Справа № 127/20629/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 липня 2026 року м. Вінниця
Суддя Вінницького районного суду Вінницької області Шевчук Л.П., вирішуючи питання про відкриття провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до Вінницького міського суду Вінницької області, судді Вінницького міського суду Вінницької області Гайду Ганни Володимирівни, судді Вінницького міського суду Вінницької області Курбатової Ірини Леонідівни, судді Вінницького міського суду Вінницької області Кашпрука Геннадія Миколайовича про захист права на повагу до приватного та сімейного життя шляхом визнання незаконним (протиправним) використання відомостей приватного характеру,-
в с т а н о в и в:
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Марущак А.С. звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області із позовом до Вінницького міського суду Вінницької області, судді Вінницького міського суду Вінницької області Гайду Г.В., судді Вінницького міського суду Вінницької області Курбатової І.Л., судді Вінницького міського суду Вінницької області Кашпрука Г.М. про захист права на повагу до приватного та сімейного життя шляхом визнання незаконним (протиправним) використання відомостей приватного характеру.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 22.06.2026 визначено підсудність цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Вінницького міського суду Вінницької області, судді Вінницького міського суду Вінницької області Гайду Г.В., судді Вінницького міського суду Вінницької області Курбатової І.Л., судді Вінницького міського суду Вінницької області Кашпрука Г.М. про захист права на повагу до приватного та сімейного життя шляхом визнання незаконним (протиправним) використання відомостей приватного характеру Вінницькому районному суду Вінницької області.
Оглянувши позовну заяву ОСОБА_1 , суд дійшов наступного висновку.
З тексту позовної заяви вбачається, що позивач, як на підставу для звернення із позовом зазначив, що в провадженні колегії суддів Вінницького міського суду Вінницької області Гайду Г.В., Курбатової І.Л., Кашпрука Г.М. перебуває кримінальне провадження №127/12368/25 по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, п.п. 1, 7 ст. 115, ч. 4 ст. 185 КК України. Водночас, Вінницький міський суд Вінницької області на своєму офіційному веб-сайті в мережі Інтернет розміщує і періодично оновлює відомості про позивача ОСОБА_1 , а саме, що відносно нього, як обвинуваченого, розглядається вказане кримінальне провадження. Більше того, на офіційному веб-сайту суду розміщено звіт про автоматизований розподіл від 21.04.2025 щодо визначення суддів для розгляду вказаного кримінального провадження. При цьому, у вказаному звіті наведено персональні дані позивача. Позивач не надавав згоди на використання його персональних даних, в тому числі, публічно. Вважає дане оприлюднення відомостей про його персональні дані неправомірним, таким, що порушує його права та законні інтереси, гарантовані Конституцією України. Справа перебуває у провадженні відповідачів з квітня 2025 року, а відомості про справу, включаючи час і місце судових засідань, постійно оновлюються. Відтак з квітня 2025 року і до цього часу, відповідачі вчиняють дії та ухвалюють рішення про оприлюднення відомостей приватного характеру про позивача (прізвище, ім`я та по батькові), як обвинуваченого, на офіційному веб-сайті Вінницького міського суду Вінницької області.
Тобто, вказані дії вчиняються при здійсненні суддями ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 правосуддя.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.
Частиною першою статті 5 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства. Таким чином, суддя виступає як посадова особа, уповноважена на виконання функцій держави, а не як приватна особа, до якої можна звернутися з позовом.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Згідно ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Проте, у справі між позивачем та суддями зазначені правовідносини не виникли, тому такі справи не можуть бути підсудні судам загальної юрисдикції.
У Висновку №3 (2002) Консультативної ради європейських судів зазначено, що судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду, у визначенні чи застосуванні закону, здійсненні оцінки свідчень, повинні вирішуватися за допомогою апеляції; інші суддівські порушення, які неможливо виправити в такий спосіб, повинні вирішуватися щонайбільше поданням позову незадоволеної сторони проти держави.
За таких обставин можна дійти висновку, що належним відповідачем у таких спорах може бути лише держава, а не суди (судді), які діють від імені держави та виконують покладені на них державою функції правосуддя.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Із змісту позовної заяви вбачається, що позивач, як на підставу для звернення із позовом зазначив, що порушення його права відбулося внаслідок оприлюднення інформації про його прізвище, ім`я та по батькові, як обвинуваченого у кримінальному провадженні, на офіційному веб-сайті Вінницького міського суду Вінницької області внаслідок протиправних дій відповідачів - суддів Вінницького міського суду Вінницької області Гайду Г.В., Курбатової І.Л., Кашпрука Г.М..
З урахуванням змісту заявлених позовних вимог та з урахуванням вимог законодавства, суддя як особа, що здійснює правосуддя, не може бути відповідачем у цивільній справі. Винятками є лише випадки, коли суддя виступає не як особа, що здійснює правосуддя, а як будь-яка інша особа.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі №489/5045/18 (провадження №14-191цс19) зазначено, щодо цивільної відповідальності, до якої позивач має намір притягнути суд-відповідача, Консультативна рада європейських суддів зазначає, що, беручи до уваги принцип незалежності суду: I) засобом захисту від судових помилок (стосовно питань юрисдикції, суті справи або процедури розгляду) повинна бути належна система апеляційного оскарження рішень (як з дозволу суду, так і без дозволу); II) будь-яка компенсація за інші недоліки в процесі здійснення правосуддя (у тому числі, наприклад, порушення строків розгляду справи) може вимагатися тільки від держави; III) недоцільним є притягнення судді до будь-якої особистої відповідальності за здійснення ним уповноважених професійних обов`язків, навіть шляхом відшкодування збитків державі, крім випадків навмисного порушення (пункт 76 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів). Крім того, якщо держава повинна була виплатити компенсацію стороні через помилку у відправленні правосуддя, саме у держави, а не у сторони справи має бути право притягнути суддю до цивільної відповідальності шляхом подання судового позову (пункт 37 Висновку № 18 (2015) Консультативної ради європейських суддів). Велика Палата Верховного Суду вважає, що означений підхід однаково застосовний як особисто до суддів, так і до судів, в яких вони здійснюють правосуддя (пункт 36 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі №454/3208/16-ц (провадження №14-500цс19) зазначено, що згідно з частиною сьомою статті 49 Закону України від 7 липня 2010 року №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» за шкоду, завдану судом, відповідає держава на підставах та в порядку, встановлених законом. Тлумачення норми свідчить, що на законодавчому рівні встановлено імунітет суду, і він не може бути відповідачем у цивільній справі. Наявність імунітету, за своєю суттю, є засобом, який гарантує належне функціонування системи правосуддя і дозволяє судам виконувати свою судову функцію незалежно та неупереджено. Висновок про недопустимість суду бути відповідачем у цивільній справі дозволяє зробити і тлумачення статей 1174 і 1176 ЦК України. Відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю суду, покладається на державу, а не на суд.
Враховуючи вищевикладене, оскільки позивачем визначено відповідачами у справі суддів, а не державу, а судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, а будь-яка компенсація за недоліки в процесі здійснення правосуддя може вимагатися тільки від держави, вважаю у відкритті провадження за даним позовом слід відмовити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 124, 125, 126, 129 Конституції України, ст. ст. 5, 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суд -
п о с т а н о в и в:
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Вінницького міського суду Вінницької області, судді Вінницького міського суду Вінницької області Гайду Ганни Володимирівни, судді Вінницького міського суду Вінницької області Курбатової Ірини Леонідівни, судді Вінницького міського суду Вінницької області Кашпрука Геннадія Миколайовича про захист права на повагу до приватного та сімейного життя шляхом визнання незаконним (протиправним) використання відомостей приватного характеру.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Л.П. Шевчук