Справа №204/7960/26
Провадження №4-с/204/15/26
УХВАЛА
іменем України
03 липня 2026 року м. Дніпро
Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі головуючого - судді Книш А.В., розглянувши скаргу боржника ОСОБА_1 на дії приватного виконавця в частині зупинення передачі квартири на реалізацію в межах виконавчого провадження №77790616,
ВСТАНОВИВ:
Заявник звернувся до суду зі скаргою на дії приватного виконавця, в якій просить: 1) визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенко Юрія Олександровича щодо призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання, а саме ФОП ОСОБА_2 , для участі у виконавчому провадженні N77790616 згідно постанов від 25.05.2026 року, якому надано право визначити вартість описаного майна, а саме квартири АДРЕСА_1 та квартири АДРЕСА_2 ; 2) визнати неправомірними та скасувати постанови приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенко Юрія Олександровича від 25 травня 2026 року про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання, а саме ФОП ОСОБА_2 , для участі у виконавчому провадженні N77790616, якому надано право визначити вартість описаного майна, а саме квартири N17 та квартири АДРЕСА_2 ; 3) визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенко Юрія Олександровича щодо визначення вартості нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 та квартири АДРЕСА_2 в межах виконавчого провадження N77790616 у розмірі 461000 грн. 00 коп. та 451500 грн. 00 коп. відповідно, на підставі Звітів про оцінку вартості майна за N0106.1/26 та за N0106.2/26 від 01.06.2026 року, висновків про вартість майна від 01.06.2026 року, виконаних суб`єктом оціночної діяльності - ФОП ОСОБА_2 ; 4) визнати недійсною оцінку нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_3 , проведену суб`єктом оціночної діяльності - ФОП ОСОБА_2 у межах процедури виконавчого провадження за N77790616 та викладену в Звіті про оцінку вартості майна N0106.1/26 від 01.06.2026 року, висновку про вартість майна від 01.06.2026 року; 5) визнати недійсною оцінку нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_2 , проведену суб`єктом оціночної діяльності - ФОП ОСОБА_2 у межах процедури виконавчого провадження за N77790616 та викладену в Звіті про оцінку вартості майна N0106.2/26 від 01.06.2026 року, висновку про вартість майна від 01.06.2026 року.
Однак разом з цим, заявник, у тому числі, просить на час розгляду даної скарги (до набрання рішенням у цій справі законної сили) зупинити передачу квартири АДРЕСА_1 та квартири АДРЕСА_2 на реалізацію в межах виконавчого провадження №77790616, що за своєю суттю є заявою про забезпечення скарги.
Вирішуючи скаргу в частині зупинення передачі квартири на реалізацію в межах виконавчого провадження №77790616 суд приходить до таких висновків.
Підстави для зупинення виконавчого провадження передбачені Законом України «Про виконавче провадження».
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).
Статтею 34 Закону України «Про виконавче провадження» передбачені випадки зупинення виконавцем вчинення виконавчих дій.
У статтях 149, 150 ЦПК України зазначені положення щодо порядку вирішення питання про забезпечення позову і способи забезпечення позову.
Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд, за заявою учасника справи, має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Разом із тим, згідно зі статтею 1291 Конституції України та статтею 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.
Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права (стаття 4471 ЦПК України).
Отже, положення статей 149-153 ЦПК України, які регламентують забезпечення позову, не можуть застосовуватися при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, державного чи приватного виконавця (статті 447-451 ЦПК України), поданої у порядку здійснення судового контролю за виконанням рішення суду, яке набрало законної сили (стягнення за яким не зупинялось) і підлягає примусовому виконанню в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».
У пункті 15 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» судам роз`яснено, що при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд не вправі вжити заходів забезпечення скарги (аналогічно забезпеченню позову) шляхом зупинення виконавчого провадження, зупинення дії оскаржуваного рішення тощо, оскільки зазначене не є повноваженнями суду, а є виключним повноваженням державного виконавця, яке може бути оскаржено до суду.
Отже, суд не наділений повноваженнями вирішувати питання щодо вжиття заходів таких як забезпечення скарги шляхом зупинення передачі майна на реалізацію, оскільки відповідно до положень вищевказаних норм матеріального і процесуального права вирішення питання про зупинення вчинення виконавчих дій відноситься виключно до компетенції державного чи приватного виконавця.
У ЦПК України відсутня правова норма, яка б надавала суду повноваження у порядку, передбаченому статтями 149, 150 ЦПК України, вживати заходи забезпечення скарги на дії державного чи приватного виконавця шляхом зупинення реалізації майна.
Заявлені боржником заходи не можуть бути застосовані під час оскарження дій приватного виконавця, оскільки такі заходи застосовуються судами під час розгляду справ щодо оскарження виконавчих написів та про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Частиною четвертою статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі №752/26606/18 зроблено висновок, що суд не наділений повноваженнями вирішувати питання щодо вжиття таких заходів, як забезпечення скарги на дії, рішення виконавця шляхом зупинення реалізації майна, оскільки вирішення питання про зупинення вчинення виконавчих дій належить виключно до компетенції виконавця.
Отже, суд не має правових підстав для задоволення заяви про забезпечення скарги, використовуючи інститут цивільного процесуального права - забезпечення позову.
Керуючисьстаттями 149, 150, 260, 353 ЦПК України,
УХВАЛИВ:
У задоволенні скарги боржника ОСОБА_1 на дії приватного виконавця в частині зупинення передачі квартири на реалізацію в межах виконавчого провадження №77790616 відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Головуючий