УХВАЛА
про залишення касаційної скарги без руху
29 червня 2026 року
м. Київ
справа №560/17113/24
адміністративне провадження №К/990/27502/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Берназюка Я.О., Стеценка С.Г.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року (колегія у складі суддів Полотнянка Ю.П., Драчук Т.О., Смілянця Е.С.)
у справі № 560/17113/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
У грудні 2024 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка, скаржник) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - ГУ ПФ України в Хмельницькій області, відповідач), в якому просила:
- визнати протиправною відмову ГУ ПФ України в Хмельницькій області щодо здійснення ОСОБА_1 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) у сфері права - адвокатська діяльність, що надавав право для призначення на посаду судді - 3 роки;
- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді (позивачки) у відставці з урахуванням стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) у сфері права - адвокатської діяльності, що надавав право для призначення на посаду судді - 3 роки, з 15.04.2020, визначивши розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці - 56% суддівської винагороди;
- визнати протиправною відмову відповідача щодо здійснення позивачці перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2024, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб із розрахунку 3 028 грн, встановленого станом на 01.01.2024 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік», із розрахунку 56% суддівської винагороди, з урахуванням виплачених сум;
- зобов`язати відповідача здійснити позивачці перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2024, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб із розрахунку 3028 грн, встановленого станом на 01.01.2024 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік», із розрахунку 56% суддівської винагороди, з урахуванням виплачених сум.
Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 12.03.2025 позов задовольнив частково. Визнав протиправною відмову ГУ ПФ України в Хмельницькій області щодо здійснення ОСОБА_1 перерахунку довічного щомісячного грошового утримання судді у відставці з урахуванням стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) у сфері права - адвокатської діяльності, що надавав право для призначення на посаду судді - три роки. Зобов`язав ГУ ПФ України в Хмельницькій області здійснити ОСОБА_1 з 15.04.2020 перерахунок довічного щомісячного грошового утримання судді у відставці з урахуванням стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) у сфері права - адвокатської діяльності, що надавав право для призначення на посаду судді - три роки. Визнав протиправною відмову ГУ ПФ України в Хмельницькій області щодо здійснення ОСОБА_1 перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.05.2024 виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3 028,00 грн, встановленого на 01.01.2024 абз. 4 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік». Зобов`язав ГУ ПФ України в Хмельницькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання з 19.05.2024, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028,00 грн, встановленого на 01.01.2024 абз. 4 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», з врахуванням раніше виплачених сум. Відмовив у задоволенні іншої частини позовних вимог.
Надалі Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 27.11.2025, задовольнивши частково апеляційну скаргу відповідача, скасував рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.03.2025 в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправною відмову ГУ ПФ України в Хмельницькій області щодо здійснення ОСОБА_1 перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.05.2024 виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028,00 грн, встановленого на 01.01.2024 абз. 4 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», та зобов`язання ГУ ПФ України в Хмельницькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання з 19.05.2024, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028,00 грн, встановленого на 01.01.2024 абзацом 4 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», з врахуванням раніше виплачених сум. Прийняв у цій частині постанову, якою відмовив у задоволенні таких позовних вимог, а в іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.
15.06.2026 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій позивачка з посиланням на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права просить скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2025 та залишити в силі рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.03.2025.
Перевіряючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Суд виходить з такого.
ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з клопотанням про поновлення їй строку на касаційне оскарження рішень судів у справі № 560/17113/24. Причини пропуску строку звернення до касаційного суду мотивувала тим, що подана нею первісна касаційна скарга була їй повернута ухвалою Верховного Суду від 29.05.2026 з причини неусунення скаржницею недоліків касаційної скарги.
У контексті наведеного Суд враховує, що за змістом норм ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів із дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу.
При цьому згідно з усталеною практикою Верховного Суду причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
ОСОБА_1 , звернувшись 12.06.2026 до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2025, пропустила строк на касаційне оскарження, передбачений ч. 1 ст. 329 КАС України, оскільки повний текст оскаржуваної постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2025 складений в той самий день, а отже строк на подання касаційної скарги закінчився 29.12.2025.
При цьому попередньо вона подала касаційну скаргу на те ж саме судове рішення у справі № 560/17113/24 у квітні 2026 року, одночасно заявивши про поновлення їй пропущеного строку касаційного оскарження. Ухвалою Верховного Суду від 22.04.2026 зазначену касаційну скаргу було залишено без руху для усунення певних її недоліків.
27.04.2026 копія цієї ухвали Суду була вручена особисто ОСОБА_1 , однак вона не скористалася правом на усунення недоліків касаційної скарги у встановлений судом десятиденний строк, з огляду на що Верховний Суд ухвалою від 29.05.2026 повернув скаржниці таку касаційну скаргу. Також ухвалою від 29.05.2026 касаційний суд поновив ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2025 у справі № 560/17113/24 проте з інших причин, що не пов`язанні з наведеними вище обставинами.
Таким чином, вказуючи на те, що пропуск строку на касаційне оскарження обумовлений виключно обставиною повернення первісно поданої касаційної скарги, ОСОБА_1 у той же час не надає жодних пояснень щодо поважності причин пропуску нею строку на момент отримання нею ухвали від 22.04.2026 про залишення касаційної скарги без руху та по 08.06.2026.
За вказаних обставин Суд визнає наведені скаржницею у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження підстави для поновлення зазначеного строку документально недоведеними.
Щодо дотримання вимог до змісту касаційної скарги.
Статтею 328 КАС України передбачено право на касаційне оскарження.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
За правилами норм п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) можуть бути оскарженні в касаційному порядку виключно у наступних випадках:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Одночасно нормами ч. 4 ст. 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Наведені положення процесуального закону дають підстави вважати, що суд касаційної інстанції може відкрити касаційне провадження виключно у випадках, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України, зазначених скаржником у касаційній скарзі. При цьому мотиви особи, що подає касаційну скаргу, щодо незгоди з судовим рішенням мають бути викладені з урахуванням передбачених Кодексом адміністративного судочинства України підстав для його скасування або зміни з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при формуванні відповідного висновку.
Так, у разі подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України скаржнику слід чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанції було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. При цьому недостатньо самого лише зазначення у касаційній скарзі норми права, щодо правильного застосування якої є висновок Верховного Суду, безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга. Обов`язковою умовою є те, що ця норма матеріального права повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанцій в межах підстав позову, але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.
При визначенні подібності правовідносин необхідно враховувати суб`єктний склад учасників відносин, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору); об`єкт і предмет правового регулювання, однаковість матеріально-правового регулювання спірних правовідносин, умови застосування правових норм (зокрема, щодо часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин); предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог, установлені судом фактичні обставини.
Водночас обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, а так само оцінка судами їх сукупності, не можуть вважатися подібністю правовідносин.
У випадку оскарження судових рішень з підстав, передбачених п. 2 ч. 4 ст. 328 КАС України, скаржник в касаційній скарзі повинен навести обґрунтовані та переконливі аргументи, які б слугували підставою для висновків про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Обов`язковими ж умовами при оскарженні судових рішень на підставі п. 3 ч. 4 ст. 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Водночас посилання у касаційній скарзі на порушення судом першої та (або) апеляційної інстанції норм процесуального права, як умови для скасування судових рішень, можуть бути визнані прийнятними при касаційному оскарженні судових рішень за п. 4 ч. 4 ст. 328 КАС України у разі обгрунтованості заявлених у такій скарзі підстав касаційного оскарження, визначених відповідними пунктами ч. 2 та 3 ст. 353 цього Кодексу.
При перевірці поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній відсутня вказівка на жоден із пунктів, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України, як підстави для касаційного оскарження судового рішення у справі № 560/17113/24.
Одночасно скаржниця не обґрунтувала наявність у цьому випадку обставин, з якими п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України пов`язують виникнення підстав для розгляду в порядку касаційного провадження рішень судів, ухвалених у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з ч. 2 ст. 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
За правилами ч. 2 ст. 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до ч. 3 ст. 332 КАС України касаційна скарга залишається також без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. Разом з тим, протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
У разі ж неподання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження або якщо наведені підстави для поновлення строку будуть визнані Судом неповажними, у відкритті касаційного провадження буде відмовлено (п. 4 ч. 1 ст. 333 КАС України).
З огляду на вищенаведене Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без руху з наданням скаржниці десятиденного строку з дня вручення цієї ухвали про залишення касаційної скарги без руху для наведення інших підстав для поновлення строку касаційного оскарження, подання уточненої редакції касаційної скарги із наведеним у ній обгрунтуванням підстав касаційного оскарження, передбачених ч. 4, п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Керуючись статтями 329, 330, 332 КАС України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року у справі № 560/17113/24 залишити без руху.
2. Надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.
3. Встановлений судом строк може бути продовжений за заявою особи, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з дією воєнного стану в Україні.
4. Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали у строк, визначений судом, касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута.
5. Роз`яснити, що в разі ненаведення інших підстав для поновлення строку касаційного оскарження вказані позивачем підстави будуть визнані судом неповажними, а у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя Я.О. Берназюк
Суддя С.Г. Стеценко