Справа № 362/874/26
Провадж.№ 2-з/481/8/2026
УХВАЛА
/про забезпечення позову/
22.06.2026 року м. Новий Буг
Суддя Новобузького районного суду Миколаївської області Васильченко-Дрига Н.О. розглянувши заяву ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Приходько Сергій Володимирович, про забезпечення позову,
ВСТАНОВИВ:
17.06.2026 до Новобузького районного суду Миколаївської області з Баштанського районного суду Миколаївської області за підсудністю надійшла заява ОСОБА_1 в інтересах якого діє представник, адвокат Приходько Сергій Володимирович про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості.
В заяві про забезпечення позову заявник зазначив, що у серпні 2025 року ОСОБА_2 відповідно до укладеного усного договору позики, який був оформлений розпискою отримав від ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 11 500 доларів США, які мав повернути до 01.10.2025.
Одночасно разом із заявою про забезпечення позову 28.01.2026 заявник звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості.
Відповідно даних Державного реєстру речових прав, єдиним нерухомим майном, зареєстрованим за ОСОБА_2 є земельна ділянка площею 0,0629га, кадастровий номер [номер приховано]:03:003:0619, розташована за адресою: Київська область, Бучанський (колишній Києво-Святошинський) район, с/рада Петрушківська, садівниче товариство «Петрушків Яр», за рахунок продажу якої в процесі виконавчого провадження можливо буде виконати рішення суду, у зв`язку з чим просив накласти арешт на вказану земельну ділянку з метою забезпечення предмету спору.
Дослідивши доводи заяви про забезпечення позову, додані до неї докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви, зважаючи на таке.
Як встановив суд, ОСОБА_2 отримав у борг від ОСОБА_1 кошти у розмірі 11500 доларів США, із терміном повернення боргу до 01.10.2025, що підтверджується копією розписки.
28.01.2026 ОСОБА_1 подав до суду позовну заяву до ОСОБА_2 , про стягнення боргу та заяву про забезпечення позову до Васильківського міськрайонного суду Київської області.
15.02.2026 ухвалою судді Васильківського міськрайонного суду Київської області заява про забезпечення позову була передана за підсудністю до Баштанського районного суду Миколаївської області.
28.05.2026 ухвалою судді Баштанського районного суду Миколаївської області заява про забезпечення позову була передана за підсудністю до Новобузького районного суду Миколаївської області.
17.06.2026 до Новобузького районного суду Миколаївської області надійшла з Баштанського районного суду Миколаївської області цивільна справа за позовом ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Приходько Сергій Володимирович до ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості.
22.06.2026 ухвалою судді Новобузького районного суду Миколаївської області задоволено самовідвід судді Уманської О.В. з розгляду заяви про забезпечення позову.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.06.2026 заява про забезпечення позову була розподілена судді Васильченко-Дризі Н.О.
Згідно відомостей Державного реєстру речових прав, ОСОБА_2 на праві власності належить земельна ділянка площею 0,0629га, кадастровий номер [номер приховано]:03:003:0619, яка розташована за адресою: Київська область, Бучанський (колишній Києво-Святошинський) район, с/рада Петрушківська, садівниче товариство «Петрушків Яр».
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
За правилами ч.1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Згідно ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується:
1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;
1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави;
2) забороною вчиняти певні дії;
3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин;
4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання;
5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;
6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;
8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;
9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Суд, обираючи вид забезпечення позову, у кожному випадку повинен обирати такий спосіб, який у найбільший мірі спрямований на забезпечення предмета спору.
Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом у залежності до конкретного випадку.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19) зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.
При цьому, забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.
При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед не може бути визначено результат розгляду справи по суті спору.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 08 травня 2020 року у справі №755/15345/17-ц та від 21 квітня 2022 року у справі № 592/7729/18.
Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
У пунктах 23 та 24 постанови Верховного Суд у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 березня 2023 року у cправі №905/448/22 зроблено такі висновки: 23. Верховний Суд звертає увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.
При цьому, обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно (земельна ділянка) фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
З огляду на наведені висновки, враховуючи обставини справи, що переглядається, суд дійшов висновку про наявність підстав для забезпечення позову в обраний позивачем спосіб, адже їх невжиття може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Водночас, у відповідності до ч. ч. 1-3 ст.154 Цивільного процесуального кодексу України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову.
Суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо:
1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або
2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.
Одночасно з вирішенням питання щодо забезпечення позову, суд не вбачає підстав для вжиття зустрічних заходів забезпечення позову відповідно до ст. 154 ЦПК України.
Суд роз`яснює, що відповідач у відповідності до вимог статті 154 ЦПК України, після застосування судом заходів забезпечення позову не позбавлений права на подання до суду відповідного клопотання про зустрічне забезпечення позову.
Керуючись ст. ст.149-153,157,247,258-260,261,353 ЦПК України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Заяву, задовольнити.
Накласти арешт на земельну ділянку, площею 0,0629га, кадастровий номер [номер приховано]:03:003:0619, розташовану за адресою: Київська область, Бучанський (колишній Києво-Святошинський) район, с/рада Петрушківська, садівниче товариство «Петрушків Яр», яка належить ОСОБА_2 .
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала набирає законної сили після її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення до Миколаївського апеляційного суду.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повне найменування сторін:
стягувач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;
боржник - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: 55620, Миколаївська область, Баштанський район, с. Березнегуватське.
Суддя Наталя ВАСИЛЬЧЕНКО-ДРИГА