним заходом, який не порушуватиме прав відповідача та не призведе до негативних наслідків для останнього з огляду на наявність між батьками дитини спору про визначення місця проживання дитини, а також зможе усунути загрозу невиконання чи утруднення виконання рішення суду.
Керуючись ст.ст. 149, 150, 153, 353 ЦПК України, суд -
п о с т а н о в и в:
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №686/17866/26 - задовольнити частково.
Тимчасово визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою її фактичного місця проживання як внутрішньо-переміщеної особи: АДРЕСА_1 , до набрання законної сили рішенням суду у справі №686/17866/26.
В решті вимог заяви відмовити.
Ухвала підлягає негайному виконанню і її оскарження не зупиняє її виконання.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 157 ЦПК України копію ухвали направити заявнику та особі, якої стосуються заходи забезпечення позову, а також уповноваженим органам для виконання.
Ухвала може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: Сергій Стефанишин