КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Апеляційне провадження № 22-з/824/853/2026
Справа № 761/9401/24
ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
Іменем України
08 липня 2026 року
м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Кашперської Т.Ц. (суддя - доповідач), Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,
розглянув в порядку письмового провадження заяву представника Приватного акціонерного товариства «Завод Супутник» - адвоката Опалюка Сергія Валерійовича про ухвалення додаткового рішення у справі за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Ювелірний завод «Діамант-13» та апеляційними скаргами ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 лютого 2026 року та додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02 квітня 2026 року, ухвалені в м. Київ у складі судді Волошина В.О.
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ювелірний завод «Діамант-13» до Державного підприємства «СЕТАМ», приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Кошарного Олександра Вікторовича, ОСОБА_2 , третя особа Приватне акціонерне товариство «Завод Супутник» про визнання недійсними електронних торгів з реалізації арештованого майна, повернення майна,
позовом третьої особи із самостійними вимогами фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державного підприємства «СЕТАМ», Товариства з обмеженою відповідальністю «Ювелірний завод «Діамант-13», приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Кошарного Олександра Вікторовича, Приватного акціонерного товариства «Завод Супутник», ОСОБА_2 про визнання права власності на рухоме майно, виключення з опису та звільнення з-під арешту рухомого майна, визнання недійсними електронних торгів, витребування рухомого майна,
в с т а н о в и в :
У березні 2024 року позивач ТОВ «Ювелірний завод «Діамант-13» звернувся до суду з даним позовом, просив визнати недійсними електронні торги з реалізації арештованого майна, які проведені ДП «Сетам» 25 січня 2024 року, згідно з протоколом від 25 січня 2024 року № 604554, зобов`язати відповідача ОСОБА_2 повернути рухоме майно, а саме: 1) ливарну установку Neutec J-zCE - 2шт.; 2) піч муфельну Argenta APE 800 - 2 шт.; 3) турбогалтовку вібраційну LM Finishing Systems 1500 S3 - 1 шт.; 4) полірувальний станок CIMO Angel 85/2 - 1 шт.; 5) полірувальний станок Avalon PS2F - 2 шт.; 6) відцентрову вібраційну галтовку OTEC CF18 - 1 шт.; 7) піч конвеєрну Bertoncello Senior 31.109 - 1 шт.; 8) вальці ювелірні механічні BMC100-2BУ - 1 шт.; 9) вальці ювелірні Oro Franco - 1 шт.; 10) апарат лазерної зварки Rofin Desktop Laser welder - 1 шт.; 11) турбогалтовку вібраційну LM Finishing Systems Turbo 30 Tripl - 1 шт.;
12) гальванічну машину LEGOR PILOT PLATING MACHINE 4 - 1 шт.; 13) апарат лазерної зварки BAASEL LASERTECH LSW 4002 - 1 шт.
В червні 2024 року до суду надійшов позов третьої особи з самостійними вимогами ФОП ОСОБА_1 , в якому вона просила визнати за ФОП ОСОБА_1 право власності на наступне рухоме майно: 1) ливарну установку Neutec J-ZCE; 2) піч муфельну Argenta APE 800; 3) турбогалтовку вібраційну LM Finishing Systems 1500 S3; 4) мікроскоп МБС-10; 5) мікроскоп МБС-9; 6) вакуумний інжектор воску Argenta WW-03; 7) вакуумний інжектор воску D-VWI1; 8) вакуумний інжектор воску LM Finishing Systems; 9) полірувальний станок CIMO Angel 85/2; 10) полірувальний станок Avalon PS2F; 11) відцентрову вібраційну галтовку ОТЕС CF18; 12) відцентрову вібраційну галтовку Avalon; 13) полірувальний станок Avalon SWI; 14) бормашину Foredom SR; 15) піч конвеєрну Bertoncello Senior 31.109; 16) гідравлічний прес Oro Franco Pressa P15; 17) маятниковий прес Oro Franco; 18) горизонтально-свердлильний верстат Oro Franco; 19) вертикально-свердлильний станок Oro Franco; 20) вальці ювелірні механічні ВМС-100-2ВУ; 21) вальці ювелірні Oro Franco; 22) апарат лазерної зварки Rofin Desktop Laser welder; 23) турбогалтовка вібраційна LM Finishing Systemns Turbo 30 Tripl; 24) гальванічна машина LEGOR PILOT PLATING MACHINE 4; 25) парогенератор Steam jet E 500; 26) фрезерний верстат Roland Modela MDX 40; 27) апарат лазерної зварки BAАSEL LASERTECH LSW 4002; виключити з опису та звільнити з під арешту зазначене рухоме майно, визнати недійсними електронні торги з реалізації арештованого майна, які проведені ДП «Сетам» 25 січня 2024року, згідно з протоколом від 25 січня 2024 року № 604554, витребувати у ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 належне їй на праві власності рухоме майно: 1) ливарну установку Neutec J-zCE - 2шт.; 2) піч муфельну Argenta APE 800 - 2 шт.; 3) турбогалтовку вібраційну LM Finishing Systems 1500 S3 - 1 шт.; 4) полірувальний станок CIMO Angel 85/2 - 1 шт.; 5) полірувальний станок Avalon PS2F - 2 шт.; 6) відцентрову вібраційну галтовку OTEC CF18 - 1 шт.; 7) піч конвеєрну Bertoncello Senior 31.109 - 1 шт.; 8) вальці ювелірні механічні BMC100-2BУ - 1 шт.; 9) вальці ювелірні Oro Franco - 1 шт.; 10) апарат лазерної зварки Rofin Desktop Laser welder - 1 шт.; 11) турбогалтовку вібраційну LM Finishing Systems Turbo 30 Tripl - 1 шт.; 12) гальванічну машину LEGOR PILOT PLATING MACHINE 4 - 1 шт.; 13) апарат лазерної зварки BAASEL LASERTECH LSW 4002 - 1 шт.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 16 лютого 2026 року в позовах відмовлено.
Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 02 квітня 2026 року заяву ПрАТ «Завод Супутник» про ухвалення додаткового рішення задоволено частково, стягнуто на користь ПрАТ «Завод Супутник» витрати на професійну правничу допомогу: з ТОВ «Ювелірний завод «Діамант-13» в розмірі 10000 грн., з ФОП ОСОБА_1 - 20000 грн., в решті заяви відмовлено.
Позивач ТОВ «Ювелірний завод «Діамант-13», не погоджуючись із рішеннями суду першої інстанції, подав апеляційні скарги, в яких, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення, просив скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 лютого 2026 року та додаткове рішення від 02 квітня 2026 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі, в задоволенні заяви ПрАТ «Завод Супутник» про ухвалення додаткового рішення відмовити.
Третя особа з самостійними вимогами ФОП ОСОБА_1 , також не погоджуючись із рішеннями суду першої інстанції, подала апеляційні скарги, в яких, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 лютого 2026 року, а додаткове рішення від 02 квітня 2026 року - в частині стягнення з неї витрат на правничу допомогу в розмірі 20000 грн., та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позов в повному обсязі, в задоволенні заяви ПрАТ «Завод Супутник» про ухвалення додаткового рішення відмовити.
Постановою Київського апеляційного суду від 17 червня 2026 року апеляційні скарги ТОВ «Ювелірний завод «Діамант-13» та апеляційні скарги ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 лютого 2026 року та додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02 квітня 2026 року залишено без задоволення, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 лютого 2026 року та додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02 квітня 2026 року залишено без змін.
18 червня 2026 року представником ПрАТ «Завод Супутник» - адвокатом Опалюком С.В. подано заяву про ухвалення додаткового рішення, за змістом якої, в зв`язку з розглядом справи судом апеляційної інстанції ПрАТ «Завод Супутник» було понесено витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 60000 грн., до складу яких увійшли послуги з представництва інтересів замовника в суді та підготовка двох відзивів по справі на апеляційній скарги. Оскільки в постанові суду апеляційної інстанції від 17 червня 2026 року питання про розподіл між сторонами витрат на професійну правничу допомогу вирішено не було, таким чином виникла необхідність в ухваленні додаткового рішення по справі. Просив стягнути з ТОВ «Ювелірний завод «Діамант-13» та ФОП ОСОБА_1 з кожного на користь ПрАТ «Завод Супутник» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30000 грн.
Від ТОВ «Ювелірний завод «Діамант-13» в особі представника Короля Д.В. надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, у яких зазначено, що ПрАТ «Завод Супутник» було залучено до участі в справі як третю особу без самостійних вимог за його власною заявою, при цьому процесуальна роль третьої особи є значно меншою порівняно з позивачем чи відповідачем, що само по собі зумовлює менший обсяг процесуальних дій та витрат. Отже, дії позивача не призвели до настання негативних наслідків для ПрАТ «Завод Супутник» у вигляді понесених ним судових витрат.
Посилався на правові висновки Великої Палати Верховного Суду в п. 140 постанови від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 про те, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, є не самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Проте ПрАТ «Завод Супутник» ані у заяві, ані у долучених до неї письмових доказах не зазначило та не подало до суду детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, як і не зазначено, які саме адвокатські послуги надавались під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції. Отже, загальна заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 60000 грн. не є співмірною зі складністю справи, не підтверджується належними та допустимими доказами. На підставі вищевикладеного просив відмовити у стягненні з ТОВ «Ювелірний завод «Діамант-13» на користь ПрАТ «Завод Супутник» понесених витрат на професійну правничу допомогу в сумі 30000 грн.
Від ФОП ОСОБА_1 також надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, у яких зазначено, що представник заявника - адвокат Опалюк С.В. був представником ПрАТ «Завод Супутник» у суді першої інстанції, при цьому є представником і у суді апеляційної інстанції. Правова позиція ПрАТ «Завод Супутник» у суді апеляційної інстанції не змінилась, відтак підготовка відзивів на апеляційну скаргу, які по суті дублюють відзиви на позовні заяви, не потребувала значного часу адвоката. Також адвокат Опалюк С.В. брав участь в одному судовому засіданні в режимі відеоконференції, що також не потребувало значних часових витрат. Тому сума судових витрат у розмірі 60000 грн. є значно завищеною та перевищує суму судових витрат, які заявлялись до стягнення в суді першої інстанції.
Вказувала, що заявником не надано детального опису виконаних робіт (послуг). Відповідно до практики Верховного Суду, зокрема в постанові від 27 березня 2024 року у справі № 924/691/22, від 28 вересня 2023 року у справі № 686/31892/19, сторона зобов`язана надати суду деталізований опис конкретних послуг, виконаних адвокатом. Наданий акт здачі-приймання не містить розбивки по видах послуг та витраченому часу, у додатковій угоді не зазначено, які саме адвокатські послуги під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції були надані.
Вказувала, що сума 60000 грн. є неспівмірною зі складністю справи, яка стосується визнання недійсними електронних торгів, яка відноситься до категорії справ середньої складності. Верховний Суд неодноразово зазначав (справи № 922/3436/20, № 910/7586/19), що суд має враховувати ринкову вартість аналогічних послуг та реальний обсяг роботи, виконаний адвокатом. Заявлена сума суттєво перевищує розумний розмір витрати для участі третьої особи в справі такої категорії.
Зазначала, що договір укладено в грудні 2023 року, тоді як додаткова угода про визначення вартості послуг датована 10 червня 2026 року. Заявник не пояснив, чому вартість послуг по справі була зафіксована лише на 7 днів до ухвалення рішення та після її укладення представник брав участь лише в одному судовому засіданні, що ставить під сумнів реальність таких витрат саме у зв`язку з розглядом даної справи, а не внаслідок загального правового обслуговування.
Наводила зміст ч. 8 ст. 141 ЦПК України, судову практику Верховного Суду в справі № 922/3812/19, у якій Верховний Суд підтвердив, що суди мають виходити зі встановленого у договорі розміру, однак він має бути підтверджений деталізованими доказами обсягу роботи. Водночас, з матеріалів справи неможливо встановити, яка частка гонорару відноситься безпосередньо до справи № 761/9401/24, а не до загального правового обслуговування, яку кількість процесуальних документів складено виключно у цій справі, чи не є фактично договір про правове обслуговування від 01 грудня 2023 року договором на абонентське обслуговування, яке охоплює і інші справи заявника, в зв`язку з чим відсутні підстави для повного покладення витрат саме на сторін у цій справі.
Щодо пропорційного розподілу між позивачами, зазначала, що навіть за умови часткового задоволення заяви механічний розподіл порівну між двома позивачами є необґрунтованим. ФОП ОСОБА_1 заявила значно ширший перелік вимог, ніж ТОВ «Ювелірний завод «Діамант-13». Натомість ПрАТ «Завод Супутник» є однією зі сторін, яка відповідала саме за позовом ОСОБА_1 , тобто процесуальне навантаження від кожного позивача на заявника є різним. Крім того, ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, що має значення при оцінці пропорційності та справедливості розподілу витрат.
Просила відмовити в задоволенні заяви в повному обсязі в частині стягнення з ФОП ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу в розмірі 30000 грн. в зв`язку з неспівмірністю заявлених витрат, відсутністю детального обґрунтування та неналежним підтвердженням обсягу виконаних робіт, у разі часткового задоволення заяви суттєво зменшити розмір витрат на правничу допомогу з огляду на принципи розумності, справедливості та пропорційності, керуючись ч. 5-6 ст. 137, ч. 4 ст. 141 ЦПК України та практикою Верховного Суду.
Відповідно до ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.
З урахуванням положень ст. 270 ЦПК України, оскільки суд вирішує лише питання про судові витрати, апеляційний суд не вбачав необхідності викликати сторони для вирішення питання про ухвалення додаткового судового рішення.
Вирішуючи заяву представника ПрАТ «Завод Супутник» - адвоката Опалюка С.В. про ухвалення додаткового рішення, апеляційний суд виходить із наступного.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
У частині другій статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
У постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2023 року у справі № 591/550/20 (провадження № 61-6344св23) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
У додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за результатами аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
У додатковій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що при розподілі судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2021 року у справі № 927/237/20).
Відповідно до частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказано, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 та від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, постановах Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі №910/7586/19, від 24 січня 2022 року у справі № 757/36628/16-ц, від 23 липня 2025 року у справі № 389/387/24, від 01 жовтня 2025 року у справі № 473/4406/24, додатковій постанові Верховного Суду від 19 червня 2024 року у справі № 357/7395/20 та інших.
До закінчення судових дебатів у даній справі, а саме у відзивах на апеляційні скарги, ПрАТ «Завод Супутник» зробив заяви про попередній (орієнтовний) розмір витрат в суді апеляційної інстанції, який становить 30000 грн. за кожною апеляційною скаргою.
До заяви про ухвалення додаткового рішення додано копію договору від 01 грудня 2023 року, укладеного ПрАТ «Завод Супутник» та АО «Максимальний захист» на правове обслуговування юридичної особи № 0112/23, за умовами п. 1.1 якого юридична компанія зобов`язувалась надати замовнику послуги з правового супроводження господарської діяльності замовника, а замовник зобов`язувався прийняти та оплатити такі послуги;
копію додаткової угоди № 32 від 10 червня 2026 року до договору на правове обслуговування юридичної особи від 01 грудня 2023 року № 0112/23, за змістом якої сторони домовились визначити вартість послуг юридичної компанії з представництва замовника в Київському апеляційному суді під час розгляду справи № 761/9401/24, яка становить 60000 грн., у вартість послуг входить представництво інтересів замовника в суді, підготовка двох відзивів, оплата вартості юридичних послуг здійснюється не пізніше 5 робочих днів з дня підписання акту здачі-приймання наданих юридичних послуг до цієї додаткової угоди;
копію акту здачі-приймання наданих юридичних послуг за договором на правове обслуговування юридичної особи від 01 грудня 2023 року № 0112/23 та додаткової угоди від 10 червня 2026 року № 32, підписаного ПрАТ «Завод Супутник» та юридичною компанією АО «Максимальний захист» в особі керівника Гераська М.Г., згідно якого на дату складання цього акту сторони дійшли згоди, що юридична компанія надала правову допомогу в об`ємі та строки, визначені в додатковій угоді № 32 до договору на загальну суму 60000 грн., дана сума сплачена замовником у повному обсязі безготівково;
копію платіжної інструкції № 2341 від 18 червня 2026 року, згідно якої ПрАТ «Завод Супутник» сплачено на користь юридичної компанії АО «Максимальний захист» 60000 грн. з призначенням платежу «сплата за обслуговування юридичної особи згідно додаткової угоди № 32 від 10 червня 2026 року».
ТОВ «Ювелірний завод «Діамант-13» та ФОП Понькіна О.В. у запереченнях посилалися на правові висновки Великої Палати Верховного Суду у п. 140 постанови від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21, Верховного Суду від 27 березня 2024 року у справі № 924/691/22, від 28 вересня 2023 року у справі № 686/31892/19, згідно яких подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.
Апеляційний суд враховує, що в цій постанові від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21Велика Палата Верховного Суду не зазначала, що відсутність детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, є підставою для беззаперечної відмови в задоволенні стягнення таких витрат, в пункті 147 цієї ж постанови Велика Палата Верховного Суду виснувала, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Факти надання послуг правничої допомоги адвокатом Опалюком С.В. ПрАТ «Завод Супутник» у вигляді складання відзивів на чотири апеляційні скарги, та участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції 17 червня 2026 року підтверджені матеріалами справи та встановлені апеляційним судом.
ТОВ «Ювелірний завод «Діамант-13» та ФОП ОСОБА_1 не довели, що гонорар представника ПрАТ «Завод Супутник» є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг або з ціною позову, яка в даному випадку за позовними вимогами ТОВ «Ювелірний завод «Діамант-13» становить 495 900 грн., а за позовними вимогами ФОП ОСОБА_1 - 790 100 грн.
Доводи ТОВ «Ювелірний завод «Діамант-13» та ФОП ОСОБА_1 у запереченні на заяву про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу, що вартість правової допомоги є завищеною з огляду на незначну складність справи, зводяться лише до незгоди із заявленою до відшкодування сумою, не містять детального аналізу витрат ПрАТ «Завод Супутник» на правничу допомогу і є суто формальними.
Враховуючи положення ст. 137 ЦПК України, зважаючи на те, що у задоволенні апеляційних скарг відмовлено, проаналізувавши вартість і обсяг наданих АО «Максимальний захист» юридичних послуг та виконаних робіт у даній цивільній справі, зважаючи на її складність в контексті пред`явлених вимог та кількість поданих зазначеним представником процесуальних документів, як зі сторони третьої особи за первісним позовом, так і сторони відповідача за позовом третьої особи із самостійними вимогами (чотири відзиви на апеляційні скарги), а також час, необхідний адвокату на їх підготовку та прийняття участі у розгляді справи в суді, апеляційний суд приходить до висновку, що сума витрат на професійну правничу допомогу підлягає стягненню в повному обсязі, а саме з ТОВ «Ювелірний завод «Діамант-13» та ФОП ОСОБА_1 слід стягнути на користь ПрАТ «Завод Супутник» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30000 грн. з кожного, які, на переконання суду, є обґрунтованими та відповідають дійсним і необхідним витратам, які змушена була понести сторона заявника у цій справі.
Керуючись ст. 7, 133, 137, 141, 246, 270, 381, 389 ЦПК України, суд,
п о с т а н о в и в :
Заяву представника Приватного акціонерного товариства «Завод Супутник» - адвоката Опалюка Сергія Валерійовича про ухвалення додаткового рішення задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ювелірний завод «Діамант-13» (м. Київ вул. Межигірська 79 код ЄДРПОУ 21651747), фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) із кожного на користь Приватного акціонерного товариства «Завод Супутник» (м. Київ вул. Межигірська 82-а код ЄДРПОУ 02970300) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30000 грн.
Додаткова постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: Кашперська Т.Ц.
Судді: Фінагеєв В.О.
Яворський М.А.