УХВАЛА
22 червня 2026 р. Справа № 440/7937/22
Суддя Другого апеляційного адміністративного суду Фоміна Л.О., розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Другого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючий суддя Любчич Л.В., судді Присяжнюк О.В., Спаскін О.А. по справі 440/7937/22
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.05.2026 повернуто без розгляду заяву ОСОБА_1 по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.
На зазначену ухвалу суду ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач, заявник, скаржник) подала апеляційну скаргу.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2026 відкрито апеляційне провадження по справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 14.05.2026 по справі № 440/7937/22.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2026 закінчено підготовку до розгляду адміністративної справи, адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 14.05.2026 по справі № 440/7937/22 за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження в приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду.
17.06.2025 від ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» надійшла заява про відвід колегії суддів Другого апеляційного адміністративного суду у складі Любчич Л.В., Присяжнюк О.В., Спаскіна О.А.
Заява обґрунтована тим, що у провадженні колегії суддів Другого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Любчич Л.В., суддів Присяжнюк О.В., Спаскіна О.А. наразі перебуває 8 (вісім) активних апеляційних скарг ОСОБА_1 у справі № 440/7937/22 (№ 8436; № 9467; № 11906; № 11908; № 11914; 11907; № 11909; № 11917). На думку ОСОБА_1 , протягом двох днів, 15 та 16 червня 2026 року, колегія суддів ухвалила дві постанови від 15.06.2026 та постанову від 16.06.2026 у справі заявника, аналіз яких доводить, що судді втратили неупередженість, діють за принципом «судового конвеєра та відписок» і планомірно покривають свавілля як Пенсійного фонду, так і судді першої інстанції Петрової Л.М.
Зокрема, вказано на системне ігнорування суті спорів та підміну понять на користь ПФУ; проголошення правового свавілля у постанові від 16.06.2026 р., технічну недбалість та штампування рішень за шаблоном; конвеєрний підхід до розгляду решти 8 скарг
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2026 р. заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі: головуючий суддя Любчич Л.В., члени колегії: суддя Спаскін О.А., суддя Присяжнюк О.В. у справі № 440/7937/22 визнано вважати необґрунтованою.
Передано заяву ОСОБА_1 по справі про відвід суддів для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу, в порядку, передбаченому КАС України.
За правилами частини четвертої статті 40 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Відповідно до частини восьмої статті 40 КАС України суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.
Частиною одинадцятою вказаної статті визначено, що питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.
Матеріали справи № 440/7937/22 та заяву про відвід передано судді Фоміній Л.О. 19.06.2026 р.
Перевіривши матеріали справи та доводи заяви про відвід колегії суддів Другого апеляційного адміністративного суду у складі головуючого судді Любчич Л. В., суддів Присяжнюк О. В., Спаскіна О. А., необхідно зазначити таке.
Згідно з частиною першою статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Підстави для відводу судді встановлені статтями 36 та 37 КАС України.
Зокрема, положення статті 36 КАС України передбачають випадки, коли суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу), а саме:
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу, яка встановлює недопустимість повторної участі суддів в розгляді адміністративної справи.
До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Відповідно до частини третьої статті 39 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
Відповідно до статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси
Ця норма узгоджується із статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Водночас норми національного права не визначають зміст нормативної конструкції «неупередженість» і «безсторонність» судді», а тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості та безсторонності необхідно керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях сформулював підхід, згідно з яким пункт 1 статті 6 вимагає, щоб суд, який підпадає під її дію, був безстороннім («Денісов проти України» (Denisov v. Ukraine) [ВП], 2018, §§ 60-65). Безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості або необ`єктивності, а її існування або відсутність можуть встановлюватися різними шляхами («Мікалефф проти Мальти» (Micallef v. Malta) [ВП], 2009, § 93; «Веттштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), 2000, § 43; «Ніколас проти Кіпру» (Nicholas v. Cyprus), 2018, § 49).
Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:
- «об`єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Тим часом вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду.
- «суб`єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Застосовуючи суб`єктивний критерій, ЄСПЛ неодноразово постановляв, що «особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного» («Мікалефф проти Мальти» (Micallef v. Malta) [ВП], 2009, § 94; «Ле Комт, Ван Левен і Де Мейер проти Бельгії» (Le Compte, Van Leuven and De Meyere v. Belgium), 1981, § 94).
Щодо об`єктивного критерію, необхідно визначити, чи існують, окрім поведінки судді, переконливі факти, що можуть викликати сумніви щодо його безсторонності. При вирішенні того, чи є у відповідній справі обґрунтована причина побоюватися, що конкретний суддя («Морель проти Франції» (Morel v. France), 2000, §§ 45-50; «Пескадор Валеро проти Іспанії» (Pescador Valero v. Spain), 2003, § 23), або орган, який засідає у якості суду, («Лука проти Румунії» (Luka v. Romania), 2009, § 40), є небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати таке побоювання об`єктивно обґрунтованим («Мікалефф проти Мальти» (Micallef v. Malta) [ВП], 2009, § 96; «Веттштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), 2000, § 44; «Пабла Кю проти Фінляндії» (Pabla Ky v. Finland), 2004, § 30).
Аналогічно, в рішенні ЄСПЛ по справі «Білуха проти України» (заява № 33949/02) зазначено, що безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими» (п. 52).
Стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно із законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручання, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини.
Саме тому не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.
Особа яка подала заяву про відвід судді (суддів), повинна довести на підставі доказів факт упередженості судді (суддів) у розгляді справи.
У цій справі заяву про відвід колегії суддів позивач фактично обґрунтовує незгодою з рішенням суддів від 15 та 16 червня 2026 року у справі № 440/7937/22.
Зокрема вказує на те, що в постанові від 15.06.2026, провадження № 8132/26, (щодо роз`яснення рішення) колегія суддів дійшла «абсурдного» висновку, нібито рішення суду від 09.01.2023 зобов`язувало Полтавське ПФУ зарахувати довідки про заробітну плату №35 та №02-04/2/1782-С «саме до її страхового стажу, зобов`язання зараховувати будь-які інші дані із зазначених довідок рішенням суду не встановлено». Зазначає, що судді свідомо проігнорували, що судом першої інстанції було визнано протиправними дії Полтавського ПФУ саме щодо обчислення розміру пенсії. Тобто, на думку заявника, колегія суддів «офіційно благословила схему Полтавського ПФУ, де цифри заробітку з довідок замінюються «нулями», а реальне виконання рішення підміняється формальним повторним перерахунком уже наявного стажу», що свідчить про повне небажання суду захистити права пенсіонера.
Також вказує на те, що в постанові від 15.06.2026, провадження №7957/26, (щодо повторного повернення заяви без розгляду) колегія суддів погодилася з діями судді Петрової Л.М., яка 02.04.2026 р. вдруге повернула заяву від 28.11.2025 р. без розгляду. Судді проігнорували той факт, що суддя Петрова Л.М. демонстративно зневажила попередню постанову апеляційного суду від 17.03.2026, провадження № 26237/25, яка наказувала продовжити розгляд.
У рішенні від 16.06.2026, провадження № 8246, колегія суддів заявила, що «чинний КАС України не передбачає можливість визнання протиправною бездіяльність суб`єкта владних повноважень під час виконання ухвали суду», чим на думку заявника, фактично позбавили її конституційного права на судовий контроль за виконанням судових рішень, дозволивши ПФУ ігнорувати ухвали суду.
Тобто, твердження ОСОБА_1. щодо ухвалення колегією суддів постанов від 15.06.2026 та 16.06.2026 фактично зводяться до незгоди з рішенням суду.
Водночас висновки або позиції суддів, висловлені в судових рішеннях, не можуть бути підставою для відводу, оскільки тлумачення закону у поєднанні з обставинами справи є підґрунтям здійснення правосуддя.
Неможливість для учасника справи заявити відвід з підстав незгоди з рішенням судді в інших справах чи висловленою публічно думкою судді щодо того чи іншого юридичного питання обґрунтовується необхідністю дотримання одного з найважливіших принципів судочинства - nemo iudex in causa sua (ніхто не може бути суддею у власній справі), який виключає для учасника процесу можливість обирати суддю на власний розсуд, зокрема, шляхом заявлення відводів тим суддям, відома правова позиція яких позивача не влаштовує.
Виконання суддею своїх професійних обов`язків щодо вирішення процесуальних питань та ухвалення судових рішень у межах наданих повноважень є його прямим обов`язком. Сам по собі факт прийняття таких рішень об`єктивно не свідчить про упередженість судді та не може розцінюватися як порушення об`єктивного критерію безсторонності.
Для задоволення заяви про відвід, побоювання щодо неупередженості мають бути обґрунтовані належними та допустимими доказами, які б чітко вказували на наявність особистої зацікавленості судді або іншого фактора, що унеможливлює безсторонній розгляд.
Наведені в заяві про відвід доводи не підтверджують наявності обставин, які могли б за об`єктивними критеріями викликати сумнів в об`єктивності або неупередженості суддів при розгляді цієї справи, як це передбачено відповідно до пункту 4 частини першої статті 36 КАС України, оскільки зводяться до власних припущень заявника, які не містять достатніх обґрунтувань. При цьому фактично такі доводи свідчать саме про незгоду заявника із ухваленими судовими рішеннями колегією суддів у справі № 440/7937/22, що не може бути підставою для відводу, як це імперативно передбачено приписами частини четвертої статті 36 КАС України.
Доводи заяви про технічну недбалість та штампування рішень за шаблоном, що полягає у розгляді справи за неіснуючим документом від 10.04.2026 замість реального від 12.04.2026 у постанові від 16.06.2026, використання заздалегідь заготовленого шаблону відмови без вивчення матеріалів скарг; твердження про конвеєрний підхід до розгляду решти 8 скарг з посиланням на те, що колегія суддів Любчич Л.В., Присяжнюк О.В., Спаскін О.А. вже чітко та однозначно висловила свою упереджену та дискримінаційну позицію щодо справи у прийнятих 15.06.26 та 16.06.26 постановах, чим унеможливила їх об`єктивний розгляд, ґрунтуються на припущеннях та особистих судженнях, мають суб`єктивний характер, оскільки жодного об`єктивного прикладу вчинення суддями саме дій, які б свідчили про їхню упередженість чи ставили під сумнів безсторонність суддів не наведено.
Обставини, якими заявник обґрунтовує свою заяву про відвід, не викликають обґрунтованих сумнівів у неупередженості, об`єктивності та незаінтересованості в результаті розгляду справи колегії суддів, оскільки немає жодних доказів, які містили б належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості цих суддів як з погляду «суб`єктивного критерію», так і з погляду «об`єктивного критерію», яким керується Європейський суд з прав людини. Стверджувальні судження позивача є бездоказовими, а наведені аргументи не відповідають критерію «об`єктивно обґрунтований».
Інших підстав, які б свідчили про особисту упередженість колегії суддів Другого апеляційного адміністративного суду у складі Любчич Л.В., Присяжнюк О.В., Спаскіна О.А. під час розгляду справи №440/7937/22 заявником не наведено, а судом не встановлено.
Таким чином, зазначені в заяві ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Другого апеляційного адміністративного суду у складі Любчич Л.В., Присяжнюк О.В., Спаскіна О.А., підстави не свідчать про упередженість або необ`єктивність суддів, пряму чи опосередковану заінтересованість у результаті розгляду справи.
Ураховуючи викладене вище, оскільки підстави для відводу заявником належним чином не обґрунтовані та не доведені останнім, у задоволенні заяви про відвід колегії суддів Другого апеляційного адміністративного у складі головуючого судді Любчич Л.В., суддів Присяжнюк О.В., Спаскіна О.А., належить відмовити.
Керуючись ст. ст. 36, 40 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У Х В А Л И В:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Другого апеляційного адміністративного суду складі головуючого судді Любчич Л.В., суддів Присяжнюк О.В., Спаскіна О.А. у справі №440/7937/22 - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Фоміна Л.О.