ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
06 липня 2026 року м. Ужгород № 260/3978/26
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Луцович М.М., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просить:
1. Визнати протиправними дії посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо складання та подання Доповіді від 05.11.2025 року про нібито самовільне залишення військової служби військовослужбовцем ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ).
2. Визнати протиправними та скасувати наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 «Про підсумки службового розслідування» №307 від 22.12.2025 року та відповідно Акт службового розслідування від 22.12.2025 року.
3. Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо направлення матеріалів стосовно військовослужбовця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_3 , територіального управляння Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові та Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону у зв`язку з нібито самовільним залишенням військової частини.
4. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 вилучити (анулювати) відомості про СЗЧ з відповідних баз даних та обліків щодо військовослужбовця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ).
5. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 вилучити інформацію про нібито самовільне залишення військової служби ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) із службових та облікових документів.
6. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 прийняти відповідні накази щодо внесення змін у відповідні документи (в тому числі грошовий атестат), здійснити перерахунок грошового забезпечення, в тому числі нарахувати та виплатити військовослужбовцю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) премію в повному обсязі за листопад 2025 року та всі належні виплати за листопад-грудень 2025 року.
Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема: чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Із комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» Закарпатського окружного адміністративного суду встановлено, що 24.03.2026 зареєстрована позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії.
Справі присвоєно номер 260/1928/26 та ухвалою суду (суддя Плеханова З.Б.) від 27.03.2026 відкрито загальне позовне провадження.
Згідно позовних вимог в адміністративній справі №260/1928/26 заявлено наступні позовні вимоги:
« 1. Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягали у складанні Доповіді від 05.11.2025 року та поданні мене як такого, що нібито самовільно залишив військову частину.
2. Визнати незаконною та скасувати Доповідь від 05.11.2025 року, складену посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_1 .
3. Визнати недостовірною інформацію про моє нібито самовільне залишення військової частини.
4. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 усунути наслідки протиправних дій, а саме: скасувати інформацію про моє нібито самовільне залишення військової частини; внести відповідні зміни до службових та облікових документів.
5. Зобов`язати відповідача повідомити органи та установи, яким було направлено інформацію про нібито самовільне залишення мною військової частини, про її недостовірність та скасування.»
Суд констатує, що сторони, предмет і підстави даного позову в частині позовних вимог про визнання протиправними дій посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо складання та подання Доповіді від 05.11.2025 року про нібито самовільне залишення військової служби військовослужбовцем ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) - аналогічні адміністративній справі №260/1928/26, провадження у якій закрито ухвалою суду від 29 травня 2026 року.
Наведене свідчить, що у провадженні Закарпатського окружного адміністративного суду перебувала справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо у провадженні цього або іншого суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Оскільки у провадженні Закарпатського окружного адміністративного суду перебувала справа №260/1928/26 про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що і у даній справі, суд приходить висновку про необхідність відмови у відкритті провадження в частині позовних вимог про визнання протиправними дій посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо складання та подання Доповіді від 05.11.2025 року про нібито самовільне залишення військової служби військовослужбовцем ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ).
Крім того, судом встановлено, що однією з позовних вимог позивач просить визнати протиправним та скасувати Акт службового розслідування від 22.12.2025 року, з приводу якої суд вказує таке.
Пунктом 1 частини першої статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Пунктом другим частини першої статті 4 КАС України визначено, що публічно-правовий спір - спір, у якому:
хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.
За змістом норм частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Згідно з пунктом першим частини першої статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Вжитий у цій нормі права термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).
Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.
Вирішуючи питання про те, чи поширюється компетенція адміністративного суду на вимоги про скасування актів, суд має врахувати правовий характер актів, що оскаржуються позивачем.
Пунктами вісімнадцятим та дев`ятнадцятим статті 4 КАС України встановлено, що нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Так, правовий акт - це акт волевиявлення (рішення) уповноваженого суб`єкта права, що регулює суспільні відносини за допомогою встановлення (зміни, скасування, зміни сфери дії) правових норм, а також визначення (зміни, припинення) на основі цих норм прав і обов`язків учасників конкретних правовідносин.
Разом з тим, правові акти індивідуальної дії своїми приписами мають породжувати права і обов`язки конкретних осіб, на яких спрямована їх дія. У такому випадку реалізується компетенція видавця цього акта як суб`єкта владних повноважень, уповноваженого управляти поведінкою іншого суб`єкта і відповідно інший суб`єкт зобов`язаний виконувати його вимоги.
Отже, розмежувальною ознакою правового акта від інших управлінських актів є наявність у ньому змісту управління певної особи шляхом встановлення прав і обов`язки для інших суб`єктів.
Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608 (зі змінами), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за №1503/31371, затверджено Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України (далі - Порядок №608).
Відповідно до абзацу четвертого пункту другого розділу I Порядку №608, службове розслідування - це комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
Пунктом третім розділу ІІ Порядку №608 визначено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди - причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.
У пунктах першому і третьому розділу ІІІ Порядку №608 передбачено, що рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).
Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.
Пунктами восьмим та дев`ятим розділу ІІІ Порядку № 608 визначено, що особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об`єктивність його проведення, додержання законодавства України, а також за нерозголошення інформації, яка стосується службового розслідування. Посадові (службові) особи Збройних Сил зобов`язані надавати письмові пояснення по суті предмета службового розслідування та поставлених їм питань, а за попередньою згодою керівника - документи чи матеріали відповідно до своїх службових обов`язків.
Відповідно до пунктів першого та третього розділу ІV Порядку № 608, особи, які проводять службове розслідування, зобов`язані: дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об`єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з`ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом`якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення. У разі відмови військовослужбовця надати письмові пояснення по суті службового розслідування особа, яка проводить службове розслідування, складає акт про відмову, який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб.
Військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов`язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.
Як вбачається з пункту першого розділу V Порядку № 608, за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.
Пункт третій розділу V Порядку № 608 встановлює, що в описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім`я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв`язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв`язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.
За нормами пункту шостого розділу V Порядку № 608, після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування.
До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.
Пунктом першим розділу VІ Порядку № 608 встановлено, що за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.
Тому суд звертає увагу, що акт службового розслідування не створює для особи, щодо якої проведено це розслідування, безпосередніх правових наслідків, не породжує, не змінює та не звужує права особи (позивача), не встановлює для неї додаткових обов`язків та не покладає відповідальність, і військовослужбовець не позбавлений права оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування.
Тобто, акт службового розслідування не є рішенням органу державної влади, нормативним актом чи актом індивідуальної дії та не створює, не припиняє права та обов`язки особи, а лише є обов`язковими документами в процедурі проведення службового розслідування.
Саме рішення, прийняте за результатами службового розслідування, тягне для позивача настання негативних наслідків у вигляді порушення прав, свобод та інтересів. А тому саме воно може бути оскаржене до суду у визначеному законом випадку.
При цьому особа, щодо якої здійснювалось службове розслідування, не позбавлена можливості посилатись на порушення вимог законодавства особами, які проводили службове розслідування, а також на невідповідність висновків викладених в наказі про завершення службового розслідування, оспорюючи наслідки службового розслідування.
Таким чином, акт службового розслідування по своїй природі не є рішеннями суб`єкта владних повноважень (індивідуальними актами) у розумінні статті 5 КАС України, які можуть бути оскаржені до адміністративного суду та не можуть бути предметом спору в суді, оскільки ці документі не є нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії, а є актом оформлення процедури проведення службового розслідування.
Окрім того, суд вважає за необхідне також звернути увагу на правовий висновок Верховного Суду про те, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Враховуючи, що заявлені позивачем вимоги щодо оскарження акту службового розслідування не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у відкритті провадження в частині цих позовних вимог на підставі пункту першого частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з частиною п`ятою статті 170 КАС України, повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Керуючись статтями 170, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У Х В А Л И В:
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії в частині позовних вимог про «визнання протиправними дій посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо складання та подання Доповіді від 05.11.2025 року про нібито самовільне залишення військової служби військовослужбовцем ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 )» та «визнання протиправним та скасування акту службового розслідування від 22.12.2025 року».
Роз`яснити позивачеві, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позов.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.М. Луцович
У період з 29 червня 2026 року по 03 липня 2026 року головуючий суддя Луцович М.М. перебував у тимчасовій непрацездатності. 06 липня 2026 року - перший робочий день.