Справа № 336/6109/26
Пр. 2/336/4459/2026
У Х В А Л А
про залишення позовної заяви без руху
24 червня 2026 року м. Запоріжжя
Суддя Шевченківського районного суду м.Запоріжжя Вайнраух Л.А. розглянула позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотехбудсервіс» про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати за період роботи, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А:
16.06.2026 позивачка звернулась до суду із вказаною позовною заявою, за змістом якої просить стягнути з відповідача на її користь заробітну плату за період з 1997 - 1998 роки та за весь час затримки до дня фактичного розрахунку з 1998 року до 2026 рік у сумі 8 030 120,00 гривень, а також моральну шкоду у сумі 2 000 000,00 гривень.
Справу передано в провадження визначеного головуючого судді 17.06.2026 на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.06.2026. Ухвала суду постановляється з урахуванням періоду перебування головуючого судді в нарадчій кімнаті у кримінальному провадженні.
Суддя, перевіривши виконання вимог ст.175-177 ЦПК України, встановила, що позовна заява підлягає залишенню без руху у зв`язку із таким.
За нормою ч.1 ст.175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Так, позивачка згідно з мотивуванням, наведеним у позовній заяві, стверджує, що не отримала заробітної плати за період з 08.09.1997 по 13.07.1998, зокрема, при звільненні, але дане твердження в жодний спосіб не обґрунтовано, як обставини звільнення, так і та обставина, чому позивачка звернулась до суду лише у 2026 році. Крім того, наведений розрахунок не містить чіткого періоду нарахування заробітної плати, а також суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Вказаним положенням позовна заява не відповідає. Так, не зазначено адреси електронної пошти та дані щодо електронного кабінету.
Суд наголошує, що приписи п.6 ч.3 ст.175 ЦПК України зобов`язують сторону позивача при зверненні до суду із позовною заявою зазначати відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору.
Згідно з ч.5 ст.177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Стверджуючи про відсутність відповіді на неодноразові звернення позивачки з боку відповідача, стороною позивача не подано відповідних доказів.
Разом з цим, у позовній заяві відсутні відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися (п.7 ч.3 ст.175 ЦПК України).
Згідно з ч.3 ст.177 ЦПК України у разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про звільнення (відстрочення, зменшення) від сплати судового збору, про призначення експертизи, витребування доказів тощо.
Відповідно до п.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнені позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Як видно з позовної заяви, позивачка просить звільнити її від сплати судового збору в частині вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Згідно з ч.4 ст.177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
За нормою ч.1 ст.6 ЗУ «Про судовий збір» судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі, у тому числі з використанням електронного платіжного засобу або за допомогою платіжних пристроїв, в тому числі з використанням платіжних систем через мережу Інтернет у режимі реального часу.
Відповідно до ч.1,2 ст.9 ЗУ "Про судовий збір" N 3674-VI від 08.07.2011, судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. Для обрахунку ставок судового збору згідно з нормою ч.1 ст.4 Закону застосовується розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду.
Так, за подання позовної заяви майнового характеру, що подана фізичною особою, відповідно до п.1-1 ч.2 ст.4 Закону України у 2026 році (враховуючи дату звернення до суду) ставка судового збору дорівнює 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Так, вимога про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені, є вимогою майнового характеру, а ціною позову у згаданих спорах є обчислений позивачем розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Між тим, у частині вимоги про виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позовна заява усупереч наведеним нормам процесуального закону не містить розрахунку конкретної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, посилання на обставини обчислення конкретної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, посилання на докази обчислення конкретної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та чітко сформульованої вимоги про виплату конкретної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Відповідно, визначити розмір судового збору наразі не видається за можливе.
З огляду на зміст ст.2 Закону України "Про оплату праці" (де визначено структуру заробітної плати) та рішення Конституційного суду України від 15.10.2013р. № 8-рп/2013 і від 22.02.2012р. № 4-рп/2012 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні не може бути кваліфікований як заробітна плата, адже має зовсім іншу правову природу ніж винагорода за працю, позаяк є компенсаційною санкцією до роботодавця за несвоєчасний розрахунок.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 910/4518/16 згадано, що "за змістом норм статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України "Про оплату праці" середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати. Пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях".
Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №755/12623/19 сформульовано схожу правову позицію, у силу якої: "Середній заробіток за статтею 117 КЗпП України за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану робочу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій) та є своєрідною санкцією для роботодавця за винні дії щодо порушення трудових прав найманого працівника. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати".
Наведений правовий висновок відображено і у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26.07.2023 у справі №522/16890/20.
Таким чином, згідно з п.1 ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір" вимога про зобов`язання нарахувати і виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні підлягає оплаті судовим збором у якості майнової вимоги (тобто у розмірі 1% ціни позову).
Крім того, до ціни позову позивачем включено вартість моральної шкоди, яка дорівнює 2 000 000,00 гривень.
Відповідно до п. 3 постанови Пленуму ВСУ №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Проте, оскільки вимога про відшкодування моральної шкоди визначена позивачем у грошовому вираженні, судовий збір підлягає сплаті саме як за вимогу майнового характеру.
Прожитковий мінімум за приписами ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" у 2026 році дорівнює 3 328,00 гривень.
Відповідно, судовий збір за розгляд позовних вимог про стягнення моральної шкоди у сумі 2 000 000,00 гривень дорівнює 16 640,00 гривень (оскільки 1% від ціни позову перевищує граничний розмір судового збору).
Слід зазначити, що пільги щодо сплати судового збору зазначені у ст.5 Закону України «Про судовий збір», а положеннями ст.8 врегульовано підстави для відстрочення та розстрочення його сплати, зменшення розміру або звільнення від його сплати, але виключно для фізичних осіб.
З приводу клопотання суд роз`яснює, що згідно з ч.1,3 ст.136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у ч.1 цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Вичерпно умови для відстрочення/звільнення позивача від сплати судового збору передбачені ч.1 ст.8 Закону України «Про судовий збір», проте, у клопотанні мають бути надані докази, що підтверджують дотримання таких умов.
Так, згідно з наведеною вище нормою, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або
2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю; або
4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
При визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи.
Так, в порушення ч.3 ст.177 ЦПК України позивачкою власне у позовній заяві викладено сутність клопотання про звільнення від сплати судового збору, що підлягає виправленню.
Разом з цим, за приписами ст.182 ЦПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлено - він встановлюється судом.
Статтею 183 ЦПК України врегульовано загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення, які мають бути враховані при оформленні клопотання про звільнення від сплати судового збору стороною позивача.
Відповідно до ч.1,2 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин позовна заява підлягає залишенню без руху в порядку ст.185 ЦПК України, із наданням п`ятиденного строку для усунення вказаних недоліків з дня вручення ухвали.
Реквізити для сплати судового збору розміщені на веб-сторінці суду за посиланням: https://sh.zp.court.gov.ua/sud0827/gromadyanam/tax/
Керуючись ст. 136, 175-177, 182-183, 185, 258-261 ЦПК України, суддя, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотехбудсервіс» про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати за період роботи, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, моральної шкоди, - у зв`язку із виявленими, перерахованими вище недоліками, надавши позивачу строк - п`ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху - для їх виправлення, шляхом подання до матеріалів справи позовної заяви, яка відповідає вимогам ст.175-177 ЦПК України, доказів сплати судового збору (або клопотання про відстрочення, розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру або звільнення від його сплати).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею (24.06.2026) та оскарженню не підлягає.
Суддя Л.А.Вайнраух